Vangelo (Lc 21,5-11) - In quel tempo, mentre alcuni parlavano del tempio, che era ornato di belle pietre e di doni votivi, Gesù disse: «Verranno giorni nei quali, di quello che vedete, non sarà lasciata pietra su pietra che non sarà distrutta». Gli domandarono: «Maestro, quando dunque accadranno queste cose e quale sarà il segno, quando esse staranno per accadere?». Rispose: «Badate di non lasciarvi ingannare. Molti infatti verranno nel mio nome dicendo: «Sono io», e: «Il tempo è vicino». Non andate dietro a loro! Quando sentirete di guerre e di rivoluzioni, non vi terrorizzate, perché prima devono avvenire queste cose, ma non è subito la fine». Poi diceva loro: «Si solleverà nazione contro nazione e regno contro regno, e vi saranno in diversi luoghi terremoti, carestie e pestilenze; vi saranno anche fatti terrificanti e segni grandiosi dal cielo».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Siamo nell’ultima settimana dell’anno liturgico. E questo brano apre il discorso di Gesù sulla fine dei tempi (viene chiamato discorso escatologico). In verità, Luca, assieme a Matteo e a Marco, ci vogliono comunicare ciò di cui si sono resi conto stando a stretto contatto con Gesù, e cioè che gli «ultimi giorni» sono già iniziati con la venuta stessa del profeta di Nazaret. In tal senso non dobbiamo rimandare il momento della conversione al Vangelo alla fine dei tempi, o aspettare l’attimo opportuno che poi non arriverà mai. Il momento di credere al Vangelo è già venuto, ed è questo. La fede è innamorarsi di Gesù, è lasciarsi travolgere dal suo amore, è lasciarsi coinvolgere dal suo progetto di amore sul mondo. Questa fede, piena di amore e di coinvolgimento esistenziale, è la vera pietra salda sulla quale edificare il presente e il futuro della nostra vita. È quindi necessario essere attenti ai falsi profeti, a quelli fuori di noi (come le mode e le consuetudini di questo mondo) ma anche a quelli che si nascondono nel cuore di ciascuno di noi (come le abitudini, l’orgoglio, l’amore per sé). L’unico maestro della nostra vita, l’unico Signore che ci salva è Gesù, e l’unica profezia che illumina i nostri giorni è il Vangelo. Ed è proprio la forza del Vangelo che ci impedisce di rassegnarci al male, di accettare la situazione presente senza speranza in un futuro più umano. Il Signore, di fronte a un mondo che non sa darsi pace, ci chiede di essere con lui operatori di pace e testimoni della speranza in un futuro di salvezza. La fede è scegliere di camminare con Gesù, nella certezza che la forza della risurrezione piegherà il principe di questo mondo e la forza del male sarà sottomessa al potere dell’amore del Signore.

Precursor signs of the end

Gospel (Lk 21,5-11)

At that time, while some were talking about the temple, which was adorned with beautiful stones and votive gifts, Jesus said: "The days will come in which, of what you see, not one stone will be left upon another that will not be destroyed." They asked him, “Teacher, when will these things happen, and what will be the sign when they are about to happen?” He replied: «Be careful not to be deceived. For many will come in my name, saying, "It is I," and, "The time is near." Don't go after them! When you hear of wars and revolutions, do not be terrified, because these things must happen first, but it is not the end immediately." Then he said to them: «Nation will rise against nation and kingdom against kingdom, and there will be earthquakes, famines and pestilences in different places; there will also be terrifying events and great signs from heaven."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

We are in the last week of the liturgical year. And this passage opens Jesus' speech on the end of times (it is called eschatological speech). In truth, Luke, together with Matthew and Mark, want to communicate to us what they realized from being in close contact with Jesus, namely that the "last days" have already begun with the very coming of the prophet of Nazareth. In this sense we must not postpone the moment of conversion to the Gospel until the end of time, or wait for the right moment which will never arrive. The time to believe the Gospel has already come, and it is now. Faith is falling in love with Jesus, it is letting yourself be overwhelmed by his love for him, it is letting yourself be involved in his plan of love for the world. This faith, full of love and existential involvement, is the true solid stone on which to build the present and future of our lives. It is therefore necessary to be attentive to false prophets, to those outside of us (such as the fashions and customs of this world) but also to those who hide in the heart of each of us (such as habits, pride, love for himself). The only master of our life, the only Lord who saves us is Jesus, and the only prophecy that illuminates our days is the Gospel. And it is precisely the strength of the Gospel that prevents us from resigning ourselves to evil, from accepting the present situation without hope for a more humane future. The Lord, faced with a world that cannot find peace, asks us to be peacemakers with him and witnesses of hope in a future of salvation. Faith is choosing to walk with Jesus, in the certainty that the strength of the resurrection will bend the prince of this world and the strength of evil will be subjected to the power of the Lord's love.

Signos precursores del fin

Evangelio (Lc 21,5-11)

En aquel tiempo, mientras algunos hablaban del templo, que estaba adornado con hermosas piedras y exvotos, Jesús dijo: "Vendrán días en que, de lo que veis, no quedará piedra sobre piedra que no sea destruido." Le preguntaron: “Maestro, ¿cuándo sucederán estas cosas, y qué señal habrá cuando estén por suceder?” Él respondió: «Tened cuidado de no dejaros engañar. Porque muchos vendrán en mi nombre, diciendo: "Soy yo", y "El tiempo está cerca". ¡No vayas tras ellos! Cuando oigáis hablar de guerras y revoluciones, no os asustéis, porque estas cosas deben suceder primero, pero no son el fin inmediato". Entonces les dijo: «Se levantará nación contra nación y reino contra reino, y habrá terremotos, hambres y pestilencias en diferentes lugares; también habrá acontecimientos espantosos y grandes señales del cielo".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Estamos en la última semana del año litúrgico. Y este pasaje abre el discurso de Jesús sobre el fin de los tiempos (se llama discurso escatológico). En verdad, Lucas, junto con Mateo y Marcos, quieren comunicarnos lo que descubrieron al estar en estrecho contacto con Jesús, es decir, que los "últimos días" ya comenzaron con la venida misma del profeta de Nazaret. En este sentido no debemos posponer hasta el fin de los tiempos el momento de la conversión al Evangelio, ni esperar el momento oportuno que nunca llegará. El tiempo de creer en el Evangelio ya ha llegado, y es ahora. Fe es enamorarse de Jesús, es dejarse invadir por su amor, es dejarse implicar en su proyecto de amor para el mundo. Esta fe, llena de amor y de implicación existencial, es la verdadera piedra sólida sobre la que construir el presente y el futuro de nuestra vida. Por tanto, es necesario estar atentos a los falsos profetas, a los que están fuera de nosotros (como las modas y costumbres de este mundo), pero también a los que se esconden en el corazón de cada uno de nosotros (como los hábitos, el orgullo, el amor a sí mismo). ). El único dueño de nuestra vida, el único Señor que nos salva es Jesús, y la única profecía que ilumina nuestros días es el Evangelio. Y es precisamente la fuerza del Evangelio la que nos impide resignarnos al mal, aceptar la situación presente sin esperanza en un futuro más humano. El Señor, ante un mundo que no puede encontrar la paz, nos pide que seamos con él pacificadores y testigos de esperanza en un futuro de salvación. Fe es elegir caminar con Jesús, en la certeza de que la fuerza de la resurrección doblegará al príncipe de este mundo y la fuerza del mal quedará sometida al poder del amor del Señor.

Signes précurseurs de la fin

Évangile (Lc 21,5-11)

A cette époque, tandis que certains parlaient du temple, qui était orné de belles pierres et d'offrandes votives, Jésus dit : « Les jours viendront où, de ce que vous voyez, il ne restera pas pierre sur pierre qui ne soit détruite. détruit." Ils lui demandèrent : « Maître, quand ces choses arriveront-elles et quel sera le signe quand elles seront sur le point d'arriver ? Il répondit : « Faites attention à ne pas vous tromper. Car beaucoup viendront en mon nom, disant : « C'est moi » et : « Le temps est proche ». Ne les poursuivez pas ! Lorsque vous entendez parler de guerres et de révolutions, ne soyez pas terrifié, car ces choses doivent arriver en premier, mais ce n'est pas la fin immédiate. » Alors il leur dit : « Une nation s'élèvera contre une nation et un royaume contre un royaume, et il y aura des tremblements de terre, des famines et des pestes en différents lieux ; il y aura aussi des événements terrifiants et de grands signes venant du ciel. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Nous sommes dans la dernière semaine de l'année liturgique. Et ce passage ouvre le discours de Jésus sur la fin des temps (on l'appelle discours eschatologique). En vérité, Luc, ainsi que Matthieu et Marc, veulent nous communiquer ce qu'ils ont réalisé au contact étroit de Jésus, à savoir que les « derniers jours » ont déjà commencé avec la venue même du prophète de Nazareth. En ce sens, nous ne devons pas reporter le moment de la conversion à l’Évangile à la fin des temps, ni attendre le moment propice qui n’arrivera jamais. Le temps de croire à l’Évangile est déjà venu, et il est maintenant. La foi, c'est tomber amoureux de Jésus, c'est se laisser envahir par son amour, c'est se laisser impliquer dans son projet d'amour pour le monde. Cette foi, pleine d’amour et d’implication existentielle, est la véritable pierre solide sur laquelle bâtir le présent et l’avenir de nos vies. Il faut donc être attentif aux faux prophètes, à ceux qui sont extérieurs à nous (comme les modes et coutumes de ce monde) mais aussi à ceux qui se cachent dans le cœur de chacun de nous (comme les habitudes, l'orgueil, l'amour de soi). ). Le seul maître de notre vie, le seul Seigneur qui nous sauve est Jésus, et la seule prophétie qui éclaire nos journées est l'Évangile. Et c’est précisément la force de l’Évangile qui nous empêche de nous résigner au mal, d’accepter la situation actuelle sans espérer un avenir plus humain. Le Seigneur, face à un monde qui ne trouve pas la paix, nous demande d’être avec lui des artisans de paix et des témoins d’espérance dans un avenir de salut. La foi, c'est choisir de marcher avec Jésus, dans la certitude que la force de la résurrection fera plier le prince de ce monde et que la force du mal sera soumise à la puissance de l'amour du Seigneur.

Sinais precursores do fim

Evangelho (Lc 21,5-11)

Naquele tempo, enquanto alguns falavam do templo, que estava adornado com belas pedras e presentes votivos, Jesus disse: “Virão dias em que, do que vedes, não ficará pedra sobre pedra que não seja destruído." Eles lhe perguntaram: “Mestre, quando acontecerão essas coisas e qual será o sinal quando estiverem para acontecer?” Ele respondeu: «Cuidado para não ser enganado. Pois muitos virão em meu nome, dizendo: “Sou eu” e: “O tempo está próximo”. Não vá atrás deles! Quando ouvirem falar de guerras e revoluções, não fiquem aterrorizados, porque estas coisas devem acontecer primeiro, mas não é o fim imediato.” Então ele lhes disse: «Levantar-se-á nação contra nação e reino contra reino, e haverá terremotos, fomes e pestes em diversos lugares; também haverá eventos terríveis e grandes sinais do céu”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Estamos na última semana do ano litúrgico. E esta passagem abre o discurso de Jesus sobre o fim dos tempos (é chamado de discurso escatológico). Na verdade, Lucas, juntamente com Mateus e Marcos, querem comunicar-nos o que perceberam no contacto íntimo com Jesus, ou seja, que os «últimos dias» já começaram com a própria vinda do profeta de Nazaré. Neste sentido não devemos adiar o momento da conversão ao Evangelho para o fim dos tempos, nem esperar pelo momento certo que nunca chegará. A hora de acreditar no Evangelho já chegou e é agora. Fé é apaixonar-se por Jesus, é deixar-se dominar pelo seu amor, é deixar-se envolver no seu plano de amor para o mundo. Esta fé, cheia de amor e de envolvimento existencial, é a verdadeira pedra sólida sobre a qual construir o presente e o futuro da nossa vida. É necessário, portanto, estar atento aos falsos profetas, aos que estão fora de nós (como as modas e costumes deste mundo) mas também aos que se escondem no coração de cada um de nós (como os hábitos, o orgulho, o amor a si mesmo). ). O único mestre da nossa vida, o único Senhor que nos salva é Jesus, e a única profecia que ilumina os nossos dias é o Evangelho. E é precisamente a força do Evangelho que nos impede de nos resignarmos ao mal, de aceitarmos a situação actual sem esperança de um futuro mais humano. O Senhor, diante de um mundo que não consegue encontrar a paz, pede-nos que sejamos com Ele pacificadores e testemunhas de esperança num futuro de salvação. Fé é escolher caminhar com Jesus, na certeza de que a força da ressurreição dobrará o príncipe deste mundo e a força do mal será submetida ao poder do amor do Senhor.

終結的前兆

福音（路 21,5-11）

當時，當一些人談論聖殿時，聖殿裝飾著美麗的石頭和還願禮物，耶穌說：「日子將到，你們所看到的，沒有一塊石頭會留在另一塊石頭上，不會被毀壞。”毀了。” 他們問他：“老師，這些事什麼時候發生？發生時有什麼預兆？” 他回答說：「小心別被騙了。 因為許多人會以我的名義前來，說：“是我”，並且“時候近了”。 別追他們！ 當你聽到戰爭和革命時，不要害怕，因為這些事情一定會首先發生，但這並不是立即結束。” 然後他對他們說：「民族將起來攻打民族，王國將攻打王國，各地將發生地震、飢荒和瘟疫； 也會有可怕的事件和來自天堂的偉大徵兆。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

我們正處於禮儀年的最後一週。 這段經文開啟了耶穌關於末日的演講（稱為末世演講）。 事實上，路加、馬太和馬可想向我們傳達他們在與耶穌的密切接觸中所意識到的，即「末後的日子」已經隨著拿撒勒先知的到來而開始了。 從這個意義上說，我們不能將歸信福音的時刻推遲到時間的盡頭，或等待永遠不會到來的正確時刻。 相信福音的時刻已經到來，就是現在。 信心就是愛上耶穌，就是讓自己被祂的愛所感動，就是讓自己參與祂對世界的愛計畫中。 這種充滿愛和存在主義參與的信念是建構我們所生活的現在和未來的真正堅固的石頭。 因此，我們有必要留意假先知，留意那些我們之外的事物（例如這個世界的時尚和習俗），同時也要留意那些隱藏在我們每個人內心的事物（例如習慣、驕傲、自愛）。 ）。 我們生命的唯一主人，唯一拯救我們的主是耶穌，唯一照亮我們日子的預言是福音。 正是福音的力量阻止我們屈服於邪惡，阻止我們接受現狀而不對更人道的未來抱持希望。 主面對一個無法找到和平的世界，要求我們與祂一起成為和平締造者，並成為未來救贖希望的見證人。 信心就是選擇與耶穌同行，確信復活的力量將屈服於這個世界的王，而邪惡的力量將屈服於主愛的力量。

Предвестники конца

Евангелие (Лк 21,5-11)

В то время, когда некоторые говорили о храме, украшенном прекрасными камнями и дарами по обету, Иисус сказал: «Придут дни, в которые из того, что вы увидите, не останется ни одного камня на другом, чего не останется уничтожено». Они спросили его: «Учитель, когда это произойдет и какой будет знак того, что это произойдет?» Он ответил: «Будьте осторожны, чтобы не быть обманутыми. Ибо многие придут во имя Мое, говоря: «Это Я» и «Время близко». Не идите за ними! Когда вы слышите о войнах и революциях, не пугайтесь, потому что эти вещи должны произойти сначала, но это не немедленный конец». Тогда он сказал им: «Поднимется народ на народ и царство на царство, и будут землетрясения, голод и моры в разных местах; будут также ужасающие события и великие знамения с неба».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Наступает последняя неделя литургического года. И этим отрывком открывается речь Иисуса о конце времен (она называется эсхатологической речью). По правде говоря, Лука вместе с Матфеем и Марком хотят сообщить нам то, что они поняли, находясь в тесном контакте с Иисусом, а именно, что «последние дни» уже начались с самим пришествием пророка из Назарета. В этом смысле мы не должны откладывать момент обращения к Евангелию до конца времен или ждать подходящего момента, который никогда не наступит. Время поверить в Евангелие уже пришло, и оно настало сейчас. Вера — это влюбиться в Иисуса, это значит позволить Его любви одолеть себя, это значит позволить себе быть вовлеченным в Его план любви к миру. Эта вера, полная любви и экзистенциальной вовлеченности, является настоящим прочным камнем, на котором можно строить настоящее и будущее нашей жизни. Поэтому необходимо быть внимательным к лжепророкам, к тем, кто находится вне нас (например, к моде и обычаям этого мира), но также и к тем, кто скрывается в сердце каждого из нас (например, привычки, гордость, любовь к себе). ). Единственный хозяин нашей жизни, единственный Господь, который нас спасает, — это Иисус, и единственное пророчество, освещающее наши дни, — это Евангелие. И именно сила Евангелия не дает нам смириться со злом, принять нынешнюю ситуацию без надежды на более гуманное будущее. Господь, столкнувшись с миром, который не может найти мира, просит нас быть вместе с Ним миротворцами и свидетелями надежды на будущее спасение. Вера – это выбор идти с Иисусом в уверенности, что сила воскресения сломит князя мира сего, а сила зла будет подчинена силе любви Господа.

終わりの前兆

福音（ルカ 21,5-11）

その時、美しい石や奉納の贈り物で飾られた神殿のことを一部の人たちが話していたとき、イエスはこう言われました。破壊されました。" 彼らは彼に尋ねました、「先生、これらのことはいつ起こりますか？そして、それらが起こりそうなとき、どんなしるしがありますか？」 彼はこう答えました。「だまされないように気をつけてください。 というのは、多くの人が私の名を名乗ってやって来て、「私だ」「その時が近づいている」と言うからである。 彼らを追いかけないでください！ 戦争や革命のことを聞いても恐れないでください、これらのことは必ず最初に起こるはずですが、すぐに終わるわけではありません。」 それから彼は彼らに言った、「国家は国家に、王国は王国に敵対して立ち上がり、各地で地震、飢餓、疫病が起こるだろう。 恐ろしい出来事や天からの大きな兆候もあるでしょう。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

典礼年度の最後の週に入りました。 そしてこの一節は、世の終わりに関するイエスの演説（終末論的演説と呼ばれます）の始まりです。 実のところ、ルカはマタイやマルコとともに、イエスとの密接な接触から気づいたこと、つまり「終わりの日」はナザレの預言者の到来によってすでに始まっているということを私たちに伝えたいと思っています。 この意味で、私たちは福音への回心の瞬間を時の終わりまで延期したり、決して到来しない適切な瞬間を待ったりしてはなりません。 福音を信じる時はすでに来ており、今がそれです。 信仰とは、イエスに恋をすることであり、イエスの愛に圧倒されることであり、世界に対するイエスの愛の計画に自分を参加させることです。 愛と実存的な関与に満ちたこの信仰は、私たちの人生の現在と未来を築くための真の堅固な石です。 したがって、偽預言者、私たちの外にいるもの（この世の流行や習慣など）だけでなく、私たち一人一人の心の中に隠れているもの（習慣、プライド、自分自身への愛など）にも注意を払う必要があります。 ）。 私たちの人生の唯一の主人、私たちを救ってくれる唯一の主はイエスであり、私たちの日々を照らす唯一の預言は福音です。 そしてまさに福音の力こそが、私たちが悪に身を任せたり、より人間らしい未来への希望を持たずに現状を受け入れたりすることを妨げてくれるのです。 主は、平和を見つけることができない世界に直面して、私たちが主とともに平和を実現し、救いの未来における希望の証人となることを求めておられます。 信仰とは、復活の力がこの世の君主を曲げ、悪の力が主の愛の力に服するという確信の中で、イエスとともに歩むことを選ぶことです。

종말의 전조 징후

복음(누가복음 21,5-11)

그 때에 어떤 사람들이 아름다운 돌과 봉헌물로 꾸민 성전을 가리켜 말하더니 예수께서 이르시되 날이 이르면 너희 보는 것이 돌 하나도 돌 위에 남지 않고 돌 위에 남지 아니하리라 파괴됨." 그들이 예수님께 “선생님, 언제 이런 일이 일어나겠으며, 그런 일이 일어나려고 하면 무슨 징조가 있겠습니까?”라고 묻습니다. 그는 이렇게 대답했습니다. “미혹되지 않도록 조심하십시오. 많은 사람이 내 이름으로 와서 "나다", "때가 가까웠다"고 말할 것이기 때문이다. 그들을 쫓아가지 마세요! 난리와 혁명의 소문을 들을 때에 두려워하지 말라 이런 일이 먼저 있어야 하되 곧 끝은 아니니라." 그런 다음 그분은 그들에게 이렇게 말씀하셨습니다. “민족이 민족을, 왕국이 왕국을 대적하여 일어날 것이며 곳곳에 지진과 기근과 역병이 있을 것입니다. 또 무서운 일과 하늘로서 큰 징조가 있으리라”

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

우리는 전례력의 마지막 주간을 맞이하고 있습니다. 그리고 이 구절은 마지막 때에 예수께서 하신 연설(종말론적 연설이라고 함)을 시작합니다. 사실, 누가는 마태와 마가와 함께 그들이 예수님과 긴밀한 접촉을 통해 깨달은 것, 즉 나사렛 선지자의 출현과 함께 "마지막 날"이 이미 시작되었다는 사실을 우리에게 전달하고 싶어합니다. 이런 의미에서 우리는 복음으로 개종하는 순간을 세상이 끝날 때까지 미루어서는 안 되며, 결코 오지 않을 적절한 순간을 기다려서도 안 됩니다. 복음을 믿을 때가 이미 이르렀고, 바로 지금이다. 믿음은 예수님과 사랑에 빠지는 것이고, 그분의 사랑에 자신을 압도하는 것이며, 세상을 위한 그분의 사랑의 계획에 자신을 참여시키는 것입니다. 사랑과 실존적 참여로 가득 찬 이 신앙은 우리 삶의 현재와 미래를 건설하는 참되고 견고한 돌입니다. 그러므로 거짓 선지자들과 우리 밖에 있는 사람들(이 세상의 유행과 관습 등)에 주의를 기울여야 할 뿐만 아니라 우리 각자의 마음속에 숨어 있는 사람들(습관, 교만, 자신에 대한 사랑 등)에도 주의를 기울여야 합니다. ). 우리 삶의 유일한 주인, 우리를 구원하는 유일한 주님은 예수님이시며, 우리 시대를 비추는 유일한 예언은 복음입니다. 그리고 우리가 악에 굴복하지 않고, 더 인간적인 미래에 대한 희망 없이 현재 상황을 받아들이지 않도록 막는 것은 바로 복음의 힘입니다. 평화를 찾을 수 없는 세상에 직면하신 주님께서는 우리에게 그분과 함께 평화를 이루는 사람이 되고 구원의 미래에 대한 희망의 증인이 되기를 요구하십니다. 믿음은 부활의 힘이 이 세상의 왕자를 굴복시키고 악의 힘이 주님의 사랑의 힘에 복종할 것이라는 확신 속에서 예수님과 함께 걷기로 선택하는 것입니다.

علامات النهاية

الإنجيل (لوقا 21، 5 – 11)

في ذلك الوقت، بينما كان البعض يتحدثون عن الهيكل المزين بحجارة جميلة وهدايا نذرية، قال يسوع: "ستأتي أيام لا يترك فيها حجر على حجر إلا مما ترون" دمرت." فسألوه: «يا معلم، متى يكون هذا، وما هي العلامة عندما يكون على وشك أن يكون؟» فأجاب: «احذر أن تخدع. لأن كثيرين سيأتون باسمي قائلين: «أنا هو»، و«الوقت قريب». لا تذهب وراءهم! عندما تسمعون بالحروب والثورات فلا تخافوا، لأن هذه الأمور يجب أن تحدث أولا، ولكنها ليست النهاية على الفور". فقال لهم: «تقوم أمة على أمة، ومملكة على مملكة، وتكون زلازل ومجاعات وأوبئة في أماكن مختلفة. وستكون هناك أيضًا أحداث مرعبة وعلامات عظيمة من السماء".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

نحن في الأسبوع الأخير من السنة الليتورجية. وهذا المقطع يفتتح كلام يسوع في نهاية الأزمنة (وهو ما يسمى بالكلام الأخروي). في الحقيقة، يريد لوقا، مع متى ومرقس، أن ينقلوا إلينا ما أدركوه من خلال اتصالهم الوثيق بيسوع، أي أن "الأيام الأخيرة" قد بدأت بالفعل بمجيء نبي الناصرة. بهذا المعنى يجب ألا نؤجل لحظة التحول إلى الإنجيل إلى نهاية الزمن، أو ننتظر اللحظة المناسبة التي لن تأتي أبدًا. لقد حان وقت الإيمان بالإنجيل بالفعل، وهو الآن. الإيمان هو الوقوع في حب يسوع، وهو السماح لنفسك بأن تغمرك محبته، وهو السماح لنفسك بالمشاركة في خطة محبته للعالم. وهذا الإيمان المليء بالحب والمشاركة الوجودية هو الحجر الحقيقي الصلب الذي نبني عليه حاضر حياتنا ومستقبلها. لذلك من الضروري الانتباه إلى الأنبياء الكذبة، إلى من هم خارجنا (مثل أزياء هذا العالم وعاداته)، ولكن أيضًا إلى أولئك الذين يختبئون في قلب كل واحد منا (مثل العادات والكبرياء وحب الذات). ). سيد حياتنا الوحيد، والرب الوحيد الذي يخلصنا هو يسوع، والنبوءة الوحيدة التي تنير أيامنا هي الإنجيل. وقوة الإنجيل هي التي تمنعنا من الاستسلام للشر، ومن قبول الوضع الحالي دون أمل بمستقبل أكثر إنسانية. إن الرب، في مواجهة عالم لا يستطيع أن يجد السلام، يطلب منا أن نكون صانعي سلام معه وشهود رجاء في مستقبل الخلاص. الإيمان هو اختيار السير مع يسوع، على يقين أن قوة القيامة ستثني رئيس هذا العالم، وأن قوة الشر ستخضع لقوة محبة الرب.

अंत के पूर्व संकेत

सुसमाचार (लूका 21,5-11)

उस समय, जब कुछ लोग मंदिर के बारे में बात कर रहे थे, जो सुंदर पत्थरों और मन्नत के उपहारों से सजाया गया था, यीशु ने कहा: "वे दिन आएंगे जब तुम जो देखोगे, उसमें से एक पत्थर पर दूसरा पत्थर भी नहीं छोड़ा जाएगा।" नष्ट किया हुआ।" उन्होंने उससे पूछा, “हे गुरू, ये बातें कब घटेंगी, और जब ये घटेंगी तो इनका क्या चिन्ह होगा?” उन्होंने उत्तर दिया: “सावधान रहो कि धोखा न खाओ। क्योंकि बहुत से लोग मेरे नाम से आकर कहेंगे, "यह मैं हूं," और, "समय निकट है।" उनके पीछे मत जाओ! जब तुम युद्धों और क्रांतियों के बारे में सुनो, तो घबरा मत जाना, क्योंकि ये बातें पहले अवश्य घटेंगी, परन्तु तुरन्त अन्त नहीं होगा।” तब उस ने उन से कहा, जाति पर जाति, और राज्य पर राज्य चढ़ाई करेगा, और जगह-जगह भूकम्प, अकाल और महामारियां होंगी; स्वर्ग से भयानक घटनाएँ और बड़े चिन्ह भी दिखाई देंगे।"

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

हम धर्मविधि वर्ष के अंतिम सप्ताह में हैं। और यह अंश अंत समय पर यीशु के भाषण को खोलता है (इसे युगांतशास्त्रीय भाषण कहा जाता है)। सच में, ल्यूक, मैथ्यू और मार्क के साथ, हमें बताना चाहते हैं कि यीशु के निकट संपर्क में रहने से उन्हें क्या एहसास हुआ, अर्थात् नासरत के पैगंबर के आगमन के साथ "अंतिम दिन" पहले ही शुरू हो चुके हैं। इस अर्थ में हमें सुसमाचार में रूपांतरण के क्षण को समय के अंत तक स्थगित नहीं करना चाहिए, या सही क्षण की प्रतीक्षा नहीं करनी चाहिए जो कभी नहीं आएगा। सुसमाचार पर विश्वास करने का समय पहले ही आ चुका है, और अब भी है। विश्वास का अर्थ है यीशु से प्रेम करना, यह स्वयं को उसके प्रेम से अभिभूत होने देना है, यह स्वयं को विश्व के प्रति प्रेम की उसकी योजना में शामिल होने देना है। प्रेम और अस्तित्व संबंधी भागीदारी से भरा यह विश्वास ही वह सच्चा ठोस पत्थर है जिस पर हमारे जीवन के वर्तमान और भविष्य का निर्माण किया जा सकता है। इसलिए झूठे भविष्यवक्ताओं, हमारे बाहर के लोगों (जैसे इस दुनिया के फैशन और रीति-रिवाज) के साथ-साथ उन लोगों के प्रति भी चौकस रहना जरूरी है जो हम में से प्रत्येक के दिल में छिपे हैं (जैसे आदतें, गर्व, खुद के लिए प्यार) ). हमारे जीवन का एकमात्र स्वामी, एकमात्र प्रभु जो हमें बचाता है वह यीशु है, और एकमात्र भविष्यवाणी जो हमारे दिनों को रोशन करती है वह सुसमाचार है। और यह वास्तव में सुसमाचार की ताकत है जो हमें बुराई के प्रति समर्पण करने से, अधिक मानवीय भविष्य की आशा के बिना वर्तमान स्थिति को स्वीकार करने से रोकती है। प्रभु, एक ऐसी दुनिया का सामना कर रहे हैं जिसमें शांति नहीं मिल सकती है, वे हमसे उनके साथ शांति स्थापित करने वाले और मुक्ति के भविष्य में आशा के गवाह बनने के लिए कहते हैं। विश्वास यीशु के साथ चलना चुन रहा है, इस निश्चितता के साथ कि पुनरुत्थान की ताकत इस दुनिया के राजकुमार को झुका देगी और बुराई की ताकत प्रभु के प्रेम की शक्ति के अधीन हो जाएगी।

Prekursorskie znaki końca

Ewangelia (Łk 21,5-11)

W tym czasie, gdy niektórzy mówili o świątyni ozdobionej pięknymi kamieniami i darami wotywnymi, Jezus powiedział: „Nadejdą dni, w których z tego, co zobaczycie, nie zostanie kamień na kamieniu, który by nie pozostał. zniszczony." Zapytali go: «Nauczycielu, kiedy to się stanie i jaki będzie znak, gdy się to stanie?» Odpowiedział: «Uważajcie, żeby nie dać się zwieść. Wielu bowiem przyjdzie pod moim imieniem i będą mówić: „To Ja” i „Czas jest bliski”. Nie idź za nimi! Kiedy usłyszycie o wojnach i rewolucjach, nie wpadajcie w panikę, bo to najpierw musi się wydarzyć, ale to nie jest natychmiastowy koniec”. Wtedy rzekł do nich: «Powstanie naród przeciwko narodowi i królestwo przeciwko królestwu, a w różnych miejscach będą trzęsienia ziemi, głód i zarazy; nastąpią także straszne wydarzenia i wielkie znaki na niebie”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Jesteśmy w ostatnim tygodniu roku liturgicznego. I ten fragment otwiera mowę Jezusa o końcu czasów (nazywa się to mową eschatologiczną). Tak naprawdę Łukasz wraz z Mateuszem i Markiem chcą nam przekazać to, co uświadomili sobie będąc w bliskim kontakcie z Jezusem, a mianowicie, że „dni ostatnie” rozpoczęły się już wraz z przyjściem proroka z Nazaretu. W tym sensie nie należy odkładać momentu nawrócenia na Ewangelię aż do końca czasów, ani czekać na właściwy moment, który nigdy nie nadejdzie. Czas wiary w Ewangelię już nadszedł i nadszedł właśnie teraz. Wiara to zakochanie się w Jezusie, to dać się ogarnąć Jego miłości, to dać się włączyć w Jego plan miłości do świata. Ta wiara, pełna miłości i egzystencjalnego zaangażowania, jest prawdziwym, solidnym kamieniem, na którym można budować teraźniejszość i przyszłość naszego życia. Należy zatem zwracać uwagę na fałszywych proroków, na tych, którzy są na zewnątrz nas (takich jak mody i zwyczaje tego świata), ale także na tych, którzy kryją się w sercu każdego z nas (takich jak nawyki, pycha, miłość do siebie ). Jedynym Panem naszego życia, jedynym Panem, który nas zbawia, jest Jezus, a jedyną przepowiednią, która oświetla nasze dni, jest Ewangelia. I to właśnie siła Ewangelii nie pozwala nam poddać się złu, zaakceptować obecną sytuację bez nadziei na bardziej ludzką przyszłość. Pan, w obliczu świata, który nie może znaleźć pokoju, prosi nas, abyśmy byli z Nim budowniczymi pokoju i świadkami nadziei na przyszłość zbawienia. Wiara to wybór chodzenia z Jezusem, mając pewność, że siła zmartwychwstania ugnie księcia tego świata, a siła zła zostanie poddana mocy miłości Pana.

শেষের পূর্বসূরি লক্ষণ

গসপেল (Lk 21,5-11)

সেই সময়ে, যখন কেউ কেউ মন্দিরের কথা বলছিলেন, যেটি সুন্দর পাথর এবং ভক্তিমূলক উপহার দিয়ে সুশোভিত ছিল, তখন যীশু বলেছিলেন: "এমন দিন আসবে যখন আপনি যা দেখবেন, একটি পাথরের উপর আর একটি পাথর থাকবে না যা হবে না। ধ্বংস হয়েছে।" তারা তাঁকে জিজ্ঞাসা করল, “গুরু, কখন এই ঘটনাগুলি ঘটবে এবং যখন ঘটতে চলেছে তখন তার চিহ্ন কী হবে?” তিনি উত্তর দিলেন: “প্রতারিত না হওয়ার জন্য সাবধান। কারণ অনেকে আমার নামে আসবে, বলবে, "এটা আমিই" এবং "সময় ঘনিয়ে এসেছে৷" তাদের পিছু নেও না! আপনি যখন যুদ্ধ এবং বিপ্লবের কথা শুনবেন, তখন আতঙ্কিত হবেন না, কারণ এই জিনিসগুলি প্রথমে ঘটতে হবে, তবে এটি অবিলম্বে শেষ নয়।" তারপর তিনি তাদের বললেন: “জাতি জাতির বিরুদ্ধে এবং রাজ্য রাজ্যের বিরুদ্ধে উঠবে, এবং বিভিন্ন জায়গায় ভূমিকম্প, দুর্ভিক্ষ ও মহামারী হবে; ভয়ঙ্কর ঘটনা এবং স্বর্গ থেকে মহান চিহ্ন থাকবে।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

আমরা লিটার্জিকাল বছরের শেষ সপ্তাহে আছি। এবং এই অনুচ্ছেদটি যীশুর বক্তৃতাকে শেষ সময়ে খুলে দেয় (এটিকে বলা হয় eschatological বক্তৃতা)। প্রকৃতপক্ষে, লূক, ম্যাথিউ এবং মার্কের সাথে, তারা যীশুর সাথে ঘনিষ্ঠ যোগাযোগ থেকে যা উপলব্ধি করেছিলেন তা আমাদের সাথে যোগাযোগ করতে চান, যেমন নাজারেথের নবীর আগমনের সাথে "শেষ দিনগুলি" ইতিমধ্যেই শুরু হয়েছে। এই অর্থে আমরা সুসমাচারে রূপান্তরের মুহূর্তটিকে সময়ের শেষ অবধি স্থগিত করব না, বা সঠিক মুহুর্তের জন্য অপেক্ষা করব না যা কখনই আসবে না। সুসমাচার বিশ্বাস করার সময় ইতিমধ্যেই এসেছে, এবং এটি এখন। বিশ্বাস যীশুর প্রেমে পড়ছে, এটি নিজেকে তার ভালবাসায় অভিভূত হতে দিচ্ছে, এটি নিজেকে বিশ্বের প্রতি তার ভালবাসার পরিকল্পনায় জড়িত হতে দিচ্ছে। এই বিশ্বাস, ভালবাসা এবং অস্তিত্বের সম্পৃক্ততায় পূর্ণ, আমাদের জীবনের বর্তমান এবং ভবিষ্যত গড়ে তোলার জন্য সত্যিকারের শক্ত পাথর। তাই মিথ্যা নবীদের প্রতি, আমাদের বাইরের লোকদের (যেমন এই বিশ্বের ফ্যাশন এবং রীতিনীতি) প্রতি মনোযোগী হওয়া প্রয়োজন, কিন্তু তাদের প্রতিও যারা আমাদের প্রত্যেকের হৃদয়ে লুকিয়ে থাকে (যেমন অভ্যাস, অহংকার, নিজের প্রতি ভালবাসা। ) আমাদের জীবনের একমাত্র মাস্টার, একমাত্র প্রভু যিনি আমাদের রক্ষা করেন তিনি হলেন যীশু, এবং একমাত্র ভবিষ্যদ্বাণী যা আমাদের দিনগুলিকে আলোকিত করে তা হল গসপেল৷ এবং এটি সুনির্দিষ্টভাবে সুসমাচারের শক্তি যা আমাদের নিজেদেরকে মন্দের কাছে পদত্যাগ করা থেকে, আরও মানবিক ভবিষ্যতের আশা ছাড়াই বর্তমান পরিস্থিতিকে গ্রহণ করা থেকে বাধা দেয়। প্রভু, এমন একটি বিশ্বের মুখোমুখি যা শান্তি খুঁজে পায় না, আমাদেরকে তার সাথে শান্তি স্থাপনকারী এবং পরিত্রাণের ভবিষ্যতের আশার সাক্ষী হতে বলে। বিশ্বাস যীশুর সাথে চলার জন্য বেছে নিচ্ছে, এই নিশ্চিতভাবে যে পুনরুত্থানের শক্তি এই বিশ্বের রাজপুত্রকে বাঁকিয়ে দেবে এবং মন্দের শক্তি প্রভুর ভালবাসার শক্তির অধীন হবে।

Precursor sign ng katapusan

Ebanghelyo (Lc 21,5-11)

Noong panahong iyon, habang pinag-uusapan ng ilan ang tungkol sa templo, na pinalamutian ng magagandang bato at mga kaloob na ipinanata, sinabi ni Jesus: “Darating ang mga araw kung saan, sa iyong nakikita, walang maiiwan na isang bato sa ibabaw ng isa pa na hindi matitinag. nawasak." Tinanong nila siya, "Guro, kailan mangyayari ang mga bagay na ito, at ano ang magiging tanda kapag malapit nang mangyari?" Siya ay sumagot: «Mag-ingat na huwag malinlang. Sapagka't marami ang darating sa aking pangalan, na magsasabi, "Ako nga," at, "Ang oras ay malapit na." Huwag mo silang sundan! Kapag nakarinig ka ng mga digmaan at mga rebolusyon, huwag kang matakot, dahil ang mga bagay na ito ay dapat munang mangyari, ngunit hindi ito ang katapusan kaagad." Pagkatapos ay sinabi niya sa kanila: «Ang bansa ay magsisitindig laban sa bansa at ang kaharian laban sa kaharian, at magkakaroon ng mga lindol, taggutom at mga salot sa iba't ibang lugar; magkakaroon din ng kakila-kilabot na mga pangyayari at mga dakilang tanda mula sa langit."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Nasa huling linggo na tayo ng liturgical year. At ang talatang ito ay nagbubukas ng pananalita ni Hesus sa katapusan ng mga panahon (ito ay tinatawag na eschatological speech). Sa katotohanan, si Lucas, kasama sina Mateo at Marcos, ay gustong ipaalam sa atin kung ano ang kanilang napagtanto sa pamamagitan ng malapit na pakikipag-ugnayan kay Jesus, na ang "mga huling araw" ay nagsimula na sa mismong pagdating ng propeta ng Nazareth. Sa ganitong diwa, hindi natin dapat ipagpaliban ang sandali ng pagbabalik-loob sa Ebanghelyo hanggang sa katapusan ng panahon, o maghintay ng tamang sandali na hinding-hindi darating. Ang oras upang maniwala sa Ebanghelyo ay dumating na, at ito na ngayon. Ang pananampalataya ay umibig kay Hesus, ito ay ang pagpayag sa iyong sarili na mapuspos ng kanyang pag-ibig, ito ay ang pagpapahintulot sa iyong sarili na masangkot sa kanyang plano ng pag-ibig para sa mundo. Ang pananampalatayang ito, na puno ng pagmamahal at eksistensyal na paglahok, ang tunay na matibay na bato kung saan itatayo ang kasalukuyan at hinaharap ng ating buhay. Kaya't kinakailangan na maging matulungin sa mga huwad na propeta, sa mga nasa labas natin (tulad ng mga uso at kaugalian ng mundong ito) ngunit gayundin sa mga nagtatago sa puso ng bawat isa sa atin (tulad ng mga ugali, pagmamataas, pagmamahal sa sarili. ). Ang tanging panginoon ng ating buhay, ang tanging Panginoon na nagliligtas sa atin ay si Hesus, at ang tanging propesiya na nagbibigay liwanag sa ating mga araw ay ang Ebanghelyo. At tiyak na ang lakas ng Ebanghelyo ang pumipigil sa atin na isuko ang ating sarili sa kasamaan, sa pagtanggap sa kasalukuyang sitwasyon nang walang pag-asa para sa mas makataong hinaharap. Ang Panginoon, na nahaharap sa isang daigdig na hindi makatagpo ng kapayapaan, ay humihiling sa atin na maging mapayapa sa piling niya at mga saksi ng pag-asa sa hinaharap ng kaligtasan. Ang pananampalataya ay pinipiling lumakad na kasama ni Hesus, sa katiyakan na ang lakas ng pagkabuhay na mag-uli ay yumuko sa prinsipe ng mundong ito at ang lakas ng kasamaan ay sasailalim sa kapangyarihan ng pag-ibig ng Panginoon.

Попередні ознаки кінця

Євангеліє (Лк 21,5-11)

У той час, коли дехто говорив про храм, який був прикрашений гарним камінням і обітницями, Ісус сказав: «Прийдуть дні, коли від того, що ви бачите, не залишиться камінь на камені, щоб не було знищено». Вони запитали його: «Учителю, коли це станеться, і яка буде ознака, коли це станеться?» Він відповів: «Будьте обережні, щоб вас не обдурили. Бо багато хто прийде в ім’я моє, кажучи: «Це я», і «час близький». Не йдіть за ними! Коли ви почуєте про війни та революції, не лякайтеся, бо це має статися спочатку, але це не кінець одразу». Тоді він сказав їм: «Повстане народ проти народу і царство проти царства, і будуть землетруси, голод і мор у різних місцях; будуть також жахливі події та великі знамення з неба».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Ми в останній тиждень літургійного року. І цей уривок відкриває Ісусову промову про кінець часів (її називають есхатологічною промовою). Справді, Лука разом з Матвієм і Марком хочуть повідомити нам те, що вони зрозуміли, перебуваючи в тісному контакті з Ісусом, а саме, що «останні дні» вже почалися з самим пришестям пророка з Назарету. У цьому сенсі ми не повинні відкладати момент навернення до Євангелія до кінця часів або чекати відповідного моменту, який ніколи не настане. Час вірити в Євангеліє вже настав, і він настав зараз. Віра — це закохатися в Ісуса, це дозволити себе захопити Його любов’ю, це дозволити собі бути залученим до Його плану любові до світу. Ця віра, сповнена любові та екзистенціальної заангажованості, є справжнім твердим каменем, на якому можна побудувати сьогодення та майбутнє нашого життя. Тому необхідно бути уважними до фальшивих пророків, до тих, хто поза нами (як-от мода та звичаї цього світу), але також до тих, хто ховається в серці кожного з нас (таких як звички, гордість, любов до себе). ). Єдиний господар нашого життя, єдиний Господь, який нас спасає, це Ісус, і єдине пророцтво, яке освітлює наші дні, це Євангеліє. І саме сила Євангелія заважає нам змиритися зі злом, прийняти нинішню ситуацію без надії на більш гуманне майбутнє. Господь, зіткнувшись зі світом, який не може знайти миру, просить нас бути миротворцями з Ним і свідками надії на майбутнє спасіння. Віра — це вибір ходити з Ісусом, у впевненості, що сила воскресіння знищить князя цього світу, а сила зла буде підпорядкована силі Господньої любові.

Πρόδρομα σημάδια του τέλους

Ευαγγέλιο (Λουκ 21,5-11)

Εκείνη την ώρα, ενώ μερικοί μιλούσαν για τον ναό, που ήταν στολισμένος με όμορφες πέτρες και αναθήματα, ο Ιησούς είπε: «Θα έρθουν μέρες κατά τις οποίες, από ό,τι βλέπετε, δεν θα μείνει ούτε μια πέτρα πάνω στην άλλη που δεν θα είναι καταστράφηκε από." Τον ρώτησαν: «Δάσκαλε, πότε θα γίνουν αυτά και ποιο θα είναι το σημάδι όταν πρόκειται να συμβούν;» Εκείνος απάντησε: «Προσέξτε να μην σας εξαπατήσουν. Διότι πολλοί θα έρθουν στο όνομά μου, λέγοντας: «Είμαι εγώ» και «Ο καιρός είναι κοντά». Μην τους κυνηγάς! Όταν ακούτε για πολέμους και επαναστάσεις, μην τρομάζετε, γιατί αυτά πρέπει να συμβούν πρώτα, αλλά δεν είναι το τέλος αμέσως». Τότε τους είπε: «Θα εγερθεί έθνος εναντίον έθνους και βασίλειο εναντίον βασιλείου, και θα υπάρξουν σεισμοί, λιμοί και επιδημίες σε διάφορα μέρη. θα υπάρξουν επίσης τρομακτικά γεγονότα και μεγάλα σημάδια από τον ουρανό».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Βρισκόμαστε στην τελευταία εβδομάδα του λειτουργικού έτους. Και αυτό το απόσπασμα ανοίγει την ομιλία του Ιησού για τα έσχατα των καιρών (λέγεται εσχατολογικός λόγος). Στην πραγματικότητα, ο Λουκάς, μαζί με τον Ματθαίο και τον Μάρκο, θέλουν να μας μεταδώσουν αυτό που συνειδητοποίησαν από τη στενή επαφή με τον Ιησού, δηλαδή ότι οι «έσχατες ημέρες» έχουν ήδη αρχίσει με τον ερχομό του προφήτη της Ναζαρέτ. Με αυτή την έννοια δεν πρέπει να αναβάλλουμε τη στιγμή της μεταστροφής στο Ευαγγέλιο για το τέλος του χρόνου, ή να περιμένουμε την κατάλληλη στιγμή που δεν θα φτάσει ποτέ. Η ώρα να πιστέψουμε το Ευαγγέλιο έχει ήδη έρθει, και είναι τώρα. Πίστη είναι να ερωτεύεσαι τον Ιησού, είναι να αφήνεις τον εαυτό σου να κυριεύεται από την αγάπη του, είναι να αφήνεις τον εαυτό σου να συμμετέχει στο σχέδιο αγάπης του για τον κόσμο. Αυτή η πίστη, γεμάτη αγάπη και υπαρξιακή συμμετοχή, είναι ο αληθινός συμπαγής λίθος πάνω στον οποίο θα χτίσουμε το παρόν και το μέλλον της ζωής μας. Είναι λοιπόν απαραίτητο να είμαστε προσεκτικοί στους ψευδοπροφήτες, σε αυτούς που βρίσκονται έξω από εμάς (όπως οι μόδες και τα έθιμα αυτού του κόσμου) αλλά και σε αυτούς που κρύβονται στην καρδιά του καθενός μας (όπως συνήθειες, περηφάνια, αγάπη για τον εαυτό του ). Ο μόνος κύριος της ζωής μας, ο μόνος Κύριος που μας σώζει είναι ο Ιησούς και η μόνη προφητεία που φωτίζει τις μέρες μας είναι το Ευαγγέλιο. Και είναι ακριβώς η δύναμη του Ευαγγελίου που μας εμποδίζει να παραδοθούμε στο κακό, να αποδεχθούμε την παρούσα κατάσταση χωρίς ελπίδα για ένα πιο ανθρώπινο μέλλον. Ο Κύριος, αντιμέτωπος με έναν κόσμο που δεν μπορεί να βρει ειρήνη, μας ζητά να γίνουμε ειρηνοποιοί μαζί του και μάρτυρες ελπίδας σε ένα μέλλον σωτηρίας. Πίστη είναι η επιλογή να περπατήσει με τον Ιησού, με τη βεβαιότητα ότι η δύναμη της ανάστασης θα λυγίσει τον πρίγκηπα αυτού του κόσμου και η δύναμη του κακού θα υποβληθεί στη δύναμη της αγάπης του Κυρίου.

Ishara za mtangulizi za mwisho

Injili ( Lk 21,5-11 )

Wakati huo, wengine walipokuwa wakizungumza juu ya hekalu, ambalo lilikuwa limepambwa kwa mawe mazuri na zawadi za nadhiri, Yesu alisema: “Siku zitakuja ambazo katika hayo mnayoyaona, halitasalia jiwe juu ya jiwe ambalo halitakuwapo. kuharibiwa." Wakamwuliza, "Mwalimu, mambo haya yatatukia lini, na ni nini dalili yatakayotokea?" Akajibu: «Jihadhari usidanganywe. Kwa maana wengi watakuja kwa jina langu, wakisema, Ni mimi, na, Wakati umekaribia. Usiwafuate! Mnaposikia habari za vita na mapinduzi, msiogope, kwa maana hayo hayana budi kutukia kwanza, lakini si mwisho mara moja. Kisha akawaambia: «Taifa litaondoka kupigana na taifa na ufalme kupigana na ufalme, kutakuwa na matetemeko ya nchi, na njaa, na tauni mahali mahali; kutakuwa na matukio ya kutisha na ishara kubwa kutoka mbinguni."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Tuko katika wiki ya mwisho ya mwaka wa kiliturujia. Na kifungu hiki kinafungua hotuba ya Yesu juu ya mwisho wa nyakati (inaitwa hotuba ya eskatologia). Kwa kweli, Luka, pamoja na Mathayo na Marko, wanataka kutujulisha kile walichotambua kutokana na kuwa na uhusiano wa karibu na Yesu, yaani, “siku za mwisho” tayari zimeanza kwa kuja kwa nabii wa Nazareti. Kwa maana hii hatupaswi kuahirisha wakati wa kuongoka kwa Injili hadi mwisho wa wakati, au kungojea wakati ufaao ambao hautawahi kufika. Wakati wa kuamini Injili tayari umefika, na ni sasa. Imani ni kumpenda Yesu, ni kujiruhusu kuzidiwa na upendo wake, ni kujiruhusu kuhusika katika mpango wake wa kuupenda ulimwengu. Imani hii, iliyojaa upendo na ushiriki wa kuwepo, ni jiwe gumu la kweli la kujenga maisha ya sasa na yajayo. Kwa hiyo ni lazima kuwa makini na manabii wa uongo, kwa wale walio nje yetu (kama vile mitindo na desturi za ulimwengu huu) lakini pia kwa wale wanaojificha ndani ya moyo wa kila mmoja wetu (kama vile tabia, kiburi, upendo kwa nafsi yake mwenyewe). ) Bwana pekee wa maisha yetu, Bwana pekee anayetuokoa ni Yesu, na unabii pekee unaoangazia siku zetu ni Injili. Na ni uthabiti hasa wa Injili unaotuzuia tusikubali maovu, tusikubali hali ya sasa bila tumaini la wakati ujao wenye utu zaidi. Bwana, akikabiliwa na ulimwengu ambao hauwezi kupata amani, anatuomba tuwe wapatanishi pamoja naye na mashahidi wa matumaini katika siku zijazo za wokovu. Imani ni kuchagua kutembea na Yesu, kwa uhakika kwamba nguvu za ufufuo zitampinda mkuu wa ulimwengu huu na nguvu za uovu zitatiishwa chini ya nguvu ya upendo wa Bwana.

Dấu hiệu báo trước sự kết thúc

Tin Mừng (Lc 21,5-11)

Khi ấy, trong khi có người đang nói về đền thờ được trang hoàng bằng đá đẹp và đồ vàng mã, Chúa Giêsu nói: “Sẽ có những ngày, như các con thấy, không còn hòn đá nào trên hòn đá nào mà không còn sót lại”. bị phá hủy." Họ hỏi Ngài: “Thưa Thầy, khi nào những điều này sẽ xảy ra, và dấu hiệu nào cho thấy chúng sắp xảy ra?” Anh ta trả lời: «Hãy cẩn thận để không bị lừa. Vì nhiều người sẽ đến nhân danh ta và nói: “Chính ta đây” và “Thời điểm đã gần đến”. Đừng đuổi theo họ! Khi các con nghe nói đến chiến tranh và cách mạng thì đừng sợ hãi, vì những điều đó phải xảy ra trước, nhưng chưa phải là hết ngay đâu.” Sau đó, ông nói với họ: “Dân này sẽ nổi lên chống dân khác, nước này chống lại nước khác, và sẽ có động đất, nạn đói và dịch bệnh ở nhiều nơi; cũng sẽ có những biến cố đáng sợ và dấu lạ lớn từ trên trời.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Chúng ta đang ở tuần cuối cùng của năm phụng vụ. Và đoạn văn này mở đầu bài diễn văn của Chúa Giêsu về ngày tận thế (được gọi là bài diễn văn cánh chung). Thực ra, Luca, cùng với Mátthêu và Máccô, muốn truyền đạt cho chúng ta điều họ nhận ra khi tiếp xúc gần gũi với Chúa Giêsu, đó là “những ngày sau hết” đã bắt đầu ngay khi vị tiên tri thành Nagiarét đến. Theo nghĩa này, chúng ta không được trì hoãn thời điểm hoán cải theo Tin Mừng cho đến tận thế, hoặc chờ đợi thời điểm thích hợp sẽ không bao giờ đến. Thời điểm để tin vào Phúc âm đã đến và bây giờ đã đến. Đức tin là yêu mến Chúa Giêsu, là để mình tràn ngập tình yêu của Người, là để mình được tham gia vào kế hoạch tình yêu của Người dành cho thế giới. Niềm tin tràn đầy tình yêu và sự tham gia hiện sinh này là hòn đá vững chắc thực sự để xây dựng hiện tại và tương lai của cuộc sống chúng ta. Vì vậy, cần phải chú ý đến những tiên tri giả, những người ở bên ngoài chúng ta (chẳng hạn như những phong tục, thời trang của thế giới này) mà cả những người ẩn náu trong tâm hồn mỗi người chúng ta (chẳng hạn như những thói quen, sự kiêu ngạo, tình yêu dành cho chính mình). ). Người chủ duy nhất của cuộc đời chúng ta, Chúa duy nhất cứu rỗi chúng ta là Chúa Giêsu, và lời tiên tri duy nhất soi sáng cuộc đời chúng ta là Tin Mừng. Và chính sức mạnh của Tin Mừng đã ngăn cản chúng ta cam chịu sự dữ, chấp nhận hoàn cảnh hiện tại mà không hy vọng vào một tương lai nhân đạo hơn. Chúa, đối mặt với một thế giới không thể tìm thấy hòa bình, yêu cầu chúng ta trở thành những người kiến ​​tạo hòa bình với Ngài và là những chứng nhân của niềm hy vọng vào một tương lai cứu rỗi. Đức tin là chọn bước đi với Chúa Giêsu, trong niềm xác tín rằng sức mạnh của sự phục sinh sẽ bẻ cong vua chúa thế gian này và sức mạnh của sự dữ sẽ phải khuất phục trước quyền lực tình yêu của Chúa.

അവസാനത്തിൻ്റെ മുന്നോടിയായ അടയാളങ്ങൾ

സുവിശേഷം (ലൂക്ക 21,5-11)

അക്കാലത്ത്, മനോഹരമായ കല്ലുകളും നേർച്ച സമ്മാനങ്ങളും കൊണ്ട് അലങ്കരിച്ച ആലയത്തെക്കുറിച്ച് ചിലർ സംസാരിച്ചുകൊണ്ടിരുന്നപ്പോൾ യേശു പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾ കാണുന്നവയിൽ ഒരു കല്ലും മറ്റൊന്നിന്മേൽ ശേഷിക്കാത്ത നാളുകൾ വരും. നശിപ്പിച്ചു." അവർ അവനോട്, “ഗുരോ, ഇത് എപ്പോൾ സംഭവിക്കും, അവ സംഭവിക്കുമ്പോൾ എന്തായിരിക്കും അടയാളം?” എന്ന് ചോദിച്ചു. അവൻ മറുപടി പറഞ്ഞു: “വഞ്ചിക്കപ്പെടാതിരിക്കാൻ ശ്രദ്ധിക്കുക. എന്തെന്നാൽ, "അത് ഞാനാണ്" എന്നും "സമയം അടുത്തിരിക്കുന്നു" എന്നും പറഞ്ഞ് പലരും എൻ്റെ പേരിൽ വരും. അവരുടെ പിന്നാലെ പോകരുത്! നിങ്ങൾ യുദ്ധങ്ങളെയും വിപ്ലവങ്ങളെയും കുറിച്ച് കേൾക്കുമ്പോൾ, പരിഭ്രാന്തരാകരുത്, കാരണം ഇത് ആദ്യം സംഭവിക്കണം, പക്ഷേ ഇത് ഉടനടി അവസാനിക്കില്ല. അപ്പോൾ അവൻ അവരോടു പറഞ്ഞു: “ജനത ജനതയ്‌ക്കെതിരെയും രാജ്യം രാജ്യത്തിനെതിരെയും ഉയരും, വിവിധ സ്ഥലങ്ങളിൽ ഭൂകമ്പങ്ങളും ക്ഷാമങ്ങളും മഹാമാരികളും ഉണ്ടാകും; ഭയാനകമായ സംഭവങ്ങളും സ്വർഗ്ഗത്തിൽ നിന്ന് വലിയ അടയാളങ്ങളും ഉണ്ടാകും.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ആരാധനാക്രമ വർഷത്തിൻ്റെ അവസാന വാരത്തിലാണ് നാം. ഈ ഭാഗം കാലാവസാനത്തെക്കുറിച്ചുള്ള യേശുവിൻ്റെ പ്രസംഗം തുറക്കുന്നു (അതിനെ എസ്കാറ്റോളജിക്കൽ സ്പീച്ച് എന്ന് വിളിക്കുന്നു). സത്യത്തിൽ, ലൂക്കോസ്, മത്തായിയും മർക്കോസും ചേർന്ന്, യേശുവുമായി അടുത്ത ബന്ധം പുലർത്തുന്നതിൽ നിന്ന് അവർ മനസ്സിലാക്കിയ കാര്യങ്ങൾ ഞങ്ങളോട് ആശയവിനിമയം നടത്താൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നു, അതായത് നസ്രത്തിലെ പ്രവാചകൻ്റെ ആഗമനത്തോടെ "അന്ത്യനാളുകൾ" ഇതിനകം ആരംഭിച്ചിരിക്കുന്നു. ഈ അർത്ഥത്തിൽ, സുവിശേഷത്തിലേക്കുള്ള പരിവർത്തനത്തിൻ്റെ നിമിഷം കാലാവസാനം വരെ നാം മാറ്റിവയ്ക്കരുത്, അല്ലെങ്കിൽ ഒരിക്കലും വരാത്ത ശരിയായ നിമിഷത്തിനായി കാത്തിരിക്കരുത്. സുവിശേഷം വിശ്വസിക്കാനുള്ള സമയം ഇതിനകം വന്നിരിക്കുന്നു, അത് ഇപ്പോഴുമാണ്. വിശ്വാസം യേശുവിനോട് പ്രണയത്തിലാകുകയാണ്, അത് അവൻ്റെ സ്നേഹത്താൽ സ്വയം കീഴടങ്ങാൻ അനുവദിക്കുകയാണ്, അത് ലോകത്തോടുള്ള അവൻ്റെ സ്നേഹത്തിൻ്റെ പദ്ധതിയിൽ നിങ്ങളെത്തന്നെ ഉൾപ്പെടുത്താൻ അനുവദിക്കുന്നു. സ്നേഹവും അസ്തിത്വപരമായ പങ്കാളിത്തവും നിറഞ്ഞ ഈ വിശ്വാസമാണ് നമ്മുടെ ജീവിതത്തിൻ്റെ വർത്തമാനവും ഭാവിയും കെട്ടിപ്പടുക്കുന്നതിനുള്ള യഥാർത്ഥ ഉറച്ച കല്ല്. അതുകൊണ്ട് വ്യാജ പ്രവാചകന്മാരോട്, നമുക്ക് പുറത്തുള്ളവരോട് (ഈ ലോകത്തിലെ ഫാഷനുകളും ആചാരങ്ങളും പോലുള്ളവ) മാത്രമല്ല, നമ്മുടെ ഓരോരുത്തരുടെയും ഹൃദയത്തിൽ (ശീലങ്ങൾ, അഭിമാനം, തന്നോടുള്ള സ്നേഹം എന്നിങ്ങനെ) ഒളിഞ്ഞിരിക്കുന്നവരെക്കുറിച്ചും ശ്രദ്ധിക്കേണ്ടത് ആവശ്യമാണ്. ). നമ്മുടെ ജീവിതത്തിലെ ഒരേയൊരു യജമാനൻ, നമ്മെ രക്ഷിക്കുന്ന ഒരേയൊരു കർത്താവ് യേശുവാണ്, നമ്മുടെ നാളുകളെ പ്രകാശിപ്പിക്കുന്ന ഒരേയൊരു പ്രവചനം സുവിശേഷമാണ്. തിന്മയിൽ ഏർപ്പെടുന്നതിൽ നിന്നും, കൂടുതൽ മാനുഷികമായ ഭാവിയെക്കുറിച്ചുള്ള പ്രതീക്ഷയില്ലാതെ നിലവിലെ സാഹചര്യത്തെ അംഗീകരിക്കുന്നതിൽ നിന്നും നമ്മെ തടയുന്നത് സുവിശേഷത്തിൻ്റെ ശക്തിയാണ്. സമാധാനം കണ്ടെത്താൻ കഴിയാത്ത ഒരു ലോകത്തെ അഭിമുഖീകരിക്കുന്ന കർത്താവ്, രക്ഷയുടെ ഭാവിയിൽ തന്നോടൊപ്പം സമാധാനം സ്ഥാപിക്കുന്നവരും പ്രത്യാശയുടെ സാക്ഷികളുമാകാൻ നമ്മോട് ആവശ്യപ്പെടുന്നു. പുനരുത്ഥാനത്തിൻ്റെ ശക്തി ഈ ലോകത്തിൻ്റെ രാജകുമാരനെ വളച്ചൊടിക്കുകയും തിന്മയുടെ ശക്തി കർത്താവിൻ്റെ സ്നേഹത്തിൻ്റെ ശക്തിക്ക് വിധേയമാക്കുകയും ചെയ്യും എന്ന ഉറപ്പിലാണ് വിശ്വാസം യേശുവിനൊപ്പം നടക്കാൻ തിരഞ്ഞെടുക്കുന്നത്.

Ihe ịrịba ama nke njedebe nke njedebe

Oziọma (Luk 21:5-11)

N’oge ahụ, ka ụfọdụ ndị na-ekwu banyere ụlọ nsọ ahụ, bụ́ nke e ji nkume ndị mara mma na onyinye ịtụ vootu chọọ ya mma, Jizọs kwuru, sị: “Ụbọchị na-abịa mgbe ihe unu na-ahụ anya na-agaghị ahapụ otu nkume n’elu ibe ya nke na-agaghị adịkwa. ebibie." Ha jụrụ ya, sị, “Onye Ozizi, olee mgbe ihe ndị a ga-eme, gịnị ga-abụkwa ihe ịrịba ama mgbe ha gaje ime?” Ọ zaghachiri, sị: «Lezie anya ka a ghara iduhie gị. N'ihi na ọtutu madu gābia n'aham, nāsi, Ọ bu Mu onwem, na, 'Oge ahu di nso. Achụsola ha! Mgbe unu nụrụ banyere agha na mgbanwe mgbanwe, unu atụla ụjọ, n’ihi na ihe ndị a aghaghị ibu ụzọ mee, ma ọ bụghị ọgwụgwụ ozugbo.” Mgbe ahụ, ọ sịrị ha: «Mba ga-ebili imegide mba, alaeze ga-ebilikwa megide alaeze, na a ga-enwe ala ọma jijiji, ụnwụ nri na ọrịa na-efe efe n'ebe dị iche iche; a ga-enwekwa ihe omume dị egwu na ihe ịrịba ama dị ukwuu nke sitere n’eluigwe.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Anyị nọ n'izu ikpeazụ nke afọ liturgical. Ebe a meghere okwu Jizọs na njedebe nke oge (a na-akpọ okwu eschatological). N’eziokwu, Luk, ya na Matiu na Mak, chọrọ ịgwa anyị ihe ha ghọtara site n’ịbụ ndị ha na Jizọs na-akpachi anya, ya bụ na “ụbọchị ikpeazụ” amalitelarị mgbe onye amụma Nazaret ga-abịa. N'echiche a, anyị agaghị eyigharị oge ntụgharị na Oziọma ruo na njedebe nke oge, ma ọ bụ chere maka oge kwesịrị ekwesị nke na-agaghị abịarute. Oge ikwere Oziọma ahụ abịaworị, ọ bụkwa ugbu a. Okwukwe na-adaba n'ịhụnanya n'ebe Jizọs nọ, ọ bụ ikwe ka ịhụnanya ya rikpuo gị, ọ bụ ikwe ka onwe gị tinye aka na atụmatụ ịhụnanya ya maka ụwa. Okwukwe a, juputara n'ịhụnanya na ntinye aka dị adị, bụ ezi okwute siri ike nke anyị ga-ewukwasị ugbu a na ọdịnihu nke ndụ anyị. Ya mere, ọ dị mkpa ka anyị ṅaa ntị n'ebe ndị amụma ụgha nọ, ndị na-abụghị anyị (dị ka ejiji na omenala nke ụwa a) kamakwa ndị na-ezo n'ime obi nke onye ọ bụla n'ime anyị (dịka àgwà, mpako, ịhụnanya maka onwe ya). ). Naanị onye nwe ndụ anyị, naanị Onyenwe anyị na-azọpụta anyị bụ Jizọs, naanị otu amụma na-enye ìhè ụbọchị anyị bụ Oziọma. Ma ọ bụ kpọmkwem ike nke Oziọma ahụ na-egbochi anyị ịhapụ onwe anyị ime ihe ọjọọ, ịnakwere ọnọdụ dị ugbu a na-enweghị olileanya maka ọdịnihu mmadụ karịa. Onye-nwe, chere ụwa na-enweghị ike ihu udo, na-arịọ anyị ka anyị na ya bụrụ ndị na-eme udo na ndị akaebe nke olile anya n’ọdịnihu nke nzọpụta. Okwukwe na-ahọrọ iso Jizọs na-eje ije, n’ezi-okwu na ike nke mbilite n’ọnwụ ga-ehuda onye-isi nke ụwa a na ike nke ihe ọjọọ ga-edobe n’okpuru ike nke ịhụnanya nke Onye-nwe.