Vangelo (Lc 20,27-40) - In quel tempo, si avvicinarono a Gesù alcuni sadducèi – i quali dicono che non c’è risurrezione – e gli posero questa domanda: «Maestro, Mosè ci ha prescritto: «Se muore il fratello di qualcuno che ha moglie, ma è senza figli, suo fratello prenda la moglie e dia una discendenza al proprio fratello». C’erano dunque sette fratelli: il primo, dopo aver preso moglie, morì senza figli. Allora la prese il secondo e poi il terzo e così tutti e sette morirono senza lasciare figli. Da ultimo morì anche la donna. La donna dunque, alla risurrezione, di chi sarà moglie? Poiché tutti e sette l’hanno avuta in moglie». Gesù rispose loro: «I figli di questo mondo prendono moglie e prendono marito; ma quelli che sono giudicati degni della vita futura e della risurrezione dai morti, non prendono né moglie né marito: infatti non possono più morire, perché sono uguali agli angeli e, poiché sono figli della risurrezione, sono figli di Dio. Che poi i morti risorgano, lo ha indicato anche Mosè a proposito del roveto, quando dice: «Il Signore è il Dio di Abramo, Dio di Isacco e Dio di Giacobbe». Dio non è dei morti, ma dei viventi; perché tutti vivono per lui». Dissero allora alcuni scribi: «Maestro, hai parlato bene». E non osavano più rivolgergli alcuna domanda.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

I sadducei non credono alla risurrezione, sono uomini “realisti” e “materiali” che credono in fondo solo in ciò che vedono e credono di poter verificare, inquadrare, con una legge. E pongono in modo polemico un quesito a Gesù, il “caso” ipotetico di una donna che, rimasta vedova, si risposa secondo la legge. Dopo la morte di chi sarà moglie? Quegli uomini leggono la vita con gli occhi della legge, della regola, negano la risurrezione, credono cioè che la morte sia la fine di tutto, e credono che questo si possa facilmente dimostrare a partire dalla legge e dalla regola dell’evidenza. Non credere alla risurrezione vuol dire non credere alla speranza, vivere nella rassegnazione che nulla può cambiare: quante volte questa idea di impossibilità diventa anche la nostra legge? Quando non si crede alla risurrezione, la legge del male e della morte sembra sempre prevalere. Gesù non si arrende a questa legge, ma risponde con il realismo della fede. I sadducei credono alla legge, ma non sanno guardare alla vita. Conoscono i “casi” ma non sanno dare risposte. Ebbene, Gesù rispondendo ai sadducei ci dice il contrario: «I figli di questo mondo prendono moglie e prendono marito» (cioè vivono tutto come un’abitudine, e gli affetti come un possesso); «ma – continua Gesù – quelli che sono giudicati degni dell’altro mondo e della risurrezione dai morti… sono uguali agli angeli e, essendo figli della risurrezione, sono figli di Dio». C’è un altro mondo possibile, c’è un mondo diverso oltre quello del nostro presente. La risurrezione è la vita che non finisce, è una finestra sull’eternità, dove non c’è più la legge dell’uomo a regolare i rapporti tra gli uomini e le donne, ma solo l’amore di Dio, che è amore di un padre verso i suoi figli. Troppo spesso accettiamo di essere solo figli di questo mondo, delle sue leggi assurde che separano, distinguono, escludono. Oggi Gesù ci chiede di cominciare a essere figli della risurrezione, e vivere come «angeli», inviati nel mondo a prendersi cura dei fratelli, a costruire un «altrove» rispetto al mondo in cui viviamo.

He is not God of the dead, but of the living

Gospel (Lk 20,27-40)

At that time, some Sadducees - who say that there is no resurrection - approached Jesus and asked him this question: «Master, Moses has prescribed to us: «If the brother of someone who has a wife but has no children dies , his brother take a wife and give descendants to his brother." There were therefore seven brothers: the first, after having married, died without children. Then he took her the second and then the third and so all seven died without leaving children. Finally the woman also died. So, at the resurrection, whose wife will the woman be? Since all seven had her as wives." Jesus answered them, “The children of this world marry and are given in marriage; but those who are judged worthy of the future life and of the resurrection from the dead neither marry nor are given in marriage: in fact they can no longer die, because they are equal to the angels and, since they are children of the resurrection, they are children of God. rise again, Moses also indicated this in relation to the bush, when he says: «The Lord is the God of Abraham, the God of Isaac and the God of Jacob». God is not of the dead, but of the living; because everyone lives for him." Then some of the scribes said, "Master, you have spoken well." And they no longer dared ask him any questions.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The Sadducees do not believe in the resurrection, they are "realistic" and "material" men who ultimately believe only in what they see and believe they can verify, frame, with a law. And they polemically pose a question to Jesus, the hypothetical "case" of a woman who, having been widowed, remarries according to the law. After whose death will she be his wife? Those men read life with the eyes of the law, of the rule, they deny the resurrection, that is, they believe that death is the end of everything, and they believe that this can easily be demonstrated starting from the law and the rule of evidence. Not believing in the resurrection means not believing in hope, living in resignation that nothing can change: how many times does this idea of impossibility also become our law? When you don't believe in the resurrection, the law of evil and death always seems to prevail. Jesus does not surrender to this law, but responds with the realism of faith. The Sadducees believe in the law, but do not know how to look at life. They know the "cases" but cannot give answers. Well, Jesus, responding to the Sadducees, tells us the opposite: "The children of this world marry and are given in marriage" (that is, they live everything as a habit, and affections as a possession); «but – continues Jesus – those who are judged worthy of the other world and of the resurrection from the dead... are equal to the angels and, being children of the resurrection, are children of God». There is another possible world, there is a different world beyond that of our present. The resurrection is life that does not end, it is a window onto eternity, where there is no longer the law of man to regulate relationships between men and women, but only the love of God, which is the love of a father towards his children. Too often we accept that we are only children of this world, of its absurd laws that separate, distinguish, exclude. Today Jesus asks us to begin to be children of the resurrection, and live as "angels", sent into the world to take care of our brothers, to build an "elsewhere" compared to the world in which we live.

No es Dios de muertos, sino de vivos.

Evangelio (Lc 20,27-40)

En aquel tiempo, unos saduceos -que dicen que no hay resurrección- se acercaron a Jesús y le hicieron esta pregunta: «Maestro, Moisés nos ha prescrito: «Si el hermano de alguien que tiene mujer pero no tiene hijos muere, su hermano tomar mujer y dar descendencia a su hermano." Eran, pues, siete hermanos: el primero, después de casarse, murió sin hijos. Luego se la llevó el segundo y luego el tercero y así murieron los siete sin dejar hijos. Finalmente la mujer también murió. Entonces, en la resurrección, ¿de quién será esposa la mujer? Ya que los siete la tuvieron por esposa." Jesús les respondió: “Los hijos de este mundo se casan y se dan en casamiento; pero los que son juzgados dignos de la vida futura y de la resurrección de entre los muertos, ni se casan ni se dan en matrimonio: de hecho, ya no pueden morir, porque son iguales a los ángeles y, siendo hijos de la resurrección, son hijos de Dios, resucitarán, Moisés también lo indicó con relación a la zarza, cuando dice: «El Señor es el Dios de Abraham, el Dios de Isaac y el Dios de Jacob». Dios no es de los muertos, sino de los vivos; porque todos viven para él." Entonces algunos de los escribas dijeron: "Maestro, has hablado bien". Y ya no se atrevían a hacerle preguntas.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Los saduceos no creen en la resurrección, son hombres "realistas" y "materiales" que en definitiva creen sólo en lo que ven y creen que pueden verificar, enmarcar, con una ley. Y plantean polémicamente una pregunta a Jesús, el hipotético "caso" de una mujer que, habiendo enviudado, se vuelve a casar según la ley. ¿Después de la muerte de quién será su esposa? Esos hombres leen la vida con los ojos de la ley, de la regla, niegan la resurrección, es decir, creen que la muerte es el fin de todo, y creen que esto se puede demostrar fácilmente a partir de la ley y la regla de evidencia. No creer en la resurrección significa no creer en la esperanza, vivir con la resignación de que nada puede cambiar: ¿cuántas veces esta idea de imposibilidad se convierte también en nuestra ley? Cuando no se cree en la resurrección, la ley del mal y de la muerte siempre parece prevalecer. Jesús no se rinde a esta ley, sino que responde con el realismo de la fe. Los saduceos creen en la ley, pero no saben mirar la vida. Conocen los "casos" pero no pueden dar respuestas. Pues bien, Jesús, respondiendo a los saduceos, nos dice todo lo contrario: “Los hijos de este mundo se casan y se dan en matrimonio” (es decir, viven todo como un hábito, y los afectos como una posesión); «pero – continúa Jesús – aquellos que son juzgados dignos del otro mundo y de la resurrección de entre los muertos... son iguales a los ángeles y, siendo hijos de la resurrección, son hijos de Dios». Hay otro mundo posible, hay un mundo diferente más allá del de nuestro presente. La resurrección es vida que no tiene fin, es una ventana a la eternidad, donde ya no existe la ley del hombre para regular las relaciones entre hombres y mujeres, sino sólo el amor de Dios, que es el amor de un padre hacia sus hijos. . Con demasiada frecuencia aceptamos que somos sólo hijos de este mundo, de sus leyes absurdas que separan, distinguen, excluyen. Hoy Jesús nos pide que comencemos a ser hijos de la resurrección, y vivamos como “ángeles”, enviados al mundo para cuidar de nuestros hermanos, para construir un “otro lugar” respecto al mundo en el que vivimos.

Il n'est pas le Dieu des morts, mais des vivants

Évangile (Lc 20,27-40)

A cette époque, des Sadducéens - qui disent qu'il n'y a pas de résurrection - s'approchèrent de Jésus et lui posèrent cette question : « Maître, Moïse nous a prescrit : « Si le frère de quelqu'un qui a une femme mais qui n'a pas d'enfants meurt, son frère prends une femme et donne une descendance à son frère. » Il y avait donc sept frères : le premier, après s'être marié, mourut sans enfants. Puis le deuxième l'a prise, puis le troisième et ainsi tous les sept sont morts sans laisser d'enfants. Finalement, la femme est également décédée. Alors, à la résurrection, de qui sera la femme ? Puisque tous les sept l’avaient pour épouse. » Jésus leur répondit : « Les enfants de ce monde se marient et sont donnés en mariage ; mais ceux qui sont jugés dignes de la vie future et de la résurrection d'entre les morts ne se marient pas et ne sont pas donnés en mariage : en effet, ils ne peuvent plus mourir, parce qu'ils sont égaux aux anges et, puisqu'ils sont enfants de la résurrection, ce sont des enfants de Dieu. ressuscitez, Moïse l'a également indiqué à propos du buisson, lorsqu'il dit: «L'Éternel est le Dieu d'Abraham, le Dieu d'Isaac et le Dieu de Jacob». Dieu n'est pas des morts, mais des vivants ; parce que tout le monde vit pour lui. » Alors quelques scribes dirent : « Maître, tu as bien parlé. » Et ils n'osaient plus lui poser de questions.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Les Sadducéens ne croient pas à la résurrection, ce sont des hommes « réalistes » et « matériels » qui ne croient finalement qu'à ce qu'ils voient et croient pouvoir vérifier, encadrer, avec une loi. Et ils posent polémiquement une question à Jésus, le « cas » hypothétique d’une femme qui, devenue veuve, se remarie selon la loi. Après la mort de qui sera-t-elle sa femme ? Ces hommes lisent la vie avec les yeux de la loi, de la règle, ils nient la résurrection, c'est-à-dire qu'ils croient que la mort est la fin de tout, et ils croient que cela peut facilement être démontré à partir de la loi et de la règle de preuve. Ne pas croire à la résurrection, c'est ne pas croire à l'espérance, vivre dans la résignation que rien ne peut changer : combien de fois cette idée d'impossibilité devient-elle aussi notre loi ? Quand on ne croit pas à la résurrection, la loi du mal et de la mort semble toujours prévaloir. Jésus ne se soumet pas à cette loi, mais y répond avec le réalisme de la foi. Les sadducéens croient en la loi, mais ne savent pas comment considérer la vie. Ils connaissent les « cas » mais ne peuvent pas donner de réponses. Eh bien, Jésus, répondant aux sadducéens, nous dit le contraire : « Les enfants de ce monde se marient et sont donnés en mariage » (c'est-à-dire qu'ils vivent tout comme une habitude et leurs affections comme un bien) ; «mais – continue Jésus – ceux qui sont jugés dignes de l'autre monde et de la résurrection d'entre les morts... sont égaux aux anges et, étant enfants de la résurrection, sont enfants de Dieu». Il existe un autre monde possible, il existe un monde différent au-delà de celui de notre présent. La résurrection est la vie qui ne finit pas, c'est une fenêtre sur l'éternité, où il n'y a plus la loi de l'homme pour régler les relations entre hommes et femmes, mais seulement l'amour de Dieu, qui est l'amour d'un père envers ses enfants. . Trop souvent, nous acceptons que nous ne sommes que les enfants de ce monde, de ses lois absurdes qui séparent, distinguent, excluent. Aujourd'hui, Jésus nous demande de commencer à être des enfants de la résurrection, et de vivre comme des « anges », envoyés dans le monde pour prendre soin de nos frères, pour construire un « ailleurs » par rapport au monde dans lequel nous vivons.

Ele não é Deus dos mortos, mas dos vivos

Evangelho (Lc 20,27-40)

Naquela época, alguns saduceus - que dizem que não há ressurreição - aproximaram-se de Jesus e fizeram-lhe esta pergunta: «Mestre, Moisés nos prescreveu: «Se morrer o irmão de alguém que tem mulher, mas não tem filhos, seu irmão tome uma esposa e dê descendência a seu irmão”. Eram, portanto, sete irmãos: o primeiro, depois de casado, morreu sem filhos. Depois o segundo a levou e depois o terceiro e assim todos os sete morreram sem deixar filhos. Finalmente a mulher também morreu. Então, na ressurreição, de quem será a mulher? Já que todos os sete a tiveram como esposas." Jesus respondeu-lhes: “Os filhos deste mundo casam-se e dão-se em casamento; mas aqueles que são julgados dignos da vida futura e da ressurreição dos mortos não se casam nem se dão em casamento: de fato, não podem mais morrer, porque são iguais aos anjos e, sendo filhos da ressurreição, são filhos de Deus, ressuscitam, Moisés também o indicou em relação à sarça, quando diz: «O Senhor é o Deus de Abraão, o Deus de Isaque e o Deus de Jacó». Deus não é dos mortos, mas dos vivos; porque todo mundo vive para ele." Então alguns dos escribas disseram: “Mestre, você falou bem”. E eles não ousaram mais fazer perguntas a ele.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Os saduceus não acreditam na ressurreição, são homens “realistas” e “materiais” que, em última análise, acreditam apenas naquilo que vêem e acreditam que podem verificar, enquadrar, com uma lei. E polemicamente colocam uma questão a Jesus, o hipotético “caso” de uma mulher que, tendo ficado viúva, casa novamente de acordo com a lei. Após a morte de quem ela será sua esposa? Esses homens lêem a vida com os olhos da lei, da regra, negam a ressurreição, ou seja, acreditam que a morte é o fim de tudo, e acreditam que isso pode ser facilmente demonstrado a partir da lei e da regra de evidência. Não acreditar na ressurreição significa não acreditar na esperança, viver na resignação de que nada pode mudar: quantas vezes esta ideia de impossibilidade também se torna a nossa lei? Quando você não acredita na ressurreição, a lei do mal e da morte sempre parece prevalecer. Jesus não se rende a esta lei, mas responde com o realismo da fé. Os saduceus acreditam na lei, mas não sabem encarar a vida. Eles conhecem os “casos”, mas não conseguem dar respostas. Pois bem, Jesus, respondendo aos saduceus, diz-nos o contrário: “Os filhos deste mundo casam-se e dão-se em casamento” (isto é, vivem tudo como um hábito, e os afetos como uma posse); «mas – continua Jesus – aqueles que são julgados dignos do outro mundo e da ressurreição dos mortos... são iguais aos anjos e, sendo filhos da ressurreição, são filhos de Deus». Existe outro mundo possível, existe um mundo diferente além do nosso presente. A ressurreição é a vida que não tem fim, é uma janela para a eternidade, onde não existe mais a lei do homem para regular as relações entre homens e mulheres, mas apenas o amor de Deus, que é o amor de um pai para com seus filhos . Muitas vezes aceitamos que somos apenas filhos deste mundo, das suas leis absurdas que separam, distinguem, excluem. Hoje Jesus pede-nos que comecemos a ser filhos da ressurreição e a viver como “anjos”, enviados ao mundo para cuidar dos nossos irmãos, para construir um “outro lugar” em relação ao mundo em que vivemos.

他不是死人的神，而是活人的神

福音（路 20,27-40）

當時，一些撒都該人 - 他們說沒有復活 - 走近耶穌並問他這個問題：“夫子，摩西向我們規定：“如果一個有妻子但沒有孩子的人的兄弟死了，他的兄弟為他的兄弟娶妻，為他的兄弟生下後代。” 因此，有七個兄弟：第一個結婚後死了，沒有孩子。 然後第二個帶走了她，然後是第三個，所以七個人都死了，沒有留下孩子。 最後女人也死了。 那麼，復活時，這個女人會是誰的妻子呢？ 因為七個人都娶了她為妻子。” 耶穌回答他們說：「世上的人結婚也嫁人； 但那些被認為配得來生和從死裡復活的人既不結婚也不結婚：事實上，他們不再會死亡，因為他們與天使平等，而且因為他們是復活的孩子，他們是神的孩子。復活吧，摩西在談到荊棘時也表明了這一點，他說：「耶和華是亞伯拉罕的神，以撒的神，雅各的神」。 神不屬於死者，而是屬於生者； 因為每個人都為他而活。” 有幾個文士說：“夫子，你說得好。” 他們也不敢再問他任何問題。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

撒都該人不相信復活，他們是「現實的」和「物質的」人，最終只相信他們所看到的，並相信他們可以用法律來驗證、制定。 他們向耶穌提出了一個爭論性的問題，假設一個女人在守寡後依法再婚。 誰死後，她會成為他的妻子？ 那些人用律法、規則的眼光來看待生命，他們否認復活，也就是說，他們相信死亡是一切的終結，他們相信這可以很容易地從律法和規則出發來證明。證據。 不相信復活就意味著不相信希望，生活在一切都無法改變的聽天由命中：有多少次這種不可能的想法也成為了我們的法則？ 當你不相信復活時，邪惡和死亡的法則似乎總是佔上風。 耶穌並沒有屈服於這個律法，而是以信仰的現實主義來回應。 撒都該人相信律法，卻不知道該如何看待生活。 他們知道“案例”，但無法給出答案。 好吧，耶穌在回應撒都該人時，告訴我們相反的情況：「世上的兒女結婚生子」（也就是說，他們把一切都當作習慣，把感情當作財產）； 「但是——耶穌繼續說——那些被判斷配得上另一個世界和從死裡復活的人……與天使平等，並且作為復活的孩子，是上帝的孩子」。 還有另一個可能的世界，有一個不同於我們現在的世界。 復活是永不止息的生命，是永恆的窗口，不再有人的律法來規範男女關係，只有神的愛，就是父親對兒女的愛。 我們常常承認，我們只是這個世界的孩子，是這個世界的荒謬法則的孩子，這些法則將我們區分開來、區分開來、排除在外。 今天，耶穌要求我們開始成為復活的孩子，像「天使」一樣生活，被派到世界上照顧我們的兄弟，建立一個與我們所處的世界相比的「另一個地方」。

Он не Бог мертвых, но живых

Евангелие (Лк 20,27-40)

В это время некоторые саддукеи, которые говорят, что воскресения не существует, подошли к Иисусу и задали ему такой вопрос: «Учитель, Моисей предписал нам: «Если умрет брат того, у кого есть жена, но нет детей, то брат его возьми жену и дай потомство брату его». Итак, братьев было семь: первый, женившись, умер бездетным. Потом ее забрал второй, а потом и третий, и так все семеро умерли, не оставив детей. В конце концов умерла и женщина. Итак, при воскресении чьей женой будет эта женщина? Поскольку все семеро имели ее в качестве жен». Иисус ответил им: «Дети мира сего женятся и выходят замуж; но те, которые удостоены будущей жизни и воскресения из мертвых, ни женятся, ни выходят замуж: фактически они уже не могут умереть, потому что они равны Ангелам и, поскольку они дети воскресения, они дети Божии.воскресните, на это указал и Моисей в отношении куста, когда говорит: «Господь есть Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова». Бог не из мертвых, но из живых; потому что все живут ради него». Тогда некоторые из книжников сказали: «Учитель, ты хорошо сказал». И они уже не смели задавать ему никаких вопросов.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Саддукеи не верят в воскресение, они «реалистичные» и «материальные» люди, которые в конечном итоге верят только в то, что видят и верят, что могут проверить и создать с помощью закона. И они полемически ставят перед Иисусом вопрос, гипотетический «случай» женщины, которая, овдовев, снова выходит замуж по закону. После чьей смерти она станет его женой? Эти люди читают жизнь глазами закона, правила, они отрицают воскресение, то есть верят, что смерть есть конец всего, и верят, что это легко можно доказать, исходя из закона и правила доказательство. Не верить в воскресение — значит не верить в надежду, жить в смирении с тем, что ничто не может измениться: сколько раз эта идея невозможности также становится нашим законом? Когда вы не верите в воскресение, кажется, что закон зла и смерти всегда преобладает. Иисус не подчиняется этому закону, но отвечает реализмом веры. Саддукеи верят в закон, но не умеют смотреть на жизнь. Они знают «случаи», но не могут дать ответов. Ну а Иисус, отвечая саддукеям, говорит нам обратное: «Дети мира сего женятся и выходят замуж» (т. е. все проживают как привычку, а привязанности как собственность); «но, — продолжает Иисус, — удостоенные иного мира и воскресения из мертвых... равны ангелам и, будучи детьми воскресения, суть дети Божии». Есть другой возможный мир, есть другой мир за пределами нашего настоящего. Воскресение – это жизнь, которая не заканчивается, это окно в вечность, где уже нет закона человека, регулирующего отношения между мужчиной и женщиной, а есть только любовь Божья, которая есть любовь отца к своим детям. . Слишком часто мы признаем, что мы всего лишь дети этого мира, его абсурдных законов, которые разделяют, различают, исключают. Сегодня Иисус просит нас начать быть детьми воскресения и жить как «ангелы», посланные в мир, чтобы заботиться о наших братьях, чтобы построить «другое место» по сравнению с миром, в котором мы живем.

彼は死者の神ではなく、生きている者の神です

福音（ルカ 20,27-40）

その時、復活はないと主張するサドカイ派の人々がイエスに近づき、次の質問をしました。「先生、モーセは私たちにこう処方しました。「妻がいるが子供のいない人の兄弟が死亡した場合、その兄弟は死にます」妻を娶って弟に子孫を与えなさい。」 したがって、7人の兄弟がいましたが、最初の兄弟は結婚した後、子供を残さずに亡くなりました。 その後、二人目が彼女を引き取り、次に三人目が引き取られ、子供を残さずに7人全員が亡くなりました。 最後には女性も亡くなってしまいました。 それでは、復活のとき、その女性は誰の妻になるのでしょうか？ 7人全員が彼女を妻としていたからです。」 イエスは彼らに答えました。「この世の子供たちは結婚し、結婚して生まれます。 しかし、将来の命と死者の中からの復活にふさわしいと判断された人々は、結婚することも結婚させられることもありません。実際、彼らは天使と同等であり、復活の子供であるため、もはや死ぬことはできません。モーセはまた、「主はアブラハムの神、イサクの神、そしてヤコブの神である」と言い、茂みに関連してこのことを示しました。 神は死者のものではなく、生きているもののものです。 誰もが彼のために生きているからです。」 すると律法学者たちの何人かが、「先生、よく話されましたね」と言った。 そして彼らはもはや彼に何も質問する勇気がありませんでした。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

サドカイ派は復活を信じていません。彼らは最終的には自分が見たものだけを信じ、法律で検証し組み立てることができると信じている「現実的」で「物質的な」人々です。 そして彼らは、夫を亡くした女性が律法に従って再婚するという仮定の「事例」について、論争的にイエスに質問を投げかけている。 誰の死後、彼女は彼の妻になるのでしょうか？ 彼らは、律法や規則の目で人生を読み、復活を否定します。つまり、死がすべての終わりであると信じています。そして、それは律法と規則から簡単に証明できると信じています。証拠。 復活を信じないということは、希望を信じないこと、何も変えることはできないという諦めの中で生きることを意味します。この不可能性という考えが私たちの法則になることが何度あるでしょうか。 復活を信じないと、悪と死の法則が常に蔓延しているように見えます。 イエスはこの律法に屈服せず、信仰の現実主義で応えます。 サドカイ派は律法を信じていますが、人生をどう見るべきかを知りません。 彼らは「事件」を知っているが、答えは出せない。 さて、イエスはサドカイ派の人々に答えて、私たちに反対のことを言います。「この世の子供たちは結婚し、結婚によって与えられます」（つまり、彼らはすべてを習慣として、愛情を所有物として生きます）。 「しかし、イエスは続けます。あの世と死者の中からの復活にふさわしいと判断された人々は…天使と同等であり、復活の子であるため、神の子です。」 別の可能性のある世界があり、私たちの現在を超えた別の世界があります。 復活は終わらない命であり、永遠への窓です。そこにはもはや男性と女性の関係を規制する人間の法則はなく、ただ神の愛、つまり子供たちに対する父親の愛だけが存在します。 。 私たちはあまりにも多くの場合、自分たちがこの世界、つまり分離し、区別し、排除する不条理な法律の子供に過ぎないことを受け入れています。 今日、イエスは私たちに、復活の子となり始め、兄弟たちの世話をするためにこの世に遣わされた「天使」として生き、私たちが住んでいる世界とは「別の場所」を築くようにと求められます。

그는 죽은 자의 하나님이 아니요 산 자의 하나님이시니

복음(누가복음 20,27-40)

그 때에 부활이 없다고 주장하는 사두개인 몇 사람이 예수께 나아와서 이렇게 묻습니다. “스승님, 모세가 우리에게 명했습니다. “아내가 있으나 자녀가 없는 사람의 형제가 죽으면 그 형제가 죽으면 아내를 맞이하여 후손을 그 형에게 주라." 일곱 형제가 있었는데 맏이 장가들었다가 자식이 없이 죽었습니다. 둘째가 그 여자를 데려갔고 그 다음에는 셋째도 그를 데려가매 일곱이 다 자식을 남기지 못하고 죽었습니다. 마침내 그 여자도 죽었습니다. 그러면 부활 때에 그 여자는 누구의 아내가 될 것입니까? 일곱 사람 모두가 그 여자를 아내로 두었기 때문입니다." 예수께서 대답하셨다. “이 세상의 자녀들은 장가도 가고 시집도 갑니다. 그러나 내생과 죽은 자 가운데서 부활함을 받기에 합당하다고 판단된 자들은 장가도 아니가고 시집도 아니가고 다시 죽을 수도 없나니 이는 천사들과 동등이요 부활의 자녀임이니라 그들은 하나님의 자녀입니다. 다시 일어나십시오. 모세는 또한 떨기나무와 관련하여 다음과 같이 말했습니다. “주님은 아브라함의 하나님, 이삭의 하나님, 야곱의 하나님이십니다.” 하나님은 죽은 자에게서 나지 아니하시고 산 자에게서 나셨느니라 모두가 그를 위해 살기 때문이다." 그러자 서기관 중 몇 사람이 “스승님, 말씀이 옳습니다” 하고 말했습니다. 그리고 그들은 더 이상 감히 그에게 어떤 질문도 하지 않았습니다.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

사두개인들은 부활을 믿지 않습니다. 그들은 궁극적으로 자신들이 보고 믿는 것만을 믿는 "현실적"이고 "물질적"인 사람들이며, 법으로 검증하고 틀을 잡을 수 있습니다. 그리고 그들은 과부가 되어 율법에 따라 재혼한 여자의 가상적인 "사건"인 예수에게 논쟁적인 질문을 던집니다. 누구의 죽음 이후에 그녀는 그의 아내가 될까요? 그 사람들은 율법의 눈, 규례의 눈으로 생명을 읽고, 부활을 부인하며, 즉 죽음이 모든 것의 끝이라고 믿으며, 이것이 율법과 규례에서 출발하면 쉽게 증명될 수 있다고 믿습니다. 증거. 부활을 믿지 않는다는 것은 희망을 믿지 않는다는 것을 의미하며, 아무것도 변하지 않는다는 체념 속에 사는 것입니다. 이 불가능하다는 생각은 몇 번이나 우리의 법칙이 됩니까? 부활을 믿지 않으면 악과 사망의 법이 항상 승리하는 것 같습니다. 예수님은 이 법칙에 굴복하지 않으시고, 믿음의 현실주의로 응답하십니다. 사두개파 사람들은 율법은 믿지만 인생을 볼 줄은 모릅니다. 그들은 "사례"를 알고 있지만 답변을 줄 수는 없습니다. 글쎄요, 예수께서는 사두개인들에게 응답하시면서 우리에게 그 반대의 말씀을 하십니다. "이 세상의 자녀들은 장가가고 시집가는 것입니다."(즉, 그들은 모든 것을 습관으로 살고 애정을 소유물로 산다); “그러나 – 예수께서 계속해서 말씀하십니다 – 저 세상과 죽은 자 가운데서 부활하기에 합당하다고 판단된 사람들은… 천사와 동등하고 부활의 자녀로서 하나님의 자녀입니다.” 또 다른 가능한 세계가 있습니다. 현재의 세계를 넘어서는 다른 세계가 있습니다. 부활은 끝나지 않는 생명이며, 영원으로 향하는 창입니다. 그곳에는 더 이상 남자와 여자 사이의 관계를 규정하는 인간의 율법이 없고 오직 하느님의 사랑, 즉 자녀를 향한 아버지의 사랑만이 있습니다. . 우리는 우리가 이 세상, 분리하고 구별하고 배제하는 터무니없는 법칙의 자녀일 뿐이라는 사실을 너무 자주 받아들입니다. 오늘 예수님께서는 우리에게 부활의 자녀가 되기 시작하고, 우리 형제들을 돌보기 위해 세상에 파견된 "천사"로서 살아가고, 우리가 살고 있는 세상과 비교하여 "다른 곳"을 건설하라고 요구하십니다.

فهو ليس إله الأموات بل الأحياء

الإنجيل (لو 20، 27 – 40)

في ذلك الوقت، تقدم إلى يسوع بعض الصدوقيين - الذين يقولون ليس هناك قيامة - وسألوه هذا السؤال: «يا معلم، لقد كتب لنا موسى: «إن مات أخ له امرأة وليس له أولاد، فليخوه أخوه». يأخذ امرأة ويعطي نسلا لأخيه". فكان هناك سبعة إخوة: الأول مات بعد أن تزوج ولم يكن له أولاد. ثم أخذها الثاني ثم الثالث، فمات السبعة جميعاً دون أن يتركوا أولاداً. وأخيراً ماتت المرأة أيضاً. إذن، في القيامة، لمن تكون المرأة زوجة؟ لأن السبعة كانوا لها كزوجات." أجابهم يسوع: «أبناء هذا العالم يتزوجون ويزوجون. ولكن الذين حكموا أنهم أهل للحياة المستقبلية والقيامة من الأموات لا يتزوجون ولا يتزوجون: في الواقع لا يمكنهم أن يموتوا فيما بعد، لأنهم متساوون مع الملائكة، وبما أنهم أبناء القيامة، إنهم أبناء الله، قمم مرة أخرى، وقد أشار موسى أيضًا إلى ذلك فيما يتعلق بالعليقة، عندما قال: «الرب هو إله إبراهيم وإله إسحق وإله يعقوب». الله ليس من الأموات بل من الأحياء. لأن الجميع يعيش من أجله." فقال قوم من الكتبة: يا معلم، حسنًا قلت. ولم يعودوا يجرؤون على طرح أي أسئلة عليه.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

الصدوقيون لا يؤمنون بالقيامة، إنهم رجال "واقعيون" و"ماديون" يؤمنون في النهاية فقط بما يرونه ويعتقدون أنهم قادرون على التحقق منه وتأطيره بالقانون. وقد طرحوا سؤالاً جدليًا على يسوع، حول "الحالة" الافتراضية للمرأة التي ترملت وتزوجت مرة أخرى وفقًا للناموس. وبعد موت من ستكون زوجته؟ هؤلاء الرجال يقرأون الحياة بعين الناموس، أي بعين القاعدة، وينكرون القيامة، أي يؤمنون بأن الموت هو نهاية كل شيء، ويعتقدون أن من السهل إثبات ذلك انطلاقًا من الناموس وحكم الرب. شهادة. عدم الإيمان بالقيامة يعني عدم الإيمان بالرجاء، والعيش في استسلام لعدم إمكانية تغيير أي شيء: كم مرة أصبحت فكرة الاستحالة هذه أيضًا قانوننا؟ عندما لا تؤمن بالقيامة، يبدو أن قانون الشر والموت هو السائد دائمًا. ويسوع لا يستسلم لهذا القانون، بل يستجيب بواقعية الإيمان. الصدوقيون يؤمنون بالناموس، لكنهم لا يعرفون كيف ينظرون إلى الحياة. إنهم يعرفون "الحالات" لكنهم لا يستطيعون تقديم إجابات. حسنًا، يقول لنا يسوع، في رده على الصدوقيين، العكس: "أبناء هذا العالم يتزوجون ويتزوجون" (أي أنهم يعيشون كل شيء كعادة، والمشاعر كملكية)؛ «ولكن – يتابع يسوع – أولئك الذين حُكموا مستحقين للعالم الآخر والقيامة من الأموات… متساوون مع الملائكة، ولأنهم أبناء القيامة، فهم أبناء الله”. هناك عالم آخر ممكن، هناك عالم مختلف يتجاوز عالمنا الحاضر. القيامة هي حياة لا تنتهي، إنها نافذة على الأبدية، حيث لم تعد هناك شريعة الإنسان لتنظيم العلاقات بين الرجل والمرأة، بل فقط محبة الله، التي هي محبة الأب لأبنائه. . في كثير من الأحيان نقبل أننا لسنا سوى أبناء هذا العالم، لقوانينه السخيفة التي تفصل، وتميز، وتستبعد. يطلب منا يسوع اليوم أن نبدأ في أن نكون أبناء القيامة، وأن نعيش "ملائكة"، مرسلين إلى العالم لرعاية إخوتنا، وبناء "مكان آخر" مقارنة بالعالم الذي نعيش فيه.

वह मरे हुओं का नहीं, बल्कि जीवितों का परमेश्वर है

सुसमाचार (लूका 20,27-40)

उस समय, कुछ सदूकी - जो कहते हैं कि कोई पुनरुत्थान नहीं है - यीशु के पास आए और उनसे यह प्रश्न पूछा: "हे गुरु, मूसा ने हमारे लिए आदेश दिया है: "यदि किसी का भाई, जिसकी पत्नी है, लेकिन उसके कोई संतान नहीं है, मर जाता है, तो उसका भाई मर जाता है।" एक पत्नी ले लो और अपने भाई को वंश दो।" इसलिए सात भाई थे: पहला, शादी करने के बाद, बिना बच्चों के मर गया। फिर दूसरे ने उसे ले लिया और फिर तीसरे ने और इस तरह सभी सातों बिना बच्चों को छोड़े मर गए। अंततः महिला की भी मौत हो गयी. तो, पुनरुत्थान के समय, वह महिला किसकी पत्नी होगी? चूँकि सातों की वह पत्नियाँ थीं।" यीशु ने उन्हें उत्तर दिया, “इस जगत के बच्चे विवाह करते हैं, और ब्याह दिए जाते हैं; परन्तु जो लोग भावी जीवन और मरे हुओं में से जी उठने के योग्य समझे जाते हैं, वे न तो विवाह करते हैं और न ही विवाह में दिए जाते हैं: वास्तव में वे अब और नहीं मर सकते, क्योंकि वे स्वर्गदूतों के बराबर हैं और, क्योंकि वे पुनरुत्थान के बच्चे हैं, वे भगवान के बच्चे हैं। फिर से उठो, मूसा ने झाड़ी के संबंध में भी इसका संकेत दिया, जब वह कहता है: "प्रभु इब्राहीम का भगवान, इसहाक का भगवान और याकूब का भगवान है"। परमेश्वर मरे हुओं में से नहीं, परन्तु जीवितों में से है; क्योंकि हर कोई उसके लिए जीता है।” तब कुछ शास्त्रियों ने कहा, “हे गुरू, तूने अच्छा कहा।” और अब उनमें उनसे कोई प्रश्न पूछने का साहस नहीं हुआ।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

सदूकी पुनरुत्थान में विश्वास नहीं करते हैं, वे "यथार्थवादी" और "भौतिक" पुरुष हैं जो अंततः केवल उसी पर विश्वास करते हैं जो वे देखते हैं और विश्वास करते हैं कि वे एक कानून के साथ सत्यापित, फ्रेम कर सकते हैं। और वे विवादात्मक रूप से यीशु के सामने एक प्रश्न रखते हैं, एक महिला का काल्पनिक "मामला" जो विधवा होने के बाद कानून के अनुसार पुनर्विवाह करती है। किसके मरने के बाद वह उसकी पत्नी बनेगी? वे लोग जीवन को कानून, नियम की नजर से देखते हैं, वे पुनरुत्थान से इनकार करते हैं, यानी उनका मानना ​​है कि मृत्यु हर चीज का अंत है, और उनका मानना ​​है कि इसे कानून और नियम से शुरू करके आसानी से प्रदर्शित किया जा सकता है। प्रमाण। पुनरुत्थान में विश्वास न करने का अर्थ है आशा में विश्वास न करना, इस त्याग में जीना कि कुछ भी नहीं बदल सकता: कितनी बार असंभवता का यह विचार भी हमारा कानून बन जाता है? जब आप पुनरुत्थान में विश्वास नहीं करते हैं, तो बुराई और मृत्यु का नियम हमेशा प्रबल प्रतीत होता है। यीशु इस कानून के प्रति समर्पण नहीं करते, बल्कि विश्वास के यथार्थवाद के साथ प्रतिक्रिया करते हैं। सदूकी कानून में विश्वास करते हैं, लेकिन यह नहीं जानते कि जीवन को कैसे देखा जाए। वे "मामलों" को जानते हैं लेकिन जवाब नहीं दे सकते। खैर, यीशु, सदूकियों को जवाब देते हुए, हमें इसके विपरीत बताते हैं: "इस दुनिया के बच्चे शादी करते हैं और शादी में दिए जाते हैं" (अर्थात, वे हर चीज को एक आदत के रूप में जीते हैं, और स्नेह को एक संपत्ति के रूप में जीते हैं); "लेकिन - यीशु आगे कहते हैं - जो लोग दूसरी दुनिया और मृतकों में से पुनरुत्थान के योग्य समझे जाते हैं... वे स्वर्गदूतों के बराबर हैं और, पुनरुत्थान के बच्चे होने के नाते, भगवान के बच्चे हैं"। एक और संभावित दुनिया है, हमारे वर्तमान से परे एक अलग दुनिया है। पुनरुत्थान वह जीवन है जो समाप्त नहीं होता है, यह अनंत काल की ओर एक खिड़की है, जहां अब पुरुषों और महिलाओं के बीच संबंधों को विनियमित करने के लिए मनुष्य का कानून नहीं है, बल्कि केवल भगवान का प्यार है, जो अपने बच्चों के प्रति एक पिता का प्यार है . अक्सर हम स्वीकार करते हैं कि हम इस दुनिया के, इसके बेतुके कानूनों के बच्चे हैं जो अलग करते हैं, भेद करते हैं, बहिष्कृत करते हैं। आज यीशु हमसे कहते हैं कि हम पुनरुत्थान के बच्चे बनना शुरू करें, और "स्वर्गदूतों" के रूप में रहें, जिन्हें हमारे भाइयों की देखभाल करने के लिए दुनिया में भेजा गया है, जिस दुनिया में हम रहते हैं उसकी तुलना में "अन्यत्र" का निर्माण करें।

Nie jest Bogiem umarłych, ale żywych

Ewangelia (Łk 20,27-40)

W tym czasie kilku saduceuszy, którzy twierdzą, że zmartwychwstania nie ma, podeszło do Jezusa i zadało mu następujące pytanie: «Nauczycielu, Mojżesz przepisał nam: «Jeśli umrze brat kogoś, kto ma żonę, ale nie ma dzieci, jego brat weź żonę i daj potomstwo swemu bratu”. Było zatem siedmiu braci: pierwszy po ślubie zmarł bezdzietnie. Potem zabrała ją druga, potem trzecia i tak cała siódemka zmarła, nie zostawiając dzieci. W końcu kobieta również zmarła. Czyją więc żoną będzie ta kobieta po zmartwychwstaniu? Ponieważ cała siódemka miała ją za żony.” Odpowiedział im Jezus: «Dzieci tego świata żenią się i za mąż wychodzą; lecz ci, którzy zostaną uznani za godnych przyszłego życia i zmartwychwstania, nie żenią się ani nie wychodzą za mąż; w rzeczywistości nie mogą już umrzeć, ponieważ są równi aniołom i ponieważ są dziećmi zmartwychwstania, są dziećmi Bożymi. Zmartwychwstańcie, Mojżesz wskazał to także w odniesieniu do krzaka, mówiąc: «Pan jest Bogiem Abrahama, Bogiem Izaaka i Bogiem Jakuba». Bóg nie jest z umarłych, ale z żywych; bo wszyscy dla niego żyją.” Wtedy niektórzy z uczonych w Piśmie rzekli: „Mistrzu, dobrze powiedziałeś”. I nie odważyli się już zadawać mu żadnych pytań.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Saduceusze nie wierzą w zmartwychwstanie, są ludźmi „realistycznymi” i „materialnymi”, którzy ostatecznie wierzą tylko w to, co widzą i wierzą, że mogą zweryfikować, sformułować za pomocą prawa. I w sposób polemiczny stawiają pytanie Jezusowi, hipotetyczny „przypadek” kobiety, która owdowiała i zgodnie z prawem wychodzi ponownie za mąż. Po czyjej śmierci zostanie jego żoną? Ludzie ci czytają życie oczami prawa, reguły, zaprzeczają zmartwychwstaniu, to znaczy wierzą, że śmierć jest końcem wszystkiego i wierzą, że można to łatwo wykazać wychodząc z prawa i rządów dowód. Nie wierzyć w zmartwychwstanie oznacza nie wierzyć w nadzieję, żyć w rezygnacji, że nic nie może się zmienić: ile razy ta idea niemożliwości staje się także naszym prawem? Kiedy nie wierzysz w zmartwychwstanie, wydaje się, że prawo zła i śmierci zawsze zwycięża. Jezus nie poddaje się temu prawu, lecz odpowiada realizmem wiary. Saduceusze wierzą w prawo, ale nie wiedzą, jak patrzeć na życie. Znają „przypadki”, ale nie potrafią udzielić odpowiedzi. Otóż ​​Jezus, odpowiadając saduceuszom, mówi nam coś przeciwnego: „Dzieci tego świata żenią się i za mąż wychodzą” (to znaczy żyją wszystkim jako przyzwyczajenie, a uczucia jako własność); «ale – kontynuuje Jezus – ci, którzy zostaną uznani za godnych innego świata i zmartwychwstania... są równi aniołom i będąc dziećmi zmartwychwstania, są dziećmi Bożymi». Istnieje inny możliwy świat, istnieje inny świat poza naszą teraźniejszością. Zmartwychwstanie to życie, które się nie kończy, jest oknem na wieczność, gdzie nie ma już prawa ludzkiego regulującego relacje między mężczyzną i kobietą, a jedynie miłość Boga, która jest miłością ojca do swoich dzieci . Zbyt często akceptujemy, że jesteśmy tylko dziećmi tego świata, jego absurdalnych praw, które oddzielają, różnicują, wykluczają. Dzisiaj Jezus prosi nas, abyśmy zaczęli być dziećmi zmartwychwstania i żyć jak „aniołowie”, posłani na świat, aby opiekować się naszymi braćmi, budować „gdzie indziej” w porównaniu ze światem, w którym żyjemy.

তিনি মৃতদের ঈশ্বর নন, কিন্তু জীবিতদের ঈশ্বর

গসপেল (Lk 20,27-40)

সেই সময়ে, কিছু সদ্দূকী - যারা বলে যে পুনরুত্থান নেই - যীশুর কাছে এসে তাকে এই প্রশ্নটি জিজ্ঞাসা করলেন: "গুরু, মূসা আমাদের জন্য নির্দেশ দিয়েছেন: "যদি এমন কারো ভাই যার স্ত্রী আছে কিন্তু কোন সন্তান নেই, তার ভাই মারা গেলে একটি স্ত্রী গ্রহণ করুন এবং তার ভাইকে বংশধর দিন।" তাই সাত ভাই ছিল: প্রথমটি, বিয়ের পর, সন্তান ছাড়াই মারা গেল। তারপর দ্বিতীয়টি তাকে নিয়ে যায় এবং তারপরে তৃতীয়টি এবং সাতজনই সন্তান না রেখে মারা যায়। অবশেষে মহিলাটিও মারা গেল। তাহলে কেয়ামতের সময় সেই নারী কার স্ত্রী হবে? যেহেতু সাতজনেরই তাকে স্ত্রী হিসেবে ছিল।" যীশু তাদের উত্তর দিলেন, “এই জগতের ছেলেমেয়েরা বিয়ে করে এবং বিয়ে করা হয়৷ কিন্তু যারা ভবিষ্যত জীবন এবং মৃতদের মধ্য থেকে পুনরুত্থানের যোগ্য বলে বিচার করা হয় তারা বিয়ে করে না বা বিয়ে করা হয় না: আসলে তারা আর মরতে পারে না, কারণ তারা ফেরেশতাদের সমান এবং যেহেতু তারা পুনরুত্থানের সন্তান, তারা ঈশ্বরের সন্তান। আবার উঠুন, মূসা ঝোপের সাথে এটিকেও ইঙ্গিত করেছিলেন, যখন তিনি বলেন: "প্রভু ইব্রাহিমের ঈশ্বর, ইসহাকের ঈশ্বর এবং জ্যাকবের ঈশ্বর"। ঈশ্বর মৃতদের নয়, জীবিতদের; কারণ সবাই তার জন্য বাঁচে।" তখন কয়েকজন শাস্ত্রকার বলল, "গুরু, আপনি ভাল কথা বলেছেন।" এবং তারা আর তাকে কোন প্রশ্ন জিজ্ঞাসা করার সাহস করে না।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

সাদুসিরা পুনরুত্থানে বিশ্বাস করে না, তারা "বাস্তববাদী" এবং "বস্তুগত" পুরুষ যারা শেষ পর্যন্ত তারা যা দেখে এবং বিশ্বাস করে যে তারা একটি আইন দিয়ে যাচাই করতে, ফ্রেম করতে পারে। এবং তারা বিতর্কিতভাবে যীশুর কাছে একটি প্রশ্ন উত্থাপন করে, একটি মহিলার কাল্পনিক "কেস" যিনি বিধবা হওয়ার পরে, আইন অনুসারে পুনরায় বিয়ে করেন। কার মৃত্যুর পর সে তার স্ত্রী হবে? এই লোকেরা আইনের চোখ দিয়ে জীবনকে পড়ে, নিয়মের, তারা পুনরুত্থানকে অস্বীকার করে, অর্থাৎ তারা বিশ্বাস করে যে মৃত্যুই সবকিছুর শেষ, এবং তারা বিশ্বাস করে যে এটি আইন এবং শাসন থেকে শুরু করে সহজেই প্রদর্শিত হতে পারে। প্রমান. পুনরুত্থানে বিশ্বাস না করা মানে আশায় বিশ্বাস না করা, পদত্যাগে বেঁচে থাকা যা কিছুই পরিবর্তন করতে পারে না: এই অসম্ভব ধারণাটিও আমাদের আইনে কতবার পরিণত হয়? আপনি যখন পুনরুত্থানে বিশ্বাস করেন না, তখন মন্দ এবং মৃত্যুর আইন সর্বদা বিরাজ করে বলে মনে হয়। যীশু এই আইনের কাছে আত্মসমর্পণ করেন না, কিন্তু বিশ্বাসের বাস্তবতার সাথে সাড়া দেন। সদ্দূকীরা আইনে বিশ্বাস করে, কিন্তু জীবনকে কীভাবে দেখতে হয় তা জানে না। তারা "কেস" জানে কিন্তু উত্তর দিতে পারে না। ঠিক আছে, যীশু, সাদ্দুকীদের প্রতি উত্তর দিয়ে, আমাদের বিপরীত কথা বলেছেন: "এই বিশ্বের ছেলেমেয়েরা বিয়ে করে এবং বিয়ে দেওয়া হয়" (অর্থাৎ, তারা সবকিছুকে অভ্যাস হিসাবে বাস করে, এবং স্নেহকে একটি অধিকার হিসাবে); "কিন্তু - যীশু চালিয়ে যান - যারা অন্য জগতের এবং মৃতদের থেকে পুনরুত্থানের যোগ্য বিচার করা হয়... তারা ফেরেশতাদের সমান এবং পুনরুত্থানের সন্তান হয়েও ঈশ্বরের সন্তান"। আরেকটি সম্ভাব্য জগত আছে, আমাদের বর্তমানের বাইরেও একটি ভিন্ন জগত আছে। পুনরুত্থান হল জীবন যা শেষ হয় না, এটি অনন্তকালের একটি জানালা, যেখানে পুরুষ এবং মহিলাদের মধ্যে সম্পর্ক নিয়ন্ত্রণ করার জন্য মানুষের আইন আর নেই, তবে কেবল ঈশ্বরের ভালবাসা, যা তার সন্তানদের প্রতি পিতার ভালবাসা। . প্রায়শই আমরা স্বীকার করি যে আমরা এই পৃথিবীর একমাত্র সন্তান, এর অযৌক্তিক আইন যা আলাদা, আলাদা, বাদ দেয়। আজ যীশু আমাদেরকে পুনরুত্থানের সন্তান হতে শুরু করতে বলেন, এবং "ফেরেশতা" হিসাবে জীবনযাপন করতে বলেন, আমাদের ভাইদের যত্ন নেওয়ার জন্য, আমরা যে জগতে বাস করি তার তুলনায় একটি "অন্য কোথাও" গড়ে তুলতে পৃথিবীতে পাঠানো হয়েছিল।

Siya ay hindi Diyos ng mga patay, kundi ng mga buhay

Ebanghelyo (Lc 20,27-40)

Noong panahong iyon, ang ilang Saduceo - na nagsasabing walang muling pagkabuhay - ay lumapit kay Jesus at tinanong siya ng tanong na ito: «Guro, iniutos sa atin ni Moises: «Kung ang kapatid ng isang taong may asawa ngunit walang anak ay namatay, ang kanyang kapatid na lalaki. kumuha ng asawa at bigyan ng mga supling ang kanyang kapatid." Kaya't mayroong pitong magkakapatid: ang panganay, pagkatapos mag-asawa, ay namatay na walang anak. Pagkatapos ay kinuha siya ng pangalawa at pagkatapos ay ang pangatlo at kaya lahat ng pito ay namatay nang walang mga anak. Sa wakas namatay din ang babae. Kaya, sa pagkabuhay-muli, kaninong asawa ang babae? Dahil silang pito ay naging asawa niya." Sinagot sila ni Jesus, “Ang mga anak ng sanlibutang ito ay nag-aasawa at pinapangasawa; datapuwa't ang mga hinatulan na karapatdapat sa buhay sa hinaharap at sa pagkabuhay na maguli mula sa mga patay ay hindi mag-aasawa o ibibigay sa pag-aasawa; sila ay mga anak ng Diyos.bumangon muli, ipinahiwatig din ito ni Moises kaugnay ng palumpong, nang sabihin niya: «Ang Panginoon ay ang Diyos ni Abraham, ang Diyos ni Isaac at ang Diyos ni Jacob». Ang Diyos ay hindi sa mga patay, kundi sa mga buhay; dahil lahat ay nabubuhay para sa kanya." Nang magkagayo'y sinabi ng ilan sa mga eskriba, Guro, mabuti ang iyong pananalita. At hindi na sila nangahas na magtanong sa kanya ng anumang tanong.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang mga Saduceo ay hindi naniniwala sa muling pagkabuhay, sila ay "makatotohanan" at "materyal" na mga tao na sa huli ay naniniwala lamang sa kung ano ang kanilang nakikita at naniniwala na maaari nilang patunayan, i-frame, na may isang batas. At sila ay naglalagay ng isang katanungan kay Jesus, ang hypothetical na "kaso" ng isang babae na, na nabalo, ay muling nag-asawa ayon sa batas. Kaninong kamatayan ang magiging asawa niya? Ang mga lalaking iyon ay nagbabasa ng buhay gamit ang mga mata ng batas, ng tuntunin, itinatanggi nila ang muling pagkabuhay, ibig sabihin, naniniwala sila na ang kamatayan ang katapusan ng lahat, at naniniwala sila na ito ay madaling maipakita simula sa batas at tuntunin ng ebidensya. Ang hindi paniniwala sa muling pagkabuhay ay nangangahulugang hindi naniniwala sa pag-asa, nabubuhay sa pagbibitiw na walang maaaring magbago: ilang beses din naging batas ang ideyang ito ng imposibilidad? Kapag hindi ka naniniwala sa muling pagkabuhay, ang batas ng kasamaan at kamatayan ay tila laging nananaig. Si Jesus ay hindi sumuko sa batas na ito, ngunit tumugon sa pagiging makatotohanan ng pananampalataya. Ang mga Saduceo ay naniniwala sa batas, ngunit hindi alam kung paano tumingin sa buhay. Alam nila ang "mga kaso" ngunit hindi makapagbigay ng mga sagot. Buweno, si Jesus, na tumugon sa mga Saduceo, ay nagsasabi sa atin ng kabaligtaran: "Ang mga anak ng sanlibutang ito ay nag-aasawa at ibinibigay sa pag-aasawa" (iyon ay, ipinamumuhay nila ang lahat bilang isang ugali, at ang mga pagmamahal bilang isang pag-aari); «ngunit – patuloy ni Jesus – ang mga hinatulan na karapat-dapat sa kabilang mundo at sa muling pagkabuhay mula sa mga patay... ay kapantay ng mga anghel at, bilang mga anak ng muling pagkabuhay, ay mga anak ng Diyos». May isa pang posibleng mundo, may ibang mundo na higit pa sa ating kasalukuyan. Ang pagkabuhay na mag-uli ay buhay na hindi nagwawakas, ito ay isang bintana patungo sa kawalang-hanggan, kung saan wala nang batas ng tao upang ayusin ang mga relasyon sa pagitan ng mga lalaki at babae, kundi ang pag-ibig ng Diyos, na siyang pagmamahal ng isang ama sa kanyang mga anak. . Kadalasan ay tinatanggap natin na tayo ay mga anak lamang ng mundong ito, ng mga walang katotohanan na batas nito na naghihiwalay, nagpapakilala, nagbubukod. Ngayon ay hinihiling sa atin ni Hesus na magsimulang maging mga anak ng muling pagkabuhay, at mamuhay bilang "mga anghel", na ipinadala sa mundo upang pangalagaan ang ating mga kapatid, upang bumuo ng isang "sa ibang lugar" kumpara sa mundong ating ginagalawan.

Він не Бог мертвих, а Бог живих

Євангеліє (Лк 20,27-40)

У той час деякі садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, підійшли до Ісуса і запитали його: «Учителю, Мойсей наказав нам: «Якщо в того, хто має жінку, але не має дітей, помре брат, його брат візьми жінку і дай потомство своєму братові». Було отже семеро братів: перший, одружившись, помер без дітей. Потім її взяв другий, потім третій, і так усі семеро померли, не залишивши дітей. Зрештою померла і жінка. Отже, чиєю дружиною буде жінка під час воскресіння? Оскільки всі семеро мали її за дружин». Ісус відповів їм: Діти світу цього одружуються та виходять заміж; але ті, котрі визнані гідними майбутнього життя і воскресіння з мертвих, не одружуються і не виходять заміж: насправді вони вже не можуть померти, тому що вони рівні ангелам і, оскільки вони діти воскресіння, вони є дітьми Бога. воскреснуть, Мойсей також вказав на це стосовно куща, коли він сказав: «Господь є Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова». Бог не з мертвих, а з живих; бо всі живуть для нього». Тоді деякі з книжників сказали: «Учителю, ти добре сказав». І вони вже не наважувалися запитувати його.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Садукеї не вірять у воскресіння, вони «реалістичні» і «матеріальні» люди, які в кінцевому рахунку вірять лише в те, що бачать, і вірять, що можуть перевірити, обрамити законом. І вони полемічно ставлять запитання до Ісуса, гіпотетичний «випадок» жінки, яка, овдовівши, знову виходить заміж за законом. Після чиєї смерті вона стане його дружиною? Ці люди читають життя очима закону, правила, вони заперечують воскресіння, тобто вони вірять, що смерть є кінцем усього, і вони вірять, що це можна легко продемонструвати, виходячи із закону та правила докази. Не вірити у воскресіння означає не вірити в надію, жити в покорі того, що ніщо не може змінитися: скільки разів ця ідея неможливості також стає нашим законом? Коли ви не вірите у воскресіння, здається, що закон зла і смерті завжди перемагає. Ісус не підкоряється цьому закону, але відповідає реалізмом віри. Садукеї вірять у закон, але не вміють дивитися на життя. Вони знають «справи», але не можуть дати відповіді. Що ж, Ісус, відповідаючи садукеям, говорить нам протилежне: «Діти цього світу одружуються та виходять заміж» (тобто живуть усім як звичкою, а прихильностями — як власністю); «Але, – продовжує Ісус, – ті, які визнані гідними того світу і воскресіння з мертвих... рівні ангелам і, будучи дітьми воскресіння, є дітьми Божими». Існує ще один можливий світ, є інший світ поза межами нашого сьогодення. Воскресіння – це життя, яке не закінчується, це вікно у вічність, де більше немає людського закону, який регулює стосунки між чоловіками та жінками, а лише любов Бога, яка є любов’ю батька до своїх дітей. . Дуже часто ми визнаємо, що ми лише діти цього світу, його абсурдних законів, які розділяють, розрізняють, виключають. Сьогодні Ісус просить нас почати бути дітьми воскресіння і жити як «ангели», послані у світ, щоб піклуватися про наших братів, будувати «інде» порівняно зі світом, у якому ми живемо.

Δεν είναι Θεός των νεκρών, αλλά των ζωντανών

Ευαγγέλιο (Λκ 20,27-40)

Εκείνη την εποχή, μερικοί Σαδδουκαίοι - που λένε ότι δεν υπάρχει ανάσταση - πλησίασαν τον Ιησού και του έκαναν την εξής ερώτηση: «Δάσκαλε, ο Μωυσής μας έχει ορίσει: «Αν πεθάνει ο αδελφός κάποιου που έχει γυναίκα αλλά δεν έχει παιδιά, ο αδελφός του. πάρε γυναίκα και δώσε απογόνους στον αδερφό του». Υπήρχαν λοιπόν επτά αδέρφια: ο πρώτος, αφού παντρεύτηκε, πέθανε χωρίς παιδιά. Μετά την πήρε ο δεύτερος και μετά ο τρίτος και έτσι πέθαναν και οι επτά χωρίς να αφήσουν παιδιά. Τελικά πέθανε και η γυναίκα. Στην ανάσταση, λοιπόν, ποιανού γυναίκα θα είναι η γυναίκα; Αφού και οι επτά την είχαν συζύγους». Ο Ιησούς τους απάντησε: «Τα παιδιά αυτού του κόσμου παντρεύονται και παντρεύονται. αλλά όσοι κρίνονται άξιοι της μελλοντικής ζωής και της ανάστασης από τους νεκρούς ούτε παντρεύονται ούτε παντρεύονται· στην πραγματικότητα δεν μπορούν πλέον να πεθάνουν, γιατί είναι ίσοι με τους αγγέλους και, αφού είναι παιδιά της ανάστασης, είναι παιδιά του Θεού, σηκωθείτε ξανά, το έδειξε και ο Μωυσής σε σχέση με τη βάτο, όταν λέει: «Ο Κύριος είναι ο Θεός του Αβραάμ, ο Θεός του Ισαάκ και ο Θεός του Ιακώβ». Ο Θεός δεν είναι των νεκρών, αλλά των ζωντανών. γιατί όλοι ζουν για αυτόν». Τότε μερικοί από τους γραμματείς είπαν: «Κύριε, καλά είπες». Και δεν τολμούσαν πια να του κάνουν ερωτήσεις.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Οι Σαδδουκαίοι δεν πιστεύουν στην ανάσταση, είναι «ρεαλιστές» και «υλικοί» άνθρωποι που τελικά πιστεύουν μόνο σε ό,τι βλέπουν και πιστεύουν ότι μπορούν να επαληθεύσουν, να πλαισιώσουν με έναν νόμο. Και θέτουν πολεμικά μια ερώτηση στον Ιησού, την υποθετική «περίπτωση» μιας γυναίκας που, έχοντας χήρα, ξαναπαντρεύεται σύμφωνα με το νόμο. Μετά το θάνατο ποιανού θα είναι γυναίκα του; Αυτοί οι άντρες διαβάζουν τη ζωή με τα μάτια του νόμου, του κανόνα, αρνούνται την ανάσταση, δηλαδή πιστεύουν ότι ο θάνατος είναι το τέλος των πάντων και πιστεύουν ότι αυτό μπορεί εύκολα να αποδειχθεί ξεκινώντας από το νόμο και τον κανόνα του απόδειξη. Το να μην πιστεύεις στην ανάσταση σημαίνει να μην πιστεύεις στην ελπίδα, να ζεις με παραίτηση που τίποτα δεν μπορεί να αλλάξει: πόσες φορές γίνεται νόμος μας αυτή η ιδέα της αδυναμίας; Όταν δεν πιστεύεις στην ανάσταση, φαίνεται να επικρατεί πάντα ο νόμος του κακού και του θανάτου. Ο Ιησούς δεν παραδίδεται σε αυτόν τον νόμο, αλλά απαντά με τον ρεαλισμό της πίστης. Οι Σαδδουκαίοι πιστεύουν στο νόμο, αλλά δεν ξέρουν πώς να δουν τη ζωή. Γνωρίζουν τις «υποθέσεις» αλλά δεν μπορούν να δώσουν απαντήσεις. Λοιπόν, ο Ιησούς, απαντώντας στους Σαδδουκαίους, μας λέει το αντίθετο: «Τα παιδιά αυτού του κόσμου παντρεύονται και παντρεύονται» (δηλαδή τα ζουν όλα ως συνήθεια και τις στοργές ως κτήμα). «αλλά – συνεχίζει ο Ιησούς – όσοι κρίνονται άξιοι του άλλου κόσμου και της ανάστασης από τους νεκρούς... είναι ίσοι με τους αγγέλους και, όντας παιδιά της ανάστασης, είναι παιδιά του Θεού». Υπάρχει ένας άλλος πιθανός κόσμος, υπάρχει ένας διαφορετικός κόσμος πέρα ​​από αυτόν του παρόντος μας. Η ανάσταση είναι ζωή που δεν τελειώνει, είναι ένα παράθυρο στην αιωνιότητα, όπου δεν υπάρχει πλέον ο νόμος του ανθρώπου να ρυθμίζει τις σχέσεις μεταξύ ανδρών και γυναικών, αλλά μόνο η αγάπη του Θεού, που είναι η αγάπη του πατέρα προς τα παιδιά του . Πολύ συχνά δεχόμαστε ότι είμαστε μόνο παιδιά αυτού του κόσμου, των παράλογων νόμων του που χωρίζουν, διακρίνουν, αποκλείουν. Σήμερα ο Ιησούς μας ζητά να αρχίσουμε να είμαστε παιδιά της ανάστασης, και να ζήσουμε ως «άγγελοι», σταλμένοι στον κόσμο για να φροντίσουν τους αδελφούς μας, για να χτίσουμε ένα «αλλού» σε σύγκριση με τον κόσμο στον οποίο ζούμε.

Yeye si Mungu wa wafu, bali wa walio hai

Injili ( Lk 20,27-40 )

Wakati huo, baadhi ya Masadukayo - wanaosema kwamba hakuna ufufuo - walimwendea Yesu na kumuuliza swali hili: "Bwana, Musa ametuagiza: "Ikiwa ndugu wa mtu ambaye ana mke lakini hana mtoto atakufa, ndugu yake. kuoa mke na kumpa nduguye uzao." Basi kulikuwa na ndugu saba; wa kwanza alioa, akafa bila watoto. Kisha wa pili akamchukua na kisha wa tatu na hivyo wote saba wakafa bila kuacha watoto. Hatimaye yule mwanamke naye akafa. Basi, wakati wa ufufuo, huyo mwanamke atakuwa mke wa nani? Kwa kuwa wote saba walikuwa wamemwoa.” Yesu akawajibu, “Wana wa ulimwengu huu huoa na kuolewa; lakini wale wanaohukumiwa kuwa wamestahili uzima wa wakati ujao na ufufuo kutoka kwa wafu, hawaoi wala hawaolewi; wao ni wana wa Mungu.” Ondokeni tena, Musa naye alionyesha hili kuhusiana na kile kichaka, anaposema: «Bwana ni Mungu wa Abrahamu, Mungu wa Isaka na Mungu wa Yakobo». Mungu si wa wafu, bali wa walio hai; kwa sababu kila mtu anaishi kwa ajili yake." Kisha baadhi ya walimu wa Sheria wakasema, "Mwalimu, umesema vema." Wala hawakuthubutu tena kumwuliza swali lolote.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Masadukayo hawaamini katika ufufuo, wao ni watu "wa kweli" na "wa kimwili" ambao hatimaye wanaamini tu katika kile wanachokiona na kuamini kuwa wanaweza kuthibitisha, kuunda, na sheria. Na wanauliza swali kwa Yesu, "kesi" ya kudhahania ya mwanamke ambaye, akiwa mjane, anaolewa tena kulingana na sheria. Je, baada ya kifo cha nani atakuwa mke wake? Wanaume hao wanasoma maisha kwa macho ya sheria, ya sheria, wanakataa ufufuo, yaani, wanaamini kwamba kifo ni mwisho wa kila kitu, na wanaamini kwamba hii inaweza kuonyeshwa kwa urahisi kuanzia sheria na utawala wa sheria. ushahidi. Kutoamini katika ufufuo kunamaanisha kutokuamini katika tumaini, kuishi kwa kujiuzulu kwamba hakuna kinachoweza kubadilika: ni mara ngapi wazo hili la kutowezekana pia linakuwa sheria yetu? Wakati huamini katika ufufuo, sheria ya uovu na kifo inaonekana daima kushinda. Yesu hajisalimishi kwa sheria hii, bali anajibu kwa uhalisia wa imani. Masadukayo wanaamini katika sheria, lakini hawajui jinsi ya kuangalia maisha. Wanajua "kesi" lakini hawawezi kutoa majibu. Naam, Yesu, akiwajibu Masadukayo, anatuambia kinyume: “Watoto wa ulimwengu huu huoa na kuolewa” (yaani, wanaishi kila kitu kama mazoea, na mapenzi kuwa mali); "lakini - anaendelea Yesu - wale wanaohukumiwa kuwa wamestahili ulimwengu mwingine na ufufuo kutoka kwa wafu ... ni sawa na malaika na, kwa kuwa wana wa ufufuo, ni watoto wa Mungu". Kuna ulimwengu mwingine unaowezekana, kuna ulimwengu tofauti zaidi ya huu wetu wa sasa. Ufufuo ni uzima usio na mwisho, ni dirisha la umilele, ambapo hakuna tena sheria ya mwanadamu ya kudhibiti uhusiano kati ya wanaume na wanawake, lakini tu upendo wa Mungu, ambao ni upendo wa baba kwa watoto wake. . Mara nyingi tunakubali kwamba sisi ni watoto tu wa ulimwengu huu, wa sheria zake za kipuuzi ambazo hutenganisha, kutofautisha, kutenga. Leo Yesu anatuomba tuanze kuwa watoto wa ufufuo, na kuishi kama "malaika", waliotumwa ulimwenguni kuwatunza ndugu zetu, kujenga "mahali pengine" ikilinganishwa na ulimwengu tunamoishi.

Ngài không phải là Chúa của kẻ chết mà là của kẻ sống

Tin Mừng (Lc 20,27-40)

Vào thời điểm đó, một số người thuộc phái Sađusê - những người nói rằng không có sự sống lại - đã đến gặp Chúa Giêsu và hỏi Người câu hỏi này: «Thưa Thầy, ông Môsê đã quy định cho chúng tôi: «Nếu anh em của người có vợ nhưng không có con chết, thì anh em người ấy chết. lấy vợ và sinh con nối dõi cho anh trai mình.” Vậy có bảy anh em: người thứ nhất lấy chồng rồi chết mà không có con. Rồi người thứ hai lấy cô ấy, rồi người thứ ba, thế là cả bảy người đều chết mà không để lại con cái. Cuối cùng người phụ nữ cũng chết. Vậy, khi sống lại, người phụ nữ đó sẽ là vợ của ai? Vì cả bảy người đều lấy cô ấy làm vợ.” Đức Giêsu trả lời họ: “Con cái đời này cưới vợ lấy chồng; nhưng những ai được xét là đáng hưởng sự sống mai sau và sống lại từ cõi chết thì không cưới vợ cũng chẳng lấy chồng: thật ra họ không thể chết được nữa, vì họ được ngang hàng với các thiên thần và vì họ là con cái của sự sống lại, họ là con cái Thiên Chúa, hãy sống lại, ông Môsê cũng cho thấy điều này liên quan đến bụi gai, khi ông nói: “Chúa là Thiên Chúa của Abraham, Thiên Chúa của Isaac và Thiên Chúa của Giacóp”. Thiên Chúa không thuộc về người chết mà thuộc về người sống; bởi vì mọi người đều sống vì anh ấy." Bấy giờ có mấy kinh sư nói: “Thưa Thầy, Thầy nói hay lắm”. Và họ không còn dám hỏi anh bất cứ câu hỏi nào nữa.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Người Sa-đu-sê không tin vào sự sống lại, họ là những người “thực tế” và “vật chất”, những người cuối cùng chỉ tin vào những gì họ nhìn thấy và tin rằng họ có thể xác minh, đóng khung bằng luật pháp. Và họ đặt ra một câu hỏi mang tính luận chiến đối với Chúa Giêsu, “trường hợp” giả định về một người phụ nữ góa chồng, tái hôn theo luật. Sau khi ai chết cô ấy sẽ là vợ anh? Những người đó nhìn cuộc sống bằng con mắt của luật pháp, của quy tắc, họ phủ nhận sự sống lại, nghĩa là họ tin rằng cái chết là sự kết thúc của mọi thứ, và họ tin rằng điều này có thể dễ dàng được chứng minh bắt đầu từ luật pháp và quy tắc của chứng cớ. Không tin vào sự sống lại có nghĩa là không tin vào hy vọng, sống trong cam chịu mà không có gì có thể thay đổi được: đã bao nhiêu lần ý tưởng bất khả thi này cũng trở thành luật của chúng ta? Khi bạn không tin vào sự sống lại, luật lệ của cái ác và cái chết dường như luôn chiếm ưu thế. Chúa Giêsu không đầu phục luật lệ này, nhưng đáp lại bằng đức tin thực tế. Người Sa-đu-sê tin vào luật pháp nhưng không biết nhìn cuộc đời như thế nào. Họ biết những “trường hợp” nhưng không thể đưa ra câu trả lời. Vâng, Chúa Giêsu, khi trả lời những người thuộc phái Sađusê, đã nói với chúng ta điều ngược lại: “Con cái đời này cưới vợ gả chồng” (nghĩa là họ sống mọi sự như một thói quen, và tình cảm như một sở hữu); “nhưng – Chúa Giêsu tiếp tục – những người được xét là xứng đáng sang thế giới bên kia và xứng đáng được sống lại từ cõi chết... đều ngang hàng với các thiên thần và là con cái của sự phục sinh, là con cái Thiên Chúa”. Có một thế giới khả dĩ khác, có một thế giới khác ngoài thế giới hiện tại của chúng ta. Sự phục sinh là sự sống không bao giờ kết thúc, nó là cửa sổ dẫn vào cõi vĩnh hằng, nơi không còn luật lệ con người điều chỉnh các mối quan hệ giữa nam và nữ, mà chỉ có tình yêu của Thiên Chúa, đó là tình yêu của người cha đối với con cái mình. . Chúng ta thường chấp nhận rằng chúng ta chỉ là những đứa trẻ của thế giới này, với những luật lệ phi lý của nó chia rẽ, phân biệt, loại trừ. Hôm nay Chúa Giêsu yêu cầu chúng ta bắt đầu trở thành con cái của sự phục sinh, và sống như những “thiên thần”, được sai đến thế gian để chăm sóc anh em chúng ta, xây dựng một “nơi khác” so với thế giới chúng ta đang sống.

അവൻ മരിച്ചവരുടെ ദൈവമല്ല, ജീവിച്ചിരിക്കുന്നവരുടെ ദൈവമാണ്

സുവിശേഷം (ലൂക്ക 20,27-40)

ആ സമയത്ത്, പുനരുത്ഥാനം ഇല്ലെന്ന് പറയുന്ന ചില സദൂക്യർ - യേശുവിനെ സമീപിച്ച് ഈ ചോദ്യം ചോദിച്ചു: "ഗുരോ, മോശെ ഞങ്ങളോട് കൽപിച്ചു: "ഭാര്യയുണ്ടെങ്കിലും കുട്ടികളില്ലാത്ത ഒരാളുടെ സഹോദരൻ മരിച്ചാൽ, അവൻ്റെ സഹോദരൻ ഒരു ഭാര്യയെ എടുത്ത് അവൻ്റെ സഹോദരന് സന്തതികളെ കൊടുക്കുക. അതിനാൽ ഏഴു സഹോദരന്മാർ ഉണ്ടായിരുന്നു: ആദ്യത്തെയാൾ വിവാഹശേഷം കുട്ടികളില്ലാതെ മരിച്ചു. പിന്നെ രണ്ടാമൻ അവളെയും പിന്നെ മൂന്നാമനെയും കൂട്ടിക്കൊണ്ടുപോയി അങ്ങനെ ഏഴുപേരും കുട്ടികളെ വിടാതെ മരിച്ചു. ഒടുവിൽ ആ സ്ത്രീയും മരിച്ചു. അപ്പോൾ, പുനരുത്ഥാനത്തിൽ, ആ സ്ത്രീ ആരുടെ ഭാര്യയായിരിക്കും? ഏഴുപേർക്കും അവൾ ഭാര്യമാരായിരുന്നതിനാൽ." യേശു അവരോടു ഉത്തരം പറഞ്ഞതു: ഈ ലോകത്തിൻ്റെ മക്കൾ വിവാഹം കഴിക്കുന്നു; എന്നാൽ ഭാവി ജീവിതത്തിനും മരിച്ചവരിൽ നിന്നുള്ള പുനരുത്ഥാനത്തിനും യോഗ്യരാണെന്ന് വിധിക്കപ്പെടുന്നവർ വിവാഹം കഴിക്കുകയോ വിവാഹം കഴിക്കുകയോ ചെയ്യുന്നില്ല: വാസ്തവത്തിൽ അവർക്ക് ഇനി മരിക്കാൻ കഴിയില്ല, കാരണം അവർ മാലാഖമാർക്ക് തുല്യരാണ്, കാരണം അവർ പുനരുത്ഥാനത്തിൻ്റെ മക്കളാണ്. അവർ ദൈവമക്കളാണ്, വീണ്ടും എഴുന്നേൽക്കുക, മുൾപടർപ്പുമായി ബന്ധപ്പെട്ട് മോശയും ഇത് സൂചിപ്പിച്ചു: "കർത്താവ് അബ്രഹാമിൻ്റെ ദൈവമാണ്, ഇസഹാക്കിൻ്റെ ദൈവവും യാക്കോബിൻ്റെ ദൈവവുമാണ്". ദൈവം മരിച്ചവരുടെയല്ല, ജീവനുള്ളവരുടെതാണ്; കാരണം എല്ലാവരും അവനുവേണ്ടി ജീവിക്കുന്നു." അപ്പോൾ ശാസ്ത്രിമാരിൽ ചിലർ പറഞ്ഞു: ഗുരോ, അങ്ങ് നന്നായി സംസാരിച്ചു. പിന്നെ അവനോട് ഒരു ചോദ്യവും ചോദിക്കാൻ അവർ ധൈര്യപ്പെട്ടില്ല.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

സദൂക്യർ പുനരുത്ഥാനത്തിൽ വിശ്വസിക്കുന്നില്ല, അവർ "യാഥാർത്ഥ്യബോധമുള്ള" "ഭൗതിക" പുരുഷന്മാരാണ്, അവർ ആത്യന്തികമായി അവർ കാണുന്ന കാര്യങ്ങളിൽ മാത്രം വിശ്വസിക്കുകയും ഒരു നിയമം ഉപയോഗിച്ച് സ്ഥിരീകരിക്കാനും രൂപപ്പെടുത്താനും കഴിയുമെന്ന് വിശ്വസിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു. വിധവയായി നിയമപ്രകാരം പുനർവിവാഹം ചെയ്യുന്ന ഒരു സ്ത്രീയുടെ സാങ്കൽപ്പിക "കേസ്", അവർ യേശുവിനോട് തർക്കപരമായി ഒരു ചോദ്യം ഉന്നയിക്കുന്നു. ആരുടെ മരണശേഷം അവൾ അവൻ്റെ ഭാര്യയാകും? ആ മനുഷ്യർ ജീവിതത്തെ നിയമത്തിൻ്റെയും നിയമത്തിൻ്റെയും കണ്ണുകൊണ്ട് വായിക്കുന്നു, അവർ പുനരുത്ഥാനത്തെ നിഷേധിക്കുന്നു, അതായത്, മരണമാണ് എല്ലാറ്റിൻ്റെയും അവസാനമെന്ന് അവർ വിശ്വസിക്കുന്നു, ഇത് നിയമത്തിൽ നിന്നും നിയമത്തിൽ നിന്നും ആരംഭിച്ച് എളുപ്പത്തിൽ പ്രകടമാക്കാൻ കഴിയുമെന്ന് അവർ വിശ്വസിക്കുന്നു. തെളിവ്. പുനരുത്ഥാനത്തിൽ വിശ്വസിക്കാതിരിക്കുക എന്നതിനർത്ഥം പ്രത്യാശയിൽ വിശ്വസിക്കാതിരിക്കുക, ഒന്നും മാറ്റാൻ കഴിയാത്ത രാജിയിൽ ജീവിക്കുക എന്നതാണ്: അസാധ്യതയെക്കുറിച്ചുള്ള ഈ ആശയം എത്ര തവണ നമ്മുടെ നിയമമായി മാറുന്നു? നിങ്ങൾ പുനരുത്ഥാനത്തിൽ വിശ്വസിക്കാത്തപ്പോൾ, തിന്മയുടെയും മരണത്തിൻ്റെയും നിയമം എല്ലായ്പ്പോഴും നിലനിൽക്കുന്നതായി തോന്നുന്നു. യേശു ഈ നിയമത്തിന് കീഴടങ്ങുന്നില്ല, മറിച്ച് വിശ്വാസത്തിൻ്റെ യാഥാർത്ഥ്യത്തോടെ പ്രതികരിക്കുന്നു. സദൂക്യർ നിയമത്തിൽ വിശ്വസിക്കുന്നു, പക്ഷേ ജീവിതത്തെ എങ്ങനെ കാണണമെന്ന് അറിയില്ല. അവർക്ക് "കേസുകൾ" അറിയാം, പക്ഷേ ഉത്തരം നൽകാൻ കഴിയില്ല. ശരി, സദൂക്യരോട് പ്രതികരിച്ചുകൊണ്ട് യേശു നമ്മോട് വിപരീതമായി പറയുന്നു: "ഈ ലോകത്തിലെ മക്കൾ വിവാഹം കഴിക്കുകയും വിവാഹത്തിന് നൽകുകയും ചെയ്യുന്നു" (അതായത്, അവർ എല്ലാം ഒരു ശീലമായും സ്നേഹം ഒരു വസ്തുവായും ജീവിക്കുന്നു); "എന്നാൽ - യേശു തുടരുന്നു - മറ്റേ ലോകത്തിനും മരിച്ചവരിൽ നിന്നുള്ള പുനരുത്ഥാനത്തിനും യോഗ്യരായി വിധിക്കപ്പെടുന്നവർ... മാലാഖമാർക്ക് തുല്യരാണ്, പുനരുത്ഥാനത്തിൻ്റെ മക്കളായതിനാൽ, ദൈവത്തിൻ്റെ മക്കളാണ്." സാധ്യമായ മറ്റൊരു ലോകമുണ്ട്, നമ്മുടെ വർത്തമാനത്തിനപ്പുറം മറ്റൊരു ലോകമുണ്ട്. പുനരുത്ഥാനം അവസാനിക്കാത്ത ജീവിതമാണ്, അത് നിത്യതയിലേക്കുള്ള ഒരു ജാലകമാണ്, അവിടെ സ്ത്രീകളും പുരുഷന്മാരും തമ്മിലുള്ള ബന്ധത്തെ നിയന്ത്രിക്കാൻ ഇനി മനുഷ്യൻ്റെ നിയമമില്ല, മറിച്ച് ദൈവസ്നേഹം മാത്രമാണ്, അത് പിതാവിന് മക്കളോടുള്ള സ്നേഹമാണ്. . ഈ ലോകത്തിൻ്റെ, വേർതിരിക്കുന്ന, വേർതിരിച്ചറിയുന്ന, ഒഴിവാക്കുന്ന അസംബന്ധ നിയമങ്ങളുടെ മക്കൾ മാത്രമാണ് നമ്മൾ എന്ന് പലപ്പോഴും നാം അംഗീകരിക്കുന്നു. ഇന്ന് യേശു നമ്മോട് ആവശ്യപ്പെടുന്നത് പുനരുത്ഥാനത്തിൻ്റെ മക്കളാകാൻ തുടങ്ങാനും നമ്മുടെ സഹോദരങ്ങളെ പരിപാലിക്കാൻ ലോകത്തിലേക്ക് അയച്ച "ദൂതന്മാരായി" ജീവിക്കാനും നാം ജീവിക്കുന്ന ലോകത്തെ അപേക്ഷിച്ച് "മറ്റൊരിടം" നിർമ്മിക്കാനും വേണ്ടിയാണ്.

Ọ bụghị Chineke nke ndị nwụrụ anwụ, kama nke ndị dị ndụ

Oziọma (Luk 20:27-40)

N’oge ahụ, ụfọdụ ndị Sadusii—ndị na-asị na mbilite n’ọnwụ adịghị— bịakwutere Jizọs ma jụọ ya ajụjụ a: “Nna anyị ukwu, Mozis enyewo anyị iwu, sị: “Ọ bụrụ na nwanne onye nwere nwunye ma ọ dịghị nwa anwụ anwụ, nwanne ya nwoke anwụọ. luru nwunye nye nwa-nne-ya nkpuru. Ya mere umu-nne asa di: nke-mbu, mb͕e ọ lusiri nwunye, we nwua nēnweghi nwa. Nke abụọ wee kpọrọ ya ma nke atọ wee nwụọ na-ahapụghị ụmụ. N'ikpeazụ, nwaanyị ahụ nwụkwara. Ya mere, ná mbilite n’ọnwụ, ònye ka nwanyị ahụ ga-abụ? Ebe ọ bụ na mmadụ asaa ahụ lụrụ ya dị ka nwunye. Jisus zara ha, si, Umu nke uwa nālu nwunye, ewe nēnye ha n'ọlulu-di; ma ndị e kpere na ha kwesịrị ịdị ndụ n’ọdịnihu na nke mbilite n’ọnwụ site na ndị nwụrụ anwụ adịghị alụ nwunye, a dịghịkwa enye ha n’alụmdi na nwunye: n’ezie, ha enweghị ike ịnwụ anwụ ọzọ, n’ihi na ha raara ndị mmụọ ozi, ebe ha bụ ụmụ mbilite n’ọnwụ; ha bụ ụmụ Chineke.Bilie ọzọ, Moses gosikwara nke a n'ihe gbasara oke ọhịa, mgbe ọ sịrị: “Onyenwe anyị bụ Chineke nke Abraham, Chineke nke Aịzik na Chineke nke Jekọb. Chineke esiteghi na ndi nwuru anwu, kama ọ bu nke ndi di ndu; n'ihi na onye ọ bụla dị ndụ maka ya." Ya mere ufọdu nime ndi-ode-akwukwọ siri, Onye-nwe-ayi, I kwuwo nke-ọma. Ma ha enwekwaghị obi ike ịjụ ya ajụjụ ọ bụla.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Ndị Sadusii ekwenyeghị na mbilite n'ọnwụ, ha bụ "ndị ezi uche" na "ihe onwunwe" bụ ndị n'ikpeazụ kwere nanị n'ihe ha na-ahụ ma kwere na ha nwere ike nyochaa, na-eji iwu kwadoro. Ha na-ajụkwa Jizọs ajụjụ n'ụzọ ezi uche dị na ya, bụ́ “ikpe” e chepụtara echepụta banyere otu nwanyị nke di ya nwụrụ, nke lụgharịrị dị ka iwu si dị. Ọnwu onye ka ọ gābu nwunye-ya? Ndị ikom ahụ na-agụ ndụ na anya nke iwu, nke iwu, ha na-agọnahụ mbilite n'ọnwụ, ya bụ, ha kwenyere na ọnwụ bụ njedebe nke ihe niile, na ha kwenyere na nke a nwere ike ịdị mfe igosipụta site n'iwu na iwu nke iwu. ihe akaebe. Ịkwenyeghị na mbilite n'ọnwụ pụtara ịghara ikwere na olileanya, ibi na arụkwaghịm na ọ dịghị ihe nwere ike ịgbanwe: ugboro ole ka echiche a nke enweghị ike na-aghọkwa iwu anyị? Mgbe ị na-ekwenyeghị na mbilite n'ọnwụ, iwu nke ihe ọjọọ na ọnwụ na-adị ka ọ na-emeri mgbe niile. Jizọs adịghị enyefe onwe ya n'iwu a, kama ọ na-azaghachi n'eziokwu nke okwukwe. Ndị Sadusii kweere n’iwu ahụ, ma ha amaghị otú e si ele ndụ anya. Ha maara "ikpe" mana enweghị ike ịza azịza. Ọfọn, Jesus, ke ọbọrọ ọnọ mme Sadducee, ọdọhọ nnyịn isio isio, ete: “Mme nditọ ererimbot emi ẹdọ ndọ ẹnyụn̄ ẹnọ mmọ ndọ” ( oro edi, mmọ ẹdu kpukpru n̄kpọ nte ido, ẹnyụn̄ ẹda ima ima nte inyene; "ma - na-aga n'ihu na Jizọs - ndị a na-ekpe ikpe kwesịrị ekwesị nke ụwa ọzọ na nke mbilite n'ọnwụ site na ndị nwụrụ anwụ ... hà na ndị mmụọ ozi na, ịbụ ụmụ nke mbilite n'ọnwụ, bụ ụmụ Chineke". Enwere ụwa ọzọ enwere ike, enwere ụwa dị iche karịa nke anyị ugbu a. Mbilite n'ọnwụ bụ ndụ nke na-adịghị agwụ agwụ, ọ bụ windo ruo mgbe ebighị ebi, ebe a na-enwekwaghị iwu mmadụ iji chịkwaa mmekọrịta dị n'etiti nwoke na nwanyị, kama ọ bụ naanị ịhụnanya Chineke, nke bụ ịhụnanya nna n'ebe ụmụ ya nọ. . Ọtụtụ mgbe, anyị na-anabata na anyị bụ naanị ụmụ nke ụwa a, nke iwu nzuzu ya nke na-ekewa, na-ekewa, na-ewepụ. Taa, Jizọs na-arịọ anyị ka anyị malite ịbụ ụmụ nke mbilite n'ọnwụ, na-ebi ndụ dị ka "ndị mmụọ ozi", ezitere n'ụwa na-elekọta ụmụnna anyị, na-ewu "n'ebe ọzọ" tụnyere ụwa nke anyị bi na ya.