Vangelo (Gv 11,45-56) - In quel tempo, molti dei Giudei che erano venuti da Maria, alla vista di ciò che Gesù aveva compiuto, [ossia la risurrezione di Làzzaro,] credettero in lui. Ma alcuni di loro andarono dai farisei e riferirono loro quello che Gesù aveva fatto. Allora i capi dei sacerdoti e i farisei riunirono il sinèdrio e dissero: «Che cosa facciamo? Quest’uomo compie molti segni. Se lo lasciamo continuare così, tutti crederanno in lui, verranno i Romani e distruggeranno il nostro tempio e la nostra nazione». Ma uno di loro, Caifa, che era sommo sacerdote quell’anno, disse loro: «Voi non capite nulla! Non vi rendete conto che è conveniente per voi che un solo uomo muoia per il popolo, e non vada in rovina la nazione intera!». Questo però non lo disse da se stesso, ma, essendo sommo sacerdote quell’anno, profetizzò che Gesù doveva morire per la nazione; e non soltanto per la nazione, ma anche per riunire insieme i figli di Dio che erano dispersi. Da quel giorno dunque decisero di ucciderlo. Gesù dunque non andava più in pubblico tra i Giudei, ma da lì si ritirò nella regione vicina al deserto, in una città chiamata Èfraim, dove rimase con i discepoli. Era vicina la Pasqua dei Giudei e molti dalla regione salirono a Gerusalemme prima della Pasqua per purificarsi. Essi cercavano Gesù e, stando nel tempio, dicevano tra loro: «Che ve ne pare? Non verrà alla festa?».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Questo brano evangelico che segue immediatamente la risurrezione di Lazzaro vuole prepararci alla celebrazione della santa settimana della passione, morte e risurrezione di Gesù. I sommi sacerdoti hanno compreso che il miracolo della risurrezione di Lazzaro era stato un evento così straordinario che avrebbe potuto far crescere in maniera inarrestabile un movimento di adesione a Gesù. E a quel punto era facile che il loro potere potesse andare in frantumi. Si ripeteva in maniera analoga quel che accadde già al momento della nascita di Gesù, quando Erode cercò di uccidere quel Bambino temendo potesse insidiargli il trono. Anche questa volta i capi dei sacerdoti decidono di uccidere Gesù. Caifa, in piena assemblea, prende la parola e con solennità dice: «È conveniente per voi che un solo uomo muoia per il popolo, e non vada in rovina la nazione intera». Egli non lo sapeva, ma interpretava il significato più vero e più profondo del mistero di Gesù, appunto, “unico”vero salvatore del mondo: “profetizzò che Gesù doveva morire per la nazione; e non soltanto per la nazione, ma anche per riunire insieme i figli di Dio che erano dispersi”. In effetti, la morte di Gesù avrebbe abbattuto i muri che dividevano i popoli e la storia avrebbe preso un nuovo corso, quello dell’unità tra tutti i popoli. Non saranno salvati soli “i figli di Israele” ma tutti “i figli di Dio”. E’ davvero singolare che nell’assemblea che apriva l’orizzonte di una salvezza per tutti, fu presa la decisone di uccidere Gesù. La decisione era la conclusione di un processo di opposizione che giungeva al suo culmine. Gesù comprende sempre più chiaramente che l’opposizione è ormai giunta alla decisone della sua cattura, come del resto aveva più volte preannunciato ai discepoli, si ritira e va a Efraim con i suoi. È il tempo della preghiera e della riflessione. Era necessario crescere nella comunione, rinsaldare i vincoli di amicizia e fraternità e, per i discepoli, crescere nella fede verso quel Maestro. Gesù sapeva bene quanto fosse necessario, soprattutto in quel momento, raccogliere e rinsaldare la loro fede. E spese non poche energie per ammaestrarli ed esortarli a restare saldi sulla via dell’amore, vincendo timori, chiusure e paure. Gesù cercava di nascondersi per evitare che la folla, che aveva imparato a riconoscerlo, si radunasse. Ma il desiderio che tanti avevano di vederlo, di parlargli, di toccarlo era così grande che molti dei pellegrini giunti a Gerusalemme per la Pasqua venivano nel tempio per vederlo. Questo desiderio delle folle di vedere Gesù è un invito anche a noi in questi giorni a non staccarci da questo maestro che «ha fatto bene ogni cosa».

The Sanhedrin decides on the death of Jesus

Gospel (Jn 11,45-56)

At that time, many of the Jews who had come to Mary, at the sight of what Jesus had accomplished, [i.e. the resurrection of Lazarus,] believed in him. But some of them went to the Pharisees and told them what Jesus had done. Then the chief priests and the Pharisees gathered the Sanhedrin and said: «What do we do? This man performs many signs. If we let him continue like this, everyone will believe in him, the Romans will come and destroy our temple and our nation." But one of them, Caiaphas, who was high priest that year, said to them: «You understand nothing! Don't you realize that it is convenient for you that just one man should die for the people, and that the whole nation should not be ruined! This, however, he did not say of himself, but, being high priest that year, he prophesied that Jesus must die for the nation; and not only for the nation, but also to gather together the children of God who were scattered abroad. From that day on they decided to kill him. Jesus therefore no longer went in public among the Jews, but from there he withdrew to the region near the desert, to a city called Ephraim, where he remained with his disciples. The Passover of the Jews was near and many from the region went up to Jerusalem before the Passover to purify themselves. They were looking for Jesus and, being in the temple, they said to each other: «What do you think? He won't come to the party?".

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

This evangelical passage which immediately follows the resurrection of Lazarus aims to prepare us for the celebration of the holy week of the passion, death and resurrection of Jesus. The high priests understood that the miracle of the resurrection of Lazarus was such an extraordinary event that it could have led to growth in a movement of adhesion to Jesus in an unstoppable way. And at that point it was easy for their power to be shattered. What happened at the moment of Jesus' birth was repeated in a similar way, when Herod tried to kill that Child fearing that he might undermine his throne. This time too the chief priests decide to kill Jesus. Caiaphas, in full assembly, takes the floor and solemnly says: "It is convenient for you that just one man should die for the people, and that the whole nation should not be ruined." He didn't know it, but he interpreted the truest and deepest meaning of the mystery of Jesus, indeed, the "only" true savior of the world: "he prophesied that Jesus had to die for the nation; and not only for the nation, but also to gather together the children of God who were scattered abroad.” In fact, the death of Jesus would have knocked down the walls that divided peoples and history would have taken a new course, that of unity among all peoples. Not only "the children of Israel" will be saved but all "the children of God". It is truly singular that in the assembly that opened the horizon of salvation for all, the decision was made to kill Jesus. The decision was the conclusion of a process of opposition that reached its culmination. Jesus understands more and more clearly that the opposition has now reached the decision to capture him, as he had repeatedly announced to the disciples, he withdraws and goes to Ephraim with his followers. It is a time for prayer and reflection. It was necessary to grow in communion, strengthen the bonds of friendship and brotherhood and, for the disciples, grow in faith towards that Master. Jesus knew well how necessary it was, especially at that moment, to gather and strengthen their faith. And he spent a lot of energy to teach them and exhort them to remain steadfast on the path of love, overcoming fears, closures and fears. Jesus tried to hide to prevent the crowd, who had learned to recognize him, from gathering. But the desire that many had to see him, to talk to him, to touch him was so great that many of the pilgrims who came to Jerusalem for Easter came to the temple to see him. This desire of the crowds to see Jesus is also an invitation to us in these days not to detach ourselves from this master who "did everything well".

El Sanedrín decide sobre la muerte de Jesús

Evangelio (Jn 11,45-56)

En aquel tiempo, muchos de los judíos que habían venido a María, al ver lo que Jesús había realizado, [es decir, la resurrección de Lázaro], creyeron en él. Pero algunos de ellos fueron a los fariseos y les contaron lo que Jesús había hecho. Entonces los principales sacerdotes y los fariseos reunieron al Sanedrín y dijeron: «¿Qué hacemos? Este hombre realiza muchas señales. Si le dejamos seguir así, todos creerán en él, vendrán los romanos y destruirán nuestro templo y nuestra nación". Pero uno de ellos, Caifás, que era sumo sacerdote aquel año, les dijo: «¡No entendéis nada! ¿No os dais cuenta de que os conviene que un solo hombre muera por el pueblo y que toda la nación no se arruine? Sin embargo, esto no lo dijo él solo, sino que, siendo sumo sacerdote aquel año, profetizó que Jesús debía morir por la nación; y no sólo para la nación, sino también para reunir a los hijos de Dios que estaban dispersos en el extranjero. A partir de ese día decidieron matarlo. Por tanto, Jesús ya no andaba más entre los judíos, sino que de allí se retiró a la región cercana al desierto, a una ciudad llamada Efraín, donde permaneció con sus discípulos. Se acercaba la Pascua de los judíos y muchos de la región subieron a Jerusalén antes de la Pascua para purificarse. Buscaban a Jesús y, estando en el templo, se decían unos a otros: «¿Qué os parece? ¿No vendrá a la fiesta?".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Este pasaje evangélico que sigue inmediatamente a la resurrección de Lázaro pretende prepararnos para la celebración de la semana santa de la pasión, muerte y resurrección de Jesús. Los sumos sacerdotes comprendieron que el milagro de la resurrección de Lázaro era un acontecimiento tan extraordinario que Podría haber hecho crecer un movimiento de adhesión a Jesús de manera imparable, y en ese momento era fácil que su poder se hiciera añicos. De manera similar se repitió lo que sucedió en el momento del nacimiento de Jesús, cuando Herodes intentó matar a ese Niño temiendo que pudiera socavar su trono. También esta vez los principales sacerdotes deciden matar a Jesús. Caifás, en plena asamblea, toma la palabra y dice solemnemente: "Os conviene que un solo hombre muera por el pueblo, y que toda la nación no se arruine. " No lo sabía, pero interpretó el significado más verdadero y profundo del misterio de Jesús, el "único" verdadero salvador del mundo: "profetizó que Jesús debía morir por la nación; y no sólo para la nación, sino también para reunir a los hijos de Dios que estaban dispersos.” De hecho, la muerte de Jesús habría derribado los muros que dividían a los pueblos y la historia habría tomado un nuevo rumbo, el de la unidad entre todos los pueblos. No sólo se salvarán "los hijos de Israel", sino todos "los hijos de Dios". Es verdaderamente singular que en la asamblea que abrió el horizonte de la salvación para todos, se tomó la decisión de matar a Jesús, decisión que fue la conclusión de un proceso de oposición que llegó a su culminación. Jesús comprende cada vez más claramente que la oposición ha tomado la decisión de capturarlo, como había anunciado repetidamente a sus discípulos, se retira y se dirige a Efraín con sus hombres. Es un tiempo de oración y reflexión. Era necesario crecer en comunión, fortalecer los vínculos de amistad y fraternidad y, para los discípulos, crecer en la fe hacia ese Maestro. Jesús sabía bien lo necesario que era, especialmente en aquel momento, reunir y fortalecer su fe. Y dedicó mucha energía a enseñarles y exhortarlos a permanecer firmes en el camino del amor, superando temores, cierres y miedos. Jesús trató de esconderse para evitar que se reuniera la multitud, que había aprendido a reconocerlo. Pero el deseo que muchos tenían de verlo, de hablar con él, de tocarlo era tan grande que muchos de los peregrinos que llegaban a Jerusalén para la Pascua acudían al templo para verlo. Este deseo de la multitud de ver a Jesús es también para nosotros en estos días una invitación a no separarnos de este maestro que "todo lo hizo bien".

Le Sanhédrin décide de la mort de Jésus

Évangile (Jn 11,45-56)

A cette époque, beaucoup de Juifs venus vers Marie, à la vue de ce que Jésus avait accompli, [c'est-à-dire la résurrection de Lazare] crurent en lui. Mais certains d’entre eux allèrent trouver les pharisiens et leur racontèrent ce que Jésus avait fait. Alors les principaux sacrificateurs et les pharisiens rassemblèrent le Sanhédrin et dirent : « Que faisons-nous ? Cet homme accomplit de nombreux signes. Si nous le laissons continuer ainsi, tout le monde croira en lui, les Romains viendront détruire notre temple et notre nation. » Mais l'un d'eux, Caïphe, qui était grand prêtre cette année-là, leur dit : « Vous ne comprenez rien ! Ne réalisez-vous pas qu'il vous convient qu'un seul homme meure pour le peuple, et que la nation tout entière ne soit pas ruinée ! Cependant, il ne l'a pas dit de lui-même, mais, étant grand prêtre cette année-là, il a prophétisé que Jésus devait mourir pour la nation ; et pas seulement pour la nation, mais aussi pour rassembler les enfants de Dieu dispersés à l'étranger. A partir de ce jour, ils décidèrent de le tuer. Jésus ne se rendit donc plus en public parmi les Juifs, mais de là il se retira dans la région proche du désert, dans une ville appelée Éphraïm, où il resta avec ses disciples. La Pâque des Juifs était proche et beaucoup de la région montaient à Jérusalem avant la Pâque pour se purifier. Ils cherchaient Jésus et, étant dans le temple, ils se dirent : « Qu'en pensez-vous ? Ne viendra-t-il pas à la fête ?".

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Ce passage évangélique qui suit immédiatement la résurrection de Lazare vise à nous préparer à la célébration de la semaine sainte de la passion, de la mort et de la résurrection de Jésus. Les grands prêtres ont compris que le miracle de la résurrection de Lazare était un événement tellement extraordinaire qu'il aurait pu conduire à la croissance d'un mouvement d'adhésion à Jésus d'une manière imparable, et à ce moment-là, il était facile pour leur pouvoir de se briser. Ce qui s'est passé au moment de la naissance de Jésus s'est répété de la même manière, quand Hérode a essayé de tuer cet enfant, craignant qu'il ne sape son trône. Cette fois encore, les principaux sacrificateurs décident de tuer Jésus. Caïphe, en pleine assemblée, prend la parole et dit solennellement : « Il vous convient qu'un seul homme meure pour le peuple, et que la nation entière ne soit pas ruinée. " Il ne le savait pas, mais il interprétait le sens le plus vrai et le plus profond du mystère de Jésus, précisément le « seul » vrai sauveur du monde : « il a prophétisé que Jésus devait mourir pour la nation ; et pas seulement pour la nation, mais aussi pour rassembler les enfants de Dieu dispersés à l’étranger. En effet, la mort de Jésus aurait fait tomber les murs qui divisaient les peuples et l'histoire aurait pris un nouveau cours, celui de l'unité entre tous les peuples. Non seulement « les enfants d'Israël » seront sauvés mais tous « les enfants de Dieu ». Il est vraiment singulier que dans l'assemblée qui a ouvert l'horizon du salut pour tous, la décision ait été prise de tuer Jésus, décision qui a été la conclusion d'un processus d'opposition qui a atteint son point culminant. Jésus comprend de plus en plus clairement que l'opposition a maintenant pris la décision de le capturer, comme il l'avait annoncé à plusieurs reprises à ses disciples, il se retire et se rend à Éphraïm avec ses hommes. C'est un moment de prière et de réflexion. Il fallait grandir en communion, renforcer les liens d'amitié et de fraternité et, pour les disciples, grandir dans la foi envers ce Maître. Jésus savait bien combien il était nécessaire, surtout à ce moment-là, de rassembler et de fortifier leur foi. Et il a dépensé beaucoup d’énergie pour leur enseigner et les exhorter à rester fermes sur le chemin de l’amour, en surmontant les peurs, les fermetures et les peurs. Jésus essaya de se cacher pour empêcher la foule, qui avait appris à le reconnaître, de se rassembler. Mais le désir qu'avaient beaucoup de gens de le voir, de lui parler, de le toucher était si grand que de nombreux pèlerins venus à Jérusalem pour Pâques venaient au temple pour le voir. Ce désir des foules de voir Jésus est aussi une invitation pour nous, ces jours-ci, à ne pas nous détacher de ce maître qui « a tout bien fait ».

O Sinédrio decide sobre a morte de Jesus

Evangelho (Jo 11,45-56)

Naquela época, muitos dos judeus que tinham ido até Maria, ao verem o que Jesus havia realizado, [isto é, a ressurreição de Lázaro], acreditaram nele. Mas alguns deles foram ter com os fariseus e contaram-lhes o que Jesus tinha feito. Então os principais sacerdotes e os fariseus reuniram o Sinédrio e disseram: «O que vamos fazer? Este homem realiza muitos sinais. Se o deixarmos continuar assim, todos acreditarão nele, os romanos virão e destruirão o nosso templo e a nossa nação”. Mas um deles, Caifás, que era sumo sacerdote naquele ano, disse-lhes: «Vocês não entendem nada! Você não percebe que é conveniente para você que apenas um homem morra pelo povo e que a nação inteira não seja arruinada! Contudo, ele não disse isso por si mesmo, mas, sendo sumo sacerdote naquele ano, profetizou que Jesus deveria morrer pela nação; e não apenas para a nação, mas também para reunir os filhos de Deus que estavam espalhados. Daquele dia em diante decidiram matá-lo. Jesus, portanto, já não andava publicamente entre os judeus, mas dali retirou-se para uma região próxima do deserto, para uma cidade chamada Efraim, onde permaneceu com os seus discípulos. A Páscoa dos judeus estava próxima e muitos da região subiram a Jerusalém antes da Páscoa para se purificarem. Procuravam Jesus e, estando no templo, disseram um ao outro: «O que vocês acham? Ele não vem à festa?".

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Esta passagem evangélica que se segue imediatamente à ressurreição de Lázaro pretende preparar-nos para a celebração da semana santa da paixão, morte e ressurreição de Jesus. Os sumos sacerdotes compreenderam que o milagre da ressurreição de Lázaro foi um acontecimento tão extraordinário que poderia ter levado ao crescimento de um movimento de adesão a Jesus de forma imparável, e nesse ponto foi fácil que seu poder fosse destruído. De modo semelhante, repetiu-se o que aconteceu no momento do nascimento de Jesus, quando Herodes tentou matar aquele Menino temendo que pudesse minar o seu trono. Também desta vez os principais sacerdotes decidem matar Jesus. Caifás, em plena assembléia, toma a palavra e diz solenemente: “É-vos conveniente que apenas um homem morra pelo povo, e que a nação inteira não seja arruinada. " Ele não sabia, mas interpretou o significado mais verdadeiro e profundo do mistério de Jesus, precisamente o “único” verdadeiro salvador do mundo: “ele profetizou que Jesus deveria morrer pela nação; e não apenas para a nação, mas também para reunir os filhos de Deus que foram espalhados”. Na verdade, a morte de Jesus teria derrubado os muros que dividiam os povos e a história teria tomado um novo rumo, o da unidade entre todos os povos. Não só “os filhos de Israel” serão salvos, mas todos os “filhos de Deus”. É verdadeiramente singular que na assembleia que abriu o horizonte da salvação para todos, tenha sido tomada a decisão de matar Jesus: a decisão foi a conclusão de um processo de oposição que atingiu o seu ápice. Jesus compreende cada vez mais claramente que a oposição já tomou a decisão de capturá-lo, como havia repetidamente anunciado aos seus discípulos, retira-se e vai para Efraim com os seus homens. É um momento de oração e reflexão. Era necessário crescer na comunhão, fortalecer os laços de amizade e fraternidade e, para os discípulos, crescer na fé naquele Mestre. Jesus sabia bem como era necessário, especialmente naquele momento, reunir e fortalecer a sua fé. E despendeu muita energia para ensiná-los e exortá-los a permanecerem firmes no caminho do amor, superando medos, fechamentos e receios. Jesus tentou esconder-se para evitar que a multidão, que tinha aprendido a reconhecê-lo, se reunisse. Mas o desejo que muitos tinham de vê-lo, de falar com ele, de tocá-lo era tão grande que muitos dos peregrinos que vinham a Jerusalém na Páscoa vieram ao templo para vê-lo. Este desejo das multidões de ver Jesus é também um convite para nós nestes dias a não nos desligarmos deste mestre que “fez tudo bem”.

公會決定耶穌的死

福音（約翰福音 11,45-56）

當時，許多來到馬利亞面前的猶太人，看到耶穌所成就的事，［即拉撒路的復活］，就相信了他。 但他們有些人去見法利賽人，告訴他們耶穌所做的事。 然後祭司長和法利賽人聚集了公會，說：「我們該怎麼辦？ 這個人行許多神蹟。 如果我們讓他繼續這樣下去，每個人都會相信他，羅馬人就會來摧毀我們的聖殿和我們的國家。” 但其中一位，當年擔任大祭司的該亞法對他們說：「你們什麼都不明白！ 難道你不知道為人民而死一個人對你來說是方便的，而整個國家不應該被毀滅嗎？ 然而，這不是他自己說的，而是當年擔任大祭司時，他預言耶穌必須為國家而死； 不只是為了國家，也是為了聚集分散在國外的上帝的兒女。 從那天起，他們決定殺了他。 因此，耶穌不再公開到猶太人中去，而是從那裡退到靠近沙漠的地區，一座名叫以法蓮的城市，並在那裡與門徒住在一起。 猶太人的逾越節臨近，該地區的許多人在逾越節前上耶路撒冷去潔淨自己。 他們正在尋找耶穌，在聖殿裡，他們互相問：「你們覺得怎麼樣？ 他不來參加聚會嗎？”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

緊接著拉撒路復活之後的福音經文旨在讓我們為慶祝耶穌受難、死亡和復活的聖週做好準備。大祭司們明白拉撒路復活的奇蹟是如此非凡的事件，以至於本來可以以不可阻擋的方式導致對耶穌的追隨運動的增長，而到了那個時候，他們的力量就很容易被粉碎。 耶穌誕生那一刻發生的事情也以類似的方式重演，當時希律王擔心耶穌會破壞他的王位，試圖殺死他。 這次祭司長們也決定殺害耶穌。該亞法在全體集會中莊嚴地說：“為人民而死一個人，免得整個國家被毀滅，這對你們來說是方便的。 ” 他不知道，但他詮釋了世界「唯一」真正救世主耶穌的奧秘最真實、最深刻的意義：「他預言耶穌必須為民族而死； 不僅是為了國家，也是為了聚集分散在國外的上帝的兒女。” 事實上，耶穌的死將推倒各民族之間的隔閡，歷史將走上一條新的道路，即各國人民團結一致。 不只「以色列人」會得救，所有「神的兒女」都會得救。 真正奇怪的是，在為所有人打開救恩視野的大會上，做出了殺死耶穌的決定，這個決定是反對過程達到頂峰的結果。 耶穌越來越清楚地明白，反對派現在已經做出了抓捕他的決定，正如他一再向門徒宣布的那樣，他將撤退並與他的部下一起前往以法蓮。 這是祈禱和反思的時刻。 有必要在共融中成長，加強友誼和兄弟情誼的紐帶，並且對於門徒來說，要在對師父的信心中成長。 耶穌很清楚，特別是在那一刻，聚集並加強他們的信心是多麼必要。 他花了大量的精力來教導他們，勸告他們在愛的道路上堅定不移，克服恐懼、封閉和恐懼。 耶穌試圖躲起來，以防止人群聚集，因為他們已經認出了他。 但許多人都非常渴望見到他、與他交談、觸摸他，以至於許多來耶路撒冷過復活節的朝聖者都來到聖殿看他。 群眾渴望見到耶穌，也是對我們發出的邀請，讓我們不要與這位「一切都做得很好」的大師分離。

Синедрион принимает решение о смерти Иисуса

Евангелие (Ин 11,45-56)

В то время многие из иудеев, пришедших к Марии, при виде того, что совершил Иисус, [т. е. воскресения Лазаря], уверовали в него. Но некоторые из них пошли к фарисеям и рассказали им, что сделал Иисус. Тогда первосвященники и фарисеи собрали синедрион и сказали: «Что нам делать? Этот человек совершает множество знамений. Если мы позволим ему продолжать в том же духе, все поверят в него, римляне придут и разрушят наш храм и нашу нацию». Но один из них, Каиафа, который в тот год был первосвященником, сказал им: «Вы ничего не понимаете! Неужели вы не понимаете, что вам удобно, чтобы за народ погиб хотя бы один человек, а не погибал весь народ! Однако этого он не сказал от себя, но, будучи в тот год первосвященником, пророчествовал, что Иисус должен умереть за народ; и не только для народа, но и для того, чтобы собрать детей Божиих, рассеянных за границей. С этого дня они решили его убить. Поэтому Иисус больше не ходил публично среди иудеев, а оттуда удалился в местность близ пустыни, в город, называемый Ефрем, где он оставался со своими учениками. Приближалась еврейская Пасха, и многие жители региона отправились в Иерусалим перед Пасхой, чтобы очиститься. Они искали Иисуса и, находясь в храме, говорили друг другу: «Как ты думаешь? Разве он не придет на вечеринку?».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Этот евангельский отрывок, следующий сразу за воскресением Лазаря, имеет целью подготовить нас к празднованию Страстной недели страданий, смерти и воскресения Иисуса.Первосвященники понимали, что чудо воскресения Лазаря было настолько необыкновенным событием, что оно могло бы привести к неудержимому росту движения присоединения к Иисусу, и в этот момент их силу было легко разрушить. То, что произошло в момент рождения Иисуса, повторилось аналогичным образом, когда Ирод пытался убить Младенца, опасаясь, что он может подорвать его трон. И на этот раз первосвященники решают убить Иисуса. Каиафа в полном собрании берет слово и торжественно говорит: «Вам удобно, чтобы хотя бы один человек умер за народ, и чтобы не погиб весь народ. " Он этого не знал, но истолковал самый истинный и глубокий смысл тайны Иисуса, именно «единственного» истинного спасителя мира: «он пророчествовал, что Иисус должен был умереть за народ; и не только для народа, но и для того, чтобы собрать детей Божиих, которые были рассеяны». Фактически, смерть Иисуса разрушила бы стены, разделявшие народы, и история пошла бы по новому пути – к единству всех народов. Не только «дети Израиля» будут спасены, но и все «дети Божьи». Поистине удивительно, что на собрании, открывшем для всех горизонт спасения, было принято решение убить Иисуса.Это решение стало завершением процесса противостояния, достигшего своей кульминации. Иисус все яснее понимает, что теперь оппозиция пришла к решению схватить его, поскольку он неоднократно объявлял своим ученикам, что он отступает и идет к Ефрему со своими людьми. Это время для молитвы и размышлений. Необходимо было возрастать в общении, укреплять узы дружбы и братства, а ученикам возрастать в вере к этому Учителю. Иисус хорошо знал, насколько необходимо, особенно в тот момент, собрать и укрепить их веру. И он потратил много сил, чтобы научить их и увещевать оставаться стойкими на пути любви, преодолевая страхи, замкнутости и страхи. Иисус пытался спрятаться, чтобы не дать собраться толпе, которая научилась узнавать его. Но желание многих увидеть его, поговорить с ним, прикоснуться к нему было настолько велико, что многие из паломников, приехавших в Иерусалим на Пасху, пришли в храм увидеть его. Это желание толпы увидеть Иисуса также является для нас в эти дни приглашением не отделяться от этого мастера, который «все сделал хорошо».

サンヘドリンがイエスの死を決定

福音（ヨハネ 11,45-56）

当時、マリアのところに来たユダヤ人の多くは、イエスが成し遂げたこと、つまりラザロの復活を見てイエスを信じました。 しかし、彼らのうちの何人かはパリサイ人のところに行って、イエスが何をされたかを彼らに話しました。 そこで祭司長たちとパリサイ人たちはサンヘドリンを集めてこう言った。 この男は多くのしるしを行います。 このまま彼を放っておけば、誰もが彼を信じることになり、ローマ人が来て私たちの神殿と国家を破壊するでしょう。」 しかしそのうちの一人、その年大祭司だったカイアファは彼らにこう言いました。 たった一人が国民のために死んで、国全体が滅びてはいけないというのが自分たちにとって都合が良いことに気づかないのか！ しかし、これは彼が自分で言ったわけではなく、その年に大祭司であった彼は、イエスが国のために死ななければならないと預言しました。 それは国のためだけでなく、海外に散らばった神の子たちを集めるためでもありました。 その日から彼らは彼を殺すことに決めた。 したがって、イエスはもはやユダヤ人の中に公の場には行かず、そこから砂漠の近くの地域、エフライムと呼ばれる都市に退き、そこで弟子たちと一緒に留まりました。 ユダヤ人の過越祭が近づき、その地域の多くの人が過越祭の前に身を清めるためにエルサレムに上りました。 彼らはイエスを探していて、神殿にいるときにこう言いました。「どう思いますか？」 彼はパーティーに来ませんか？」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

ラザロの復活の直後にあるこの福音書の箇所は、イエスの受難、死、復活の聖週間を祝う準備をすることを目的としています。大祭司たちは、ラザロの復活の奇跡が非常に並外れた出来事であることを理解していました。イエスへの固着運動が止められない形で成長する可能性があり、その時点で彼らの力は簡単に打ち砕かれました。 イエスの誕生の瞬間に起こったことは、ヘロデが王位を損なうのを恐れてその幼子を殺そうとしたときも同様に繰り返されました。 今回も祭司長たちはイエスの殺害を決定し、全員が集まったカヤファは議場に上がり、厳かにこう言いました、「ただ一人の人が民のために死ぬのはあなたにとって都合がよく、国全体が滅びるべきではありません。 」 彼はそれを知りませんでしたが、世界の「唯一の」真の救い主であるイエスの神秘の最も真実で最も深い意味を解釈しました。「彼は、イエスは国家のために死ななければならなかったと預言しました。 それは国のためだけでなく、海外に散らばった神の子たちを集めるためでもありました。」 実際、イエスの死は人々を分断していた壁を打ち破り、歴史はすべての人々の団結という新たな道を歩むことになったでしょう。 「イスラエルの子ら」だけが救われるのではなく、「神の子ら」全員が救われるのです。 すべての人に救いの地平を開いた集会で、最高点に達した反対運動の結論としてイエスを殺害する決定が下されたのは実に特異なことです。 イエスは、弟子たちに繰り返し告げていたように、反対派が自分を捕らえる決定に達したことをますます明確に理解し、撤退し、部下たちとともにエフライムへ向かう。 祈りと反省の時です。 交わりの中で成長し、友情と兄弟愛の絆を強め、そして弟子たちにとって、その師に対する信仰を育てることが必要でした。 イエスは、特に当時、彼らの信仰を集めて強めることがいかに必要であるかをよく知っていました。 そして彼は多くのエネルギーを費やして彼らを教え、恐れ、閉ざされ、恐れを克服し、愛の道をしっかりと歩み続けるように勧めました。 イエスは、ご自分だと分かるようになった群衆が集まらないように隠れようとされました。 しかし、多くの人が彼に会いたい、彼と話したい、彼に触れたいという願いが非常に大きかったので、復活祭のためにエルサレムに来た巡礼者の多くが彼に会うために神殿にやって来ました。 イエスに会いたいという群衆のこの願いは、「すべてをうまくやった」この主人から自分を切り離さないようにと、今日の私たちへの招きでもあります。

산헤드린이 예수의 죽음을 결정하다

복음(요한 11,45-56)

그 때에 마리아에게 온 유대인 중 많은 사람이 예수께서 이루신 일(즉 나사로의 부활)을 보고 그를 믿었더라. 그러나 그들 중 어떤 사람들은 바리새인들에게 가서 예수께서 하신 일을 알렸습니다. 그러자 수제사장들과 바리새인들이 산헤드린을 모아 이렇게 말했습니다. “우리는 어떻게 합니까? 이 사람은 많은 표적을 행합니다. 만일 그를 이대로 두면 모든 사람이 그를 믿을 것이고 로마인들이 와서 우리 성전과 우리 민족을 멸망시킬 것입니다." 그러나 그들 중 한 사람, 그 해의 대제사장인 가야바가 그들에게 말했습니다. “당신들은 아무것도 모르는군요! 한 사람이 백성을 위하여 죽어 나라 전체가 망하지 않게 되는 것이 너희에게 이로운 줄을 모르느냐! 그러나 그는 이 말을 스스로 한 것이 아니라 그 해 대제사장으로서 예수께서 그 민족을 위하여 죽으실 것을 예언하였느니라. 그 민족만을 위할 뿐 아니라 흩어진 하나님의 자녀들을 모으려 하심이라. 그날부터 그들은 그를 죽이기로 결정했습니다. 그러므로 예수께서는 더 이상 유대인들 가운데로 드러나게 다니지 아니하시고 거기서 광야 가까운 지방으로 떠나 에브라임이라는 동네로 떠나사 제자들과 함께 거기 계시니라. 유대인의 유월절이 가까워지매 그 지방에서 많은 사람이 자기를 정결케 하려고 유월절 전에 예루살렘에 올라갔더라. 그들은 예수를 찾고 있었고 성전에 있으면서 서로 말했습니다. “너희 생각은 어떠하냐? 그 사람은 파티에 안 올 거야?"

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

나사로의 부활 직후에 나오는 이 복음적 구절은 예수님의 수난과 죽음과 부활의 성주간을 기념하도록 우리를 준비시키는 것을 목표로 합니다. 대제사장들은 나사로의 부활의 기적이 너무나 놀라운 사건이어서 예수님을 향한 지지 운동이 거침없이 성장할 수도 있었지만, 그 시점에서 그들의 세력은 쉽게 무너졌습니다. 헤롯이 예수님의 탄생 순간에 일어났던 일이 비슷한 방식으로 반복되었습니다. 헤롯이 그 아이가 자신의 왕좌를 훼손할까 봐 두려워서 그를 죽이려고 했을 때였습니다. 이번에도 대제사장들이 예수를 죽이기로 결의하니 가야바가 다 모인 자리에 서서 엄숙히 이르되 한 사람이 백성을 위하여 죽어서 온 나라가 망하지 않게 되는 것이 너희에게 유익하니라. " 그는 그것을 몰랐지만 세상의 “유일한” 참 구원자이신 예수님의 신비의 가장 참되고 깊은 의미를 해석했습니다. 그 민족만을 위할 뿐 아니라, 널리 흩어진 하나님의 자녀들을 모으려 하심이라.” 사실, 예수님의 죽음은 민족을 분열시켰던 벽을 무너뜨렸을 것이고, 역사는 모든 민족들 사이의 일치라는 새로운 길을 택했을 것입니다. “이스라엘 자손”뿐만 아니라 모든 “하나님의 자녀들”이 구원을 받을 것입니다. 모든 사람을 위한 구원의 지평을 연 그 모임에서 예수님을 죽이기로 결정한 것은 참으로 특이한 일이며, 그 결정은 정점에 이른 반대 과정의 종결이었습니다. 예수께서는 반대자들이 이제 자신을 잡으려는 결정에 도달했다는 것을 점점 더 분명히 이해하십니다. 자신이 제자들에게 반복해서 말씀하셨던 것처럼, 자신은 물러나서 부하들과 함께 에브라임으로 가십니다. 기도와 성찰의 시간입니다. 친교 안에서 성장하고, 우정과 형제애의 유대를 강화하며, 제자들의 경우에는 스승님을 향한 믿음이 자라나는 것이 필요했습니다. 예수님께서는 특히 그 순간에 그들의 믿음을 모으고 강화시키는 것이 얼마나 필요한지 잘 아셨습니다. 그리고 그분은 두려움, 폐쇄, 두려움을 극복하면서 사랑의 길에 굳건히 머물도록 그들을 가르치고 권고하기 위해 많은 에너지를 쏟으셨습니다. 예수께서는 자신을 알아보게 된 군중이 모이는 것을 막기 위해 숨어 계셨습니다. 그러나 많은 사람들이 그분을 보고, 그분과 이야기하고, 그분을 만져보고 싶은 열망이 너무 커서 부활절을 맞아 예루살렘에 온 많은 순례자들이 그분을 보기 위해 성전에 왔습니다. 예수님을 뵙고자 하는 군중의 이러한 열망은 또한 “모든 일을 잘하신” 이 스승에게서 우리 자신을 떼어놓지 말라는 초대이기도 합니다.

السنهدريم يقرر موت يسوع

الإنجيل (يوحنا 11، 45 – 56)

وفي ذلك الوقت آمن به كثيرون من اليهود الذين جاءوا إلى مريم عندما شاهدوا ما صنعه يسوع [أي قيامة لعازر]. لكن قوماً منهم ذهبوا إلى الفريسيين وأخبروهم بما فعل يسوع. فجمع رؤساء الكهنة والفريسيون المجمع وقالوا: «ماذا نفعل؟ هذا الرجل يؤدي العديد من العلامات. إذا سمحنا له أن يستمر على هذا المنوال، سيؤمن به الجميع، وسيأتي الرومان ويدمرون هيكلنا وأمتنا". ولكن واحدا منهم، وهو قيافا، الذي كان رئيسا للكهنة في تلك السنة، قال لهم: «أنتم لا تفهمون شيئا! ألا تعلمون أنه خير لكم أن يموت رجل واحد فقط عن الشعب، ولا تدمر الأمة كلها! ومع ذلك، فهو لم يقل هذا من نفسه، بل إذ كان رئيسًا للكهنة في تلك السنة، تنبأ أن يسوع يجب أن يموت عن الأمة؛ وليس من أجل الأمة فقط، بل أيضًا لجمع أبناء الله المتفرقين. ومن ذلك اليوم قرروا قتله. ولذلك لم يعد يسوع يخرج علانية بين اليهود، بل انصرف من هناك إلى المنطقة القريبة من البرية، إلى مدينة يقال لها أفرايم، حيث أقام مع تلاميذه. وكان فصح اليهود قريبًا، فصعد كثيرون من المنطقة إلى أورشليم قبل الفصح ليتطهروا. كانوا يبحثون عن يسوع، وبينما كانوا في الهيكل، قالوا لبعضهم البعض: «ما رأيك؟ ألن يأتي إلى الحفلة؟".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

يهدف هذا المقطع الإنجيلي، الذي يأتي بعد قيامة لعازر مباشرة، إلى إعدادنا للاحتفال بالأسبوع المقدس لآلام يسوع وموته وقيامته. لقد فهم رؤساء الكهنة أن معجزة قيامة لعازر كانت حدثًا استثنائيًا لدرجة أنها كان من الممكن أن يؤدي ذلك إلى نمو حركة الالتصاق بيسوع بطريقة لا يمكن إيقافها، وعند تلك النقطة كان من السهل أن تتحطم قوتهم. وما حدث لحظة ميلاد يسوع تكرر بنفس الطريقة، عندما حاول هيرودس قتل ذلك الطفل خوفًا من أن ينال من عرشه. هذه المرة أيضًا قرر رؤساء الكهنة قتل يسوع، فتكلم قيافا في جمع كامل وقال رسميًا: "إنه خير لكم أن يموت رجل واحد فقط عن الشعب، ولا تهلك الأمة كلها. " لم يكن يعرف ذلك، لكنه فسر المعنى الحقيقي والأعمق لسر يسوع، المخلص الحقيقي "الوحيد" للعالم: "لقد تنبأ أنه كان على يسوع أن يموت عن الأمة؛ وليس من أجل الأمة فقط، بل ليجمع أبناء الله المتفرقين أيضًا». في الواقع، كان موت يسوع سيهدم الجدران التي كانت تقسم الشعوب، وكان التاريخ سيتخذ مسارًا جديدًا، وهو الوحدة بين جميع الشعوب. ولن يخلص "بني إسرائيل" فقط، بل كل "أبناء الله". ومن الغريب حقًا أنه في الجماعة التي فتحت أفق الخلاص للجميع، تم اتخاذ القرار بقتل يسوع، وكان القرار ختامًا لعملية مقاومة بلغت ذروتها. يفهم يسوع أكثر فأكثر أن المعارضة قد توصلت الآن إلى قرار القبض عليه، كما أعلن مرارًا وتكرارًا لتلاميذه، فانسحب وذهب إلى أفرايم مع رجاله. إنه وقت للصلاة والتأمل. كان من الضروري النمو في الشركة، وتقوية روابط الصداقة والأخوة، وبالنسبة للتلاميذ، النمو في الإيمان تجاه ذلك المعلم. كان يسوع يعلم جيدًا مدى ضرورة جمع إيمانهم وتقويته، خاصة في تلك اللحظة. وبذل الكثير من الطاقة لتعليمهم وحثهم على الثبات على طريق المحبة، والتغلب على المخاوف والانغلاقات والمخاوف. حاول يسوع أن يختبئ ليمنع الجمع الذي عرفه من التجمع. لكن رغبة الكثيرين في رؤيته والتحدث معه ولمسه كانت كبيرة جدًا لدرجة أن العديد من الحجاج الذين أتوا إلى القدس لقضاء عيد الفصح جاءوا إلى الهيكل لرؤيته. إن رغبة الجموع هذه في رؤية يسوع هي أيضًا دعوة لنا في هذه الأيام ألا ننفصل عن هذا المعلم الذي "عمل كل شيء حسنًا".

महासभा यीशु की मृत्यु का निर्णय करती है

सुसमाचार (जं 11,45-56)

उस समय, जो यहूदी मरियम के पास आए थे, उनमें से कई ने यीशु ने जो कुछ हासिल किया था, उसे देखकर, [अर्थात लाजर का पुनरुत्थान], उस पर विश्वास किया। परन्तु उनमें से कुछ फरीसियों के पास गए और उन्हें बताया कि यीशु ने क्या किया है। तब महायाजकों और फरीसियों ने महासभा को इकट्ठा किया और कहा, “हम क्या करें?” यह आदमी कई तरह के लक्षण दिखाता है. अगर हमने उसे ऐसे ही चलने दिया, तो हर कोई उस पर विश्वास करेगा, रोमन आएंगे और हमारे मंदिर और हमारे राष्ट्र को नष्ट कर देंगे।" परन्तु उनमें से एक कैफा ने, जो उस वर्ष महायाजक था, उन से कहा, तुम कुछ भी नहीं समझते हो! क्या तुम्हें यह एहसास नहीं है कि यह तुम्हारे लिए सुविधाजनक है कि केवल एक आदमी लोगों के लिए मरे, और पूरा राष्ट्र बर्बाद न हो! हालाँकि, यह बात उन्होंने स्वयं नहीं कही, बल्कि, उस वर्ष महायाजक होने के नाते, उन्होंने भविष्यवाणी की कि यीशु को राष्ट्र के लिए मरना होगा; और न केवल राष्ट्र के लिए, बल्कि परमेश्वर की संतानों को, जो विदेशों में तितर-बितर हो गए थे, इकट्ठा करने के लिए भी। उसी दिन से उन्होंने उसे मार डालने का निश्चय कर लिया। इसलिये यीशु अब यहूदियों के बीच में सार्वजनिक रूप से नहीं गया, परन्तु वहां से वह जंगल के पास के क्षेत्र में, एप्रैम नामक नगर में चला गया, जहां वह अपने शिष्यों के साथ रहा। यहूदियों का फसह निकट था और उस क्षेत्र से बहुत से लोग फसह से पहले अपने आप को शुद्ध करने के लिये यरूशलेम को गए। वे यीशु की तलाश कर रहे थे और, मंदिर में रहते हुए, उन्होंने एक दूसरे से कहा: “आप क्या सोचते हैं? क्या वह पार्टी में नहीं आएगा?"

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

यह इंजील मार्ग, जो लाजर के पुनरुत्थान के तुरंत बाद आता है, का उद्देश्य हमें यीशु के जुनून, मृत्यु और पुनरुत्थान के पवित्र सप्ताह के जश्न के लिए तैयार करना है। उच्च पुजारियों ने समझा कि लाजर के पुनरुत्थान का चमत्कार एक असाधारण घटना थी। यीशु के साथ जुड़ाव के आंदोलन में अजेय तरीके से वृद्धि हो सकती थी। और उस समय उनकी शक्ति का बिखर जाना आसान था। यीशु के जन्म के समय जो हुआ वह उसी तरह दोहराया गया, जब हेरोदेस ने उस बच्चे को इस डर से मारने की कोशिश की कि कहीं वह उसके सिंहासन को कमजोर न कर दे। इस बार भी मुख्य पुजारियों ने यीशु को मारने का फैसला किया। कैफा, भरी सभा में, मंच पर आता है और गंभीरता से कहता है: "यह आपके लिए सुविधाजनक है कि सिर्फ एक आदमी लोगों के लिए मर जाए, और पूरे राष्ट्र को बर्बाद नहीं किया जाना चाहिए। " वह यह नहीं जानता था, लेकिन उसने यीशु के रहस्य के सबसे सच्चे और गहरे अर्थ की व्याख्या की, जो कि दुनिया का "एकमात्र" सच्चा उद्धारकर्ता था: "उसने भविष्यवाणी की कि यीशु को राष्ट्र के लिए मरना होगा; और न केवल जाति के लिये, परन्तु परमेश्वर की जो सन्तान विदेशों में तितर-बितर हो गयीं, उन्हें भी इकट्ठा करने के लिये।” वास्तव में, यीशु की मृत्यु ने लोगों को विभाजित करने वाली दीवारों को गिरा दिया होगा और इतिहास ने सभी लोगों के बीच एकता की एक नई राह ले ली होगी। न केवल "इज़राइल के बच्चे" बचाये जायेंगे बल्कि सभी "भगवान के बच्चे" भी बचाये जायेंगे। यह वास्तव में अनोखी बात है कि जिस सभा ने सभी के लिए मुक्ति का क्षितिज खोल दिया, उसमें यीशु को मारने का निर्णय लिया गया। यह निर्णय विरोध की एक प्रक्रिया का निष्कर्ष था जो अपने चरम पर पहुंच गया। यीशु अधिक से अधिक स्पष्ट रूप से समझते हैं कि विरोध अब उन्हें पकड़ने के निर्णय पर पहुंच गया है, जैसा कि उन्होंने अपने शिष्यों को बार-बार घोषणा की थी, वह पीछे हट गए और अपने लोगों के साथ एप्रैम के पास चले गए। यह प्रार्थना और चिंतन का समय है। एकता में बढ़ना, मित्रता और भाईचारे के बंधन को मजबूत करना और शिष्यों के लिए उस गुरु के प्रति विश्वास बढ़ाना आवश्यक था। यीशु अच्छी तरह से जानते थे कि, विशेषकर उस समय, उनके विश्वास को इकट्ठा करना और मजबूत करना कितना आवश्यक था। और उन्होंने उन्हें सिखाने और भय, बंदिशों और आशंकाओं पर काबू पाते हुए प्रेम के मार्ग पर स्थिर बने रहने के लिए प्रोत्साहित करने के लिए बहुत सारी ऊर्जा खर्च की। भीड़ को, जिसने उसे पहचानना सीख लिया था, इकट्ठा होने से रोकने के लिए यीशु ने छिपने की कोशिश की। लेकिन कई लोगों की उसे देखने, उससे बात करने, उसे छूने की इच्छा इतनी प्रबल थी कि ईस्टर के लिए यरूशलेम आने वाले कई तीर्थयात्री उसे देखने के लिए मंदिर में आए। यीशु को देखने की भीड़ की यह इच्छा इन दिनों हमारे लिए एक निमंत्रण भी है कि हम खुद को इस गुरु से अलग न करें जिसने "सब कुछ अच्छा किया"।

Sanhedryn podejmuje decyzję o śmierci Jezusa

Ewangelia (J 11,45-56)

W tym czasie wielu Żydów, którzy przyszli do Marii, na widok tego, czego dokonał Jezus, czyli zmartwychwstania Łazarza, uwierzyło w Niego. Niektórzy jednak z nich udali się do faryzeuszy i opowiedzieli im, co uczynił Jezus. Wtedy arcykapłani i faryzeusze zebrali Sanhedryn i zapytali: «Co mamy zrobić? Ten człowiek dokonuje wielu znaków. Jeśli pozwolimy mu tak dalej działać, wszyscy w niego uwierzą, przyjdą Rzymianie i zniszczą naszą świątynię i nasz naród”. Ale jeden z nich, Kajfasz, który był w tym roku arcykapłanem, powiedział do nich: «Nic nie rozumiecie! Czy nie zdajecie sobie sprawy, że jest dla was wygodniej, żeby tylko jeden człowiek zginął za naród, a żeby cały naród nie został zrujnowany? Nie powiedział tego jednak od siebie, lecz będąc w tym roku arcykapłanem, prorokował, że Jezus musi umrzeć za naród; i nie tylko za naród, ale także o zgromadzenie rozproszonych dzieci Bożych. Od tego dnia postanowili go zabić. Dlatego Jezus nie chodził już publicznie do Żydów, lecz stamtąd oddalił się w okolice pustyni, do miasta zwanego Efraim, gdzie pozostał ze swoimi uczniami. Zbliżała się Pascha Żydów i wielu mieszkańców tej okolicy udało się do Jerozolimy przed Paschą, aby się oczyścić. Szukali Jezusa i będąc w świątyni, mówili do siebie: «Co o tym sądzicie? Czy nie przyjdzie na imprezę?”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Ten fragment ewangeliczny, który następuje bezpośrednio po zmartwychwstaniu Łazarza, ma na celu przygotowanie nas do obchodów świętego tygodnia męki, śmierci i zmartwychwstania Jezusa. Arcykapłani zrozumieli, że cud zmartwychwstania Łazarza był wydarzeniem na tyle niezwykłym, że mogło doprowadzić do wzrostu ruchu przylgnięcia do Jezusa w sposób niepowstrzymany, a w tym momencie ich moc mogła zostać łatwo zniszczona. Podobnie powtórzyło się to, co wydarzyło się w chwili narodzin Jezusa, gdy Herod próbował zabić to Dzieciątko, obawiając się, że mogłoby to podważyć jego tron. Również i tym razem arcykapłani postanawiają zabić Jezusa. Kajfasz w pełnym zgromadzeniu zabiera głos i uroczyście mówi: „Wygodnie jest wam, aby tylko jeden człowiek umarł za lud, a aby cały naród nie uległ zagładzie. " Nie wiedział tego, ale zinterpretował najprawdziwszy i najgłębszy sens tajemnicy Jezusa, „jedynego” prawdziwego Zbawiciela świata: „prorokował, że Jezus musiał umrzeć za naród; i nie tylko za naród, ale także o zgromadzenie rozproszonych dzieci Bożych”. W rzeczywistości śmierć Jezusa zburzyłaby mury dzielące narody, a historia potoczyłaby się nowym torem, ku jedności wszystkich narodów. Nie tylko „dzieci Izraela” zostaną zbawione, ale wszystkie „dzieci Boże”. To naprawdę niezwykłe, że na zgromadzeniu, które otworzyło dla wszystkich horyzont zbawienia, zapadła decyzja o zabiciu Jezusa, będąca zakończeniem procesu sprzeciwu, który osiągnął swoją kulminację. Jezus coraz wyraźniej rozumie, że opozycja podjęła już decyzję o pojmaniu go, jak wielokrotnie zapowiadał swoim uczniom, wycofuje się i udaje się ze swoimi ludźmi do Efraima. To czas modlitwy i refleksji. Należało wzrastać w komunii, umacniać więzy przyjaźni i braterstwa, a dla uczniów wzrastać w wierze wobec tego Mistrza. Jezus dobrze wiedział, jak konieczne było, zwłaszcza w tym momencie, gromadzenie i umacnianie ich wiary. I poświęcił wiele energii, aby je uczyć i napominać, aby wytrwale podążały drogą miłości, pokonując lęki, zamknięcia i lęki. Jezus próbował się ukryć, aby tłum, który nauczył się Go rozpoznać, nie zgromadził się. Jednak pragnienie zobaczenia go, rozmowy z nim, dotknięcia go było tak wielkie, że wielu pielgrzymów, którzy przybyli do Jerozolimy na Wielkanoc, przyszło do świątyni, aby go zobaczyć. To pragnienie tłumów, aby zobaczyć Jezusa, jest także dla nas w tych dniach zaproszeniem, abyśmy nie odrywali się od tego Mistrza, który „wszystko uczynił dobrze”.

মহাসভা যীশুর মৃত্যুর বিষয়ে সিদ্ধান্ত নেয়

গসপেল (Jn 11,45-56)

সেই সময়ে, যীশু যা সম্পন্ন করেছিলেন, [অর্থাৎ লাজারাসের পুনরুত্থান] তা দেখে মরিয়মের কাছে আসা অনেক ইহুদীই তাকে বিশ্বাস করেছিল। কিন্তু তাদের মধ্যে কেউ কেউ ফরীশীদের কাছে গিয়ে যীশু যা করেছিলেন তা তাদের বললেন৷ তখন প্রধান যাজকরা এবং ফরীশীরা মহাসভাকে জড়ো করে বললেন: “আমরা কী করব? এই লোকটি অনেক লক্ষণ সম্পাদন করে। আমরা যদি তাকে এভাবে চলতে দিই, তাহলে সবাই তাকে বিশ্বাস করবে, রোমানরা এসে আমাদের মন্দির এবং আমাদের জাতিকে ধ্বংস করবে।" কিন্তু তাদের মধ্যে একজন, কায়াফা, যিনি সেই বছর মহাযাজক ছিলেন, তাদের বললেন: “তোমরা কিছুই বোঝ না! আপনি কি বুঝতে পারছেন না যে, জনগণের জন্য শুধু একজন মানুষ মরে যাওয়া আপনার জন্য সুবিধাজনক এবং পুরো জাতি যেন ধ্বংস হয়ে না যায়! যাইহোক, তিনি নিজে থেকে এই কথা বলেননি, কিন্তু, সেই বছর মহাযাজক হয়ে তিনি ভবিষ্যদ্বাণী করেছিলেন যে যিশুকে অবশ্যই জাতির জন্য মরতে হবে; এবং শুধুমাত্র জাতির জন্যই নয়, ঈশ্বরের সন্তানদেরও একত্রিত করার জন্য যারা বিদেশে ছড়িয়ে পড়েছিল৷ সেদিন থেকেই তারা তাকে হত্যা করার সিদ্ধান্ত নেয়। তাই যীশু আর ইহুদীদের মধ্যে জনসমক্ষে যাননি, কিন্তু সেখান থেকে তিনি মরুভূমির নিকটবর্তী অঞ্চলে, ইফ্রয়িম নামক একটি শহরে চলে গেলেন, যেখানে তিনি তাঁর শিষ্যদের সাথে থাকলেন। ইহুদিদের নিস্তারপর্ব কাছাকাছি ছিল এবং এই অঞ্চল থেকে অনেক লোক নিজেদের শুদ্ধ করার জন্য নিস্তারপর্বের আগে জেরুজালেমে গিয়েছিল। তারা যীশুকে খুঁজছিল এবং মন্দিরে থাকা অবস্থায় একে অপরকে বলল: “তোমরা কি মনে কর? সে কি পার্টিতে আসবে না?"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

এই ইভাঞ্জেলিক্যাল প্যাসেজ যা লাজারাসের পুনরুত্থানের সাথে সাথেই অনুসরণ করে, এর উদ্দেশ্য হল আমাদেরকে যীশুর আবেগ, মৃত্যু এবং পুনরুত্থানের পবিত্র সপ্তাহ উদযাপনের জন্য প্রস্তুত করা। মহাযাজকরা বুঝতে পেরেছিলেন যে লাজারাসের পুনরুত্থানের অলৌকিক ঘটনাটি এমন একটি অসাধারণ ঘটনা ছিল। একটি অপ্রতিরোধ্য উপায়ে যীশুকে আনুগত্য করার আন্দোলনে বৃদ্ধির দিকে পরিচালিত করতে পারে এবং সেই সময়ে তাদের শক্তিকে ভেঙে দেওয়া সহজ ছিল। যীশুর জন্মের মুহুর্তে যা ঘটেছিল তা একইভাবে পুনরাবৃত্তি হয়েছিল, যখন হেরোদ সেই শিশুটিকে হত্যা করার চেষ্টা করেছিলেন ভয়ে যে সে তার সিংহাসনকে দুর্বল করে দেবে। এইবারও প্রধান যাজকরা যীশুকে হত্যা করার সিদ্ধান্ত নেয়। কায়াফা, পূর্ণ সমাবেশে, মেঝে নেয় এবং গম্ভীরভাবে বলে: "এটা আপনার পক্ষে সুবিধাজনক যে কেবলমাত্র একজন লোক লোকেদের জন্য মারা যায় এবং পুরো জাতিকে ধ্বংস করা উচিত নয়। " তিনি এটা জানতেন না, কিন্তু তিনি পৃথিবীর "একমাত্র" প্রকৃত ত্রাণকর্তা যিশুর রহস্যের সবচেয়ে সত্য এবং গভীরতম অর্থ ব্যাখ্যা করেছিলেন: "তিনি ভবিষ্যদ্বাণী করেছিলেন যে জাতির জন্য যীশুকে মরতে হবে; এবং শুধুমাত্র জাতির জন্য নয়, ঈশ্বরের সন্তানদের একত্রিত করার জন্য যারা বিদেশে ছড়িয়ে পড়েছিল।" প্রকৃতপক্ষে, যীশুর মৃত্যু সেই দেয়ালগুলিকে ভেঙে ফেলত যা মানুষকে বিভক্ত করেছিল এবং ইতিহাস একটি নতুন গতিপথ গ্রহণ করবে, যা সমস্ত মানুষের মধ্যে ঐক্যের। শুধু "ইস্রায়েলের সন্তান" নয় কিন্তু সমস্ত "ঈশ্বরের সন্তান" রক্ষা পাবে। এটা সত্যিই একক যে সমাবেশে সকলের জন্য পরিত্রাণের দিগন্ত উন্মোচন করা হয়েছিল, যিশুকে হত্যা করার সিদ্ধান্ত নেওয়া হয়েছিল। সিদ্ধান্তটি ছিল বিরোধিতার একটি প্রক্রিয়ার উপসংহার যা চূড়ান্ত পর্যায়ে পৌঁছেছিল। যীশু আরও স্পষ্টভাবে বুঝতে পারেন যে বিরোধীরা এখন তাকে ধরার সিদ্ধান্তে পৌঁছেছে, যেমন তিনি তার শিষ্যদের কাছে বারবার ঘোষণা করেছিলেন, তিনি প্রত্যাহার করেন এবং তার লোকদের সাথে ইফ্রাইমে যান। এটি প্রার্থনা এবং প্রতিফলনের জন্য একটি সময়। যোগাযোগে বেড়ে ওঠা, বন্ধুত্ব ও ভ্রাতৃত্বের বন্ধনকে দৃঢ় করা এবং শিষ্যদের জন্য সেই গুরুর প্রতি বিশ্বাস বৃদ্ধি করা প্রয়োজন ছিল। যীশু ভাল করেই জানতেন যে, বিশেষ করে সেই মুহূর্তে তাদের বিশ্বাসকে একত্রিত করা এবং শক্তিশালী করা কতটা প্রয়োজনীয় ছিল। এবং তিনি তাদের শেখাতে এবং ভয়, বন্ধ এবং ভয়কে জয় করে ভালবাসার পথে অবিচল থাকার জন্য প্রচুর শক্তি ব্যয় করেছিলেন। যীশু সেই ভিড়কে আটকানোর জন্য লুকানোর চেষ্টা করেছিলেন, যারা তাঁকে চিনতে শিখেছিল, জড়ো হতে বাধা দেয়৷ কিন্তু অনেকেরই তাকে দেখার, তার সাথে কথা বলার, তাকে স্পর্শ করার আকাঙ্ক্ষা এতটাই ছিল যে ইস্টারের জন্য জেরুজালেমে আসা অনেক তীর্থযাত্রী তাকে দেখতে মন্দিরে এসেছিলেন। যীশুকে দেখার জন্য জনতার এই আকাঙ্ক্ষাও এই দিনগুলিতে আমাদের কাছে একটি আমন্ত্রণ যা এই প্রভুর কাছ থেকে নিজেদেরকে বিচ্ছিন্ন না করার জন্য যিনি "সবকিছু ভাল করেছিলেন"।

Ang Sanhedrin ang nagpasya sa kamatayan ni Jesus

Ebanghelyo (Jn 11,45-56)

Noong panahong iyon, marami sa mga Hudyo na pumunta kay Maria, nang makita ang ginawa ni Jesus, [i.e. ang muling pagkabuhay ni Lazarus,] ay naniwala sa kanya. Ngunit ang ilan sa kanila ay pumunta sa mga Pariseo at sinabi sa kanila ang ginawa ni Jesus. Pagkatapos ay tinipon ng mga punong saserdote at mga Pariseo ang Sanhedrin at sinabi: «Ano ang gagawin natin? Ang taong ito ay gumagawa ng maraming tanda. Kung hahayaan natin siyang magpatuloy, maniniwala ang lahat sa kanya, darating ang mga Romano at sisirain ang ating templo at ang ating bansa." Ngunit isa sa kanila, si Caifas, na mataas na saserdote noong taong iyon, ay nagsabi sa kanila: «Wala kayong naiintindihan! Hindi mo ba nababatid na maginhawa para sa iyo na ang isang tao lamang ang mamatay para sa bayan, at ang buong bansa ay hindi dapat mapahamak! Gayunpaman, ito ay hindi niya sinabi sa kanyang sarili, ngunit, bilang mataas na saserdote sa taong iyon, siya ay naghula na si Jesus ay dapat mamatay para sa bansa; at hindi lamang para sa bansa, kundi upang tipunin din ang mga anak ng Diyos na nagkalat. Mula sa araw na iyon ay nagpasya silang patayin siya. Kaya't si Jesus ay hindi na pumaroon sa madla sa gitna ng mga Judio, kundi mula roon ay umalis siya sa rehiyon na malapit sa ilang, sa isang lungsod na tinatawag na Ephraim, kung saan siya ay nanatili kasama ng kaniyang mga alagad. Malapit na ang Paskuwa ng mga Judio at marami mula sa rehiyon ang umahon sa Jerusalem bago ang Paskuwa upang linisin ang kanilang sarili. Hinahanap nila si Jesus at, habang nasa templo, sinabi nila sa isa't isa: «Ano sa palagay ninyo? Hindi ba siya pupunta sa party?"

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang evangelical passage na ito na kaagad pagkatapos ng muling pagkabuhay ni Lazarus ay naglalayong ihanda tayo para sa pagdiriwang ng banal na linggo ng pasyon, kamatayan at muling pagkabuhay ni Hesus. ay maaaring humantong sa paglago sa isang kilusan ng pagdirikit kay Hesus sa isang hindi mapigil na paraan.At sa puntong iyon ay madali para sa kanilang kapangyarihan na mabasag. Ang nangyari sa sandali ng kapanganakan ni Jesus ay naulit sa katulad na paraan, nang sinubukan ni Herodes na patayin ang Batang iyon sa takot na baka masira ang kanyang trono. Sa pagkakataong ito, nagpasiya rin ang mga punong saserdote na patayin si Jesus. Si Caifas, sa buong pagpupulong, ay humarap at taimtim na nagsabi: “Makabuti sa inyo na ang isang tao lamang ang mamatay para sa bayan, at ang buong bansa ay hindi mapahamak. " Hindi niya ito alam, ngunit binigyang-kahulugan niya ang pinakatotoo at pinakamalalim na kahulugan ng misteryo ni Jesus, ang "tanging" tunay na tagapagligtas ng mundo: "nagpropesiya siya na si Jesus ay kailangang mamatay para sa bansa; at hindi lamang para sa bansa, kundi upang tipunin din ang mga anak ng Diyos na nagkalat.” Sa katunayan, ang kamatayan ni Jesus ay maaaring ibagsak ang mga pader na naghihiwalay sa mga tao at ang kasaysayan ay magkakaroon ng bagong landas, ang pagkakaisa sa lahat ng mga tao. Hindi lamang "ang mga anak ni Israel" ang maliligtas kundi ang lahat ng "mga anak ng Diyos". Tunay na isahan na sa kapulungan na nagbukas ng abot-tanaw ng kaligtasan para sa lahat, ginawa ang desisyon na patayin si Hesus.Ang desisyon ay ang pagtatapos ng isang proseso ng pagsalungat na umabot sa kasukdulan nito. Higit na malinaw na nauunawaan ni Jesus na ang pagsalungat ay nakarating na ngayon sa desisyon na hulihin siya, gaya ng paulit-ulit niyang ibinalita sa kanyang mga alagad, siya ay umalis at pumunta sa Ephraim kasama ang kanyang mga tauhan. Ito ay isang oras para sa panalangin at pagmumuni-muni. Kinailangan na lumago sa pakikipag-isa, palakasin ang mga bigkis ng pagkakaibigan at kapatiran at, para sa mga disipulo, lumago sa pananampalataya sa Guro na iyon. Alam na alam ni Jesus kung gaano kinakailangan, lalo na sa sandaling iyon, na tipunin at palakasin ang kanilang pananampalataya. At gumugol siya ng maraming lakas upang turuan sila at himukin silang manatiling matatag sa landas ng pag-ibig, pagtagumpayan ang mga takot, pagsasara at takot. Sinubukan ni Jesus na magtago upang pigilan ang karamihan, na natutong makilala siya, mula sa pagtitipon. Ngunit ang pagnanais na marami ang kailangang makakita sa kanya, makipag-usap sa kanya, mahawakan siya ay napakalaki kung kaya't marami sa mga peregrino na pumunta sa Jerusalem para sa Pasko ng Pagkabuhay ay pumunta sa templo upang makita siya. Ang pagnanais na makita ng maraming tao si Hesus ay isa ring paanyaya sa atin sa mga araw na ito na huwag ihiwalay ang ating sarili sa panginoong ito na "ginawa nang mabuti ang lahat".

Синедріон приймає рішення про смерть Ісуса

Євангеліє (Йо. 11,45-56)

У той час багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши те, що зробив Ісус, [тобто воскресіння Лазаря], увірували в нього. Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що зробив Ісус. Тоді первосвященики та фарисеї зібрали синедріон і сказали: «Що нам робити? Ця людина виконує багато знаків. Якщо ми дозволимо йому так продовжувати, усі повірять у нього, римляни прийдуть і зруйнують наш храм і нашу націю». Але один із них, Кайяфа, який того року був первосвящеником, сказав їм: «Ви нічого не розумієте! Невже ви не розумієте, що вам зручно, щоб одна людина загинула за народ, а щоб не загинув увесь народ! Однак він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус повинен померти за народ; і не тільки для нації, але й для того, щоб зібрати дітей Божих, які були розпорошені. З того дня його вирішили вбити. Тому Ісус більше не ходив публічно серед юдеїв, а звідти пішов у околиці поблизу пустелі, до міста, що зветься Єфрем, де залишився зі своїми учнями. Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з того краю пішли до Єрусалиму перед Пасхою, щоб очиститися. Вони шукали Ісуса і, перебуваючи в храмі, сказали один одному: «Як ти думаєш? Він не прийде на вечірку?».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Цей євангельський уривок, який йде відразу після воскресіння Лазаря, має на меті підготувати нас до святкування святого тижня страстей, смерті та воскресіння Ісуса.Первосвященики розуміли, що чудо воскресіння Лазаря було настільки надзвичайною подією, що могло призвести до зростання руху приєднання до Ісуса в нестримний спосіб.І в той момент їхню силу було легко зруйнувати. Подібним чином повторилося те, що сталося в момент народження Ісуса, коли Ірод намагався вбити це Дитя, боячись, що воно може підірвати його престол. І цього разу первосвященики вирішують убити Ісуса, Кайяфа, зібраний у повному складі, бере слово і урочисто промовляє: «Вам зручно, щоб одна людина померла за людей, і щоб не загинув увесь народ. " Він цього не знав, але витлумачив найправдивіше і найглибше значення таємниці Ісуса, «єдиного» правдивого Спасителя світу: «він пророкував, що Ісус повинен був померти за націю; і не лише для нації, але й для того, щоб зібрати дітей Божих, які були розпорошені». Насправді смерть Ісуса зруйнувала б стіни, які розділяли народи, і історія пішла б новим курсом — до єдності між усіма народами. Будуть спасенні не тільки «діти Ізраїля», але й усі «діти Божі». Це справді дивно, що на зборах, які відкрили горизонт спасіння для всіх, було прийнято рішення вбити Ісуса.Це рішення було завершенням процесу протистояння, яке досягло своєї кульмінації. Ісус усе ясніше розуміє, що опозиція прийняла рішення схопити його, як він неодноразово повідомляв своїм учням, він відходить і йде до Єфрема зі своїми людьми. Це час для молитви та роздумів. Необхідно було зростати в сопричасті, зміцнювати узи дружби та братерства, а учням – зростати у вірі до цього Учителя. Ісус добре знав, наскільки необхідно, особливо в той момент, зібрати і зміцнити їхню віру. І він витратив багато сил, щоб навчити їх і закликати залишатися непохитними на шляху любові, долаючи страхи, замкнутість і побоювання. Ісус намагався сховатися, щоб не зібратися натовп, який навчився його впізнавати. Але бажання багатьох побачити його, поговорити з ним, доторкнутися до нього було настільки велике, що багато паломників, які прибули до Єрусалиму на Великдень, приходили до храму, щоб побачити його. Це бажання натовпу побачити Ісуса є також запрошенням до нас у ці дні не відриватися від цього пана, який «все зробив добре».

Το Sanhedrin αποφασίζει για το θάνατο του Ιησού

Ευαγγέλιο (Ιω. 11,45-56)

Εκείνη την εποχή, πολλοί από τους Ιουδαίους που είχαν έρθει στη Μαρία, βλέποντας αυτό που είχε καταφέρει ο Ιησούς, [δηλαδή την ανάσταση του Λαζάρου,] πίστεψαν σε αυτόν. Μερικοί όμως από αυτούς πήγαν στους Φαρισαίους και τους είπαν τι είχε κάνει ο Ιησούς. Τότε οι αρχιερείς και οι Φαρισαίοι συγκέντρωσαν το Σάνχεντριν και είπαν: «Τι κάνουμε; Αυτός ο άνθρωπος εκτελεί πολλά σημάδια. Αν τον αφήσουμε να συνεχίσει έτσι, όλοι θα πιστέψουν σε αυτόν, οι Ρωμαίοι θα έρθουν και θα καταστρέψουν τον ναό μας και το έθνος μας». Αλλά ένας από αυτούς, ο Καϊάφας, που ήταν αρχιερέας εκείνη τη χρονιά, τους είπε: «Δεν καταλαβαίνετε τίποτα! Δεν καταλαβαίνετε ότι σας βολεύει να πεθάνει μόνο ένας άνθρωπος για τον λαό και να μην καταστραφεί ολόκληρο το έθνος! Ωστόσο, αυτό δεν το είπε μόνος του, αλλά, όντας αρχιερέας εκείνο το έτος, προφήτεψε ότι ο Ιησούς πρέπει να πεθάνει για το έθνος. και όχι μόνο για το έθνος, αλλά και για να συγκεντρωθούν τα παιδιά του Θεού που ήταν διασκορπισμένα στο εξωτερικό. Από εκείνη την ημέρα αποφάσισαν να τον σκοτώσουν. Ο Ιησούς, λοιπόν, δεν πήγαινε πλέον δημόσια ανάμεσα στους Ιουδαίους, αλλά από εκεί αποσύρθηκε στην περιοχή κοντά στην έρημο, σε μια πόλη που ονομαζόταν Εφραίμ, όπου έμεινε με τους μαθητές του. Το Πάσχα των Εβραίων ήταν κοντά και πολλοί από την περιοχή ανέβηκαν στην Ιερουσαλήμ πριν από το Πάσχα για να εξαγνιστούν. Έψαχναν τον Ιησού και, καθώς ήταν στο ναό, είπαν ο ένας στον άλλο: «Τι νομίζεις; Δεν θα έρθει στο πάρτι;».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Αυτή η ευαγγελική περικοπή που ακολουθεί αμέσως την ανάσταση του Λαζάρου έχει σκοπό να μας προετοιμάσει για τον εορτασμό της Μεγάλης εβδομάδας των παθών, του θανάτου και της ανάστασης του Ιησού.Οι αρχιερείς κατάλαβαν ότι το θαύμα της ανάστασης του Λαζάρου ήταν ένα τόσο εξαιρετικό γεγονός που θα μπορούσε να έχει οδηγήσει σε ανάπτυξη μιας κίνησης προσκόλλησης στον Ιησού με ασταμάτητο τρόπο.Και σε εκείνο το σημείο ήταν εύκολο να καταρρεύσει η δύναμή τους. Αυτό που συνέβη τη στιγμή της γέννησης του Ιησού επαναλήφθηκε με παρόμοιο τρόπο, όταν ο Ηρώδης προσπάθησε να σκοτώσει αυτό το Παιδί φοβούμενος ότι μπορεί να υπονομεύσει τον θρόνο του. Και αυτή τη φορά οι αρχιερείς αποφασίζουν να σκοτώσουν τον Ιησού.Ο Καϊάφας, σε πλήρη συνέλευση, παίρνει τον λόγο και λέει επίσημα: «Σας βολεύει να πεθάνει μόνο ένας άνθρωπος για τον λαό και να μην καταστραφεί ολόκληρο το έθνος. " Δεν το ήξερε, αλλά ερμήνευσε το πιο αληθινό και βαθύτερο νόημα του μυστηρίου του Ιησού, ακριβώς του «μοναδικού» αληθινού σωτήρα του κόσμου: «προφήτευσε ότι ο Ιησούς έπρεπε να πεθάνει για το έθνος. και όχι μόνο για το έθνος, αλλά και για να συγκεντρώσει τα παιδιά του Θεού που ήταν διασκορπισμένα στο εξωτερικό». Στην πραγματικότητα, ο θάνατος του Ιησού θα είχε γκρεμίσει τα τείχη που χώριζαν τους λαούς και η ιστορία θα είχε πάρει μια νέα πορεία, αυτή της ενότητας μεταξύ όλων των λαών. Δεν θα σωθούν μόνο «τα παιδιά του Ισραήλ», αλλά όλα «τα παιδιά του Θεού». Είναι πραγματικά μοναδικό ότι στη συνέλευση που άνοιξε τον ορίζοντα της σωτηρίας για όλους, πάρθηκε η απόφαση να σκοτωθεί ο Ιησούς.Η απόφαση ήταν η ολοκλήρωση μιας διαδικασίας αντίθεσης που έφτασε στο αποκορύφωμά της. Ο Ιησούς καταλαβαίνει όλο και πιο καθαρά ότι η αντιπολίτευση έχει πλέον καταλήξει στην απόφαση να τον αιχμαλωτίσει, όπως είχε επανειλημμένα ανακοινώσει στους μαθητές του, αποσύρεται και πηγαίνει στον Εφραίμ με τους άνδρες του. Είναι καιρός για προσευχή και προβληματισμό. Ήταν απαραίτητο να αναπτυχθούμε στην κοινωνία, να ενισχύσουμε τους δεσμούς της φιλίας και της αδελφοσύνης και, για τους μαθητές, να αυξήσουμε την πίστη προς αυτόν τον Δάσκαλο. Ο Ιησούς γνώριζε καλά πόσο απαραίτητο ήταν, ειδικά εκείνη τη στιγμή, να συγκεντρωθούν και να ενισχύσουν την πίστη τους. Και ξόδεψε πολλή ενέργεια για να τους διδάξει και να τους προτρέψει να μείνουν σταθεροί στο μονοπάτι της αγάπης, ξεπερνώντας φόβους, κλεισίματα και φόβους. Ο Ιησούς προσπάθησε να κρυφτεί για να εμποδίσει το πλήθος, που είχε μάθει να τον αναγνωρίζει, να συγκεντρωθεί. Όμως η επιθυμία που είχαν πολλοί να τον δουν, να του μιλήσουν, να τον αγγίξουν ήταν τόσο μεγάλη που πολλοί από τους προσκυνητές που ήρθαν στα Ιεροσόλυμα για το Πάσχα ήρθαν στο ναό για να τον δουν. Αυτή η επιθυμία του πλήθους να δουν τον Ιησού είναι επίσης μια πρόσκληση προς εμάς αυτές τις μέρες να μην απομακρυνθούμε από αυτόν τον κύριο που «τα έκανε όλα καλά».

Baraza la Sanhedrin linaamua juu ya kifo cha Yesu

Injili ( Yoh 11,45-56 )

Wakati huo, Wayahudi wengi waliokuja kwa Mariamu, walipoona yale aliyoyafanya Yesu, [yaani ufufuo wa Lazaro], walimwamini. Lakini baadhi yao walikwenda kwa Mafarisayo na kuwaambia mambo aliyofanya Yesu. Ndipo wakuu wa makuhani na Mafarisayo wakakusanya Sanhedrini na kusema: «Tufanye nini? Mtu huyu anafanya ishara nyingi. Tukimwacha aendelee hivi, kila mtu atamwamini, Warumi watakuja na kuharibu hekalu letu na taifa letu." Lakini mmoja wao, Kayafa, ambaye alikuwa kuhani mkuu mwaka huo, akawaambia: “Hamuelewi neno lolote! Je, hamjui kwamba yawafaa ninyi mtu mmoja afe kwa ajili ya watu, na kwamba taifa zima lisiangamizwe! Hata hivyo, hakusema jambo hilo peke yake, bali, kwa kuwa alikuwa kuhani mkuu mwaka huo, alitabiri kwamba lazima Yesu afe kwa ajili ya taifa hilo; wala si kwa ajili ya taifa hilo tu, bali pia kuwakusanya pamoja watoto wa Mungu waliotawanyika. Kuanzia siku hiyo waliamua kumuua. Kwa hiyo Yesu hakuenda tena hadharani kati ya Wayahudi, bali kutoka huko aliondoka akaenda sehemu ya karibu na jangwa, mpaka mji uitwao Efraimu, ambako alikaa pamoja na wanafunzi wake. Pasaka ya Wayahudi ilikuwa karibu na watu wengi kutoka eneo hilo walipanda kwenda Yerusalemu kabla ya Pasaka ili kujitakasa. Walikuwa wakimtafuta Yesu na, wakiwa ndani ya hekalu, wakaambiana: “Mnaonaje? Si atakuja kwenye sherehe?".

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Kifungu hiki cha Kiinjili kinachofuata mara moja ufufuko wa Lazaro kinalenga kututayarisha kwa ajili ya kuadhimisha juma takatifu la mateso, kifo na ufufuko wa Yesu.Makuhani wakuu walielewa kwamba muujiza wa ufufuo wa Lazaro ulikuwa ni tukio la ajabu sana hata ingeweza kusababisha ukuzi katika harakati ya kushikamana na Yesu kwa njia isiyozuilika.Na wakati huo ilikuwa rahisi kwa nguvu zao kuvunjwa. Kilichotokea wakati wa kuzaliwa kwa Yesu kilirudiwa kwa njia sawa, wakati Herode alipojaribu kumwua Mtoto huyo akiogopa kwamba angeweza kudhoofisha kiti chake cha enzi. Wakati huu pia wakuu wa makuhani waamua kumwua Yesu.” Kayafa, akiwa katika kusanyiko lote, anachukua sakafu na kusema hivi kwa uthabiti: “Inafaa kwenu mtu mmoja afe kwa ajili ya watu, na kwamba taifa zima lisiangamizwe. " Hakujua hilo, lakini alifasiri maana ya kweli na ya ndani kabisa ya fumbo la Yesu, hasa “pekee” mwokozi wa kweli wa ulimwengu: “alitabiri kwamba Yesu alipaswa kufa kwa ajili ya taifa; wala si kwa ajili ya taifa hilo tu, bali pia kuwakusanya pamoja watoto wa Mungu waliotawanyika.” Kwa kweli, kifo cha Yesu kingebomoa kuta ambazo ziligawanya watu na historia ingechukua mkondo mpya, ule wa umoja kati ya watu wote. Sio tu “wana wa Israeli” wataokolewa bali “wana wa Mungu” wote. Kwa kweli ni umoja kwamba katika kusanyiko lililofungua upeo wa wokovu kwa wote, uamuzi ulifanywa wa kumwua Yesu.Uamuzi huo ulikuwa ni hitimisho la mchakato wa upinzani uliofikia kilele chake. Yesu anaelewa zaidi na kwa uwazi zaidi kwamba upinzani sasa umefikia uamuzi wa kumkamata, kama vile alivyotangaza mara kwa mara kwa wanafunzi wake, anaondoka na kwenda Efraimu pamoja na watu wake. Ni wakati wa maombi na tafakari. Ilikuwa ni lazima kukua katika ushirika, kuimarisha vifungo vya urafiki na udugu na, kwa wanafunzi, kukua katika imani kuelekea Mwalimu huyo. Yesu alijua vizuri jinsi ilivyokuwa muhimu, hasa wakati huo, kukusanya na kuimarisha imani yao. Na alitumia nguvu nyingi kuwafundisha na kuwahimiza kubaki imara kwenye njia ya upendo, kushinda hofu, kufungwa na hofu. Yesu alijaribu kujificha ili kuzuia umati, ambao walikuwa wamejifunza kumtambua, wasikusanyike. Lakini hamu ambayo wengi walikuwa nayo ya kumwona, kuzungumza naye, kumgusa ilikuwa kubwa sana hivi kwamba wengi wa wasafiri waliokuja Yerusalemu kwa ajili ya Pasaka walikuja hekaluni kumwona. Tamaa hii ya umati wa watu kumwona Yesu pia ni mwaliko kwetu katika siku hizi kutojitenga na huyu bwana ambaye “alifanya kila kitu vyema”

Tòa Công Luận quyết định về cái chết của Chúa Giêsu

Tin Mừng (Ga 11,45-56)

Vào thời điểm đó, nhiều người Do Thái đến gặp Đức Maria, khi chứng kiến ​​những gì Chúa Giêsu đã thực hiện, [tức là sự sống lại của Ladarô], đã tin vào Ngài. Nhưng có một số người đi đến gặp những người Pha-ri-si và kể cho họ nghe những gì Chúa Giê-su đã làm. Sau đó, các trưởng tế và người Pha-ri-si tập hợp Tòa Công luận và nói: “Chúng tôi phải làm gì? Người đàn ông này thực hiện nhiều dấu hiệu. Nếu chúng ta để hắn tiếp tục như vậy, mọi người sẽ tin vào hắn, người La Mã sẽ đến phá hủy đền thờ và đất nước của chúng ta.” Nhưng một trong số họ, Caipha, thầy tế lễ thượng phẩm năm đó, đã nói với họ: “Các ông chẳng hiểu gì cả! Bạn không nhận ra rằng điều thuận lợi cho bạn là chỉ một người chết vì nhân dân, và cả dân tộc sẽ không bị hủy hoại! Tuy nhiên, điều này ông không tự mình nói ra, nhưng với tư cách là thượng tế năm đó, ông đã tiên tri rằng Chúa Giêsu phải chết thay cho dân tộc; và không chỉ cho quốc gia, mà còn để quy tụ con cái Chúa đang tản mác khắp nơi. Kể từ ngày đó họ quyết định giết anh ta. Vì thế, Chúa Giêsu không còn đến công khai giữa người Do Thái nữa, nhưng từ đó Người rút lui về vùng gần sa mạc, đến một thành gọi là Ép-ra-im, ở đó Người ở lại với các môn đệ. Lễ Vượt Qua của người Do Thái đã gần đến và nhiều người trong vùng đã lên Giêrusalem trước Lễ Vượt Qua để thanh tẩy mình. Họ đang tìm kiếm Chúa Giêsu và đang ở trong đền thờ, họ nói với nhau: «Các bạn nghĩ sao? Anh ấy sẽ không đến bữa tiệc à?".

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Đoạn Tin Mừng ngay sau sự phục sinh của Lagiarô này nhằm mục đích chuẩn bị cho chúng ta cử hành Tuần Thánh cuộc khổ nạn, cái chết và sự phục sinh của Chúa Giêsu. có thể đã dẫn đến sự phát triển trong phong trào gắn bó với Chúa Giêsu một cách không thể ngăn cản, và vào thời điểm đó quyền lực của họ rất dễ bị tan vỡ. Những gì đã xảy ra vào thời điểm Chúa Giêsu sinh ra cũng được lặp lại theo cách tương tự, khi vua Hêrôđê cố giết Hài Nhi đó vì sợ Ngài có thể phá hoại ngai vàng của Ngài. Lần này cũng vậy, các thượng tế quyết định giết Chúa Giêsu. Caipha, trước toàn thể cộng đồng, đứng lên phát biểu và trịnh trọng nói: "Điều thuận tiện cho các ông là chỉ một người chết thay cho dân, còn cả dân tộc không bị hủy diệt. " Ông không biết điều đó, nhưng ông đã giải thích ý nghĩa đích thực và sâu sắc nhất của mầu nhiệm Chúa Giêsu, chính là Đấng cứu độ đích thực “duy nhất” của thế giới: “ông đã tiên tri rằng Chúa Giêsu phải chết cho dân tộc; và không chỉ cho quốc gia, mà còn để quy tụ con cái Thiên Chúa đang bị tản mác khắp nơi”. Thực ra, cái chết của Chúa Giêsu sẽ phá bỏ những bức tường chia rẽ các dân tộc và lịch sử sẽ đi theo một hướng đi mới, đó là sự hiệp nhất giữa mọi dân tộc. Không chỉ “con cái Israel” sẽ được cứu mà tất cả “con cái Thiên Chúa” cũng sẽ được cứu. Thật là kỳ lạ khi trong cộng đoàn mở ra chân trời cứu độ cho tất cả mọi người, lại có quyết định giết Chúa Giêsu, quyết định này là sự kết thúc của một tiến trình chống đối đã đạt đến đỉnh điểm. Chúa Giêsu ngày càng hiểu rõ hơn rằng phe chống đối giờ đây đã quyết định bắt Người, như Người đã nhiều lần tuyên bố với các môn đệ rằng Người rút lui và đi đến Ép-ra-im cùng với người của mình. Đây là thời gian để cầu nguyện và suy ngẫm. Cần phải lớn lên trong sự hiệp thông, củng cố những mối dây tình bạn, tình huynh đệ, và đối với các môn đệ, phải lớn lên trong đức tin đối với Thầy đó. Chúa Giêsu biết rõ tầm quan trọng của việc tập hợp và củng cố đức tin của họ, đặc biệt vào lúc này. Và ngài đã dành rất nhiều tâm huyết để dạy họ và động viên họ hãy kiên định trên con đường yêu thương, vượt qua nỗi sợ hãi, khép kín và sợ hãi. Chúa Giêsu cố gắng lẩn trốn để ngăn cản đám đông, những người đã học cách nhận ra Người, tụ tập lại. Nhưng ước muốn của nhiều người được gặp Ngài, được nói chuyện với Ngài, được chạm vào Ngài lớn đến nỗi nhiều người hành hương đến Giêrusalem dự lễ Phục sinh đã đến đền thờ để gặp Ngài. Ước muốn của đám đông được nhìn thấy Chúa Giêsu cũng là một lời mời gọi chúng ta trong những ngày này đừng tách mình ra khỏi vị Thầy này, Đấng “đã làm tốt mọi việc”.

സൻഹെഡ്രിൻ യേശുവിന്റെ മരണം തീരുമാനിക്കുന്നു

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 11,45-56)

ആ സമയത്ത്, മറിയയുടെ അടുക്കൽ വന്നിരുന്ന യഹൂദന്മാരിൽ പലരും, യേശു ചെയ്ത കാര്യങ്ങൾ, [അതായത് ലാസറിന്റെ പുനരുത്ഥാനം] കണ്ട് അവനിൽ വിശ്വസിച്ചു. എന്നാൽ അവരിൽ ചിലർ പരീശന്മാരുടെ അടുക്കൽ ചെന്നു യേശു ചെയ്തതു അവരോടു പറഞ്ഞു. അപ്പോൾ മഹാപുരോഹിതന്മാരും പരീശന്മാരും സൻഹെദ്രിമിനെ വിളിച്ചുകൂട്ടി പറഞ്ഞു: “ഞങ്ങൾ എന്തു ചെയ്യണം? ഈ മനുഷ്യൻ പല അടയാളങ്ങളും ചെയ്യുന്നു. നമ്മൾ അവനെ ഇതുപോലെ തുടരാൻ അനുവദിച്ചാൽ, എല്ലാവരും അവനിൽ വിശ്വസിക്കും, റോമാക്കാർ വന്ന് നമ്മുടെ ക്ഷേത്രവും നമ്മുടെ രാജ്യത്തെയും നശിപ്പിക്കും. എന്നാൽ അവരിൽ ഒരാളായ ആ വർഷത്തെ മഹാപുരോഹിതനായ കയ്യഫാസ് അവരോട് പറഞ്ഞു: “നിങ്ങൾക്കൊന്നും മനസ്സിലാകുന്നില്ല! ജനങ്ങൾക്കുവേണ്ടി ഒരു മനുഷ്യൻ മാത്രം മരിക്കുന്നതും രാഷ്ട്രം മുഴുവൻ നശിക്കാതിരിക്കുന്നതും നിങ്ങൾക്ക് സൗകര്യപ്രദമാണെന്ന് നിങ്ങൾ മനസ്സിലാക്കുന്നില്ലേ! എന്നിരുന്നാലും, ഇത് അദ്ദേഹം സ്വന്തമായി പറഞ്ഞില്ല, മറിച്ച്, ആ വർഷത്തെ മഹാപുരോഹിതനായിരിക്കെ, യേശു ജനത്തിനു വേണ്ടി മരിക്കണമെന്ന് അദ്ദേഹം പ്രവചിച്ചു; രാജ്യത്തിന് വേണ്ടി മാത്രമല്ല, ചിതറിപ്പോയ ദൈവമക്കളെ ഒരുമിച്ചുകൂട്ടാനും. അന്നുമുതൽ അവർ അവനെ കൊല്ലാൻ തീരുമാനിച്ചു. അതുകൊണ്ട് യേശു യഹൂദരുടെ ഇടയിൽ പരസ്യമായി പോകാതെ അവിടെ നിന്ന് മരുഭൂമിക്ക് സമീപമുള്ള എഫ്രയീം എന്ന പട്ടണത്തിലേക്ക് പിൻവാങ്ങി, അവിടെ ശിഷ്യന്മാരോടൊപ്പം താമസിച്ചു. യഹൂദന്മാരുടെ പെസഹാ അടുത്തിരുന്നു, ഈ പ്രദേശത്തുനിന്നും പലരും പെസഹയ്ക്ക് മുമ്പ് തങ്ങളെത്തന്നെ ശുദ്ധീകരിക്കാൻ യെരൂശലേമിലേക്ക് പോയി. അവർ യേശുവിനെ അന്വേഷിക്കുകയായിരുന്നു, ദേവാലയത്തിൽ ആയിരിക്കുമ്പോൾ അവർ പരസ്പരം പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾ എന്താണ് ചിന്തിക്കുന്നത്? അവൻ പാർട്ടിക്ക് വരില്ലേ?"

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ലാസറിന്റെ ഉയിർത്തെഴുന്നേൽപ്പിന് തൊട്ടുപിന്നാലെയുള്ള ഈ സുവിശേഷഭാഗം യേശുവിന്റെ പീഡാനുഭവത്തിന്റെയും മരണത്തിന്റെയും ഉത്ഥാനത്തിന്റെയും വിശുദ്ധ വാരാഘോഷത്തിന് നമ്മെ ഒരുക്കാനാണ് ലക്ഷ്യമിടുന്നത്.ലാസറിന്റെ ഉത്ഥാനത്തിന്റെ അത്ഭുതം അസാധാരണമായ ഒരു സംഭവമാണെന്ന് മഹാപുരോഹിതന്മാർ മനസ്സിലാക്കി. തടയാനാകാത്ത വിധത്തിൽ യേശുവിനോട് ചേർന്നുനിൽക്കുന്ന പ്രസ്ഥാനത്തിന്റെ വളർച്ചയിലേക്ക് നയിക്കാമായിരുന്നു, ആ ഘട്ടത്തിൽ അവരുടെ ശക്തി തകർക്കാൻ എളുപ്പമായിരുന്നു. യേശുവിന്റെ ജനന നിമിഷത്തിൽ സംഭവിച്ചത് സമാനമായ രീതിയിൽ ആവർത്തിച്ചു, ഹെരോദാവ് തന്റെ സിംഹാസനത്തെ തുരങ്കം വയ്ക്കുമെന്ന് ഭയന്ന് ആ കുട്ടിയെ കൊല്ലാൻ ശ്രമിച്ചപ്പോൾ. ഇത്തവണയും പ്രധാന പുരോഹിതന്മാർ യേശുവിനെ കൊല്ലാൻ തീരുമാനിക്കുന്നു, കയ്യഫാസ്, സമ്പൂർണ സമ്മേളനത്തിൽ, പ്രസംഗം ഏറ്റെടുത്ത് ഗൗരവത്തോടെ പറയുന്നു: "ജനങ്ങൾക്കുവേണ്ടി ഒരു മനുഷ്യൻ മരിക്കുന്നത് നിങ്ങൾക്ക് സൗകര്യപ്രദമാണ്, മുഴുവൻ ജനതയും നശിപ്പിക്കപ്പെടരുത്. " അവനത് അറിയില്ലായിരുന്നു, എന്നാൽ യേശുവിന്റെ രഹസ്യത്തിന്റെ ഏറ്റവും സത്യവും ആഴമേറിയതുമായ അർത്ഥം അദ്ദേഹം വ്യാഖ്യാനിച്ചു, കൃത്യമായി ലോകത്തിന്റെ "ഏക" യഥാർത്ഥ രക്ഷകൻ: "ജനതക്കുവേണ്ടി യേശു മരിക്കണമെന്ന് അവൻ പ്രവചിച്ചു; ജാതിക്കു വേണ്ടി മാത്രമല്ല, ചിതറിപ്പോയ ദൈവമക്കളെ ഒന്നിച്ചുകൂട്ടാനും കൂടി”. വാസ്‌തവത്തിൽ, യേശുവിന്റെ മരണം ജനങ്ങളെ ഭിന്നിപ്പിച്ച മതിലുകളെ തകർക്കുകയും ചരിത്രം ഒരു പുതിയ ഗതി സ്വീകരിക്കുകയും ചെയ്യുമായിരുന്നു, എല്ലാ ജനങ്ങളും തമ്മിലുള്ള ഐക്യം. "ഇസ്രായേൽമക്കൾ" മാത്രമല്ല, എല്ലാ "ദൈവമക്കളും" രക്ഷിക്കപ്പെടും. എല്ലാവർക്കും രക്ഷയുടെ ചക്രവാളം തുറന്ന സഭയിൽ യേശുവിനെ കൊല്ലാൻ തീരുമാനമെടുത്തത് അതിന്റെ പാരമ്യത്തിലെത്തിയ എതിർപ്പിന്റെ പ്രക്രിയയുടെ പരിസമാപ്തിയായിരുന്നു. തന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട് ആവർത്തിച്ച് പ്രഖ്യാപിച്ചതുപോലെ, എതിർപ്പ് ഇപ്പോൾ തന്നെ പിടിക്കാനുള്ള തീരുമാനത്തിൽ എത്തിയിരിക്കുന്നുവെന്ന് യേശു കൂടുതൽ കൂടുതൽ വ്യക്തമായി മനസ്സിലാക്കുന്നു, അവൻ പിൻവാങ്ങി തന്റെ ആളുകളുമായി എഫ്രയീമിലേക്ക് പോകുന്നു. പ്രാർത്ഥനയുടെയും ചിന്തയുടെയും സമയമാണിത്. കൂട്ടായ്മയിൽ വളരുകയും സൗഹൃദത്തിന്റെയും സാഹോദര്യത്തിന്റെയും ബന്ധങ്ങൾ ശക്തിപ്പെടുത്തുകയും ശിഷ്യന്മാർക്ക് ആ ഗുരുവിലുള്ള വിശ്വാസം വളർത്തുകയും ചെയ്യേണ്ടത് ആവശ്യമാണ്. അവരുടെ വിശ്വാസത്തെ കൂട്ടിച്ചേർക്കുകയും ശക്തിപ്പെടുത്തുകയും ചെയ്യേണ്ടത്, പ്രത്യേകിച്ച് ആ നിമിഷത്തിൽ എത്രമാത്രം ആവശ്യമാണെന്ന് യേശുവിന് നന്നായി അറിയാമായിരുന്നു. ഭയങ്ങളെയും അടച്ചുപൂട്ടലിനെയും ഭയത്തെയും അതിജീവിച്ച് സ്‌നേഹത്തിന്റെ പാതയിൽ ഉറച്ചുനിൽക്കാൻ അവരെ പഠിപ്പിക്കാനും ഉദ്‌ബോധിപ്പിക്കാനും അവൻ വളരെയധികം ഊർജ്ജം ചെലവഴിച്ചു. തന്നെ തിരിച്ചറിയാൻ പഠിച്ച ജനക്കൂട്ടം ഒരുമിച്ചുകൂടുന്നത് തടയാൻ യേശു ഒളിക്കാൻ ശ്രമിച്ചു. പക്ഷേ, പലർക്കും അദ്ദേഹത്തെ കാണണം, സംസാരിക്കണം, തൊടണം എന്നുള്ള ആഗ്രഹം വളരെ വലുതായിരുന്നു, ഈസ്റ്ററിന് ജറുസലേമിൽ വന്ന തീർഥാടകരിൽ പലരും അദ്ദേഹത്തെ കാണാൻ ദേവാലയത്തിലെത്തി. യേശുവിനെ കാണാനുള്ള ജനക്കൂട്ടത്തിന്റെ ഈ ആഗ്രഹം "എല്ലാം നന്നായി ചെയ്ത" ഈ യജമാനനിൽ നിന്ന് സ്വയം അകന്നുപോകാതിരിക്കാനുള്ള ഈ ദിവസങ്ങളിൽ നമുക്കുള്ള ഒരു ക്ഷണം കൂടിയാണ്.

Ndị Sanhedrin kpebikwara ọnwụ Jizọs

Oziọma (Jọn 11,45-56)

N’oge ahụ, ọtụtụ n’ime ndị Juu bụ́ ndị bịakwutere Meri, mgbe ha hụrụ ihe Jizọs mezuru, [ya bụ, mbilite n’ọnwụ Lazarọs], kweere na ya. Ma ụfọdụ n’ime ha gakwuuru ndị Farisii, gwa ha ihe Jizọs mere. Mgbe ahụ, ndị isi nchụàjà na ndị Farisii kpọkọtara Sanhedrin wee sị: «Gịnị ka anyị na-eme? Nwoke a na-eme ọtụtụ ihe ịrịba ama. Ọ bụrụ na anyị ekwe ka ọ nọgide otú a, onye ọ bụla ga-ekwere na ya, ndị Rom ga-abịa bibie ụlọ nsọ anyị na mba anyị. " Ma otu n'ime ha, Keyafas, onye bụ nnukwu onye nchụàjà n'afọ ahụ, sịrị ha: "Ị na-aghọta ihe ọ bụla! Ùnu amaghi na ọ di gi nma ka otù nwoke nwua n'ọnọdu ndi-ayi, ka ewe ghara ibibi mba ahu nile! Otú ọ dị, o kwughị nke a n'onwe ya, kama, ebe ọ bụ nnukwu onye nchụàjà n'afọ ahụ, o buru amụma na Jizọs aghaghị ịnwụ maka mba ahụ; ma ọbụghị naanị maka mba ahụ, kama kwa ịchịkọta ụmụ Chineke ndị gbasasịrị n’ebe nile. Site n’ụbọchị ahụ gawa, ha kpebiri igbu ya. Ya mere Jisus esighi kwa n'ebe ahu pua je n'ala di nso n'ọzara, rue obodo anākpọ Ifrem, ebe Ọ nọyere ndi nēso uzọ-Ya. Ememe Ngabiga nke ndị Juu dị nso, ọtụtụ ndị si n’ógbè ahụ gbagoro Jeruselem tupu ememme ngabiga ahụ mee onwe ha ka ha dị ọcha. Ha nọ na-achọ Jizọs, mgbe ha nọ n’ụlọ nsọ, ha sịrị ibe ha: “Gịnị ka unu chere? Ọ gaghị abịa oriri na ọṅụṅụ?".

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Akụkụ akwụkwọ ozi nke a nke na-esochi mbilite n'ọnwụ Lazarọs ozugbo bụ iji kwadebe anyị maka ememe nke izu nsọ nke oke agụụ, ọnwụ na mbilite n'ọnwụ nke Jizọs.Ndị isi nchụaja ghọtara na ọrụ ebube nke mbilite n'ọnwụ Lazarọs bụ ihe pụrụ iche nke mere na ọ bụ ihe pụrụ iche. gaara eme ka ha nwee ọganihu n'ịrapara Jizọs n'ahụ́ n'ụzọ a na-apụghị igbochi akwụsị. E meghachiri ihe ahụ mere n’oge a mụrụ Jizọs n’ụzọ yiri nke ahụ, mgbe Herọd gbalịrị igbu Nwatakịrị ahụ n’ihi ụjọ na ọ pụrụ imebi ocheeze ya. Na nke ugbu a, ndị isi nchụàjà kpebiri igbu Jizọs: Keyafas, ná mgbakọ zuru ezu, zara okwu ahụ ma kwuo, sị: “Ọ dịịrị unu mma ka otu onye nwụrụ maka ndị mmadụ, ka e wee ghara ibibi mba ahụ dum. " Ọ maghị, ma ọ kọwara ihe omimi kasịnụ na nke kasị mie emie nke ihe omimi nke Jisọs, kpọmkwem “nanị” ezi onye nzọpụta nke ụwa: “o buru amụma na Jisọs aghaghị ịnwụ maka mba ahụ; ọ bụghịkwa naanị maka mba ahụ, kamakwa ịchịkọta ụmụ Chineke ndị gbasasịrị agbasa.” N’ezie, ọnwụ Jizọs gaara akwatu mgbidi ahụ nke kewara ndị mmadụ, akụkọ ihe mere eme gaara ewerewokwa ụzọ ọhụrụ, nke ịdị n’otu n’etiti ndị nile. Ọ bụghị naanị “ụmụ Izrel” ka a ga-azọpụta ma “ụmụ Chineke” niile. N'ezie, ọ bụ otu n'ime ọgbakọ nke meghere ohere nzọpụta maka mmadụ nile, e mere mkpebi igbu Jizọs, mkpebi ahụ bụ njedebe nke usoro mmegide nke ruru n'ọgwụgwụ ya. Jizọs ghọtara nke ọma na mmegide ahụ eruwo ná mkpebi ijide ya, dị ka ọ gwaworo ndị na-eso ụzọ ya ugboro ugboro, na ya na ndị ikom ya gakwuru Ifrem. Ọ bụ oge ekpere na ntụgharị uche. Ọ dị mkpa itolite na udo, wusie njikọ nke ọbụbụenyi na ọbụbụenyi na, maka ndị na-eso ụzọ, too n'okwukwe n'ebe Nna-ukwu ahụ nọ. Jizọs maara nke ọma na ọ dị mkpa, karịsịa n'oge ahụ, ịgbakọta na iwusi okwukwe ha ike. Ma o tinyere nnukwu ume iji kuziere ha ma gbaa ha ume ka ha guzosie ike n’ụzọ nke ịhụnanya, na-emeri egwu, mmechi na egwu. Jizọs gbalịrị izo ka ìgwè mmadụ ahụ, bụ́ ndị mụtara ịmata ya, ghara ịgbakọta. Ma ọchịchọ nke ọtụtụ ndị nwere ịhụ ya, ịgwa ya okwu, imetụ ya aka dị ukwuu nke na ọtụtụ ndị njem ala nsọ ndị bịara Jerusalem maka Ista bịara n’ụlọ nsọ ịhụ ya. Ọchịchọ a nke ìgwè mmadụ ahụ ịhụ Jizọs bụkwa òkù a na-akpọ anyị n’ụbọchị ndị a ka anyị ghara ikewapụ onwe anyị n’ebe nna ukwu a “mere ihe nile nke ọma”.