Vangelo (Mc 12,28-34) - In quel tempo, si avvicinò a Gesù uno degli scribi e gli domandò: «Qual è il primo di tutti i comandamenti?». Gesù rispose: «Il primo è: “Ascolta, Israele! Il Signore nostro Dio è l’unico Signore; amerai il Signore tuo Dio con tutto il tuo cuore e con tutta la tua anima, con tutta la tua mente e con tutta la tua forza”. Il secondo è questo: “Amerai il tuo prossimo come te stesso”. Non c’è altro comandamento più grande di questi». Lo scriba gli disse: «Hai detto bene, Maestro, e secondo verità, che Egli è unico e non vi è altri all’infuori di lui; amarlo con tutto il cuore, con tutta l’intelligenza e con tutta la forza e amare il prossimo come se stesso vale più di tutti gli olocausti e i sacrifici». Vedendo che egli aveva risposto saggiamente, Gesù gli disse: «Non sei lontano dal regno di Dio». E nessuno aveva più il coraggio di interrogarlo.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Nel tempio di Gerusalemme, Gesù incontra uno scriba. Egli pone a Gesù una domanda vera, decisiva: «Qual è il primo di tutti i comandamenti?». Da esso, in effetti, dipende tutta la vita. Gesù non fa attendere la sua risposta. Cita un passo del Deuteronomio da tutti conosciuto essendo la professione di fede che i pii israeliti recitano ogni giorno, mattina e sera: «Ascolta, Israele: il Signore è il nostro Dio, unico è il Signore. Tu amerai il Signore, tuo Dio, con tutto il cuore, con tutta l’anima e con tutte le forze» (Dt 6,4-5). E poi aggiunge: «Il secondo è questo: amerai il tuo prossimo come te stesso. Non c’è altro comandamento più grande di questi».
Il consenso tra Gesù e il suo interlocutore è nel duplice comandamento dell’amore di Dio e del prossimo; due comandamenti a tal punto uniti da essere la stessa cosa. Gesù è colui che sa amare più di tutti e meglio di tutti. Gesù ama il Padre sopra ogni cosa. In tutto il Vangelo emerge il particolarissimo rapporto tra Gesù e il Padre. È la ragione della sua stessa vita. Gli Apostoli sono ammaestrati dalla singolare confidenza che egli riponeva nel Padre, sino a chiamarlo con il tenero appellativo di «papà» («Abbà»). E quante volte lo hanno sentito affermare che l’unico scopo della sua vita era fare la volontà di Dio: «Mio cibo è fare la volontà di colui che mi ha mandato» (Gv 4,34)! Gesù è davvero l’esempio più alto di come si ama Dio sopra ogni cosa. Gesù ha amato con la stessa intensità anche gli uomini. Per questo «si è fatto carne». Nella Scrittura leggiamo che Gesù ha tanto amato gli uomini da lasciare il cielo (ossia la pienezza della vita, della felicità, dell’abbondanza, della pace) per stare in mezzo a noi. E nella sua esistenza c’è stato come un crescendo di amore e di passione per gli uomini, sino al sacrificio della sua stessa vita. Gesù, che ha vissuto per primo e sino in fondo queste parole, suggerisce che la felicità sta nell’amare gli altri più di sé stessi. E questo tipo di amore non si apprende da soli o sui banchi della scuola degli uomini; al contrario, in questi luoghi si apprende, e fin da piccoli, ad amare soprattutto sé stessi e i propri affari, contro gli altri. L’amore di cui parla Gesù si riceve dall’alto, è un dono di Dio. La santa liturgia della domenica è il momento privilegiato per ricevere il grande dono dell’amore. Per questo, nel giorno del Signore, con gioiosa riconoscenza, avviciniamoci al-l’altare. Anche noi, come quello scriba saggio, ci sentiremo ripetere: «Non sei lontano dal regno di Dio».

XXXI of ordinary time

Gospel (Mk 12,28-34)
At that time, one of the scribes approached Jesus and asked him: "Which is the first of all the commandments?". Jesus replied: «The first is: “Listen, O Israel! The Lord our God is the only Lord; you will love the Lord your God with all your heart and with all your soul, with all your mind and with all your strength." The second is this: “You shall love your neighbor as yourself.” There is no other commandment greater than these." The scribe said to him: «You have said well, Master, and according to truth, that He is unique and there is no other except Him; loving him with all your heart, with all your intelligence and with all your strength and loving your neighbor as yourself is worth more than all the holocausts and sacrifices." Seeing that he had responded wisely, Jesus said to him: "You are not far from the kingdom of God." And no one had the courage to question him anymore.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

In the temple of Jerusalem, Jesus meets a scribe. He asks Jesus a true, decisive question: "What is the first of all the commandments?". In fact, all of life depends on it. Jesus does not make him wait for his response. He quotes a passage from Deuteronomy known to all as it is the profession of faith that the pious Israelites recite every day, morning and evening: «Listen, Israel: the Lord is our God, the Lord is one. You shall love the Lord your God with all your heart and with all your soul and with all your strength" (Deut 6:4-5). And then he adds: «The second is this: you will love your neighbor as yourself. There is no other commandment greater than these."
The consensus between Jesus and his interlocutor is in the double commandment of love of God and neighbor; two commandments so united as to be the same thing. Jesus is the one who knows how to love more than anyone and better than anyone. Jesus loves the Father above all things. Throughout the Gospel, the very particular relationship between Jesus and the Father emerges. It is the reason for his very life. The Apostles are taught by the singular trust that he placed in the Father, to the point of calling him by the tender nickname of "dad" ("Abbà"). And how many times did they hear him say that the only purpose of his life was to do the will of God: "My food is to do the will of him who sent me" (Jn 4:34)! Jesus is truly the highest example of how to love God above all else. Jesus also loved men with the same intensity. For this reason "he became flesh". In Scripture we read that Jesus loved men so much that he left heaven (i.e. the fullness of life, happiness, abundance, peace) to be among us. And in his existence there was a crescendo of love and passion for men, up to the sacrifice of his own life. Jesus, who first and fully lived these words, suggests that happiness lies in loving others more than oneself. And this type of love is not learned alone or at the school desks of men; on the contrary, in these places you learn, from an early age, to love yourself and your business above all, against others. The love that Jesus speaks of is received from above, it is a gift from God. The holy liturgy of Sunday is the privileged moment to receive the great gift of love. For this reason, on the day of the Lord, with joyful gratitude, let us approach the altar. We too, like that wise scribe, will hear ourselves repeat: "You are not far from the kingdom of God".

XXXI del tiempo ordinario

Evangelio (Mc 12,28-34)
En aquel tiempo, uno de los escribas se acercó a Jesús y le preguntó: "¿Cuál es el primero de todos los mandamientos?". Jesús respondió: «La primera es: “¡Escucha, oh Israel! El Señor nuestro Dios es el único Señor; Amarás al Señor tu Dios con todo tu corazón y con toda tu alma, con toda tu mente y con todas tus fuerzas." El segundo es este: "Amarás a tu prójimo como a ti mismo". No hay otro mandamiento mayor que estos." El escriba le dijo: «Bien has dicho, Maestro, y según verdad, que Él es único y no hay otro fuera de Él; amarlo con todo el corazón, con toda la inteligencia y con todas las fuerzas y amar al prójimo como a uno mismo vale más que todos los holocaustos y sacrificios." Jesús, al ver que había respondido sabiamente, le dijo: "No estás lejos del reino de Dios". Y ya nadie tuvo el valor de interrogarlo.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

En el templo de Jerusalén, Jesús se encuentra con un escriba. Le hace a Jesús una pregunta verdadera y decisiva: "¿Cuál es el primero de todos los mandamientos?". De hecho, toda la vida depende de ello. Jesús no espera su respuesta. Cita un pasaje del Deuteronomio conocido por todos porque es la profesión de fe que los piadosos israelitas recitan cada día, por la mañana y por la tarde: «Escucha, Israel: el Señor es nuestro Dios, el Señor es uno. Amarás al Señor tu Dios con todo tu corazón, con toda tu alma y con todas tus fuerzas" (Dt 6,4-5). Y luego añade: «La segunda es ésta: amarás a tu prójimo como a ti mismo. No hay otro mandamiento mayor que estos."
El consenso entre Jesús y su interlocutor está en el doble mandamiento del amor a Dios y al prójimo; dos mandamientos tan unidos que son la misma cosa. Jesús es quien sabe amar más que nadie y mejor que nadie. Jesús ama al Padre sobre todas las cosas. A lo largo del Evangelio emerge la relación muy particular entre Jesús y el Padre. Es la razón de su vida. Los Apóstoles se dejan enseñar por la singular confianza que él depositó en el Padre, hasta el punto de llamarlo con el tierno sobrenombre de "papá" ("Abbà"). ¡Y cuántas veces le han oído decir que el único propósito de su vida era hacer la voluntad de Dios: "Mi alimento es hacer la voluntad del que me envió" (Jn 4,34)! Jesús es verdaderamente el ejemplo más elevado de cómo amar a Dios por encima de todo. Jesús también amó a los hombres con la misma intensidad. Por eso "se hizo carne". En las Escrituras leemos que Jesús amó tanto a los hombres que dejó el cielo (es decir, la plenitud de vida, la felicidad, la abundancia, la paz) para estar entre nosotros. Y en su existencia hubo un crescendo de amor y pasión por los hombres, hasta el punto de sacrificar su propia vida. Jesús, que vivió primero y plenamente estas palabras, sugiere que la felicidad está en amar a los demás más que a uno mismo. Y este tipo de amor no se aprende solo ni en los pupitres de los hombres; al contrario, en estos lugares se aprende, desde pequeño, a amarse a sí mismo y a su negocio por encima de todo, frente a los demás. El amor del que habla Jesús se recibe de lo alto, es don de Dios. La santa liturgia del domingo es el momento privilegiado para recibir el gran don del amor. Por eso, en el día del Señor, con gozosa gratitud, acerquémonos al altar. También nosotros, como aquel sabio escriba, nos oiremos repetir: "No estáis lejos del reino de Dios".

XXXI du temps ordinaire

Évangile (Mc 12,28-34)
A ce moment-là, un des scribes s'approcha de Jésus et lui demanda : « Quel est le premier de tous les commandements ? Jésus répondit : « La première est : « Écoute, ô Israël ! Le Seigneur notre Dieu est le seul Seigneur ; tu aimeras le Seigneur ton Dieu de tout ton cœur et de toute ton âme, de toute ta pensée et de toutes tes forces. La seconde est la suivante : « Tu aimeras ton prochain comme toi-même. » Il n’y a pas d’autre commandement plus grand que ceux-ci. » Le scribe lui dit : « Tu as bien dit, Maître, et selon la vérité, qu'Il est unique et qu'il n'y en a pas d'autre que Lui ; l’aimer de tout ton cœur, de toute ton intelligence et de toutes tes forces et aimer ton prochain comme toi-même vaut plus que tous les holocaustes et tous les sacrifices. » Voyant qu'il avait répondu avec sagesse, Jésus lui dit : « Tu n'es pas loin du royaume de Dieu. » Et plus personne n’avait le courage de l’interroger.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Dans le temple de Jérusalem, Jésus rencontre un scribe. Il pose à Jésus une question vraie et décisive : "Quel est le premier de tous les commandements ?". En fait, toute la vie en dépend. Jésus n'attend pas sa réponse. Il cite un passage du Deutéronome connu de tous car c'est la profession de foi que les pieux Israélites récitent chaque jour, matin et soir : « Écoute, Israël : le Seigneur est notre Dieu, le Seigneur est un. Tu aimeras le Seigneur ton Dieu de tout ton cœur, de toute ton âme et de toutes tes forces » (Deut 6 :4-5). Et puis il ajoute : « La seconde est la suivante : tu aimeras ton prochain comme toi-même. Il n’y a pas d’autre commandement plus grand que ceux-ci. »
Le consensus entre Jésus et son interlocuteur réside dans le double commandement de l'amour de Dieu et du prochain ; deux commandements si unis qu’ils sont la même chose. Jésus est celui qui sait aimer plus que quiconque et mieux que quiconque. Jésus aime le Père par-dessus tout. Tout au long de l’Évangile, émerge la relation très particulière entre Jésus et le Père. C'est la raison même de sa vie. Les Apôtres sont instruits par la confiance singulière qu'il a placée dans le Père, au point de l'appeler par le tendre surnom de « papa » (« Abbà »). Et combien de fois l'ont-ils entendu dire que le seul but de sa vie était de faire la volonté de Dieu : « Ma nourriture est de faire la volonté de celui qui m'a envoyé » (Jn 4, 34) ! Jésus est vraiment le meilleur exemple de la façon d’aimer Dieu par-dessus tout. Jésus aimait aussi les hommes avec la même intensité. C'est pour cette raison qu'« il s'est fait chair ». Dans les Écritures, nous lisons que Jésus aimait tellement les hommes qu’il a quitté le ciel (c’est-à-dire la plénitude de la vie, le bonheur, l’abondance, la paix) pour être parmi nous. Et dans son existence il y a eu un crescendo d'amour et de passion pour les hommes, au point de sacrifier sa propre vie. Jésus, qui le premier a pleinement vécu ces paroles, suggère que le bonheur réside dans le fait d’aimer les autres plus que soi-même. Et ce type d’amour ne s’apprend pas seul ou sur les bancs d’école des hommes ; au contraire, dans ces lieux on apprend, dès le plus jeune âge, à s'aimer soi-même et son entreprise avant tout, contre les autres. L'amour dont parle Jésus se reçoit d'en haut, c'est un don de Dieu. La sainte liturgie du dimanche est le moment privilégié pour recevoir le grand don de l'amour. C'est pourquoi, le jour du Seigneur, avec une joyeuse gratitude, approchons-nous de l'autel. Nous aussi, comme ce sage scribe, nous entendrons répéter : « Vous n'êtes pas loin du royaume de Dieu ».

XXXI do tempo comum

Evangelho (Mc 12,28-34)
Naquele momento, um dos escribas aproximou-se de Jesus e perguntou-lhe: “Qual é o primeiro de todos os mandamentos?”. Jesus respondeu: «A primeira é: “Ouve, ó Israel! O Senhor nosso Deus é o único Senhor; amarás o Senhor teu Deus de todo o teu coração e de toda a tua alma, de todo o teu entendimento e de todas as tuas forças”. A segunda é esta: “Amarás o teu próximo como a ti mesmo”. Não há outro mandamento maior do que estes." O escriba disse-lhe: «Disseste bem, Mestre, e segundo a verdade, que Ele é único e não há outro senão Ele; amá-lo de todo o coração, de toda a inteligência e de todas as forças e amar o próximo como a si mesmo vale mais do que todos os holocaustos e sacrifícios.” Vendo que ele havia respondido com sabedoria, Jesus disse-lhe: “Tu não estás longe do reino de Deus”. E ninguém teve mais coragem de questioná-lo.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

No templo de Jerusalém, Jesus encontra um escriba. Ele faz a Jesus uma pergunta verdadeira e decisiva: “Qual é o primeiro de todos os mandamentos?”. Na verdade, toda a vida depende disso. Jesus não espera pela sua resposta. Ele cita uma passagem do Deuteronômio conhecida por todos por ser a profissão de fé que os piedosos israelitas recitam todos os dias, de manhã e à noite: «Ouve, Israel: o Senhor é o nosso Deus, o Senhor é o único. Amarás o Senhor teu Deus de todo o teu coração, de toda a tua alma e de todas as tuas forças” (Dt 6.4-5). E depois acrescenta: «A segunda é esta: amarás o teu próximo como a ti mesmo. Não há outro mandamento maior do que estes."
O consenso entre Jesus e o seu interlocutor está no duplo mandamento do amor a Deus e ao próximo; dois mandamentos tão unidos que são a mesma coisa. Jesus é aquele que sabe amar mais que ninguém e melhor que ninguém. Jesus ama o Pai acima de todas as coisas. Ao longo do Evangelho emerge a relação muito particular entre Jesus e o Pai. É a razão de sua própria vida. Os Apóstolos são ensinados pela singular confiança que Ele depositou no Pai, a ponto de chamá-lo pelo carinhoso apelido de “pai” (“Abbà”). E quantas vezes o ouviram dizer que o único propósito da sua vida era fazer a vontade de Deus: “O meu alimento é fazer a vontade daquele que me enviou” (Jo 4,34)! Jesus é verdadeiramente o maior exemplo de como amar a Deus acima de tudo. Jesus também amou os homens com a mesma intensidade. Por isso «ele se fez carne». Nas Escrituras lemos que Jesus amou tanto os homens que deixou o céu (isto é, a plenitude da vida, a felicidade, a abundância, a paz) para estar entre nós. E na sua existência houve um crescendo de amor e paixão pelos homens, a ponto de sacrificar a própria vida. Jesus, que viveu primeiro e plenamente estas palavras, sugere que a felicidade reside em amar mais os outros do que a si mesmo. E esse tipo de amor não se aprende sozinho ou nas carteiras escolares dos homens; pelo contrário, nesses lugares você aprende, desde cedo, a amar a si mesmo e ao seu negócio acima de tudo, em relação aos outros. O amor de que fala Jesus vem do alto, é um dom de Deus. A santa liturgia do domingo é o momento privilegiado para receber o grande dom do amor. Por isso, no dia do Senhor, com alegre gratidão, aproximemo-nos do altar. Também nós, como aquele sábio escriba, ouvir-nos-emos repetir: “Tu não estás longe do reino de Deus”.

平時的XXXI

福音（可 12,28-34）
那時，一位文士走近耶穌，問他：「所有誡命中，哪一條是第一重要的？」。 耶穌回答說：「第一句話是：『以色列啊，請聽！ 耶和華我們的神是獨一的主； 你要盡心、盡性、盡意、盡力愛主你的神。” 第二條是：“你要愛人如己。” 沒有比這些更大的誡命了。” 文士對他說：“老師，你說得好，而且事實如此，他是獨一無二的，除了他之外再沒有其他的；” 全心全意地愛他，用你所有的智慧和力量愛他，愛你的鄰居如同你自己，這比所有的大屠殺和犧牲更有價值。” 耶穌見他反應明智，就對他說：“你離神的國不遠了。” 也沒有人再有勇氣去質問他了。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

在耶路撒冷的聖殿裡，耶穌遇見了一位文士。 他問耶穌一個真實的、決定性的問題：「誡命中第一重要的是什麼？」。 事實上，一切生命都取決於它。 耶穌沒有等待他的回應。 他引用了《申命記》中的一段眾所周知的經文，因為這是虔誠的以色列人每天早晚背誦的信仰告白：「聽著，以色列：主是我們的神，主是獨一的神。 你要盡心、盡性、盡力愛主你的神」（申 6:4-5）。 然後他補充說：“第二點是：你會愛你的鄰居就像你自己一樣。” 沒有比這些更大的誡命了。”
耶穌和祂的對話者之間的共識是愛上帝和愛鄰舍的雙重誡命； 兩條誡命如此統一，成為同一件事。 耶穌比任何人都更懂得如何去愛，也比任何人都更懂得如何去愛。 耶穌愛天父勝過一切。 在整本福音書中，耶穌和天父之間非常特殊的關係不斷顯現。 這就是他一生的原因。 使徒們被教導說，他對天父有著非凡的信任，甚至以「爸爸」（「Abbà」）這個溫柔的綽號來稱呼他。 有多少次他們聽到他說他一生的唯一目的就是遵行上帝的旨意：「我的食物就是遵行那差我來者的旨意」（約4:34）！ 耶穌確實是如何愛上帝勝過一切的最高榜樣。 耶穌也同樣強烈地愛人。 因此「他成了肉身」。 在聖經中，我們讀到耶穌如此愛世人，以至於祂離開天堂（即生命的豐盛、幸福、富足、平安）來到我們中間。 在他的存在中，對男人的愛和熱情不斷增強，甚至犧牲了自己的生命。 耶穌首先並充分實踐了這些話，他認為幸福在於愛別人勝過愛自己。 這種愛不是獨自習得的，也不是在男人的課桌上習得的；它是一種愛。 相反，在這些地方，你從小就學會愛自己和你的事業，而不是愛別人。 耶穌所說的愛是從上頭接受的，是來自上帝的禮物。主日的神聖禮拜儀式是接受愛的偉大禮物的特權時刻。 因此，在主的日子裡，讓我們懷著喜樂感恩的心來到祭壇前。 我們也像那位聰明的文士一樣，會聽到自己重複說：「你離神的國不遠了」。

XXXI обычного времени

Евангелие (Мк 12,28-34)
В это время один из книжников подошел к Иисусу и спросил его: «Какая из всех заповедей первая?». Иисус ответил: «Первое: «Слушай, Израиль! Господь Бог наш — единственный Господь; возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всей душой твоей, всем разумением твоим и всей силой твоей». Второе таково: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя». Нет другой заповеди большей, чем эти». Писец сказал ему: «Хорошо ты сказал, Учитель, и по истине, что Он единственен и нет иного, кроме Него; любить его всем своим сердцем, всем своим разумом и всей своей силой и любить своего ближнего, как самого себя, стоит больше, чем все холокосты и жертвы». Видя, что он ответил мудро, Иисус сказал ему: «Недалеко ты от Царствия Божия». И ни у кого больше не хватило смелости задавать ему вопросы.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

В Иерусалимском храме Иисус встречает писца. Он задает Иисусу истинный, решающий вопрос: «Какая из всех заповедей первая?». Фактически, от этого зависит вся жизнь. Иисус не ждет его ответа. Он цитирует известный всем отрывок из Второзакония, поскольку это исповедание веры, которое благочестивые израильтяне читают каждый день, утром и вечером: «Слушай, Израиль: Господь есть Бог наш, Господь един. Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, всей душой твоей и всей силой твоей» (Второзаконие 6:4-5). И затем добавляет: «Второе вот что: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Нет другой заповеди большей, чем эти».
Консенсус между Иисусом и его собеседником заключается в двойной заповеди любви к Богу и ближнему; две заповеди настолько объединены, что представляют собой одно и то же. Иисус — тот, кто умеет любить больше, чем кто-либо, и лучше, чем кто-либо. Иисус любит Отца превыше всего. На протяжении всего Евангелия раскрываются особые отношения между Иисусом и Отцом. Это смысл всей его жизни. Апостолы научены тем исключительным доверием, которое он оказал Отцу, вплоть до того, что назвал его нежным прозвищем «папа» («Абба»). И сколько раз слышали от него слова, что единственной целью его жизни было творить волю Божию: «Моя пища есть творить волю Пославшего Меня» (Ин 4:34)! Иисус действительно является высшим примером того, как любить Бога превыше всего. Иисус также любил людей с такой же силой. По этой причине «он стал плотью». В Священном Писании мы читаем, что Иисус так любил людей, что оставил небеса (т. е. полноту жизни, счастья, изобилия, мира), чтобы быть среди нас. И в его существовании был крещендо любви и страсти к мужчинам, вплоть до принесения в жертву собственной жизни. Иисус, который первым и полностью прожил эти слова, предполагает, что счастье заключается в том, чтобы любить других больше, чем себя. И этому типу любви не учатся в одиночку или за партами у мужчин; напротив, в этих местах учишься с ранних лет любить себя и свое дело превыше всего, в отличие от других. Любовь, о которой говорит Иисус, получена свыше, это дар Божий.Святая воскресная литургия – это привилегированный момент для получения великого дара любви. Посему в день Господень с радостной благодарностью приступим к жертвеннику. И мы, подобно тому мудрому книжнику, услышим себе повторение: «Недалеко вы от Царствия Божия».

通常時のXXXI

福音 (マルコ 12,28-34)
その時、律法の一人がイエスに近づき、「すべての戒めの中でどれが第一ですか?」と尋ねました。 イエスはこう答えました。「第一は、『聞け、イスラエルよ！ 私たちの神、主が唯一の主です。 あなたは心を尽くし、精神を尽くし、思いを尽くし、力を尽くしてあなたの神、主を愛するでしょう。」 二つ目は、「隣人を自分のように愛しなさい」です。 これより偉大な戒めは他にありません。」 律法学者は彼にこう言いました。「先生、よくおっしゃいました、そして真実によれば、彼は唯一無二であり、彼以外には誰もいないと。 心を尽くし、知性を尽くし、力を尽くして神を愛し、隣人を自分自身のように愛することは、あらゆるホロコーストや犠牲よりも価値がある。」 彼が賢明に答えたのを見て、イエスは彼に言った、「あなたは神の国から遠くない」。 そして、もう誰も彼に質問する勇気はありませんでした。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

イエスはエルサレムの神殿で律法学者に会いました。 彼はイエスに、「すべての戒めの中で第一のものは何ですか?」という真の決定的な質問をします。 実際、人生のすべてがそれに依存しています。 イエスはイエスの返答を待ちませんでした。 彼は、敬虔なイスラエル人が毎日朝夕に唱える信仰告白であるため、誰もが知っている申命記の一節を引用しています。 あなたは心を尽くし、精神を尽くし、力を尽くしてあなたの神、主を愛しなさい」（申命記6:4-5）。 そして彼はこう付け加えました。「第二に、あなたは隣人を自分のように愛するでしょう。」 これより偉大な戒めは他にありません。」
イエスと対話者との間の合意は、神と隣人への愛という二重の戒めにある。 2 つの戒めは同じものになるほど結合されています。 イエスは誰よりも、誰よりも愛する方法を知っているお方です。 イエスは何よりも父を愛しています。 福音書全体を通して、イエスと御父との非常に特殊な関係が現れます。 それが彼の人生そのものの理由なのです。 使徒たちは、父を「お父さん」（「アッバ」）という優しいあだ名で呼ぶほど、父に寄せた比類なき信頼によって教えられています。 そして、自分の人生の唯一の目的は神のご意志を行うことだ、「わたしを遣わされた方のご意志を行うことがわたしの糧である」(ヨハネ4:34)と彼が言うのを何度聞いたことでしょう。 イエスはまさに、何よりも神を愛する最高の模範です。 イエスも同じ熱量で人間を愛されました。 このために「彼は肉となった」のです。 聖書には、イエスが人間をとても愛したので、私たちの間にいるために天国（つまり、人生の充実、幸福、豊かさ、平和）を去ったことが書かれています。 そして彼の存在においては、男性に対する愛と情熱が最高潮に達し、自らの命を犠牲にするまでになった。 この言葉を最初に完全に実践したイエスは、幸福は自分自身よりも他人を愛することにあると示唆しています。 そして、この種の愛は、一人で学んだり、学校の机で学んだりするものではありません。 それどころか、これらの場所では、幼い頃から他人に対してではなく、何よりも自分自身と自分の仕事を愛することを学びます。 イエスが語る愛は天から受け取ったものであり、神からの贈り物であり、主日の聖典は愛という偉大な贈り物を受け取る特権的な瞬間です。 だからこそ、主の日には、喜びの感謝を持って祭壇に近づきましょう。 私たちも、あの賢明な律法学者のように、「あなたは神の国から遠くない」と繰り返すのを聞くでしょう。

평상시의 XXXI

복음(마르 12,28-34)
그때 서기관 중 한 사람이 예수께 다가와서 “모든 계명 중에 첫째가 무엇입니까?”라고 물었습니다. 예수께서는 이렇게 대답하셨습니다. “첫 번째는 “이스라엘아, 들어라! 우리 하나님 여호와는 유일한 여호와이시니 너는 마음을 다하고 목숨을 다하고 뜻을 다하고 힘을 다하여 주 너의 하나님을 사랑하라.” 두 번째는 이것이다. “네 이웃을 네 몸과 같이 사랑하라.” 이보다 더 큰 계명이 없느니라." 서기관이 그에게 말했습니다. “스승님, 진실에 따르면 그분은 유일하시고 그분 외에는 다른 이가 없다고 말씀하신 것이 옳습니다. 마음을 다하고 지혜를 다하고 힘을 다하여 하나님을 사랑하는 것과 이웃을 자기 몸과 같이 사랑하는 것이 모든 번제물과 제사보다 더 귀하니라." 예수께서 그 사람이 지혜롭게 대답함을 보시고 그에게 이르시되 네가 하나님 나라에 멀지 않도다. 그리고 더 이상 그에게 질문할 용기가 없었습니다.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

예수님은 예루살렘 성전에서 서기관을 만나셨습니다. 그는 예수님께 참되고 결정적인 질문을 던집니다. “모든 계명 중에 첫째가 무엇입니까?” 사실, 모든 삶이 그것에 달려 있습니다. 예수께서는 그의 응답을 기다리지 않으십니다. 그는 경건한 이스라엘 사람들이 매일 아침 저녁으로 낭송하는 신앙 고백으로 모든 사람에게 알려진 신명기의 한 구절을 인용합니다. “이스라엘아 들으라. 여호와는 우리 하나님이시요 여호와는 한 분이시니라. 너는 마음을 다하고 뜻을 다하고 힘을 다하여 네 하나님 여호와를 사랑하라”(신 6:4-5). 그리고 나서 그는 이렇게 덧붙입니다. “둘째는 이것이니, 이웃을 자신처럼 사랑하라는 것입니다. 이보다 더 큰 계명이 없느니라."
예수님과 그의 대담자 사이의 합의는 하나님과 이웃에 대한 사랑이라는 이중 계명에 있습니다. 두 계명은 서로 연합되어 같은 것이 됩니다. 예수님은 누구보다 더 사랑하고 누구보다 더 잘 사랑하는 법을 아시는 분이십니다. 예수님은 무엇보다도 아버지를 사랑하십니다. 복음 전반에 걸쳐 예수님과 아버지 사이의 매우 특별한 관계가 드러납니다. 그것이 바로 그의 삶의 이유이다. 사도들은 아버지를 "아빠"("Abbà")라는 부드러운 별명으로 부르실 정도로 아버지께 두신 특별한 신뢰로 가르침을 받습니다. 그리고 그들은 그분이 자신의 삶의 유일한 목적은 하나님의 뜻을 행하는 것이라고 말하는 것을 몇 번이나 들었습니까? "나의 음식은 나를 보내신 분의 뜻을 행하는 것입니다"(요한복음 4:34)! 예수님은 참으로 무엇보다도 하나님을 사랑하는 방법을 보여주는 최고의 모범이십니다. 예수님도 같은 열정으로 사람들을 사랑하셨습니다. 이러한 이유로 “그가 육신이 되셨”습니다. 성경에서 우리는 예수께서 사람들을 너무나 사랑하셔서 천국(즉, 생명의 충만함, 행복, 풍요, 평화)을 떠나 우리 가운데 거하셨다는 것을 읽습니다. 그리고 그의 존재 속에는 자신의 생명을 희생할 정도로 인간을 향한 사랑과 열정이 극에 달했습니다. 이 말씀을 처음으로 온전히 실천하신 예수님께서는 행복이 자신보다 다른 사람을 더 사랑하는 데 있다고 말씀하셨습니다. 그리고 이런 사랑은 혼자 배우거나 학교 책상에서 배우는 것이 아닙니다. 반대로, 이 곳에서는 어릴 때부터 다른 사람보다 자신과 자신의 사업을 무엇보다도 사랑하는 법을 배웁니다. 예수님께서 말씀하시는 사랑은 위로부터 받는 사랑, 하느님께서 주시는 선물입니다. 주일의 거룩한 전례는 사랑의 큰 선물을 받는 특권적인 순간입니다. 그러므로 주님의 날에 기쁜 마음으로 감사하는 마음으로 제단에 나아갑시다. 우리도 그 현명한 서기관처럼 “너희는 하나님의 나라에 멀지 않도다”라는 말을 반복하는 것을 듣게 될 것입니다.

الحادي والثلاثون من الوقت العادي

الإنجيل (مرقس 12، 28 – 34)
في ذلك الوقت، اقترب من يسوع واحد من الكتبة وسأله: "ما هي أول كل الوصايا؟". أجاب يسوع: «الأولى هي: «اسمع يا إسرائيل! الرب إلهنا هو الرب الوحيد. تحب الرب إلهك من كل قلبك ومن كل نفسك ومن كل فكرك ومن كل قوتك." والثانية هي: "تُحب قريبك كنفسك". ليس هناك قياده اعظم من هذا." فقال له الكاتب: «حسنًا قلت، يا معلم، وبالحق، إنه واحد وليس آخر سواه. أن تحبه من كل قلبك، ومن كل ذكائك، ومن كل قوتك، وأن تحب قريبك كنفسك، هي أفضل من كل المحرقات والتضحيات". فلما رأى يسوع أنه أجاب بحكمة، قال له: "لست بعيدًا عن ملكوت الله". ولم يعد لدى أحد الشجاعة لاستجوابه بعد الآن.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

في هيكل أورشليم، التقى يسوع كاتبًا. لقد سأل يسوع سؤالًا حقيقيًا وحاسمًا: "ما هي أول كل الوصايا؟". في الواقع، الحياة كلها تعتمد عليه. يسوع لا ينتظر جوابه. ويقتبس مقطعًا من سفر التثنية معروفًا للجميع باعتباره اعترافًا بالإيمان يتلوه بنو إسرائيل الأتقياء كل يوم، صباحًا ومساءً: «اسمع يا إسرائيل: الرب إلهنا، الرب واحد. تحب الرب إلهك من كل قلبك ومن كل نفسك ومن كل قدرتك" (تثنية 6: 4-5). ثم يضيف: «والثانية هي: تحب قريبك كنفسك. ليس هناك قياده اعظم من هذا."
الإجماع بين يسوع ومحاوره يكمن في الوصية المزدوجة: محبة الله والقريب؛ وصيتين متحدتين لتكونا نفس الشيء. يسوع هو الذي يعرف كيف يحب أكثر من أي شخص وأفضل من أي شخص آخر. يسوع يحب الآب فوق كل شيء. في كل أنحاء الإنجيل، تظهر العلاقة الخاصة جدًا بين يسوع والآب. وهو سبب حياته ذاتها. يتعلّم الرسل من خلال الثقة الفريدة التي وضعها في الآب، إلى درجة أنه يدعوه بلقب "أبي" ("أبا"). وكم سمعوه يقول إن هدف حياته الوحيد هو تحقيق مشيئة الله: "طعامي هو أن أعمل مشيئة الذي أرسلني" (يوحنا 4: 34)! إن يسوع هو حقًا أعلى مثال لكيفية محبة الله قبل كل شيء. كما أحب يسوع الرجال بنفس القوة. ولهذا السبب "صار جسدًا". نقرأ في الكتاب المقدس أن يسوع أحب البشر كثيرًا لدرجة أنه ترك السماء (أي ملء الحياة والسعادة والوفرة والسلام) ليكون بيننا. وفي وجوده كان هناك تصاعد في الحب والعاطفة تجاه الرجال، إلى حد التضحية بحياته. يشير يسوع، الذي عاش هذه الكلمات أولاً وبشكل كامل، إلى أن السعادة تكمن في محبة الآخرين أكثر من الذات. وهذا النوع من الحب لا يتم تعلمه بمفرده أو في مكاتب الرجال المدرسية؛ على العكس من ذلك، تتعلم في هذه الأماكن، منذ سن مبكرة، أن تحب نفسك وعملك قبل كل شيء، ضد الآخرين. إن الحب الذي يتحدث عنه يسوع يُقبل من فوق، وهو عطية من الله، وقداس الأحد المقدس هو اللحظة المميزة لتلقي هبة الحب العظيمة. لهذا السبب، في يوم الرب، بشكر فرح، نقترب من المذبح. ونحن أيضًا، مثل ذلك الكاتب الحكيم، سوف نسمع أنفسنا نردد: "لست بعيدًا عن ملكوت الله".

सामान्य समय का XXXI

सुसमाचार (एमके 12,28-34)
उस समय, एक शास्त्री यीशु के पास आया और उससे पूछा: "सभी आज्ञाओं में से पहली आज्ञा कौन सी है?" यीशु ने उत्तर दिया: “पहला है: “सुनो, हे इस्राएल! हमारा परमेश्वर यहोवा ही एकमात्र प्रभु है; तू अपने परमेश्वर यहोवा से अपने सारे मन, अपने सारे प्राण, अपने सारे मन, और अपनी सारी शक्ति से प्रेम रख। दूसरा यह है: "तू अपने पड़ोसी से अपने समान प्रेम रखना।" इनसे बढ़कर कोई अन्य आज्ञा नहीं है।" मुंशी ने उससे कहा: “आपने ठीक कहा, गुरु, और सत्य के अनुसार, कि वह अद्वितीय है और उसके अलावा कोई दूसरा नहीं है; उसे अपने पूरे दिल से, अपनी पूरी बुद्धि से और अपनी पूरी ताकत से प्यार करना और अपने पड़ोसी से अपने समान प्यार करना सभी प्रलय और बलिदानों से अधिक मूल्यवान है।" यह देखकर कि उसने बुद्धिमानी से उत्तर दिया था, यीशु ने उससे कहा: "तू परमेश्वर के राज्य से दूर नहीं है।" और अब किसी को उससे प्रश्न करने का साहस नहीं हुआ।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

यरूशलेम के मंदिर में यीशु की मुलाकात एक शास्त्री से होती है। वह यीशु से एक सच्चा, निर्णायक प्रश्न पूछता है: "सभी आज्ञाओं में से पहली आज्ञा क्या है?" वस्तुतः सारा जीवन इसी पर निर्भर है। यीशु उसके उत्तर की प्रतीक्षा नहीं करता। वह व्यवस्थाविवरण के उस अंश को उद्धृत करता है जो सभी को ज्ञात है क्योंकि यह विश्वास का पेशा है जिसे पवित्र इस्राएली हर दिन, सुबह और शाम पढ़ते हैं: "सुनो, इसराइल: भगवान हमारा भगवान है, भगवान एक है। तू अपने परमेश्वर यहोवा से अपने सारे मन, अपने सारे प्राण, और सारी शक्ति के साथ प्रेम रखना” (व्यवस्थाविवरण 6:4-5)। और फिर वह कहते हैं: “दूसरा यह है: तुम अपने पड़ोसी से अपने समान प्रेम करोगे।” इनसे बढ़कर कोई अन्य आज्ञा नहीं है।"
यीशु और उनके वार्ताकार के बीच सर्वसम्मति ईश्वर और पड़ोसी के प्रेम की दोहरी आज्ञा में है; दो आज्ञाएँ इतनी संयुक्त हैं मानो एक ही चीज़ हों। यीशु वह है जो किसी से भी अधिक और किसी से भी बेहतर प्रेम करना जानता है। यीशु सभी चीज़ों से ऊपर पिता से प्रेम करता है। संपूर्ण सुसमाचार में, यीशु और पिता के बीच का विशेष संबंध उभरकर सामने आता है। यही उसके जीवन का कारण है। प्रेरितों को उस एकमात्र भरोसे से सिखाया जाता है जो उन्होंने पिता पर रखा था, यहाँ तक कि उन्हें "पिता" ("अब्बा") के कोमल उपनाम से बुलाया जाता था। और कितनी बार उन्होंने उसे यह कहते हुए सुना है कि उसके जीवन का एकमात्र उद्देश्य भगवान की इच्छा पूरी करना है: "मेरा भोजन उसकी इच्छा पूरी करना है जिसने मुझे भेजा है" (यूहन्ना 4:34)! यीशु वास्तव में इस बात का सर्वोच्च उदाहरण है कि अन्य सभी चीज़ों से ऊपर ईश्वर से कैसे प्रेम किया जाए। यीशु ने भी मनुष्यों से उतनी ही तीव्रता से प्रेम किया। इस कारण "वह देहधारी हुआ"। पवित्रशास्त्र में हम पढ़ते हैं कि यीशु मनुष्यों से इतना प्रेम करते थे कि उन्होंने हमारे बीच रहने के लिए स्वर्ग (अर्थात जीवन की परिपूर्णता, खुशी, प्रचुरता, शांति) छोड़ दिया। और उनके अस्तित्व में पुरुषों के लिए प्रेम और जुनून का चरम था, यहां तक ​​कि उन्होंने अपने जीवन का बलिदान भी दे दिया। यीशु, जिन्होंने सबसे पहले और पूरी तरह से इन शब्दों को जीया, सुझाव देते हैं कि खुशी खुद से ज्यादा दूसरों को प्यार करने में है। और इस प्रकार का प्यार अकेले या पुरुषों के स्कूल डेस्क पर नहीं सीखा जाता है; इसके विपरीत, इन जगहों पर आप कम उम्र से ही दूसरों से ऊपर खुद से और अपने व्यवसाय से प्यार करना सीखते हैं। यीशु जिस प्रेम की बात करते हैं वह ऊपर से प्राप्त होता है, यह ईश्वर का एक उपहार है। रविवार की पवित्र पूजा प्रेम का महान उपहार प्राप्त करने का विशेषाधिकार प्राप्त क्षण है। इस कारण से, प्रभु के दिन, हर्षित कृतज्ञता के साथ, आइए हम वेदी के पास जाएँ। हम भी, उस बुद्धिमान शास्त्री की तरह, खुद को दोहराते हुए सुनेंगे: "आप भगवान के राज्य से दूर नहीं हैं"।

XXXI czasu zwykłego

Ewangelia (Mk 12,28-34)
W tym czasie podszedł do Jezusa jeden z uczonych w Piśmie i zapytał Go: „Które jest pierwsze ze wszystkich przykazań?”. Jezus odpowiedział: «Pierwsze jest: «Słuchaj, Izraelu! Pan, Bóg nasz, jest Panem jedynym; będziesz miłował Pana, Boga swego, całym swoim sercem, całą swoją duszą, całym swoim umysłem i całą swoją mocą.” Drugie jest to: „Będziesz miłował swego bliźniego jak siebie samego”. Nie ma innego przykazania większego od tych.” Uczony w Piśmie rzekł do niego: «Dobrze powiedziałeś, Mistrzu, i zgodnie z prawdą, że On jest jedyny i nie ma innego oprócz Niego; kochanie Go całym sercem, całą swoją inteligencją i całą swoją mocą, a miłowanie bliźniego jak siebie samego jest warte więcej niż wszystkie holokausty i ofiary”. Widząc, że mądrze odpowiedział, Jezus rzekł do niego: „Niedaleko jesteś od królestwa Bożego”. I nikt nie miał już odwagi go przesłuchiwać.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

W świątyni jerozolimskiej Jezus spotyka pisarza. Zadaje Jezusowi prawdziwe, decydujące pytanie: „Jakie jest pierwsze ze wszystkich przykazań?”. Tak naprawdę od tego zależy całe życie. Jezus nie czeka na jego odpowiedź. Przytacza znany wszystkim fragment Księgi Powtórzonego Prawa, gdyż jest to wyznanie wiary, które pobożni Izraelici recytują codziennie, rano i wieczorem: «Słuchaj, Izraelu: Pan jest naszym Bogiem, Pan jest jeden. Będziesz miłował Pana, Boga swego, całym swoim sercem, całą swoją duszą i całą swoją mocą” (Pwt 6,4-5). A potem dodaje: «Po drugie, będziesz miłował swego bliźniego jak siebie samego. Nie ma innego przykazania większego od tych.”
Konsensus między Jezusem a jego rozmówcą zawiera się w podwójnym przykazaniu miłości Boga i bliźniego; dwa przykazania tak złączone, że stanowią jedno. Jezus jest Tym, który potrafi kochać bardziej niż ktokolwiek inny i lepiej niż ktokolwiek inny. Jezus kocha Ojca ponad wszystko. W całej Ewangelii ukazuje się bardzo szczególna relacja między Jezusem a Ojcem. To jest powód jego życia. Apostołów uczy szczególne zaufanie, jakie pokładał w Ojcu, aż do tego, że nazywali Go czułym przydomkiem „tato” („Abbà”). Ileż to razy słyszeli, jak mówił, że jedynym celem jego życia było pełnienie woli Bożej: „Moim pokarmem jest pełnić wolę Tego, który mnie posłał” (J 4,34)! Jezus jest naprawdę najwyższym przykładem tego, jak kochać Boga ponad wszystko. Jezus także kochał ludzi z taką samą intensywnością. Dlatego „stał się ciałem”. W Piśmie Świętym czytamy, że Jezus tak bardzo umiłował ludzi, że opuścił niebo (czyli pełnię życia, szczęście, obfitość, pokój), aby być wśród nas. A w jego życiu było crescendo miłości i pasji do ludzi, aż do poświęcenia własnego życia. Jezus, który pierwszy i w pełni żył tymi słowami, sugeruje, że szczęście polega na kochaniu innych bardziej niż siebie. A tego rodzaju miłości nie można się nauczyć w samotności lub w szkolnych ławkach; wręcz przeciwnie, w tych miejscach od najmłodszych lat uczy się kochać siebie i swój biznes przede wszystkim, wbrew innym. Miłość, o której mówi Jezus, jest otrzymywana z góry, jest darem Boga.Święta liturgia niedzieli jest uprzywilejowanym momentem otrzymania wielkiego daru miłości. Dlatego w dniu Pańskim z radosną wdzięcznością przystąpmy do ołtarza. Również my, niczym ten mądry pisarz w Piśmie, usłyszymy, jak powtarzamy: „Niedaleko jesteś od królestwa Bożego”.

সাধারণ সময়ের XXXI

গসপেল (Mk 12,28-34)
সেই সময়ে, একজন শাসক যীশুর কাছে এসে জিজ্ঞাসা করলেন: "সকল আদেশের মধ্যে প্রথম কোনটি?"। যীশু উত্তর দিলেন: "প্রথমটি হল: "শোন, হে ইসরাইল! আমাদের প্রভু ঈশ্বরই একমাত্র প্রভু; তুমি তোমার সমস্ত হৃদয়, তোমার সমস্ত প্রাণ, তোমার সমস্ত মন এবং তোমার সমস্ত শক্তি দিয়ে তোমার ঈশ্বর সদাপ্রভুকে ভালবাসবে।" দ্বিতীয়টি হল: "তুমি তোমার প্রতিবেশীকে নিজের মতো ভালবাসবে।" এর চেয়ে বড় আর কোন আদেশ নেই।" লেখক তাকে বললেন: "আপনি ভাল বলেছেন, গুরু, এবং সত্য অনুসারে, তিনি অদ্বিতীয় এবং তিনি ছাড়া অন্য কেউ নেই; তাকে আপনার সমস্ত হৃদয় দিয়ে, আপনার সমস্ত বুদ্ধিমত্তা দিয়ে এবং আপনার সমস্ত শক্তি দিয়ে এবং আপনার প্রতিবেশীকে নিজের মতো করে ভালবাসা সমস্ত হত্যাকাণ্ড এবং বলিদানের চেয়ে মূল্যবান।" তিনি বিজ্ঞতার সাথে সাড়া দিয়েছেন দেখে যীশু তাকে বললেন: "তুমি ঈশ্বরের রাজ্য থেকে দূরে নও।" আর কেউ তাকে প্রশ্ন করার সাহস পেল না।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

জেরুজালেমের মন্দিরে, যিশু একজন লেখকের সাথে দেখা করেন। তিনি যীশুকে একটি সত্য, সিদ্ধান্তমূলক প্রশ্ন জিজ্ঞাসা করেন: "সকল আদেশের মধ্যে প্রথমটি কী?"। আসলে, জীবন এর উপর নির্ভর করে। যীশু তার প্রতিক্রিয়ার জন্য অপেক্ষা করেন না। তিনি Deuteronomy থেকে একটি অনুচ্ছেদ উদ্ধৃত করেছেন যা সকলের কাছে পরিচিত কারণ এটি বিশ্বাসের পেশা যা ধার্মিক ইস্রায়েলীরা প্রতিদিন সকাল এবং সন্ধ্যায় পাঠ করে: "শোন, ইস্রায়েল: প্রভু আমাদের ঈশ্বর, প্রভু এক। তুমি তোমার সমস্ত হৃদয়, তোমার সমস্ত প্রাণ এবং তোমার সমস্ত শক্তি দিয়ে তোমার ঈশ্বর সদাপ্রভুকে ভালবাসবে" (দ্বিতীয় 6:4-5)। এবং তারপর তিনি যোগ করেন: "দ্বিতীয়টি হল: আপনি আপনার প্রতিবেশীকে নিজের মতো ভালোবাসবেন। এর চেয়ে বড় আর কোন আদেশ নেই।"
যীশু এবং তাঁর কথোপকথনের মধ্যে ঐকমত্য হল ঈশ্বর এবং প্রতিবেশীর প্রতি ভালবাসার দ্বৈত আদেশে; দুটি আদেশ তাই একত্রিত হয় যেন একই জিনিস। ঈসা মসিহ হলেন একজন যিনি জানেন কিভাবে যে কারো থেকে বেশি এবং কারো থেকে ভালো ভালোবাসতে হয়। যীশু সব কিছুর উপরে পিতাকে ভালবাসেন। সমগ্র গসপেল জুড়ে, যীশু এবং পিতার মধ্যে খুব বিশেষ সম্পর্ক ফুটে উঠেছে। এটি তার জীবনের কারণ। প্রেরিতরা পিতার উপর যে একক আস্থা রেখেছিলেন তার দ্বারা শেখানো হয়, তাকে "বাবা" ("আব্বা") এর কোমল ডাকনাম দ্বারা ডাকা পর্যন্ত। এবং কতবার তারা তাকে বলতে শুনেছে যে তার জীবনের একমাত্র উদ্দেশ্য ছিল ঈশ্বরের ইচ্ছা পালন করা: "যিনি আমাকে পাঠিয়েছেন তার ইচ্ছা পালন করাই আমার খাদ্য" (Jn 4:34)! যীশু সত্যিই সব কিছুর উপরে ঈশ্বরকে কিভাবে ভালোবাসতে হয় তার সর্বোচ্চ উদাহরণ। যীশুও একই তীব্রতার সাথে পুরুষদের ভালোবাসতেন। এই কারণে "তিনি মাংস হয়ে গেলেন"। শাস্ত্রে আমরা পড়ি যে যীশু মানুষকে এতটাই ভালবাসতেন যে তিনি আমাদের মধ্যে থাকার জন্য স্বর্গ (অর্থাৎ জীবনের পূর্ণতা, সুখ, প্রাচুর্য, শান্তি) ত্যাগ করেছিলেন। এবং তার অস্তিত্বের মধ্যে ছিল পুরুষদের প্রতি ভালবাসা এবং আবেগ, নিজের জীবন বিসর্জন দেওয়ার বিন্দু পর্যন্ত। যীশু, যিনি এই শব্দগুলি প্রথম এবং সম্পূর্ণরূপে জীবনযাপন করেছিলেন, তিনি পরামর্শ দেন যে নিজের চেয়ে অন্যকে আরও বেশি ভালবাসার মধ্যেই সুখ নিহিত। এবং এই ধরনের প্রেম একা বা পুরুষদের স্কুল ডেস্কে শেখা হয় না; বিপরীতে, এই জায়গাগুলিতে আপনি ছোটবেলা থেকেই নিজেকে এবং আপনার ব্যবসাকে সর্বোপরি অন্যদের বিরুদ্ধে ভালবাসতে শিখেন। যীশু যে ভালবাসার কথা বলেছেন তা উপরে থেকে প্রাপ্ত হয়েছে, এটি ঈশ্বরের কাছ থেকে একটি উপহার। রবিবারের পবিত্র লিটার্জি হল ভালবাসার মহান উপহার পাওয়ার বিশেষ সুযোগ। এই কারণে, প্রভুর দিনে, আনন্দিত কৃতজ্ঞতার সাথে, আসুন আমরা বেদীর কাছে যাই। আমরাও সেই জ্ঞানী লেখকের মতো, নিজেদেরকে পুনরাবৃত্তি করতে শুনব: "আপনি ঈশ্বরের রাজ্য থেকে দূরে নন"।

XXXI ng ordinaryong panahon

Ebanghelyo (Mc 12,28-34)
Noong panahong iyon, lumapit kay Jesus ang isa sa mga eskriba at tinanong siya: "Alin ang una sa lahat ng mga utos?". Sumagot si Jesus: «Ang una ay: “Makinig ka, O Israel! Ang Panginoon nating Diyos ay ang tanging Panginoon; iibigin mo ang Panginoon mong Diyos nang buong puso mo at nang buong kaluluwa mo, nang buong pag-iisip at nang buong lakas." Ang pangalawa ay ito: “Iibigin mo ang iyong kapwa gaya ng iyong sarili.” Walang ibang utos na hihigit pa sa mga ito." Sinabi ng eskriba sa kanya: «Mabuti ang sinabi mo, Guro, at ayon sa katotohanan, na Siya ay natatangi at walang iba maliban sa Kanya; ang pag-ibig sa kanya nang buong puso, nang buong katalinuhan, at nang buong lakas, at ang pagmamahal sa iyong kapwa gaya ng iyong sarili ay higit na mahalaga kaysa sa lahat ng mga sinusunog at mga sakripisyo." Nang makita na siya ay tumugon nang matalino, sinabi ni Jesus sa kanya: "Ikaw ay hindi malayo sa kaharian ng Diyos." At wala nang may lakas ng loob na tanungin siya.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Sa templo ng Jerusalem, nakilala ni Jesus ang isang eskriba. Tinanong niya si Hesus ng isang totoo, mapagpasyang tanong: "Ano ang una sa lahat ng mga utos?". Sa katunayan, ang lahat ng buhay ay nakasalalay dito. Hindi hinihintay ni Jesus ang kanyang tugon. Sinipi niya ang isang sipi mula sa Deuteronomio na kilala ng lahat bilang ito ay ang pagpapahayag ng pananampalataya na binibigkas ng mga banal na Israelita araw-araw, umaga at gabi: «Makinig, Israel: ang Panginoon ay ating Diyos, ang Panginoon ay iisa. Iibigin mo ang Panginoon mong Diyos nang buong puso mo, at nang buong kaluluwa mo, at nang buong lakas mo” (Deut 6:4-5). At pagkatapos ay idinagdag niya: «Ang pangalawa ay ito: iibigin mo ang iyong kapwa gaya ng iyong sarili. Walang ibang utos na hihigit pa sa mga ito."
Ang pinagkasunduan sa pagitan ni Jesus at ng kanyang kausap ay nasa dobleng utos ng pag-ibig sa Diyos at sa kapwa; dalawang utos na lubos na nagkakaisa bilang isang bagay. Si Hesus ang taong marunong magmahal ng higit sa sinuman at higit sa sinuman. Mahal ni Hesus ang Ama higit sa lahat ng bagay. Sa buong Ebanghelyo, ang napakapartikular na relasyon ni Hesus at ng Ama ay lumilitaw. Ito ang dahilan ng kanyang buhay. Ang mga Apostol ay tinuruan sa pamamagitan ng tanging pagtitiwala na inilagay niya sa Ama, hanggang sa tawagin siya sa pamamagitan ng malambot na palayaw na "tatay" ("Abbà"). At ilang beses na nilang narinig na sinabi niya na ang tanging layunin ng kanyang buhay ay gawin ang kalooban ng Diyos: "Ang aking pagkain ay gawin ang kalooban ng nagsugo sa akin" (Jn 4:34)! Tunay na si Jesus ang pinakamataas na halimbawa kung paano mahalin ang Diyos nang higit sa lahat. Minahal din ni Jesus ang mga lalaki na may parehong intensidad. Dahil dito "siya ay naging laman". Sa Banal na Kasulatan ay mababasa natin na mahal na mahal ni Jesus ang mga tao kaya iniwan niya ang langit (i.e. ang kapunuan ng buhay, kaligayahan, kasaganaan, kapayapaan) upang makasama natin. At sa kanyang pag-iral ay nagkaroon ng isang crescendo ng pag-ibig at pagnanasa para sa mga lalaki, hanggang sa punto ng pagsasakripisyo ng kanyang sariling buhay. Si Jesus, na una at ganap na isinabuhay ang mga salitang ito, ay nagmumungkahi na ang kaligayahan ay nakasalalay sa pagmamahal sa iba nang higit pa sa sarili. At ang ganitong uri ng pag-ibig ay hindi natututunan nang nag-iisa o sa mga mesa ng paaralan ng mga lalaki; sa kabaligtaran, sa mga lugar na ito natututo ka, mula sa isang maagang edad, na mahalin ang iyong sarili at ang iyong negosyo higit sa lahat, laban sa iba. Ang pag-ibig na binanggit ni Hesus ay tinanggap mula sa itaas, ito ay isang regalo mula sa Diyos. Dahil dito, sa araw ng Panginoon, na may masayang pasasalamat, lumapit tayo sa altar. Tayo rin, tulad ng matalinong eskriba na iyon, ay maririnig sa ating sarili na umuulit: "Ikaw ay hindi malayo sa kaharian ng Diyos".

XXXI звичайного часу

Євангеліє (Мк 12,28-34)
У той час один із книжників підійшов до Ісуса і запитав Його: «Яка перша з усіх заповідей?». Ісус відповів: «Перше: «Слухай, Ізраїлю! Господь, Бог наш, єдиний Господь; будеш любити Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім розумом своїм, і всією силою своєю». Друга така: «Люби свого ближнього, як самого себе». Немає іншої заповіді, більшої за ці». Книжник сказав йому: «Ти добре сказав, Владико, і по правді, що Він єдиний і немає іншого, крім Нього; любити його всім своїм серцем, усім своїм розумом і всією своєю силою і любити свого ближнього, як самого себе, варто більше, ніж усі цілопалення та жертви». Побачивши, що він мудро відповів, Ісус сказав йому: «Ти недалеко від Царства Божого». І більше ні в кого не вистачало сміливості розпитувати його.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

В Єрусалимському храмі Ісус зустрічає книжника. Він ставить Ісусові правдиве, вирішальне питання: «Яка перша з усіх заповідей?». Власне, від цього залежить все життя. Ісус не чекає на його відповідь. Він цитує уривок із Повторення Закону, відомий усім, оскільки це сповідання віри, яке побожні ізраїльтяни читають щодня, вранці та ввечері: «Слухай, Ізраїлю: Господь Бог наш, Господь єдиний. Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Повт. 6, 4-5). А потім додає: «Друга така: люби ближнього свого, як самого себе. Немає іншої заповіді, більшої за ці».
Консенсус між Ісусом і його співрозмовником полягає в подвійній заповіді любові до Бога і ближнього; дві заповіді настільки об’єднані, що є одним і тим же. Ісус є тим, хто вміє любити більше за всіх і краще за всіх. Ісус любить Батька понад усе. У всьому Євангелії проявляються дуже особливі стосунки між Ісусом і Отцем. Це причина самого його життя. Апостоли навчені винятковою довірою, яку він покладав на Отця, аж до того, що називали його ніжним прізвиськом «тато» («Abbà»). І скільки разів вони чули, як він казав, що єдина мета його життя — чинити волю Божу: «Моя їжа — чинити волю Того, Хто послав Мене» (Йо. 4, 34)! Ісус є справді найкращим прикладом того, як любити Бога понад усе. Ісус також любив людей так само сильно. Тому «він став тілом». У Святому Письмі ми читаємо, що Ісус так любив людей, що залишив небо (тобто повноту життя, щастя, достаток, мир), щоб бути серед нас. І в його існуванні було крещендо любові та пристрасті до людей, аж до жертви власним життям. Ісус, який першим і повністю пережив ці слова, говорить, що щастя полягає в тому, щоб любити інших більше, ніж себе. І цього типу любові не вчаться поодинці чи за шкільною партою чоловіки; Навпаки, в цих місцях ви змалечку вчитеся любити себе і свою справу понад усе, проти інших. Любов, про яку говорить Ісус, отримана згори, це дар від Бога Свята Літургія неділі є привілейованим моментом для отримання великого дару любові. Тому в день Господній з радісною вдячністю приступімо до вівтаря. Ми також, як той мудрий книжник, почуємо, як повторюємо: «Ви недалеко від Царства Божого».

XXXI του συνηθισμένου χρόνου

Ευαγγέλιο (Μκ 12,28-34)
Εκείνη την ώρα, ένας από τους γραμματείς πλησίασε τον Ιησού και τον ρώτησε: «Ποια είναι η πρώτη από όλες τις εντολές;». Ο Ιησούς απάντησε: «Το πρώτο είναι: «Άκου, Ισραήλ! Ο Κύριος ο Θεός μας είναι ο μόνος Κύριος. θα αγαπάς τον Κύριο τον Θεό σου με όλη σου την καρδιά και με όλη σου την ψυχή, με όλο σου το μυαλό και με όλη σου τη δύναμή». Το δεύτερο είναι το εξής: «Θα αγαπήσεις τον πλησίον σου όπως τον εαυτό σου». Δεν υπάρχει άλλη εντολή μεγαλύτερη από αυτές». Ο γραμματέας του είπε: «Καλά είπες, Δάσκαλε, και σύμφωνα με την αλήθεια, ότι είναι μοναδικός και δεν υπάρχει άλλος εκτός από Αυτόν. Το να τον αγαπάς με όλη σου την καρδιά, με όλη σου τη νοημοσύνη και με όλη σου τη δύναμη και να αγαπάς τον πλησίον σου όπως τον εαυτό σου αξίζει περισσότερο από όλα τα ολοκαυτώματα και τις θυσίες». Βλέποντας ότι είχε απαντήσει σοφά, ο Ιησούς του είπε: «Δεν είσαι μακριά από τη βασιλεία του Θεού». Και κανείς δεν είχε πια το θάρρος να τον αμφισβητήσει.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Στο ναό της Ιερουσαλήμ, ο Ιησούς συναντά έναν γραμματέα. Κάνει στον Ιησού μια αληθινή, αποφασιστική ερώτηση: «Ποια είναι η πρώτη από όλες τις εντολές;». Στην πραγματικότητα, όλη η ζωή εξαρτάται από αυτό. Ο Ιησούς δεν περιμένει την απάντησή του. Παραθέτει ένα απόσπασμα από το Δευτερονόμιο που είναι γνωστό σε όλους καθώς είναι η ομολογία της πίστης που απαγγέλλουν οι ευσεβείς Ισραηλίτες κάθε μέρα, πρωί και βράδυ: «Άκου, Ισραήλ: ο Κύριος είναι ο Θεός μας, ο Κύριος είναι ένας. Θα αγαπάς τον Κύριο τον Θεό σου με όλη σου την καρδιά και με όλη σου την ψυχή και με όλη τη δύναμή σου» (Δευτ. 6:4-5). Και μετά προσθέτει: «Το δεύτερο είναι το εξής: θα αγαπάς τον πλησίον σου όπως τον εαυτό σου. Δεν υπάρχει άλλη εντολή μεγαλύτερη από αυτές».
Η συναίνεση μεταξύ του Ιησού και του συνομιλητή του βρίσκεται στη διπλή εντολή της αγάπης του Θεού και του πλησίον. δύο εντολές τόσο ενωμένες ώστε να είναι το ίδιο πράγμα. Ο Ιησούς είναι αυτός που ξέρει να αγαπά περισσότερο από οποιονδήποτε και καλύτερα από οποιονδήποτε. Ο Ιησούς αγαπά τον Πατέρα πάνω από όλα. Σε όλο το Ευαγγέλιο, αναδεικνύεται η πολύ ιδιαίτερη σχέση μεταξύ του Ιησού και του Πατέρα. Είναι ο λόγος της ίδιας της ζωής του. Οι Απόστολοι διδάσκονται από την μοναδική εμπιστοσύνη που έθεσε στον Πατέρα, σε σημείο να τον αποκαλούν με το τρυφερό παρατσούκλι του «μπαμπά» («Abbà»). Και πόσες φορές τον έχουν ακούσει να λέει ότι ο μόνος σκοπός της ζωής του ήταν να κάνει το θέλημα του Θεού: «Η τροφή μου είναι να κάνω το θέλημα εκείνου που με απέστειλε» (Ιω. 4,34)! Ο Ιησούς είναι πραγματικά το υψηλότερο παράδειγμα για το πώς να αγαπάμε τον Θεό πάνω από όλα. Ο Ιησούς αγαπούσε επίσης τους ανθρώπους με την ίδια ένταση. Για το λόγο αυτό «σαρκώθηκε». Στη Γραφή διαβάζουμε ότι ο Ιησούς αγαπούσε τους ανθρώπους τόσο πολύ που άφησε τον παράδεισο (δηλαδή την πληρότητα της ζωής, την ευτυχία, την αφθονία, την ειρήνη) για να είναι ανάμεσά μας. Και στην ύπαρξή του υπήρχε ένα κρεσέντο αγάπης και πάθους για τους άντρες, σε σημείο να θυσιάσει την ίδια του τη ζωή. Ο Ιησούς, ο οποίος έζησε πρώτος και πλήρως αυτά τα λόγια, προτείνει ότι η ευτυχία έγκειται στο να αγαπάς τους άλλους περισσότερο από τον εαυτό σου. Και αυτός ο τύπος αγάπης δεν μαθαίνεται μόνος ή στα θρανία των ανδρών. Αντίθετα, σε αυτά τα μέρη μαθαίνεις από νωρίς να αγαπάς τον εαυτό σου και την επιχείρησή σου πάνω από όλα, απέναντι στους άλλους. Η αγάπη για την οποία μιλάει ο Ιησούς λαμβάνεται από ψηλά, είναι δώρο Θεού.Η ιερά λειτουργία της Κυριακής είναι η προνομιακή στιγμή για να λάβεις το μεγάλο δώρο της αγάπης. Γι' αυτό, την ημέρα του Κυρίου, με χαρμόσυνη ευγνωμοσύνη, ας πλησιάσουμε το θυσιαστήριο. Κι εμείς, όπως εκείνος ο σοφός γραμματέας, θα ακούσουμε τον εαυτό μας να επαναλαμβάνει: «Δεν είσαι μακριά από τη βασιλεία του Θεού».

XXXI ya wakati wa kawaida

Injili (Mk 12,28-34)
Wakati huo, mmoja wa waandishi alimwendea Yesu na kumuuliza: "Ni ipi iliyo ya kwanza kati ya amri zote?". Yesu akajibu: «Ya kwanza ni: “Sikiliza, Ee Israeli! Bwana Mungu wetu ndiye Bwana pekee; utampenda Bwana Mungu wako kwa moyo wako wote, na kwa roho yako yote, na kwa akili zako zote, na kwa nguvu zako zote." Ya pili ndiyo hii: "Mpende jirani yako kama nafsi yako." Hakuna amri nyingine iliyo kuu kuliko hizi." Mwandishi akamwambia: «Umesema vyema, Mwalimu, na kulingana na ukweli, kwamba Yeye ni wa pekee na hakuna mwingine ila Yeye; kumpenda kwa moyo wako wote, na kwa akili zako zote, na kwa nguvu zako zote, na kumpenda jirani yako kama nafsi yako, ni bora kuliko dhabihu zote na dhabihu zote." Yesu alipoona kwamba amejibu kwa hekima, akamwambia: “Wewe si mbali na Ufalme wa Mungu.” Na hakuna aliyekuwa na ujasiri wa kumhoji tena.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Katika hekalu la Yerusalemu, Yesu anakutana na mwandishi. Anamuuliza Yesu swali la kweli, la kukata shauri: “Katika amri zote ni ipi iliyo ya kwanza?”. Kwa kweli, maisha yote inategemea. Yesu hangojei majibu yake. Ananukuu kifungu cha Kumbukumbu la Torati kinachojulikana na wote kwa kuwa ni kiri ya imani ambayo Waisraeli wachamungu hukariri kila siku, asubuhi na jioni: «Sikiliza, Israeli: Bwana ndiye Mungu wetu, Bwana ndiye mmoja. Nawe mpende Bwana, Mungu wako, kwa moyo wako wote, na kwa roho yako yote, na kwa nguvu zako zote” (Kumb 6:4-5). Na kisha anaongeza: «Ya pili ndiyo hii: Mpende jirani yako kama nafsi yako. Hakuna amri nyingine iliyo kuu kuliko hizi."
Makubaliano kati ya Yesu na mpatanishi wake yamo katika amri mbili za upendo wa Mungu na jirani; amri mbili zilizounganishwa ili kuwa kitu kimoja. Yesu ndiye anayejua kupenda kuliko mtu yeyote na bora kuliko mtu yeyote. Yesu anampenda Baba kuliko vitu vyote. Katika Injili yote, uhusiano wa pekee kati ya Yesu na Baba unajitokeza. Ndio sababu ya maisha yake. Mitume wanafundishwa kwa imani ya pekee ambayo aliweka kwa Baba, hadi kufikia hatua ya kumwita kwa lakabu nyororo ya "baba" ("Abba"). Na ni mara ngapi wamemsikia akisema kwamba kusudi pekee la maisha yake lilikuwa kufanya mapenzi ya Mungu: “Chakula changu ndicho hiki, niyatende mapenzi yake aliyenipeleka” (Yn 4:34)! Yesu ndiye kielelezo cha juu kabisa cha jinsi ya kumpenda Mungu kuliko yote. Yesu pia aliwapenda wanaume kwa nguvu kama hiyo. Kwa sababu hii "alifanyika mwili". Katika Maandiko tunasoma kwamba Yesu aliwapenda wanadamu sana hivi kwamba aliondoka mbinguni (yaani utimilifu wa uzima, furaha, wingi, amani) ili awe kati yetu. Na katika kuwepo kwake kulikuwa na crescendo ya upendo na shauku kwa wanaume, hadi kufikia hatua ya kutoa maisha yake mwenyewe. Yesu, ambaye aliishi maneno hayo kwanza na kikamili, adokeza kwamba furaha inategemea kuwapenda wengine kuliko nafsi yako. Na aina hii ya upendo haijifunzi peke yake au kwenye madawati ya shule ya wanaume; kinyume chake, katika maeneo haya unajifunza, tangu umri mdogo, kujipenda mwenyewe na biashara yako juu ya yote, dhidi ya wengine. Upendo ambao Yesu anaongelea unapokelewa kutoka juu, ni zawadi kutoka kwa Mungu.Liturujia takatifu ya Jumapili ni wakati wa upendeleo wa kupokea zawadi kuu ya upendo. Kwa sababu hii, katika siku ya Bwana, kwa shukrani za furaha, tuikaribie madhabahu. Sisi pia, kama yule mwandishi mwenye busara, tutasikia tukijirudia: “Wewe hauko mbali na ufalme wa Mungu”.

XXXI mùa thường niên

Tin Mừng (Mc 12,28-34)
Khi ấy, một kinh sư đến gần Chúa Giêsu và hỏi Người: “Giới răn nào đứng đầu trong các giới răn?”. Chúa Giêsu trả lời: “Điều đầu tiên là: “Hỡi Israel, hãy lắng nghe! Chúa, Thiên Chúa của chúng ta, là Chúa duy nhất; ngươi sẽ yêu mến Đức Chúa, Thiên Chúa của ngươi, hết lòng, hết linh hồn, hết trí khôn và hết sức lực ngươi”. Điều thứ hai là: “Ngươi phải yêu người lân cận như chính mình”. Không có điều răn nào lớn hơn những điều răn này”. Người thông giáo nói với Ngài: «Thưa Thầy, Thầy nói rất đúng, và theo sự thật thì Ngài là duy nhất và không có ai khác ngoài Ngài; yêu mến Người hết lòng, hết trí thông minh, hết sức lực và yêu người lân cận như chính mình thì đáng giá hơn mọi lễ thiêu và hy sinh.” Thấy ông đã trả lời khôn ngoan, Chúa Giêsu nói với ông: "Ông không còn xa Nước Thiên Chúa đâu". Và không ai còn đủ can đảm để tra hỏi anh nữa.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Tại đền thờ Giêrusalem, Chúa Giêsu gặp một kinh sư. Ông hỏi Chúa Giêsu một câu hỏi thực sự và dứt khoát: “Điều răn đứng đầu trong tất cả các giới răn là gì?”. Trên thực tế, tất cả cuộc sống đều phụ thuộc vào nó. Chúa Giêsu không chờ đợi câu trả lời của ông. Ông trích dẫn một đoạn trong sách Đệ Nhị Luật được mọi người biết đến vì đây là lời tuyên xưng đức tin mà những người Israel ngoan đạo đọc mỗi ngày, sáng và tối: «Hỡi Israel, hãy lắng nghe: Chúa là Thiên Chúa của chúng ta, Chúa là một. Ngươi phải yêu mến Đức Chúa, Thiên Chúa của ngươi, hết lòng, hết linh hồn và hết sức lực ngươi” (Đnl 6,4-5). Và sau đó ông nói thêm: «Điều thứ hai là thế này: bạn sẽ yêu người lân cận như chính mình. Không có điều răn nào lớn hơn những điều răn này”.
Sự đồng thuận giữa Chúa Giêsu và người đối thoại của Ngài nằm ở giới răn kép về tình yêu Thiên Chúa và người lân cận; hai điều răn hợp nhất đến mức giống nhau. Chúa Giêsu là Đấng biết yêu thương hơn ai hết và tốt hơn ai hết. Chúa Giêsu yêu mến Chúa Cha trên hết mọi sự. Xuyên suốt Tin Mừng, nổi lên mối quan hệ rất đặc biệt giữa Chúa Giêsu và Chúa Cha. Đó là lý do chính cho cuộc sống của anh ấy. Các Tông Đồ được dạy dỗ bởi lòng tin cậy đặc biệt mà Người đặt vào Chúa Cha, đến mức gọi Người bằng biệt danh dịu dàng là “cha” (“Abbà”). Và đã bao nhiêu lần họ nghe Người nói rằng mục đích duy nhất của cuộc đời Người là làm theo ý Thiên Chúa: “Lương thực của Thầy là làm theo ý Đấng đã sai Thầy” (Ga 4:34)! Chúa Giêsu thực sự là mẫu mực cao nhất về cách yêu mến Thiên Chúa trên hết mọi sự. Chúa Giêsu cũng yêu thương con người mãnh liệt như vậy. Vì lý do này mà “Ngài đã trở nên xác thịt”. Trong Kinh thánh, chúng ta đọc rằng Chúa Giêsu yêu thương con người đến nỗi Ngài đã rời bỏ thiên đàng (tức là cuộc sống viên mãn, hạnh phúc, sung túc, bình an) để ở giữa chúng ta. Và trong sự tồn tại của anh, tình yêu và niềm đam mê đàn ông lên đến đỉnh điểm, đến mức hy sinh mạng sống của chính mình. Chúa Giêsu, Đấng đầu tiên sống trọn vẹn những lời này, cho thấy rằng hạnh phúc nằm ở chỗ yêu người khác hơn chính mình. Và kiểu tình yêu này không phải được học một mình hay trên bàn học của đàn ông; ngược lại, ở những nơi này, ngay từ khi còn nhỏ, bạn đã học được cách yêu bản thân và công việc kinh doanh của mình trước hết, chống lại người khác. Tình yêu mà Chúa Giêsu nói đến được nhận lãnh từ trên cao, là một hồng ân của Thiên Chúa. Phụng vụ thánh Chúa nhật là thời điểm đặc biệt để đón nhận hồng ân cao cả của tình yêu. Vì lý do này, vào ngày của Chúa, với lòng vui mừng tạ ơn, chúng ta hãy đến gần bàn thờ. Cả chúng ta nữa, giống như vị kinh sư khôn ngoan đó, sẽ nghe chính mình lặp lại: “Các ngươi không còn xa Nước Thiên Chúa đâu”.

സാധാരണ സമയത്തിൻ്റെ XXXI

സുവിശേഷം (Mk 12,28-34)
ആ സമയത്ത്, ശാസ്ത്രിമാരിൽ ഒരാൾ യേശുവിനെ സമീപിച്ച് അവനോട് ചോദിച്ചു: "എല്ലാ കല്പനകളിലും ആദ്യത്തേത് ഏതാണ്?". യേശു മറുപടി പറഞ്ഞു: "ആദ്യത്തേത്: "ഇസ്രായേലേ, കേൾക്കൂ! നമ്മുടെ ദൈവമായ കർത്താവ് ഏക കർത്താവാണ്; നിൻ്റെ ദൈവമായ കർത്താവിനെ നീ പൂർണ്ണഹൃദയത്തോടും പൂർണ്ണാത്മാവോടും പൂർണ്ണമനസ്സോടും പൂർണ്ണശക്തിയോടും കൂടെ സ്നേഹിക്കും." രണ്ടാമത്തേത് ഇതാണ്: "നിന്നെപ്പോലെ നിൻ്റെ അയൽക്കാരനെ സ്നേഹിക്കണം." ഇതിലും വലിയ മറ്റൊരു കൽപ്പനയില്ല." ശാസ്ത്രി അവനോട് പറഞ്ഞു: "ഗുരോ, നീ പറഞ്ഞത് നന്നായി, സത്യമനുസരിച്ച്, അവൻ അതുല്യനാണ്, അവനല്ലാതെ മറ്റാരുമില്ല; പൂർണ്ണഹൃദയത്തോടും പൂർണ്ണബുദ്ധിയോടും പൂർണ്ണശക്തിയോടുംകൂടെ അവനെ സ്നേഹിക്കുക, നിന്നെപ്പോലെ നിൻ്റെ അയൽക്കാരനെയും സ്നേഹിക്കുക എന്നത് എല്ലാ ഹോമയാഗങ്ങളേക്കാളും ത്യാഗങ്ങളേക്കാളും വിലപ്പെട്ടതാണ്." അവൻ ജ്ഞാനപൂർവം പ്രതികരിച്ചു എന്നു കണ്ടപ്പോൾ യേശു അവനോടു പറഞ്ഞു: "നീ ദൈവരാജ്യത്തിൽനിന്നു അകന്നവനല്ല." പിന്നെ അവനെ ചോദ്യം ചെയ്യാൻ ആർക്കും ധൈര്യമുണ്ടായിരുന്നില്ല.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ജറുസലേം ദേവാലയത്തിൽവെച്ച് യേശു ഒരു എഴുത്തുകാരനെ കണ്ടുമുട്ടുന്നു. അവൻ യേശുവിനോട് സത്യവും നിർണായകവുമായ ഒരു ചോദ്യം ചോദിക്കുന്നു: "എല്ലാ കൽപ്പനകളിലും ആദ്യത്തേത് എന്താണ്?". വാസ്തവത്തിൽ, എല്ലാ ജീവിതവും അതിനെ ആശ്രയിച്ചിരിക്കുന്നു. യേശു അവൻ്റെ പ്രതികരണത്തിനായി കാത്തിരിക്കുന്നില്ല. എല്ലാ ദിവസവും രാവിലെയും വൈകുന്നേരവും ഭക്തിയുള്ള ഇസ്രായേല്യർ പാരായണം ചെയ്യുന്ന വിശ്വാസത്തിൻ്റെ തൊഴിലായതിനാൽ എല്ലാവർക്കും അറിയാവുന്ന നിയമാവർത്തനത്തിലെ ഒരു ഭാഗം അദ്ദേഹം ഉദ്ധരിക്കുന്നു: "ഇസ്രായേലേ, കേൾക്കൂ: കർത്താവ് നമ്മുടെ ദൈവമാണ്, കർത്താവ് ഏകനാണ്. നിൻ്റെ ദൈവമായ യഹോവയെ നീ പൂർണ്ണഹൃദയത്തോടും പൂർണ്ണാത്മാവോടും പൂർണ്ണശക്തിയോടുംകൂടെ സ്നേഹിക്കേണം" (നിയമം 6:4-5). എന്നിട്ട് അവൻ കൂട്ടിച്ചേർക്കുന്നു: "രണ്ടാമത്തേത് ഇതാണ്: നീ നിന്നെപ്പോലെ നിൻ്റെ അയൽക്കാരനെ സ്നേഹിക്കും. ഇതിലും വലിയ മറ്റൊരു കൽപ്പനയില്ല."
യേശുവും അവൻ്റെ സംഭാഷകനും തമ്മിലുള്ള സമവായം ദൈവത്തോടും അയൽക്കാരനോടും ഉള്ള സ്നേഹത്തിൻ്റെ ഇരട്ട കൽപ്പനയിലാണ്; രണ്ടു കൽപ്പനകൾ ഒരേ കാര്യം ആകത്തക്കവണ്ണം ഏകീകൃതമാണ്. ആരെക്കാളും ആരെക്കാളും നന്നായി സ്നേഹിക്കാൻ അറിയാവുന്നവനാണ് യേശു. യേശു എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി പിതാവിനെ സ്നേഹിക്കുന്നു. സുവിശേഷത്തിലുടനീളം, യേശുവും പിതാവും തമ്മിലുള്ള സവിശേഷമായ ബന്ധം ഉയർന്നുവരുന്നു. അതാണ് അവൻ്റെ ജീവിതത്തിന് കാരണം. പിതാവ് ("അബ്ബാ") എന്ന ആർദ്രമായ വിളിപ്പേരിൽ അവനെ വിളിക്കുന്നത് വരെ പിതാവിൽ അർപ്പിച്ച ഏക വിശ്വാസമാണ് അപ്പോസ്തലന്മാരെ പഠിപ്പിക്കുന്നത്. തൻ്റെ ജീവിതത്തിൻ്റെ ഏകലക്ഷ്യം ദൈവഹിതം നിറവേറ്റുക മാത്രമാണെന്ന് അവൻ എത്ര പ്രാവശ്യം പറയുന്നത് അവർ കേട്ടിട്ടുണ്ട്: "എന്നെ അയച്ചവൻ്റെ ഇഷ്ടം ചെയ്യുക എന്നതാണ് എൻ്റെ ഭക്ഷണം" (യോഹന്നാൻ 4:34)! എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി ദൈവത്തെ എങ്ങനെ സ്നേഹിക്കാം എന്നതിൻ്റെ ഏറ്റവും ഉയർന്ന ഉദാഹരണമാണ് യേശു. യേശുവും അതേ തീവ്രതയോടെ മനുഷ്യരെ സ്നേഹിച്ചു. ഇക്കാരണത്താൽ അവൻ "ജഡമായി". തിരുവെഴുത്തുകളിൽ നാം വായിക്കുന്നത് യേശു മനുഷ്യരെ അത്രയധികം സ്നേഹിച്ചു, അവൻ സ്വർഗ്ഗം (അതായത് ജീവിതത്തിൻ്റെ പൂർണ്ണത, സന്തോഷം, സമൃദ്ധി, സമാധാനം) നമ്മുടെ ഇടയിൽ ആയിരിക്കാൻ വിട്ടു. അവൻ്റെ അസ്തിത്വത്തിൽ മനുഷ്യരോടുള്ള സ്നേഹത്തിൻ്റെയും അഭിനിവേശത്തിൻ്റെയും ഒരു ക്രെസെൻഡോ ഉണ്ടായിരുന്നു, സ്വന്തം ജീവൻ ബലിയർപ്പിക്കാൻ. ഈ വാക്കുകൾ ആദ്യമായും പൂർണ്ണമായും ജീവിച്ച യേശു, തന്നേക്കാൾ കൂടുതൽ മറ്റുള്ളവരെ സ്നേഹിക്കുന്നതിലാണ് സന്തോഷം എന്ന് സൂചിപ്പിക്കുന്നു. ഇത്തരത്തിലുള്ള സ്നേഹം ഒറ്റയ്‌ക്കോ പുരുഷന്മാരുടെ സ്‌കൂൾ മേശകളിൽ നിന്നോ പഠിക്കുന്നില്ല; നേരെമറിച്ച്, ഈ സ്ഥലങ്ങളിൽ, ചെറുപ്പം മുതലേ, നിങ്ങളെയും നിങ്ങളുടെ ബിസിനസ്സിനെയും മറ്റുള്ളവർക്കെതിരെ സ്നേഹിക്കാൻ നിങ്ങൾ പഠിക്കുന്നു. യേശു പറയുന്ന സ്നേഹം മുകളിൽ നിന്ന് ലഭിക്കുന്നതാണ്, അത് ദൈവത്തിൽ നിന്നുള്ള ഒരു സമ്മാനമാണ്, ഞായറാഴ്ചയിലെ വിശുദ്ധ ആരാധനക്രമം സ്നേഹത്തിൻ്റെ മഹത്തായ സമ്മാനം സ്വീകരിക്കാനുള്ള പ്രത്യേക നിമിഷമാണ്. ഇക്കാരണത്താൽ, കർത്താവിൻ്റെ ദിനത്തിൽ, സന്തോഷകരമായ കൃതജ്ഞതയോടെ, നമുക്ക് അൾത്താരയെ സമീപിക്കാം. ആ ജ്ഞാനിയായ എഴുത്തുകാരനെപ്പോലെ ഞങ്ങളും സ്വയം ആവർത്തിക്കുന്നത് കേൾക്കും: "നിങ്ങൾ ദൈവരാജ്യത്തിൽ നിന്ന് അകലെയല്ല".

XXXI nke oge nkịtị

Oziọma (Mk 12:28-34)
N’oge ahụ, otu n’ime ndị odeakwụkwọ bịakwutere Jizọs ma jụọ ya, sị: “Ònye bụ nke mbụ n’ime ihe niile e nyere n’iwu?”. Jizọs zara, sị: “Nke mbụ bụ: “Gee ntị, Izrel! Jehova, bú Chineke-ayi, bu nání Ya; ị ga-ejikwa obi gị dum na mkpụrụ obi gị dum na uche gị dum na ike gị dum hụ Jehova bụ́ Chineke gị n’anya.” Nke abụọ bụ nke a: “Hụ onye agbata obi gị n'anya dị ka onwe gị.” Ọ dịghị ihe ọzọ e nyere n’iwu ka ndị a.” Odeakwụkwọ ahụ sịrị ya: «Ị kwuru nke ọma, Nna-ukwu, na dị ka eziokwu, na ọ bụ ihe pụrụ iche na ọ dịghị ọzọ ma e wezụga Ya; jiri obi gị dum na amamihe gị dum na ike gị dum hụ ya n’anya, hụkwa onye agbata obi gị n’anya dị ka onwe gị dị oké ọnụ ahịa karịa àjà nkịtị na àjà nkịtị.” Ebe Jizọs hụrụ na o ji amamihe zaghachi, ọ sịrị ya: “Ị nọghị n’ebe dị anya n’alaeze Chineke.” Ọ dịghịkwa onye nwere obi ike ịjụ ya ọzọ.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

N’ụlọ nsọ Jeruselem, Jizọs zutere otu odeakwụkwọ. Ọ jụrụ Jizọs ajụjụ bụ́ eziokwu, nke pụtara ìhè: “Gịnị bụ nke mbụ n’ime ihe niile e nyere n’iwu?”. N'ezie, ndụ niile dabere na ya. Jizọs echereghị azịza ya. Ọ na-ehota akụkụ Akwụkwọ Nsọ na Deuterọnọmi maara dị ka ọ bụ ọrụ nke okwukwe ka ndị Izrel na-asọpụrụ Chineke na-agụ kwa ụbọchị, ụtụtụ na mgbede: “Geenụ, Israel: Jehova bụ Chineke anyị, Jehova bụ otu. Ị ga-ejikwa obi gị dum na mkpụrụ obi gị dum na ike gị dum hụ Jehova bụ́ Chineke gị n’anya.”—Deut 6:4-5. Ma mgbe ahụ ọ na-agbakwụnye, sị: «Nke abụọ bụ nke a: ị ga-ahụ onye agbata obi gị n'anya dị ka onwe gị. Ọ dịghị ihe ọzọ e nyere n’iwu ka ndị a.”
Nkwekọrịta dị n'etiti Jizọs na onye na-emekọrịta ihe bụ n'iwu abụọ nke ịhụ Chineke na onye agbata obi; iwu-nsọ abụọ jikọtara ọnụ ka ha bụrụ otu ihe. Jizọs bụ onye maara otú e si ahụ n'anya karịa onye ọ bụla ma dị mma karịa onye ọ bụla. Jizọs hụrụ Nna ya n’anya karịa ihe niile. N'ime Oziọma ahụ dum, mmekọrịta dị n'etiti Jizọs na Nna na-apụta. Ọ bụ ya mere o ji dịrị ndụ. A na-akụziri Ndị-ozi site n’otu ntụkwasị obi nke o tinyere n’ime Nna, ruo n’ókè nke ịkpọ ya site n’aha dị nro nke “papa” (“Abbà”). Ugboro ole ka ha nụkwara ka ọ na-ekwu na nanị nzube nke ndụ ya bụ ime uche Chineke: “Ihe oriri m bụ ime uche onye zitere m” (Jọn 4:34)! Jizọs bụ n’ezie ihe atụ kacha elu nke otu esi ahụ Chineke n’anya karịa ihe niile. Jizọs hụkwara ụmụ nwoke n'anya otú ahụ. N'ihi nke a "ọ ghọrọ anụ ahụ". N'ime Akwụkwọ Nsọ, anyị na-agụ na Jizọs hụrụ mmadụ n'anya nke ukwuu nke na ọ hapụrụ eluigwe (ya bụ, njuju nke ndụ, obi ụtọ, ụbara, udo) ịnọ n'etiti anyị. Na n'ịdị adị ya, e nwere nhụsianya nke ịhụnanya na agụụ maka ndị mmadụ, ruo n'ókè nke ịchụ ndụ nke ya n'àjà. Jizọs, bụ́ onye biri ndụ n'ụzọ zuru ezu okwu ndị a, na-atụ aro na obi ụtọ dabeere n'ịhụ ndị ọzọ n'anya karịa onwe ya. Na ụdị ịhụnanya a na-adịghị amụta naanị ma ọ bụ na ụlọ akwụkwọ desks nke ụmụ nwoke; N'ụzọ megidere nke ahụ, n'ebe ndị a ị na-amụta, site na nwata, ịhụ onwe gị na azụmahịa gị n'anya karịa ihe niile, megide ndị ọzọ. Ihụnanya ahụ Jizọs kwuru maka ya bụ nke sitere n’elu anata ya, ọ bụ onyinye sitere n’aka Chineke.Eme-nsọ nke ụbọchị ụka bụ oge ohere ịnata nnukwu onyinye ịhụnanya. N’ihi nke a, n’ụbọchị Jehova, jiri obi ụtọ na-enye ekele, ka anyị bịaruo ebe ịchụàjà nso. Anyị onwe anyị kwa, dị ka odeakwụkwọ ahụ maara ihe, ga-anụ ka anyị na-ekwughachi: "Ị nọghị n'ebe dị anya n'alaeze Chineke".