Vangelo (Mc 7,1-8.14-15.21-23) - In quel tempo, si riunirono attorno a Gesù i farisei e alcuni degli scribi, venuti da Gerusalemme. Avendo visto che alcuni dei suoi discepoli prendevano cibo con mani impure, cioè non lavate – i farisei infatti e tutti i Giudei non mangiano se non si sono lavati accuratamente le mani, attenendosi alla tradizione degli antichi e, tornando dal mercato, non mangiano senza aver fatto le abluzioni, e osservano molte altre cose per tradizione, come lavature di bicchieri, di stoviglie, di oggetti di rame e di letti –, quei farisei e scribi lo interrogarono: «Perché i tuoi discepoli non si comportano secondo la tradizione degli antichi, ma prendono cibo con mani impure?». Ed egli rispose loro: «Bene ha profetato Isaìa di voi, ipocriti, come sta scritto: “Questo popolo mi onora con le labbra, ma il suo cuore è lontano da me. Invano mi rendono culto, insegnando dottrine che sono precetti di uomini”. Trascurando il comandamento di Dio, voi osservate la tradizione degli uomini». Chiamata di nuovo la folla, diceva loro: «Ascoltatemi tutti e comprendete bene! Non c’è nulla fuori dell’uomo che, entrando in lui, possa renderlo impuro. Ma sono le cose che escono dall’uomo a renderlo impuro». E diceva [ai suoi discepoli]: «Dal di dentro infatti, cioè dal cuore degli uomini, escono i propositi di male: impurità, furti, omicidi, adultèri, avidità, malvagità, inganno, dissolutezza, invidia, calunnia, superbia, stoltezza. Tutte queste cose cattive vengono fuori dall’interno e rendono impuro l’uomo».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

«Religione pura e senza macchia davanti a Dio Padre è questa: visitare gli orfani e le vedove nelle sofferenze e non lasciarsi contaminare da questo mondo». Queste parole tratte dalla lettera dell’apostolo Giacomo ci vengono incontro proprio in questa domenica in cui ricordiamo anche la festa di sant’Egidio, un santo monaco che nell’VIII secolo ha vissuto nel sud della Francia e la cui devozione, durante il Medioevo, si diffuse in tutta Europa, a partire dal suo monastero e dai tanti luoghi di culto, tra cui la chiesa e il monastero a Roma da cui la Comunità ha preso il nome. Nella leggenda che parla della sua vita si mostrano le opere di questo uomo di Dio che ha voluto vivere una “religione pura” al servizio dei poveri e dei bisognosi, mettendo in pratica il Vangelo. Gesù condanna la lontananza del cuore degli uomini da Dio. Il Signore si è fatto vicino al suo popolo: «Quale grande nazione ha gli dèi così vicini a sé, come il Signore, nostro Dio, è vicino a noi ogni volta che lo invochiamo?». Se Dio è così vicino, è davvero inammissibile che gli uomini si rivolgano a lui solo con gesti esteriori senza che il cuore abbia un minimo di vibrazione d’affetto. In questo caso a nulla valgono riti e parole. Gesù, collegandosi alla critica sulle mancate abluzioni, chiarisce cosa è davvero impuro, ossia non adatto a Dio. Nulla delle cose create è inadatto a Dio; nulla è impuro. L’impurità, infatti, non è nelle cose ma nel cuore dell’uomo: «Dal di dentro, infatti, cioè dal cuore degli uomini, escono i propositi di male: impurità, furti, omicidi, adulteri, avidità, malvagità, inganno, dissolutezza, invidia, calunnia, superbia, stoltezza». Gesù vuol dire che il male non nasce per caso, frutto di un cieco destino. Il male ha il suo terreno: il cuore; e ha anche i suoi agricoltori: gli uomini. Ognuno è coltivatore solerte nel proprio cuore di piccole o grandi quantità di erbe amare che avvelenano la nostra e la vita degli altri. Noi siamo responsabili dell’amarezza di questo mondo, chi più chi meno; nessuno può tirarsene fuori. È perciò dal nostro cuore che bisogna partire per estirpare il male in questo mondo. E ovviamente è sempre nel cuore che vanno piantate le erbe buone della solidarietà, dell’amicizia, della pazienza, dell’umiltà, della pietà, della misericordia, del perdono. E la via per questa piantagione è segnata dal Vangelo: ricordiamo la nota parabola del seminatore che, di buon mattino, uscì per seminare. Ancora nei nostri giorni, fedelmente e generosamente, quel seminatore esce e getta con abbondanza il suo seme. L’apostolo Giacomo, quasi a commento, aggiunge: «Accogliete con docilità la Parola che è stata piantata in voi e può portarvi alla salvezza. Siate di quelli che mettono in pratica la Parola, e non ascoltatori soltanto, illudendo voi stessi».

XXII of ordinary time

Gospel (Mk 7,1-8.14-15.21-23)

At that time, the Pharisees and some of the scribes who had come from Jerusalem gathered around Jesus. Having seen that some of his disciples took food with impure, that is, unwashed hands - in fact the Pharisees and all the Jews do not eat unless they have washed their hands carefully, following the tradition of the ancients and, returning from the market, they do not eat without having performed ablutions, and observe many other things by tradition, such as washing glasses, dishes, copper objects and beds -, those Pharisees and scribes questioned him: «Why do your disciples not behave according to the tradition of the ancients, but do they take food with unclean hands?”. And he answered them: «Isaiah prophesied well about you hypocrites, as it is written: “This people honors me with their lips, but their heart is far from me. In vain do they worship me, teaching doctrines that are precepts of men." By neglecting the commandment of God, you observe the tradition of men." Calling the crowd again, he said to them: «Listen to me, everyone and understand well! There is nothing outside man which, by entering into him, can make him impure. But it is the things that come out of man that make him impure." And he said [to his disciples]: «For from within, that is, from the hearts of men, evil intentions come: impurity, theft, murder, adultery, greed, wickedness, deception, debauchery, envy, slander, pride, foolishness. All these bad things come out from within and make man impure."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

"Pure and spotless religion before God the Father is this: visiting orphans and widows in suffering and not allowing oneself to be contaminated by this world." These words taken from the letter of the apostle James come to us precisely on this Sunday in which we also remember the feast of Saint Giles, a holy monk who lived in the south of France in the 8th century and whose devotion, during the Middle Ages, it spread throughout Europe, starting from its monastery and the many places of worship, including the church and monastery in Rome from which the Community took its name. The legend that speaks of his life shows the works of this man of God who wanted to live a "pure religion" at the service of the poor and needy, putting the Gospel into practice. Jesus condemns the distance of men's hearts from God. The Lord became close to his people: «What great nation has the gods so close to it, as the Lord, our God, is close to us every time we call on him? ». If God is so close, it is truly unacceptable for men to address him only with external gestures without the heart having the slightest vibration of affection. In this case, rituals and words are of no use. Jesus, connecting to the criticism of the lack of ablutions, clarifies what is truly impure, that is, not suitable for God. Nothing created is unsuitable for God; nothing is impure. Impurity, in fact, is not in things but in the heart of man: «From within, that is, from the hearts of men, evil intentions come out: impurity, theft, murder, adultery, greed, wickedness, deception, debauchery, envy, slander, pride, foolishness." Jesus means that evil does not arise by chance, the result of blind destiny. Evil has its terrain: the heart; and it also has its farmers: men. Everyone is a diligent grower in their heart of small or large quantities of bitter herbs that poison ours and the lives of others. We are responsible for the bitterness of this world, more or less; no one can get out of it. It is therefore from our heart that we must start to eradicate evil in this world. And obviously it is always in the heart that the good herbs of solidarity, friendship, patience, humility, piety, mercy and forgiveness must be planted. And the path to this plantation is marked by the Gospel: we remember the well-known parable of the sower who, early in the morning, went out to sow. Even in our days, faithfully and generously, that sower goes out and sows his seed abundantly. The apostle James, almost as a comment, adds: «Receive with docility the Word that has been planted in you and can lead you to salvation. Be those who put the Word into practice, and not just listeners, deluding yourselves."

XXII del tiempo ordinario

Evangelio (Mc 7,1-8.14-15.21-23)

En aquel tiempo, los fariseos y algunos de los escribas que habían venido de Jerusalén se reunieron alrededor de Jesús. Al ver que algunos de sus discípulos comían con manos impuras, es decir, sin lavar; en efecto, los fariseos y todos los judíos no comen si no se han lavado las manos cuidadosamente, siguiendo la tradición de los antiguos, y al regresar del mercado, no comen sin haber hecho las abluciones, y observan muchas otras cosas por tradición, como lavar vasos, platos, objetos de cobre y camas-, aquellos fariseos y escribas le preguntaron: «¿Por qué tus discípulos no se comportan según la tradición de los antiguos, pero ¿comen con manos inmundas?”. Y él les respondió: «Bien profetizó de vosotros Isaías, hipócritas, como está escrito: 'Este pueblo me honra con los labios, pero su corazón está lejos de mí. En vano me honran, enseñando doctrinas que son preceptos de hombres". Al descuidar el mandamiento de Dios, observáis la tradición de los hombres." Volviendo a llamar a la multitud, les dijo: «¡Escúchenme todos y comprendan bien! No hay nada fuera del hombre que, al entrar en él, pueda volverlo impuro. Pero son las cosas que salen del hombre las que lo hacen impuro". Y dijo [a sus discípulos]: «Porque de dentro, es decir, del corazón de los hombres, salen las malas intenciones: impureza, robo, asesinato, adulterio, avaricia, maldad, engaño, libertinaje, envidia, calumnia, soberbia, necedad. . Todas estas cosas malas salen de dentro y hacen al hombre impuro."

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

"La religión pura y sin mancha ante Dios Padre es ésta: visitar a los huérfanos y a las viudas que sufren y no dejarse contaminar por este mundo". Estas palabras extraídas de la carta del apóstol Santiago nos llegan precisamente en este domingo en el que recordamos también la fiesta de San Gil, santo monje que vivió en el sur de Francia en el siglo VIII y cuya devoción, durante la Edad Media , se extendió por toda Europa, a partir de su monasterio y de los numerosos lugares de culto, incluida la iglesia y el monasterio de Roma de los que la Comunidad tomó su nombre. La leyenda que habla de su vida muestra las obras de este hombre de Dios que quiso vivir una "religión pura" al servicio de los pobres y necesitados, poniendo en práctica el Evangelio. Jesús condena el alejamiento del corazón de los hombres de Dios. El Señor se hizo cercano a su pueblo: «¿Qué nación grande tiene a los dioses tan cerca de ella, como el Señor, nuestro Dios, está cerca de nosotros cada vez que lo invocamos?». Si Dios está tan cerca, es verdaderamente inaceptable que los hombres se dirijan a Él sólo con gestos externos sin que el corazón tenga la más mínima vibración de afecto. En este caso, los rituales y las palabras no sirven de nada. Jesús, conectando con la crítica de la falta de abluciones, aclara lo que es verdaderamente impuro, es decir, no apto para Dios: nada creado es inadecuado para Dios; nada es impuro. La impureza, en efecto, no está en las cosas sino en el corazón del hombre: «De dentro, es decir, del corazón de los hombres, salen las malas intenciones: impureza, robo, asesinato, adulterio, avaricia, maldad, engaño, libertinaje, la envidia, la calumnia, la soberbia, la necedad." Jesús quiere decir que el mal no surge por casualidad, resultado de un destino ciego. El mal tiene su terreno: el corazón; y también tiene sus agricultores: los hombres. Todo el mundo es un cultivador diligente en su corazón de pequeñas o grandes cantidades de hierbas amargas que envenenan la vida nuestra y la de los demás. Somos responsables de la amargura de este mundo, más o menos; nadie puede salir de esto. Por lo tanto, es desde nuestro corazón que debemos comenzar a erradicar el mal en este mundo. Y obviamente es siempre en el corazón donde se deben plantar las buenas hierbas de la solidaridad, la amistad, la paciencia, la humildad, la piedad, la misericordia y el perdón. Y el camino hacia esta plantación está marcado por el Evangelio: recordamos la conocida parábola del sembrador que, de mañana, salió a sembrar. Incluso en nuestros días, fiel y generosamente, ese sembrador sale y arroja su semilla en abundancia. El apóstol Santiago, casi a modo de comentario, añade: «Recibid con docilidad la Palabra que ha sido plantada en vosotros y puede conduciros a la salvación. Sed quienes ponéis en práctica la Palabra, y no sólo oyentes, engañándoos a vosotros mismos."

XXIIe temps ordinaire

Évangile (Mc 7,1-8.14-15.21-23)

A cette époque, les pharisiens et quelques scribes venus de Jérusalem se rassemblèrent autour de Jésus. Ayant vu que certains de ses disciples prenaient de la nourriture avec des mains impures, c'est-à-dire avec des mains non lavées - en effet les pharisiens et tous les Juifs ne mangent que s'ils se sont soigneusement lavés les mains, selon la tradition des anciens et en revenant du marché, ils ne mangent pas sans avoir fait leurs ablutions, et observent bien d'autres choses par tradition, comme laver les verres, la vaisselle, les objets en cuivre et les lits -, ces Pharisiens et scribes l'interrogeèrent : « Pourquoi tes disciples ne se comportent-ils pas selon la tradition du les anciens, mais prennent-ils de la nourriture avec des mains impures ? Et il leur répondit : « Isaïe a bien prophétisé sur vous, hypocrites, comme il est écrit : 'Ce peuple m'honore des lèvres, mais son cœur est loin de moi.' C'est en vain qu'ils m'adorent, enseignant des doctrines qui sont des préceptes d'hommes. » En négligeant le commandement de Dieu, vous observez la tradition des hommes. » Appelant à nouveau la foule, il leur dit : « Écoutez-moi tous et comprenez bien ! Il n’y a rien hors de l’homme qui, en entrant en lui, puisse le rendre impur. Mais ce sont les choses qui sortent de l’homme qui le rendent impur. » Et il dit [à ses disciples] : « Car du dedans, c'est-à-dire du cœur des hommes, viennent les mauvaises intentions : impureté, vol, meurtre, adultère, cupidité, méchanceté, tromperie, débauche, envie, calomnie, orgueil, folie. . Toutes ces mauvaises choses sortent de l’intérieur et rendent l’homme impur. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

"La religion pure et sans tache devant Dieu le Père est celle-ci : visiter les orphelins et les veuves qui souffrent et ne pas se laisser contaminer par ce monde." Ces paroles tirées de la lettre de l'apôtre Jacques nous parviennent précisément en ce dimanche où l'on se souvient également de la fête de saint Gilles, saint moine qui vécut dans le midi de la France au VIIIe siècle et dont la dévotion, au Moyen Âge , elle s'est répandue dans toute l'Europe, à partir de son monastère et des nombreux lieux de culte, dont l'église et le monastère de Rome, dont la Communauté tire son nom. La légende qui raconte sa vie montre les œuvres de cet homme de Dieu qui voulait vivre une « religion pure » au service des pauvres et des nécessiteux, en mettant en pratique l'Évangile. Jésus condamne l'éloignement des cœurs des hommes de Dieu. Le Seigneur s'est rapproché de son peuple : « Quelle grande nation a les dieux si proches d'elle, comme le Seigneur, notre Dieu, est proche de nous chaque fois que nous l'invoquons ? ». Si Dieu est si proche, il est vraiment inacceptable que les hommes s'adressent à lui uniquement par des gestes extérieurs sans que le cœur ait la moindre vibration d'affection. Dans ce cas, les rituels et les paroles ne servent à rien. Jésus, rejoignant la critique du manque d'ablutions, clarifie ce qui est vraiment impur, c'est-à-dire qui ne convient pas à Dieu : rien de créé n'est impropre à Dieu ; rien n'est impur. L'impureté, en effet, n'est pas dans les choses mais dans le cœur de l'homme : « Du dedans, c'est-à-dire du cœur des hommes, sortent les mauvaises intentions : impureté, vol, meurtre, adultère, cupidité, méchanceté, tromperie, débauche, l'envie, la calomnie, l'orgueil, la folie. » Jésus veut dire que le mal ne surgit pas par hasard, résultat d’un destin aveugle. Le mal a son terrain : le cœur ; et elle a aussi ses agriculteurs : des hommes. Tout le monde est un cultivateur assidu dans son cœur de petites ou grandes quantités d’herbes amères qui empoisonnent la nôtre et celle des autres. Nous sommes plus ou moins responsables de l’amertume de ce monde ; personne ne peut s'en sortir. C’est donc avec notre cœur que nous devons commencer à éradiquer le mal dans ce monde. Et évidemment c’est toujours dans le cœur qu’il faut planter les bonnes herbes de la solidarité, de l’amitié, de la patience, de l’humilité, de la piété, de la miséricorde et du pardon. Et le chemin qui mène à cette plantation est marqué par l'Évangile : on se souvient de la parabole bien connue du semeur qui, tôt le matin, sortait pour semer. Même de nos jours, fidèlement et généreusement, ce semeur sort et jette sa semence en abondance. L'apôtre Jacques, presque en commentaire, ajoute : « Recevez docilement la Parole qui a été plantée en vous et qui peut vous conduire au salut. Soyez ceux qui mettent la Parole en pratique, et ne vous contentez pas d'écouter en vous trompant vous-mêmes. »

XXII do tempo comum

Evangelho (Mc 7,1-8.14-15.21-23)

Naquele tempo, os fariseus e alguns escribas que tinham vindo de Jerusalém reuniram-se em torno de Jesus. Tendo visto que alguns dos seus discípulos comiam com as mãos impuras, isto é, sem lavar - de facto os fariseus e todos os judeus não comem a menos que tenham lavado cuidadosamente as mãos, seguindo a tradição dos antigos e, regressando do mercado, não comem sem terem feito abluções, e observam muitas outras coisas por tradição, como lavar copos, pratos, objetos de cobre e camas -, aqueles fariseus e escribas questionaram-no: «Porque é que os teus discípulos não se comportam de acordo com a tradição do antigos, mas será que comem com as mãos sujas?”. E ele lhes respondeu: «Isaías profetizou bem a vosso respeito, hipócritas, como está escrito: 'Este povo me honra com os lábios, mas o seu coração está longe de mim. Em vão me adoram, ensinando doutrinas que são preceitos de homens.” Ao negligenciar o mandamento de Deus, você observa a tradição dos homens”. Chamando novamente a multidão, disse-lhes: «Escutem-me todos e entendam bem! Não há nada fora do homem que, ao entrar nele, possa torná-lo impuro. Mas são as coisas que saem do homem que o tornam impuro.” E ele disse [aos seus discípulos]: «Porque de dentro, isto é, do coração dos homens, vêm as más intenções: impureza, roubo, assassinato, adultério, ganância, maldade, engano, devassidão, inveja, calúnia, orgulho, loucura . Todas essas coisas ruins saem de dentro e tornam o homem impuro”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

“A religião pura e imaculada diante de Deus Pai é esta: visitar os órfãos e as viúvas que sofrem e não se deixar contaminar por este mundo”. Estas palavras retiradas da carta do apóstolo Tiago chegam-nos precisamente neste domingo em que recordamos também a festa de São Giles, santo monge que viveu no sul da França no século VIII e cuja devoção, durante a Idade Média , espalhou-se por toda a Europa, a partir do seu mosteiro e dos numerosos locais de culto, incluindo a igreja e o mosteiro de Roma que deram o nome à Comunidade. A lenda que fala da sua vida mostra as obras deste homem de Deus que quis viver uma “religião pura” ao serviço dos pobres e necessitados, pondo em prática o Evangelho. Jesus condena o distanciamento do coração dos homens em relação a Deus. O Senhor torna-se próximo do seu povo: «Que grande nação tem os deuses tão próximos de si, como o Senhor, nosso Deus, está perto de nós cada vez que O invocamos? ». Se Deus está tão próximo, é verdadeiramente inaceitável que os homens se dirijam a ele apenas com gestos externos, sem que o coração tenha a menor vibração de afeto. Neste caso, rituais e palavras são inúteis. Jesus, ligando-se à crítica à falta de abluções, esclarece o que é verdadeiramente impuro, isto é, impróprio para Deus: nada criado é impróprio para Deus; nada é impuro. A impureza, de fato, não está nas coisas, mas no coração do homem: «De dentro, isto é, do coração dos homens, saem as más intenções: impureza, roubo, assassinato, adultério, ganância, maldade, engano, libertinagem, inveja, calúnia, orgulho, tolice." Jesus quer dizer que o mal não surge por acaso, fruto de um destino cego. O mal tem o seu terreno: o coração; e também tem os seus agricultores: os homens. Todo mundo é um cultivador diligente em seu coração de pequenas ou grandes quantidades de ervas amargas que envenenam a nossa vida e a vida dos outros. Somos responsáveis ​​pela amargura deste mundo, mais ou menos; ninguém pode sair disso. É, portanto, a partir do nosso coração que devemos começar a erradicar o mal neste mundo. E obviamente é sempre no coração que devem ser plantadas as boas ervas da solidariedade, da amizade, da paciência, da humildade, da piedade, da misericórdia e do perdão. E o caminho para esta plantação está marcado pelo Evangelho: recordamos a conhecida parábola do semeador que, de manhã cedo, saiu a semear. Mesmo nos nossos dias, fiel e generosamente, aquele semeador sai e lança a sua semente abundantemente. O apóstolo Tiago, quase como um comentário, acrescenta: «Recebe com docilidade a Palavra que foi plantada em ti e pode conduzir-te à salvação. Sejam aqueles que colocam a Palavra em prática, e não apenas ouvintes, iludindo-se."

平時二十二號

福音（可 7,1-8.14-15.21-23）

那時，法利賽人和一些從耶路撒冷來的文士聚集在耶穌周圍。 看到他的一些門徒用不潔淨的手（即未洗手的手）拿食物 - 事實上，法利賽人和所有猶太人都不會吃飯，除非他們按照古人的傳統，從市場回來後仔細洗手，法利賽人和文士問他：“為什麼你的門徒不按照傳統的方式行事？古人，但他們會用不乾淨的手拿食物嗎？” 他回答他們說：「假冒為善的人啊，以賽亞對你們的預言說得很好，正如經上所記：『這百姓用嘴唇尊敬我，心卻遠離我。 他們教導人的教義，崇拜我，也是徒勞的。” 你們忽視了上帝的誡命，就等於遵守了人類的傳統。” 他再次召集眾人，對他們說：「大家聽我說，好好理解！ 在人之外，沒有任何東西可以進入他的裡面而使他變得不純潔。 但正是從人身上發出的東西使人變得不純潔。” 他[對他的門徒]說：「因為從內部，即從人心中，邪惡的意圖來自：不潔、偷竊、謀殺、通姦、貪婪、邪惡、欺騙、放蕩、嫉妒、誹謗、驕傲、愚蠢。 所有這些不好的東西都是從內部出來的，使人變得不純潔。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

「在天父上帝面前純潔無瑕的宗教就是：探望受苦的孤兒寡婦，不讓自己被這個世界污染。」 這些話取自使徒雅各的信，正是在這個星期日來到我們這裡，我們還記得聖賈爾斯的盛宴，他是一位住在八世紀法國南部的聖僧侶，他在中世紀的奉獻精神，它從修道院和許多禮拜場所開始傳播到整個歐洲，其中包括羅馬的教堂和修道院，該共同體的名字就來源於此。 關於他一生的傳說展示了這位神人的作為，他想要過一種“純粹的宗教”，為窮人和有需要的人服務，將福音付諸實踐。 耶穌譴責人的心與上帝的距離。主與祂的子民變得親近：「哪個偉大的國家與眾神如此親近，就像主，我們的上帝，每次我們呼求祂時都與我們如此親近？」。 如果神離他這麼近，人只用外表的姿態來稱呼他，內心卻沒有絲毫感情的震動，實在是令人無法接受的。 在這種情況下，儀式和言語都是沒有用的。 耶穌結合對缺乏洗禮的批評，澄清了什麼是真正的不純潔，即不適合上帝。 沒有什麼是不純潔的。 事實上，不潔不在於事物，而在於人的內心：「從內部，也就是從人的內心，邪惡的意圖就出來了：不潔、偷竊、謀殺、通姦、貪婪、邪惡、欺騙、放蕩、嫉妒、誹謗、驕傲、愚蠢。” 耶穌的意思是邪惡不是偶然產生的，而是盲目命運的結果。 邪惡有它的地盤：心； 它也有它的農夫：男人。 每個人內心深處都是少量或大量苦草的辛勤種植者，這些苦草毒害了我們和他人的生命。 我們或多或少對這個世界的痛苦負有責任； 沒有人能擺脫它。 因此，我們必須從內心開始剷除這個世界上的邪惡。 顯然，必須時時在心中種植團結、友誼、耐心、謙卑、虔誠、憐憫和寬恕的良草。 通往這個種植園的道路上有福音的標記：我們記得播種者的著名寓言，他一大早就出去播種。 即使在我們這個時代，撒種者仍然忠實而慷慨地出去撒下大量的種子。 使徒雅各幾乎是作為評論補充說：「以順服的態度接受那已種在你心裡的道，它可以引導你走向救恩。 成為那些將神的道付諸實踐的人，而不僅僅是聽眾，欺騙自己。”

XXII обычного времени

Евангелие (Мк 7,1-8,14-15,21-23)

В это время вокруг Иисуса собрались фарисеи и некоторые книжники, пришедшие из Иерусалима. Увидев, что некоторые из учеников Его принимали пищу нечистыми, то есть неумытыми руками, - ведь фарисеи и все иудеи не едят, пока тщательно не вымоют руки, следуя традиции древних и, вернувшись с рынка, не едят, не совершив омовения, и многое другое соблюдают по традиции, как, например, мытье стаканов, посуды, медных предметов и кроватей, - спрашивали Его те фарисеи и книжники: «Почему ученики Твои не поступают по традиции древние, но неужели они принимают пищу нечистыми руками?». И он ответил им: «Хорошо пророчествовал Исайя о вас, лицемерах, как написано: «Эти люди чтят Меня устами, но сердце их далеко от Меня. Напрасно они поклоняются мне, уча учениям, которые являются заповедями человеческими». Пренебрегая заповедью Божией, вы соблюдаете традицию человеческую». Снова созвав толпу, он сказал им: «Слушайте меня все и хорошо поймите! Нет ничего вне человека, что, войдя в него, могло бы сделать его нечистым. Но именно то, что исходит из человека, делает его нечистым». И сказал он [ученикам своим]: «Ибо изнутри, то есть из сердца человека, исходят злые намерения: нечистота, воровство, убийство, прелюбодеяние, жадность, злоба, обман, разврат, зависть, клевета, гордость, безумие . Все эти плохие вещи выходят изнутри и делают человека нечистым».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

«Чистая и незапятнанная религия перед Богом Отцом такова: посещение страдающих сирот и вдов и не допущение осквернения себя этим миром». Эти слова, взятые из письма апостола Иакова, доходят до нас именно в это воскресенье, в котором мы также вспоминаем праздник святого Жиля, святого монаха, жившего на юге Франции в VIII веке и чье почитание в средние века , оно распространилось по всей Европе, начиная с монастыря и многих культовых сооружений, включая церковь и монастырь в Риме, от которых Сообщество взяло свое название. Легенда, повествующая о его жизни, показывает дела этого человека Божьего, который хотел жить «чистой религией», служа бедным и нуждающимся, претворяя Евангелие в жизнь. Иисус осуждает отдаленность человеческих сердец от Бога.Господь стал близок к Своему народу: «Какой великий народ имеет так близких к себе богов, как Господь, Бог наш, близок к нам всякий раз, когда мы призываем Его?». Если Бог так близок, то поистине неприемлемо, чтобы люди обращались к Нему только внешними жестами, не имея в сердце ни малейшего вибрации привязанности. В этом случае ритуалы и слова бесполезны. Иисус, присоединяясь к критике отсутствия омовений, разъясняет, что истинно нечисто, т. е. не годится Богу: ничто сотворенное не годится Богу; нет ничего нечистого. Нечистота ведь не в вещах, а в сердце человека: «Изнутри, то есть из сердца человека, выходят злые намерения: нечистота, воровство, убийство, прелюбодеяние, жадность, злоба, обман, разврат, зависть, клевета, гордыня, глупость». Иисус имеет в виду, что зло не возникает случайно, в результате слепой судьбы. У зла есть своя территория: сердце; и у него также есть свои фермеры: мужчины. В глубине души каждый усердно выращивает горькие травы, отравляющие нашу жизнь и жизнь других, в малых или больших количествах. Мы в большей или меньшей степени ответственны за горечь этого мира; никто не может выбраться из этого. Поэтому мы должны от всего сердца начать искоренять зло в этом мире. И очевидно, что всегда в сердце следует сажать добрые травы солидарности, дружбы, терпения, смирения, благочестия, милосердия и прощения. А путь к этой плантации отмечен Евангелием: мы помним известную притчу о сеятеле, который рано утром вышел сеять. Даже в наши дни тот сеятель верно и щедро выходит и обильно сеет свое семя. Апостол Иаков почти как комментарий добавляет: «Принимайте со смирением Слово, которое насаждено в вас и может привести вас ко спасению. Будьте теми, кто применяет Слово на практике, а не просто слушателями, обманывающими себя».

平常時のXXII

福音 (Mk 7,1-8.14-15.21-23)

そのとき、エルサレムから来たパリサイ人たちと律法学者の何人かがイエスの周りに集まりました。 彼の弟子たちの何人かが不潔な手、つまり洗っていない手で食べ物を取ったのを見て、実際、パリサイ人もユダヤ人全員も、古代人の伝統に従い、市場から帰って注意深く手を洗わない限り食事をしません。彼らは清めを行わずに食事をすることはなく、グラス、皿、銅製の物品、ベッドを洗うなど、他の多くのことを伝統に従って守っています。これらのパリサイ人や律法学者たちは彼に質問しました。「なぜあなたの弟子たちは、ユダヤ教の伝統に従って行動しないのですか」古代人ですが、彼らは汚れた手で食べ物を取るのでしょうか？」 そしてイエスは彼らに答えた、「イザヤは偽善者たちよ、あなたたちについてよく預言しました。『この民は口先ではわたしを敬うが、心はわたしから遠く離れている』と書いてあるとおりです。」 彼らは無駄に私を崇拝し、人間の戒めである教義を教えています。」 神の戒めを無視することで、あなたは人間の伝統を守ることになります。」 再び群衆を呼び、彼はこう言いました。「皆さん、私の話を聞いて、よく理解してください！」 人間の外には、人間の中に入ることで人間を不純にするものは何もありません。 しかし、人間を不純にするのは人間から出てくるものなのです。」 そして彼は[弟子たちに]こう言いました。「内側から、つまり人間の心から、不純、窃盗、殺人、姦淫、貪欲、邪悪、欺瞞、放蕩、妬み、中傷、高慢、愚かなどの邪悪な意図が生じます。 。 これらすべての悪いものは内側から出てきて、人間を不純にします。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

「父なる神の前で純粋で汚れのない宗教とは、苦しみの中にある孤児や未亡人を訪問し、自分自身がこの世に汚染されることを許さないことです。」 使徒ヤコブの手紙から取られたこれらの言葉は、まさにこの日曜日に私たちに届きます。この日曜日は、8世紀に南フランスに住み、中世に献身的に尽くした聖なる修道士、聖ジャイルズの祝日も思い出します。 、修道院や、共同体の名前の由来となったローマの教会や修道院を含む多くの礼拝所から始まり、ヨーロッパ全土に広がりました。 彼の生涯を語る伝説は、貧しい人々に奉仕し、福音を実践する「純粋な宗教」を生きようとしたこの神の人の働きを示しています。 イエスは人間の心が神から離れていることを非難し、主はご自分の民に近づいてくださいました：「私たちの神である主が、私たちが呼び掛けるたびに私たちに近づいてくださるように、神々がこれほど近くにある国が他にあるでしょうか？」 神がこれほど近くにいらっしゃるのであれば、心にほんの少しの愛情の振動も持たずに、外面的なしぐさだけで神に呼びかけるということは、人間にとっては本当に容認できないことです。 この場合、儀式も言葉も役に立ちません。 イエスは、清めの欠如に対する批判と結びつけて、本当に不純なもの、つまり神にふさわしくないものは何であるかを明らかにしています。 何も不純ではありません。 実際、不純さは物の中にあるのではなく、人間の心の中にあります。「内側から、つまり人の心から、不純、窃盗、殺人、姦淫、貪欲、邪悪、欺瞞、放蕩、などの邪悪な意図が出てきます。」妬み、中傷、高慢、愚かさ。」 イエスは、悪は偶然に生じるものではなく、盲目的な運命の結果であると言っておられます。 悪にはその領域があります。それは心です。 そしてそこには農民、つまり男性もいます。 誰もが、私たちと他人の命を毒にする苦いハーブを心の中で少量または大量に熱心に栽培しています。 多かれ少なかれ、私たちはこの世界の苦いことに対して責任を負っています。 誰もそこから抜け出すことはできません。 したがって、私たちは心からこの世界の悪を根絶し始めなければなりません。 そして明らかに、団結、友情、忍耐、謙虚さ、敬虔さ、慈悲、許しという良い薬草が常に心に植えられなければなりません。 そして、この農園への道は福音によって示されています。私たちは、早朝に種をまきに出かけた種まき人の有名なたとえ話を思い出します。 私たちの時代でも、その種まき人は忠実かつ寛大に、外に出て種を豊かに蒔きます。 使徒ヤコブは、ほとんどコメントのように次のように付け加えています。「あなたの中に植えられ、あなたを救いに導くことができる言葉を従順に受け入れなさい。 自分を欺いてただ聞くだけではなく、御言葉を実践する人になりなさい。」

평상시의 XXII

복음 (막 7:1-8.14-15.21-23)

그 때에 예루살렘에서 바리새인들과 서기관 몇 사람이 예수께 모여들었습니다. 그의 제자들 중에 몇 사람이 부정한 손 곧 씻지 아니한 손으로 음식 먹는 것을 본즉 바리새인과 모든 유대인이 옛적의 전통을 따라 손을 깨끗이 씻지 아니하고는 먹지 아니하고 시장에서 돌아와 그들은 목욕을 하지 않고서는 식사를 하지 않으며, 잔, 접시, 구리 물건, 침대를 씻는 것과 같은 전통에 따라 많은 것들을 준수합니다. 바리새인들과 서기관들이 예수께 질문했습니다. “왜 당신의 제자들은 주님의 전통을 따르지 않습니까? 고대인들이 부정한 손으로 음식을 먹느냐?” “이사야가 위선자들인 너희에 대하여 잘 예언하였느니라 기록된 바 이 백성이 입술로는 나를 공경하되 마음은 내게서 멀도다 하였느니라.” 그들이 사람의 계명인 교리를 가르치면서 나를 헛되이 경배하는도다." 너희는 하나님의 계명을 버리고 사람의 전통을 지키느니라." 그는 군중을 다시 불러 이렇게 말했습니다. “모두 내 말을 잘 듣고 잘 이해하십시오! 사람 외부에 들어와서 사람을 불순하게 만들 수 있는 것은 아무것도 없습니다. 그러나 사람에게서 나오는 것들이 사람을 불결하게 만든다." 그리고 그분은 [제자들에게] 이렇게 말씀하셨습니다. “속에서 곧 사람의 마음에서 악한 생각이 나오니 곧 더러운 것과 도둑질과 살인과 간음과 탐욕과 악독과 속임과 방탕과 시기와 비방과 교만과 어리석음이니라 . 이런 나쁜 것들이 다 속에서 나와 사람을 불순하게 만든다."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

“하나님 아버지 앞에서 정결하고 흠이 없는 경건은 곧 고아와 과부를 환난 중에 돌보고 자기가 이 세상에 물들지 아니하는 그것이니라.” 야고보 사도의 편지에서 발췌한 이 말씀은 바로 이번 주일에 우리에게 옵니다. 이 주일은 8세기 프랑스 남부에 살며 중세 시대에 그의 신심을 지켰던 거룩한 수도사인 성 질레스의 축일을 기억하는 날입니다. , 그것은 공동체라는 이름을 딴 로마의 교회와 수도원을 포함하여 수도원과 많은 예배 장소를 시작으로 유럽 전역으로 퍼졌습니다. 그의 삶에 대해 이야기하는 전설은 가난하고 궁핍한 사람들을 섬기며 복음을 실천하는 '순수한 종교'를 살고자 했던 이 하느님의 사람의 행적을 보여줍니다. 예수님께서는 인간의 마음이 하나님으로부터 멀어져 있는 것을 정죄하셨습니다 주님께서는 당신의 백성에게 가까이 오셨습니다: “주 우리 하나님이 우리가 그를 부를 때마다 우리에게 가까이 하심과 같이 신들이 가까이 함을 얻은 큰 나라가 어디 있느냐?” 하나님이 그토록 가까이 계시다면, 마음에 애정의 작은 진동도 없이 외적인 몸짓으로만 하나님을 부르는 것은 인간이 참으로 용납할 수 없는 일입니다. 이 경우 의식과 말은 아무 소용이 없습니다. 예수님은 목욕재계 부족에 대한 비판과 관련하여 정말로 불결한 것, 즉 하느님께 적합하지 않은 것이 무엇인지 분명히 밝히셨습니다. 아무것도 불결하지 않습니다. 사실 더러움은 사물에 있는 것이 아니라 사람의 마음에 있습니다. “속에서 곧 사람의 마음에서 악한 생각이 나오나니 곧 더러운 것과 도둑질과 살인과 간음과 탐욕과 사악함과 속임과 방탕과 시기, 비방, 교만, 어리석음." 예수님은 악이 우연히, 맹목적인 운명의 결과로 발생하지 않는다는 뜻입니다. 악에는 그 영역이 있습니다. 바로 마음입니다. 그리고 농부들도 있습니다: 남자들. 모든 사람은 자신과 다른 사람의 삶에 해를 끼치는 쓴 약초를 소량 또는 대량으로 마음속에 부지런히 재배하는 사람입니다. 우리는 이 세상의 괴로움에 어느 정도 책임이 있습니다. 누구도 거기서 벗어날 수 없습니다. 그러므로 우리는 이 세상에서 악을 근절하기 시작해야 하는 것이 바로 우리 마음입니다. 그리고 분명히 연대, 우정, 인내, 겸손, 경건, 자비, 용서라는 좋은 약초를 심어야 하는 곳은 언제나 마음속에 있습니다. 그리고 이 농장으로 가는 길은 복음으로 표시되어 있습니다. 우리는 이른 아침에 씨를 뿌리러 나간 씨 뿌리는 사람의 잘 알려진 비유를 기억합니다. 우리 시대에도 씨 뿌리는 사람은 충실하고 관대하게 나가서 그의 씨를 풍성하게 뿌립니다. 사도 야고보는 다음과 같이 덧붙입니다. “너희 속에 심어져 너희를 구원으로 인도할 수 있는 말씀을 온순하게 받아들이십시오. 말씀을 실천하는 사람이 되고 듣기만 하여 자신을 속이는 사람이 되지 마십시오.”

الثاني والعشرون من الوقت العادي

الإنجيل (مرقس 7، 1 – 8، 14 – 15، 21 – 23)

في ذلك الوقت، اجتمع حول يسوع الفريسيون وبعض الكتبة الذين جاءوا من أورشليم. إذ رأى أن بعضاً من تلاميذه تناولوا طعاماً بأيدٍ نجسة، أي غير مغسولة، فإن الفريسيين وجميع اليهود لا يأكلون إلا إذا غسلوا أيديهم بعناية، حسب تقليد القدماء، ورجعوا من السوق، لا يأكلون دون أن يتوضأوا، ويراعون أشياء أخرى كثيرة حسب التقليد، مثل غسل الكؤوس والصحون والنحاس والأسرة - فسأله هؤلاء الفريسيون والكتبة: «لماذا لا يسلك تلاميذك حسب تقليد الرب؟» القدماء، ولكن هل يأكلون الطعام بأيدٍ نجسة؟". فأجابهم: «لقد تنبأ إشعياء عنكم حسنًا يا مراؤون، كما هو مكتوب: هذا الشعب يكرمني بشفتيه، وأما قلبه فمبتعد عني بعيدًا». باطلا يعبدونني وهم يعلمون تعاليم هي وصايا الناس." وتجاهلتم وصية الله تحفظون تقليد الناس." فدعا الجموع ثانية وقال لهم: «اسمعوا لي جميعاً وافهموا جيداً! لا يوجد شيء خارج الإنسان، بدخوله فيه، يمكن أن يجعله نجسا. ولكن الأشياء التي تخرج من الإنسان هي التي تجعله نجسا." وقال [لتلاميذه]: «لأنه من الداخل، أي من قلوب الناس، تأتي المقاصد الشريرة: نجاسة، سرقة، قتل، زنا، جشع، خبث، مكر، فجور، حسد، تجديف، كبرياء، جهل. . كل هذه الأشياء الشريرة تخرج من الداخل وتجعل الإنسان نجسا."

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

"الديانة النقية النقية عند الله الآب هي هذه: افتقاد الأيتام والأرامل في الضيق وعدم السماح لأنفسهم بأن يتنجسوا بهذا العالم". هذه الكلمات المأخوذة من رسالة الرسول يعقوب تصلنا بالتحديد في هذا الأحد الذي نتذكر فيه أيضًا عيد القديس جايلز، الراهب المقدس الذي عاش في جنوب فرنسا في القرن الثامن والذي تعبد خلال العصور الوسطى. وانتشرت في جميع أنحاء أوروبا، بدءاً من ديرها ودور العبادة العديدة، بما في ذلك الكنيسة والدير في روما الذي أخذت منه الجماعة اسمها. تُظهر الأسطورة التي تتحدث عن حياته أعمال رجل الله هذا الذي أراد أن يعيش "دينًا نقيًا" في خدمة الفقراء والمحتاجين، ويضع الإنجيل موضع التنفيذ. يدين يسوع بعد قلوب البشر عن الله، لقد أصبح الرب قريبًا من شعبه: «أي أمة عظيمة لديها آلهة قريبة منها كما أن الرب إلهنا قريب منا في كل مرة ندعوه؟». إذا كان الله قريبًا جدًا، فمن غير المقبول حقًا أن يخاطبه البشر فقط بحركات خارجية دون أن يكون للقلب أدنى اهتزاز للمودة. وفي هذه الحالة لا فائدة من الطقوس والكلمات. يوضح يسوع، في سياق انتقاده لعدم الوضوء، ما هو غير طاهر حقًا، أي ما لا يناسب الله. لا شيء نجس. في الواقع، النجاسة ليست في الأشياء بل في قلب الإنسان: «من الداخل، أي من قلوب الناس، تخرج النوايا الشريرة: نجاسة، سرقة، قتل، زنا، طمع، خبث، مكر، فجور، الحسد، القذف، الكبرياء، الحماقة." يعني يسوع أن الشر لا ينشأ بالصدفة، نتيجة القدر الأعمى. للشر تضاريسه: القلب؛ ولها أيضًا مزارعوها: الرجال. كل إنسان يزرع في قلبه كميات صغيرة أو كبيرة من الأعشاب المرة التي تسمم حياتنا وحياة الآخرين. نحن مسؤولون عن مرارة هذا العالم، بشكل أو بآخر؛ لا أحد يستطيع الخروج منه. ولذلك فمن قلوبنا أن نبدأ في القضاء على الشر في هذا العالم. ومن الواضح أنه يجب دائمًا أن تُزرع في القلب أعشاب التضامن والصداقة والصبر والتواضع والتقوى والرحمة والمغفرة. والطريق إلى هذه المزرعة يتميز بالإنجيل: نتذكر المثل الشهير للزارع الذي خرج في الصباح الباكر ليزرع. وحتى في أيامنا هذه، يخرج ذلك الزارع بأمانة وبسخاء ويلقي زرعه بكثرة. ويضيف الرسول يعقوب، على سبيل التعليق تقريبًا: «اقبل بطاعة الكلمة التي زرعت فيك والتي يمكن أن تقودك إلى الخلاص. كونوا الذين يضعون الكلمة موضع التنفيذ، وليس مجرد سامعين، خادعين أنفسكم."

सामान्य समय का XXII

सुसमाचार (मार्क 7,1-8.14-15.21-23)

उस समय, फरीसी और कुछ शास्त्री जो यरूशलेम से आए थे, यीशु के पास इकट्ठे हुए। यह देखकर कि उनके कुछ शिष्यों ने अशुद्ध अर्थात् गंदे हाथों से भोजन किया - वास्तव में फरीसी और सभी यहूदी तब तक भोजन नहीं करते जब तक कि वे पूर्वजों की परंपरा का पालन करते हुए और बाजार से लौटकर अपने हाथ सावधानी से न धो लें। वे स्नान किए बिना भोजन नहीं करते हैं, और परंपरा के अनुसार कई अन्य चीजों का पालन करते हैं, जैसे कि गिलास, बर्तन, तांबे की वस्तुएं और बिस्तर धोना - उन फरीसियों और शास्त्रियों ने उनसे सवाल किया: "आपके शिष्य परंपरा के अनुसार व्यवहार क्यों नहीं करते हैं" प्राचीन लोग, परन्तु क्या वे अशुद्ध हाथों से भोजन करते हैं?” और उस ने उनको उत्तर दिया, हे कपटी लोगों, यशायाह ने तुम्हारे विषय में अच्छी भविष्यद्वाणी की, जैसा लिखा है, कि ये लोग होठों से तो मेरा आदर करते हैं, परन्तु उनका मन मुझ से दूर रहता है। वे व्यर्थ ही मेरी उपासना करते हैं, और मनुष्यों की शिक्षाएं सिखाते हैं।" परमेश्वर की आज्ञा की उपेक्षा करके, तुम मनुष्यों की परंपरा का पालन करते हो।" उसने भीड़ को फिर से बुलाते हुए उनसे कहा: “हे सब लोग मेरी बात सुनो और अच्छी तरह समझो! मनुष्य के बाहर ऐसी कोई वस्तु नहीं है जो उसमें प्रवेश करके उसे अशुद्ध कर सके। परन्तु जो चीज़ें मनुष्य से निकलती हैं वे ही उसे अशुद्ध बनाती हैं।" और उसने [अपने शिष्यों से] कहा: "अंदर से, यानी मनुष्यों के दिलों से, बुरे इरादे आते हैं: अशुद्धता, चोरी, हत्या, व्यभिचार, लालच, दुष्टता, धोखा, व्यभिचार, ईर्ष्या, बदनामी, घमंड, मूर्खता . ये सभी बुरी चीज़ें भीतर से निकलती हैं और मनुष्य को अशुद्ध बनाती हैं।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

"परमेश्वर परमेश्वर के सामने शुद्ध और बेदाग धर्म यह है: अनाथों और विधवाओं की पीड़ा में मदद करना और खुद को इस दुनिया से दूषित नहीं होने देना।" प्रेरित जेम्स के पत्र से लिए गए ये शब्द ठीक इसी रविवार को हमारे पास आते हैं, जिसमें हम सेंट जाइल्स के पर्व को भी याद करते हैं, जो एक पवित्र भिक्षु थे, जो 8वीं शताब्दी में फ्रांस के दक्षिण में रहते थे और जिनकी भक्ति, मध्य युग के दौरान थी। , यह पूरे यूरोप में फैल गया, इसके मठ और रोम के चर्च और मठ सहित कई पूजा स्थलों से शुरू होकर, जहां से समुदाय ने अपना नाम लिया। जो किंवदंती उनके जीवन के बारे में बताती है वह ईश्वर के इस व्यक्ति के कार्यों को दर्शाती है जो सुसमाचार को व्यवहार में लाते हुए गरीबों और जरूरतमंदों की सेवा में "शुद्ध धर्म" जीना चाहता था। यीशु ईश्वर से मनुष्यों के दिलों की दूरी की निंदा करते हैं। प्रभु अपने लोगों के करीब हो गए: "कौन सा महान राष्ट्र है जिसके देवता इतने करीब हैं, जैसे कि प्रभु, हमारा भगवान, हर बार जब हम उसे बुलाते हैं तो वह हमारे करीब होता है?"। यदि ईश्वर इतना करीब है, तो लोगों के लिए उसे केवल बाहरी इशारों से संबोधित करना सचमुच अस्वीकार्य है, बिना हृदय में स्नेह की थोड़ी सी भी अनुभूति के। ऐसे में कर्मकांड और शब्दों का कोई मतलब नहीं रह जाता. यीशु, स्नान की कमी की आलोचना से जुड़ते हुए, स्पष्ट करते हैं कि वास्तव में क्या अशुद्ध है, अर्थात, भगवान के लिए उपयुक्त नहीं है। बनाई गई कोई भी चीज़ भगवान के लिए अनुपयुक्त नहीं है; कुछ भी अशुद्ध नहीं है. अशुद्धता, वास्तव में, चीजों में नहीं बल्कि मनुष्य के दिल में है: «अंदर से, यानी, मनुष्यों के दिलों से, बुरे इरादे निकलते हैं: अशुद्धता, चोरी, हत्या, व्यभिचार, लालच, दुष्टता, धोखा, व्यभिचार, ईर्ष्या, निन्दा, अभिमान, मूर्खता।" यीशु का अर्थ है कि बुराई संयोग से उत्पन्न नहीं होती, अंधे भाग्य का परिणाम है। बुराई का अपना क्षेत्र होता है: हृदय; और इसके किसान भी हैं: पुरुष। हर कोई अपने दिल में छोटी या बड़ी मात्रा में कड़वी जड़ी-बूटियों को उगाने में मेहनती है जो हमारे और दूसरों के जीवन में जहर घोलती हैं। इस दुनिया की कड़वाहट के लिए कमोबेश हम ही जिम्मेदार हैं; इससे कोई बाहर नहीं निकल सकता. इसलिए यह हमारे दिल से है कि हमें इस दुनिया से बुराई को खत्म करना शुरू करना चाहिए। और जाहिर तौर पर यह हमेशा दिल में होता है कि एकजुटता, दोस्ती, धैर्य, नम्रता, धर्मपरायणता, दया और क्षमा की अच्छी जड़ी-बूटियाँ लगाई जानी चाहिए। और इस वृक्षारोपण का मार्ग सुसमाचार द्वारा चिह्नित है: हमें उस बोने वाले का प्रसिद्ध दृष्टांत याद है, जो सुबह-सुबह बीज बोने के लिए निकला था। हमारे दिनों में भी, वह बोनेवाला विश्वासयोग्यता और उदारता से बाहर जाता है और बहुतायत से बीज बोता है। प्रेरित जेम्स, लगभग एक टिप्पणी के रूप में, कहते हैं: “विनम्रता के साथ उस वचन को ग्रहण करें जो आप में रोपा गया है और जो आपको मुक्ति की ओर ले जा सकता है। वे बनें जो वचन को आचरण में लाते हैं, न कि केवल श्रोता बनकर अपने आप को धोखा देते हैं।"

XXII czasu zwykłego

Ewangelia (Mk 7,1-8,14-15,21-23)

W owym czasie wokół Jezusa zgromadzili się faryzeusze i niektórzy z uczonych w Piśmie, którzy przybyli z Jerozolimy. Widząc, że niektórzy z Jego uczniów przyjmowali pokarm nieczystymi, to znaczy nieumytymi rękami, gdyż faryzeusze i wszyscy Żydzi nie jedzą, jeśli dokładnie nie umyli rąk, zgodnie ze zwyczajem starożytnych i po powrocie z targu, nie jedzą bez dokonania ablucji i zgodnie z tradycją przestrzegają wielu innych rzeczy, jak mycie szklanek, naczyń, przedmiotów miedzianych i łóżek – pytali go faryzeusze i uczeni w Piśmie: «Dlaczego Twoi uczniowie nie postępują zgodnie z tradycją starożytnych, ale czy jedzą nieczystymi rękami?”. A on im odpowiedział: «Izajasz dobrze prorokował o was, obłudnicy, jak napisano: ‚Lud ten czci mnie wargami, lecz sercem swym daleko jest ode mnie. Na próżno mi cześć oddają, nauczając nauk, które są przykazaniami ludzkimi.” Zaniedbując przykazania Boże, przestrzegacie tradycji ludzkiej”. Przywoławszy ponownie tłum, rzekł do nich: «Słuchajcie mnie wszyscy i dobrze zrozumcie! Nie ma niczego na zewnątrz człowieka, co wchodząc w niego mogłoby uczynić go nieczystym. Ale to, co wychodzi z człowieka, czyni go nieczystym.” I rzekł [do swoich uczniów]: «Z wnętrza, to znaczy z serc ludzkich, pochodzą złe zamiary: nieczystość, kradzież, morderstwo, cudzołóstwo, chciwość, niegodziwość, oszustwo, rozpusta, zazdrość, oszczerstwo, pycha, głupota . Wszystkie te złe rzeczy wychodzą z wnętrza i czynią człowieka nieczystym.”

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

„Czystą i nieskazitelną religią przed Bogiem Ojcem jest to: odwiedzanie sierot i wdów w cierpieniu i nie dawanie się skalać temu światu”. Te słowa zaczerpnięte z listu apostoła Jakuba docierają do nas właśnie w tę niedzielę, w której wspominamy także święto św. Idziego, świętego mnicha, który żył na południu Francji w VIII wieku i którego nabożność w średniowieczu , rozprzestrzeniła się po całej Europie, począwszy od klasztoru i wielu miejsc kultu, w tym kościoła i klasztoru w Rzymie, od których Wspólnota wzięła swoją nazwę. Legenda opowiadająca o jego życiu ukazuje dzieła tego męża Bożego, który chciał żyć „czystą religią” w służbie biednym i potrzebującym, wprowadzając w życie Ewangelię. Jezus potępia oddalenie serc ludzkich od Boga.Pan stał się blisko swego ludu: «Jaki wielki naród ma tak blisko bogów, jak Pan, nasz Bóg, jest blisko nas za każdym razem, gdy Go wzywamy?». Jeśli Bóg jest tak blisko, to naprawdę niedopuszczalne jest, aby ludzie zwracali się do Niego jedynie za pomocą zewnętrznych gestów, bez najmniejszej wibracji serca. W tym przypadku rytuały i słowa nie przydadzą się. Jezus, nawiązując do krytyki braku ablucji, wyjaśnia, co jest naprawdę nieczyste, czyli nieodpowiednie dla Boga: nic stworzonego nie jest nieodpowiednie dla Boga; nic nie jest nieczyste. Nieczystość bowiem nie jest w rzeczach, ale w sercu człowieka: «Z wnętrza, to znaczy z serc ludzi, wychodzą złe zamiary: nieczystość, kradzież, morderstwo, cudzołóstwo, chciwość, niegodziwość, oszustwo, rozpusta, zazdrość, oszczerstwo, pycha, głupota.” Jezus ma na myśli, że zło nie powstaje przez przypadek, wynik ślepego przeznaczenia. Zło ma swój teren: serce; i ma też swoich rolników: mężczyzn. Każdy jest pilnym hodowcą w swoim sercu małych lub dużych ilości gorzkich ziół, które zatruwają życie nasze i innych. Jesteśmy w mniejszym lub większym stopniu odpowiedzialni za gorycz tego świata; nikt nie może się z tego wydostać. Dlatego z serca musimy zacząć eliminować zło na tym świecie. I oczywiście zawsze należy zasiać w sercu dobre zioła solidarności, przyjaźni, cierpliwości, pokory, pobożności, miłosierdzia i przebaczenia. A drogę do tej plantacji wyznacza Ewangelia: pamiętamy dobrze znaną przypowieść o siewcy, który wcześnie rano wyszedł siać. Nawet w naszych czasach ten siewca wiernie i hojnie wychodzi i obficie rzuca swoje ziarno. Apostoł Jakub niemal w komentarzu dodaje: «Przyjmijcie z posłuszeństwem Słowo, które zostało w was zasiane i może was doprowadzić do zbawienia. Bądźcie tymi, którzy wprowadzają Słowo w życie, a nie tylko słuchaczami oszukującymi samych siebie.”

সাধারণ সময়ের XXII

গসপেল (Mk 7,1-8.14-15.21-23)

সেই সময়, ফরীশীরা এবং কিছু ব্যবস্থার শিক্ষক যারা জেরুজালেম থেকে এসেছিল তারা যীশুর চারপাশে জড়ো হয়েছিল। তাঁর কিছু শিষ্য অপবিত্র অর্থাৎ অপরিষ্কার হাত দিয়ে খাবার গ্রহণ করতে দেখে - আসলে ফরীশী এবং সমস্ত ইহুদিরা প্রাচীনদের ঐতিহ্য অনুসরণ করে এবং বাজার থেকে ফিরে এসে সাবধানে তাদের হাত না ধুয়ে খায় না, তারা অযু না করে খায় না, এবং ঐতিহ্য অনুসারে আরও অনেক কিছু পালন করে, যেমন চশমা, থালা-বাসন, তামার জিনিস এবং বিছানা ধোয়া -, সেই ফরীশী এবং শাস্ত্রবিদরা তাকে প্রশ্ন করেছিলেন: "কেন আপনার শিষ্যরা প্রথা অনুযায়ী আচরণ করে না? প্রাচীন, কিন্তু তারা কি অপরিষ্কার হাতে খাবার গ্রহণ করে?" এবং তিনি তাদের উত্তর দিয়েছিলেন: "হে ভণ্ড, যিশাইয় তোমাদের সম্বন্ধে ভাল ভবিষ্যদ্বাণী করেছিলেন, যেমন লেখা আছে: 'এই লোকেরা তাদের ঠোঁটে আমাকে সম্মান করে, কিন্তু তাদের হৃদয় আমার থেকে দূরে। বৃথাই তারা আমার উপাসনা করে, এমন মতবাদ শিক্ষা দেয় যা মানুষের আজ্ঞা।" ঈশ্বরের আদেশ উপেক্ষা করে, আপনি মানুষের ঐতিহ্য পালন করেন।" জনতাকে আবার ডেকে, তিনি তাদের বললেন: "আমার কথা শোন, সবাই ভাল করে বোঝ! মানুষের বাইরে এমন কিছু নেই যা তার মধ্যে প্রবেশ করে তাকে অপবিত্র করতে পারে। কিন্তু মানুষের ভেতর থেকে বের হওয়া জিনিসই তাকে অপবিত্র করে।" এবং তিনি [তাঁর শিষ্যদের] বলেছিলেন: "কারণ ভিতর থেকে, অর্থাৎ, মানুষের অন্তর থেকে, মন্দ উদ্দেশ্য আসে: অপবিত্রতা, চুরি, খুন, ব্যভিচার, লোভ, দুষ্টতা, প্রতারণা, বদনাম, হিংসা, অপবাদ, অহংকার, মূর্খতা . এই সমস্ত খারাপ জিনিস ভিতর থেকে বের হয়ে মানুষকে অপবিত্র করে তোলে।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

"পিতার ঈশ্বরের সামনে বিশুদ্ধ ও নিষ্কলঙ্ক ধর্ম হল: অনাথ ও বিধবাদের কষ্টে পরিদর্শন করা এবং নিজেকে এই জগতের দ্বারা দূষিত হতে না দেওয়া।" প্রেরিত জেমসের চিঠি থেকে নেওয়া এই শব্দগুলি এই রবিবারে আমাদের কাছে সুনির্দিষ্টভাবে আসে যেখানে আমরা সেইন্ট গাইলসের পরবের কথাও স্মরণ করি, একজন পবিত্র সন্ন্যাসী যিনি 8 ম শতাব্দীতে ফ্রান্সের দক্ষিণে বাস করতেন এবং মধ্যযুগে যার ভক্তি ছিল। , এটি সমগ্র ইউরোপে ছড়িয়ে পড়ে, এর মঠ থেকে শুরু করে এবং রোমের গির্জা এবং মঠ সহ অনেক উপাসনালয় থেকে শুরু করে যেখান থেকে সম্প্রদায়টি তার নাম নিয়েছে। কিংবদন্তি যে তার জীবনের কথা বলে তা ঈশ্বরের এই লোকের কাজগুলি দেখায় যিনি গসপেলকে অনুশীলনে রেখে দরিদ্র এবং অভাবীদের সেবায় একটি "শুদ্ধ ধর্ম" বাঁচতে চেয়েছিলেন। যীশু ঈশ্বরের কাছ থেকে মানুষের হৃদয়ের দূরত্বের নিন্দা করেন৷ প্রভু তাঁর লোকেদের কাছাকাছি হয়েছিলেন: "কোন মহান জাতি দেবতাদের এত কাছে আছে, যেমন প্রভু, আমাদের ঈশ্বর, আমরা যখনই তাঁকে ডাকি, তখনই আমাদের কাছাকাছি? ঈশ্বর যদি এতই নিকটবর্তী হন, তবে হৃদয়ে স্নেহের সামান্য স্পন্দন ছাড়াই কেবল বাহ্যিক ইঙ্গিত দিয়ে তাকে সম্বোধন করা পুরুষদের পক্ষে সত্যই অগ্রহণযোগ্য। এ ক্ষেত্রে আচার-অনুষ্ঠান ও কথার কোনো লাভ নেই। যীশু, অযুর অভাবের সমালোচনার সাথে সংযোগ স্থাপন করে, স্পষ্ট করেন যা সত্যিকারের অশুদ্ধ, অর্থাৎ, ঈশ্বরের জন্য উপযুক্ত নয়৷ সৃষ্টি করা কিছুই ঈশ্বরের জন্য অনুপযুক্ত; কিছুই অপবিত্র নয়। অশুদ্ধতা, বস্তুত, জিনিসের মধ্যে নয় কিন্তু মানুষের হৃদয়ে: "ভিতর থেকে, অর্থাৎ, মানুষের অন্তর থেকে, মন্দ উদ্দেশ্যগুলি বেরিয়ে আসে: অপবিত্রতা, চুরি, খুন, ব্যভিচার, লোভ, দুষ্টতা, প্রতারণা, প্রতারণা, হিংসা, অপবাদ, অহংকার, মূর্খতা।" যীশু মানে মন্দ ঘটনাক্রমে উত্থাপিত হয় না, অন্ধ নিয়তি ফলাফল. মন্দ তার ভূখণ্ড আছে: হৃদয়; এবং এর কৃষকরাও রয়েছে: পুরুষ। প্রত্যেকেই তাদের হৃদয়ে অল্প বা বড় পরিমাণে তিক্ত উদ্ভিদের একটি পরিশ্রমী চাষী যা আমাদের এবং অন্যদের জীবনকে বিষাক্ত করে। এই পৃথিবীর তিক্ততার জন্য আমরাই কমবেশি দায়ী; কেউ এর থেকে বের হতে পারবে না। তাই আমাদের হৃদয় থেকে এই পৃথিবীতে মন্দ নির্মূল করতে হবে। এবং স্পষ্টতই এটি সর্বদা হৃদয়ে থাকে যে সংহতি, বন্ধুত্ব, ধৈর্য, ​​নম্রতা, তাকওয়া, করুণা এবং ক্ষমার ভাল ভেষজগুলি রোপণ করতে হবে। এবং এই বৃক্ষরোপণের পথটি সুসমাচার দ্বারা চিহ্নিত করা হয়েছে: আমরা সেই সুপরিচিত দৃষ্টান্তটি মনে করি যিনি বীজ বপনের জন্য খুব ভোরে বেরিয়েছিলেন। এমনকি আমাদের দিনেও, বিশ্বস্তভাবে এবং উদারভাবে, সেই বীজ বপনকারী বেরিয়ে যায় এবং প্রচুর পরিমাণে তার বীজ ফেলে। প্রেরিত জেমস, প্রায় একটি মন্তব্য হিসাবে, যোগ করেছেন: "নিষ্ঠার সাথে সেই বাক্য গ্রহণ করুন যা আপনার মধ্যে রোপিত হয়েছে এবং আপনাকে পরিত্রাণের দিকে নিয়ে যেতে পারে। তারাই হোন যারা শব্দটিকে বাস্তবে প্রয়োগ করে, এবং শুধু শ্রোতা নয়, নিজেদেরকে প্রতারিত করে।"

XXII ng karaniwang panahon

Ebanghelyo (Mc 7,1-8.14-15.21-23)

Noong panahong iyon, ang mga Pariseo at ang ilan sa mga eskriba na nagmula sa Jerusalem ay nagtipon sa paligid ni Jesus. Nang makita na ang ilan sa kanyang mga alagad ay kumain ng marumi, iyon ay, hindi naghugas ng mga kamay - sa katunayan ang mga Pariseo at lahat ng mga Judio ay hindi kumakain maliban kung sila ay maingat na naghugas ng kanilang mga kamay, na sumusunod sa tradisyon ng mga sinaunang tao at, sa pagbabalik mula sa pamilihan, hindi sila kumakain nang hindi nagsagawa ng mga paghuhugas, at sinusunod ang maraming iba pang mga bagay ayon sa tradisyon, tulad ng paghuhugas ng mga baso, mga pinggan, mga bagay na tanso at mga higaan -, tinanong siya ng mga Pariseo at mga eskriba: «Bakit ang iyong mga disipulo ay hindi kumikilos ayon sa tradisyon ng mga sinaunang tao, ngunit kumakain ba sila ng maruming mga kamay?”. At siya ay sumagot sa kanila: «Si Isaias ay nagpropesiya nang mabuti tungkol sa inyo, mga mapagkunwari, gaya ng nasusulat: 'Ang bayang ito ay nagpaparangal sa akin sa pamamagitan ng kanilang mga labi, ngunit ang kanilang puso ay malayo sa akin. Walang kabuluhan ang pagsamba nila sa akin, na nagtuturo ng mga aral na mga utos ng mga tao." Sa pamamagitan ng pagpapabaya sa utos ng Diyos, tinutupad ninyo ang tradisyon ng mga tao." Muling tinawag ang mga tao, sinabi niya sa kanila: «Makinig sa akin, lahat at unawaing mabuti! Walang bagay sa labas ng tao na, sa pamamagitan ng pagpasok sa kanya, ay makapagpaparumi sa kanya. Ngunit ang mga bagay na lumalabas sa tao ang siyang nagpaparumi sa kanya." At sinabi niya [sa kanyang mga disipulo]: «Sapagkat mula sa loob, iyon ay, mula sa puso ng mga tao, nagmumula ang masasamang hangarin: karumihan, pagnanakaw, pagpatay, pangangalunya, kasakiman, kasamaan, panlilinlang, kahalayan, inggit, paninirang-puri, pagmamataas, kamangmangan. . Ang lahat ng masasamang bagay na ito ay lumalabas sa loob at nagiging marumi ang tao."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

"Ang dalisay at walang bahid-dungis na relihiyon sa harapan ng Diyos Ama ay ito: ang pagdalaw sa mga ulila at mga babaing balo sa pagdurusa at hindi pagpapahintulot sa sarili na mahawa ng mundong ito." Ang mga salitang ito na kinuha mula sa liham ni apostol James ay dumating sa atin nang tiyak sa Linggo na ito kung saan naaalala din natin ang kapistahan ni Saint Giles, isang banal na monghe na nanirahan sa timog ng France noong ika-8 siglo at ang kanyang debosyon, noong Middle Ages. , kumalat ito sa buong Europa, simula sa monasteryo nito at sa maraming lugar ng pagsamba, kabilang ang simbahan at monasteryo sa Rome kung saan kinuha ng Komunidad ang pangalan nito. Ang alamat na nagsasalita tungkol sa kanyang buhay ay nagpapakita ng mga gawa ng taong ito ng Diyos na gustong mamuhay ng isang "dalisay na relihiyon" sa paglilingkod sa mga dukha at nangangailangan, na isinasabuhay ang Ebanghelyo. Kinondena ni Jesus ang distansya ng puso ng mga tao sa Diyos. Ang Panginoon ay naging malapit sa kanyang mga tao: «Anong dakilang bansa ang may mga diyos na napakalapit dito, gaya ng Panginoon, ang ating Diyos, ay malapit sa atin sa tuwing tayo ay tumatawag sa kanya? ». Kung ang Diyos ay napakalapit, tunay na hindi katanggap-tanggap para sa mga tao na makipag-usap lamang sa kanya sa pamamagitan ng panlabas na mga kilos na walang pusong may kaunting panginginig ng pagmamahal. Sa kasong ito, ang mga ritwal at salita ay walang silbi. Si Jesus, na nag-uugnay sa pagpuna sa kakulangan ng mga paghuhugas, ay nilinaw kung ano ang tunay na marumi, iyon ay, hindi angkop para sa Diyos. Walang nilikha na hindi angkop para sa Diyos; walang marumi. Ang karumihan, sa katunayan, ay wala sa mga bagay kundi sa puso ng tao: «Mula sa loob, iyon ay, mula sa puso ng mga tao, lumalabas ang masasamang hangarin: karumihan, pagnanakaw, pagpatay, pangangalunya, kasakiman, kasamaan, panlilinlang, kahalayan, inggit, paninirang-puri, pagmamataas, katangahan." Ibig sabihin ni Hesus na ang kasamaan ay hindi nagkataon, ang resulta ng bulag na tadhana. May kalupaan ang kasamaan: ang puso; at mayroon din itong mga magsasaka: mga lalaki. Ang bawat isa ay masigasig na nagtatanim sa kanilang puso ng maliit o malaking dami ng mapait na halamang gamot na lumalason sa atin at sa buhay ng iba. Responsable tayo sa kapaitan ng mundong ito, higit pa o mas kaunti; walang makakaalis dito. Kaya't mula sa ating puso na dapat nating simulan na puksain ang kasamaan sa mundong ito. At malinaw na laging nasa puso ang dapat itanim ang mabubuting halaman ng pagkakaisa, pagkakaibigan, pasensya, pagpapakumbaba, kabanalan, awa at pagpapatawad. At ang landas patungo sa taniman na ito ay minarkahan ng Ebanghelyo: naaalala natin ang kilalang talinghaga ng manghahasik na, madaling araw, ay lumabas upang maghasik. Kahit na sa ating mga araw, tapat at bukas-palad, ang manghahasik na iyon ay lumalabas at naghahagis ng kanyang binhi nang sagana. Ang apostol na si Santiago, halos bilang isang komento, ay idinagdag: «Tanggapin nang may pagkamasunurin ang Salita na itinanim sa iyo at maaaring humantong sa iyo sa kaligtasan. Maging yaong mga nagsasabuhay ng Salita, at hindi lamang mga tagapakinig, na niloloko ang inyong sarili."

XXII звичайного часу

Євангеліє (Мк 7,1-8.14-15.21-23)

У той час фарисеї та деякі книжники, що прийшли з Єрусалиму, зібралися навколо Ісуса. Побачивши, що деякі з його учнів приймають їжу нечистими, тобто немитими руками, - насправді фарисеї та всі юдеї не їдять, якщо вони ретельно не вимили руки, дотримуючись традиції стародавніх і, повернувшись з ринку, вони не їдять, не зробивши обмивання, і дотримуються багатьох інших речей за традицією, таких як миття склянок, посуду, мідних предметів і ліжок - ті фарисеї та книжники запитали його: «Чому твої учні не поводяться згідно з традицією старожили, а хіба вони беруть їжу нечистими руками?». А він відповів їм: «Добре пророкував про вас, лицеміри, Ісая, як написано: Цей народ устами шанує мене, а серце його далеко від мене. Даремно вони поклоняються мені, навчаючи доктрин, які є заповідями людськими». Нехтуючи заповіддю Божою, ви дотримуєтеся людської традиції». Знову покликавши натовп, він сказав їм: «Слухайте мене всі і добре розумійте! Немає нічого поза людиною, що, увійшовши в неї, могло б зробити її нечистою. Але те, що виходить із людини, робить її нечистою». І сказав [своїм учням]: «Бо зсередини, тобто з сердець людських, виходять злі наміри: нечистота, злодійство, вбивство, перелюб, жадібність, злочестивість, обман, розпуста, заздрість, наклеп, гордість, глупота. . Усе це погане виходить зсередини й робить людину нечистою».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

«Чиста і бездоганна релігія перед Богом Отцем полягає в тому, щоб відвідувати сиріт і вдів у стражданнях і не дозволяти бути оскверненим цим світом». Ці слова, взяті з послання апостола Якова, приходять до нас саме в цю неділю, коли ми також згадуємо свято святого Гілса, святого ченця, який жив на півдні Франції у VIII столітті та чиє благочестя в середні віки , вона поширилася по всій Європі, починаючи з її монастиря та багатьох місць поклоніння, включаючи церкву та монастир у Римі, від яких Спільнота отримала свою назву. Легенда, яка розповідає про його життя, показує справи цього Божого чоловіка, який хотів жити «чистою релігією» на служінні бідним і нужденним, втілюючи в життя Євангеліє. Ісус засуджує віддаленість людських сердець від Бога.Господь став близьким до свого народу: «У якого великого народу такі близькі боги, як Господь, Бог наш, близький до нас кожного разу, коли ми до нього звертаємось?». Якщо Бог так близько, то справді неприйнятно, щоб люди зверталися до нього лише зовнішніми жестами без найменшої вібрації прихильності в серці. У цьому випадку ритуали і слова ні до чого. Ісус, підключаючись до критики відсутності обмивання, пояснює, що справді є нечистим, тобто непридатним для Бога.Ніщо створене непридатне для Бога; немає нічого нечистого. Нечистота, власне, не в речах, а в серці людини: «Зсередини, тобто з людських сердець, виходять злі наміри: нечистота, злодійство, убивство, перелюб, жадібність, зло, обман, розпуста, заздрість, наклеп, гордість, дурість». Ісус має на увазі, що зло не виникає випадково, як результат сліпої долі. Зло має свою місцевість: серце; а також має своїх фермерів: чоловіків. Кожен у своєму серці старанно вирощує малу чи велику кількість гірких трав, які отруюють наше життя та життя інших. Ми більшою чи меншою мірою відповідальні за гіркоту цього світу; ніхто не може вибратися з нього. Тому з нашого серця ми повинні почати викорінювати зло в цьому світі. І очевидно, що завжди в серці потрібно садити добрі трави солідарності, дружби, терпіння, смирення, благочестя, милосердя та прощення. І шлях до цієї плантації прописаний Євангелієм: згадуємо відому притчу про сіяча, який рано-вранці вийшов сіяти. Навіть у наші дні, вірно і щедро, той сіяч виходить і розсипає своє насіння рясно. Апостол Яків, майже як коментар, додає: «Прийміть з покорою Слово, яке закладено в вас і може привести вас до спасіння. Будьте тими, хто втілює Слово в життя, а не просто слухачами, які обманюють себе».

XXII του συνηθισμένου χρόνου

Ευαγγέλιο (Μκ 7,1-8,14-15,21-23)

Εκείνη την ώρα, οι Φαρισαίοι και μερικοί από τους γραμματείς που είχαν έρθει από την Ιερουσαλήμ συγκεντρώθηκαν γύρω από τον Ιησού. Βλέποντας ότι μερικοί από τους μαθητές του έπαιρναν φαγητό με ακάθαρτα, δηλαδή άπλυτα χέρια - στην πραγματικότητα οι Φαρισαίοι και όλοι οι Εβραίοι δεν τρώνε αν δεν έχουν πλύνει προσεκτικά τα χέρια τους, ακολουθώντας την παράδοση των αρχαίων και, επιστρέφοντας από την αγορά, δεν τρώνε χωρίς να έχουν κάνει πλύσεις και παρατηρούν πολλά άλλα πράγματα σύμφωνα με την παράδοση, όπως το πλύσιμο ποτηριών, πιάτων, χάλκινων αντικειμένων και κρεβατιών - εκείνοι οι Φαρισαίοι και οι γραμματείς τον ρώτησαν: «Γιατί οι μαθητές σου δεν συμπεριφέρονται σύμφωνα με την παράδοση του αρχαίοι, αλλά παίρνουν φαγητό με ακάθαρτα χέρια;». Και εκείνος τους απάντησε: «Ο Ησαΐας προφήτευσε καλά για εσάς, υποκριτές, όπως είναι γραμμένο: Αυτός ο λαός με τιμά με τα χείλη του, αλλά η καρδιά του είναι μακριά από εμένα. Μάταια με λατρεύουν, διδάσκοντας δόγματα που είναι εντολές ανθρώπων». Παραμελώντας την εντολή του Θεού, τηρείτε την παράδοση των ανθρώπων». Καλώντας ξανά το πλήθος, τους είπε: «Ακούστε με, όλοι και καταλάβετε καλά! Δεν υπάρχει τίποτα έξω από τον άνθρωπο που, μπαίνοντας μέσα του, μπορεί να τον κάνει ακάθαρτο. Αλλά είναι τα πράγματα που βγαίνουν από τον άνθρωπο που τον κάνουν ακάθαρτο». Και είπε [στους μαθητές του]: «Γιατί από μέσα, δηλαδή από τις καρδιές των ανθρώπων, προέρχονται κακές προθέσεις: ακαθαρσία, κλοπή, φόνος, μοιχεία, απληστία, κακία, εξαπάτηση, ακολασία, φθόνος, συκοφαντία, υπερηφάνεια, ανοησία. . Όλα αυτά τα κακά πράγματα βγαίνουν από μέσα και κάνουν τον άνθρωπο ακάθαρτο».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

«Η αγνή και πεντακάθαρη θρησκεία ενώπιον του Θεού Πατέρα είναι αυτή: να επισκέπτεσαι ορφανά και χήρες που υποφέρουν και να μην αφήνεις τον εαυτό σου να μολυνθεί από αυτόν τον κόσμο». Αυτά τα λόγια βγαλμένα από την επιστολή του αποστόλου Ιακώβου έρχονται σε εμάς ακριβώς αυτήν την Κυριακή κατά την οποία θυμόμαστε επίσης τη γιορτή του Αγίου Τζάιλς, ενός ιερού μοναχού που έζησε στη νότια Γαλλία τον 8ο αιώνα και του οποίου την αφοσίωση κατά τον Μεσαίωνα , εξαπλώθηκε σε όλη την Ευρώπη, ξεκινώντας από το μοναστήρι της και τους πολλούς τόπους λατρείας, συμπεριλαμβανομένης της εκκλησίας και του μοναστηριού στη Ρώμη από όπου πήρε το όνομά της η Κοινότητα. Ο θρύλος που μιλάει για τη ζωή του δείχνει τα έργα αυτού του ανθρώπου του Θεού που ήθελε να ζήσει μια «αγνή θρησκεία» στην υπηρεσία των φτωχών και των απόρων, κάνοντας πράξη το Ευαγγέλιο. Ο Ιησούς καταδικάζει την απόσταση των καρδιών των ανθρώπων από τον Θεό. Ο Κύριος έγινε κοντά στο λαό του: «Ποιο μεγάλο έθνος έχει τους θεούς τόσο κοντά του, καθώς ο Κύριος, ο Θεός μας, είναι κοντά μας κάθε φορά που τον επικαλούμε;». Αν ο Θεός είναι τόσο κοντά, είναι πραγματικά απαράδεκτο οι άνθρωποι να του απευθύνονται μόνο με εξωτερικές χειρονομίες χωρίς η καρδιά να έχει τον παραμικρό κραδασμό στοργής. Σε αυτή την περίπτωση, τα τελετουργικά και τα λόγια δεν ωφελούν. Ο Ιησούς, συνδεόμενος με την κριτική της έλλειψης πλύσης, ξεκαθαρίζει τι είναι πραγματικά ακάθαρτο, δηλαδή δεν είναι κατάλληλο για τον Θεό.Τίποτα δημιουργημένο δεν είναι ακατάλληλο για τον Θεό. τίποτα δεν είναι ακάθαρτο. Η ακαθαρσία, στην πραγματικότητα, δεν βρίσκεται στα πράγματα αλλά στην καρδιά του ανθρώπου: «Από μέσα, δηλαδή από τις καρδιές των ανθρώπων, βγαίνουν κακές προθέσεις: ακαθαρσία, κλοπή, φόνος, μοιχεία, απληστία, κακία, εξαπάτηση, ασέβεια, φθόνος, συκοφαντία, υπερηφάνεια, ανοησία». Ο Ιησούς εννοεί ότι το κακό δεν προκύπτει τυχαία, αποτέλεσμα τυφλού πεπρωμένου. Το κακό έχει το έδαφος του: η καρδιά. και έχει και τους αγρότες του: άνδρες. Ο καθένας είναι επιμελής καλλιεργητής στην καρδιά του μικρών ή μεγάλων ποσοτήτων πικρών βοτάνων που δηλητηριάζουν τη δική μας και τη ζωή των άλλων. Είμαστε υπεύθυνοι για την πίκρα αυτού του κόσμου, λίγο πολύ. κανείς δεν μπορεί να βγει από αυτό. Είναι λοιπόν μέσα από την καρδιά μας που πρέπει να αρχίσουμε να εξαλείφουμε το κακό σε αυτόν τον κόσμο. Και προφανώς είναι πάντα στην καρδιά ότι πρέπει να φυτευτούν τα καλά βότανα της αλληλεγγύης, της φιλίας, της υπομονής, της ταπεινοφροσύνης, της ευσέβειας, του ελέους και της συγχώρεσης. Και το μονοπάτι προς αυτή τη φυτεία σηματοδοτείται από το Ευαγγέλιο: θυμόμαστε τη γνωστή παραβολή του σπορέα που, νωρίς το πρωί, βγήκε να σπείρει. Ακόμα και στις μέρες μας, πιστά και γενναιόδωρα, αυτός ο σπορέας βγαίνει και ρίχνει άφθονο το σπόρο του. Ο απόστολος Ιάκωβος, σχεδόν ως σχόλιο, προσθέτει: «Λάβετε με υπακοή τον Λόγο που έχει φυτευτεί μέσα σας και μπορεί να σας οδηγήσει στη σωτηρία. Να είστε αυτοί που κάνουν πράξη τον Λόγο, και όχι απλώς ακροατές, αυταπατώντας τον εαυτό σας».

XXII ya wakati wa kawaida

Injili (Mk 7,1-8.14-15.21-23)

Wakati huo, Mafarisayo na baadhi ya walimu wa Sheria waliokuwa wametoka Yerusalemu walikusanyika kumzunguka Yesu. Baada ya kuona kwamba baadhi ya wanafunzi wake wanakula chakula najisi, yaani, mikono isiyonawa - kwa hakika Mafarisayo na Wayahudi wote hawali isipokuwa wamenawa mikono kwa uangalifu, kwa kufuata mapokeo ya watu wa kale na kurudi kutoka sokoni. hawali bila kutawadha, na huzingatia mapokeo mengine mengi, kama vile glasi za kuosha, sahani, vyombo vya shaba na vitanda - Mafarisayo na waandishi hao walimwuliza: "Kwa nini wanafunzi wako hawaendi kulingana na mapokeo ya watu wa kale, lakini je, wanakula chakula kwa mikono najisi?” Naye akawajibu, “Isaya alitabiri vema juu yenu, wanafiki, kama ilivyoandikwa, Watu hawa huniheshimu kwa midomo, lakini mioyo yao iko mbali nami. Nao waniabudu bure, wakifundisha mafundisho yaliyo maagizo ya wanadamu." Kwa kuiacha amri ya Mungu, mnashika mapokeo ya wanadamu." Akauita umati tena, akawaambia: «Nisikilizeni, nyote na muelewe vizuri! Hakuna kitu nje ya mtu ambacho kikimwingia ndani yake kinaweza kumfanya kuwa najisi. Lakini mambo yatokayo ndani ya mwanadamu ndiyo yanamtia unajisi." Akawaambia [wanafunzi wake]: “Kwa maana kutoka ndani, yaani, kutoka katika mioyo ya watu, hutoka nia mbaya: uchafu, wizi, uuaji, uzinzi, tamaa mbaya, uovu, udanganyifu, ufisadi, husuda, matukano, kiburi, upumbavu. . Mambo haya yote mabaya hutoka ndani na kumfanya mwanadamu kuwa najisi."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

"Dini iliyo safi, isiyo na mawaa mbele za Mungu Baba ni hii: Kwenda kuwatazama yatima na wajane katika dhiki, na kutojiacha kuchafuliwa na dunia hii." Maneno haya yaliyochukuliwa kutoka katika barua ya mtume Yakobo yanatujia kwa usahihi katika Jumapili hii ambayo tunakumbuka pia sikukuu ya Mtakatifu Giles, mtawa mtakatifu aliyeishi kusini mwa Ufaransa katika karne ya 8 na ambaye ibada yake, wakati wa Zama za Kati. , ilienea kotekote Ulaya, kuanzia kwenye makao yake ya watawa na sehemu nyingi za ibada, kutia ndani kanisa na monasteri huko Roma ambako Jumuiya hiyo ilichukua jina lake. Hadithi inayozungumza juu ya maisha yake inaonyesha kazi za mtu huyu wa Mungu ambaye alitaka kuishi "dini safi" kwa huduma ya maskini na wahitaji, akiiweka Injili katika vitendo. Yesu anashutumu umbali wa mioyo ya wanadamu kutoka kwa Mungu.Bwana akawa karibu na watu wake: «Ni taifa gani kubwa ambalo miungu iliyo karibu nalo, kama Bwana, Mungu wetu, yuko karibu nasi kila tumwitapo?». Ikiwa Mungu yuko karibu sana, kwa kweli haikubaliki kwa wanadamu kuongea naye kwa ishara za nje tu bila moyo kuwa na mtetemo hata kidogo wa mapenzi. Katika kesi hii, mila na maneno hayana maana. Yesu, akiunganisha na ukosoaji wa ukosefu wa wudhuu, anafafanua kile ambacho ni kichafu kikweli, yaani, kisichomfaa Mungu.Hakuna kilichoumbwa kisichomfaa Mungu; hakuna najisi. Uchafu, kwa kweli, hauko katika vitu bali moyoni mwa mwanadamu: «Kutoka ndani, yaani, kutoka mioyoni mwa watu, nia mbaya hutoka: uchafu, wizi, mauaji, uzinzi, tamaa, uovu, udanganyifu, ufisadi; wivu, kashfa, kiburi, upumbavu." Yesu anamaanisha kwamba uovu haujitokezi kwa bahati mbaya, matokeo ya hatima ya upofu. Uovu una eneo lake: moyo; na pia ina wakulima wake: wanaume. Kila mtu ni mkulima mwenye bidii katika moyo wake wa kiasi kidogo au kikubwa cha mimea chungu ambayo hutia sumu maisha yetu na ya wengine. Tunawajibika kwa uchungu wa dunia hii, zaidi au kidogo; hakuna anayeweza kutoka humo. Kwa hiyo ni kutoka mioyoni mwetu kwamba ni lazima tuanze kutokomeza uovu katika ulimwengu huu. Na ni wazi siku zote ni moyoni kwamba mimea mizuri ya mshikamano, urafiki, subira, unyenyekevu, uchamungu, huruma na msamaha lazima ipandwe. Na njia ya shamba hili imeonyeshwa na Injili: tunakumbuka mfano unaojulikana sana wa mpanzi ambaye, asubuhi na mapema, alitoka kwenda kupanda. Hata katika siku zetu, kwa uaminifu na ukarimu, mpanzi huyo hutoka na kutupa mbegu zake kwa wingi. Mtume Yakobo, karibu kama maelezo, aongeza hivi: “Pokea kwa unyenyekevu Neno lililopandwa ndani yako na laweza kukuongoza kwenye wokovu. Iweni wale wanaoliweka Neno katika matendo, na si wasikilizaji tu, mkijidanganya nafsi zenu.”

XXII mùa thường niên

Tin Mừng (Mc 7,1-8,14-15,21-23)

Khi ấy, những người Pha-ri-sêu và một số kinh sư từ Giê-ru-sa-lem đến tụ tập quanh Chúa Giêsu. Đã thấy một số môn đệ của Ngài dùng thức ăn với bàn tay không tinh sạch, tức là chưa rửa tay - thực tế là người Pha-ri-si và tất cả người Do Thái không ăn trừ khi họ rửa tay cẩn thận, theo truyền thống của người xưa và khi đi chợ về, họ không ăn nếu chưa tắm rửa, và giữ nhiều việc khác theo truyền thống, chẳng hạn như rửa ly, bát đĩa, đồ đồng và giường ngủ - những người Pha-ri-si và kinh sư hỏi Ngài: «Tại sao các môn đệ của ông không cư xử theo truyền thống của Chúa? người xưa mà dùng tay ô uế mà ăn uống sao?”. Và Người đã trả lời họ: “Hỡi những kẻ đạo đức giả, Ê-sai đã nói tiên tri rất hay về các ngươi, như có chép rằng: ‘Dân này lấy môi miệng tôn kính Ta, nhưng lòng chúng lại xa Ta. Chúng tôn thờ ta một cách vô ích, giảng dạy những giáo lý vốn là giới răn của loài người.” Bỏ qua điều răn của Thiên Chúa, bạn tuân theo truyền thống của loài người." Gọi đám đông lần nữa, ngài nói với họ: «Mọi người hãy nghe tôi nói và hiểu rõ! Không có gì bên ngoài con người mà khi đi vào trong con người lại có thể làm cho con người trở nên ô uế. Nhưng chính những gì xuất ra từ con người mới làm cho con người trở nên ô uế.” Ngài phán [với các môn đồ]: “Vì từ bên trong, tức là từ lòng người, phát ra những ý đồ xấu: ô uế, trộm cắp, giết người, ngoại tình, tham lam, độc ác, lừa dối, trác táng, ganh tỵ, vu khống, kiêu ngạo, điên cuồng. . Tất cả những điều xấu này đều xuất phát từ bên trong và làm cho con người trở nên ô uế.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

“Tôn giáo trong sạch và không tì vết trước mặt Thiên Chúa Cha là: thăm viếng trẻ mồ côi và người góa bụa đang đau khổ và không để mình bị thế gian này làm ô uế.” Những lời này được trích từ thư của Tông đồ Giacôbê đến với chúng ta chính vào Chúa Nhật này, trong đó chúng ta cũng nhớ đến lễ Thánh Giles, một vị thánh tu sĩ sống ở miền Nam nước Pháp vào thế kỷ thứ 8 và có lòng sùng kính trong thời Trung cổ. , nó lan rộng khắp châu Âu, bắt đầu từ tu viện và nhiều nơi thờ cúng, bao gồm cả nhà thờ và tu viện ở Rome mà Cộng đồng lấy tên từ đó. Truyền thuyết kể về cuộc đời của ngài cho thấy các công việc của người của Thiên Chúa này, người muốn sống một “tôn giáo thuần khiết” để phục vụ người nghèo và thiếu thốn, bằng cách thực hành Tin Mừng. Chúa Giêsu lên án sự xa cách của tâm hồn con người với Thiên Chúa, Chúa trở nên gần gũi với dân Người: “Có dân tộc vĩ đại nào được các thần linh gần gũi đến thế, như Chúa, Thiên Chúa của chúng ta, ở gần gũi chúng ta mỗi khi chúng ta kêu cầu Người?”. Nếu Thiên Chúa quá gần gũi, thật không thể chấp nhận được việc con người chỉ xưng hô với Ngài bằng những cử chỉ bề ngoài mà trong lòng không có một chút rung động yêu thương nào. Trong trường hợp này, nghi lễ và lời nói đều không có tác dụng. Chúa Giêsu, nối kết với lời chỉ trích về việc thiếu việc rửa tội, làm sáng tỏ điều gì thực sự là ô uế, nghĩa là không phù hợp với Thiên Chúa. không có gì là ô uế. Thực ra, sự ô uế không ở trong đồ vật mà ở trong trái tim con người: «Từ bên trong, tức là từ trái tim con người, phát ra những ý định xấu: ô uế, trộm cắp, giết người, ngoại tình, tham lam, độc ác, lừa dối, trác táng, đố kỵ, vu khống, kiêu ngạo, ngu xuẩn”. Chúa Giêsu muốn nói rằng sự ác không xảy ra một cách ngẫu nhiên, là kết quả của số phận mù quáng. Cái ác có địa hình của nó: trái tim; và nó cũng có những người nông dân: đàn ông. Mọi người đều là những người siêng năng trồng trọt với số lượng lớn hoặc nhỏ các loại thảo mộc đắng có thể đầu độc cuộc sống của chúng ta và cuộc sống của người khác. Chúng ta ít nhiều phải chịu trách nhiệm về sự cay đắng của thế giới này; không ai có thể thoát ra khỏi nó. Vì vậy, chính từ tấm lòng của chúng ta, chúng ta phải bắt đầu diệt trừ cái ác trên thế giới này. Và hiển nhiên, trong trái tim người ta luôn phải trồng những loại cỏ tốt của tình đoàn kết, tình bạn, sự kiên nhẫn, khiêm tốn, lòng đạo đức, lòng thương xót và sự tha thứ. Và con đường dẫn đến đồn điền này được đánh dấu bằng Tin Mừng: chúng ta nhớ đến dụ ngôn nổi tiếng về người gieo giống, vào sáng sớm, đã đi gieo hạt. Ngay cả trong thời đại của chúng ta, một cách trung thành và quảng đại, người gieo giống đó cũng ra đi và gieo hạt giống thật dồi dào. Sứ đồ Giacôbê, gần như là một lời bình luận, nói thêm: «Hãy ngoan ngoãn đón nhận Lời đã được gieo vào lòng bạn và có thể dẫn bạn đến sự cứu rỗi. Hãy là những người đem Lời Chúa vào thực hành, chứ đừng chỉ nghe mà tự lừa dối mình.”

സാധാരണ സമയത്തിന്റെ XXII

സുവിശേഷം (Mk 7,1-8.14-15.21-23)

അക്കാലത്ത്, യെരൂശലേമിൽ നിന്ന് വന്ന പരീശന്മാരും ചില ശാസ്ത്രിമാരും യേശുവിന്റെ ചുറ്റും കൂടി. അവന്റെ ശിഷ്യന്മാരിൽ ചിലർ അശുദ്ധമായ, അതായത് കഴുകാത്ത കൈകളാൽ ഭക്ഷണം കഴിക്കുന്നത് കണ്ടിട്ട് - വാസ്തവത്തിൽ, പരീശന്മാരും എല്ലാ യഹൂദന്മാരും, പൂർവ്വികരുടെ പാരമ്പര്യം പാലിച്ച്, വിപണിയിൽ നിന്ന് മടങ്ങുമ്പോൾ, ശ്രദ്ധാപൂർവ്വം കൈ കഴുകിയില്ലെങ്കിൽ, ഭക്ഷണം കഴിക്കില്ല. അവർ വുദു ചെയ്യാതെ ഭക്ഷണം കഴിക്കാറില്ല, ഗ്ലാസ്സുകൾ, പാത്രങ്ങൾ, ചെമ്പ് വസ്തുക്കൾ, കിടക്കകൾ എന്നിവ കഴുകുക തുടങ്ങി പാരമ്പര്യമനുസരിച്ച് മറ്റു പലതും ആചരിക്കുന്നു -, ആ പരീശന്മാരും ശാസ്ത്രിമാരും അവനോട് ചോദിച്ചു: "എന്തുകൊണ്ടാണ് നിങ്ങളുടെ ശിഷ്യന്മാർ ആചാരപ്രകാരം പെരുമാറാത്തത്? പൂർവ്വികർ, എന്നാൽ അവർ അശുദ്ധമായ കൈകൾ കൊണ്ടാണോ ഭക്ഷണം കഴിക്കുന്നത്?". അവൻ അവരോടു ഉത്തരം പറഞ്ഞതു: “കപടഭക്തിക്കാരേ, നിങ്ങളെക്കുറിച്ചു യെശയ്യാവു നന്നായി പ്രവചിച്ചു: “ഈ ജനം അധരങ്ങളാൽ എന്നെ ബഹുമാനിക്കുന്നു, എന്നാൽ അവരുടെ ഹൃദയം എന്നിൽ നിന്ന് അകന്നിരിക്കുന്നു. മനുഷ്യരുടെ പ്രമാണങ്ങളായ ഉപദേശങ്ങൾ പഠിപ്പിച്ചുകൊണ്ട് അവർ എന്നെ വ്യർത്ഥമായി ആരാധിക്കുന്നു." ദൈവത്തിന്റെ കൽപ്പന അവഗണിക്കുന്നതിലൂടെ നിങ്ങൾ മനുഷ്യരുടെ പാരമ്പര്യം പാലിക്കുന്നു. ജനക്കൂട്ടത്തെ വീണ്ടും വിളിച്ച് അവൻ അവരോട് പറഞ്ഞു: "എല്ലാവരും ഞാൻ പറയുന്നത് ശ്രദ്ധിക്കുക, നന്നായി മനസ്സിലാക്കുക! മനുഷ്യനിൽ പ്രവേശിച്ച് അവനെ അശുദ്ധനാക്കുന്ന യാതൊന്നിനും പുറത്തില്ല. എന്നാൽ മനുഷ്യനിൽ നിന്ന് പുറപ്പെടുന്ന കാര്യങ്ങളാണ് അവനെ അശുദ്ധനാക്കുന്നത്." അവൻ [തന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട്] പറഞ്ഞു: "എന്തെന്നാൽ, ഉള്ളിൽ നിന്ന്, അതായത്, മനുഷ്യരുടെ ഹൃദയത്തിൽ നിന്ന്, ദുരുദ്ദേശ്യങ്ങൾ വരുന്നു: അശുദ്ധി, മോഷണം, കൊലപാതകം, വ്യഭിചാരം, അത്യാഗ്രഹം, ദുഷ്ടത, വഞ്ചന, ധിക്കാരം, അസൂയ, ദൂഷണം, അഹങ്കാരം, വിഡ്ഢിത്തം. . ഈ തിന്മകളെല്ലാം ഉള്ളിൽ നിന്ന് പുറപ്പെടുകയും മനുഷ്യനെ അശുദ്ധനാക്കുകയും ചെയ്യുന്നു."

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

"പിതാവായ ദൈവത്തിന്റെ മുമ്പാകെയുള്ള ശുദ്ധവും കളങ്കരഹിതവുമായ മതം ഇതാണ്: കഷ്ടത അനുഭവിക്കുന്ന അനാഥരെയും വിധവകളെയും സന്ദർശിക്കുക, ഈ ലോകത്താൽ സ്വയം മലിനപ്പെടാൻ അനുവദിക്കരുത്." അപ്പോസ്തലനായ ജെയിംസിന്റെ കത്തിൽ നിന്ന് എടുത്ത ഈ വാക്കുകൾ കൃത്യമായി ഈ ഞായറാഴ്ച നമ്മിലേക്ക് വരുന്നു, അതിൽ എട്ടാം നൂറ്റാണ്ടിൽ ഫ്രാൻസിന്റെ തെക്ക് ഭാഗത്ത് ജീവിച്ചിരുന്ന വിശുദ്ധ സന്യാസിയായ സെന്റ് ഗിൽസിന്റെ തിരുനാളും ഞങ്ങൾ ഓർക്കുന്നു, മധ്യകാലഘട്ടത്തിൽ അദ്ദേഹത്തിന്റെ ഭക്തി , അത് യൂറോപ്പിലുടനീളം വ്യാപിച്ചു, അതിന്റെ ആശ്രമത്തിൽ നിന്നും നിരവധി ആരാധനാലയങ്ങളിൽ നിന്നും ആരംഭിച്ച്, കമ്മ്യൂണിറ്റി അതിന്റെ പേര് സ്വീകരിച്ച റോമിലെ പള്ളിയും ആശ്രമവും ഉൾപ്പെടെ. സുവിശേഷം പ്രാവർത്തികമാക്കിക്കൊണ്ട് ദരിദ്രരുടെയും ദരിദ്രരുടെയും സേവനത്തിൽ ഒരു "ശുദ്ധമായ മതം" ജീവിക്കാൻ ആഗ്രഹിച്ച ഈ ദൈവപുരുഷന്റെ പ്രവൃത്തികൾ അദ്ദേഹത്തിന്റെ ജീവിതത്തെക്കുറിച്ച് പറയുന്ന ഇതിഹാസം കാണിക്കുന്നു. ദൈവത്തിൽ നിന്നുള്ള മനുഷ്യഹൃദയങ്ങളുടെ അകൽച്ചയെ യേശു അപലപിക്കുന്നു.കർത്താവ് തന്റെ ജനത്തോട് അടുത്തു: "നമ്മുടെ ദൈവമായ കർത്താവ്, നാം അവനെ വിളിക്കുമ്പോഴെല്ലാം അവനോട് അടുത്തിരിക്കുന്നതുപോലെ, ദൈവങ്ങൾക്ക് ഇത്രയധികം അടുപ്പമുള്ള ഏത് മഹത്തായ ജനതയാണ് ഉള്ളത്?". ദൈവം അത്രയധികം അടുപ്പമുള്ളവനാണെങ്കിൽ, ഹൃദയത്തിൽ വാത്സല്യത്തിന്റെ നേരിയ പ്രകമ്പനം ഉണ്ടാകാതെ ബാഹ്യമായ ആംഗ്യങ്ങൾ കൊണ്ട് മാത്രം അവനെ അഭിസംബോധന ചെയ്യുന്നത് മനുഷ്യർക്ക് അസ്വീകാര്യമാണ്. ഈ സാഹചര്യത്തിൽ, ആചാരങ്ങളും വാക്കുകളും പ്രയോജനകരമല്ല. ശുദ്ധീകരണത്തിന്റെ അഭാവത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വിമർശനവുമായി ബന്ധപ്പെടുത്തി യേശു, യഥാർത്ഥത്തിൽ അശുദ്ധമായത് എന്താണെന്ന് വ്യക്തമാക്കുന്നു, അതായത് ദൈവത്തിന് അനുയോജ്യമല്ലാത്തത്, സൃഷ്ടിക്കപ്പെട്ടതൊന്നും ദൈവത്തിന് അനുയോജ്യമല്ല; ഒന്നും അശുദ്ധമല്ല. അശുദ്ധി, വാസ്തവത്തിൽ, കാര്യങ്ങളിലല്ല, മറിച്ച് മനുഷ്യന്റെ ഹൃദയത്തിലാണ്: "ഉള്ളിൽ നിന്ന്, അതായത്, മനുഷ്യരുടെ ഹൃദയത്തിൽ നിന്ന്, ദുരുദ്ദേശ്യങ്ങൾ പുറത്തുവരുന്നു: അശുദ്ധി, മോഷണം, കൊലപാതകം, വ്യഭിചാരം, അത്യാഗ്രഹം, ദുഷ്ടത, വഞ്ചന, ധിക്കാരം, അസൂയ, അപവാദം, അഹങ്കാരം, വിഡ്ഢിത്തം." തിന്മ യാദൃച്ഛികമായി ഉണ്ടാകുന്നതല്ല, അന്ധമായ വിധിയുടെ ഫലം എന്നാണ് യേശു അർത്ഥമാക്കുന്നത്. തിന്മയ്ക്ക് അതിന്റേതായ ഭൂപ്രദേശമുണ്ട്: ഹൃദയം; അതിന്റെ കർഷകരും ഉണ്ട്: പുരുഷന്മാർ. നമ്മുടെയും മറ്റുള്ളവരുടെയും ജീവിതത്തെ വിഷലിപ്തമാക്കുന്ന ചെറുതോ വലുതോ ആയ കയ്പുള്ള ഔഷധസസ്യങ്ങൾ അവരുടെ ഹൃദയത്തിൽ ഉത്സാഹത്തോടെ വളർത്തുന്നവരാണ് എല്ലാവരും. ഈ ലോകത്തിന്റെ കയ്പുള്ളതിന് നാം ഉത്തരവാദികളാണ്, ഏറിയും കുറഞ്ഞും; ആർക്കും അതിൽ നിന്ന് പുറത്തുകടക്കാനാവില്ല. അതിനാൽ ഈ ലോകത്തിലെ തിന്മയെ ഉന്മൂലനം ചെയ്യാൻ നാം ആരംഭിക്കേണ്ടത് നമ്മുടെ ഹൃദയത്തിൽ നിന്നാണ്. ഐക്യദാർഢ്യം, സൗഹൃദം, ക്ഷമ, വിനയം, ഭക്തി, കരുണ, ക്ഷമ എന്നിവയുടെ നല്ല ഔഷധസസ്യങ്ങൾ എപ്പോഴും ഹൃദയത്തിൽ നട്ടുപിടിപ്പിക്കേണ്ടത് വ്യക്തമാണ്. ഈ തോട്ടത്തിലേക്കുള്ള പാത സുവിശേഷത്താൽ അടയാളപ്പെടുത്തിയിരിക്കുന്നു: അതിരാവിലെ വിതയ്ക്കാൻ പോയ വിതക്കാരന്റെ അറിയപ്പെടുന്ന ഉപമ ഞങ്ങൾ ഓർക്കുന്നു. നമ്മുടെ നാളുകളിൽ പോലും, വിശ്വസ്തതയോടും ഉദാരതയോടും കൂടി, ആ വിതക്കാരൻ പുറപ്പെടുകയും തന്റെ വിത്ത് സമൃദ്ധമായി വിതറുകയും ചെയ്യുന്നു. അപ്പോസ്തലനായ ജെയിംസ്, ഏതാണ്ട് ഒരു അഭിപ്രായമായി കൂട്ടിച്ചേർക്കുന്നു: "നിങ്ങളിൽ നട്ടുപിടിപ്പിച്ചിരിക്കുന്നതും നിങ്ങളെ രക്ഷയിലേക്ക് നയിക്കാവുന്നതുമായ വചനം അനുസരണയോടെ സ്വീകരിക്കുക. നിങ്ങളെത്തന്നെ വഞ്ചിക്കുന്ന കേവലം കേൾവിക്കാരല്ല, വചനം പ്രാവർത്തികമാക്കുന്നവരായിരിക്കുക."

XXII nke oge nkịtị

Oziọma (Mk 7,1-8.14-15.21-23)

N’oge ahụ, ndị Farisii na ụfọdụ ndị odeakwụkwọ, bụ́ ndị si Jeruselem bịa, zukọtara n’ebe Jizọs nọ. Ebe ọ huru na ufọdu nime ndi nēso uzọ-Ya nēwere ihe nādighi ọcha ewere ihe-oriri, ya bu, aka akāsaghi: n'ezie, ndi-Farisi na ndi-Ju nile adighi-eri ihe, ma ọ buru na ha asaghi aka-ha nke-ọma, n'uzọ omenala ndi oge ochie, si kwa n'ahịa lọta; ha adịghị eri ihe n’emeghị ihe ọ bụla, ma na-edebe ọtụtụ ihe ndị ọzọ site n’ọdịnala, dị ka ịsa enyo, efere, ihe ọla kọpa na ihe ndina -, ndị Farisii na ndị odeakwụkwọ jụrụ ya, sị: “Gịnị mere ndị na-eso ụzọ gị adịghị eme omume dị ka ọdịnala nke iwu obodo si dị. ndị ochie, ma hà na-eji aka adịghị ọcha rie nri?” Ọ zara ha, sị: «Aịsaịa buru amụma nke ọma banyere unu, ndị ihu abụọ, dị ka e dere, sị: 'Ndị a na-asọpụrụ m na egbugbere ọnụ ha, ma obi ha dị anya n'ebe m. Ha na-efe m n’efu, na-ezi ozizi mmadụ.” Site n’ileghara iwu Chineke anya, unu na-edebe ọdịnala mmadụ.” Ọ na-akpọ ìgwè mmadụ ọzọ, ọ sịrị ha: «Geenụ m ntị, onye ọ bụla na-aghọta nke ọma! Ọ dighi ihe ọ bula n'èzí madu, nke, site n'ibà nime ya, puru ime ya ka ọ ghara idi nsọ. Ma ọ bụ ihe na-esi n’aka mmadụ pụta na-eme ka ọ ghara ịdị ọcha.” O wee sị [ndị na-eso ụzọ ya]: “N’ihi na site n’ime, ya bụ, n’obi ndị mmadụ, nzube ọjọọ na-abịa: adịghị ọcha, izu ohi, igbu ọchụ, ịkwa iko, anyaukwu, ajọ omume, aghụghọ, ịla n’iyi, ekworo, nkwutọ, nganga, nzuzu. . Ihe ọjọọ ndị a niile na-esi n’ime pụta na-eme ka mmadụ ghara ịdị ọcha.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

"Okpukpe dị ọcha na nke enweghị ntụpọ n'ihu Chineke Nna bụ nke a: ileta ụmụ mgbei na ndị inyom di ha nwụrụ n'ahụhụ na ịghara ikwe ka ụwa a metọọ onwe ya." Okwu ndị a e si n’akwụkwọ ozi Jems onyeozi bịarute anyị kpọmkwem n’ụbọchị Sọnde a bụ́ nke anyị na-echetakwa ememme Saint Giles, onye mọnk dị nsọ nke biri na ndịda France na narị afọ nke asatọ na onye nraranye ya, n’oge ụwa na-emepechabeghị anya. , ọ gbasara na Europe dum, malite n’ebe obibi ndị mọnk ya na ọtụtụ ebe a na-anọ efe ofufe, gụnyere chọọchị na ebe obibi ndị mọnk dị na Rom bụ́ ndị Community wepụrụ aha ya. Akụkọ ifo nke na-ekwu maka ndụ ya na-egosi ọrụ nke onye nke Chineke nke chọrọ ibi ndụ "okpukpe dị ọcha" na-ejere ndị ogbenye na ndị nọ ná mkpa ozi, na-etinye Oziọma ahụ n'ọrụ. Jizọs katọrọ ebe dị anya nke obi mmadụ n’ebe Chineke nọ.Onyenwe anyị bịarutere ndị ya nso: “Olee mba ukwu nwere chi dị ya nso, ebe Jehova, bụ́ Chineke anyị, nọ anyị nso mgbe ọ bụla anyị na-akpọku ya? Ọ bụrụ na Chineke nọ nnọọ nso, ọ bụghị ihe a na-anabata n’ezie ka ụmụ mmadụ na-agwa ya okwu nanị site n’omume mmegharị ahụ́ n’enweghị obi na-enwetụ mmetụta ịhụnanya. N'okwu a, ememe na okwu abaghị uru. Jizọs, n'ijikọta na nkatọ nke enweghị nsọ nsọ, na-akọwa ihe na-adịghị ọcha n'ezie, ya bụ, na-ekwesịghị ekwesị maka Chineke. ọ dịghị ihe na-adịghị ọcha. Ọdịghị ọcha, n'ezie, ọ bụghị n'ime ihe ma na obi nke mmadụ: «Site n'ime, ya bụ, si n'obi nke ndị mmadụ, ajọ nzube pụta: adịghị ọcha, izu ohi, igbu ọchụ, ịkwa iko, anyaukwu, ajọ omume, aghụghọ, debauchery, anyaụfụ, nkwutọ, mpako, nzuzu." Jizọs pụtara na ihe ọjọọ anaghị abịa site na ndabara, nke sitere na akara aka kpuru ìsì. Ihe ọjọọ nwere ala ya: obi; o nwekwara ndị ọrụ ugbo ya: ndị ikom. Onye ọ bụla bụ onye na-arụsi ọrụ ike n'ime obi ya nke obere ahịhịa na-elu ilu na-emerụ nke anyị na ndụ ndị ọzọ. Anyị na-akpata maka obi ilu nke ụwa a, karịa ma ọ bụ obere; ọ dịghị onye pụrụ isi na ya pụta. Ya mere, ọ bụ n’obi anyị ka anyị ga-amalite ikpochapụ ihe ọjọọ n’ụwa a. Na o doro anya na ọ bụ mgbe niile n'ime obi ka a ga-akụrịrị ahịhịa ọma nke ịdị n'otu, ọbụbụenyi, ndidi, ịdị umeala n'obi, nsọpụrụ Chineke, ebere na mgbaghara. Ụzọ nke a na-aga n’ubi a ka e jikwa ozi ọma mara: anyị na-echeta ilu ahụ a ma ama nke ọgha mkpụrụ, bụ́ onye, ​​n’isi ụtụtụ gara ịgha mkpụrụ. Ọbụna n'oge anyị, n'ikwesị ntụkwasị obi na n'ụba, ọgha mkpụrụ ahụ na-apụ ma na-atụpụ mkpụrụ ya n'ụba. Jems onyeozi, ọ fọrọ nke nta ka ọ bụrụ nkọwa, na-agbakwụnye, sị: “Naranụ Okwu ahụ a kụrụ n’ime unu n’ụzọ dị nwayọọ, na-edugakwa gị ná nzọpụta. Bụrụnụ ndị na-etinye Okwu ahụ n'ọrụ, ọ bụghịkwa naanị ndị na-ege ntị, na-aghọgbu onwe unu."