Vangelo (Gv 6,22-29) - Il giorno dopo, la folla, rimasta dall’altra parte del mare, vide che c’era soltanto una barca e che Gesù non era salito con i suoi discepoli sulla barca, ma i suoi discepoli erano partiti da soli. Altre barche erano giunte da Tiberìade, vicino al luogo dove avevano mangiato il pane, dopo che il Signore aveva reso grazie. Quando dunque la folla vide che Gesù non era più là e nemmeno i suoi discepoli, salì sulle barche e si diresse alla volta di Cafàrnao alla ricerca di Gesù. Lo trovarono di là dal mare e gli dissero: «Rabbì, quando sei venuto qua?». Gesù rispose loro: «In verità, in verità io vi dico: voi mi cercate non perché avete visto dei segni, ma perché avete mangiato di quei pani e vi siete saziati. Datevi da fare non per il cibo che non dura, ma per il cibo che rimane per la vita eterna e che il Figlio dell’uomo vi darà. Perché su di lui il Padre, Dio, ha messo il suo sigillo». Gli dissero allora: «Che cosa dobbiamo compiere per fare le opere di Dio?». Gesù rispose loro: «Questa è l’opera di Dio: che crediate in colui che egli ha mandato».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Dopo la moltiplicazione dei pani, la folla, rimasta sull'altra riva del mare, avendo visto che non c'erano più né Gesù né i discepoli, salì su altre barche venute da Tiberiade, che si trovava vicino al luogo dove avevano mangiato il pane miracolosamente moltiplicato, e venne a Cafarnao per cercare Gesù. Lo trovarono "al di là del mare", nota l'evangelista. Gesù infatti non stava dove essi lo cercavano. Non era il "re" che essi volevano per soddisfare le loro aspirazioni, magari legittime e comprensibili. Già il profeta Isaia riportava le parole del Signore al suo popolo: "I miei pensieri non sono i vostri pensieri, le vostre vie non sono le mie vie" (55,8). La ricerca del Signore richiede di andare oltre se stessi e le proprie abitudini, anche quelle religiose. Quella folla doveva dunque andare oltre, molto oltre, davvero "al di là del mare", di quel che pensavano. Non avevano compreso il senso profondo della moltiplicazione dei pani. Infatti, quando giungono a Gesù, risentiti come se li avesse abbandonati, gli chiedono: "Quando sei venuto qua?", ed egli risponde smascherando la comprensione egocentrica del miracolo dei pani: "Voi mi cercate non perché avete visto dei segni, ma perché avete mangiato di quei pani e vi siete saziati". In effetti, non avevano compreso il "segno", ossia il significato spirituale di quel miracolo che Gesù aveva compiuto. I miracoli infatti non erano semplicemente la manifestazione della potenza di Gesù; erano piuttosto dei "segni" che indicavano il nuovo regno che egli era venuto ad instaurare sulla terra. Quei segni chiedevano la conversione del cuore per chi li riceveva e per chi li vedeva, ossia la scelta di essere con Gesù, di seguirlo e di partecipare con lui all'opera di trasformazione del mondo che quei "segni" già indicavano. Gesù, come il buon pastore che conduce il suo gregge, spiega a quella folla il senso del miracolo a cui avevano assistito. E dice loro: "Datevi da fare non per il cibo che non dura, ma per il cibo che rimane per la vita eterna e che il Figlio dell'uomo vi darà". In altre parole: "superate l'angusto orizzonte della sazietà per voi stessi e cercate il cibo che non perisce", quel cibo che sfama per sempre. Nel Vangelo di Luca Gesù dice ai discepoli: "Non cercate perciò che cosa mangerete e berrete, e non state con l'animo in ansia; di tutte queste cose si preoccupa la gente del mondo; ma il Padre vostro sa che ne avete bisogno. Cercate piuttosto il Regno di Dio, e queste cose vi saranno date in aggiunta" (Lc 12,29-31). Il pane che viene dal cielo è Gesù stesso, lui è il Regno, la giustizia, l'amore senza limiti che il Padre ha donato agli uomini. Si legge nel Vangelo di Tommaso una sentenza che fu pronunciata da Gesù: "Colui che è vicino a me è vicino al fuoco. Colui che è lontano da me è lontano dal Regno" (82). Accogliere questo dono con tutto il cuore e farne il cibo quotidiano è l'"opera" che il credente è chiamato a compiere. Non è un sentimento vago, è una vera e propria "opera", che richiede scelta, decisione, impegno, lavoro, fatica e soprattutto coinvolgimento appassionato e totale. E quindi una grande gioia. Nessuno può delegare ad altri questa "opera". Diventare discepoli di Gesù significa lasciare che il Vangelo plasmi la nostra vita, la nostra mente, il nostro cuore, fino a diventare uomini e donne spirituali. Mentre ascoltiamo la Parola di Dio e ci impegniamo a seguirla vediamo affinarsi i nostri occhi e Gesù ci appare come il vero pane disceso dal cielo che ci nutre il cuore e ci sostiene nella vita.

The work of God

Gospel (Jn 6,22-29)

The next day, the crowd, remaining on the other side of the sea, saw that there was only one boat and that Jesus had not boarded the boat with his disciples, but his disciples had left alone. Other boats had arrived from Tiberias, near the place where they had eaten the bread, after the Lord had given thanks. So when the crowd saw that Jesus was no longer there and neither were his disciples, they got into boats and headed towards Capernaum to look for Jesus. They found him on the other side of the sea and said to him: «Rabbi, when did you come here? ». Jesus answered them: «Truly, truly, I say to you, you seek me, not because you saw signs, but because you ate the loaves and were satisfied. Busy yourselves, not for the food that does not last, but for the food that endures for eternal life, which the Son of Man will give you. Because the Father, God, has set his seal on him." They then said to him: "What must we do to do the works of God?". Jesus answered them: "This is the work of God: that you believe in him whom he has sent."
The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

After the multiplication of the loaves, the crowd, remaining on the other side of the sea, seeing that neither Jesus nor the disciples were there anymore, got into other boats that had come from Tiberias, which was near the place where they had eaten the bread. miraculously multiplied, and came to Capernaum to look for Jesus. They found him "beyond the sea", notes the evangelist. In fact, Jesus was not where they were looking for him. He was not the "king" they wanted to satisfy their aspirations, perhaps legitimate and understandable. The prophet Isaiah already reported the words of the Lord to his people: "My thoughts are not your thoughts, your ways are not my ways" (55.8). The search for the Lord requires going beyond oneself and one's habits, even religious ones. That crowd therefore had to go further, much further, truly "beyond the sea", than they thought. They had not understood the profound meaning of the multiplication of the loaves. In fact, when they come to Jesus, resentful as if he had abandoned them, they ask him: "When did you come here?", and he responds by unmasking the egocentric understanding of the miracle of the loaves: "You seek me not because you have seen signs, but because you ate those loaves and were satisfied." In fact, they had not understood the "sign", that is, the spiritual meaning of that miracle that Jesus had performed. In fact, the miracles were not simply the manifestation of Jesus' power; they were rather "signs" that indicated the new kingdom that he had come to establish on earth. Those signs asked for the conversion of heart for those who received them and for those who saw them, that is, the choice to be with Jesus, to follow him and to participate with him in the work of transforming the world that those "signs" already indicated. Jesus, like the good shepherd who leads his flock, explains to that crowd the meaning of the miracle they had witnessed. And he says to them: "Do not work for the food that does not last, but for the food that endures for eternal life, which the Son of man will give you." In other words: "overcome the narrow horizon of satiety for yourselves and seek the food that does not perish", that food that feeds forever. In the Gospel of Luke, Jesus says to his disciples: "Therefore do not ask what you will eat and what you will drink, and do not be anxious; the people of the world are concerned about all these things; but your Father knows that you have need of them. Rather, seek the Kingdom of God, and these things will be added to you" (Luke 12:29-31). The bread that comes from heaven is Jesus himself, he is the Kingdom, the justice, the limitless love that the Father has given to men. We read in the Gospel of Thomas a sentence that was pronounced by Jesus: "He who is near me is near the fire. He who is far from me is far from the Kingdom" (82). Welcoming this gift with all our heart and making it our daily food is the "work" that the believer is called to accomplish. It is not a vague feeling, it is a real "work", which requires choice, decision, commitment, work, effort and above all passionate and total involvement. And therefore a great joy. No one can delegate this "work" to others. Becoming disciples of Jesus means letting the Gospel shape our lives, our minds, our hearts, until we become spiritual men and women. As we listen to the Word of God and commit ourselves to following it, we see our eyes sharpen and Jesus appears to us as the true bread that came down from heaven that nourishes our hearts and supports us in life.

La obra de Dios

Evangelio (Jn 6,22-29)

Al día siguiente, la multitud, quedándose al otro lado del mar, vio que había una sola barca y que Jesús no había subido a ella con sus discípulos, sino que sus discípulos se habían ido solos. Otras barcas habían llegado desde Tiberíades, cerca del lugar donde habían comido el pan, después de que el Señor hubiera dado gracias. Entonces la multitud, al ver que Jesús ya no estaba allí y tampoco sus discípulos, subieron a las barcas y se dirigieron a Cafarnaúm para buscar a Jesús, lo encontraron al otro lado del mar y le dijeron: «Rabí, ¿cuándo ¿ven aquí? ". Jesús les respondió: «En verdad, en verdad os digo que me buscáis, no porque habéis visto señales, sino porque comisteis los panes y os saciasteis. Ocupáos, no del alimento que no dura, sino del alimento que dura para vida eterna, el que os dará el Hijo del Hombre. Porque el Padre, Dios, le ha puesto su sello." Entonces le dijeron: "¿Qué debemos hacer para hacer las obras de Dios?". Jesús les respondió: "Esta es la obra de Dios: que creáis en el que él ha enviado".
El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Después de la multiplicación de los panes, la multitud, quedándose al otro lado del mar, al ver que ya no estaban Jesús ni los discípulos, subió a otras barcas que habían venido de Tiberíades, que estaba cerca del lugar donde habían comido los panes. El pan se multiplicó milagrosamente y fue a Cafarnaúm en busca de Jesús, donde lo encontraron "al otro lado del mar", señala el evangelista. De hecho, Jesús no estaba donde lo buscaban. No era el "rey" que querían para satisfacer sus aspiraciones, quizás legítimas y comprensibles. El profeta Isaías ya transmitió las palabras del Señor a su pueblo: "Mis pensamientos no son vuestros pensamientos, vuestros caminos no son mis caminos" (55,8). La búsqueda del Señor exige ir más allá de uno mismo y de sus hábitos, incluso religiosos. Por lo tanto, esa multitud tuvo que ir más lejos, mucho más lejos, verdaderamente "más allá del mar", de lo que pensaban. No habían comprendido el significado profundo de la multiplicación de los panes. De hecho, cuando vienen a Jesús, resentidos como si los hubiera abandonado, le preguntan: "¿Cuándo viniste aquí?", y él responde desenmascarando la comprensión egocéntrica del milagro de los panes: "No me buscáis". porque habéis visto señales, sino porque comisteis esos panes y quedasteis saciados." De hecho, no habían comprendido la "señal", es decir, el significado espiritual de aquel milagro que Jesús había realizado. De hecho, los milagros no fueron simplemente la manifestación del poder de Jesús; eran más bien "signos" que indicaban el nuevo reino que había venido a establecer en la tierra. Aquellos signos pedían la conversión del corazón de quienes los recibían y de quienes los veían, es decir, la elección de estar con Jesús, de seguirlo y de participar con él en la obra de transformar el mundo que aquellos "signos" ya indicado. Jesús, como el buen pastor que guía a su rebaño, explica a esa multitud el significado del milagro que habían presenciado. Y les dice: "Trabajad no por el alimento que no dura, sino por el alimento que dura para vida eterna, que os dará el Hijo del Hombre". En otras palabras: “superad el estrecho horizonte de la saciedad y buscad el alimento que no perece”, ese alimento que alimenta para siempre. En el Evangelio de Lucas, Jesús dice a sus discípulos: "Por tanto, no preguntéis qué habéis de comer y qué habéis de beber, ni os inquietéis; los pueblos del mundo están preocupados por todas estas cosas; pero vuestro Padre sabe que tenéis necesidad de ellas; buscad más bien el Reino de Dios, y estas cosas os serán añadidas” (Lucas 12:29-31). El pan que viene del cielo es Jesús mismo, él es el Reino, la justicia, el amor ilimitado que el Padre ha dado a los hombres. Leemos en el Evangelio de Tomás una frase pronunciada por Jesús: "El que está cerca de mí, cerca del fuego está. El que está lejos de mí, está lejos del Reino" (82). Acoger este don con todo el corazón y convertirlo en nuestro alimento diario es la "obra" que el creyente está llamado a realizar. No es un sentimiento vago, es un verdadero "trabajo", que requiere elección, decisión, compromiso, trabajo, esfuerzo y sobre todo implicación apasionada y total. Y por tanto una gran alegría. Nadie puede delegar este "trabajo" en otros. Convertirnos en discípulos de Jesús significa dejar que el Evangelio moldee nuestras vidas, nuestras mentes, nuestros corazones, hasta convertirnos en hombres y mujeres espirituales. Al escuchar la Palabra de Dios y comprometernos a seguirla, vemos que nuestra mirada se agudiza y Jesús se nos aparece como el verdadero pan bajado del cielo que alimenta nuestro corazón y nos sostiene en la vida.

L'œuvre de Dieu

Évangile (Jn 6,22-29)

Le lendemain, la foule, restée de l'autre côté de la mer, vit qu'il n'y avait qu'un seul bateau et que Jésus n'était pas monté à bord du bateau avec ses disciples, mais que ses disciples étaient partis seuls. D'autres bateaux étaient arrivés de Tibériade, près du lieu où ils avaient mangé le pain, après que le Seigneur eut rendu grâce. Alors, quand la foule vit que Jésus n'était plus là et que ses disciples non plus, ils montèrent dans des bateaux et se dirigèrent vers Capharnaüm pour chercher Jésus. Ils le trouvèrent de l'autre côté de la mer et lui dirent : « Rabbi, quand a-t-il tu viens ici ? ». Jésus leur répondit : « En vérité, en vérité, je vous le dis, vous me cherchez, non parce que vous avez vu des signes, mais parce que vous avez mangé des pains et que vous avez été rassasiés. Occupez-vous, non de la nourriture qui ne dure pas, mais de la nourriture qui dure pour la vie éternelle, que le Fils de l'homme vous donnera. Parce que le Père, Dieu, a mis sur lui son sceau. » Ils lui dirent alors : « Que devons-nous faire pour faire les œuvres de Dieu ? ». Jésus leur répondit : « L'œuvre de Dieu est que vous croyiez en celui qu'il a envoyé. »
Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Après la multiplication des pains, la foule, restée de l'autre côté de la mer, voyant que ni Jésus ni les disciples n'y étaient plus, monta dans d'autres bateaux venus de Tibériade, qui était près de l'endroit où ils avaient mangé les pains. Le pain se multiplia miraculeusement et ils vinrent à Capharnaüm pour chercher Jésus et le trouvèrent "au-delà de la mer", note l'évangéliste. En fait, Jésus n’était pas là où ils le cherchaient. Il n’était pas le « roi » qu’ils voulaient pour satisfaire leurs aspirations, peut-être légitimes et compréhensibles. Le prophète Isaïe rapportait déjà les paroles du Seigneur à son peuple : « Mes pensées ne sont pas vos pensées, vos voies ne sont pas mes voies » (55,8). La recherche du Seigneur nécessite un dépassement de soi et de ses habitudes, même religieuses. Cette foule a donc dû aller plus loin, beaucoup plus loin, véritablement « au-delà de la mer », qu'elle ne le pensait. Ils n'avaient pas compris le sens profond de la multiplication des pains. En effet, lorsqu'ils s'adressent à Jésus, pleins de ressentiment comme s'il les avait abandonnés, ils lui demandent : "Quand es-tu venu ici ?", et il répond en démasquant la compréhension égocentrique du miracle des pains : "Tu ne me cherches pas". parce que vous avez vu des signes, mais parce que vous avez mangé ces pains et que vous avez été rassasiés. » En fait, ils n'avaient pas compris le « signe », c'est-à-dire la signification spirituelle de ce miracle que Jésus avait accompli. En fait, les miracles n’étaient pas simplement la manifestation de la puissance de Jésus ; c'étaient plutôt des « signes » qui indiquaient le nouveau royaume qu'il était venu établir sur terre. Ces signes demandaient la conversion du cœur pour ceux qui les recevaient et pour ceux qui les voyaient, c'est-à-dire le choix d'être avec Jésus, de le suivre et de participer avec lui à l'œuvre de transformation du monde que ces "signes" déjà indiqué. Jésus, comme le bon berger qui conduit son troupeau, explique à cette foule le sens du miracle dont elle a été témoin. Et il leur dit : « Ne travaillez pas pour la nourriture qui ne dure pas, mais pour la nourriture qui dure pour la vie éternelle, que le Fils de l'homme vous donnera. » En d’autres termes : « surmontez pour vous-mêmes l’horizon étroit de la satiété et recherchez la nourriture qui ne périt pas », cette nourriture qui nourrit pour toujours. Dans l'Évangile de Luc, Jésus dit à ses disciples : « Ne demandez donc pas ce que vous mangerez et ce que vous boirez, et ne vous inquiétez pas ; les peuples du monde s'inquiètent de toutes ces choses ; mais votre Père sait que vous en avez besoin. Cherchez plutôt le Royaume de Dieu, et ces choses vous seront données par-dessus » (Luc 12 : 29-31). Le pain qui vient du ciel, c'est Jésus lui-même, il est le Royaume, la justice, l'amour sans limites que le Père a donné aux hommes. Nous lisons dans l'Évangile de Thomas une phrase prononcée par Jésus : « Celui qui est près de moi est près du feu. Celui qui est loin de moi est loin du Royaume » (82). Accueillir ce don de tout son cœur et en faire notre nourriture quotidienne est le « travail » que le croyant est appelé à accomplir. Ce n'est pas un vague sentiment, c'est un véritable « travail », qui demande du choix, de la décision, de l'engagement, du travail, des efforts et surtout une implication passionnée et totale. Et donc une grande joie. Personne ne peut déléguer ce « travail » à d’autres. Devenir disciples de Jésus signifie laisser l’Évangile façonner notre vie, notre esprit, notre cœur, jusqu’à devenir des hommes et des femmes spirituels. En écoutant la Parole de Dieu et en nous engageant à la suivre, nous voyons nos yeux s'aiguiser et Jésus nous apparaît comme le vrai pain descendu du ciel qui nourrit notre cœur et nous soutient dans la vie.

A obra de Deus

Evangelho (Jo 6,22-29)

No dia seguinte, a multidão, permanecendo do outro lado do mar, viu que havia apenas um barco e que Jesus não havia embarcado no barco com seus discípulos, mas seus discípulos haviam partido sozinhos. Outros barcos chegaram de Tiberíades, perto do local onde comeram o pão, depois de o Senhor ter dado graças. Quando a multidão viu que Jesus já não estava ali e nem os seus discípulos, entraram nos barcos e dirigiram-se para Cafarnaum à procura de Jesus. Encontraram-no do outro lado do mar e disseram-lhe: «Rabi, quando é que você vem aqui? ". Jesus respondeu-lhes: «Em verdade, em verdade vos digo: vocês me procuram, não porque viram sinais, mas porque comeram os pães e ficaram satisfeitos. Ocupai-vos, não pelo alimento que não dura, mas pelo alimento que dura para a vida eterna, que o Filho do Homem vos dará. Porque o Pai, Deus, colocou o seu selo nele”. Disseram-lhe então: “O que devemos fazer para realizar as obras de Deus?”. Jesus respondeu-lhes: “Esta é a obra de Deus: que creiais naquele que ele enviou”.
O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Depois da multiplicação dos pães, a multidão, permanecendo do outro lado do mar, vendo que nem Jesus nem os discípulos estavam mais ali, entrou em outros barcos que tinham vindo de Tiberíades, que ficava perto do local onde haviam comido o pão. O pão, multiplicado milagrosamente, chegou a Cafarnaum em busca de Jesus e encontrou-o “além do mar”, nota o evangelista. Na verdade, Jesus não estava onde o procuravam. Ele não era o “rei” que eles queriam para satisfazer as suas aspirações, talvez legítimas e compreensíveis. O profeta Isaías já comunicava ao seu povo as palavras do Senhor: “Os meus pensamentos não são os vossos pensamentos, os vossos caminhos não são os meus caminhos” (55.8). A busca do Senhor exige ir além de si mesmo e dos próprios hábitos, inclusive religiosos. Aquela multidão teve, portanto, de ir mais longe, muito mais longe, verdadeiramente “além do mar”, do que pensavam. Não tinham compreendido o significado profundo da multiplicação dos pães. De facto, quando se aproximam de Jesus, ressentidos como se Ele os tivesse abandonado, perguntam-lhe: “Quando vieste para cá?”, e Ele responde desmascarando a compreensão egocêntrica do milagre dos pães: “Não me procurais porque você viu sinais, mas porque você comeu aqueles pães e ficou satisfeito”. Na verdade, não tinham compreendido o “sinal”, isto é, o significado espiritual daquele milagre que Jesus tinha realizado. Na verdade, os milagres não foram simplesmente a manifestação do poder de Jesus; eram antes “sinais” que indicavam o novo reino que ele viera estabelecer na terra. Aqueles sinais pediam a conversão do coração de quem os recebeu e de quem os viu, ou seja, a escolha de estar com Jesus, de segui-lo e de participar com ele na obra de transformação do mundo que aqueles “sinais” já indicado. Jesus, como o bom pastor que conduz o seu rebanho, explica àquela multidão o significado do milagre que testemunharam. E ele lhes diz: “Trabalhai não pelo alimento que não dura, mas pelo alimento que dura para a vida eterna, que o Filho do Homem vos dará”. Em outras palavras: “superar para vocês mesmos o estreito horizonte da saciedade e buscar o alimento que não perece”, aquele alimento que alimenta para sempre. No Evangelho de Lucas, Jesus diz aos seus discípulos: “Portanto, não pergunteis o que comereis e o que bebereis, e não estejais ansiosos; as pessoas do mundo estão preocupadas com todas estas coisas; mas o vosso Pai sabe que vocês precisam delas. Antes, busquem o Reino de Deus, e estas coisas lhes serão acrescentadas" (Lucas 12:29-31). O pão que vem do céu é o próprio Jesus, é o Reino, a justiça, o amor sem limites que o Pai deu aos homens. Lemos no Evangelho de Tomé uma frase pronunciada por Jesus: “Quem está perto de mim está perto do fogo. Quem está longe de mim está longe do Reino” (82). Acolher este dom de todo o coração e torná-lo o nosso alimento quotidiano é o “trabalho” que o crente é chamado a realizar. Não é um sentimento vago, é um verdadeiro “trabalho”, que exige escolha, decisão, compromisso, trabalho, esforço e sobretudo envolvimento apaixonado e total. E portanto uma grande alegria. Ninguém pode delegar este “trabalho” a outros. Tornar-se discípulos de Jesus significa deixar que o Evangelho molde as nossas vidas, as nossas mentes, os nossos corações, até nos tornarmos homens e mulheres espirituais. À medida que ouvimos a Palavra de Deus e nos comprometemos a segui-la, vemos os nossos olhos aguçados e Jesus aparece-nos como o verdadeiro pão que desceu do céu, que nutre o nosso coração e nos sustenta na vida.

神的工作

福音（約翰福音 6,22-29）

第二天，留在海對岸的眾人看見只有一艘船，耶穌沒有和門徒上船，門徒卻獨自離開了。 其他船隻則從提比里亞抵達，靠近他們在主感謝後吃餅的地方。 眾人見耶穌不在那裡，他的門徒也不在那裡，就上了船，往迦百農去尋找耶穌。發現他在海的對岸，就對他說：「拉比，什麼時候來的？」你過來？ 」。 耶穌回答他們：「我實實在在地告訴你們，你們來找我，不是因為看見了神蹟，而是因為吃了餅就滿足了。 你們要忙碌，不是為不能長久的食物，而是為人子要賜給你們的永生的食物而忙碌。 因為天父上帝已經在他身上蓋上了印記。” 然後他們對他說：「我們必須做什麼才能做上帝的工作？」。 耶穌回答他們說：“你們信神所差來的，這就是神的工作。”
文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

撒完餅後，眾人留在海的那邊，見耶穌和門徒都不在那裡，就上了其他從提比哩亞來的船，提比里亞離他們吃餅的地方很近。麵包奇蹟般地繁殖，來到迦百農尋找耶穌。福音傳道者指出，他們在「海那邊」找到了他。 事實上，耶穌並不在他們尋找祂的地方。 他不是他們想要滿足的“國王”，也許是合理且可以理解的願望。 先知以賽亞已經向祂的子民報告了主的話：「我的意念非同你們的意念，你們的道路非同我的道路」（55.8）。 尋求主需要超越自己和習慣，甚至宗教習慣。 因此，這群人必須比他們想像的走得更遠，更遠，真正「超越大海」。 他們不明白麵包倍增的深刻意義。 事實上，當他們來到耶穌面前時，他們滿懷怨恨，彷彿他拋棄了他們，他們問他：「你什麼時候到這裡來的？」而他的回答是揭露了對麵包奇蹟的自我中心的理解：“你不尋找我。因為你們看見了神蹟，而是因為你們吃了那些餅並且感到滿足了。” 事實上，他們並不明白這個“神蹟”，即耶穌所行神蹟的屬靈意義。 事實上，神蹟不只是耶穌能力的展現，更是耶穌能力的展現。 它們更像是“跡象”，表明他已經在地球上建立了新的王國。 這些神蹟要求那些接受它們和看到它們的人內心轉變，即選擇與耶穌在一起，跟隨祂並與祂一起參與改造世界的工作，這些「神蹟」已經表明了。 耶穌就像帶領羊群的好牧人一樣，向群眾解釋他們所目睹的神蹟的意義。 他對他們說：“不要為那不能長久的食物勞力，要為那存到永生的食物勞力，就是人子要賜給你們的。” 換句話說：“克服自己狹隘的飽足感，尋找不朽的食物”，即永遠有營養的食物。 在《路加福音》中，耶穌對門徒說：「所以，不要問吃什麼、喝什麼，也不要憂慮；這一切的事，世人都憂慮；但你們的父知道， 」（路加福音12: 29-31） 從天上來的糧就是耶穌自己，祂就是天父賜給人類的國度、公義、無限的愛。 我們在《多馬福音》中讀到耶穌所說的一句話：「靠近我的人就靠近火，遠離我的人就遠離天國」（82）。 全心全意地歡迎這份禮物，並將其作為我們每天的食物，就是信徒被呼召去完成的「工作」。 這不是一種模糊的感覺，它是一項真正的“工作”，需要選擇、決定、承諾、工作、努力，最重要的是熱情和全身心的投入。 因此，我感到非常高興。 任何人都不能將這項「工作」委託給他人。 成為耶穌的門徒意味著讓福音塑造我們的生活、我們的思想、我們的心靈，直到我們成為屬靈的人。 當我們聆聽上帝的話語並致力於遵循它時，我們會看到我們的眼睛變得銳利，耶穌向我們顯現，就像從天上降下來的真糧一樣，滋養我們的心靈，支持我們的生活。

Работа Божья

Евангелие (Ин 6,22-29)

На следующий день толпа, оставшаяся на другом берегу моря, увидела, что лодка была только одна и что Иисус с учениками Своими не сел в лодку, а ученики Его ушли одни. Другие лодки прибыли из Тивериады, недалеко от того места, где они ели хлеб, после благодарения Господа. Итак, когда толпа увидела, что ни Иисуса уже нет, ни учеников Его, они сели в лодки и направились в Капернаум искать Иисуса, нашли Его на другом берегу моря и сказали Ему: «Равви, когда это произошло?» ты сюда пришел?». Иисус ответил им: «Истинно, истинно говорю вам: вы ищете Меня не потому, что видели знамения, но потому, что вы ели хлебы и насытились. Заботьтесь не о пище недолговечной, но о пище, пребывающей в жизнь вечную, которую даст вам Сын Человеческий. Потому что Отец, Бог, положил на Него Свою печать». Тогда сказали ему: «Что нам делать, чтобы творить дела Божии?». Иисус ответил им: «Вот дело Божие: вы верите в Того, Кого Он послал».
Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

После умножения хлебов толпа, оставшись на другом берегу моря, видя, что ни Иисуса, ни учеников там уже нет, пересела в другие лодки, пришедшие из Тивериады, что было недалеко от того места, где они ели хлебы. хлеба чудесным образом умножились, и пришли в Капернаум искать Иисуса. Нашли Его «за морем», — отмечает евангелист. На самом деле Иисуса не было там, где его искали. Он не был тем «королем», которого они хотели удовлетворить, возможно, законным и понятным, стремлениям. Пророк Исаия уже передал своему народу слова Господа: «Мои мысли – не ваши мысли, ваши пути – не Мои пути» (55,8). Поиск Господа требует выхода за пределы себя и своих привычек, даже религиозных. Поэтому этой толпе пришлось идти дальше, гораздо дальше, поистине «за море», чем они думали. Они не поняли глубокого значения умножения хлебов. Фактически, когда они приходят к Иисусу, обиженные, как будто он их бросил, они спрашивают его: «Когда ты пришел сюда?», и он отвечает, разоблачая эгоцентрическое понимание чуда с хлебами: «Ты не ищешь Меня». потому что ты видел знамения, а потому, что ты ел хлебы те и насытился». Фактически они не поняли «знамения», то есть духовного смысла того чуда, которое совершил Иисус. На самом деле чудеса были не просто проявлением силы Иисуса; скорее это были «знаки», указывающие на новое царство, которое он пришел установить на земле. Эти знамения требовали обращения сердец тех, кто их получил, и тех, кто их видел, то есть выбора быть с Иисусом, следовать за ним и участвовать с ним в работе по преобразованию мира, которую эти «знамения» уже указано. Иисус, как добрый пастырь, ведущий свое стадо, объясняет этой толпе смысл чуда, свидетелями которого они стали. И говорит им: «Работайте не ради пищи недолговечной, но ради пищи, пребывающей в жизнь вечную, которую Сын Человеческий даст вам». Другими словами: «преодолейте для себя узкий горизонт сытости и ищите пищу, которая не погибает», ту пищу, которая питает вечно. В Евангелии от Луки Иисус говорит своим ученикам: «Итак не спрашивайте, что вам есть и что пить, и не беспокойтесь; обо всем этом заботятся люди мира сего; но Отец ваш знает, что они вам нужны. Лучше ищите Царствия Божия, и это приложится вам» (Лк. 12:29-31). Хлеб, сходящий с небес, — это сам Иисус, он — Царство, справедливость, безграничная любовь, которую Отец дал людям. Мы читаем в Евангелии от Фомы фразу, произнесенную Иисусом: «Кто близ Меня, тот близ огня. Кто далек от Меня, тот далек от Царства» (82). Принять этот дар всем сердцем и сделать его своей ежедневной пищей — это «работа», которую призван совершить верующий. Это не смутное чувство, это настоящая «работа», которая требует выбора, решения, приверженности, работы, усилий и, прежде всего, страстной и полной вовлеченности. И поэтому огромная радость. Никто не может делегировать эту «работу» другим. Стать учениками Иисуса означает позволить Евангелию формировать нашу жизнь, наш разум, наши сердца, пока мы не станем духовными мужчинами и женщинами. Когда мы слушаем Слово Божье и обязуемся следовать ему, мы видим, как наши глаза обостряются, и Иисус является нам истинным хлебом, сошедшим с небес, который питает наши сердца и поддерживает нас в жизни.

神の働き

福音（ヨハネ 6,22-29）

翌日、海の向こう側に残っていた群衆は、舟が一艘しかなく、イエスが弟子たちと一緒に舟に乗っておらず、弟子たちが一人で去ってしまったことに気づきました。 他の船は、主が感謝をささげた後、パンを食べた場所の近くのティベリアから到着していました。 そこで群衆は、イエスがもうそこにはおらず、弟子たちもいないのを見て、舟に乗り、イエスを捜すためにカファルナウムへ向かい、海の向こう側でイエスを見つけて、こう言いました。あなたがここに来る？ "。 イエスは彼らに答えました：「本当に、本当にあなたに言いますが、あなたはしるしを見たからではなく、パンを食べて満足したから私を探しています。 長く続かない食べ物のためではなく、人の子があなたに与える永遠の命に耐える食べ物のために忙しくしなさい。 父なる神が彼に印を押したからである。」 それから彼らは彼に言った、「神の業を行うには何をしなければなりませんか？」 イエスは彼らに答えて、「これは神の御業です。神が遣わされた方をあなたがたが信じることです。」
ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

パンを増やした後、海の向こう側に残っていた群衆は、イエスも弟子たちももうそこにはいないと見て、彼らがパンを食べた場所の近くにあったティベリアから来た他の船に乗り込みました。パンは奇跡的に増え、イエスを探すためにカペナウムにやって来た、そして彼らはイエスを「海の向こう」で見つけたと伝道者は述べています。 実際、イエスは彼らが探していた場所にはいませんでした。 彼は、彼らがおそらく正当で理解できる願望を満たそうとした「王」ではありませんでした。 預言者イザヤはすでに主の言葉を民に伝えています。「わたしの考えはあなたの考えではなく、あなたのやり方は私のやり方ではありません」(55.8)。 主を探すには、自分自身や習慣、さらには宗教的な習慣を超えていく必要があります。 したがって、その群衆は、彼らが思っているよりもずっと遠く、本当に「海の彼方」に行かなければなりませんでした。 彼らはパンを増やすことの深い意味を理解していませんでした。 実際、彼らがイエスに見捨てられたかのように憤慨してイエスのところに来ると、「いつここに来たのですか？」と尋ねると、イエスはパンの奇跡についての自己中心的な理解を明らかにしてこう答えます。それはあなたがしるしを見たからだが、あなたがそのパンを食べて満足したからである。」 実際、彼らは「しるし」、つまりイエスが行ったその奇跡の霊的な意味を理解していませんでした。 実際、奇跡は単にイエスの力の現れではありませんでした。 それらはむしろ、彼が地上に確立するために来た新しい王国を示す「しるし」でした。 それらのしるしは、それを受け取った人々とそれを見た人々の心の回心、つまり、イエスとともにいること、イエスに従い、それらの「しるし」がもたらす世界を変える働きにイエスと一緒に参加するという選択を求めていました。すでに示されています。 イエスは、自分の群れを導く良い羊飼いのように、その群衆に彼らが目撃した奇跡の意味を説明します。 そしてイエスは彼らに言った、「長続きしない食物のために働くのではなく、人の子があなたがたに与えてくださる永遠の命に耐える食物のために働きなさい。」 言い換えれば、「満腹という狭い視野を自ら乗り越えて、朽ちない食べ物、永遠に養える食べ物を求めなさい」ということです。 ルカの福音書の中で、イエスは弟子たちにこう言いました。「だから、何を食べようか、何を飲もうかと尋ねたり、心配したりしてはなりません。世の人々はこれらすべてのことを心配しています。しかし、あなたがたの父はそれをご存じです」 「あなたにはそれが必要です。むしろ神の国を求めなさい。そうすれば、これらのものはあなたに加えられるでしょう。」（ルカ 12:29-31） 天から来るパンはイエスご自身であり、イエスは御国であり、正義であり、御父が人々に与えてくださった無限の愛です。 トマスの福音書には、イエスが「わたしの近くにいる者は火の近くにいる。わたしから遠い者は王国から遠い」（82）という一文があります。 この賜物を心から歓迎し、日々の糧とすることが、信仰者に求められている「業」である。 それは漠然とした感情ではなく、選択、決定、コミットメント、仕事、努力、そして何よりも情熱的で全面的な関与を必要とする本当の「仕事」です。 したがって、大きな喜びです。 この「仕事」を他人に任せることは誰にもできません。 イエスの弟子になるということは、私たちが霊的な男女になるまで、福音によって私たちの人生、思い、心を形作られることを意味します。 神の御言葉に耳を傾け、それに従うことに専念するとき、私たちの目は鋭くなり、イエスが私たちの心に栄養を与え、人生を支える天から降ってきたまことのパンとして現れるのがわかります。

하나님의 일

복음(요한 6,22-29)

이튿날 바다 건너편에 남아 있던 무리가 배 한 척밖에 없고 예수께서 제자들과 함께 그 배에 오르지 아니하시고 제자들만 떠난 것을 보고 주님께서 감사를 드리신 후에 다른 배들이 디베랴에서 그들이 빵을 먹은 곳 근처에 도착했습니다. 무리가 예수께서 더 이상 거기 계시지 아니하시고 제자들도 없음을 보고 예수를 찾으려고 배를 타고 가버나움으로 가서 바다 건너편에서 만나 이르되 랍비여 언제 언제 그랬나이까 여기 와서? ". 예수께서 대답하셨다. “진실로 진실로 너희에게 이르노니 너희가 나를 찾는 것은 표적을 본 까닭이 아니요 떡을 먹고 배부른 까닭이로다. 썩지 않는 양식을 위하여 분주하라. 영생하도록 있는 양식을 위하여 분주하라 이 양식은 인자가 너희에게 주리니. 아버지 하나님께서 그 사람에게 인치셨기 때문입니다.” 그러자 그들은 그에게 “우리가 어떻게 하여야 하나님의 일을 하오리이까?”라고 물었습니다. 예수께서 대답하셨다. “하나님의 일이니라 하나님께서 보내신 이를 믿는 것이니라.”
빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

떡을 많게 하신 후에 무리가 바다 건너편에 남아 예수와 제자들도 더 이상 거기 없음을 보고 디베랴에서 온 다른 배들에 타니 그 배는 자기들이 빵 먹던 곳에서 가까운지라 기적적으로 그 수가 늘어나서 예수를 찾으러 가버나움에 왔는데, 그들은 "바다 너머"에서 그분을 만났다고 전도자는 기록합니다. 사실 예수님은 그들이 찾는 곳에 계시지 않았습니다. 그는 아마도 합법적이고 이해할 수 있는 그들의 열망을 충족시키기를 원했던 "왕"이 아니었습니다. 선지자 이사야는 이미 그의 백성에게 주님의 말씀을 전했습니다. “내 생각은 너희 생각과 다르며 너희 길은 내 길과 다르다”(55.8). 주님을 찾으려면 자신과 습관, 심지어 종교적인 습관을 넘어서는 것이 필요합니다. 그러므로 그 군중은 그들이 생각했던 것보다 더 멀리, 훨씬 더, 정말로 "바다 너머"로 가야만 했습니다. 그들은 빵을 많게 한 것의 심오한 의미를 이해하지 못했습니다. 사실, 그들은 예수께서 그들을 버리신 것처럼 분개하여 예수께 와서 “언제 여기에 오셨습니까?”라고 묻습니다. 그러자 예수께서는 빵의 기적에 대한 자기 중심적인 이해를 폭로하시면서 대답하십니다. “당신은 나를 찾지 않습니다. 이는 네가 표적을 보았으나 그 빵을 먹고 배부른 까닭이니라." 사실 그들은 “표징”, 즉 예수께서 행하신 기적의 영적인 의미를 이해하지 못했습니다. 사실 기적은 단순히 예수님의 능력이 나타난 것이 아니었습니다. 오히려 그것은 그가 이 땅에 세우려고 오신 새 왕국을 가리키는 “표징”이었습니다. 그 표징은 그것을 받아들이는 사람과 그것을 보는 사람의 마음의 회심, 즉 예수님과 함께 있고, 그분을 따르며, 그 "표징"이 보여 주는 세상을 변화시키는 활동에 그분과 함께 참여하겠다는 선택을 요구했습니다. 이미 표시되어 있습니다. 양 떼를 이끄는 선한 목자처럼 예수님께서는 군중에게 그들이 목격한 기적의 의미를 설명하십니다. 그리고 그분은 그들에게 이렇게 말씀하셨습니다. "영원한 생명을 주는 양식을 위하여 일하지 마십시오. 이 양식은 인자가 여러분에게 주실 것입니다." 즉, “너희는 포만감의 좁은 지평을 극복하고 썩지 않는 음식, 즉 영원히 먹을 수 있는 음식을 찾으라”는 것입니다. 누가복음에서 예수님은 제자들에게 “그러므로 무엇을 먹을까 무엇을 마실까 묻지도 말고 염려하지도 말라 세상 사람들은 이 모든 것을 염려하되 너희 아버지께서 이를 아시느니라”고 말씀하셨습니다. 너희에게 이것이 필요하니 오히려 하나님의 나라를 구하라 그리하면 이런 것을 너희에게 더하시리라”(누가복음 12:29-31). 하늘에서 내려오는 빵은 예수님이시며, 그분은 왕국이시며, 정의이시며, 아버지께서 사람들에게 베푸신 무한한 사랑이십니다. 우리는 도마 복음에서 예수님께서 하신 다음과 같은 말씀을 읽습니다. “내게 가까이 있는 자는 불 가까이에 있고, 나에게서 멀리 있는 자는 천국에서 멀다”(82). 이 선물을 온 마음을 다해 받아들이고 그것을 우리의 일용할 양식으로 삼는 것이 신자가 성취하도록 부름받은 “일”입니다. 그것은 막연한 느낌이 아니라, 선택, 결정, 헌신, 작업, 노력, 그리고 무엇보다도 열정적이고 총체적인 참여가 필요한 진정한 "작업"입니다. 그러므로 큰 기쁨입니다. 누구도 이 "일"을 다른 사람에게 위임할 수 없습니다. 예수님의 제자가 된다는 것은 우리가 영적인 남자와 여자가 ​​될 때까지 복음이 우리의 삶과 정신과 마음을 형성하도록 하는 것을 의미합니다. 우리가 하나님의 말씀을 듣고 그것을 따르겠다고 헌신할 때, 우리는 우리의 눈이 예리해지고 예수님께서 우리 마음에 영양을 공급하고 삶에서 우리를 지원하는 하늘에서 내려온 참된 빵으로 우리에게 나타나시는 것을 봅니다.

عمل الله

الإنجيل (يوحنا 6، 22 – 29)

وفي اليوم التالي، بقي الجمع على الجانب الآخر من البحر، ورأوا أنه لم يكن هناك سوى سفينة واحدة، وأن يسوع لم يركب السفينة مع تلاميذه، بل رحل تلاميذه وحدهم. وكانت قوارب أخرى قد وصلت من طبرية، بالقرب من المكان الذي أكلوا فيه الخبز، بعد أن شكر الرب. فلما رأى الجمع أن يسوع لم يعد هناك ولا تلاميذه، ركبوا القوارب وأتجهوا نحو كفرناحوم ليبحثوا عن يسوع، فوجدوه على الجانب الآخر من البحر فقالوا له: «يا معلم متى؟ انت تعال هنا؟ ". أجابهم يسوع: «الحق الحق أقول لكم: إنكم تطلبونني، ليس لأنكم رأيتم آيات، بل لأنكم أكلتم الأرغفة فشبعتم. اشتغلوا لا بالطعام الذي لا يدوم، بل بالطعام الباقي للحياة الأبدية، الذي يعطيكم إياه ابن الإنسان. لأن الآب، الله، قد وضع عليه ختمه". فقالوا له: ماذا يجب أن نفعل حتى نعمل أعمال الله؟ أجابهم يسوع: "هذا هو عمل الله: أن تؤمنوا بالذي أرسله".
التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

وبعد تكثير الأرغفة، بقي الجمع على الجانب الآخر من البحر، ولما رأى أنه لم يعد هناك يسوع ولا تلاميذه، صعدوا إلى قوارب أخرى كانت قادمة من طبرية، وكانت قريبة من المكان الذي أكلوا فيه وتكاثر الخبز بأعجوبة، وجاءوا إلى كفرناحوم للبحث عن يسوع، فوجدوه "في ما وراء البحر"، كما يقول الإنجيلي. في الواقع، لم يكن يسوع حيث كانوا يبحثون عنه. فهو لم يكن "الملك" الذي أرادوا إشباع تطلعاتهم، ربما المشروعة والمفهومة. وقد نقل النبي إشعياء بالفعل كلام الرب إلى شعبه: "أفكاري ليست أفكاركم، وطرقكم ليست طرقي" (55: 8). إن البحث عن الرب يتطلب تجاوز الذات والعادات، حتى الدينية منها. لذلك كان على هذا الحشد أن يذهب إلى أبعد من ذلك بكثير، "وراء البحر" حقًا، مما كانوا يعتقدون. لم يفهموا المعنى العميق لتكثير الأرغفة. في الواقع، عندما يأتون إلى يسوع، مستائين كما لو أنه تركهم، يسألونه: "متى أتيت إلى هنا؟"، فيجيب من خلال كشف الفهم الأناني لمعجزة الأرغفة: "أنتم لا تطلبونني". لأنكم رأيتم الآيات، بل لأنكم أكلتم تلك الأرغفة وشبعتم". في الواقع، لم يفهموا "العلامة"، أي المعنى الروحي لتلك المعجزة التي صنعها يسوع. في الواقع، لم تكن المعجزات مجرد إظهار لقوة يسوع؛ بل كانت بالأحرى "علامات" تشير إلى المملكة الجديدة التي جاء ليؤسسها على الأرض. طلبت هذه العلامات اهتداء قلب الذين قبلوها والذين رأوها، أي اختيار أن يكونوا مع يسوع، وأن يتبعوه ويشاركوا معه في عمل تغيير العالم الذي تقوم به تلك "الآيات". تمت الإشارة إليه بالفعل. يسوع، مثل الراعي الصالح الذي يقود قطيعه، يشرح لهذا الجمع معنى المعجزة التي شهدوها. فقال لهم: "لا تعملوا للطعام الذي لا يدوم، بل للطعام الباقي للحياة الأبدية، الذي يعطيكم ابن الإنسان". بمعنى آخر: "تغلبوا على أفق الشبع الضيق لأنفسكم وابحثوا عن الطعام الذي لا يفنى"، ذلك الطعام الذي يغذي الأبد. وفي إنجيل لوقا يقول يسوع لتلاميذه: "فلا تسألوا ماذا تأكلون وماذا تشربون، ولا تهتموا. لهذه الأمور كلها يهتمون، وأما أبوكم فهو يعلم ذلك". أنتم تحتاجون إليها، بل اطلبوا ملكوت الله وهذه تزاد لكم" (لوقا 12: 29-31). الخبز الذي يأتي من السماء هو يسوع نفسه، هو الملكوت والعدل والمحبة اللامحدودة التي أعطاها الآب للبشر. ونقرأ في إنجيل توما جملة قالها يسوع: "من هو قريب مني فهو قريب من النار. ومن هو بعيد عني فهو بعيد عن الملكوت" (82). إن قبول هذه الهبة من كل قلوبنا وجعلها طعامنا اليومي هو "العمل" الذي دُعي المؤمن إلى إنجازه. إنه ليس شعورًا غامضًا، بل هو "عمل" حقيقي يتطلب الاختيار والقرار والالتزام والعمل والجهد وقبل كل شيء المشاركة العاطفية والكاملة. وبالتالي فرحة عظيمة. ولا يمكن لأحد أن يفوض هذا "العمل" للآخرين. أن نصبح تلاميذًا ليسوع يعني أن ندع الإنجيل يشكل حياتنا، وعقولنا، وقلوبنا، حتى نصبح رجالًا ونساءً روحيين. عندما نصغي إلى كلمة الله ونلتزم باتباعها، نرى أعيننا حادة ويظهر لنا يسوع كالخبز الحقيقي الذي نزل من السماء، والذي يغذي قلوبنا ويسندنا في الحياة.

भगवान का काम

सुसमाचार (जेएन 6,22-29)

अगले दिन, भीड़ ने, जो समुद्र के उस पार रह गई थी, देखा कि केवल एक नाव थी और यीशु अपने शिष्यों के साथ नाव पर नहीं चढ़े थे, बल्कि उनके शिष्य अकेले ही चले गए थे। अन्य नावें तिबरियास से उस स्थान के पास पहुँची थीं जहाँ उन्होंने प्रभु को धन्यवाद देने के बाद रोटी खाई थी। जब भीड़ ने देखा कि यीशु अब वहाँ नहीं है और उसके चेले भी नहीं हैं, तो वे नावों पर चढ़ गए और यीशु को ढूँढ़ने के लिए कफरनहूम की ओर चले। उन्होंने उसे समुद्र के दूसरी ओर पाया और उससे कहा, “रब्बी, यह कब हुआ।” आप यहाँ आओ? "। यीशु ने उन्हें उत्तर दिया, मैं तुम से सच सच कहता हूं, तुम मुझे ढूंढ़ते हो, इसलिये नहीं कि तुम ने चिन्ह देखे, परन्तु इसलिये कि तुम रोटियां खाकर तृप्त हुए। अपने आप को उस भोजन के लिए नहीं जो टिकता नहीं, बल्कि उस भोजन के लिए जो अनन्त जीवन के लिए बना रहता है, व्यस्त रहो, जिसे मनुष्य का पुत्र तुम्हें देगा। क्योंकि पिता परमेश्वर ने उस पर अपनी मुहर लगा दी है।” फिर उन्होंने उससे कहा: "परमेश्वर के कार्य करने के लिए हमें क्या करना चाहिए?" यीशु ने उन्हें उत्तर दिया, परमेश्वर का कार्य यह है, कि जिस को उस ने भेजा है उस पर विश्वास करो।
मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

रोटियाँ बाँटने के बाद, भीड़, जो समुद्र के उस पार रह गई, यह देखकर कि अब न तो यीशु और न ही चेले वहाँ थे, दूसरी नावों पर चढ़ गए जो तिबरियास से आई थीं, जो उस स्थान के निकट थी जहाँ उन्होंने रोटी खाई थी। रोटी। चमत्कारिक रूप से कई गुना बढ़ गए, और यीशु की तलाश करने के लिए कफरनहूम आए। उन्होंने उसे "समुद्र के पार" पाया, प्रचारक का कहना है। वास्तव में, यीशु वहाँ नहीं था जहाँ वे उसे ढूँढ़ रहे थे। वह वह "राजा" नहीं था जिसे वे अपनी, शायद वैध और समझने योग्य, आकांक्षाओं को संतुष्ट करना चाहते थे। भविष्यवक्ता यशायाह ने पहले ही अपने लोगों को प्रभु के वचन बता दिए थे: "मेरे विचार तुम्हारे विचार नहीं हैं, तुम्हारे मार्ग मेरे मार्ग नहीं हैं" (55.8)। भगवान की खोज के लिए स्वयं और अपनी आदतों, यहां तक ​​कि धार्मिक आदतों से भी परे जाने की आवश्यकता है। इसलिए उस भीड़ को जितना उन्होंने सोचा था उससे कहीं आगे, वास्तव में "समुद्र के पार" जाना पड़ा। वे रोटियों के गुणन का गहरा अर्थ नहीं समझ पाए थे। वास्तव में, जब वे यीशु के पास आते हैं, इस बात से नाराज होकर जैसे कि उसने उन्हें छोड़ दिया है, वे उससे पूछते हैं: "तुम यहाँ कब आए?", और वह रोटियों के चमत्कार की अहंकारी समझ को उजागर करके जवाब देता है: "तुम मुझे नहीं खोजते हो क्योंकि तुम ने चिन्ह देखे हैं, परन्तु इसलिये कि तुम वे रोटियां खाकर तृप्त हुए।” दरअसल, वे यीशु द्वारा किए गए चमत्कार के "संकेत" यानी आध्यात्मिक अर्थ को नहीं समझ पाए थे। वास्तव में, चमत्कार केवल यीशु की शक्ति की अभिव्यक्ति नहीं थे; वे बल्कि "संकेत" थे जो उस नए साम्राज्य का संकेत देते थे जिसे वह पृथ्वी पर स्थापित करने के लिए आया था। उन संकेतों ने उन लोगों के लिए हृदय परिवर्तन की मांग की जिन्होंने उन्हें प्राप्त किया और जिन्होंने उन्हें देखा, यानी, यीशु के साथ रहने का विकल्प, उनका अनुसरण करने और दुनिया को बदलने के काम में उनके साथ भाग लेने का विकल्प उन "संकेतों" के लिए था। पहले ही संकेत दिया जा चुका है. यीशु, उस अच्छे चरवाहे की तरह जो अपने झुंड का नेतृत्व करता है, उस भीड़ को उस चमत्कार का अर्थ समझाता है जो उन्होंने देखा था। और उस ने उन से कहा, उस भोजन के लिये परिश्रम न करो जो टिकता नहीं, परन्तु उस भोजन के लिये जो अनन्त जीवन के लिये बना रहता है, जिसे मनुष्य का पुत्र तुम्हें देगा। दूसरे शब्दों में: "अपने लिए तृप्ति के संकीर्ण क्षितिज को पार करें और उस भोजन की तलाश करें जो नष्ट न हो", वह भोजन जो हमेशा के लिए खिलाता है। ल्यूक के सुसमाचार में, यीशु अपने शिष्यों से कहते हैं: "इसलिए यह मत पूछो कि तुम क्या खाओगे और क्या पीओगे, और चिंता मत करो; दुनिया के लोग इन सभी चीजों के बारे में चिंतित हैं; लेकिन तुम्हारा पिता जानता है तुम्हें उनकी आवश्यकता है। बल्कि परमेश्वर के राज्य की खोज करो, और ये वस्तुएं तुम्हें मिल जाएंगी" (लूका 12:29-31)। जो रोटी स्वर्ग से आती है वह स्वयं यीशु है, वह राज्य है, न्याय है, वह असीम प्रेम है जो पिता ने मनुष्यों को दिया है। हम थॉमस के सुसमाचार में एक वाक्य पढ़ते हैं जो यीशु द्वारा कहा गया था: "वह जो मेरे पास है वह आग के पास है। वह जो मुझसे दूर है वह राज्य से दूर है" (82)। इस उपहार का पूरे दिल से स्वागत करना और इसे अपना दैनिक भोजन बनाना वह "कार्य" है जिसे पूरा करने के लिए आस्तिक को बुलाया जाता है। यह एक अस्पष्ट भावना नहीं है, यह एक वास्तविक "कार्य" है, जिसके लिए विकल्प, निर्णय, प्रतिबद्धता, कार्य, प्रयास और सबसे ऊपर, भावुक और पूर्ण भागीदारी की आवश्यकता होती है। और इसलिए बड़ा आनंद है। कोई भी यह "कार्य" दूसरे को नहीं सौंप सकता। यीशु के शिष्य बनने का अर्थ है सुसमाचार को हमारे जीवन, हमारे दिमाग, हमारे दिल को आकार देने देना, जब तक कि हम आध्यात्मिक पुरुष और महिला नहीं बन जाते। जैसे ही हम परमेश्वर के वचन को सुनते हैं और उसका पालन करने के लिए खुद को प्रतिबद्ध करते हैं, हम देखते हैं कि हमारी आँखें तेज़ हो जाती हैं और यीशु हमारे सामने स्वर्ग से उतरी सच्ची रोटी के रूप में प्रकट होते हैं जो हमारे दिलों को पोषण देता है और जीवन में हमारा समर्थन करता है।

Dzieło Boga

Ewangelia (J 6,22-29)

Następnego dnia tłum, który pozostał po drugiej stronie morza, zobaczył, że jest tylko jedna łódź i że Jezus nie wsiadł do łodzi ze swoimi uczniami, lecz Jego uczniowie odpłynęli sami. Po złożeniu dziękczynienia przez Pana przybyły inne łodzie z Tyberiady w pobliże miejsca, gdzie jedli chleb. A gdy tłum zobaczył, że Jezusa już tam nie ma i Jego uczniów, wsiedli do łodzi i udali się do Kafarnaum, aby szukać Jezusa. Znaleźli go po drugiej stronie morza i powiedzieli do niego: «Rabbi, kiedy to się stało? Przyjdź tu? ". Jezus im odpowiedział: «Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam, szukacie mnie nie dlatego, że widzieliście znaki, ale dlatego, że jedliście chleby i nasyciliście się. Zajmujcie się nie pokarmem, który nie trwa, ale pokarmem, który trwa na życie wieczne, a który wam da Syn Człowieczy. Ponieważ Ojciec, Bóg, położył na nim swą pieczęć.” Zapytali go wtedy: „Co mamy czynić, aby pełnić dzieła Boże?”. Jezus im odpowiedział: „To jest dzieło Boga: abyście uwierzyli w Tego, którego On posłał”.
Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Po rozmnożeniu chlebów tłum, który pozostał po drugiej stronie morza, widząc, że nie ma już tam Jezusa ani uczniów, wsiadł do innych łodzi, które przybyły z Tyberiady, która była blisko miejsca, gdzie jedli chleb, cudownie się rozmnożyli i przybyli do Kafarnaum, aby szukać Jezusa. Znaleźli Go „za morzem” – zauważa ewangelista. Rzeczywiście Jezusa nie było tam, gdzie go szukali. Nie był „królem”, którego chcieli zaspokoić swoje, być może uzasadnione i zrozumiałe, aspiracje. Już prorok Izajasz przekazał swemu ludowi słowa Pana: „Myśli moje nie są myślami waszymi, drogi wasze nie są drogami moimi” (55,8). Poszukiwanie Pana wymaga wyjścia poza siebie i swoje przyzwyczajenia, także te religijne. Tłum ten musiał zatem udać się dalej, znacznie dalej, naprawdę „za morze”, niż im się wydawało. Nie rozumieli głębokiego znaczenia rozmnożenia chleba. Rzeczywiście, kiedy przychodzą do Jezusa źli, jakby ich opuścił, pytają Go: „Kiedy tu przyszedłeś?”, a On odpowiada, demaskując egocentryczne rozumienie cudu chlebów: „Nie szukasz mnie dlatego, że widzieliście znaki, ale dlatego, że jedliście te chleby i nasyciliście się”. W rzeczywistości nie zrozumieli „znaku”, czyli duchowego znaczenia cudu, którego dokonał Jezus. W rzeczywistości cuda nie były po prostu manifestacją mocy Jezusa; były to raczej „znaki” wskazujące na nowe królestwo, które przyszedł ustanowić na ziemi. Znaki te prosiły o nawrócenie serca tych, którzy je otrzymali i tych, którzy je widzieli, to znaczy wybór bycia z Jezusem, pójścia za Nim i uczestniczenia z Nim w dziele przemieniania świata, które te „znaki” już wskazane. Jezus, niczym dobry pasterz, który prowadzi swoją trzodę, wyjaśnia temu tłumowi znaczenie cudu, którego był świadkiem. I mówi im: „Nie zabiegajcie o pokarm, który nie trwa, ale o pokarm, który trwa na życie wieczne, a który wam da Syn Człowieczy”. Innymi słowy: „pokonajcie dla siebie wąski horyzont sytości i szukajcie pożywienia, które nie ginie”, tego pokarmu, który żywi się na zawsze. W Ewangelii Łukasza Jezus mówi do swoich uczniów: „Nie pytajcie więc, co będziecie jedli i co będziecie pić, i nie martwcie się; o to wszystko niepokoją się ludzie na świecie, ale Ojciec wasz o tym wie. potrzebujecie. Raczej szukajcie Królestwa Bożego, a to będzie wam dodane” (Łk 12,29-31). Chlebem, który z nieba przychodzi, jest sam Jezus, On jest Królestwem, sprawiedliwością, bezgraniczną miłością, jaką Ojciec obdarzył ludzi. W Ewangelii Tomasza czytamy zdanie wypowiedziane przez Jezusa: „Kto jest blisko mnie, blisko jest ognia. Kto jest daleko ode mnie, jest daleko od królestwa” (82). Przyjęcie tego daru całym sercem i uczynienie z niego codziennego pożywienia jest „pracą”, do wykonania której wierzący powołany jest. To nie jest jakieś mgliste uczucie, to prawdziwa „praca”, która wymaga wyboru, decyzji, zaangażowania, pracy, wysiłku, a przede wszystkim pasji i całkowitego zaangażowania. I dlatego wielka radość. Nikt nie może delegować tej „pracy” innym. Być uczniami Jezusa oznacza pozwolić, aby Ewangelia kształtowała nasze życie, nasze umysły i nasze serca, aż staniemy się duchowymi mężczyznami i kobietami. Kiedy słuchamy Słowa Bożego i zobowiązujemy się do jego przestrzegania, widzimy, że nasze oczy wyostrzają się, a Jezus objawia się nam jako prawdziwy chleb, który zstąpił z nieba, który karmi nasze serca i wspiera nas w życiu.

ঈশ্বরের কাজ

গসপেল (Jn 6,22-29)

পরের দিন, সমুদ্রের ওপারে থাকা জনতা দেখলেন যে সেখানে একটি মাত্র নৌকা ছিল এবং যীশু তাঁর শিষ্যদের সাথে নৌকায় চড়েন নি, কিন্তু তাঁর শিষ্যরা একাই চলে গেছেন৷ প্রভুর ধন্যবাদ জানানোর পরে, তারা যেখানে রুটি খেয়েছিল তার কাছাকাছি টাইবেরিয়া থেকে অন্যান্য নৌকাগুলি এসেছিল৷ তাই যখন জনতা দেখল যে যীশু আর সেখানে নেই এবং তাঁর শিষ্যরাও নেই, তখন তারা নৌকায় উঠে কফরনাহূমের দিকে রওনা হলেন যীশুকে খুঁজতে৷ তাঁরা তাঁকে সমুদ্রের ওপারে দেখতে পেয়ে বললেন: “রব্বি, কখন? তুমি এখানে আস? ". যীশু তাদের উত্তর দিয়েছিলেন: “সত্যি, সত্যি, আমি তোমাদের বলছি, তোমরা চিহ্ন দেখেছ বলে নয়, কিন্তু রুটি খেয়ে পরিতৃপ্ত হয়েছ বলে তোমরা আমাকে খুঁজছ৷ স্থির থাকে না এমন খাদ্যের জন্য নয়, অনন্ত জীবনের জন্য স্থায়ী খাদ্যের জন্য ব্যস্ত হও, যা মানবপুত্র তোমাদের দেবেন৷ কারণ পিতা, ঈশ্বর, তার উপর তার সীলমোহর স্থাপন করেছেন।" তারা তখন তাকে বলল: "আমাদের কি করতে হবে ঈশ্বরের কাজ করতে?" যীশু তাদের উত্তর দিয়েছিলেন: "এটি ঈশ্বরের কাজ: তিনি যাকে পাঠিয়েছেন তোমরা তাকে বিশ্বাস কর।"
Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

রুটিগুলি বৃদ্ধি করার পরে, জনতা সমুদ্রের ওপারে দাঁড়িয়ে ছিল, দেখেছিল যে সেখানে যীশু বা শিষ্যরা কেউই নেই, তারা টাইবেরিয়া থেকে আসা অন্য নৌকাগুলিতে উঠেছিল, যা তারা যেখানে খাবার খেয়েছিল তার কাছে ছিল৷ রুটি। অলৌকিকভাবে বহুগুণ বেড়েছে, এবং যীশুকে খুঁজতে ক্যাফরনাহুমে এসেছেন। তারা তাকে "সমুদ্রের ওপারে" খুঁজে পেয়েছেন, ধর্মপ্রচারক নোট করেছেন। আসলে, যীশু সেখানে ছিলেন না যেখানে তারা তাঁকে খুঁজছিল। তিনি এমন "রাজা" ছিলেন না যা তারা তাদের, সম্ভবত বৈধ এবং বোধগম্য, আকাঙ্ক্ষা পূরণ করতে চেয়েছিল। ভাববাদী ইশাইয়া ইতিমধ্যেই তাঁর লোকেদের কাছে প্রভুর কথাগুলি জানিয়েছেন: "আমার চিন্তা আপনার চিন্তা নয়, আপনার পথ আমার পথ নয়" (55.8)। প্রভুর সন্ধানের জন্য নিজেকে এবং নিজের অভ্যাসের বাইরে যেতে হবে, এমনকি ধর্মীয়ও। সেই জনতাকে তাই আরও অনেক দূরে যেতে হয়েছিল, সত্যিকার অর্থে "সমুদ্রের ওপারে", যা তারা ভেবেছিল। তারা রুটি গুণনের গভীর অর্থ বুঝতে পারেনি। প্রকৃতপক্ষে, যখন তারা যীশুর কাছে আসে, বিরক্ত হয়ে যেন তিনি তাদের পরিত্যাগ করেছেন, তারা তাকে জিজ্ঞাসা করে: "আপনি এখানে কখন এসেছেন?" এবং তিনি রুটির অলৌকিক ঘটনা সম্পর্কে অহংকেন্দ্রিক উপলব্ধির মুখোশ উন্মোচন করে উত্তর দেন: "আপনি আমাকে খুঁজছেন না। কারণ আপনি চিহ্ন দেখেছেন, কিন্তু কারণ আপনি সেই রুটি খেয়ে তৃপ্ত ছিলেন।" প্রকৃতপক্ষে, তারা "চিহ্ন" বুঝতে পারেনি, অর্থাৎ, যীশু যে অলৌকিক কাজটি করেছিলেন তার আধ্যাত্মিক অর্থ। প্রকৃতপক্ষে, অলৌকিক ঘটনাগুলি কেবল যীশুর শক্তির প্রকাশ ছিল না; তারা বরং "লক্ষণ" ছিল যা ইঙ্গিত করে যে নতুন রাজ্য যে তিনি পৃথিবীতে প্রতিষ্ঠা করতে এসেছিলেন। সেই লক্ষণগুলি যারা তাদের গ্রহণ করেছিল এবং যারা তাদের দেখেছিল তাদের জন্য হৃদয়ের রূপান্তর চেয়েছিল, অর্থাৎ, যীশুর সাথে থাকার পছন্দ, তাকে অনুসরণ করতে এবং বিশ্বকে রূপান্তরিত করার কাজে তার সাথে অংশগ্রহণ করার জন্য যে "চিহ্নগুলি" ইতিমধ্যে নির্দেশিত। যীশু, একজন ভালো মেষপালকের মতো যিনি তার পালের নেতৃত্ব দেন, সেই জনতাকে তারা যে অলৌকিক ঘটনার সাক্ষ্য দিয়েছিলেন তার অর্থ ব্যাখ্যা করেন। এবং তিনি তাদের বলেন: "যে খাদ্য স্থায়ী হয় না তার জন্য কাজ করো না, কিন্তু সেই খাদ্যের জন্য যা অনন্ত জীবনের জন্য স্থায়ী হয়, যা মানবপুত্র তোমাদের দেবেন।" অন্য কথায়: "নিজের জন্য তৃপ্তির সংকীর্ণ দিগন্ত অতিক্রম করুন এবং এমন খাদ্য সন্ধান করুন যা বিনষ্ট হয় না", সেই খাদ্য যা চিরকালের জন্য খাওয়ায়। লূকের গসপেলে, যীশু তাঁর শিষ্যদের বলেছেন: "অতএব তোমরা কী খাবে এবং কী পান করবে তা জিজ্ঞাসা করো না এবং উদ্বিগ্ন হয়ো না; বিশ্বের লোকেরা এই সমস্ত বিষয়ে উদ্বিগ্ন; কিন্তু তোমাদের পিতা জানেন যে আপনার তাদের প্রয়োজন আছে। বরং, ঈশ্বরের রাজ্যের সন্ধান করুন, এবং এই জিনিসগুলি আপনাকে যোগ করা হবে" (লুক 12:29-31)। স্বর্গ থেকে যে রুটি আসে তা হলেন যীশু নিজেই, তিনি হলেন রাজ্য, ন্যায়বিচার, পিতা মানুষকে যে সীমাহীন ভালবাসা দিয়েছেন। আমরা থমাসের গসপেলে একটি বাক্য পড়ি যা যীশুর দ্বারা উচ্চারিত হয়েছিল: "যে আমার কাছাকাছি সে আগুনের কাছাকাছি। যে আমার থেকে দূরে সে রাজ্য থেকে দূরে" (82)। আমাদের সমস্ত হৃদয় দিয়ে এই উপহারকে স্বাগত জানানো এবং এটিকে আমাদের প্রতিদিনের খাদ্য করা হল সেই "কাজ" যা সম্পন্ন করার জন্য বিশ্বাসীকে বলা হয়। এটি একটি অস্পষ্ট অনুভূতি নয়, এটি একটি বাস্তব "কাজ", যার জন্য পছন্দ, সিদ্ধান্ত, প্রতিশ্রুতি, কাজ, প্রচেষ্টা এবং সর্বোপরি আবেগপূর্ণ এবং সম্পূর্ণ সম্পৃক্ততা প্রয়োজন। এবং তাই একটি মহান আনন্দ. কেউ এই "কাজ" অন্যকে অর্পণ করতে পারে না। যীশুর শিষ্য হওয়ার অর্থ হল সুসমাচারকে আমাদের জীবন, আমাদের মন, আমাদের হৃদয় গঠন করতে দেওয়া, যতক্ষণ না আমরা আধ্যাত্মিক পুরুষ ও নারী হয়ে উঠি। আমরা যখন ঈশ্বরের বাক্য শুনি এবং এটি অনুসরণ করার জন্য নিজেদেরকে প্রতিশ্রুতিবদ্ধ করি, তখন আমরা আমাদের চোখকে তীক্ষ্ণ দেখি এবং যীশু আমাদের কাছে স্বর্গ থেকে নেমে আসা সত্যিকারের রুটি হিসাবে আবির্ভূত হন যা আমাদের হৃদয়কে পুষ্ট করে এবং জীবনে আমাদের সমর্থন করে।

Ang gawain ng Diyos

Ebanghelyo (Jn 6,22-29)

Kinabukasan, ang karamihan, na nananatili sa kabilang ibayo ng dagat, ay nakita na mayroon lamang isang bangka at na si Jesus ay hindi sumakay sa bangka kasama ang kanyang mga alagad, ngunit ang kanyang mga alagad ay umalis nang mag-isa. Dumating ang ibang mga bangka mula sa Tiberias, malapit sa lugar kung saan sila kumain ng tinapay, pagkatapos magpasalamat ang Panginoon. Kaya't nang makita ng karamihan na si Jesus ay wala na roon at ang kaniyang mga alagad, ay sumakay sila sa mga bangka at nagtungo sa Capernaum upang hanapin si Jesus, at nakita nila siya sa kabilang ibayo ng dagat at sinabi sa kanya: «Rabi, kailan punta ka dito?" Sinagot sila ni Jesus: «Katotohanan, katotohanang sinasabi ko sa inyo, hinahanap ninyo ako, hindi dahil sa nakakita kayo ng mga tanda, kundi dahil kinain ninyo ang mga tinapay at nabusog. Mag-abala kayo, hindi para sa pagkaing hindi nagtatagal, kundi para sa pagkaing tumatagal para sa buhay na walang hanggan, na ibibigay sa inyo ng Anak ng Tao. Sapagkat ang Ama, ang Diyos, ang naglagay ng kanyang tatak sa kanya." Pagkatapos ay sinabi nila sa kanya: "Ano ang dapat naming gawin upang magawa ang mga gawa ng Diyos?". Sinagot sila ni Jesus: "Ito ang gawain ng Diyos: na kayo ay sumampalataya sa kanya na kanyang sinugo."
Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Pagkatapos ng pagpaparami ng mga tinapay, ang karamihan, na nananatili sa kabilang ibayo ng dagat, nang makitang wala na si Jesus o ang mga alagad, ay sumakay sa ibang mga daong na nanggaling sa Tiberias, na malapit sa dakong pinagkainan nila. tinapay. himalang dumami, at pumunta sa Capernaum upang hanapin si Jesus. Natagpuan nila siya "sa kabila ng dagat", ang sabi ng ebanghelista. Sa katunayan, wala si Jesus kung saan nila siya hinahanap. Hindi siya ang "hari" na nais nilang bigyang kasiyahan ang kanilang, marahil ay lehitimo at naiintindihan, mga mithiin. Iniulat na ni propeta Isaias ang mga salita ng Panginoon sa kanyang mga tao: "Ang aking mga pag-iisip ay hindi inyong mga pag-iisip, ang inyong mga daan ay hindi aking mga daan" (55.8). Ang paghahanap sa Panginoon ay nangangailangan ng paglampas sa sarili at sa mga gawi ng isa, maging sa mga relihiyoso. Samakatuwid, ang karamihang iyon ay kailangang lumayo pa, higit pa, tunay na "sa kabila ng dagat", kaysa sa inaakala nila. Hindi nila naunawaan ang malalim na kahulugan ng pagpaparami ng mga tinapay. Sa katunayan, nang lumapit sila kay Jesus, na galit na parang iniwan niya sila, tinanong nila siya: "Kailan ka dumating dito?", at tumugon siya sa pamamagitan ng paglalahad ng egocentric na pang-unawa sa himala ng mga tinapay: "Hindi mo ako hinahanap. dahil nakakita ka ng mga tanda, ngunit dahil kinain mo ang mga tinapay na iyon at nabusog ka." Sa katunayan, hindi nila naunawaan ang "tanda", ibig sabihin, ang espirituwal na kahulugan ng himalang iyon na ginawa ni Jesus. Sa katunayan, ang mga himala ay hindi lamang pagpapakita ng kapangyarihan ni Jesus; sila ay sa halip ay "mga tanda" na nagpapahiwatig ng bagong kaharian na siya ay naparito upang itatag sa lupa. Ang mga palatandaang iyon ay humiling ng pagbabagong loob ng puso para sa mga tumanggap sa kanila at para sa mga nakakita sa kanila, iyon ay, ang pagpili na makasama si Jesus, na sumunod sa kanya at makibahagi sa kanya sa gawain ng pagbabago ng mundo na ang mga "tanda" na iyon. ipinahiwatig na. Si Jesus, tulad ng mabuting pastol na namumuno sa kaniyang kawan, ay ipinaliwanag sa pulutong na iyon ang kahulugan ng himala na kanilang nasaksihan. At sinabi niya sa kanila: "Huwag kayong magtrabaho para sa pagkaing hindi nagtatagal, kundi para sa pagkaing nagtatagal para sa buhay na walang hanggan, na ibibigay sa inyo ng Anak ng Tao." Sa madaling salita: "pagtagumpayan ang makitid na abot-tanaw ng kabusugan para sa inyong sarili at hanapin ang pagkaing hindi nasisira", ang pagkain na nagpapakain magpakailanman. Sa Ebanghelyo ni Lucas, sinabi ni Hesus sa kanyang mga alagad: "Kaya't huwag kayong magtanong kung ano ang inyong kakainin at kung ano ang inyong iinumin, at huwag kayong mabalisa; ang mga tao sa mundo ay nababahala tungkol sa lahat ng mga bagay na ito; ngunit alam ng inyong Ama na kailangan ninyo sila. Sa halip, hanapin ninyo ang Kaharian ng Diyos, at ang mga bagay na ito ay idaragdag sa inyo” (Lucas 12:29-31). Ang tinapay na nagmumula sa langit ay si Jesus mismo, siya ang Kaharian, ang katarungan, ang walang limitasyong pag-ibig na ibinigay ng Ama sa mga tao. Mababasa natin sa Ebanghelyo ni Tomas ang isang pangungusap na binigkas ni Hesus: "Ang malapit sa akin ay malapit sa apoy. Ang malayo sa akin ay malayo sa Kaharian" (82). Ang pagtanggap sa kaloob na ito nang buong puso at ginagawa itong ating pang-araw-araw na pagkain ay ang "gawain" na ang mananampalataya ay tinawag upang ganapin. Ito ay hindi isang malabo na pakiramdam, ito ay isang tunay na "trabaho", na nangangailangan ng pagpili, desisyon, pangako, trabaho, pagsisikap at higit sa lahat madamdamin at kabuuang pakikilahok. At samakatuwid ay isang malaking kagalakan. Walang sinuman ang maaaring italaga ang "gawain" na ito sa iba. Ang ibig sabihin ng pagiging mga disipulo ni Jesus ay hayaang hubugin ng Ebanghelyo ang ating buhay, isip, puso, hanggang sa tayo ay maging espirituwal na mga lalaki at babae. Habang nakikinig tayo sa Salita ng Diyos at ipinangako ang ating sarili na sundin ito, nakikita natin ang ating mga mata na tumatalas at si Jesus ay nagpapakita sa atin bilang ang tunay na tinapay na bumaba mula sa langit na nagpapalusog sa ating mga puso at sumusuporta sa atin sa buhay.

Діло Боже

Євангеліє (Йо. 6,22-29)

Наступного дня натовп, який залишився на тому боці моря, побачив, що був лише один човен і що Ісус не сів у човен зі своїми учнями, а його учні вийшли самі. Інші човни прибули з Тиверіади, поблизу місця, де вони їли хліб, після Господньої подяки. Коли натовп побачив, що Ісуса вже немає, а також Його учнів, то сіли в човни й попрямували до Капернауму шукати Ісуса, знайшли Його на тому боці моря й сказали Йому: «Равві, коли ж Ви прийшли сюди? ". Ісус відповів їм: «Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили ознаки, а тому, що їли хліб і наситилися. Займіться не їжею, що вічна, але їжею, що зостається для життя вічного, яку дасть вам Син Людський. Бо Отець, Бог, поставив на Ньому свою печать». Тоді вони сказали йому: «Що нам робити, щоб творити діла Божі?». Ісус відповів їм: «Це діло Боже, щоб ви вірували в Того, Кого Він послав».
Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Після розмноження хлібів натовп, який залишився на тому боці моря, побачивши, що там уже немає ні Ісуса, ні учнів, сів в інші човни, що припливли з Тиверіади, яка була поблизу місця, де вони їли. хліба дивним чином розмножившись, і прийшли до Капернауму шукати Ісуса, і знайшли Його «за морем», — зазначає євангеліст. Насправді Ісуса не було там, де його шукали. Він не був тим «королем», яким вони хотіли задовольнити свої, можливо, законні й зрозумілі прагнення. Вже пророк Ісая передав слова Господа до свого народу: «Мої думки – не ваші думки, ваші дороги – не мої дороги» (55.8). Пошуки Господа потребують виходу за межі самого себе та своїх звичок, навіть релігійних. Тому цей натовп мав піти далі, набагато далі, справді «за море», ніж вони думали. Вони не розуміли глибокого значення розмноження хлібів. Насправді, коли вони приходять до Ісуса, обурені, ніби Він їх покинув, вони запитують Його: «Коли ти сюди прийшов?», а Він відповідає, викриваючи егоцентричне розуміння чуда з хлібами: «Ви не шукаєте Мене». тому що ви бачили ознаки, а тому що ви їли ті хліби і наситилися». Насправді вони не розуміли «знаку», тобто духовного значення того чуда, яке вчинив Ісус. Справді, чудеса були не просто проявом сили Ісуса; вони були радше «знаками», які вказували на нове царство, яке він прийшов заснувати на землі. Ці знаки вимагали навернення серця для тих, хто їх отримав, і для тих, хто їх бачив, тобто вибір бути з Ісусом, йти за Ним і брати участь разом з Ним у роботі перетворення світу, яку ці «знаки» вже зазначено. Ісус, як добрий пастир, який веде свою отару, пояснює цьому натовпу значення чуда, свідками якого вони стали. І каже їм: «Працюйте не про їжу нев’янучу, а про їжу, що залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський». Іншими словами: «подолайте для себе вузький обрій ситості і шукайте їжу, яка не гине», їжу, яка годує вічно. В Євангелії від Луки Ісус говорить своїм учням: «Тож не питайте, що будете їсти і що будете пити, і не журіться, про все це турбуються люди світу, а Отець ваш знає, що ви їх потребуєте, а краще шукайте Царства Божого, а це вам додасться» (Лк. 12, 29-31). Хліб, що приходить з неба, це сам Ісус, Він є Царство, справедливість, безмежна любов, яку Отець дав людям. В Євангелії від Томи читаємо речення, яке виголосив Ісус: «Хто біля мене, той біля вогню. Хто далеко від мене, той далеко від Царства» (82). Прийняти цей дар усім серцем і зробити його нашою щоденною їжею — це «праця», яку покликаний виконати віруючий. Це не розпливчасте відчуття, це справжня «робота», яка вимагає вибору, рішення, відданості, праці, зусиль і, перш за все, пристрасної та цілковитої участі. А тому велика радість. Ніхто не може доручити цю «роботу» іншим. Стати учнями Ісуса означає дозволити Євангелії формувати наше життя, наші розуми, наші серця, поки ми не станемо духовними чоловіками та жінками. Коли ми слухаємо Слово Боже і зобов’язуємося слідувати йому, ми бачимо, що наші очі загострюються, і Ісус з’являється перед нами як правдивий хліб, що зійшов з неба, який живить наші серця і підтримує нас у житті.

Το έργο του Θεού

Ευαγγέλιο (Ιωάν. 6,22-29)

Την επόμενη μέρα, το πλήθος, που έμενε στην άλλη πλευρά της θάλασσας, είδε ότι υπήρχε μόνο ένα πλοίο και ότι ο Ιησούς δεν είχε επιβιβαστεί στη βάρκα με τους μαθητές του, αλλά οι μαθητές του είχαν φύγει μόνοι. Άλλα πλοιάρια είχαν φτάσει από την Τιβεριάδα, κοντά στο μέρος όπου έφαγαν το ψωμί, αφού ο Κύριος είχε ευχαριστήσει. Όταν λοιπόν το πλήθος είδε ότι ο Ιησούς δεν ήταν πια εκεί και ούτε οι μαθητές του, μπήκαν σε βάρκες και κατευθύνθηκαν προς την Καπερναούμ για να αναζητήσουν τον Ιησού και τον βρήκαν στην άλλη άκρη της θάλασσας και του είπαν: «Ραββί, πότε έλα εδώ? ". Ο Ιησούς τους απάντησε: «Αλήθεια, αλήθεια, σας λέω, με αναζητάτε, όχι επειδή είδατε σημεία, αλλά επειδή φάγατε τα ψωμιά και χορτάσατε. Ασχοληθείτε όχι με την τροφή που δεν διαρκεί, αλλά με την τροφή που διαρκεί για την αιώνια ζωή, την οποία θα σας δώσει ο Υιός του Ανθρώπου. Διότι ο Πατέρας, ο Θεός, έβαλε τη σφραγίδα του πάνω του». Τότε του είπαν: «Τι πρέπει να κάνουμε για να κάνουμε τα έργα του Θεού;». Ο Ιησούς τους απάντησε: «Αυτό είναι το έργο του Θεού: να πιστέψετε σε αυτόν που έστειλε».
Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Μετά τον πολλαπλασιασμό των άρτων, το πλήθος, που έμεινε στην άλλη άκρη της θάλασσας, βλέποντας ότι ούτε ο Ιησούς ούτε οι μαθητές ήταν πια εκεί, μπήκε σε άλλες βάρκες που είχαν έρθει από την Τιβεριάδα, που ήταν κοντά στο μέρος όπου είχαν φάει ψωμί.πολλαπλασιάστηκε θαυματουργικά, και ήρθαν στην Καπερναούμ να αναζητήσουν τον Ιησού και τον βρήκαν «πέρα από τη θάλασσα», σημειώνει ο ευαγγελιστής. Στην πραγματικότητα, ο Ιησούς δεν ήταν εκεί που τον αναζητούσαν. Δεν ήταν ο «βασιλιάς» που ήθελαν να ικανοποιήσουν τις, ίσως θεμιτές και κατανοητές, φιλοδοξίες τους. Ο προφήτης Ησαΐας ανέφερε ήδη τα λόγια του Κυρίου στο λαό του: «Οι σκέψεις μου δεν είναι οι σκέψεις σας, οι δρόμοι σας δεν είναι οι δρόμοι μου» (55,8). Η αναζήτηση του Κυρίου απαιτεί να υπερβεί κανείς τον εαυτό του και τις συνήθειές του, ακόμη και τις θρησκευτικές. Αυτό το πλήθος έπρεπε επομένως να πάει πιο μακριά, πολύ πιο μακριά, πραγματικά «πέρα από τη θάλασσα», απ' όσο νόμιζαν. Δεν είχαν καταλάβει το βαθύ νόημα του πολλαπλασιασμού των άρτων. Μάλιστα, όταν έρχονται στον Ιησού, αγανακτισμένοι σαν να τους είχε εγκαταλείψει, τον ρωτούν: «Πότε ήρθες εδώ;» και εκείνος αποκρίνεται ξεσκεπάζοντας την εγωκεντρική κατανόηση του θαύματος των άρτων: «Δεν με αναζητάς επειδή είδατε σημάδια, αλλά επειδή φάγατε αυτά τα ψωμιά και χορτάσατε». Μάλιστα δεν είχαν καταλάβει το «σημάδι», δηλαδή το πνευματικό νόημα εκείνου του θαύματος που είχε κάνει ο Ιησούς. Στην πραγματικότητα, τα θαύματα δεν ήταν απλώς η εκδήλωση της δύναμης του Ιησού. ήταν μάλλον «σημάδια» που έδειχναν το νέο βασίλειο που είχε έρθει να ιδρύσει στη γη. Εκείνα τα σημάδια ζητούσαν τη μεταστροφή της καρδιάς για εκείνους που τα έλαβαν και για εκείνους που τα είδαν, δηλαδή την επιλογή να είναι μαζί με τον Ιησού, να τον ακολουθήσουν και να συμμετάσχουν μαζί του στο έργο της μεταμόρφωσης του κόσμου που εκείνα τα «σημάδια» έχει ήδη υποδειχθεί. Ο Ιησούς, όπως ο καλός ποιμένας που οδηγεί το ποίμνιό του, εξηγεί σε εκείνο το πλήθος το νόημα του θαύματος που είχαν δει. Και τους λέει: «Μην εργάζεστε για την τροφή που δεν διαρκεί, αλλά για την τροφή που διαρκεί για την αιώνια ζωή, την οποία θα σας δώσει ο Υιός του Ανθρώπου». Με άλλα λόγια: «να ξεπεράσετε τον στενό ορίζοντα του κορεσμού για τον εαυτό σας και να αναζητήσετε την τροφή που δεν χάνεται», εκείνη την τροφή που τρέφεται για πάντα. Στο Ευαγγέλιο του Λουκά, ο Ιησούς λέει στους μαθητές του: «Μη ρωτάτε λοιπόν τι θα φάτε και τι θα πιείτε και μην ανησυχείτε· οι άνθρωποι του κόσμου ενδιαφέρονται για όλα αυτά· αλλά ο Πατέρας σας γνωρίζει ότι τα έχετε ανάγκη· αντίθετα, ζητήστε τη Βασιλεία του Θεού, και αυτά θα σας προστεθούν» (Λουκάς 12:29-31). Το ψωμί που έρχεται από τον ουρανό είναι ο ίδιος ο Ιησούς, είναι η Βασιλεία, η δικαιοσύνη, η απεριόριστη αγάπη που έχει δώσει ο Πατέρας στους ανθρώπους. Διαβάζουμε στο Ευαγγέλιο του Θωμά μια φράση που εκφωνήθηκε από τον Ιησού: «Εκείνος που είναι κοντά μου είναι κοντά στη φωτιά. Αυτός που είναι μακριά από μένα είναι μακριά από τη Βασιλεία» (82). Το να υποδεχτούμε αυτό το δώρο με όλη μας την καρδιά και να το κάνουμε καθημερινό φαγητό μας είναι το «έργο» που καλείται να επιτελέσει ο πιστός. Δεν είναι ένα αόριστο συναίσθημα, είναι μια πραγματική «δουλειά», που απαιτεί επιλογή, απόφαση, δέσμευση, δουλειά, προσπάθεια και πάνω από όλα παθιασμένη και ολοκληρωτική συμμετοχή. Και επομένως μεγάλη χαρά. Κανείς δεν μπορεί να αναθέσει αυτό το «έργο» σε άλλους. Το να γίνουμε μαθητές του Ιησού σημαίνει να αφήσουμε το Ευαγγέλιο να διαμορφώσει τη ζωή μας, το μυαλό μας, την καρδιά μας, μέχρι να γίνουμε πνευματικοί άνδρες και γυναίκες. Καθώς ακούμε τον Λόγο του Θεού και δεσμευόμαστε να τον ακολουθήσουμε, βλέπουμε τα μάτια μας να ακονίζονται και ο Ιησούς να μας εμφανίζεται ως το αληθινό ψωμί που κατέβηκε από τον ουρανό που τρέφει τις καρδιές μας και μας στηρίζει στη ζωή.

Kazi ya Mungu

Injili ( Yoh 6,22-29 )

Siku iliyofuata, umati uliobaki ng’ambo ya bahari, uliona kwamba kulikuwa na mashua moja tu na kwamba Yesu hakuwa amepanda mashua hiyo pamoja na wanafunzi wake, bali wanafunzi wake walikuwa wameondoka peke yao. Mashua nyingine zilikuwa zimefika kutoka Tiberia, karibu na mahali pale walipoila ile mikate, baada ya Bwana kumshukuru. Kwa hiyo umati ulipoona kwamba Yesu hayupo tena na wala wanafunzi wake hawakuwapo tena, wakapanda mashua na kuelekea Kapernaumu kumtafuta Yesu, wakamkuta ng’ambo ya pili ya bahari na kumwambia: “Mwalimu, ni lini unakuja hapa?" Yesu akawajibu: “Kwa kweli, kwa kweli, nawaambia, mnanitafuta, si kwa sababu mliona ishara, bali kwa sababu mlikula ile mikate na kushiba. Jishughulisheni, si kwa ajili ya chakula kisichodumu, bali kwa ajili ya chakula kidumucho hata uzima wa milele, ambacho Mwana wa Adamu atawapa. Kwa sababu Baba, Mungu, ameweka muhuri wake juu yake.” Kisha wakamwambia: "Tufanye nini ili tuzifanye kazi za Mungu?". Yesu akawajibu, "Hii ndiyo kazi ya Mungu: Mwamini yeye aliyetumwa na yeye."
Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Baada ya wingi wa ile mikate, umati uliobaki ng'ambo ya bahari, na kuona ya kuwa Yesu wala wanafunzi hawapo tena, wakapanda mashua nyingine zilizotoka Tiberia, karibu na mahali hapo walipokula chakula. mkate wakaongezeka kimiujiza, wakaja Kapernaumu kumtafuta Yesu.Walimpata “ng’ambo ya bahari,” anabainisha mwinjilisti. Kwa kweli, Yesu hakuwa mahali walipokuwa wakimtafuta. Hakuwa “mfalme” waliyetaka kukidhi matamanio yao, labda halali na yanayoeleweka. Nabii Isaya tayari aliripoti maneno ya Bwana kwa watu wake: "Mawazo yangu si mawazo yenu, njia zenu si njia zangu" (55.8). Kumtafuta Bwana kunahitaji kwenda zaidi ya nafsi yako na tabia za mtu, hata za kidini. Kwa hiyo umati huo ulipaswa kwenda mbali zaidi, zaidi, kweli “ng’ambo ya bahari” kuliko walivyofikiri. Hawakuwa wameelewa maana ya kina ya kuzidisha mikate. Kwa hakika, wanapomjia Yesu, wakiwa na kinyongo kana kwamba amewaacha, wanamwuliza: “Ulikuja hapa lini?”, naye anajibu kwa kufichua ufahamu wa kibinafsi wa muujiza wa mikate: “Ninyi hamnitafuti. kwa sababu mliona ishara, lakini kwa sababu mlikula ile mikate mkashiba." Kwa kweli, hawakuwa wameelewa ile “ishara,” yaani, maana ya kiroho ya muujiza huo ambao Yesu alikuwa amefanya. Kwa kweli, miujiza hiyo haikuwa udhihirisho wa nguvu za Yesu tu; walikuwa badala ya "ishara" kwamba zilionyesha ufalme mpya kwamba alikuwa amekuja kuanzisha duniani. Ishara hizo ziliomba uongofu wa mioyo kwa wale waliozipokea na kwa wale walioziona, yaani, uchaguzi wa kuwa pamoja na Yesu, wamfuate na kushiriki naye katika kazi ya kuugeuza ulimwengu kwamba “ishara” hizo. tayari imeonyeshwa. Yesu, kama mchungaji mwema anayeongoza kundi lake, anaeleza umati huo maana ya muujiza ambao walikuwa wamejionea. Naye akawaambia: "Msifanyie kazi chakula kisichodumu, bali chakula kidumucho hata uzima wa milele, ambacho Mwana wa Adamu atawapa." Kwa maneno mengine: "ushinde upeo mwembamba wa kushiba kwa nafsi yako na utafute chakula kisichoharibika", chakula hicho kinacholisha milele. Katika Injili ya Luka, Yesu anawaambia wanafunzi wake hivi: “Kwa hiyo msiulize mtakachokula na kile mtakachokunywa, wala msiwe na wasiwasi; mnazihitaji, bali utafuteni ufalme wa Mungu, na hayo mtazidishiwa” (Luka 12:29-31). Mkate utokao mbinguni ni Yesu mwenyewe, yeye ndiye Ufalme, haki, upendo usio na mipaka ambao Baba amewapa wanadamu. Tunasoma katika Injili ya Tomaso sentensi ambayo ilitamkwa na Yesu: "Yeye aliye karibu nami yu karibu na moto. Yeye aliye mbali nami yu mbali na Ufalme" (82). Kuipokea zawadi hii kwa moyo wetu wote na kuifanya kuwa chakula chetu cha kila siku ndiyo “kazi” ambayo mwamini ameitwa kuikamilisha. Sio hisia zisizo wazi, ni "kazi" halisi, ambayo inahitaji uchaguzi, uamuzi, kujitolea, kazi, jitihada na juu ya yote shauku na ushiriki kamili. Na kwa hivyo furaha kubwa. Hakuna anayeweza kukabidhi "kazi" hii kwa wengine. Kuwa wanafunzi wa Yesu kunamaanisha kuruhusu Injili itengeneze maisha yetu, akili zetu, mioyo yetu, hadi tuwe wanaume na wanawake wa kiroho. Tunaposikiliza Neno la Mungu na kujitolea kulifuata, tunaona macho yetu yakinoa na Yesu anaonekana kwetu kama mkate wa kweli ulioshuka kutoka mbinguni unaorutubisha mioyo yetu na kututegemeza maishani.

Công việc của Chúa

Tin Mừng (Ga 6,22-29)

Ngày hôm sau, đám đông còn ở bên kia biển thấy chỉ có một chiếc thuyền duy nhất và Chúa Giêsu không lên thuyền với các môn đệ mà chỉ có các môn đệ của Người rời đi. Những chiếc thuyền khác đã đến từ Tiberias, gần nơi họ đã ăn bánh sau khi Chúa tạ ơn. Vì vậy, khi đám đông thấy Chúa Giêsu không còn ở đó và các môn đệ cũng không, họ xuống thuyền đi đến Ca-bê-na-um để tìm Chúa Giê-su. Họ gặp Ngài ở bên kia biển và nói với Ngài: “Thưa Thầy, khi nào thì bạn đến đây? ". Chúa Giêsu trả lời họ: “Thật, tôi bảo thật các ông, các ông tìm tôi không phải vì các ông đã thấy dấu lạ, nhưng vì các ông đã ăn bánh no nê. Hãy bận rộn, không phải vì lương thực thường xuyên, nhưng vì lương thực thường xuyên để dẫn đến sự sống đời đời, mà Con Người sẽ ban cho các ngươi. Bởi vì Chúa Cha, Thiên Chúa, đã đóng ấn trên Người.” Sau đó, họ nói với anh ta: "Chúng tôi phải làm gì để thực hiện công việc của Thiên Chúa?". Chúa Giêsu trả lời họ: “Việc của Thiên Chúa là các ông tin vào Đấng Người đã sai đến”.
Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Sau khi bánh hóa ra nhiều, đám đông còn lại ở bên kia biển, thấy Chúa Giêsu và các môn đệ đều không ở đó nữa, liền xuống thuyền khác đến từ Tibêria, gần nơi họ đã ăn bánh. bánh mì nhân lên một cách kỳ diệu và đến Capernaum để tìm kiếm Chúa Giêsu, họ đã tìm thấy Người ở "bên kia biển", nhà truyền giáo lưu ý. Thực ra, Chúa Giêsu không có mặt ở nơi họ đang tìm kiếm. Ông không phải là "vị vua" mà họ muốn thỏa mãn những khát vọng có lẽ chính đáng và dễ hiểu của họ. Tiên tri Isaia đã thuật lại những lời của Chúa cho dân Người: “Tư tưởng Ta không phải tư tưởng các ngươi, đường lối các ngươi không phải đường lối Ta” (55,8). Việc tìm kiếm Chúa đòi hỏi phải vượt ra ngoài chính mình và những thói quen của mình, kể cả những thói quen tôn giáo. Đám đông đó vì thế đã phải đi xa hơn, xa hơn rất nhiều, thực sự “vượt biển” hơn họ nghĩ. Họ đã không hiểu được ý nghĩa sâu xa của việc hóa bánh ra nhiều. Thực ra, khi họ đến với Chúa Giêsu, phẫn nộ như thể Người đã bỏ rơi họ, họ hỏi Người: “Thầy đến đây khi nào?”, và Người trả lời bằng cách vạch trần cái hiểu ích kỷ về phép lạ làm bánh: “Các con không tìm Ta vì các ngươi đã thấy các dấu lạ, nhưng vì các ngươi đã ăn bánh no nê.” Thực ra, họ chưa hiểu “dấu lạ”, tức là ý nghĩa thiêng liêng của phép lạ Chúa Giêsu đã làm. Thực ra, các phép lạ không chỉ đơn giản là sự biểu hiện quyền năng của Chúa Giêsu; chúng đúng hơn là những “dấu hiệu” chỉ ra vương quốc mới mà Ngài đã đến để thiết lập trên trái đất. Những dấu hiệu đó đòi hỏi sự hoán cải tâm hồn của những ai đã nhận chúng và những ai đã nhìn thấy chúng, tức là sự lựa chọn ở với Chúa Giêsu, đi theo Ngài và tham gia với Ngài vào công cuộc biến đổi thế giới mà những “dấu chỉ” đó đã được chỉ định. Chúa Giêsu, giống như người mục tử nhân lành dẫn dắt đoàn chiên của mình, giải thích cho đám đông đó ý nghĩa của phép lạ họ đã chứng kiến. Và Người nói với họ: “Đừng làm việc để có lương thực thường xuyên, nhưng để có lương thực thường xuyên dẫn đến sự sống đời đời mà Con Người sẽ ban cho các anh em”. Nói cách khác: “hãy vượt qua chân trời chật hẹp của sự no đủ cho bản thân và tìm kiếm thức ăn không bị hư hỏng”, thức ăn đó nuôi sống mãi mãi. Trong Tin Mừng Thánh Luca, Chúa Giêsu nói với các môn đệ của Người: “Vậy, các con đừng hỏi mình sẽ ăn gì, uống gì, cũng đừng lo lắng; người đời lo lắng về mọi chuyện đó; nhưng Cha các con biết điều đó.” anh em cần những thứ đó. Ngược lại, hãy tìm kiếm Nước Thiên Chúa thì những thứ đó sẽ cho thêm cho anh em” (Lc 12:29-31). Bánh từ trời chính là Chúa Giêsu, Người là Nước, là công lý, là tình yêu vô biên mà Chúa Cha đã ban cho loài người. Chúng ta đọc trong Tin Mừng Thánh Tôma một câu được Chúa Giêsu tuyên bố: “Ai ở gần Ta là gần lửa. Ai xa Ta là xa Nước Trời” (82). Đón nhận món quà này bằng cả trái tim và biến nó thành lương thực hàng ngày của chúng ta là “công việc” mà người tín hữu được mời gọi hoàn thành. Đó không phải là một cảm giác mơ hồ, mà là một “công việc” thực sự, đòi hỏi sự lựa chọn, quyết định, cam kết, làm việc, nỗ lực và trên hết là sự tham gia đầy nhiệt huyết và toàn diện. Và do đó là một niềm vui lớn. Không ai có thể ủy thác “công việc” này cho người khác. Trở thành môn đệ của Chúa Giêsu có nghĩa là để Tin Mừng định hình cuộc sống, tâm trí, con tim của chúng ta cho đến khi chúng ta trở thành những người nam nữ thiêng liêng. Khi chúng ta lắng nghe Lời Chúa và dấn thân tuân theo Lời Chúa, chúng ta thấy mắt mình sắc bén và Chúa Giêsu hiện ra với chúng ta như bánh thật từ trời xuống để nuôi dưỡng tâm hồn và hỗ trợ chúng ta trong cuộc sống.

ദൈവത്തിന്റെ പ്രവൃത്തി

സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 6,22-29)

അടുത്ത ദിവസം, കടലിന്റെ മറുവശത്ത് ശേഷിച്ച ജനക്കൂട്ടം, അവിടെ ഒരു വള്ളം മാത്രമേയുള്ളൂവെന്നും യേശു ശിഷ്യന്മാരോടൊപ്പം ബോട്ടിൽ കയറിയില്ലെന്നും അവന്റെ ശിഷ്യന്മാർ തനിച്ചായിരുന്നെന്നും കണ്ടു. കർത്താവ് സ്തോത്രം ചെയ്തതിന് ശേഷം അവർ അപ്പം കഴിച്ച സ്ഥലത്തിന് സമീപമുള്ള തിബെരിയാസിൽ നിന്ന് മറ്റ് ബോട്ടുകൾ എത്തിയിരുന്നു. യേശു അവിടെ ഇല്ലെന്നും അവന്റെ ശിഷ്യന്മാരും ഇല്ലെന്നും ജനക്കൂട്ടം കണ്ടപ്പോൾ അവർ വള്ളങ്ങളിൽ കയറി യേശുവിനെ അന്വേഷിക്കാൻ കഫർന്നഹൂമിലേക്കു പോയി, കടലിന്റെ മറുകരയിൽ അവനെ കണ്ടെത്തി അവനോട്: റബ്ബീ, എപ്പോൾ ചെയ്തു? നീ ഇവിടെ വരൂ? ". യേശു അവരോട് ഉത്തരം പറഞ്ഞു: “സത്യം സത്യമായി ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു, നിങ്ങൾ എന്നെ അന്വേഷിക്കുന്നത് അടയാളങ്ങൾ കണ്ടതുകൊണ്ടല്ല, അപ്പം തിന്നു തൃപ്തരായതുകൊണ്ടാണ്. നീണ്ടുനിൽക്കാത്ത ഭക്ഷണത്തിനല്ല, മനുഷ്യപുത്രൻ നിങ്ങൾക്കു തരുന്ന നിത്യജീവനു വേണ്ടിയുള്ള ആഹാരത്തിന്നായി തിരക്കുകൂട്ടുവിൻ. കാരണം, പിതാവായ ദൈവം അവന്റെ മേൽ തന്റെ മുദ്ര പതിപ്പിച്ചിരിക്കുന്നു. അപ്പോൾ അവർ അവനോടു പറഞ്ഞു: "ദൈവത്തിന്റെ പ്രവൃത്തികൾ ചെയ്യാൻ നാം എന്തു ചെയ്യണം?". യേശു അവരോട് ഉത്തരം പറഞ്ഞു: ഇതാണ് ദൈവത്തിന്റെ പ്രവൃത്തി: അവൻ അയച്ചവനിൽ നിങ്ങൾ വിശ്വസിക്കുന്നതാണ്.
മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

അപ്പം പെരുകിയശേഷം, കടലിന്റെ മറുകരയിൽ തങ്ങിനിന്ന ജനക്കൂട്ടം, യേശുവോ ശിഷ്യന്മാരോ അവിടെ ഇല്ലെന്ന് കണ്ട്, തങ്ങൾ ഭക്ഷിച്ച സ്ഥലത്തിനടുത്തുള്ള തിബേരിയാസിൽ നിന്ന് വന്ന മറ്റു വള്ളങ്ങളിൽ കയറി. അപ്പം അത്ഭുതകരമായി പെരുകി കഫർന്നഹൂമിൽ എത്തി യേശുവിനെ അന്വേഷിച്ചപ്പോൾ അവർ അവനെ "കടലിനപ്പുറം" കണ്ടെത്തി, സുവിശേഷകൻ കുറിക്കുന്നു. വാസ്‌തവത്തിൽ, അവർ അവനെ അന്വേഷിക്കുന്നിടത്ത് യേശു ഉണ്ടായിരുന്നില്ല. അവരുടെ, ഒരുപക്ഷേ നിയമാനുസൃതവും മനസ്സിലാക്കാവുന്നതുമായ അഭിലാഷങ്ങളെ തൃപ്തിപ്പെടുത്താൻ അവർ ആഗ്രഹിച്ച "രാജാവ്" ആയിരുന്നില്ല അദ്ദേഹം. യെശയ്യാ പ്രവാചകൻ തന്റെ ജനത്തോട് കർത്താവിന്റെ വാക്കുകൾ റിപ്പോർട്ട് ചെയ്തു: "എന്റെ ചിന്തകൾ നിങ്ങളുടെ ചിന്തകളല്ല, നിങ്ങളുടെ വഴികൾ എന്റെ വഴികളല്ല" (55.8). കർത്താവിനെ അന്വേഷിക്കുന്നതിന് അവനവന്റെയും ശീലങ്ങളുടെയും അപ്പുറം പോകേണ്ടതുണ്ട്, മതപരമായ കാര്യങ്ങൾ പോലും. അതിനാൽ ആ ജനക്കൂട്ടത്തിന് അവർ വിചാരിച്ചതിലും കൂടുതൽ മുന്നോട്ട് പോകേണ്ടിവന്നു, ശരിക്കും "കടലിനപ്പുറം". അപ്പത്തിന്റെ ഗുണനത്തിന്റെ ആഴമായ അർത്ഥം അവർ മനസ്സിലാക്കിയിരുന്നില്ല. വാസ്തവത്തിൽ, അവർ യേശുവിന്റെ അടുക്കൽ വരുമ്പോൾ, അവൻ തങ്ങളെ ഉപേക്ഷിച്ചതുപോലെ നീരസത്തോടെ, അവർ അവനോട് ചോദിക്കുന്നു: "നീ എപ്പോഴാണ് ഇവിടെ വന്നത്?", അവൻ അപ്പങ്ങളുടെ അത്ഭുതത്തെക്കുറിച്ചുള്ള അഹങ്കാരമായ ധാരണ അഴിച്ചുവിട്ടുകൊണ്ട് പ്രതികരിക്കുന്നു: "നീ എന്നെ അന്വേഷിക്കുന്നില്ല. എന്തെന്നാൽ നിങ്ങൾ അടയാളങ്ങൾ കണ്ടിട്ടുണ്ടല്ലോ, എന്നാൽ നിങ്ങൾ ആ അപ്പം തിന്നു തൃപ്തരായതുകൊണ്ടാണ്. വാസ്തവത്തിൽ, അവർ "അടയാളം", അതായത്, യേശു ചെയ്ത ആ അത്ഭുതത്തിന്റെ ആത്മീയ അർത്ഥം മനസ്സിലാക്കിയിരുന്നില്ല. വാസ്‌തവത്തിൽ, അത്ഭുതങ്ങൾ കേവലം യേശുവിന്റെ ശക്തിയുടെ പ്രകടനമായിരുന്നില്ല; അവൻ ഭൂമിയിൽ സ്ഥാപിക്കാൻ വന്ന പുതിയ രാജ്യം സൂചിപ്പിക്കുന്ന "അടയാളങ്ങൾ" ആയിരുന്നു അവ. ആ അടയാളങ്ങൾ അവരെ സ്വീകരിച്ചവർക്കും അവരെ കാണുന്നവർക്കും ഹൃദയത്തിന്റെ പരിവർത്തനം ആവശ്യപ്പെട്ടു, അതായത്, യേശുവിനോടൊപ്പം ആയിരിക്കാനും, അവനെ അനുഗമിക്കാനും, ആ "അടയാളങ്ങൾ" ലോകത്തെ പരിവർത്തനം ചെയ്യുന്ന വേലയിൽ അവനോടൊപ്പം പങ്കുചേരാനുമുള്ള തിരഞ്ഞെടുപ്പാണ്. ഇതിനകം സൂചിപ്പിച്ചിരിക്കുന്നു. തന്റെ ആട്ടിൻകൂട്ടത്തെ നയിക്കുന്ന നല്ല ഇടയനെപ്പോലെ യേശു, ആ ജനക്കൂട്ടത്തോട് അവർ കണ്ട അത്ഭുതത്തിന്റെ അർത്ഥം വിശദീകരിക്കുന്നു. അവൻ അവരോടു പറയുന്നു: "നിലനിൽക്കാത്ത ഭക്ഷണത്തിനുവേണ്ടി അദ്ധ്വാനിക്കരുത്, എന്നാൽ നിത്യജീവനുവേണ്ടിയുള്ള ആഹാരത്തിന്നായി പ്രവർത്തിക്കുവിൻ, അത് മനുഷ്യപുത്രൻ നിങ്ങൾക്ക് തരും." മറ്റൊരു വിധത്തിൽ പറഞ്ഞാൽ: "നിങ്ങൾക്കുവേണ്ടിയുള്ള സംതൃപ്തിയുടെ ഇടുങ്ങിയ ചക്രവാളത്തെ മറികടന്ന് നശിക്കാത്ത ഭക്ഷണം തേടുക", ആ ഭക്ഷണം എന്നെന്നേക്കുമായി പോഷിപ്പിക്കുന്നു. ലൂക്കായുടെ സുവിശേഷത്തിൽ, യേശു തന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട് പറയുന്നു: "അതിനാൽ നിങ്ങൾ എന്ത് തിന്നും എന്ത് കുടിക്കും എന്ന് ചോദിക്കരുത്, ആകുലപ്പെടരുത്; ലോകജനത ഇതിനെക്കുറിച്ചെല്ലാം ഉത്കണ്ഠാകുലരാണ്; എന്നാൽ നിങ്ങളുടെ പിതാവിന് അത് അറിയാം. നിങ്ങൾക്ക് അവ ആവശ്യമാണ്, പകരം, ദൈവരാജ്യം അന്വേഷിക്കുക, ഇവ നിങ്ങളോട് കൂട്ടിച്ചേർക്കപ്പെടും" (ലൂക്കാ 12:29-31). സ്വർഗത്തിൽ നിന്ന് വരുന്ന അപ്പം യേശു തന്നെയാണ്, അവനാണ് രാജ്യം, നീതി, പിതാവ് മനുഷ്യർക്ക് നൽകിയ പരിധിയില്ലാത്ത സ്നേഹം. യേശു പറഞ്ഞ ഒരു വാചകം തോമായുടെ സുവിശേഷത്തിൽ നാം വായിക്കുന്നു: "എന്റെ അടുത്തിരിക്കുന്നവൻ തീയുടെ അടുത്താണ്, എന്നിൽ നിന്ന് അകലെയുള്ളവൻ രാജ്യത്തിൽ നിന്ന് അകലെയാണ്" (82). ഈ സമ്മാനത്തെ പൂർണ്ണഹൃദയത്തോടെ സ്വാഗതം ചെയ്യുകയും അത് നമ്മുടെ ദൈനംദിന ഭക്ഷണമാക്കുകയും ചെയ്യുക എന്നതാണ് വിശ്വാസി നിർവഹിക്കാൻ വിളിക്കപ്പെടുന്ന "പ്രവൃത്തി". ഇത് ഒരു അവ്യക്തമായ വികാരമല്ല, ഇത് ഒരു യഥാർത്ഥ "ജോലി" ആണ്, അതിന് തിരഞ്ഞെടുപ്പ്, തീരുമാനം, പ്രതിബദ്ധത, ജോലി, പരിശ്രമം, എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി വികാരാധീനവും സമഗ്രവുമായ ഇടപെടൽ എന്നിവ ആവശ്യമാണ്. അതുകൊണ്ട് തന്നെ വലിയ സന്തോഷം. ഈ "ജോലി" മറ്റുള്ളവർക്ക് ഏൽപ്പിക്കാൻ ആർക്കും കഴിയില്ല. യേശുവിന്റെ ശിഷ്യരാകുക എന്നതിനർത്ഥം നാം ആത്മീയ പുരുഷന്മാരും സ്ത്രീകളും ആകുന്നതുവരെ നമ്മുടെ ജീവിതത്തെയും മനസ്സിനെയും ഹൃദയത്തെയും രൂപപ്പെടുത്താൻ സുവിശേഷത്തെ അനുവദിക്കുക എന്നതാണ്. നാം ദൈവവചനം ശ്രവിക്കുകയും അത് അനുസരിക്കാൻ സ്വയം സമർപ്പിക്കുകയും ചെയ്യുമ്പോൾ, നമ്മുടെ കണ്ണുകൾ മൂർച്ച കൂട്ടുന്നതും നമ്മുടെ ഹൃദയങ്ങളെ പോഷിപ്പിക്കുകയും ജീവിതത്തിൽ നമ്മെ പിന്തുണയ്ക്കുകയും ചെയ്യുന്ന സ്വർഗത്തിൽ നിന്ന് ഇറങ്ങിവന്ന യഥാർത്ഥ അപ്പമായി യേശു നമുക്ക് പ്രത്യക്ഷപ്പെടുന്നത് നാം കാണുന്നു.

Ọrụ Chineke

Oziọma (Jọn 6:22-29)

N’echi ya, ìgwè mmadụ ahụ, bụ́ ndị fọdụrụ n’ofe nke ọzọ nke oké osimiri, hụrụ na e nwere nanị otu ụgbọ mmiri, nakwa na Jizọs esoghị ndị na-eso ụzọ ya banye n’ụgbọ ahụ, ma ndị na-eso ụzọ ya lawara nanị ha. Ụgbọ mmiri ndị ọzọ esiwokwa na Taịbirias bịa, nke dị nso n’ebe ha riri achịcha, mgbe Onyenwe anyị kelechara. Ya mere, mgbe ìgwè mmadụ ahụ hụrụ na Jizọs anọghịkwa n’ebe ahụ, ma ndị na-eso ụzọ ya anọghị, ha banyere n’ụgbọ mmiri gawa Kapaniọm ịchọ Jizọs. ị bịa ebe a?". Jizọs zara ha, sị: “N’ezie, n’ezie, ana m asị unu, unu na-achọ m, ọ bụghị n’ihi na unu hụrụ ihe ịrịba ama, kama n’ihi na unu riri achịcha ahụ ma rijuo afọ. nēnwenu onwe-unu n'anya, ọ bughi n'ihi nri nke nādighi-adigide, kama n'ihi nri ahu nke nādigide ndu ebighi-ebi, nke Nwa nke madu gēnye unu. N’ihi na Nna, bụ́ Chineke, edokwasịwo ya akara.” Ha wee sị ya: “Gịnị ka anyị ga-eme iji rụọ ọrụ Chineke?”. Jisus zara ha, si, Nka bu ọlu Chineke: ka unu kwere n'Onye ahu O zitere.
Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Mb͕e ha basiri ob͕e achicha ahu, ìgwè madu ahu, ebe ha nọ n'ofè ọzọ nke oké osimiri, huru na Jisus na ndi nēso uzọ-Ya anọghi kwa n'ebe ahu, ha we ba n'ub͕ọ ọzọ nke si Taiberias bia, nke di nso n'ebe ha riri nri. Ha batara n'ụzọ ọrụ ebube wee bịa Kapanaum ịchọ Jizọs, ha hụrụ ya “n'ofe oké osimiri,” ka onye ozi ọma ahụ na-ekwu. N’ezie, Jizọs anọghị n’ebe ha nọ na-achọ ya. Ọ bụghị “eze” ahụ ha chọrọ imeju ọchịchọ ha, ikekwe nke ziri ezi na nghọta. Aịzaya onye amụma kọọlarị ndị ya okwu Jehova: “Echiche m abụghị echiche unu, ụzọ unu abụghị ụzọ m.” (55.8). Ịchọ Onyenwe anyị chọrọ ịgabiga onwe ya na omume mmadụ, ọbụna nke okpukperechi. Ya mere ìgwè mmadụ ahụ aghaghị ịga n'ihu, nke ukwuu, n'ezie "n'ofe oké osimiri", karịa ka ha chere. Ha aghọtachaghị ihe ịmụba ogbe achịcha ahụ pụtara. N’ezie, mgbe ha bịakwutere Jizọs, were iwe dị ka à ga-asị na ọ gbahapụworo ha, ha jụrụ ya, sị: “Olee mgbe ị bịara ebe a?”, o zara site n’ikpughe nghọta na-enweghị isi nke ọrụ ebube nke ogbe achịcha ahụ, sị: “Unu adịghị achọ m. n'ihi na i huwo ihe-iriba-ama, ma n'ihi na i riri ob͕e achicha ahu, riju kwa afọ. N’ezie, ha aghọtachaghị “ihe ịrịba ama” ahụ, ya bụ, ihe ọrụ ebube ahụ Jizọs rụrụ pụtara n’ụzọ ime mmụọ. N'ezie, ọrụ ebube ndị ahụ abụghị nanị ngosipụta nke ike Jizọs; ha bụ “ihe ịrịba ama” nke na-egosi alaeze ọhụrụ ahụ ọ bịara iguzobe n’ụwa. Ihe ịrịba ama ndị ahụ rịọrọ maka ntụgharị nke obi maka ndị natara ha na ndị hụrụ ha, ya bụ, nhọrọ ịnọnyere Jizọs, soro ya na iso ya na-arụ ọrụ nke ịgbanwe ụwa na "ihe ịrịba ama" ndị ahụ. egosilarị. Dị ka onye ọzụzụ atụrụ ọma nke na-edu ìgwè atụrụ ya, Jizọs kọwaara ìgwè mmadụ ahụ ihe ọrụ ebube ahụ ha hụrụ pụtara. O wee sị ha: “Unu arụla ọrụ maka nri nke na-adịghị adịte aka, kama maka nri nke na-adịru ndụ ebighị ebi, nke Nwa nke mmadụ ga-enye unu.” N'ikwu ya n'ụzọ ọzọ: "merie mbara ihu nke satiety maka onwe gị ma chọọ nri nke na-adịghị ala n'iyi", nri ahụ na-eri nri ruo mgbe ebighị ebi. N’Oziọma Luk, Jizọs gwara ndị na-eso ụzọ ya, sị: “Ya mere unu ajụla ihe unu ga-eri na ihe unu ga-aṅụ, unu echegbula onwe unu; ha dị unu mkpa: kama, chọọ alaeze Chineke, a ga-atụkwasịkwara unu ihe ndị a.” ( Luk 12:29-31 ). Achịcha nke si n'eluigwe bịa bụ Jizọs n'onwe ya, ọ bụ Alaeze ahụ, ikpe ziri ezi, ịhụnanya na-enweghị nsọtụ nke Nna ahụ nyere ụmụ mmadụ. Anyị na-agụ n’Oziọma Thomas otu ahịrịokwu Jizọs kpọpụtara: “Onye nọ m nso nọ n’ọkụ ahụ. Onye dị m anya dị anya n’alaeze ahụ.” Iji obi anyị dum nabata onyinye a na ime ka ọ bụrụ nri anyị kwa ụbọchị bụ "ọrụ" nke a kpọrọ onye kwere ekwe ịrụzu ya. Ọ bụghị mmetụta na-edoghị anya, ọ bụ ezigbo "ọrụ", nke chọrọ nhọrọ, mkpebi, ntinye aka, ọrụ, mgbalị na karịa ihe niile nwere mmasị na ntinye aka zuru oke. Ya mere nnukwu ọn̄ụ. Ọ dịghị onye nwere ike inyefe ndị ọzọ "ọrụ" a. Ịghọ ndị na-eso ụzọ Jizọs pụtara ikwe ka Oziọma kpụzie ndụ anyị, uche anyị, obi anyị ruo mgbe anyị ga-aghọ ndị nwoke na ndị nwanyị ime mmụọ. Ka anyị na-ege ntị n’Okwu Chineke ma tinye onwe anyị n’ịgbaso ya, anyị na-ahụ ka anya anyị na-adị nkọ ma Jizọs pụtara ìhè n’ihu anyị dị ka ezi achịcha nke siri n’eluigwe bịa nke na-azụ obi anyị ma na-akwado anyị ná ndụ.