Vangelo (Gv 20,24-29) - Tommaso, uno dei Dodici, chiamato Dìdimo, non era con loro quando venne Gesù. Gli dicevano gli altri discepoli: «Abbiamo visto il Signore!». Ma egli disse loro: «Se non vedo nelle sue mani il segno dei chiodi e non metto il mio dito nel segno dei chiodi e non metto la mia mano nel suo fianco, io non credo». Otto giorni dopo i discepoli erano di nuovo in casa e c’era con loro anche Tommaso. Venne Gesù, a porte chiuse, stette in mezzo e disse: «Pace a voi!». Poi disse a Tommaso: «Metti qui il tuo dito e guarda le mie mani; tendi la tua mano e mettila nel mio fianco; e non essere incredulo, ma credente!». Gli rispose Tommaso: «Mio Signore e mio Dio!». Gesù gli disse: «Perché mi hai

veduto, tu hai creduto; beati quelli che non hanno visto e hanno creduto!».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Oggi celebriamo la festa di san Tommaso, chiamato Didimo (gemello). Il Vangelo di Giovanni ne parla varie volte in connessione con alcuni momenti importanti della vita di Gesù. Quando Gesù voleva andare da Lazzaro, malato, e vi era un grave pericolo per la vita del maestro, Tommaso, a nome di tutti i discepoli, disse: «Andiamo anche noi a morire con lui» (Gv 11,16). Era molto sicuro di sé, delle sue sensazioni, delle sue convinzioni, come appare chiaro alla sera della Pasqua. Agli altri Apostoli che, la sera di Pasqua, gli dicevano di aver visto il Signore risorto, lui rispose, appunto, con quella ormai nota frase divenuta emblema dell’incredulità: «Se non vedo nelle sue mani il segno dei chiodi… non metto la mia mano nel suo fianco, io non credo». A pensarci bene, ognuno di noi è vicino a questo atteggiamento di Tommaso. Siamo sicuri di noi stessi, delle nostre sensazioni e delle nostre convinzioni. Tommaso ha bisogno di incontrare nuovamente il Signore, di ascoltarlo, di vederlo e anche di toccarlo. Ed ecco che Gesù torna nuovamente in mezzo ai discepoli, e lo invita a toccare le sue ferite. Tommaso davanti a quel corpo ferito esclama: «Mio Signore e mio Dio!». Così davanti alle ferite di questo mondo, davanti al dolore di ogni uomo che quelle ferite contengono, siamo chiamati ad avere la fede di Tommaso. Gesù, rivolgendosi a lui, e pensando anche a tutti coloro che sarebbero seguiti, dice: «Perché mi hai veduto, tu hai creduto; beati quelli che non hanno visto e hanno creduto». È l’ultima beatitudine del Vangelo. Ed è la beatitudine anche per noi, chiamati a credere senza vedere, ma a toccare le ferite del Signore nel corpo dei poveri.

Thomas's faith

Gospel (Jn 20,24-29)

Thomas, one of the Twelve, called Didymus, was not with them when Jesus came. The other disciples said to him: "We have seen the Lord!". But he said to them, “Unless I see the mark of the nails in his hands, and put my finger into the mark of the nails, and put my hand into his side, I will not believe.” Eight days later the disciples were back in the house and Thomas was also with them. Jesus came, with the doors closed, stood in the middle and said: «Peace be with you!». Then he said to Thomas: «Put your finger here and look at my hands; stretch out your hand and put it in my side; and do not be an unbeliever, but a believer! Thomas answered him: «My Lord and my God!». Jesus said to him: «Because you have me
saw, you believed; Blessed are those who have not seen and have believed!

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

Today we celebrate the feast of St. Thomas, called Didymus (twin). The Gospel of John talks about it several times in connection with some important moments in the life of Jesus. When Jesus wanted to go to Lazarus, who was sick, and there was a serious danger for the master's life, Thomas, on behalf of all the disciples, said : «Let us also go and die with him» (Jn 11,16). He was very sure of himself, of his sensations, of his beliefs, as was clear on the evening of Easter. To the other Apostles who, on Easter evening, told him that they had seen the risen Lord, he responded with that now well-known phrase which has become an emblem of disbelief: «If I don't see the marks of the nails in his hands... I won't put the my hand in his side, I don't believe so." If you think about it, each of us is close to this attitude of Tommaso. We are sure of ourselves, our feelings and our beliefs. Thomas needs to meet the Lord again, to listen to him, to see him and even to touch him. And here Jesus returns to the disciples again and invites them to touch his wounds. Thomas exclaims in front of that wounded body: "My Lord and my God!". So in the face of the wounds of this world, in the face of the pain of every man that those wounds contain, we are called to have the faith of Thomas. Jesus, turning to him, and also thinking of all those who would follow, says: «Because you saw me, you believed; Blessed are those who have not seen and have believed." It is the last beatitude of the Gospel. And it is bliss for us too, called to believe without seeing, but to touch the wounds of the Lord in the body of the poor.

La fe de Tomás

Evangelio (Jn 20,24-29)

Tomás, uno de los Doce, llamado Dídimo, no estaba con ellos cuando Jesús vino, los otros discípulos le dijeron: "¡Hemos visto al Señor!". Pero él les dijo: Si no veo en sus manos la marca de los clavos, y no meto mi dedo en el lugar de los clavos, y no meto mi mano en su costado, no creeré. Ocho días después, los discípulos estaban de regreso en casa y Tomás estaba también con ellos. Jesús vino, con las puertas cerradas, se puso en medio y dijo: «¡La paz esté con vosotros!». Luego dijo a Tomás: «Pon aquí tu dedo y mira mis manos; extiende tu mano y métela en mi costado; ¡Y no seas incrédulo, sino creyente! Tomás le respondió: «¡Señor mío y Dios mío!». Jesús le dijo: «Porque me tienes
viste, creíste; ¡Bienaventurados los que no vieron y creyeron!

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Hoy celebramos la fiesta de Santo Tomás, llamado Dídimo (gemelo). El Evangelio de Juan habla varias veces de ello en relación con algunos momentos importantes de la vida de Jesús: cuando Jesús quiso ir donde Lázaro, que estaba enfermo, y había grave peligro para la vida del maestro Tomás, en nombre de todos. los discípulos, dijeron: «Vayamos también nosotros y muramos con él» (Jn 11,16). Estaba muy seguro de sí mismo, de sus sensaciones, de sus creencias, como quedó claro la tarde de Pascua. A los demás Apóstoles que, la tarde de Pascua, le dijeron haber visto al Señor resucitado, respondió con aquella frase ahora conocida y que se ha convertido en emblema de la incredulidad: «Si no veo las marcas de los clavos en sus manos... No pondré mi mano en su costado, no lo creo." Si lo piensas bien, cada uno de nosotros está cerca de esta actitud de Tommaso. Estamos seguros de nosotros mismos, de nuestros sentimientos y de nuestras creencias. Tomás necesita reencontrarse con el Señor, escucharlo, verlo e incluso tocarlo. Y aquí Jesús vuelve nuevamente a los discípulos y los invita a tocar sus llagas. Tomás exclama ante aquel cuerpo herido: "¡Señor mío y Dios mío!". Por eso, ante las heridas de este mundo, ante el dolor de cada hombre que esas heridas contienen, estamos llamados a tener la fe de Tomás. Jesús, volviéndose hacia él, y pensando también en todos los que le seguirían, dice: «Porque me viste, creíste; Bienaventurados los que no vieron y creyeron." Es la última bienaventuranza del Evangelio. Y es dicha también para nosotros, llamados a creer sin ver, pero a tocar las llagas del Señor en el cuerpo de los pobres.

La foi de Thomas

Évangile (Jn 20,24-29)

Thomas, l'un des Douze, appelé Didyme, n'était pas avec eux lorsque Jésus arriva. Les autres disciples lui dirent : "Nous avons vu le Seigneur !". Mais il leur dit : « Si je ne vois pas la marque des clous dans ses mains, si je ne mets mon doigt dans la marque des clous et si je ne mets pas ma main dans son côté, je ne croirai pas. » Huit jours plus tard, les disciples étaient de retour dans la maison et Thomas était également avec eux. Jésus est venu, les portes fermées, s'est tenu au milieu et a dit : « La paix soit avec vous ! ». Puis il dit à Thomas : « Mets ton doigt ici et regarde mes mains ; étends ta main et mets-la à mon côté ; et ne soyez pas incroyant, mais croyant ! Thomas lui répondit : « Mon Seigneur et mon Dieu ! ». Jésus lui dit : « Parce que tu m'as
tu as vu, tu as cru ; Bienheureux ceux qui n’ont pas vu et qui ont cru !

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Aujourd'hui, nous célébrons la fête de saint Thomas, appelé Didyme (jumeau). L'Évangile de Jean en parle à plusieurs reprises à propos de certains moments importants de la vie de Jésus : lorsque Jésus voulut se rendre auprès de Lazare, qui était malade, et qu'il y avait un grave danger pour la vie du maître, Thomas, au nom de tous les disciples dirent : «Allons aussi mourir avec lui» (Jn 11,16). Il était très sûr de lui, de ses sensations, de ses convictions, comme on pouvait le constater le soir de Pâques. Aux autres Apôtres qui, le soir de Pâques, lui racontaient avoir vu le Seigneur ressuscité, il répondit par cette phrase désormais connue et devenue un emblème d'incrédulité: «Si je ne vois pas les marques des clous dans ses mains... Je ne mettrai pas ma main dans son côté, je ne le crois pas. Si l’on y réfléchit, chacun de nous est proche de cette attitude de Tommaso. Nous sommes sûrs de nous, de nos ressentis et de nos convictions. Thomas a besoin de retrouver le Seigneur, de l'écouter, de le voir et même de le toucher. Et ici, Jésus revient à nouveau vers les disciples et les invite à toucher ses blessures. Thomas s'écrie devant ce corps blessé : "Mon Seigneur et mon Dieu !". Alors face aux blessures de ce monde, face à la douleur de chaque homme que contiennent ces blessures, nous sommes appelés à avoir la foi de Thomas. Jésus, se tournant vers lui et pensant aussi à tous ceux qui le suivraient, dit : « Parce que tu m'as vu, tu as cru ; Bienheureux ceux qui n'ont pas vu et qui ont cru. » C'est la dernière béatitude de l'Évangile. Et c'est une félicité pour nous aussi, appelés à croire sans voir, mais à toucher les blessures du Seigneur dans le corps des pauvres.

A fé de Tomé

Evangelho (Jo 20,24-29)

Tomé, um dos Doze, chamado Dídimo, não estava com eles quando Jesus chegou. Os outros discípulos disseram-lhe: “Vimos o Senhor!”. Mas ele lhes disse: “A menos que eu veja o sinal dos cravos nas suas mãos, e não ponha o meu dedo no sinal dos pregos, e não ponha a minha mão no seu lado, não acreditarei”. Oito dias depois, os discípulos estavam de volta em casa e Tomé também estava com eles. Jesus chegou, com as portas fechadas, parou no meio e disse: «A paz esteja convosco!». Depois disse a Tomé: «Coloque aqui o seu dedo e olhe para as minhas mãos; estenda a mão e coloque-a ao meu lado; e não seja um incrédulo, mas um crente! Tomé respondeu-lhe: «Meu Senhor e meu Deus!». Jesus lhe disse: «Porque você me tem
viu, você acreditou; Bem-aventurados aqueles que não viram e acreditaram!

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Hoje celebramos a festa de São Tomás, chamado Dídimo (gêmeo). O Evangelho de João fala disso diversas vezes em conexão com alguns momentos importantes da vida de Jesus: quando Jesus quis ir até Lázaro, que estava doente, e havia um grave perigo para a vida do mestre, Tomé, em nome de todos os discípulos, disseram: «Vamos também nós e morramos com ele» (Jo 11,16). Ele estava muito seguro de si, das suas sensações, das suas crenças, como ficou claro na noite de Páscoa. Aos outros Apóstolos que, na noite de Páscoa, lhe disseram ter visto o Senhor ressuscitado, ele respondeu com aquela frase já conhecida e que se tornou um emblema de descrença: «Se não vejo as marcas dos pregos em as mãos dele... não vou colocar a mão no lado dele, acredito que não." Se você pensar bem, cada um de nós está próximo dessa atitude do Tommaso. Temos certeza de nós mesmos, de nossos sentimentos e de nossas crenças. Tomé precisa de reencontrar o Senhor, de ouvi-lo, de vê-lo e até de tocá-lo. E aqui Jesus volta novamente aos discípulos e convida-os a tocar nas suas feridas. Tomé exclama diante daquele corpo ferido: “Meu Senhor e meu Deus!”. Portanto, diante das feridas deste mundo, diante da dor de cada homem que essas feridas contêm, somos chamados a ter a fé de Tomé. Jesus, voltando-se para ele e pensando também em todos os que o seguiriam, diz: «Porque me viste, acreditaste; Bem-aventurados aqueles que não viram e acreditaram." É a última bem-aventurança do Evangelho. E é uma felicidade também para nós, chamados a acreditar sem ver, mas a tocar as chagas do Senhor no corpo dos pobres.

湯瑪斯的信仰

福音（約翰福音 20,24-29）

耶穌來的時候，十二門徒之一的多馬，名叫迪迪摩斯，並不在他們身邊。其他門徒對他說：「我們已經看見主了！」。 耶穌對他們說：“除非我看見他手上的釘痕，將我的手指伸進釘痕裡，又把手伸進他的肋旁，我就不信。” 八天后，門徒們回到了房子，多馬也和他們在一起。 耶穌來了，門關著，站在中間說：「願你們平安！」。 然後他對湯瑪斯說：「把你的手指放在這裡，看看我的手； 伸出你的手，放在我的身邊； 不要成為一個不信者，而是一個信徒！ 湯瑪斯回答他：「我的主，我的上帝！」。 耶穌對他說：「因為你有我
看見了，你就信了； 那些沒有看見就相信的人有福了！

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

今天我們慶祝聖湯瑪斯節，稱為迪迪穆斯（Didymus）（雙胞胎）。 約翰福音多次談到耶穌一生中的一些重要時刻：當耶穌要去生病的拉撒路那裡，而主人的生命面臨嚴重危險時，多馬代表所有人門徒們說：「我們也去和他一起死吧」（約翰福音11，16）。 他對自己、對自己的感覺、對自己的信仰非常有信心，正如復活節晚上所表現的那樣。 在復活節晚上，其他使徒告訴他，他們已經看到了復活的主，他用那句現在眾所周知的短語來回應，這句話已成為懷疑的象徵：「如果我沒有看到釘子的痕跡他的手……我不會把手放在他身邊，我不相信。” 仔細想想，我們每個人都接近托馬索的這種態度。 我們對自己、我們的感受和我們的信念充滿信心。 多馬需要再次遇見主，聽他說話，看見他，甚至觸摸他。 在這裡，耶穌再次回到門徒身邊，邀請他們觸摸祂的傷口。 湯瑪斯在受傷的屍體面前驚呼：「我的主，我的上帝！」。 因此，面對這個世界的創傷，面對這些創傷所包含的每個人的痛苦，我們被要求擁有托馬斯的信仰。 耶穌轉向他，也想到所有跟隨的人，說道：“你們因看見我才信；你們因看見我才信；你們因看見我才信。” 那些沒有看見就相信的人有福了。” 這是福音最後的福氣。 這對我們來說也是一種幸福，我們被召喚去相信而不需要親眼所見，而是去觸摸主在窮人身上的傷口。

вера Фомы

Евангелие (Ин 20,24-29)

Фомы, одного из Двенадцати, по имени Дидим, не было с ними, когда пришел Иисус. Остальные ученики сказали ему: «Мы видели Господа!». Но он сказал им: «Если я не увижу следов от гвоздей на его руках, и не приложу палец мой к следу от гвоздей и не приложу руки моей к боку его, я не поверю». Через восемь дней ученики вернулись в дом, и с ними был и Фома. Иисус пришёл, при закрытых дверях, встал посередине и сказал: «Мир вам!». Тогда он сказал Фоме: «Положи сюда свой палец и посмотри на мои руки; протяни руку и положи ее мне в бок; и не будь неверующим, но верующим! Фома ответил ему: «Мой Господь и мой Бог!». Иисус сказал ему: «Потому что у тебя есть Я
увидел, ты поверил; Блаженны не видевшие и уверовавшие!

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Сегодня мы празднуем праздник святого Фомы по имени Дидим (близнец). В Евангелии от Иоанна об этом говорится несколько раз в связи с некоторыми важными моментами жизни Иисуса.Когда Иисус хотел пойти к Лазарю, который был болен, и возникла серьезная опасность для жизни хозяина, Фома от имени всех Ученики сказали: «Пойдем и умрем с Ним» (Ин 11,16). Он был очень уверен в себе, в своих ощущениях, в своих убеждениях, что было ясно в пасхальный вечер. Другим апостолам, которые в пасхальный вечер сказали ему, что видели воскресшего Господа, он ответил известной теперь фразой, ставшей символом неверия: «Если я не увижу следов от гвоздей на его руки... Я не положу ему руку в бок, я в это не верю». Если вдуматься, каждому из нас близка такая позиция Томмазо. Мы уверены в себе, своих чувствах и своих убеждениях. Фоме необходимо снова встретиться с Господом, послушать его, увидеть его и даже прикоснуться к нему. И здесь Иисус снова возвращается к ученикам и предлагает им прикоснуться к Его ранам. Фома восклицает перед этим израненным телом: «Господь мой и Бог мой!». Итак, перед лицом ран этого мира, перед лицом боли каждого человека, которую содержат эти раны, мы призваны иметь веру Фомы. Иисус, обращаясь к нему, а также думая обо всех последующих, говорит: «Ты уверовал, потому что увидел Меня; Блаженны невидевшие и уверовавшие». Это последнее блаженство Евангелия. И для нас блаженство, призванных верить не видя, но прикасаться к ранам Господним в теле нищих.

トーマスの信仰

福音（ヨハネ 20,24-29）

十二弟子の一人、ディディモと呼ばれるトマスは、イエスが来たとき彼らと一緒にいなかったが、他の弟子たちはイエスに、「私たちは主を見ました！」と言った。 しかし彼は彼らに言った、「彼の手の釘の跡を見、その釘の跡に指を入れ、彼のわき腹に手を入れない限り、私は信じない。」 8日後、弟子たちは家に戻り、トマスも一緒にいました。 イエスはドアを閉めてやって来て、真ん中に立ち、「あなたたちに平和がありますように！」と言われました。 それから彼はトーマスにこう言いました。「ここに指を置いて、私の手を見てください。 手を伸ばして私の脇に置いてください。 そして不信者ではなく信者になりなさい！ トーマスは彼に答えました：「わが主よ、わが神よ！」。 イエスは彼にこう言われました。「あなたには私がいるからです」
見た、あなたは信じた。 まだ見ていないのに信じている人は幸いです。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

今日私たちはディディムス（双子）と呼ばれる聖トーマスの祝日を祝います。 ヨハネの福音書には、イエスの生涯の重要な瞬間に関連して何度かこのことが語られていますが、イエスが病気のラザロのところに行こうとしたとき、主人の命に重大な危険があったとき、トマスが全員を代表して、弟子たちは言いました：「私たちも行って、彼と一緒に死にましょう」（ヨハネ 11,16）。 イースターの夜に明らかだったように、彼は自分自身、自分の感覚、自分の信念に非常に自信を持っていました。 復活祭の夜、復活の主を見たと告げた他の使徒たちに、彼は不信仰の象徴となっている今ではよく知られたフレーズで答えた。彼の手...私は彼の手を脇に置くつもりはありません、私はそうは信じません。」 考えてみれば、私たち一人一人がこのトンマーゾの姿勢に近いものがある。 私たちは自分自身、自分の感情、信念に確信を持っています。 トマスは再び主に会い、主の言葉を聞き、主に会い、さらには主に触れることさえ必要です。 そしてここでイエスは再び弟子たちのところに戻り、自分の傷に触れるよう勧めます。 トーマスはその傷ついた体を前に「わが主よ、わが神よ！」と叫びました。 ですから、この世の傷に直面して、その傷に含まれるすべての人の痛みに直面して、私たちはトマスの信仰を持つように求められています。 イエスはご自分の方を向き、また後に続くすべての人々のことを思いながら、こう言われました。「あなたは私を見たので信じたのです。 見たこともなく信じた人たちは幸いです。」 それは福音の最後の至福です。 そして、私たちにとっても、見ずに信じるように召されているが、貧しい人の体の中にある主の傷に触れることができるのは至福である。

토마스의 믿음

복음(요한 20,24-29)

열두 제자 중 하나로서 디두모라 하는 도마는 예수께서 오실 때에 그들과 함께 있지 아니하였더니 다른 제자들이 이르되 우리가 주를 보았노라 하더라 그러나 그는 그들에게 “내가 그 손의 못 자국을 보며 내 손가락을 그 못 자국에 넣으며 내 손을 그 옆구리에 넣어 보지 않고는 믿지 아니하겠노라”고 말했습니다. 여드레 뒤에 제자들이 집으로 돌아왔고 도마도 그들과 함께 있었습니다. 예수님께서는 문을 닫은 채 오셔서 가운데 ​​서서 말씀하셨습니다. “평화가 너희와 함께!” 그런 다음 그는 토마스에게 말했습니다. “여기에 손가락을 대고 내 손을보세요. 네 손을 뻗어 내 옆구리에 넣어 보아라. 그리고 믿지 않는 사람이 되지 말고, 믿는 사람이 되십시오! 토마스는 그에게 대답했습니다. “나의 주님, 나의 하느님!” 예수께서 그에게 말씀하셨다. “당신이 나를 갖고 있기 때문입니다.
보았고, 당신은 믿었습니다. 보지 못하고 믿는 자들은 복되도다!

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

오늘 우리는 디디무스(쌍둥이)라고 불리는 성 토마스의 축일을 기념합니다. 요한복음은 예수 생애의 중요한 순간과 관련하여 여러 번 이야기합니다. 예수께서 병든 나사로에게 가고자 하시고 주인의 생명이 심각한 위험에 처해 있을 때 도마가 모든 사람을 대신하여 제자들이 말했습니다. “우리도 가서 그분과 함께 죽자.”(요한 11,16) 그는 부활절 저녁에 분명히 알 수 있듯이 자신, 자신의 감각, 신념에 대해 매우 확신했습니다. 부활절 저녁에 그에게 부활하신 주님을 보았다고 말한 다른 사도들에게 그는 이제 불신의 상징이 된 잘 알려진 문구로 대답했습니다. 그의 손... 나는 그의 옆구리에 내 손을 넣지 않을 것입니다. 나는 그렇게 믿지 않습니다." 생각해보면 우리 각자는 톰마소의 이런 태도에 가깝다. 우리는 자신과 감정, 신념을 확신합니다. 도마는 주님을 다시 만나야 하고, 그분의 말씀을 듣고, 보고, 심지어 그분을 만져야 합니다. 그리고 여기에서 예수님은 다시 제자들에게 오셔서 당신의 상처를 만져보라고 권하십니다. 토마스는 그 상처받은 몸 앞에서 “나의 주님, 나의 하느님!”이라고 외칩니다. 그러므로 이 세상의 상처 앞에서, 그 상처에 담긴 모든 사람의 고통 앞에서 우리는 도마의 믿음을 가지도록 부르심을 받았습니다. 예수께서는 그를 돌아보시며 뒤따를 모든 사람들을 생각하시면서 이렇게 말씀하십니다. “너희는 나를 본 고로 믿었느니라. 보지 못하고 믿는 자들은 복되도다." 복음의 마지막 복입니다. 보지 않고도 믿되 가난한 이들의 몸에 있는 주님의 상처를 어루만지는 것은 우리에게도 축복입니다.

إيمان توماس

الإنجيل (يوحنا 20، 24 – 29)

ولم يكن توما، أحد الاثني عشر الذي يقال له ديديموس، معهم عندما جاء يسوع، فقال له التلاميذ الآخرون: قد رأينا الرب! فقال لهم: «إن لم أبصر أثر المسامير في يديه، وأضع إصبعي في أثر المسامير، وأضع يدي في جنبه، لا أؤمن». وبعد ثمانية أيام عاد التلاميذ إلى البيت وكان توما معهم أيضًا. جاء يسوع والأبواب مغلقة، ووقف في الوسط وقال: «السلام لكم!». ثم قال لتوما: «ضع إصبعك هنا وانظر إلى يدي؛ ومد يدك وضعها في جنبي. ولا تكن كافراً بل مؤمناً! أجابه توما: «ربي وإلهي!». قال له يسوع: «لأنني معك
رأيت فآمنت. طوبى للذين آمنوا ولم يروا!

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

نحتفل اليوم بعيد القديس توما المدعو ديديموس (التوأم). يتحدث عنه إنجيل يوحنا عدة مرات فيما يتعلق ببعض اللحظات المهمة في حياة يسوع، عندما أراد يسوع أن يذهب إلى لعازر، الذي كان مريضًا، وكان هناك خطر شديد على حياة السيد توما، نيابة عن الجميع فقال التلاميذ: «لنذهب نحن أيضًا ونموت معه» (يو11: 16). كان واثقًا جدًا من نفسه، من أحاسيسه، من معتقداته، كما كان واضحًا في مساء عيد الفصح. أما الرسل الآخرون الذين أخبروه مساء عيد الفصح أنهم رأوا الرب القائم من بين الأموات، فقد أجاب بهذه العبارة المشهورة الآن والتي أصبحت رمزًا للكفر: «إن كنت لا أرى أثر المسامير في يديه... لن أضع يدي في جنبه، لا أعتقد ذلك." إذا فكرت في الأمر، ستجد أن كل واحد منا قريب من موقف توماسو هذا. نحن واثقون من أنفسنا ومشاعرنا ومعتقداتنا. يحتاج توما إلى مقابلة الرب مرة أخرى، والاستماع إليه، ورؤيته وحتى لمسه. وهنا يعود يسوع إلى التلاميذ من جديد ويدعوهم إلى لمس جراحاته. يهتف توما أمام ذلك الجسد الجريح: "ربي وإلهي!". لذا، في مواجهة جراحات هذا العالم، وفي مواجهة آلام كل إنسان التي تحتويها تلك الجروح، نحن مدعوون أن يكون لدينا إيمان توما. فالتفت إليه يسوع، وهو يفكر أيضًا في جميع الذين سيتبعونه، قائلاً: «لأنك رأيتني آمنت. طوبى للذين آمنوا ولم يروا." إنها التطويبة الأخيرة للإنجيل. وهذا نعيم لنا نحن أيضًا، مدعوون إلى الإيمان دون أن نرى، بل أن نلمس جراحات الرب في جسد الفقراء.

थॉमस का विश्वास

सुसमाचार (जेएन 20,24-29)

थॉमस, बारह में से एक, जिसे डिडिमस कहा जाता था, यीशु के आने पर उनके साथ नहीं था। अन्य शिष्यों ने उससे कहा: "हमने प्रभु को देखा है!"। परन्तु उस ने उन से कहा, जब तक मैं उसके हाथों में कीलों के छेद न देख लूं, और कीलों के छेद में अपनी उंगली न डाल लूं, और उसके पंजर में अपना हाथ न डाल लूं, तब तक मैं विश्वास नहीं करूंगा। आठ दिन बाद शिष्य घर वापस आये और थॉमस भी उनके साथ था। यीशु दरवाज़े बंद करके आए, बीच में खड़े हुए और कहा: "तुम्हें शांति मिले!"। फिर उसने थॉमस से कहा: “अपनी उंगली यहां रखो और मेरे हाथों को देखो; अपना हाथ बढ़ाओ और मेरी बगल में डाल दो; और अविश्वासी नहीं, परन्तु विश्वासी बनो! थॉमस ने उसे उत्तर दिया: "मेरे भगवान और मेरे भगवान!" यीशु ने उससे कहा: “क्योंकि मैं तुम्हारे पास हूं
देखा, तुमने विश्वास किया; धन्य हैं वे जिन्होंने नहीं देखा और विश्वास कर लिया!

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

आज हम सेंट थॉमस का पर्व मनाते हैं, जिसे डिडिमस (जुड़वा) कहा जाता है। जॉन के सुसमाचार में यीशु के जीवन के कुछ महत्वपूर्ण क्षणों के संबंध में कई बार बात की गई है। जब यीशु लाजर के पास जाना चाहते थे, जो बीमार था, और सभी की ओर से स्वामी थॉमस के जीवन को गंभीर खतरा था। शिष्यों ने कहा: "आओ हम भी चलें और उसके साथ मरें" (यूहन्ना 11,16)। वह अपने बारे में, अपनी संवेदनाओं के बारे में, अपने विश्वासों के बारे में बहुत आश्वस्त था, जैसा कि ईस्टर की शाम को स्पष्ट था। अन्य प्रेरितों को, जिन्होंने ईस्टर शाम को उन्हें बताया था कि उन्होंने पुनर्जीवित प्रभु को देखा है, उन्होंने उस प्रसिद्ध वाक्यांश के साथ जवाब दिया जो अविश्वास का प्रतीक बन गया है: "अगर मुझे कीलों के निशान नहीं दिखते" उसके हाथ... मैं अपना हाथ उसकी बगल में नहीं डालूँगा, मुझे ऐसा विश्वास नहीं है।" यदि आप इसके बारे में सोचें, तो हममें से प्रत्येक टॉमासो के इस दृष्टिकोण के करीब है। हम अपने बारे में, अपनी भावनाओं और अपने विश्वासों के प्रति आश्वस्त हैं। थॉमस को प्रभु से दोबारा मिलने, उनकी बात सुनने, उन्हें देखने और यहां तक ​​कि उन्हें छूने की जरूरत है। और यहाँ यीशु फिर से शिष्यों के पास लौटते हैं और उन्हें अपने घावों को छूने के लिए आमंत्रित करते हैं। थॉमस उस घायल शरीर के सामने चिल्लाता है: "मेरे भगवान और मेरे भगवान!"। इसलिए इस दुनिया के घावों का सामना करते हुए, उन घावों में मौजूद हर आदमी के दर्द का सामना करते हुए, हमें थॉमस का विश्वास रखने के लिए बुलाया गया है। यीशु, उसकी ओर मुड़कर, और उन सभी के बारे में भी सोचते हुए जो उसका अनुसरण करेंगे, कहते हैं: “क्योंकि तुमने मुझे देखा, इसलिए तुमने विश्वास किया; धन्य हैं वे जिन्होंने नहीं देखा और विश्वास कर लिया।” यह सुसमाचार की अंतिम धन्यता है। और यह हमारे लिए भी आनंद है, बिना देखे विश्वास करने के लिए, लेकिन गरीबों के शरीर में प्रभु के घावों को छूने के लिए बुलाया गया है।

Wiara Tomasza

Ewangelia (J 20,24-29)

Tomasza, jednego z Dwunastu, zwanego Dydymusem, nie było z nimi, gdy Jezus przyszedł. Inni uczniowie powiedzieli mu: „Widzieliśmy Pana!”. Ale on im odpowiedział: Jeśli nie zobaczę śladu gwoździ na jego rękach i nie włożę palca mojego w miejsce gwoździ, i nie włożę ręki mojej w bok jego, nie uwierzę. Osiem dni później uczniowie wrócili do domu i był z nimi także Tomasz. Jezus przyszedł za zamkniętymi drzwiami, stanął na środku i powiedział: «Pokój wam!». Następnie rzekł do Tomasza: «Podnieś tutaj palec i spójrz na moje ręce; wyciągnij rękę i włóż ją w mój bok; i nie bądź niewierzącym, ale wierzącym! Tomasz mu odpowiedział: «Pan mój i Bóg mój!». Jezus mu odpowiedział: «Ponieważ Mnie masz
widziałeś, uwierzyłeś; Błogosławieni, którzy nie widzieli, a uwierzyli!

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Dziś obchodzimy święto św. Tomasza, zwanego Dydymusem (bliźniak). Ewangelia Jana wspomina o tym kilkakrotnie w związku z pewnymi ważnymi momentami życia Jezusa: gdy Jezus chciał udać się do Łazarza, który był chory, a istniało poważne niebezpieczeństwo dla życia mistrza, Tomasz w imieniu wszystkich uczniowie, powiedzieli: «Pójdźmy i my razem z Nim umrzyjmy» (J 11,16). Był bardzo pewny siebie, swoich odczuć, swoich przekonań, co stało się jasne w wieczór wielkanocny. Innym apostołom, którzy w wieczór wielkanocny powiedzieli mu, że widzieli zmartwychwstałego Pana, odpowiedział tym dobrze znanym zwrotem, który stał się symbolem niewiary: «Jeśli nie zobaczę śladów gwoździ w jego ręce... Nie położę ręki na jego boku, nie sądzę. Jeśli się nad tym zastanowić, każdemu z nas bliska jest postawa Tommaso. Jesteśmy pewni siebie, swoich uczuć i przekonań. Tomasz potrzebuje ponownego spotkania z Panem, wysłuchania Go, zobaczenia, a nawet dotknięcia. I tutaj Jezus ponownie powraca do uczniów i zaprasza ich, aby dotknęli Jego ran. Tomasz woła przed tym zranionym ciałem: „Pan mój i Bóg mój!”. Zatem w obliczu ran tego świata, w obliczu bólu każdego człowieka, jaki niosą ze sobą te rany, jesteśmy wezwani do wiary Tomasza. Jezus, zwracając się do niego, ale myśląc także o wszystkich, którzy pójdą za nim, mówi: «Uwierzyłeś, ponieważ mnie zobaczyłeś; Błogosławieni, którzy nie widzieli, a uwierzyli.” Jest to ostatnie błogosławieństwo Ewangelii. I jest to błogość także dla nas, powołanych do wiary, nie widząc, ale do dotykania ran Pana w ciele ubogich.

টমাসের বিশ্বাস

গসপেল (Jn 20,24-29)

থমাস, বারোজনের মধ্যে একজন, যাকে ডিডাইমাস বলা হয়, যীশু যখন এলেন তখন তাদের সাথে ছিলেন না৷ অন্য শিষ্যরা তাঁকে বললেন: "আমরা প্রভুকে দেখেছি!" কিন্তু তিনি তাদের বললেন, "যদি না আমি তার হাতে পেরেকের চিহ্ন না দেখি, এবং পেরেকের দাগের মধ্যে আমার আঙুল না দিই, এবং আমার হাত তার পাশে না দিই, আমি বিশ্বাস করব না।" আট দিন পরে শিষ্যরা বাড়িতে ফিরে এসেছেন এবং টমাসও তাদের সাথে ছিলেন। যীশু এসেছিলেন, দরজা বন্ধ করে, মাঝখানে দাঁড়িয়ে বললেন: "তোমার সাথে শান্তি হোক!" তারপর তিনি থমাসকে বললেন: “এখানে তোমার আঙুল দাও এবং আমার হাতের দিকে তাকাও; তোমার হাত প্রসারিত করে আমার পাশে রাখো; এবং অবিশ্বাসী হয়ো না, কিন্তু বিশ্বাসী! টমাস তাকে উত্তর দিয়েছিলেন: "আমার প্রভু এবং আমার ঈশ্বর!"। যীশু তাকে বললেন: “কারণ তুমি আমাকে পেয়েছ
দেখেছি, বিশ্বাস করেছ; ধন্য তারা যারা দেখেনি এবং বিশ্বাস করেনি!

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

আজ আমরা সেন্ট থমাসের উৎসব উদযাপন করি, যাকে বলা হয় ডিডাইমাস (যমজ)। জনের গসপেল যীশুর জীবনের কিছু গুরুত্বপূর্ণ মুহুর্তের সাথে এটি সম্পর্কে বেশ কয়েকবার কথা বলে।যখন যীশু লাসারের কাছে যেতে চেয়েছিলেন, যিনি অসুস্থ ছিলেন, এবং মাস্টারের জীবনের জন্য একটি গুরুতর বিপদ ছিল, থমাস, সবার পক্ষে শিষ্যরা বললেন: "আসুন আমরাও যাই এবং তার সাথে মারা যাই" (জন 11,16)। তিনি নিজের সম্পর্কে, তার অনুভূতি সম্পর্কে, তার বিশ্বাস সম্পর্কে খুব নিশ্চিত ছিলেন, যেমনটি ইস্টারের সন্ধ্যায় স্পষ্ট ছিল। অন্যান্য প্রেরিতদের কাছে, যারা ইস্টার সন্ধ্যায় তাকে বলেছিলেন যে তারা পুনরুত্থিত প্রভুকে দেখেছেন, তিনি এখন সেই সুপরিচিত বাক্যাংশ দিয়ে প্রতিক্রিয়া জানিয়েছিলেন যা অবিশ্বাসের প্রতীক হয়ে উঠেছে: "যদি আমি নখের চিহ্ন দেখতে না পাই। তার হাত... আমি আমার হাত তার পাশে রাখব না, আমি বিশ্বাস করি না।" যদি আপনি এটি সম্পর্কে চিন্তা করেন, আমরা প্রত্যেকেই টমাসোর এই মনোভাবের কাছাকাছি। আমরা নিজেদের, আমাদের অনুভূতি এবং আমাদের বিশ্বাস সম্পর্কে নিশ্চিত। টমাসকে আবার প্রভুর সাথে দেখা করতে হবে, তার কথা শুনতে হবে, তাকে দেখতে হবে এবং এমনকি তাকে স্পর্শ করতে হবে। এবং এখানে যীশু আবার শিষ্যদের কাছে ফিরে আসেন এবং তাদের তার ক্ষত স্পর্শ করার জন্য আমন্ত্রণ জানান। থমাস সেই ক্ষতবিক্ষত দেহের সামনে চিৎকার করে বলে: "আমার প্রভু এবং আমার ঈশ্বর!"। তাই এই পৃথিবীর ক্ষতের মুখে, প্রতিটি মানুষের যন্ত্রণার মুখে যে ক্ষতগুলি ধারণ করে, আমাদের বলা হয় টমাসের বিশ্বাস। যীশু, তাঁর দিকে ফিরে, এবং যারা অনুসরণ করবে তাদের কথা চিন্তা করে বলেন: “যেহেতু তুমি আমাকে দেখেছ, বিশ্বাস করেছিলে; ধন্য তারা যারা দেখেনি এবং বিশ্বাস করেনি।" এটি সুসমাচারের শেষ সৌভাগ্য। এবং এটা আমাদের জন্যও আনন্দের, না দেখে বিশ্বাস করতে বলা হয়, কিন্তু গরীবের শরীরে প্রভুর ক্ষত স্পর্শ করা।

pananampalataya ni Tomas

Ebanghelyo (Jn 20,24-29)

Si Tomas, isa sa Labindalawa, na tinatawag na Didimo, ay wala sa kanila nang dumating si Jesus. Sinabi sa kanya ng ibang mga alagad: "Nakita namin ang Panginoon!" Datapuwa't sinabi niya sa kanila, Hangga't hindi ko makita ang marka ng mga pako sa kaniyang mga kamay, at maipasok ko ang aking daliri sa marka ng mga pako, at maipasok ko ang aking kamay sa kaniyang tagiliran, ay hindi ako maniniwala. Pagkaraan ng walong araw, bumalik ang mga alagad sa bahay at kasama rin nila si Tomas. Dumating si Jesus, na nakasara ang mga pinto, tumayo sa gitna at nagsabi: «Sumainyo ang kapayapaan!». Pagkatapos ay sinabi niya kay Tomas: «Ilagay ang iyong daliri dito at tingnan ang aking mga kamay; iunat mo ang iyong kamay at ilagay ito sa aking tagiliran; at huwag maging isang hindi mananampalataya, ngunit isang mananampalataya! Sumagot si Tomas sa kanya: "Panginoon ko at Diyos ko!" Sinabi ni Jesus sa kanya: «Dahil nasa iyo ako
nakita mo, naniwala ka; Mapalad ang mga hindi nakakita at naniwala!

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ngayon ay ipinagdiriwang natin ang kapistahan ni St. Thomas, na tinatawag na Didimus (kambal). Ilang beses itong binanggit sa Ebanghelyo ni Juan na may kaugnayan sa ilang mahahalagang sandali sa buhay ni Hesus.Nang gustong pumunta ni Jesus kay Lazarus, na may sakit, at nagkaroon ng malubhang panganib sa buhay ng panginoon, si Tomas, sa ngalan ng lahat. ang mga disipulo, ay nagsabi: «Tayo rin at mamatay na kasama niya» (Jn 11,16). Siya ay lubos na sigurado sa kanyang sarili, sa kanyang mga sensasyon, sa kanyang mga paniniwala, tulad ng malinaw sa gabi ng Pasko ng Pagkabuhay. Sa iba pang mga Apostol na, noong gabi ng Pasko ng Pagkabuhay, ay nagsabi sa kanya na nakita nila ang muling nabuhay na Panginoon, siya ay tumugon sa kilala na ngayong parirala na naging sagisag ng hindi paniniwala: «Kung hindi ko nakikita ang mga marka ng mga pako sa yung mga kamay niya... hindi ko ilalagay yung kamay ko sa tagiliran niya, hindi ako naniniwala." Kung iisipin, bawat isa sa atin ay malapit sa ganitong ugali ni Tommaso. Sigurado tayo sa ating sarili, sa ating mga damdamin at sa ating mga paniniwala. Kailangang makatagpo muli ni Tomas ang Panginoon, makinig sa kanya, makita siya at mahawakan siya. At dito muling bumalik si Hesus sa mga alagad at inanyayahan silang hipuin ang kanyang mga sugat. Sumigaw si Tomas sa harap ng sugatang katawan na iyon: "Panginoon ko at Diyos ko!". Kaya't sa harap ng mga sugat ng mundong ito, sa harap ng sakit ng bawat tao na taglay ng mga sugat na iyon, tinawag tayong magkaroon ng pananampalataya kay Tomas. Si Jesus, lumingon sa kanya, at iniisip din ang lahat ng susunod, ay nagsabi: «Dahil nakita mo ako, naniwala ka; Mapalad ang mga hindi nakakita at naniwala." Ito ang huling kapurihan ng Ebanghelyo. At ito ay kaligayahan din para sa atin, tinawag upang maniwala nang hindi nakikita, ngunit ang humipo sa mga sugat ng Panginoon sa katawan ng mga dukha.

Віра Фоми

Євангеліє (Йо. 20,24-29)

Хоми, одного з Дванадцятьох, якого звали Близнюк, не було з ними, коли прийшов Ісус, інші учні сказали йому: «Ми бачили Господа!». Але він сказав їм: «Якщо я не побачу слідів від цвяхів на руках Його, і не вкладу свого пальця в сліди від цвяхів, і не вкладу своєї руки в бік Його, не повірю». Через вісім днів учні повернулися в будинок, і Хома також був з ними. Прийшов Ісус із зачиненими дверима, став посередині і сказав: «Мир вам!». Тоді він сказав Фомі: «Поклади сюди палець і подивись на мої руки; простягни свою руку і поклади її в мій бік; і не будь невіруючим, а віруючим! Хома відповів йому: «Господь мій і Бог мій!». Ісус сказав йому: «Тому що ти маєш мене
бачив, ти повірив; Блаженні, хто не бачив і увірував!

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Сьогодні святкуємо свято св. Томи, яке називається Близнюком. Євангеліє від Івана кілька разів говорить про це у зв'язку з деякими важливими моментами в житті Ісуса.Коли Ісус хотів піти до Лазаря, який був хворий, і була серйозна небезпека для життя вчителя, Фома від імені всіх учні сказали: «Ходімо й ми й помрімо з ним» (Йо. 11,16). Він був дуже впевнений у собі, у своїх відчуттях, у своїх переконаннях, як це було ясно в вечір Великодня. Іншим апостолам, які ввечері Великодня розповідали йому, що бачили воскреслого Господа, він відповідав добре відомою фразою, яка стала емблемою недовіри: «Якщо я не побачу слідів від цвяхів на його руки... Я не вставлю свою руку йому в бік, я в це не вірю». Якщо подумати, кожному з нас близьке таке ставлення Томмазо. Ми впевнені в собі, своїх почуттях і вірі. Томі потрібно знову зустрітися з Господом, послухати Його, побачити і навіть доторкнутися до Нього. І тут Ісус знову повертається до учнів і запрошує їх доторкнутися до його ран. Фома вигукує перед тим пораненим тілом: «Господь мій і Бог мій!». Отже, перед обличчям ран цього світу, перед обличчям болю кожної людини, який містять ці рани, ми покликані мати віру Фоми. Ісус, звертаючись до нього, а також думаючи про всіх тих, хто буде слідувати за ним, каже: «Ти повірив тому, що побачив Мене; Блаженні ті, що не бачили й увірували». Це останнє блаженство Євангелія. І це блаженство і для нас, покликаних вірити, не бачачи, але торкатися ран Господа в тілі вбогих.

Η πίστη του Θωμά

Ευαγγέλιο (Ιω. 20,24-29)

Ο Θωμάς, ένας από τους Δώδεκα, που ονομαζόταν Δίδυμος, δεν ήταν μαζί τους όταν ήρθε ο Ιησούς· οι άλλοι μαθητές του είπαν: «Είδαμε τον Κύριο!». Εκείνος όμως τους είπε: «Εάν δεν δω το σημάδι από τα καρφιά στα χέρια του και δεν βάλω το δάχτυλό μου στο σημάδι των νυχιών και δεν βάλω το χέρι μου στο πλάι του, δεν θα πιστέψω». Οκτώ μέρες αργότερα οι μαθητές ήταν πίσω στο σπίτι και ο Θωμάς ήταν επίσης μαζί τους. Ο Ιησούς ήρθε, με τις πόρτες κλειστές, στάθηκε στη μέση και είπε: «Ειρήνη μαζί σας!». Τότε είπε στον Θωμά: «Βάλε το δάχτυλό σου εδώ και κοίτα τα χέρια μου. Άπλωσε το χέρι σου και βάλτο στο πλάι μου. και μην είσαι άπιστος, αλλά πιστός! Ο Θωμάς του απάντησε: «Κύριέ μου και Θεέ μου!». Ο Ιησούς του είπε: «Επειδή με έχεις
είδες, πίστεψες. Μακάριοι όσοι δεν είδαν και πίστεψαν!

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Σήμερα γιορτάζουμε τον Άγιο Θωμά, που λέγεται Δίδυμος. Το Ευαγγέλιο του Ιωάννη μιλάει για αυτό πολλές φορές σε σχέση με μερικές σημαντικές στιγμές στη ζωή του Ιησού.Όταν ο Ιησούς ήθελε να πάει στον Λάζαρο, ο οποίος ήταν άρρωστος και υπήρχε σοβαρός κίνδυνος για τη ζωή του κυρίου, ο Θωμάς, για λογαριασμό όλων οι μαθητές είπαν: «Ας πάμε κι εμείς να πεθάνουμε μαζί του» (Ιωάν. 11,16). Ήταν πολύ σίγουρος για τον εαυτό του, για τις αισθήσεις του, για τις πεποιθήσεις του, όπως ήταν ξεκάθαρο το βράδυ του Πάσχα. Στους άλλους Αποστόλους που, το βράδυ του Πάσχα, του είπαν ότι είδαν τον αναστημένο Κύριο, απάντησε με αυτή τη γνωστή πλέον φράση που έγινε έμβλημα δυσπιστίας: «Αν δεν δω τα σημάδια των νυχιών στο τα χέρια του... Δεν θα βάλω το χέρι μου στο πλάι του, δεν το πιστεύω». Αν το καλοσκεφτείς, ο καθένας μας είναι κοντά σε αυτή τη στάση του Tommaso. Είμαστε σίγουροι για τον εαυτό μας, τα συναισθήματά μας και τα πιστεύω μας. Ο Θωμάς χρειάζεται να ξανασυναντήσει τον Κύριο, να τον ακούσει, να τον δει ακόμα και να τον αγγίξει. Και εδώ ο Ιησούς επιστρέφει ξανά στους μαθητές και τους καλεί να αγγίξουν τις πληγές του. Ο Θωμάς αναφωνεί μπροστά σε εκείνο το πληγωμένο σώμα: «Κύριέ μου και Θεέ μου!». Μπροστά λοιπόν στις πληγές αυτού του κόσμου, μπροστά στον πόνο κάθε ανθρώπου που περιέχουν αυτές οι πληγές, καλούμαστε να έχουμε την πίστη του Θωμά. Ο Ιησούς, γυρίζοντας προς αυτόν, και επίσης σκεπτόμενος όλους εκείνους που θα ακολουθούσαν, λέει: «Επειδή με είδες, πίστεψες. Μακάριοι όσοι δεν είδαν και πίστεψαν». Είναι ο τελευταίος μακαρισμός του Ευαγγελίου. Και είναι ευδαιμονία και για εμάς, που κληθήκαμε να πιστέψουμε χωρίς να βλέπουμε, αλλά να αγγίξουμε τις πληγές του Κυρίου στο σώμα των φτωχών.

imani ya Thomas

Injili ( Yoh 20,24-29 )

Tomaso, mmoja wa wale Thenashara, aitwaye Pacha, hakuwa pamoja nao Yesu alipokuja.Wanafunzi wengine wakamwambia, Tumemwona Bwana! Lakini akawaambia, Nisipoziona mikononi mwake alama za misumari, na kutia kidole changu katika alama za misumari, na kutia mkono wangu ubavuni mwake, sitasadiki. Siku nane baadaye wanafunzi walikuwa wamerudi nyumbani na Tomaso alikuwa pamoja nao. Yesu akaja, na milango imefungwa, akasimama katikati na kusema: «Amani iwe nanyi!». Kisha akamwambia Tomaso: «Weka kidole chako hapa na utazame mikono yangu; nyosha mkono wako na kuuweka ubavuni mwangu; wala usiwe kafiri, bali ni Muumini. Tomaso akamjibu: "Bwana wangu na Mungu wangu!". Yesu akamwambia: “Kwa sababu una mimi
uliona, ukaamini; Heri wale ambao hawajaona na wameamini!

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Leo tunaadhimisha sikukuu ya Mtakatifu Thomas, iitwayo Didymus (pacha). Injili ya Yohana inazungumza juu yake mara kadhaa kuhusiana na nyakati fulani muhimu katika maisha ya Yesu.Yesu alipotaka kumwendea Lazaro, ambaye alikuwa mgonjwa, na kulikuwa na hatari kubwa kwa maisha ya bwana, Tomaso, kwa niaba ya wote. wanafunzi, wakasema: “Twendeni nasi tukafe pamoja naye” (Yn 11:16). Alikuwa na hakika sana juu yake mwenyewe, juu ya hisia zake, na imani yake, kama ilivyokuwa wazi jioni ya Pasaka. Kwa wale Mitume wengine ambao, jioni ya Pasaka, walimwambia kwamba wamemwona Bwana mfufuka, aliwajibu kwa maneno hayo ambayo sasa yanajulikana sana ambayo yamekuwa ishara ya ukafiri: “Kama sioni alama za misumari katika mikono yake... sitaweka mkono wangu ubavuni mwake, siamini hivyo.” Ikiwa unafikiri juu yake, kila mmoja wetu yuko karibu na mtazamo huu wa Tommaso. Tuna hakika juu yetu wenyewe, hisia zetu na imani zetu. Tomaso anahitaji kukutana na Bwana tena, kumsikiliza, kumwona na hata kumgusa. Na hapa Yesu anarudi kwa wanafunzi tena na kuwaalika waguse majeraha yake. Tomaso anapaza sauti mbele ya mwili huo uliojeruhiwa: "Bwana wangu na Mungu wangu!". Kwa hiyo katika uso wa majeraha ya dunia hii, katika uso wa maumivu ya kila mtu ambayo majeraha hayo yamo, tunaitwa kuwa na imani ya Tomaso. Yesu, akimgeukia, na pia akiwafikiria wale wote ambao wangefuata, asema: «Kwa sababu umeniona, uliamini; Heri wale ambao hawajaona na wameamini." Ni heri ya mwisho ya Injili. Na ni furaha kwetu pia, tulioitwa kuamini bila kuona, bali kugusa majeraha ya Bwana katika mwili wa maskini.

đức tin của Thomas

Tin Mừng (Ga 20,24-29)

Thomas, một trong Nhóm Mười Hai, tên là Didymus, không có mặt với họ khi Chúa Giêsu đến, nhưng các môn đệ khác nói với ông: “Chúng tôi đã thấy Chúa!”. Nhưng Ngài bảo họ: “Nếu tôi không thấy dấu đinh ở tay người, nếu tôi không xỏ ngón tay vào dấu đinh và đặt tay vào cạnh sườn người, thì tôi chẳng tin.” Tám ngày sau, các môn đệ trở lại nhà, có cả Tôma cũng ở đó với các ông. Chúa Giêsu đến, cửa đóng kín, đứng giữa và nói: “Bình an cho các con!”. Rồi anh ấy nói với Thomas: «Hãy đặt ngón tay của bạn vào đây và nhìn vào bàn tay của tôi; đưa tay ra và đặt nó vào bên cạnh tôi; và đừng là người không tin, mà là người có đức tin! Thomas trả lời anh ta: «Lạy Chúa và Thiên Chúa của tôi!». Chúa Giêsu nói với ông: “Vì con có Thầy
đã thấy, bạn đã tin; Phúc cho những ai không thấy mà tin!

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Hôm nay chúng ta mừng lễ Thánh Thomas, gọi là Didymus (sinh đôi). Tin Mừng Gioan nói về điều này nhiều lần liên quan đến một số thời điểm quan trọng trong cuộc đời Chúa Giêsu, khi Chúa Giêsu muốn đến gặp Lagiarô đang bị bệnh và mạng sống của Thầy đang bị đe dọa, ông Thomas, thay mặt cho mọi người. Các môn đệ nói: “Chúng ta cũng hãy đi và cùng chết với Thầy” (Ga 11,16). Anh ấy rất chắc chắn về bản thân, về cảm giác, về niềm tin của mình, như đã thấy rõ vào buổi tối lễ Phục sinh. Đối với các Tông đồ khác, vào buổi tối Phục sinh, đã nói với ông rằng họ đã nhìn thấy Chúa Phục sinh, ông đã trả lời bằng cụm từ nổi tiếng hiện nay đã trở thành biểu tượng của sự hoài nghi: «Nếu tôi không nhìn thấy dấu đinh trên tay anh ấy... Tôi sẽ không đặt tay mình vào cạnh sườn anh ấy, tôi không tin như vậy." Nếu bạn nghĩ về điều đó, mỗi người chúng ta đều gần gũi với quan điểm này của Tommaso. Chúng ta chắc chắn về bản thân, cảm xúc và niềm tin của mình. Thomas cần gặp lại Chúa, lắng nghe Ngài, nhìn thấy Ngài và thậm chí chạm vào Ngài. Và ở đây Chúa Giêsu trở lại với các môn đệ một lần nữa và mời họ chạm vào vết thương của Người. Thomas kêu lên trước thân thể bị thương đó: "Lạy Chúa và lạy Thiên Chúa của con!". Vì vậy, trước những vết thương của thế giới này, trước nỗi đau của mỗi người mà những vết thương đó chứa đựng, chúng ta được mời gọi có đức tin như Thánh Tôma. Chúa Giêsu quay sang anh ta và nghĩ đến tất cả những người sẽ theo Ngài, nói: «Vì anh đã thấy Thầy nên anh tin; Phúc cho những ai không thấy mà tin”. Đó là mối phúc cuối cùng của Tin Mừng. Và thật là hạnh phúc cho chúng ta khi được kêu gọi tin mà không cần thấy, nhưng chạm vào những vết thương của Chúa trên thân xác người nghèo.

തോമസിന്റെ വിശ്വാസം

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 20,24-29)

യേശു വന്നപ്പോൾ പന്ത്രണ്ടുപേരിൽ ഒരാളായ ദിദിമോസ് എന്ന തോമസ് അവരോടൊപ്പം ഉണ്ടായിരുന്നില്ല.മറ്റു ശിഷ്യന്മാർ അവനോടു പറഞ്ഞു: "ഞങ്ങൾ കർത്താവിനെ കണ്ടു!". എന്നാൽ അവൻ അവരോട്: “ഞാൻ അവന്റെ കൈകളിൽ നഖത്തിന്റെ അടയാളം കാണുകയും നഖത്തിന്റെ അടയാളത്തിൽ എന്റെ വിരൽ ഇടുകയും അവന്റെ പാർശ്വത്തിൽ എന്റെ കൈ ഇടുകയും ചെയ്തില്ലെങ്കിൽ ഞാൻ വിശ്വസിക്കുകയില്ല എന്നു പറഞ്ഞു. എട്ട് ദിവസത്തിന് ശേഷം ശിഷ്യന്മാർ വീട്ടിൽ തിരിച്ചെത്തി, തോമസും അവരോടൊപ്പം ഉണ്ടായിരുന്നു. യേശു വന്നു, വാതിലുകൾ അടച്ച്, നടുവിൽ നിന്നുകൊണ്ട് പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾക്ക് സമാധാനം!". അപ്പോൾ അവൻ തോമസിനോട് പറഞ്ഞു: "നിന്റെ വിരൽ ഇവിടെ വയ്ക്കുക, എന്റെ കൈകളിലേക്ക് നോക്കുക; നിന്റെ കൈ നീട്ടി എന്റെ പാർശ്വത്തിൽ വയ്ക്കുക; നിങ്ങൾ അവിശ്വാസി ആകരുത്, വിശ്വാസിയാകുക. തോമസ് അവനോട് ഉത്തരം പറഞ്ഞു: "എന്റെ കർത്താവേ, എന്റെ ദൈവമേ!". യേശു അവനോടു പറഞ്ഞു: “നിനക്ക് ഞാനുള്ളതുകൊണ്ട്
കണ്ടു, നീ വിശ്വസിച്ചു; കാണാതെ വിശ്വസിക്കുന്നവർ ഭാഗ്യവാന്മാർ!

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഇന്ന് നമ്മൾ ദിദിമോസ് (ഇരട്ടകൾ) എന്ന് വിളിക്കപ്പെടുന്ന സെന്റ് തോമസിന്റെ തിരുനാൾ ആഘോഷിക്കുന്നു. യേശുവിന്റെ ജീവിതത്തിലെ ചില സുപ്രധാന നിമിഷങ്ങളുമായി ബന്ധപ്പെട്ട് യോഹന്നാന്റെ സുവിശേഷം അതിനെക്കുറിച്ച് പലതവണ സംസാരിക്കുന്നു.രോഗബാധിതനായ ലാസറിന്റെ അടുത്തേക്ക് പോകാൻ യേശു ആഗ്രഹിച്ചപ്പോൾ, യജമാനന്റെ ജീവന് ഗുരുതരമായ അപകടമുണ്ടായപ്പോൾ, തോമസ്, എല്ലാവരുടെയും പേരിൽ ശിഷ്യന്മാർ പറഞ്ഞു: "നമുക്കും അവനോടൊപ്പം പോയി മരിക്കാം" (യോഹന്നാൻ 11, 16). ഈസ്റ്റർ സായാഹ്നത്തിൽ വ്യക്തമായത് പോലെ, അവൻ തന്നെക്കുറിച്ച്, അവന്റെ വികാരങ്ങളെക്കുറിച്ച്, വിശ്വാസങ്ങളെക്കുറിച്ച് വളരെ ഉറപ്പായിരുന്നു. ഈസ്റ്റർ സായാഹ്നത്തിൽ, ഉയിർത്തെഴുന്നേറ്റ കർത്താവിനെ കണ്ടുവെന്ന് തന്നോട് പറഞ്ഞ മറ്റ് അപ്പോസ്തലന്മാരോട്, അവിശ്വാസത്തിന്റെ ചിഹ്നമായി മാറിയ ഇപ്പോൾ അറിയപ്പെടുന്ന ആ വാചകത്തിലൂടെ അദ്ദേഹം പ്രതികരിച്ചു: "ഞാൻ നഖങ്ങളുടെ അടയാളങ്ങൾ കണ്ടില്ലെങ്കിൽ. അവന്റെ കൈകൾ... ഞാൻ എന്റെ കൈ അവന്റെ അരികിൽ വയ്ക്കില്ല, ഞാൻ വിശ്വസിക്കുന്നില്ല." ചിന്തിച്ചാൽ നമ്മൾ ഓരോരുത്തരും ടോമ്മാസോയുടെ ഈ മനോഭാവത്തോട് അടുത്തു നിൽക്കുന്നവരാണ്. നമ്മെക്കുറിച്ചും നമ്മുടെ വികാരങ്ങളെക്കുറിച്ചും വിശ്വാസങ്ങളെക്കുറിച്ചും ഞങ്ങൾക്ക് ഉറപ്പുണ്ട്. തോമസിന് വീണ്ടും കർത്താവിനെ കാണണം, അവനെ ശ്രദ്ധിക്കണം, അവനെ കാണണം, അവനെ തൊടണം. ഇവിടെ യേശു വീണ്ടും ശിഷ്യന്മാരുടെ അടുത്തേക്ക് മടങ്ങുകയും തന്റെ മുറിവുകളിൽ തൊടാൻ അവരെ ക്ഷണിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു. മുറിവേറ്റ ആ ശരീരത്തിനു മുന്നിൽ തോമസ് വിളിച്ചുപറയുന്നു: "എന്റെ കർത്താവേ, എന്റെ ദൈവമേ!". അതിനാൽ ഈ ലോകത്തിന്റെ മുറിവുകൾക്ക് മുന്നിൽ, ആ മുറിവുകളിൽ അടങ്ങിയിരിക്കുന്ന ഓരോ മനുഷ്യന്റെയും വേദനയുടെ മുന്നിൽ, തോമസിന്റെ വിശ്വാസം ഉണ്ടാകാൻ നാം വിളിക്കപ്പെട്ടിരിക്കുന്നു. യേശു, അവനിലേക്ക് തിരിഞ്ഞ്, അനുഗമിക്കുന്ന എല്ലാവരേയും കുറിച്ച് ചിന്തിച്ചുകൊണ്ട് പറയുന്നു: "നിങ്ങൾ എന്നെ കണ്ടതിനാൽ നിങ്ങൾ വിശ്വസിച്ചു; കാണാതെ വിശ്വസിക്കുന്നവർ ഭാഗ്യവാന്മാർ." അത് സുവിശേഷത്തിന്റെ അവസാനത്തെ അനുഗ്രഹമാണ്. കാണാതെ വിശ്വസിക്കാനും പാവപ്പെട്ടവന്റെ ശരീരത്തിലെ കർത്താവിന്റെ മുറിവിൽ തൊടാനും വിളിക്കപ്പെട്ട നമുക്കും അതൊരു ഭാഗ്യമാണ്.

Okwukwe Thomas

Oziọma (Jọn 20:24-29)

Tomas, otù nime ndi-ozi iri na abua ahu, onye anākpọ Didimọs, esoghi kwa ha mb͕e Jisus biara: ndi nēso uzọ-Ya ọzọ we si Ya, Ayi ahuwo Onye-nwe-ayi. Ma Ọ siri ha, Ọ buru na ahughm akara ntú n'aka-ya abua, tiye nkpisi-akam n'akara ǹtú ahu, tiye kwa akam n'akuku-ya, m'gaghi-ekwe. Mgbe ụbọchị asatọ gachara, ndị na-eso ụzọ Jizọs laghachiri n'ụlọ ma Tọmọs sokwa ha. Jizọs bịara, na-emechi ọnụ ụzọ, guzo n'etiti, sị: «Udo diri gị!». Mgbe ahụ, ọ sịrị Thomas: "Tinye mkpịsị aka gị n'ebe a lee aka m; setipu aka-gi, tiye ya n'akukum; ma abụla onye na-ekweghị ekwe, kama onye kwere ekwe! Thomas zara ya, sị: "Onyenwe m na Chineke m!". Jizọs sịrị ya: “N’ihi na i nwere m
hu, i kwere; Ngọzi na-adịrị ndị na-ahụbeghị ma kwere!

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Taa, anyị na-eme mmemme St. Thomas, nke a na-akpọ Didymus (ejima). Oziọma Jọn kwuru banyere ya ọtụtụ ugboro n'ihe metụtara oge ụfọdụ dị mkpa ná ndụ Jizọs, mgbe Jizọs chọrọ ịgakwuru Lazarọs, bụ́ onye na-arịa ọrịa, e nwekwara ihe ize ndụ dị ukwuu maka ndụ nna ya ukwu, bụ́ Thomas, n'ihi mmadụ nile. Ndị na-eso ụzọ ya sịrị: “Ka anyị onwe anyị ga-esokwa ya nwụọ” (Jọn 11:16). O ji n'aka nke ukwuu maka onwe ya, mmetụta ya, na nkwenkwe ya, dị ka o doro anya na mgbede Ista. Nye ndịozi ndị ọzọ bụ ndị, na mgbede Ista, gwara ya na ha ahụla Onyenwe anyị si n'ọnwụ bilie, ọ zara okwu ahụ ugbu a a ma ama nke ghọworo ihe nnọchianya nke ekweghị: "Ọ bụrụ na ahụghị m akara nke ntu n'ime. aka ya... Agaghị m etinye aka m n'akụkụ ya, ekwetaghị m." Ọ bụrụ na ị na-eche maka ya, onye ọ bụla n'ime anyị dị nso na àgwà Tommaso a. Anyị ji n'aka na anyị onwe anyị, mmetụta anyị na nkwenkwe anyị. Thomas kwesịrị izute Onyenwe anyị ọzọ, ka o gee ya ntị, ịhụ ya na ọbụna imetụ ya aka. Ndien Jesus afiak etiene mme mbet esie onyụn̄ ọdọhọ mmọ ẹtụk unan esie. Thomas na-eti mkpu n'ihu ahụ ahụ merụrụ ahụ: "Onyenwe m na Chineke m!". Ya mere, n’iru ọnya nke ụwa a, n’iru ihe mgbu nke nwoke ọ bụla nke ọnya ndị ahụ nwere, a kpọrọ anyị inwe okwukwe nke Thomas. Jizọs, na-echigharịkwuru ya, na-eche echiche nke ndị niile ga-eso, kwuru, sị: «N'ihi na ị hụrụ m, i kwere; Ngọzi na-adịrị ndị na-ahụbeghị ma kwere.” Ọ bụ ngọzi ikpeazụ nke Oziọma ahụ. Ma ọ bụ ihe obi ụtọ nye anyị onwe anyị, nke a na-akpọ ikwere na-ahụghị anya, kama imetụ ọnyá nke Onyenwe anyị aka na ahụ nke ndị ogbenye.