Vangelo (Lc 13,18-21) - In quel tempo, diceva Gesù: «A che cosa è simile il regno di Dio, e a che cosa lo posso paragonare? È simile a un granello di senape, che un uomo prese e gettò nel suo giardino; crebbe, divenne un albero e gli uccelli del cielo vennero a fare il nido fra i suoi rami». E disse ancora: «A che cosa posso paragonare il regno di Dio? È simile al lievito, che una donna prese e mescolò in tre misure di farina, finché non fu tutta lievitata».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Le due brevissime parabole riportate da questa pagina evangelica si comprendono meglio se lette nel contesto delle prime comunità cristiane che si chiedevano se fosse davvero possibile inaugurare il regno di Dio solo con la mitezza e le parole, in un mondo che opponeva tante resistenze al Vangelo. Anche noi in verità ci chiediamo se il Vangelo non sia troppo debole per cambiare un mondo che, invece, sembra essere tanto più forte. Gesù, a queste obiezioni antiche e contemporanee, risponde con queste due piccole parabole, quella del granello di senapa e l’altra del lievito nella pasta. Come sappiamo il regno di Dio è il cuore della predicazione di Gesù come i sinottici ci mostrano. Da una parte vi è questo mondo sottomesso a Satana. Dall’altra vi è il nuovo regno, quello di Dio, che Gesù è venuto a inaugurare sulla terra. Ed ecco il senso delle due parabole. Il regno che Gesù è venuto a inaugurare inizia non in maniera potente e clamorosa, ma come un piccolo seme, come un pugno di lievito. Certo, è importante che il seme penetri nel terreno e che il lievito sia mescolato nella pasta. Luca sottolinea nella parabola l’idea dello sviluppo, della crescita continua. Il seme – ossia la predicazione del Vangelo e la pratica dell’amore – produrrà un albero grande e il lievito fermenterà la pasta della società e del mondo. Tanti potranno ristorarsi all’ombra dell’albero dell’amore e tanti potranno sfamarsi con il pane della misericordia.

The mustard seed and the yeast

Gospel (Lk 13,18-21)

At that time, Jesus said: «What is the kingdom of God like, and to what can I compare it? It is like a mustard seed, which a man took and threw into his garden; it grew and became a tree and the birds of the sky came to make nests in its branches." And he said again: «To what can I compare the kingdom of God? It is like yeast, which a woman took and mixed in three measures of flour, until she was all leavened."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The two very short parables reported in this Gospel passage are better understood if read in the context of the first Christian communities who wondered if it was really possible to inaugurate the kingdom of God only with meekness and words, in a world that offered so much resistance to the Gospel. In truth, we too ask ourselves whether the Gospel is not too weak to change a world which, instead, seems to be so much stronger. Jesus responds to these ancient and contemporary objections with these two small parables, that of the mustard seed and the other of the yeast in the dough. As we know the kingdom of God is the heart of Jesus' preaching as the synoptics show us. On the one hand there is this world subjected to Satan. On the other hand there is the new kingdom, that of God, which Jesus came to inaugurate on earth. And here is the meaning of the two parables. The kingdom that Jesus came to inaugurate begins not in a powerful and sensational way, but as a small seed, like a handful of yeast. Of course, it is important that the seed penetrates the soil and that the yeast is mixed into the dough. Luke underlines in the parable the idea of development, of continuous growth. The seed - that is, the preaching of the Gospel and the practice of love - will produce a great tree and the yeast will ferment the dough of society and the world. Many will be able to refresh themselves in the shade of the tree of love and many will be able to feed themselves with the bread of mercy.

La semilla de mostaza y la levadura.

Evangelio (Lc 13,18-21)

En aquel tiempo Jesús dijo: «¿Cómo es el reino de Dios y con qué puedo compararlo? Es como una semilla de mostaza, que un hombre tomó y arrojó en su jardín; creció y se hizo árbol y las aves del cielo vinieron a hacer nidos en sus ramas." Y volvió a decir: «¿A qué puedo comparar el reino de Dios? Es como la levadura que tomó una mujer y la mezcló con tres medidas de harina, hasta que quedó todo leudado."

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Las dos breves parábolas relatadas en este pasaje del Evangelio se entienden mejor si se leen en el contexto de las primeras comunidades cristianas que se preguntaban si realmente era posible inaugurar el reino de Dios sólo con mansedumbre y palabras, en un mundo que ofrecía tantas resistencias. al Evangelio. En verdad, también nosotros nos preguntamos si el Evangelio no es demasiado débil para cambiar un mundo que, por el contrario, parece mucho más fuerte. Jesús responde a estas objeciones antiguas y contemporáneas con estas dos pequeñas parábolas, la del grano de mostaza y la otra de la levadura en la masa. Como sabemos, el reino de Dios es el corazón de la predicación de Jesús, como nos muestran los sinópticos. Por un lado está este mundo sometido a Satanás. Por otro lado está el nuevo reino, el de Dios, que Jesús vino a inaugurar en la tierra. Y aquí está el significado de las dos parábolas. El reino que Jesús vino a inaugurar comienza no de una manera poderosa y sensacional, sino como una pequeña semilla, como un puñado de levadura. Eso sí, es importante que la semilla penetre en la tierra y que la levadura se mezcle con la masa. Lucas subraya en la parábola la idea de desarrollo, de crecimiento continuo. La semilla, es decir, la predicación del Evangelio y la práctica del amor, producirá un gran árbol y la levadura fermentará la masa de la sociedad y del mundo. Muchos podrán refrescarse a la sombra del árbol del amor y muchos podrán alimentarse del pan de la misericordia.

La graine de moutarde et la levure

Évangile (Lc 13,18-21)

À cette époque, Jésus dit : « À quoi ressemble le royaume de Dieu, et à quoi puis-je le comparer ? C'est comme une graine de moutarde qu'un homme a prise et jetée dans son jardin ; il grandit et devint un arbre et les oiseaux du ciel vinrent faire leur nid dans ses branches. » Et il dit encore : « À quoi puis-je comparer le royaume de Dieu ? C'est comme du levain qu'une femme prenait et mélangeait avec trois mesures de farine, jusqu'à ce que le tout soit levé. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Les deux très courtes paraboles rapportées dans ce passage évangélique sont mieux comprises si elles sont lues dans le contexte des premières communautés chrétiennes qui se demandaient s'il était vraiment possible d'inaugurer le Royaume de Dieu seulement avec la douceur et la parole, dans un monde qui offrait tant de résistance. à l'Evangile. En vérité, nous aussi, nous nous demandons si l’Évangile n’est pas trop faible pour changer un monde qui, au contraire, semble tellement plus fort. Jésus répond à ces objections anciennes et contemporaines par ces deux petites paraboles, celle du grain de moutarde et l'autre du levain dans la pâte. Comme nous le savons, le royaume de Dieu est au cœur de la prédication de Jésus, comme nous le montrent les synoptiques. D’un côté, il y a ce monde soumis à Satan. De l’autre, il y a le nouveau royaume, celui de Dieu, que Jésus est venu inaugurer sur terre. Et voici le sens des deux paraboles. Le royaume que Jésus est venu inaugurer ne commence pas de manière puissante et sensationnelle, mais comme une petite graine, comme une poignée de levain. Bien entendu, il est important que la graine pénètre dans le sol et que la levure soit mélangée à la pâte. Luc souligne dans la parabole l’idée de développement, de croissance continue. La graine – c’est-à-dire la prédication de l’Évangile et la pratique de l’amour – produira un grand arbre et le levain fera fermenter la pâte de la société et du monde. Beaucoup pourront se rafraîchir à l’ombre de l’arbre d’amour et beaucoup pourront se nourrir du pain de miséricorde.

A semente de mostarda e o fermento

Evangelho (Lc 13,18-21)

Naquele momento, Jesus disse: «Como é o reino de Deus e com que posso compará-lo? É como um grão de mostarda que um homem pegou e jogou em seu jardim; cresceu e tornou-se uma árvore e as aves do céu vieram fazer ninhos nos seus ramos.” E disse novamente: «A que posso comparar o reino de Deus? É como o fermento que uma mulher pegou e misturou em três medidas de farinha, até ficar tudo levedado”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

As duas parábolas muito curtas relatadas nesta passagem evangélica são melhor compreendidas se lidas no contexto das primeiras comunidades cristãs que se perguntavam se era realmente possível inaugurar o reino de Deus apenas com mansidão e palavras, num mundo que oferecia tanta resistência ao Evangelho. Na verdade, também nós nos perguntamos se o Evangelho não é demasiado fraco para mudar um mundo que, pelo contrário, parece ser muito mais forte. Jesus responde a estas objeções antigas e contemporâneas com estas duas pequenas parábolas, a do grão de mostarda e a outra do fermento na massa. Como sabemos, o reino de Deus é o cerne da pregação de Jesus, como nos mostram os sinópticos. Por um lado, existe este mundo sujeito a Satanás. Por outro lado, existe o novo reino, o de Deus, que Jesus veio inaugurar na terra. E aqui está o significado das duas parábolas. O reino que Jesus veio inaugurar não começa de uma forma poderosa e sensacional, mas como uma pequena semente, como um punhado de fermento. Claro, é importante que a semente penetre no solo e que o fermento seja misturado à massa. Lucas sublinha na parábola a ideia de desenvolvimento, de crescimento contínuo. A semente – isto é, a pregação do Evangelho e a prática do amor – produzirá uma grande árvore e o fermento fermentará a massa da sociedade e do mundo. Muitos poderão refrescar-se à sombra da árvore do amor e muitos poderão alimentar-se com o pão da misericórdia.

芥菜籽和酵母

福音（路 13,18-21）

那時，耶穌說：「神的國是什麼樣子，我可以用什麼來比較它呢？ 它就像一粒芥菜種子，一個人把它丟到花園裡； 它長大了，成了一棵樹，天上的鳥兒來在它的樹枝上築巢。” 他又說：「我可以用什麼來比較神的國呢？ 它就像酵母，女人將其與三量麵粉混合，直到全部發酵。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

如果在第一批基督徒社區的背景下閱讀這本福音書所記載的兩個非常短的比喻，就會更好地理解，他們想知道在一個提供如此多阻力的世界中，是否真的有可能僅透過溫柔和言語來開創神的國度到福音。 事實上，我們也問自己，福音是否太弱而無法改變一個看似強大得多的世界。 耶穌用兩個小比喻來回應這些古代和當代的反對意見，一個是芥菜籽的比喻，另一個是麵團中酵母的比喻。 正如對觀福音所顯示的，我們知道神的國是耶穌講道的核心。 一方面，這個世界受到撒旦的控制。 另一方面，還有耶穌來到地球上開創的新國度，就是上帝的國。 這就是這兩個比喻的意義。 耶穌來開創的國度並不是以一種強大而轟動的方式開始的，而是以一顆小種子開始的，就像一把酵母一樣。 當然，重要的是種子穿透土壤並將酵母混合到麵團中。 路加在比喻中強調了發展、持續成長的觀念。 種子——即傳播福音和實踐愛——將長成一棵大樹，而酵母將發酵社會和世界的麵團。 許多人將能夠在愛樹的樹蔭下恢復活力，許多人將能夠用憐憫的麵包來養活自己。

Горчичное зерно и дрожжи

Евангелие (Лк 13,18-21)

В то время Иисус сказал: «Чему подобно Царство Божие и с чем могу сравнить его? Оно похоже на горчичное зерно, которое человек взял и бросил в свой сад; оно выросло и стало деревом, и птицы небесные прилетели свить гнезда на его ветвях». И снова сказал: «С чем могу сравнить Царствие Божие? Это похоже на закваску, которую женщина взяла и смешала с тремя мерами муки, пока вся она не заквасилась».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Две очень короткие притчи, изложенные в этом евангельском отрывке, лучше поймутся, если прочитать их в контексте первых христианских общин, которые задавались вопросом, действительно ли возможно открыть Царство Божие только кротостью и словами в мире, который предлагал такое большое сопротивление. к Евангелию. По правде говоря, мы тоже спрашиваем себя, не слишком ли слабо Евангелие, чтобы изменить мир, который на самом деле кажется намного сильнее. Иисус отвечает на эти древние и современные возражения двумя небольшими притчами: о горчичном зерне и о дрожжах в тесте. Как мы знаем, Царство Божье является сердцем проповеди Иисуса, как показывают нам синоптики. С одной стороны, этот мир подчинен сатане. С другой стороны, есть новое Царство, Царство Божие, которое Иисус пришел открыть на земле. И вот смысл двух притч. Царство, которое пришел открыть Иисус, начинается не мощно и сенсационно, а с маленького семени, подобного горстке дрожжей. Конечно, важно, чтобы семя проникло в почву и чтобы дрожжи смешались с тестом. Лука подчеркивает в притче идею развития, непрерывного роста. Семя, то есть проповедь Евангелия и практика любви, произведет великое дерево, а дрожжи будут сбраживать тесто общества и мира. Многие смогут освежиться в тени древа любви и многие смогут напитаться хлебом милосердия.

からし種と酵母

福音（ルカ 13,18-21）

その時、イエスはこう言われました。「神の国とはどのようなものですか。それを何にたとえることができますか。」 それは、人がそれを取って庭に投げ込んだからし種のようなものです。 それは成長して木になり、空の鳥たちがその枝に巣を作るようになりました。」 そして彼はもう一度言いました：「神の王国を何に例えることができますか？」 それは、女性が小麦粉を3量入れて発酵させるまで混ぜた酵母のようなものです。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

この福音書の一節で報告されている 2 つの非常に短いたとえ話は、非常に多くの抵抗があった世界で、柔和さと言葉だけで神の王国を開くことが本当に可能なのか疑問に思った最初のキリスト教共同体の文脈で読むと、よりよく理解されます。福音に。 実のところ、私たちもまた、むしろはるかに強力に見える世界を変えるには福音が弱すぎるのではないかと自問しています。 イエスは、これらの古代と現代の反対に対して、からし種のたとえと生地の中の酵母のたとえという 2 つの小さなたとえで答えられます。 私たちが知っているように、共観図が示しているように、神の国はイエスの説教の中心です。 一方で、この世はサタンの支配下にあります。 他方では、イエスが地上に開設するために来た新しい神の王国があります。 そして、二つのたとえ話の意味は次のとおりです。 イエスが設立するために来た王国は、力強くセンセーショナルな形ではなく、一握りの酵母菌のような小さな種として始まります。 もちろん、種が土に浸透すること、酵母が生地に混ざることが重要です。 ルカはたとえ話の中で、発展、継続的な成長という考えを強調しています。 種、つまり福音の説教と愛の実践は大きな木を生み、酵母は社会と世界の生地を発酵させます。 多くの人は愛の木の木陰でリフレッシュすることができ、多くの人は慈悲のパンで自分自身を養うことができるでしょう。

겨자씨와 누룩

복음(루카 13,18-21)

그때 예수께서는 이렇게 말씀하셨습니다. “하느님의 왕국이 무엇과 같으며, 내가 그것을 무엇에 비할 수 있겠습니까? 그것은 마치 사람이 자기 정원에 갖다 심은 겨자씨 한 알 같으니, 자라 나무가 되매 공중의 새들이 와서 그 가지에 깃들였느니라." 그리고 그는 다시 말했습니다. “하느님의 왕국을 무엇에 비할 수 있겠습니까? 그것은 마치 여자가 가루 서말에 갖다 넣어 전부 부풀게 한 누룩과 같으니라."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

이 복음서에 나오는 매우 짧은 두 비유는 너무나 많은 저항이 있었던 세상에서 오직 온유함과 말로만 하느님 나라를 여는 것이 실제로 가능한지 궁금해했던 최초의 기독교 공동체의 맥락에서 읽으면 더 잘 이해됩니다. 복음에. 사실, 우리 역시 복음이 훨씬 더 강해 보이는 세상을 변화시키기에는 너무 약하지 않은지 자문해 봅니다. 예수님은 이러한 고대와 현대의 반대에 대해 두 가지 작은 비유, 즉 겨자씨 비유와 반죽 속의 누룩 비유로 대답하십니다. 우리가 알고 있듯이 하나님의 나라는 공관복음에서 보여주듯이 예수님의 설교의 핵심입니다. 한편으로는 사탄에게 복종하는 이 세상이 있습니다. 반면에 예수께서 이 땅에 세우시기 위해 오셨던 하나님의 나라인 새 나라가 있습니다. 그리고 여기에 두 비유의 의미가 있습니다. 예수님께서 시작하시려고 오신 나라는 강력하고 선정적인 방식으로 시작되지 않고, 한 줌의 누룩과 같은 작은 씨앗으로 시작됩니다. 물론 씨앗이 흙에 침투하고 효모가 반죽에 섞이는 것이 중요합니다. 누가는 이 비유에서 발전과 지속적인 성장이라는 개념을 강조합니다. 씨앗, 즉 복음 전파와 사랑의 실천은 큰 나무를 낳을 것이고, 누룩은 사회와 세상의 반죽을 발효시킬 것입니다. 많은 사람이 사랑나무 그늘에서 기분을 전환할 수 있고, 많은 사람이 자비의 떡을 먹게 될 것입니다.

حبة الخردل والخميرة

الإنجيل (لو 13، 18 – 21)

في ذلك الوقت قال يسوع: «كيف يشبه ملكوت الله وبماذا أشبهه؟ إنه مثل حبة خردل أخذها رجل وألقاها في بستانه. فنمت وصارت شجرة، وكانت طيور السماء تأوي في أغصانها". فقال أيضًا: «بماذا أشبه ملكوت الله؟ يشبه الخميرة التي أخذتها امرأة ومزجتها في ثلاثة أكيال دقيق حتى اختمر الجميع."

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

يمكن فهم المثلين القصيرين المذكورين في هذا المقطع الإنجيلي بشكل أفضل إذا تم قراءتهما في سياق المجتمعات المسيحية الأولى التي تساءلت عما إذا كان من الممكن حقًا تدشين ملكوت الله فقط بالوداعة والكلمات، في عالم يقدم الكثير من المقاومة إلى الإنجيل. في الحقيقة، نحن أيضًا نسأل أنفسنا ما إذا كان الإنجيل أضعف من أن يغير عالمًا يبدو، بدلاً من ذلك، أقوى بكثير. يرد يسوع على هذه الاعتراضات القديمة والمعاصرة بهذين المثلين الصغيرين، مثل حبة الخردل والآخر مثل خميرة العجين. كما نعلم فإن ملكوت الله هو قلب وعظ يسوع كما توضح لنا الإزائية. فمن ناحية هناك هذا العالم الخاضع للشيطان. ومن ناحية أخرى، هناك الملكوت الجديد، ملكوت الله، الذي جاء يسوع ليفتتحه على الأرض. وهنا معنى المثلين. إن الملكوت الذي جاء يسوع ليفتتحه لا يبدأ بطريقة قوية ومثيرة، بل كبذرة صغيرة، مثل حفنة من الخميرة. بالطبع، من المهم أن تخترق البذرة التربة وأن تختلط الخميرة في العجين. يؤكد لوقا في المثل على فكرة التطور والنمو المستمر. البذرة، أي الكرازة بالإنجيل وممارسة المحبة، ستنتج شجرة عظيمة، والخميرة ستخمر عجين المجتمع والعالم. سيتمكن الكثيرون من إنعاش أنفسهم في ظل شجرة المحبة وسيتمكن الكثيرون من إطعام أنفسهم بخبز الرحمة.

सरसों के बीज और ख़मीर

सुसमाचार (लूका 13,18-21)

उस समय, यीशु ने कहा: "परमेश्वर का राज्य कैसा है, और मैं इसकी तुलना किससे कर सकता हूँ?" वह राई के बीज के समान है, जिसे किसी मनुष्य ने ले जाकर अपनी बारी में फेंक दिया; वह बड़ा होकर वृक्ष बन गया, और आकाश के पक्षी उसकी डालियों पर घोंसले बनाने लगे।” और उसने फिर कहा: “मैं परमेश्वर के राज्य की तुलना किससे कर सकता हूँ? यह ख़मीर के समान है, जिसे किसी स्त्री ने लेकर तीन पसेरी आटे में तब तक मिलाया जब तक कि वह सब ख़मीर न हो जाए।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

इस सुसमाचार परिच्छेद में बताए गए दो बहुत छोटे दृष्टान्तों को पहले ईसाई समुदायों के संदर्भ में पढ़ने पर बेहतर ढंग से समझा जा सकता है, जो सोचते थे कि क्या वास्तव में केवल नम्रता और शब्दों के साथ ईश्वर के राज्य का उद्घाटन करना संभव है, एक ऐसी दुनिया में जिसने इतना प्रतिरोध किया था सुसमाचार के लिए. सच में, हम भी अपने आप से पूछते हैं कि क्या सुसमाचार दुनिया को बदलने के लिए इतना कमजोर नहीं है, जो इसके बजाय, बहुत अधिक मजबूत प्रतीत होता है। यीशु इन प्राचीन और समकालीन आपत्तियों का जवाब इन दो छोटे दृष्टांतों के साथ देते हैं, एक सरसों के बीज का और दूसरा आटे में खमीर का। जैसा कि हम जानते हैं कि ईश्वर का राज्य यीशु के उपदेश का हृदय है, जैसा कि सारांश हमें दिखाता है। एक ओर यह संसार शैतान के अधीन है। दूसरी ओर नया राज्य है, ईश्वर का, जिसका उद्घाटन करने के लिए यीशु पृथ्वी पर आए थे। और यहाँ दो दृष्टान्तों का अर्थ है। यीशु जिस राज्य का उद्घाटन करने आए थे, उसकी शुरुआत शक्तिशाली और सनसनीखेज तरीके से नहीं, बल्कि मुट्ठी भर खमीर की तरह एक छोटे से बीज के रूप में होती है। बेशक, यह महत्वपूर्ण है कि बीज मिट्टी में प्रवेश करे और खमीर आटे में मिल जाए। ल्यूक ने दृष्टांत में विकास के, निरंतर विकास के विचार को रेखांकित किया है। बीज - यानी, सुसमाचार का प्रचार और प्रेम का अभ्यास - एक महान वृक्ष का उत्पादन करेगा और खमीर समाज और दुनिया के आटे को किण्वित करेगा। बहुत से लोग प्रेम के वृक्ष की छाया में स्वयं को तरोताजा कर सकेंगे और बहुत से लोग दया की रोटी से अपना पेट भर सकेंगे।

Nasiona gorczycy i drożdże

Ewangelia (Łk 13,18-21)

Jezus powiedział wówczas: «Jakie jest królestwo Boże i do czego mogę je porównać? To jest jak ziarnko gorczycy, które ktoś wziął i wrzucił do swego ogrodu; wyrosło i stało się drzewem, a ptaki niebieskie przyleciały, aby założyć gniazda na jego gałęziach”. I znowu powiedział: «Z czym mogę porównać królestwo Boże? Podobne jest do zaczynu, który pewna kobieta wzięła i wmieszała w trzech miarach mąki, aż wszystko się zakwasiło”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Dwie bardzo krótkie przypowieści opisane w tym fragmencie Ewangelii można lepiej zrozumieć, jeśli czyta się je w kontekście pierwszych wspólnot chrześcijańskich, które zastanawiały się, czy rzeczywiście możliwe jest zainaugurowanie królestwa Bożego jedynie łagodnością i słowami w świecie, który stawiał tak duży opór do Ewangelii. Tak naprawdę i my zadajemy sobie pytanie, czy Ewangelia nie jest za słaba, aby zmienić świat, który zamiast tego wydaje się o wiele silniejszy. Jezus odpowiada na te starożytne i współczesne zarzuty za pomocą dwóch małych przypowieści: o ziarnku gorczycy i drugiej o drożdżach w cieście. Jak wiemy, królestwo Boże jest sercem przepowiadania Jezusa, jak pokazują nam synoptycy. Z jednej strony jest świat poddany szatanowi. Z drugiej strony jest nowe królestwo, Boże, które Jezus przyszedł zainaugurować na ziemi. I oto znaczenie tych dwóch przypowieści. Królestwo, które Jezus przyszedł zainaugurować, nie zaczyna się w sposób potężny i sensacyjny, ale od małego nasionka, jak garść zaczynu. Oczywiście ważne jest, aby nasiona przedostały się do gleby i aby drożdże zostały wymieszane z ciastem. Łukasz podkreśla w przypowieści ideę rozwoju, ciągłego wzrostu. Ziarno – czyli głoszenie Ewangelii i praktykowanie miłości – wyrośnie wielkie drzewo, a zaczyn zakwasi ciasto społeczeństwa i świata. Wielu będzie mogło odświeżyć się w cieniu drzewa miłości i wielu będzie mogło nakarmić się chlebem miłosierdzia.

সরিষা ও খামির

গসপেল (Lk 13,18-21)

সেই সময়ে, যীশু বলেছিলেন: “ঈশ্বরের রাজ্য কেমন এবং আমি কিসের সাথে তুলনা করতে পারি? এটা একটা সরিষার দানার মত, যা একজন লোক নিয়ে তার বাগানে ফেলে দিল; তা বড় হয়ে গাছে পরিণত হল এবং আকাশের পাখিরা তার ডালে বাসা বাঁধতে আসলো।" এবং তিনি আবার বললেন: "আমি কিসের সাথে ঈশ্বরের রাজ্যের তুলনা করতে পারি? এটি খামিরের মতো, যা একজন মহিলা নিয়ে তিন মাপ ময়দায় মেশানো হয়েছিল, যতক্ষণ না এটি সমস্ত খামির হয়ে যায়।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

এই গসপেলের অনুচ্ছেদে উল্লেখিত দুটি অতি সংক্ষিপ্ত দৃষ্টান্ত আরও ভালভাবে বোঝা যায় যদি প্রথম খ্রিস্টান সম্প্রদায়ের প্রেক্ষাপটে পড়া হয় যারা ভাবতেন যে শুধুমাত্র নম্রতা এবং শব্দ দিয়ে ঈশ্বরের রাজ্যের উদ্বোধন করা সত্যিই সম্ভব কি না, যে পৃথিবীতে এত প্রতিরোধের প্রস্তাব দেওয়া হয়েছিল গসপেলের কাছে প্রকৃতপক্ষে, আমরাও নিজেদেরকে প্রশ্ন করি যে, গসপেল কি এমন একটি জগতকে পরিবর্তন করার জন্য খুব দুর্বল নয় যা পরিবর্তে, এত শক্তিশালী বলে মনে হয়। যীশু এই দুটি ছোট উপমা দিয়ে এই প্রাচীন এবং সমসাময়িক আপত্তির জবাব দেন, সরিষার বীজ এবং অন্যটি আটার মধ্যে খামির। আমরা জানি যে ঈশ্বরের রাজ্য হল যীশুর প্রচারের কেন্দ্রবিন্দু যেমন সিনপটিক্স আমাদের দেখায়। একদিকে এই পৃথিবী শয়তানের অধীন। অন্যদিকে নতুন রাজ্য রয়েছে, ঈশ্বরের, যা যীশু পৃথিবীতে উদ্বোধন করতে এসেছিলেন। আর এখানেই উপমা দুটির অর্থ। যীশু যে রাজ্যের উদ্বোধন করতে এসেছিলেন তা একটি শক্তিশালী এবং উত্তেজনাপূর্ণ উপায়ে শুরু হয় না, বরং একটি ছোট বীজ হিসাবে, মুষ্টিমেয় খামিরের মতো। অবশ্যই, এটি গুরুত্বপূর্ণ যে বীজটি মাটিতে প্রবেশ করে এবং খামিরটি ময়দার মধ্যে মিশ্রিত হয়। লুক দৃষ্টান্তে উন্নয়ন, ক্রমাগত বৃদ্ধির ধারণাকে আন্ডারলাইন করেছেন। বীজ - অর্থাৎ, গসপেলের প্রচার এবং প্রেমের অনুশীলন - একটি মহান বৃক্ষ উৎপন্ন করবে এবং খামির সমাজ ও বিশ্বের ময়দা গাঁজন করবে। অনেকে ভালবাসার বৃক্ষের ছায়ায় নিজেকে সতেজ করতে সক্ষম হবেন এবং অনেকে রহমতের রুটি দিয়ে নিজেকে খাওয়াতে সক্ষম হবেন।

Ang buto ng mustasa at ang lebadura

Ebanghelyo (Lc 13,18-21)

Noong panahong iyon, sinabi ni Jesus: «Ano ang katulad ng kaharian ng Diyos, at sa ano ko ito maihahambing? Ito ay tulad ng isang buto ng mustasa, na kinuha ng isang tao at inihagis sa kanyang halamanan; ito'y lumaki at naging puno at ang mga ibon sa himpapawid ay nagsiparoon upang gumawa ng mga pugad sa mga sanga nito." At sinabi niyang muli: «Sa ano ko maihahambing ang kaharian ng Diyos? Ito ay tulad ng lebadura, na kinuha ng isang babae at inihalo sa tatlong takal na harina, hanggang sa lahat ng iyon ay napaalsa."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang dalawang napakaikling talinghaga na iniulat sa talatang ito ng Ebanghelyo ay higit na mauunawaan kung babasahin sa konteksto ng mga unang pamayanang Kristiyano na nag-iisip kung talagang posible bang pasinayaan ang kaharian ng Diyos sa pamamagitan lamang ng kaamuan at mga salita, sa isang mundo na nag-aalok ng labis na pagtutol. sa Ebanghelyo. Sa totoo lang, tinatanong din natin ang ating sarili kung ang Ebanghelyo ay hindi masyadong mahina para baguhin ang isang mundo na, sa halip, ay tila mas malakas. Si Jesus ay tumugon sa mga sinaunang at kontemporaryong pagtutol na ito sa pamamagitan ng dalawang maliliit na talinghaga, ang tungkol sa buto ng mustasa at ang isa pa sa lebadura sa masa. Tulad ng alam natin na ang kaharian ng Diyos ay ang puso ng pangangaral ni Jesus tulad ng ipinapakita sa atin ng synoptics. Sa isang banda, ang mundong ito ay napapailalim kay Satanas. Sa kabilang banda ay naroon ang bagong kaharian, yaong ng Diyos, na naparito si Jesus upang pasinayaan sa lupa. At narito ang kahulugan ng dalawang talinghaga. Ang kaharian na naparito ni Jesus upang pasinayaan ay nagsimula hindi sa isang makapangyarihan at kahindik-hindik na paraan, ngunit bilang isang maliit na buto, tulad ng isang dakot ng lebadura. Siyempre, mahalaga na ang buto ay tumagos sa lupa at ang lebadura ay nahahalo sa kuwarta. Binibigyang-diin ni Lucas sa talinghaga ang ideya ng pag-unlad, ng patuloy na paglago. Ang binhi - iyon ay, ang pangangaral ng Ebanghelyo at ang pagsasagawa ng pag-ibig - ay magbubunga ng isang malaking puno at ang lebadura ay magpapaasim ng masa ng lipunan at ng mundo. Marami ang makakapag-refresh sa kanilang sarili sa lilim ng puno ng pag-ibig at marami ang makakain sa kanilang sarili ng tinapay ng awa.

Гірчичне зерно і дріжджі

Євангеліє (Лк 13,18-21)

У той час Ісус сказав: «На що схоже Царство Боже, і з чим його порівняти? Воно схоже на гірчичне зерно, яке взяв чоловік і кинув у свій город; воно виросло і стало деревом, а птаство небесне прилетіло вити гнізда на його гілках». І знову сказав: «З чим я можу порівняти Царство Боже? Воно подібне до дріжджів, які жінка взяла й розмішала в трьох мірах борошна, аж поки все не вкисло».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Дві дуже короткі притчі, описані в цьому євангельському уривку, краще зрозуміти, якщо прочитати їх у контексті перших християнських громад, які замислювалися над тим, чи справді можливо започаткувати Царство Боже лише лагідністю та словами у світі, який чинив стільки опору. до Євангелія. По правді кажучи, ми також запитуємо себе, чи Євангеліє не надто слабке, щоб змінити світ, який, натомість, здається набагато сильнішим. Ісус відповідає на ці давні та сучасні заперечення цими двома маленькими притчами: про гірчичне зерно та іншу про дріжджі в тісті. Як ми знаємо, царство Боже є серцевиною проповіді Ісуса, як показують нам синоптики. З одного боку, цей світ підпорядкований сатані. З іншого боку, є нове царство, Боже царство, яке Ісус прийшов відкрити на землю. І ось зміст двох притч. Царство, яке Ісус прийшов відкрити, починається не сильно й сенсаційно, а як маленьке зерно, як жменя дріжджів. Звичайно, важливо, щоб насіння проникло в ґрунт і щоб дріжджі були вмішані в тісто. Лука підкреслює в притчі ідею розвитку, постійного зростання. Насіння – тобто проповідування Євангелія та практика любові – породить велике дерево, а дріжджі заквасять тісто для суспільства та світу. Багато хто зможе підкріпитися в тіні дерева любові і багато хто зможе насититися хлібом милосердя.

Ο σιναπόσπορος και η μαγιά

Ευαγγέλιο (Λουκ 13,18-21)

Εκείνη την εποχή, ο Ιησούς είπε: «Πώς είναι η βασιλεία του Θεού, και με τι μπορώ να τη συγκρίνω; Είναι σαν σπόρος μουστάρδας, τον οποίο πήρε ένας άνθρωπος και τον πέταξε στον κήπο του. μεγάλωσε και έγινε δέντρο και τα πουλιά του ουρανού ήρθαν να φτιάξουν φωλιές στα κλαδιά του». Και είπε πάλι: «Με τι να συγκρίνω τη βασιλεία του Θεού; Μοιάζει με τη μαγιά, την οποία έπαιρνε μια γυναίκα και την ανακάτευε σε τρία μέτρα αλεύρι, μέχρι να ζυμωθεί».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Οι δύο πολύ σύντομες παραβολές που αναφέρονται σε αυτήν την ευαγγελική περικοπή γίνονται καλύτερα κατανοητές αν διαβαστούν στο πλαίσιο των πρώτων χριστιανικών κοινοτήτων που αναρωτήθηκαν αν ήταν πραγματικά δυνατό να εγκαινιαστεί η βασιλεία του Θεού μόνο με πραότητα και λόγια, σε έναν κόσμο που πρόσφερε τόση αντίσταση στο Ευαγγέλιο. Στην πραγματικότητα, κι εμείς αναρωτιόμαστε αν το Ευαγγέλιο δεν είναι πολύ αδύναμο για να αλλάξει έναν κόσμο που, αντίθετα, φαίνεται να είναι τόσο πιο δυνατός. Ο Ιησούς απαντά σε αυτές τις αρχαίες και σύγχρονες αντιρρήσεις με αυτές τις δύο μικρές παραβολές, αυτή του σιναπόσπορου και η άλλη για τη μαγιά στη ζύμη. Όπως γνωρίζουμε, η βασιλεία του Θεού είναι η καρδιά του κηρύγματος του Ιησού, όπως μας δείχνουν τα συνοπτικά. Από τη μια πλευρά υπάρχει αυτός ο κόσμος που υποτάσσεται στον Σατανά. Από την άλλη πλευρά υπάρχει το νέο βασίλειο, αυτό του Θεού, το οποίο ήρθε ο Ιησούς να εγκαινιάσει στη γη. Και εδώ είναι το νόημα των δύο παραβολών. Το βασίλειο που ήρθε να εγκαινιάσει ο Ιησούς ξεκινά όχι με δυνατό και εντυπωσιακό τρόπο, αλλά σαν ένα μικρό σπόρο, σαν μια χούφτα μαγιά. Φυσικά, είναι σημαντικό ο σπόρος να εισχωρήσει στο χώμα και να ανακατευτεί η μαγιά στη ζύμη. Ο Λουκάς υπογραμμίζει στην παραβολή την ιδέα της ανάπτυξης, της συνεχούς ανάπτυξης. Ο σπόρος -δηλαδή το κήρυγμα του Ευαγγελίου και η πρακτική της αγάπης- θα βγάλει ένα μεγάλο δέντρο και η μαγιά θα ζυμώσει τη ζύμη της κοινωνίας και του κόσμου. Πολλοί θα μπορέσουν να δροσιστούν στη σκιά του δέντρου της αγάπης και πολλοί θα μπορέσουν να τραφούν με το ψωμί του ελέους.

Mbegu ya haradali na chachu

Injili ( Lk 13:18-21 )

Wakati huo, Yesu alisema: “Ufalme wa Mungu unafanana na nini, nami ninaweza kuulinganisha na nini? Umefanana na punje ya haradali, aliyoitwaa mtu na kuitupa katika bustani yake; ikakua, ikawa mti na ndege wa angani wakaja kufanya viota katika matawi yake." Na akasema tena: “Nitaufananisha ufalme wa Mungu na nini? Ni kama chachu aliyoitwaa mwanamke na kuichanganya katika vipimo vitatu vya unga, hata ukachacha wote.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mifano miwili mifupi sana iliyoripotiwa katika kifungu hiki cha Injili inaeleweka vyema zaidi ikiwa inasomwa katika muktadha wa jumuiya za Wakristo wa kwanza ambao walijiuliza ikiwa kweli inawezekana kuzindua ufalme wa Mungu kwa upole na maneno tu, katika ulimwengu ambao ulitoa upinzani mwingi. kwa Injili. Kwa kweli, sisi pia tunajiuliza ikiwa Injili si dhaifu sana kubadilisha ulimwengu ambao, badala yake, unaonekana kuwa na nguvu zaidi. Yesu anajibu mapingamizi hayo ya kale na ya kisasa kwa mifano hii miwili midogo, ule wa mbegu ya haradali na mwingine wa chachu katika unga. Kama tunavyojua ufalme wa Mungu ndio kiini cha mahubiri ya Yesu kama muhtasari unavyotuonyesha. Kwa upande mmoja kuna ulimwengu huu chini ya Shetani. Kwa upande mwingine kuna ufalme mpya, ule wa Mungu, ambao Yesu alikuja kuuzindua duniani. Na hapa kuna maana ya mifano miwili. Ufalme ambao Yesu alikuja kuzindua hauanzi kwa njia ya nguvu na ya kusisimua, lakini kama mbegu ndogo, kama konzi ya chachu. Bila shaka, ni muhimu kwamba mbegu hupenya udongo na kwamba chachu imechanganywa kwenye unga. Luka anasisitiza katika mfano huo wazo la maendeleo, ukuaji endelevu. Mbegu - yaani, kuhubiri Injili na mazoezi ya upendo - itazaa mti mkubwa na chachu itachachusha unga wa jamii na ulimwengu. Wengi wataweza kujiburudisha katika kivuli cha mti wa upendo na wengi wataweza kujilisha wenyewe kwa mkate wa rehema.

Hạt cải và men

Tin Mừng (Lc 13,18-21)

Khi đó, Chúa Giêsu nói: «Nước Thiên Chúa như thế nào và tôi có thể so sánh nó với cái gì? Nước ấy giống như một hạt cải mà người kia lấy ném vào vườn mình; nó lớn lên và trở thành một cái cây và chim trời đến làm tổ trên cành nó.” Và ngài lại nói: «Tôi có thể so sánh vương quốc của Thiên Chúa với cái gì? Nước ấy giống như men mà người đàn bà kia lấy trộn vào ba đấu bột, cho đến khi tất cả đều dậy men.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Hai dụ ngôn rất ngắn được tường thuật trong đoạn Tin Mừng này sẽ được hiểu rõ hơn nếu đọc trong bối cảnh của các cộng đồng Kitô hữu tiên khởi, những người tự hỏi liệu có thực sự có thể khai mạc vương quốc của Thiên Chúa chỉ bằng sự hiền lành và lời nói, trong một thế giới có quá nhiều sự phản kháng. đến Tin Mừng. Thực ra, chúng ta cũng tự hỏi liệu Tin Mừng có quá yếu để thay đổi một thế giới dường như mạnh mẽ hơn rất nhiều hay không. Chúa Giêsu đáp lại những phản đối xưa và nay bằng hai dụ ngôn nhỏ, dụ ngôn về hạt cải và dụ ngôn kia về men trong bột. Như chúng ta biết vương quốc của Thiên Chúa là trọng tâm lời rao giảng của Chúa Giêsu như phần tóm tắt cho chúng ta thấy. Một mặt, thế giới này phải phục tùng Sa-tan. Mặt khác có vương quốc mới, vương quốc của Thiên Chúa, mà Chúa Giêsu đã đến để khai mở trên trái đất. Và đây là ý nghĩa của hai dụ ngôn. Vương quốc mà Chúa Giêsu đến để khai mở không bắt đầu một cách mạnh mẽ và giật gân, nhưng như một hạt giống nhỏ, như một nắm men. Tất nhiên, điều quan trọng là hạt phải thấm vào đất và trộn men vào bột. Luca nhấn mạnh trong dụ ngôn ý tưởng về sự phát triển, về sự tăng trưởng liên tục. Hạt giống - tức là việc rao giảng Tin Mừng và thực hành tình yêu thương - sẽ sinh ra một cây lớn và men sẽ làm lên men bột nhão của xã hội và thế giới. Nhiều người sẽ có thể nghỉ ngơi dưới bóng cây tình yêu và nhiều người sẽ có thể nuôi sống mình bằng bánh của lòng thương xót.

കടുക് കുരുവും പുളിയും

സുവിശേഷം (ലൂക്ക 13,18-21)

ആ സമയത്ത്, യേശു പറഞ്ഞു: “ദൈവരാജ്യം എങ്ങനെയുള്ളതാണ്, എനിക്ക് അതിനെ എന്തിനോട് ഉപമിക്കാം? അതു ഒരു മനുഷ്യൻ എടുത്തു തൻ്റെ തോട്ടത്തിൽ ഇട്ട കടുകുമണിപോലെയാണ്; അത് വളർന്ന് മരമായി, അതിൻ്റെ ശാഖകളിൽ കൂടുണ്ടാക്കാൻ ആകാശത്തിലെ പക്ഷികൾ വന്നു." അവൻ പിന്നെയും പറഞ്ഞു: "ദൈവരാജ്യത്തെ ഞാൻ എന്തിനോട് ഉപമിക്കും? ഒരു സ്ത്രീ എടുത്ത് മൂന്നടി മാവിൽ കലക്കിയ പുളിമാവ് പോലെയാണ് അത്.”

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഈ സുവിശേഷ ഭാഗത്തിൽ രേഖപ്പെടുത്തിയിരിക്കുന്ന രണ്ട് ചെറിയ ഉപമകൾ, ഇത്രയധികം ചെറുത്തുനിൽപ്പ് വാഗ്ദാനം ചെയ്ത ലോകത്ത് സൗമ്യതയോടെയും വാക്കുകളിലൂടെയും മാത്രമേ ദൈവരാജ്യം ഉദ്ഘാടനം ചെയ്യാൻ കഴിയൂ എന്ന് ആദ്യം ചിന്തിച്ച ക്രിസ്ത്യൻ സമൂഹങ്ങളുടെ പശ്ചാത്തലത്തിൽ വായിച്ചാൽ നന്നായി മനസ്സിലാകും. സുവിശേഷത്തിലേക്ക്. സത്യത്തിൽ, സുവിശേഷം വളരെ ശക്തമാണെന്ന് തോന്നുന്ന ഒരു ലോകത്തെ മാറ്റാൻ അത്ര ദുർബലമല്ലേ എന്ന് നാമും സ്വയം ചോദിക്കുന്നു. ഈ പുരാതനവും സമകാലികവുമായ എതിർപ്പുകളോട് യേശു ഈ രണ്ട് ചെറിയ ഉപമകളിലൂടെ പ്രതികരിക്കുന്നു, കടുക് കുരുവിൻ്റെയും മറ്റൊന്ന് കുഴെച്ചതുമുതൽ. നമുക്കറിയാവുന്നതുപോലെ, ദൈവരാജ്യമാണ് യേശുവിൻ്റെ പ്രസംഗത്തിൻ്റെ കാതൽ എന്ന് സിനോപ്റ്റിക്സ് കാണിക്കുന്നു. ഒരു വശത്ത് ഈ ലോകം സാത്താൻ്റെ അധീനതയിലാണ്. മറുവശത്ത്, ഭൂമിയിൽ ഉദ്ഘാടനം ചെയ്യാൻ യേശു വന്ന ദൈവത്തിൻ്റെ പുതിയ രാജ്യം ഉണ്ട്. രണ്ട് ഉപമകളുടെ അർത്ഥം ഇതാ. യേശു ഉദ്ഘാടനം ചെയ്യാൻ വന്ന രാജ്യം ആരംഭിക്കുന്നത് ശക്തവും സംവേദനാത്മകവുമായ വിധത്തിലല്ല, മറിച്ച് ഒരു പിടി യീസ്റ്റ് പോലെ ഒരു ചെറിയ വിത്തായിട്ടാണ്. തീർച്ചയായും, വിത്ത് മണ്ണിൽ തുളച്ചുകയറുകയും യീസ്റ്റ് കുഴെച്ചതുമുതൽ കലർത്തുകയും ചെയ്യേണ്ടത് പ്രധാനമാണ്. വികസനത്തിൻ്റെയും തുടർച്ചയായ വളർച്ചയുടെയും ആശയം ഉപമയിൽ ലൂക്കോസ് അടിവരയിടുന്നു. വിത്ത് - അതായത്, സുവിശേഷ പ്രസംഗവും സ്നേഹത്തിൻ്റെ പ്രയോഗവും - ഒരു വലിയ വൃക്ഷത്തെ ഉൽപ്പാദിപ്പിക്കുകയും പുളിമാവ് സമൂഹത്തിൻ്റെയും ലോകത്തിൻ്റെയും മാവ് പുളിക്കുകയും ചെയ്യും. സ്‌നേഹത്തിൻ്റെ മരത്തണലിൽ അനേകർക്ക് ഉന്മേഷം പകരാനും കരുണയുടെ അപ്പം കൊണ്ട് സ്വയം ഊട്ടാനും പലർക്കും കഴിയും.

Mkpụrụ mọstad na yist

Oziọma (Luk 13:18-21)

N’oge ahụ, Jizọs sịrị: “Olee otú alaeze Chineke dị, gịnịkwa ka m pụrụ iji tụnyere ya? Ọ dị ka mkpụrụ mọstad, nke mmadụ weere tụnye n’ubi ya; o tolitere wee ghọọ osisi, anụ ufe nke eluigwe wee bịa ịkpa akwụ́ n’alaka ya.” O wee sị ọzọ: «Gịnị ka m nwere ike tụnyere alaeze Chineke? Ọ dị ka ihe iko achịcha, nke nwanyị weere gwakọta n’ihe ọ̀tụ̀tụ̀ ntụ ọka atọ, ruo mgbe e kochara ya niile.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

A na-aghọta nke ọma ilu abụọ ahụ dị nnọọ mkpụmkpụ a kọrọ n’akụkụ Oziọma a ma ọ bụrụ na a gụọ ya n’ihe gbasara ọgbakọ Ndị Kraịst oge mbụ bụ́ ndị na-eche ma ọ̀ ga-ekwe omume n’ezie iji ịdị nwayọọ na okwu mee ka ala-eze Chineke malite, n’ime ụwa nke guzogidere ọtụtụ ihe. ka Oziọma. N'ezie, anyị onwe anyị na-ajụkwa onwe anyị ma Oziọma ahụ esighị ike nke ukwuu ịgbanwe ụwa nke, kama, ọ dị ka ọ siri ike karịa. Jizọs zara ajụjụ ndị a n’oge ochie na ndị e nwere n’oge a site n’ịtụ obere ilu abụọ a, nke mkpụrụ mọstad na ihe iko achịcha nke ọzọ dị n’ime ntụ ọka ahụ. Dị ka anyị si mara na ala-eze Chineke bụ obi nkwusa Jizọs dị ka synoptics na-egosi anyị. N’aka nke ọzọ, e nwere ụwa a e doro n’okpuru Setan. N’aka nke ọzọ, e nwere alaeze ọhụrụ, nke Chineke, nke Jizọs bịara ịrara nye n’ụwa. Ma ebe a bụ ihe ilu abụọ ahụ pụtara. Ala-eze nke Jizọs bịara ịraranye na-amalite ọ bụghị n'ụzọ dị ike na nke na-akpali akpali, kama dị ka obere mkpụrụ, dị ka ntakịrị ihe iko achịcha. N'ezie, ọ dị mkpa na mkpụrụ ahụ na-abanye n'ime ala nakwa na a na-agwakọta yist ahụ n'ime mgwakota agwa. Luk gosipụtara n'ilu ahụ echiche nke mmepe, nke uto na-aga n'ihu. Mkpụrụ ahụ - ya bụ, ikwusa ozi ọma na omume ịhụnanya - ga-emepụta nnukwu osisi na yist ga-ejupụta mgwakota agwa nke ọha mmadụ na ụwa. Ọtụtụ ga-enwe ike inye onwe ha ume ọhụrụ na ndò nke osisi ịhụnanya ma ọtụtụ ga-enwe ike iji nri ebere na-azụ onwe ha.