Vangelo (Gv 6,44-51) - In quel tempo, disse Gesù alla folla: «Nessuno può venire a me, se non lo attira il Padre che mi ha mandato; e io lo risusciterò nell’ultimo giorno. Sta scritto nei profeti: “E tutti saranno istruiti da Dio”. Chiunque ha ascoltato il Padre e ha imparato da lui, viene a me. Non perché qualcuno abbia visto il Padre; solo colui che viene da Dio ha visto il Padre. In verità, in verità io vi dico: chi crede ha la vita eterna. Io sono il pane della vita. I vostri padri hanno mangiato la manna nel deserto e sono morti; questo è il pane che discende dal cielo, perché chi ne mangia non muoia. Io sono il pane vivo, disceso dal cielo. Se uno mangia di questo pane vivrà in eterno e il pane che io darò è la mia carne per la vita del mondo».
Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia
Il Vangelo continua a presentarci il discorso di Gesù nella sinagoga di Cafarnao. All'inizio del brano Gesù chiarisce che nessuno può comprendere il suo mistero senza la fede che il Padre stesso dona. La fede pertanto non è il frutto dello sforzo degli uomini che magari si impegnano nel praticare una vita virtuosa. La fede ha il suo inizio in Dio: "Nessuno – dice Gesù – può venire a me, se non gli è concesso dal Padre". Questo venire a Gesù non è una questione puramente intellettiva e neppure l'adesione a un gruppo organizzato per qualche finalità. A Gesù si va con l'attrazione della mente e del cuore, con il convincimento e la passione. La fede è una questione di amore totale, di impegno coinvolgente. E questo avviene in diversi modi, ma tutti richiedono un incontro con Gesù che può essere mediato da un fratello, da una sorella, da un povero, da un'esperienza di preghiera ed anche dall'ascolto del Vangelo. La citazione libera che Gesù fa del profeta Isaia (54,13): "E tutti saranno istruiti da Dio", richiama il primato dell'ascolto nell'ambito della fede. Gesù suggerisce che l'incontro con Dio ha un cammino privilegiato in un ascolto disponibile della sua Parola. Nelle sue parole, in effetti, c'è una forza attrattiva: esse allargano la mente e il cuore, immettono nel grande disegno di Dio sul mondo, ci avvicinano a Gesù, al suo cuore, alla sua mente, ci permettono di partecipare all'azione stessa di Gesù tra gli uomini. Per questo afferma: "Chiunque ha ascoltato il Padre e ha imparato da lui, viene a me", ossia scopre il senso della vita e riceve il nutrimento che sostiene. È davvero difficile pensare che Dio possa presentarsi attraverso la debolezza delle parole evangeliche, che il suo amore lo si possa toccare attraverso l'amore dei suoi figli. Può sembrare più naturale cercare altrove, in certezze apparentemente ben più solide, il nutrimento per la nostra vita, le certezze e gli affetti che possano garantirle felicità e sostegno. In realtà è un'illusione, tutti conosciamo la finitezza e la debolezza delle cose umane. Molto meglio è fidarsi invece di un Dio che ha scelto le parole di un uomo per manifestare la sua Parola, che ha scelto i deboli segni sacramentali per donarci la sua forza. Non c'è bisogno di sforzi sovrumani per poter comprendere le cose del cielo. Chi vuole conoscere Dio deve conoscere il suo Figlio. Gesù chiarisce che nessuno ha visto il Padre, se non lui. E dirà a Filippo: "Chi ha visto me ha visto il Padre" (Gv 14,9). Chi vuole intendere il mistero di Dio deve incontrare Gesù, deve lasciarsi toccare il cuore dalla sua Parola, dal Vangelo. Chi ascolta questa parola viene attratto da Dio e riceve il pane dell'eternità, come dice chiaramente Gesù: "Io sono il pane della vita; chi viene a me non avrà fame e chi crede in me non avrà sete, mai!". È il mistero che viviamo ogni volta che partecipiamo alla Liturgia Eucaristica ove si aprono gli occhi del cuore come ai due discepoli. È il modo dei credenti di incontrare il Risorto.
I am the living bread
Gospel (Jn 6,44-51)
At that time, Jesus said to the crowd: «No one can come to me unless the Father who sent me draws him; and I will raise him up on the last day. It is written in the prophets: "And all will be taught by God." Whoever has listened to the Father and learned from him comes to me. Not because anyone has seen the Father; only he who comes from God has seen the Father. Truly, truly, I say to you, he who believes has eternal life. I am the bread of life. Your fathers ate manna in the wilderness and died; This is the bread that comes down from heaven, so that whoever eats it will not die. I am the living bread that came down from heaven. If anyone eats this bread he will live forever and the bread that I will give is my flesh for the life of the world."
The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia
The Gospel continues to present us with Jesus' speech in the synagogue of Capernaum. At the beginning of the passage Jesus clarifies that no one can understand his mystery without the faith that the Father himself gives. Faith is therefore not the fruit of the effort of men who perhaps commit themselves to practicing a virtuous life. Faith has its beginning in God: "No one – says Jesus – can come to me unless it is granted to him by the Father". This coming to Jesus is not a purely intellectual matter, nor is it membership in a group organized for some purpose. We go to Jesus with the attraction of the mind and heart, with conviction and passion. Faith is a question of total love, of engaging commitment. And this happens in different ways, but they all require an encounter with Jesus which can be mediated by a brother, a sister, a poor person, an experience of prayer and also by listening to the Gospel. The free quotation that Jesus makes of the prophet Isaiah (54.13): "And all will be taught by God", recalls the primacy of listening in the context of faith. Jesus suggests that the encounter with God has a privileged path in willing listening to his Word. In his words, in fact, there is an attractive force: they broaden the mind and the heart, they introduce us to God's great plan for the world, they bring us closer to Jesus, to his heart, to his mind, they allow us to participate in the very action of Jesus among men. For this reason he states: "Whoever has listened to the Father and has learned from him comes to me", that is, he discovers the meaning of life and receives the nourishment it sustains. It is really difficult to think that God can present himself through the weakness of the evangelical words, that his love for him can be touched through the love of his children. It may seem more natural to look elsewhere, in apparently much more solid certainties, for the nourishment for our life, the certainties and affections that can guarantee happiness and support. In reality it is an illusion, we all know the finiteness and weakness of human things. Much better is to instead trust a God who chose the words of a man to manifest his Word, who chose the weak sacramental signs to give us his strength. There is no need for superhuman efforts to be able to understand the things of heaven. Whoever wants to know God must know his Son. Jesus makes it clear that no one has seen the Father except him. And he will say to Philip: "He who has seen me has seen the Father" (Jn 14:9). Whoever wants to understand the mystery of God must meet Jesus, must let his heart be touched by his Word, by the Gospel. Whoever listens to this word is attracted by God and receives the bread of eternity, as Jesus clearly says: "I am the bread of life; whoever comes to me will never be hungry and whoever believes in me will never be thirsty!". It is the mystery that we experience every time we participate in the Eucharistic Liturgy where the eyes of the heart are opened like the two disciples. It is the believers' way of meeting the Risen One.
yo soy el pan vivo
Evangelio (Jn 6,44-51)
En aquel tiempo, Jesús dijo a la multitud: «Nadie puede venir a mí, si el Padre que me envió no le trae; y yo lo resucitaré en el día postrero. Está escrito en los profetas: "Y todos serán enseñados por Dios". El que ha escuchado al Padre y ha aprendido de él, viene a mí. No porque alguien haya visto al Padre; sólo el que viene de Dios ha visto al Padre. De cierto, de cierto os digo, el que cree tiene vida eterna. Yo soy el pan de vida. Vuestros padres comieron maná en el desierto y murieron; Este es el pan que desciende del cielo, para que quien lo coma no muera. Yo soy el pan vivo que descendió del cielo. Si alguno come este pan vivirá para siempre y el pan que yo le daré es mi carne para la vida del mundo."
El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia
El Evangelio continúa presentándonos el discurso de Jesús en la sinagoga de Cafarnaúm. Al comienzo del pasaje Jesús aclara que nadie puede comprender su misterio sin la fe que el mismo Padre da. Por tanto, la fe no es fruto del esfuerzo de hombres que quizás se comprometen a practicar una vida virtuosa. La fe tiene su comienzo en Dios: "Nadie – dice Jesús – puede venir a mí si no se lo concede el Padre". Esta llegada a Jesús no es una cuestión puramente intelectual, ni es membresía en un grupo organizado con algún propósito. Vamos a Jesús con la atracción de la mente y el corazón, con convicción y pasión. La fe es una cuestión de amor total, de compromiso comprometido. Y esto ocurre de diferentes maneras, pero todas requieren un encuentro con Jesús que puede ser mediado por un hermano, una hermana, un pobre, una experiencia de oración y también por la escucha del Evangelio. La cita libre que Jesús hace del profeta Isaías (54,13): "Y todos serán enseñados por Dios", recuerda la primacía de la escucha en el contexto de la fe. Jesús sugiere que el encuentro con Dios tiene un camino privilegiado en la escucha abierta de su Palabra. En efecto, en sus palabras hay una fuerza de atracción: amplían la mente y el corazón, nos introducen en el gran plan de Dios para el mundo, nos acercan a Jesús, a su corazón, a su mente, nos permiten participar de la acción misma de Jesús entre los hombres. Por eso afirma: "Quien ha escuchado al Padre y ha aprendido de él, viene a mí", es decir, descubre el sentido de la vida y recibe el alimento que ésta sustenta. Es realmente difícil pensar que Dios pueda presentarse a través de la debilidad de las palabras evangélicas, que su amor pueda ser tocado a través del amor de sus hijos. Puede parecer más natural buscar en otra parte, en certezas aparentemente mucho más sólidas, el alimento para nuestra vida, las certezas y los afectos que puedan garantizarnos la felicidad y el apoyo. En realidad es una ilusión, todos conocemos la finitud y debilidad de las cosas humanas. Mucho mejor es confiar en un Dios que eligió las palabras de un hombre para manifestar su Palabra, que eligió los débiles signos sacramentales para darnos su fuerza. No se necesitan esfuerzos sobrehumanos para poder comprender las cosas del cielo. Quien quiera conocer a Dios debe conocer a su Hijo. Jesús deja claro que nadie ha visto al Padre excepto él. Y dirá a Felipe: "El que me ha visto a mí, ha visto al Padre" (Jn 14,9). Quien quiera comprender el misterio de Dios debe encontrarse con Jesús, debe dejarse tocar el corazón por su Palabra, por el Evangelio. Quien escucha esta palabra es atraído por Dios y recibe el pan de la eternidad, como dice claramente Jesús: "Yo soy el pan de vida; el que viene a mí, nunca tendrá hambre y el que cree en mí, ¡nunca tendrá sed!". Es el misterio que experimentamos cada vez que participamos en la Liturgia Eucarística donde los ojos del corazón se abren como los dos discípulos. Es el modo en que los creyentes encuentran al Resucitado.
je suis le pain vivant
Évangile (Jn 6,44-51)
A ce moment-là, Jésus dit à la foule : « Personne ne peut venir à moi si le Père qui m'a envoyé ne l'attire ; et je le ressusciterai au dernier jour. Il est écrit dans les prophètes : « Et tout sera enseigné par Dieu ». Celui qui a écouté le Père et appris de lui vient à moi. Non pas parce que quiconque a vu le Père ; seul celui qui vient de Dieu a vu le Père. En vérité, en vérité, je vous le dis, celui qui croit a la vie éternelle. Je suis le pain de vie. Vos pères ont mangé de la manne dans le désert et sont morts ; C'est le pain qui descend du ciel, afin que celui qui en mange ne meure pas. Je suis le pain vivant descendu du ciel. Si quelqu'un mange ce pain, il vivra éternellement et le pain que je donnerai est ma chair pour la vie du monde. »
Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia
L'Évangile continue de nous présenter le discours de Jésus dans la synagogue de Capharnaüm. Au début du passage, Jésus précise que personne ne peut comprendre son mystère sans la foi que donne le Père lui-même. La foi n’est donc pas le fruit de l’effort d’hommes qui s’engagent peut-être à pratiquer une vie vertueuse. La foi a son commencement en Dieu : « Personne – dit Jésus – ne peut venir à moi si cela ne lui est accordé par le Père ». Cette venue à Jésus n’est pas une question purement intellectuelle, ni l’appartenance à un groupe organisé dans un but précis. Nous allons à Jésus avec l’attraction de l’esprit et du cœur, avec conviction et passion. La foi est une question d'amour total, d'engagement engageant. Et cela se produit de différentes manières, mais elles nécessitent toutes une rencontre avec Jésus qui peut être médiatisée par un frère, une sœur, un pauvre, une expérience de prière et aussi par l'écoute de l'Évangile. La citation libre que Jésus fait du prophète Isaïe (54,13) : « Et tout sera enseigné par Dieu », rappelle la primauté de l'écoute dans le contexte de la foi. Jésus suggère que la rencontre avec Dieu a un chemin privilégié dans l'écoute ouverte de sa Parole. Dans ses paroles, en effet, il y a une force attractive : elles élargissent l'esprit et le cœur, elles nous font découvrir le grand dessein de Dieu pour le monde, elles nous rapprochent de Jésus, de son cœur, de sa pensée, elles nous permettent participer à l’action même de Jésus parmi les hommes. C'est pourquoi il déclare : « Celui qui a écouté le Père et a appris de lui vient à moi », c'est-à-dire qu'il découvre le sens de la vie et reçoit la nourriture qu'elle soutient. Il est vraiment difficile de penser que Dieu puisse se présenter à travers la faiblesse des paroles évangéliques, que son amour puisse être touché à travers l'amour de ses enfants. Il peut sembler plus naturel de chercher ailleurs, dans des certitudes apparemment beaucoup plus solides, la nourriture de notre vie, les certitudes et les affections qui peuvent garantir bonheur et soutien. En réalité, c'est une illusion, nous connaissons tous la finitude et la faiblesse des choses humaines. Il est bien préférable de faire confiance à un Dieu qui a choisi les paroles d'un homme pour manifester sa Parole, qui a choisi les signes sacramentels faibles pour nous donner sa force. Il n’est pas nécessaire de faire des efforts surhumains pour comprendre les choses du ciel. Celui qui veut connaître Dieu doit connaître son Fils. Jésus précise que personne n’a vu le Père sauf lui. Et il dira à Philippe : « Celui qui m'a vu a vu le Père » (Jn 14,9). Celui qui veut comprendre le mystère de Dieu doit rencontrer Jésus, doit se laisser toucher par sa Parole, par l'Évangile. Celui qui écoute cette parole est attiré par Dieu et reçoit le pain de l'éternité, comme le dit clairement Jésus : "Je suis le pain de vie ; celui qui vient à moi n'aura jamais faim et celui qui croit en moi n'aura jamais soif !". C'est le mystère que nous vivons chaque fois que nous participons à la liturgie eucharistique où les yeux du cœur sont ouverts comme les deux disciples. C'est la manière pour les croyants de rencontrer le Ressuscité.
Eu sou o pão vivo
Evangelho (Jo 6,44-51)
Naquele tempo, Jesus disse à multidão: «Ninguém pode vir a mim, se o Pai que me enviou não o trouxer; e eu o ressuscitarei no último dia. Está escrito nos profetas: “E todos serão ensinados por Deus”. Quem ouviu o Pai e aprendeu com ele vem a mim. Não porque alguém tenha visto o Pai; só quem vem de Deus viu o Pai. Em verdade, em verdade vos digo: quem crê tem a vida eterna. Eu sou o pão da vida. Seus pais comeram o maná no deserto e morreram; Este é o pão que desce do céu, para que quem dele comer não morra. Eu sou o pão vivo que desceu do céu. Se alguém comer deste pão viverá para sempre e o pão que eu darei é a minha carne para a vida do mundo”.
O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia
O Evangelho continua a apresentar-nos o discurso de Jesus na sinagoga de Cafarnaum. No início da passagem Jesus esclarece que ninguém pode compreender o seu mistério sem a fé que o próprio Pai dá. A fé não é, portanto, fruto do esforço de homens que talvez se empenhem em praticar uma vida virtuosa. A fé tem o seu início em Deus: “Ninguém – diz Jesus – pode vir a mim se não lhe for concedido pelo Pai”. Esta vinda a Jesus não é uma questão puramente intelectual, nem é membro de um grupo organizado para algum propósito. Vamos a Jesus com a atração da mente e do coração, com convicção e paixão. A fé é uma questão de amor total, de compromisso envolvente. E isto acontece de diferentes maneiras, mas todas exigem um encontro com Jesus que pode ser mediado por um irmão, uma irmã, um pobre, uma experiência de oração e também de escuta do Evangelho. A citação livre que Jesus faz do profeta Isaías (54,13): “E todos serão ensinados por Deus”, recorda a primazia da escuta no contexto da fé. Jesus sugere que o encontro com Deus tem um caminho privilegiado na escuta aberta da sua Palavra. Nas suas palavras, de facto, há uma força atrativa: ampliam a mente e o coração, introduzem-nos no grande plano de Deus para o mundo, aproximam-nos de Jesus, do seu coração, da sua mente, permitem-nos participar da própria ação de Jesus entre os homens. Por isso afirma: “Quem ouviu o Pai e aprendeu dele vem a mim”, isto é, descobre o sentido da vida e recebe o alimento que ela sustenta. É realmente difícil pensar que Deus possa apresentar-se através da fraqueza das palavras evangélicas, que o seu amor possa ser tocado através do amor dos seus filhos. Pode parecer mais natural procurar noutro lado, em certezas aparentemente muito mais sólidas, o alimento para a nossa vida, as certezas e os afetos que podem garantir a felicidade e o apoio. Na realidade é uma ilusão, todos conhecemos a finitude e a fraqueza das coisas humanas. Muito melhor é confiar num Deus que escolheu as palavras de um homem para manifestar a sua Palavra, que escolheu os fracos sinais sacramentais para nos dar a sua força. Não há necessidade de esforços sobre-humanos para poder compreender as coisas do céu. Quem quiser conhecer a Deus deve conhecer o seu Filho. Jesus deixa claro que ninguém viu o Pai, exceto ele. E dirá a Filipe: «Quem me vê, vê o Pai» (Jo 14,9). Quem quiser compreender o mistério de Deus deve encontrar Jesus, deve deixar o seu coração ser tocado pela sua Palavra, pelo Evangelho. Quem escuta esta palavra é atraído por Deus e recebe o pão da eternidade, como Jesus diz claramente: “Eu sou o pão da vida; quem vem a mim nunca terá fome e quem crê em mim nunca terá sede!”. É o mistério que experimentamos cada vez que participamos na Liturgia Eucarística onde os olhos do coração se abrem como os dois discípulos. É a maneira dos crentes encontrarem o Ressuscitado.
我是生命的糧
福音（約翰福音 6,44-51）
那時，耶穌對群眾說：「若不是差我來的父吸引人，就沒有人能到我這裡來； 在末日我要叫他復活。 先知書中寫道：“所有人都將受到上帝的教導。” 凡聽從天父並向祂學習的人都會到我這裡來。 不是因為有人見過父；而是因為有人見過父。 只有從神而來的人才見過父。 我實實在在告訴你們，信的人就有永生。 我是生命的糧。 你們的列祖在曠野吃了嗎哪就死了； 這是從天上降下來的糧，吃它的人就不死。 我是從天上降下來的生命之糧。 如果有人吃了這個麵包，他就會永遠活著，而我將賜予的麵包就是我的肉，為了世界的生命。”
文森佐·帕格利亞主教對福音的評論
福音繼續向我們呈現耶穌在迦百農會堂的演講。 在這段經文的開頭，耶穌澄清說，如果沒有天父親自賜予的信心，沒有人能夠理解祂的奧秘。 因此，信仰並不是那些致力於過有德行生活的人努力的結果。 信心始於上帝：「耶穌說，除非天父賜給他，否則沒有人能到我這裡來」。 來到耶穌面前並不是純粹的智力問題，也不是為了某種目的而組織的團體的成員資格。 我們帶著思想和心靈的吸引，帶著信念和熱情來到耶穌面前。 信仰是一個完全的愛和承諾的問題。 這以不同的方式發生，但它們都需要與耶穌的相遇，這可以透過兄弟、姊妹、窮人、禱告的經歷以及聆聽福音來調解。 耶穌自由地引用先知以賽亞的話（54.13）：“上帝將教導所有人”，讓人回想起在信仰中聆聽的首要地位。 耶穌指出，與神相遇有一條特權途徑，那就是公開聆聽祂的話語。 用祂的話來說，事實上，有一種吸引力：它們開闊了思想和心靈，它們向我們介紹了上帝對世界的偉大計劃，它們使我們更接近耶穌，更接近祂的心，更接近祂的思想，他們讓我們參與耶穌在人類中的行動。 為此他說：“凡聽從父的話，向他學習的，都到我這裡來”，也就是說，他發現了生命的意義，並接受了生命所維持的滋養。 很難想像神能透過福音話語的弱點來顯現自己，透過祂兒女的愛來感動祂的愛。 到其他地方去尋找顯然更可靠的確定性，尋找我們生活的營養，以及能夠保證幸福和支持的確定性和情感，似乎更自然。 事實上，這是一種幻覺，我們都知道人類事物的有限性和弱點。 更好的方法是相信一位上帝，祂選擇了人的言語來彰顯祂的話語，祂選擇了微弱的聖禮標誌來給我們力量。 不需要超人的努力就能了解天上的事。 任何人想要認識上帝就必須認識祂的兒子。 耶穌明確表示，除了祂之外，沒有人見過父。 他會對腓利說：「人看見了我，就是看見了父」（約14：9）。 任何想要了解神的奧秘的人都必須遇見耶穌，必須讓祂的心被祂的話語、福音所感動。 凡聽這話的人，都會被神吸引，接受永生的糧，正如耶穌清楚地說：「我就是生命的糧，到我這裡來的，必定不餓；信我的，永遠不渴！」。 這是我們每次參加聖體禮儀時所經歷的奧秘，就像兩個門徒一樣，心眼被打開。 這是信徒遇見復活者的方式。
Я живой хлеб
Евангелие (Ин 6,44-51)
В это время Иисус сказал толпе: «Никто не может прийти ко Мне, если не привлечет его Отец, пославший Меня; и Я воскрешу его в последний день. У пророков написано: «И все будут научены Богом». Кто слушал Отца и учился у Него, приходит ко Мне. Не потому, что кто-то видел Отца; только пришедший от Бога видел Отца. Истинно, истинно говорю вам: верующий имеет жизнь вечную. Я хлеб жизни. Отцы ваши ели манну в пустыне и умерли; Это хлеб, сходящий с небес, чтобы всякий, кто будет есть его, не умер. Я — живой хлеб, сошедший с небес. Если кто-нибудь съест этот хлеб, тот будет жить вечно, а хлеб, который Я дам, — это Моя плоть на жизнь мира».
Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья
Евангелие продолжает знакомить нас с речью Иисуса в синагоге Капернаума. В начале отрывка Иисус поясняет, что никто не может понять Его тайну без веры, которую дает Сам Отец. Таким образом, вера не является плодом усилий людей, которые, возможно, посвятили себя добродетельной жизни. Вера имеет начало в Боге: «Никто, – говорит Иисус, – не может прийти ко Мне, если не будет даровано ему Отцом». Этот приход к Иисусу не является чисто интеллектуальным вопросом и не является членством в группе, организованной для какой-то цели. Мы идем к Иисусу с влечением ума и сердца, с убежденностью и страстью. Вера – это вопрос тотальной любви и преданности делу. И это происходит по-разному, но все они требуют встречи с Иисусом, опосредованной братом, сестрой, бедным человеком, опытом молитвы, а также слушанием Евангелия. Свободная цитата, которую Иисус приводит из пророка Исайи (54:13): «И все будут научены Богом», напоминает о преимуществе слушания в контексте веры. Иисус предполагает, что встреча с Богом имеет привилегированный путь через открытое слушание Его Слова. В его словах действительно есть притягательная сила: они расширяют ум и сердце, они знакомят нас с великим замыслом Бога для мира, они приближают нас к Иисусу, к его сердцу, к его разуму, они позволяют нам участвовать в самом действии Иисуса среди людей. По этой причине он утверждает: «Кто слушал Отца и научился от Него, приходит ко Мне», то есть тот открывает смысл жизни и получает питаемую ею пищу. Действительно трудно представить себе, что Бог может проявить Себя через слабость евангельских слов, что Его любовь может быть затронута любовью Его детей. Может показаться более естественным искать в другом месте, в, по-видимому, гораздо более прочной уверенности, пищу для нашей жизни, уверенность и привязанности, которые могут гарантировать счастье и поддержку. На самом деле это иллюзия, мы все знаем конечность и слабость человеческих вещей. Гораздо лучше вместо этого довериться Богу, который избрал слова человека для проявления Своего Слова, который избрал слабые сакраментальные знаки, чтобы дать нам свою силу. Нет необходимости прилагать сверхчеловеческие усилия, чтобы понять небесные дела. Тот, кто хочет познать Бога, должен познать Его Сына. Иисус ясно дает понять, что никто, кроме него, не видел Отца. И скажет Филиппу: «Видевший Меня видел Отца» (Ин 14:9). Тот, кто хочет понять тайну Божию, должен встретиться с Иисусом, должен позволить своему сердцу тронуться Его Словом, Евангелием. Кто слушает это слово, тот привлекается Богом и получает хлеб вечности, как ясно говорит Иисус: «Я есть хлеб жизни; всякий, приходящий ко Мне, никогда не будет голоден, и всякий, кто верит в Меня, никогда не будет жаждать!». Это тайна, которую мы переживаем каждый раз, когда участвуем в Евхаристической литургии, когда очи сердца открываются, как у двух учеников. Это способ верующих встретить Воскресшего.
私は生きたパンです
福音（ヨハネ 6,44-51）
その時、イエスは群衆にこう言われました。「わたしを遣わした父が引き寄せない限り、誰もわたしのところに来ることはできません。 そしてわたしは終わりの日に彼をよみがえらせるだろう。 預言者にはこう書かれています。「そして、すべては神によって教えられるであろう。」 御父の御言葉に耳を傾け、御父から学んだ者は誰でも、私のもとに来ます。 誰かが御父を見たことがあるからではありません。 神から来た者だけが父を見たのです。 本当に、本当に、あなたに言いますが、信じる者は永遠の命を持っています。 私は命のパンです。 あなたたちの先祖たちは荒野でマナを食べて死にました。 これは天から降ってくるパンであり、それを食べる者は死なない。 私は天から降ってきた生きたパンです。 だれでもこのパンを食べるなら、その人は永遠に生きるでしょう、そして私が与えるパンは、世の生涯にわたる私の肉です。」
ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説
福音書は引き続き、カファルナウムの会堂でのイエスのスピーチを私たちに伝えます。 この箇所の冒頭でイエスは、父ご自身が与えてくださる信仰がなければ誰も自分の奥義を理解できないことを明確にされています。 したがって、信仰は、おそらく高潔な生活を実践することに専念する人々の努力の成果ではありません。 信仰は神から始まります。「父から与えられない限り、誰も私のところに来ることはできないとイエスは言います。」 イエスのもとに来ることは、純粋に知的な問題ではなく、また、何らかの目的のために組織されたグループの一員であることでもありません。 私たちは思いと心を惹きつけ、確信と情熱を持ってイエスのもとに行きます。 信仰は完全な愛、魅力的な献身の問題です。 そして、これはさまざまな方法で起こりますが、それらはすべて、兄弟、姉妹、貧しい人、祈りの経験、そして福音を聞くことによって媒介されるイエスとの出会いを必要とします。 イエスが預言者イザヤについて自由に引用した「そしてすべては神によって教えられるだろう」(54.13) は、信仰の文脈において聞くことの優先性を思い出させます。 イエスは、神との出会いには、御言葉を率直に聞くという特権的な道があると示唆しています。 実際、彼の言葉には魅力的な力があります。言葉は知性と心を広げ、世界に対する神の偉大な計画を私たちに紹介し、私たちをイエスに、彼の心と思いに近づけ、私たちを許してくれます。人間の間でのイエスの行為そのものに参加することです。 この理由から、彼はこう述べています。「御父の言うことを聞き、御父から学んだ者はだれでも、わたしのもとに来ます。」つまり、その人は人生の意味を発見し、人生を支える養いを受けるのです。 神が福音の言葉の弱さを通してご自身を現すことができる、また、子供たちへの愛を通して神の愛に触れられるなどと考えるのは、本当に難しいことです。 私たちの人生の栄養、幸福とサポートを保証できる確実性と愛情を、明らかにはるかに確実な他の場所に求めるほうが自然に思えるかもしれません。 実際にはそれは幻想であり、私たちは皆、人間の物の有限性と弱さを知っています。 むしろ、御言葉を明らかにするために人の言葉を選び、私たちに力を与えるために弱い秘跡のしるしを選んだ神を信頼する方がはるかに良いのです。 天の事柄を理解するために超人的な努力は必要ありません。 神を知りたい人は誰でも、神の御子を知らなければなりません。 イエスは、自分以外に父を見た人はいないことを明らかにしています。 そして彼はフィリポにこう言います、「わたしを見た者は父を見たのだ」(ヨハネ14:9)。 神の神秘を理解したい人は誰でも、イエスに会わなければならず、イエスの御言葉と福音によって心を動かされなければなりません。 この言葉に耳を傾ける人は誰でも神に引き寄せられ、永遠のパンを受け取ります。イエスがはっきりとこう言われたとおりです。「わたしはいのちのパンです。わたしのもとに来る者は決して飢えず、わたしを信じる者は決して渇くことはありません！」。 それは、私たちが二人の弟子のように心の目が開かれる聖体の典礼に参加するたびに経験する神秘です。 それが復活者に出会う信者の方法です。
나는 살아있는 빵이다
복음(요한 6,44-51)
그때 예수께서는 군중에게 이렇게 말씀하셨습니다. “나를 보내신 아버지께서 이끌지 아니하시면 아무도 나에게 올 수 없습니다. 마지막 날에 내가 그를 다시 살리겠다. 선지자의 글에 "모든 사람은 하나님의 가르치심을 받으리라"고 기록되어 있습니다. 아버지께 듣고 배운 사람은 나에게로 온다. 아버지를 본 사람이 있어서가 아닙니다. 오직 하나님께로부터 온 자만이 아버지를 보았느니라. 진실로 진실로 너희에게 이르노니 믿는 자는 영생을 가졌느니라 나는 생명의 빵이다. 너희 조상들은 광야에서 만나를 먹고 죽었다. 이것은 하늘에서 내려오는 빵이니, 먹는 사람마다 죽지 않을 것이다. 나는 하늘에서 내려온 살아 있는 빵이다. 사람이 이 떡을 먹으면 영생하리라 내가 줄 떡은 곧 세상의 생명을 위한 내 살이니라.”
빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석
복음은 계속해서 가버나움 회당에서 예수님께서 하신 말씀을 우리에게 제시합니다. 본문의 시작 부분에서 예수님께서는 아버지께서 친히 주시는 믿음 없이는 누구도 그분의 신비를 이해할 수 없다고 분명히 밝히셨습니다. 그러므로 신앙은 아마도 유덕한 삶을 실천하기 위해 헌신하는 사람들의 노력의 열매가 아닙니다. 믿음은 하나님에게서 시작됩니다. “아버지께서 허락하지 아니하시면 아무라도 내게로 올 수 없다고 예수께서 말씀하시느니라.” 예수님께로 오는 것은 순전히 지적인 문제도 아니고, 어떤 목적을 위해 조직된 집단의 구성원이 되는 것도 아닙니다. 우리는 정신과 마음의 매력, 확신과 열정을 가지고 예수님께 나아갑니다. 신앙은 완전한 사랑, 헌신의 문제입니다. 이는 다양한 방식으로 이루어지지만, 이 모든 것에는 형제와 자매, 가난한 사람, 기도의 경험, 그리고 복음을 듣는 것을 통해 중재될 수 있는 예수님과의 만남이 필요합니다. 예수님께서 선지자 이사야(54.13)에 대해 자유롭게 인용하신 “그리고 모든 사람은 하느님의 가르침을 받을 것입니다.”는 신앙의 맥락에서 듣는 것의 중요성을 상기시켜 줍니다. 예수님은 하느님과의 만남이 그분의 말씀을 열린 마음으로 듣는 데서 오는 특권적인 길임을 시사하십니다. 사실 그분의 말씀에는 매력적인 힘이 있습니다. 생각과 마음을 넓히고, 세상을 위한 하느님의 위대한 계획을 우리에게 소개하고, 예수님께, 그분의 마음과 그분의 생각에 더 가까이 다가가게 해 줍니다. 사람들 가운데서 행하시는 예수님의 행동에 참여하는 것입니다. 이러한 이유로 그분께서는 “아버지께 듣고 배운 사람은 누구나 나에게로 오느니라”라고 말씀하십니다. 즉, 그분은 삶의 의미를 발견하시고 삶이 지탱하는 자양분을 받습니다. 하나님께서 복음의 말씀의 약함을 통해 자신을 나타내실 수 있고, 그분의 사랑이 그분의 자녀들의 사랑을 통해 감동될 수 있다고 생각하는 것은 참으로 어렵습니다. 우리 삶의 자양분, 행복과 지원을 보장할 수 있는 확신과 애정을 훨씬 더 확실하게 다른 곳에서 찾는 것이 더 자연스럽게 보일 수도 있습니다. 실제로 그것은 환상입니다. 우리 모두는 인간 사물의 유한성과 약점을 알고 있습니다. 그보다 훨씬 더 나은 것은 당신의 말씀을 나타내기 위해 사람의 말을 선택하시고, 우리에게 당신의 힘을 주시기 위해 약한 성찬의 표징을 선택하신 하느님을 신뢰하는 것입니다. 하늘의 일을 이해하려면 초인적인 노력이 필요하지 않습니다. 하나님을 알고자 하는 사람은 그분의 아들을 알아야 합니다. 예수님께서는 자기 외에는 아버지를 본 자가 없다고 분명히 말씀하셨습니다. 그리고 그분은 빌립에게 이렇게 말씀하실 것입니다. “나를 본 사람은 아버지를 본 것입니다”(요한 14,9). 하느님의 신비를 이해하고자 하는 사람은 누구나 예수님을 만나야 하며, 그분의 말씀과 복음으로 마음을 감동시켜야 합니다. 이 말씀을 듣는 사람은 누구든지 하나님께 이끌려 영원한 떡을 받습니다. 예수님께서 분명히 말씀하신 것처럼, “나는 생명의 떡이니 내게 오는 자는 결코 주리지 아니할 터이요 나를 믿는 자는 영원히 목마르지 아니하리라”. 두 제자처럼 마음의 눈이 열리는 성찬 전례에 참여할 때마다 우리가 경험하는 신비입니다. 이것이 부활하신 분을 만나는 신자들의 방식입니다.
أنا هو الخبز الحي
الإنجيل (يوحنا 6، 44 – 51)
في ذلك الوقت قال يسوع للجموع: «لا يقدر أحد أن يأتي إليّ إن لم يجتذبه الآب الذي أرسلني. وأنا أقيمه في اليوم الأخير. إنه مكتوب في الأنبياء: "والجميع سيكونون من الله". فمن سمع للآب وتعلم يقبل إلي. ليس لأن أحداً رأى الآب؛ وحده الذي يأتي من عند الله رأى الآب. الحق الحق أقول لكم من يؤمن فله الحياة الأبدية. النهاية. آباؤكم أكلوا المن في البرية وماتوا. هذا هو الخبز النازل من السماء، كل من يأكله لا يموت. أنا هو الخبز الحي الذي نزل من السماء. إن أكل أحد هذا الخبز فإنه يحيا إلى الأبد، والخبز الذي أنا أعطيه هو جسدي من أجل حياة العالم".
التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا
يستمر الإنجيل في تقديم خطاب يسوع لنا في مجمع كفرناحوم. يوضح يسوع في بداية المقطع أنه لا يمكن لأحد أن يفهم سره بدون الإيمان الذي يعطيه الآب نفسه. الإيمان إذن ليس ثمرة جهد الرجال الذين ربما يلتزمون بممارسة الحياة الفاضلة. الإيمان يبدأ بالله: "لا يستطيع أحد - كما يقول يسوع - أن يأتي إليّ إن لم يمنحه الآب". إن هذا المجيء إلى يسوع ليس مسألة فكرية بحتة، ولا هو عضوية في جماعة منظمة لغرض ما. نذهب إلى يسوع بجاذبية العقل والقلب، بالقناعة والعاطفة. الإيمان هو مسألة محبة كاملة والتزام جذاب. وهذا يحدث بطرق مختلفة، ولكنها جميعًا تتطلب لقاءً مع يسوع يمكن أن يتوسط فيه أخ، وأخت، وشخص فقير، وتجربة صلاة وأيضًا من خلال الإصغاء للإنجيل. إن الاقتباس المجاني الذي قاله يسوع عن النبي إشعياء (54، 13): "ويكون الجميع في تعليم من الله"، يذكّر بأولوية الإصغاء في سياق الإيمان. يقترح يسوع أن اللقاء مع الله له طريق مميز في الإصغاء المنفتح لكلمته. في الواقع، هناك قوة جاذبة في كلماته: فهي توسع الفكر والقلب، وتعرّفنا على خطة الله العظيمة للعالم، وتقربنا من يسوع، ومن قلبه، وعقله، وتسمح لنا للمشاركة في عمل يسوع ذاته بين البشر. ولهذا السبب يقول: "من سمع للآب وتعلّم يقبل إليّ"، أي يكتشف معنى الحياة وينال الغذاء الذي يغذيها. من الصعب حقًا أن نعتقد أن الله يستطيع أن يظهر ذاته من خلال ضعف الكلمات الإنجيلية، وأن محبته يمكن لمسها من خلال محبة أبنائه. قد يبدو من الطبيعي أن نبحث في مكان آخر، في يقينيات أكثر صلابة على ما يبدو، عن غذاء حياتنا، عن اليقين والعواطف التي يمكن أن تضمن السعادة والدعم. في الواقع، هذا وهم، فكلنا نعرف مدى محدودية الأشياء البشرية وضعفها. من الأفضل أن نثق بدلاً من ذلك بالله الذي اختار كلمات الإنسان لإظهار كلمته، واختار العلامات الأسراريّة الضعيفة ليمنحنا قوته. ليست هناك حاجة لجهود خارقة للطبيعة لكي تتمكن من فهم أمور السماء. ومن يريد أن يعرف الله، عليه أن يعرف ابنه. يوضح يسوع أنه لم يرى أحد الآب سواه. وسيقول لفيلبس: "من رآني فقد رأى الآب" (يو 14: 9). من يريد أن يفهم سر الله، عليه أن يلتقي بيسوع، ويجب أن يترك قلبه يتأثر بكلمته، بالإنجيل. ومن يسمع هذه الكلمة ينجذب إلى الله وينال خبز الأبدية، كما يقول يسوع بوضوح: "أنا هو خبز الحياة، من يقبل إلي فلا يجوع، ومن يؤمن بي فلا يعطش أبدًا!". إنه السر الذي نختبره في كل مرة نشترك فيها في القداس الإفخارستي حيث تنفتح عيون القلب مثل التلميذين. إنها طريقة المؤمنين للقاء القائم من بين الأموات.
मैं जीवित रोटी हूँ
सुसमाचार (जेएन 6,44-51)
उस समय, यीशु ने भीड़ से कहा: “कोई मेरे पास नहीं आ सकता जब तक पिता जिसने मुझे भेजा है उसे खींच न ले; और मैं उसे अन्तिम दिन फिर जिला उठाऊंगा। भविष्यद्वक्ताओं में लिखा है: "और सब कुछ परमेश्वर की ओर से सिखाया जाएगा।" जिसने पिता की बात सुनी है और उससे सीखा है वह मेरे पास आता है। इसलिए नहीं कि किसी ने पिता को देखा है; केवल वही जो परमेश्वर की ओर से आया है, उसने पिता को देखा है। मैं तुम से सच सच कहता हूं, जो विश्वास करता है अनन्त जीवन उसी का है। मैं जीवन की रोटी हूँ. तुम्हारे पुरखाओं ने जंगल में मन्ना खाया, और मर गए; यह वह रोटी है जो स्वर्ग से उतरती है, ताकि जो कोई उसे खाए वह न मरे। मैं वह जीवित रोटी हूं जो स्वर्ग से उतरी है। यदि कोई यह रोटी खाएगा तो वह सर्वदा जीवित रहेगा, और जो रोटी मैं जगत के जीवन के निमित्त उसे दूंगा वह मेरा मांस है।”
मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी
सुसमाचार हमें कफरनहूम के आराधनालय में यीशु के भाषण को प्रस्तुत करना जारी रखता है। परिच्छेद की शुरुआत में यीशु ने स्पष्ट किया कि कोई भी उसके रहस्य को उस विश्वास के बिना नहीं समझ सकता जो पिता स्वयं देता है। इसलिए विश्वास उन लोगों के प्रयासों का फल नहीं है जो शायद एक सदाचारी जीवन का अभ्यास करने के लिए प्रतिबद्ध हैं। विश्वास की शुरुआत ईश्वर में होती है: "कोई भी - यीशु कहते हैं - मेरे पास तब तक नहीं आ सकता जब तक कि उसे पिता द्वारा इसकी अनुमति न दी जाए"। यीशु के पास आना पूरी तरह से बौद्धिक मामला नहीं है, न ही यह किसी उद्देश्य के लिए आयोजित समूह की सदस्यता है। हम मन और हृदय के आकर्षण, दृढ़ विश्वास और जुनून के साथ यीशु के पास जाते हैं। आस्था संपूर्ण प्रेम, आकर्षक प्रतिबद्धता का प्रश्न है। और यह अलग-अलग तरीकों से होता है, लेकिन उन सभी को यीशु के साथ मुठभेड़ की आवश्यकता होती है जिसे एक भाई, एक बहन, एक गरीब व्यक्ति, प्रार्थना का अनुभव और सुसमाचार सुनकर भी मध्यस्थ किया जा सकता है। यीशु ने भविष्यवक्ता यशायाह (54.13) के बारे में जो मुक्त उद्धरण दिया है: "और सब कुछ भगवान द्वारा सिखाया जाएगा", विश्वास के संदर्भ में सुनने की प्रधानता को याद दिलाता है। यीशु सुझाव देते हैं कि ईश्वर के साथ साक्षात्कार के लिए उसके वचन को खुले तौर पर सुनना एक विशेषाधिकार प्राप्त मार्ग है। उनके शब्दों में, वास्तव में, एक आकर्षक शक्ति है: वे दिमाग और दिल को व्यापक बनाते हैं, वे हमें दुनिया के लिए भगवान की महान योजना से परिचित कराते हैं, वे हमें यीशु के करीब लाते हैं, उनके दिल के करीब लाते हैं, उनके दिमाग के करीब लाते हैं, वे हमें अनुमति देते हैं मनुष्यों के बीच यीशु के कार्य में भाग लेना। इस कारण से वह कहते हैं: "जिसने पिता की बात सुनी है और उससे सीखा है वह मेरे पास आता है", अर्थात, वह जीवन का अर्थ खोजता है और इससे मिलने वाला पोषण प्राप्त करता है। यह सोचना वास्तव में कठिन है कि ईश्वर स्वयं को सुसमाचार के शब्दों की कमजोरी के माध्यम से प्रस्तुत कर सकता है, कि उसके प्रेम को उसके बच्चों के प्रेम के माध्यम से छुआ जा सकता है। हमारे जीवन के पोषण के लिए कहीं और, जाहिरा तौर पर कहीं अधिक ठोस निश्चितताओं में, उन निश्चितताओं और स्नेहों की ओर देखना अधिक स्वाभाविक लग सकता है जो खुशी और समर्थन की गारंटी दे सकते हैं। वास्तव में यह एक भ्रम है, हम सभी मानवीय चीजों की सीमितता और कमजोरी को जानते हैं। इसके बजाय उस ईश्वर पर भरोसा करना कहीं बेहतर है जिसने अपने वचन को प्रकट करने के लिए मनुष्य के शब्दों को चुना, जिसने हमें अपनी ताकत देने के लिए कमजोर पवित्र संकेतों को चुना। स्वर्ग की चीज़ों को समझने में सक्षम होने के लिए अलौकिक प्रयासों की कोई आवश्यकता नहीं है। जो कोई परमेश्वर को जानना चाहता है उसे उसके पुत्र को अवश्य जानना चाहिए। यीशु यह स्पष्ट करते हैं कि उनके अलावा किसी ने भी पिता को नहीं देखा है। और वह फिलिप्पुस से कहेगा: "जिस ने मुझे देखा है, उस ने पिता को देखा है" (यूहन्ना 14:9)। जो कोई भी ईश्वर के रहस्य को समझना चाहता है उसे यीशु से मिलना चाहिए, उसके वचन से, सुसमाचार से उसके हृदय को छूना चाहिए। जो कोई भी इस शब्द को सुनता है वह भगवान से आकर्षित होता है और अनंत काल की रोटी प्राप्त करता है, जैसा कि यीशु स्पष्ट रूप से कहते हैं: "मैं जीवन की रोटी हूं; जो कोई मेरे पास आएगा वह कभी भूखा नहीं रहेगा और जो मुझ पर विश्वास करेगा वह कभी प्यासा नहीं होगा!"। यह वह रहस्य है जिसे हम हर बार अनुभव करते हैं जब हम यूचरिस्टिक लिटुरजी में भाग लेते हैं जहां हृदय की आंखें दो शिष्यों की तरह खुलती हैं। यह विश्वासियों का पुनर्जीवित व्यक्ति से मिलने का तरीका है।
Jestem chlebem żywym
Ewangelia (J 6,44-51)
W tym czasie Jezus rzekł do tłumu: «Nikt nie może przyjść do mnie, jeśli go nie pociągnie Ojciec, który mnie posłał; i wskrzeszę go w dniu ostatecznym. Napisano u proroków: „I wszyscy będą nauczani przez Boga”. Ktokolwiek słuchał Ojca i uczył się od Niego, przychodzi do Mnie. Nie dlatego, że ktoś widział Ojca; tylko ten, który pochodzi od Boga, widział Ojca. Zaprawdę, zaprawdę powiadam wam, kto wierzy, ma życie wieczne. Jestem chlebem życia. Wasi przodkowie jedli mannę na pustyni i pomarli; To jest chleb, który z nieba zstępuje, aby każdy, kto go spożywa, nie umarł. Jestem chlebem żywym, który zstąpił z nieba. Jeśli ktoś spożywa ten chleb, będzie żył na wieki, a chlebem, który Ja dam, jest moje ciało za życie świata”.
Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii
Ewangelia w dalszym ciągu przedstawia nam przemówienie Jezusa w synagodze w Kafarnaum. Na początku tego fragmentu Jezus wyjaśnia, że nikt nie może zrozumieć Jego tajemnicy bez wiary, jaką daje sam Ojciec. Wiara nie jest zatem owocem wysiłku ludzi, którzy być może zobowiązali się do praktykowania cnotliwego życia. Wiara ma swój początek w Bogu: „Nikt – mówi Jezus – nie może przyjść do Mnie, jeśli mu to nie jest dane od Ojca”. To przyjście do Jezusa nie jest sprawą czysto intelektualną, ani też nie jest przynależnością do grupy zorganizowanej w jakimś celu. Przychodzimy do Jezusa z przyciąganiem umysłu i serca, z przekonaniem i pasją. Wiara jest kwestią całkowitej miłości, angażującego zaangażowania. A dzieje się to na różne sposoby, ale wszystkie wymagają spotkania z Jezusem, w którym może pośredniczyć brat, siostra, ubogi człowiek, doświadczenie modlitwy, a także słuchanie Ewangelii. Swobodny cytat, jaki Jezus czyni o proroku Izajaszu (54,13): „I wszyscy będą nauczani przez Boga”, przypomina o prymacie słuchania w kontekście wiary. Jezus sugeruje, że spotkanie z Bogiem ma uprzywilejowaną drogę w otwartym słuchaniu Jego Słowa. W jego słowach rzeczywiście jest siła przyciągająca: poszerzają umysł i serce, wprowadzają nas w wielki plan Boga dla świata, przybliżają nas do Jezusa, do Jego serca, do Jego umysłu, pozwalają nam uczestniczyć w samym działaniu Jezusa wśród ludzi. Dlatego stwierdza: „Kto słucha Ojca i uczy się od Niego, przychodzi do Mnie”, to znaczy odkrywa sens życia i otrzymuje pokarm, który ono podtrzymuje. Naprawdę trudno pomyśleć, że Bóg może ukazać się poprzez słabość słów ewangelicznych, że Jego miłość może zostać dotknięta poprzez miłość do Jego dzieci. Bardziej naturalne może wydawać się szukanie gdzie indziej, w pozornie znacznie solidniejszych pewnikach, pożywienia dla naszego życia, pewności i uczuć, które mogą zagwarantować szczęście i wsparcie. W rzeczywistości jest to iluzja, wszyscy znamy skończoność i słabość rzeczy ludzkich. O wiele lepiej jest zamiast tego zaufać Bogu, który wybrał słowa człowieka, aby zamanifestować swoje Słowo, który wybrał słabe znaki sakramentalne, aby dać nam swoją siłę. Aby zrozumieć sprawy niebiańskie, nie trzeba podejmować nadludzkich wysiłków. Kto chce poznać Boga, musi poznać Jego Syna. Jezus wyraźnie stwierdza, że nikt oprócz Niego nie widział Ojca. I powie Filipowi: „Kto mnie widział, widział Ojca” (J 14,9). Kto chce zrozumieć tajemnicę Boga, musi spotkać Jezusa, musi pozwolić, aby jego serce zostało poruszone Jego Słowem, Ewangelią. Kto słucha tego słowa, zostaje pociągnięty przez Boga i otrzymuje chleb wieczności, jak wyraźnie mówi Jezus: «Ja jestem chlebem życia; kto do mnie przychodzi, nigdy nie będzie głodny, a kto we mnie wierzy, nigdy nie będzie spragniony!». Jest to tajemnica, której doświadczamy za każdym razem, gdy uczestniczymy w Liturgii eucharystycznej, podczas której oczy serca otwierają się niczym dwaj uczniowie. Jest to droga wierzących na spotkanie Zmartwychwstałego.
আমি জীবন্ত রুটি
গসপেল (Jn 6,44-51)
সেই সময়ে, যীশু ভিড়কে বলেছিলেন: “কেউ আমার কাছে আসতে পারে না যতক্ষণ না পিতা যিনি আমাকে পাঠিয়েছেন, তিনি তাকে আকর্ষণ করেন না; শেষ দিনে আমি তাকে পুনরুত্থিত করব। এটা ভাববাদীদের মধ্যে লেখা আছে: "এবং সব ঈশ্বরের দ্বারা শেখানো হবে।" যে পিতার কথা শুনেছে এবং তার কাছ থেকে শিখেছে সে আমার কাছে আসে। কেউ পিতাকে দেখেছে বলে নয়; যিনি ঈশ্বরের কাছ থেকে এসেছেন তিনিই পিতাকে দেখেছেন৷ সত্যি, সত্যি, আমি তোমাদের বলছি, যে বিশ্বাস করে তার অনন্ত জীবন আছে৷ আমিই জীবনের রুটি। তোমাদের পূর্বপুরুষরা প্রান্তরে মান্না খেয়ে মারা গিয়েছিল; এই সেই রুটি যা স্বর্গ থেকে নেমে আসে, যাতে যে কেউ তা খায় সে মারা না যায়। আমি সেই জীবন্ত রুটি যা স্বর্গ থেকে নেমে এসেছে। যদি কেউ এই রুটি খায় তবে সে চিরকাল বেঁচে থাকবে এবং আমি যে রুটি দেব তা পৃথিবীর জীবনের জন্য আমার মাংস।"
Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য
সুসমাচার আমাদের কাফেরনাউমের সিনাগগে যিশুর বক্তৃতা দিয়ে আমাদের উপস্থাপন করে চলেছে। উত্তরণের শুরুতে যীশু স্পষ্ট করেছেন যে পিতা নিজে যে বিশ্বাস দেন তা ছাড়া কেউ তার রহস্য বুঝতে পারে না। বিশ্বাস তাই পুরুষদের প্রচেষ্টার ফল নয় যারা সম্ভবত একটি পুণ্যময় জীবন অনুশীলন করার জন্য নিজেদেরকে প্রতিশ্রুতিবদ্ধ করে। ঈশ্বরে বিশ্বাসের সূচনা: "কেউ - যীশু বলেন - আমার কাছে আসতে পারে না যদি না এটি পিতা তাকে মঞ্জুর করেন"। এটি যীশুর কাছে আসা একটি সম্পূর্ণরূপে বুদ্ধিবৃত্তিক বিষয় নয়, বা এটি কোন উদ্দেশ্যে সংগঠিত একটি দলের সদস্যতা নয়। আমরা যীশুর কাছে যাই মন ও হৃদয়ের আকর্ষণে, প্রত্যয় ও আবেগ নিয়ে। বিশ্বাস হল সম্পূর্ণ ভালবাসার, আকর্ষক অঙ্গীকারের প্রশ্ন। এবং এটি বিভিন্ন উপায়ে ঘটে, তবে তাদের সকলেরই যীশুর সাথে একটি সাক্ষাৎ প্রয়োজন যা একজন ভাই, একজন বোন, একজন দরিদ্র ব্যক্তি, প্রার্থনার অভিজ্ঞতা এবং গসপেল শোনার মাধ্যমে মধ্যস্থতা করা যেতে পারে। যীশু নবী ইশাইয়া (54.13) সম্পর্কে যে বিনামূল্যের উদ্ধৃতি দিয়েছেন: "এবং সমস্তই ঈশ্বরের দ্বারা শেখানো হবে", বিশ্বাসের প্রেক্ষাপটে শোনার আদিমতার কথা স্মরণ করে। যীশু পরামর্শ দেন যে ঈশ্বরের সাথে সাক্ষাতের একটি বিশেষ সুযোগ রয়েছে তাঁর বাক্য শোনার মাধ্যমে। তার কথায়, প্রকৃতপক্ষে, একটি আকর্ষণীয় শক্তি রয়েছে: তারা মন এবং হৃদয়কে প্রশস্ত করে, তারা আমাদেরকে বিশ্বের জন্য ঈশ্বরের মহান পরিকল্পনার সাথে পরিচয় করিয়ে দেয়, তারা আমাদের যীশুর কাছে, তার হৃদয়ে, তার মনের কাছে নিয়ে আসে, তারা আমাদের অনুমতি দেয়। পুরুষদের মধ্যে যীশুর খুব কর্মে অংশ নিতে। এই কারণে তিনি বলেছেন: "যে কেউ পিতার কথা শুনেছে এবং তাঁর কাছ থেকে শিখেছে সে আমার কাছে আসে", অর্থাৎ, সে জীবনের অর্থ আবিষ্কার করে এবং এটি যে পুষ্টি দেয় তা পায়। এটা ভাবা সত্যিই কঠিন যে ঈশ্বর ইভাঞ্জেলিক্যাল শব্দের দুর্বলতার মাধ্যমে নিজেকে উপস্থাপন করতে পারেন, যে তার ভালবাসা তার সন্তানদের ভালবাসার মাধ্যমে স্পর্শ করা যায়। আমাদের জীবনের পুষ্টির জন্য, সুখ এবং সমর্থনের নিশ্চয়তা দিতে পারে এমন নিশ্চিততা এবং স্নেহের জন্য, আপাতদৃষ্টিতে অনেক বেশি দৃঢ় নিশ্চিততায় অন্য কোথাও তাকানো আরও স্বাভাবিক বলে মনে হতে পারে। বাস্তবে এটা একটা ভ্রম, আমরা সবাই জানি মানুষের সসীমতা ও দুর্বলতা। এর পরিবর্তে একজন ঈশ্বরে বিশ্বাস করা আরও ভাল, যিনি তাঁর শব্দ প্রকাশ করার জন্য একজন মানুষের কথা বেছে নিয়েছেন, যিনি আমাদের শক্তি দেওয়ার জন্য দুর্বল ধর্মীয় লক্ষণগুলি বেছে নিয়েছেন। স্বর্গের জিনিস বুঝতে সক্ষম হওয়ার জন্য অতিমানবীয় প্রচেষ্টার প্রয়োজন নেই। যে ঈশ্বরকে জানতে চায় তার পুত্রকে জানতে হবে। ঈসা মসিহ স্পষ্ট করে দেন যে তিনি ছাড়া পিতাকে কেউ দেখেনি। এবং তিনি ফিলিপকে বলবেন: "যে আমাকে দেখেছে সে পিতাকে দেখেছে" (জন 14:9)। যে ব্যক্তি ঈশ্বরের রহস্য বুঝতে চায় তাকে অবশ্যই যীশুর সাথে দেখা করতে হবে, তার হৃদয়কে তার বাক্য দ্বারা, সুসমাচার দ্বারা স্পর্শ করতে হবে। যে কেউ এই শব্দটি শোনে সে ঈশ্বরের দ্বারা আকৃষ্ট হয় এবং অনন্তকালের রুটি পায়, যেমন যীশু স্পষ্টভাবে বলেছেন: "আমিই জীবনের রুটি; যে আমার কাছে আসে সে কখনই ক্ষুধার্ত হবে না এবং যে আমাকে বিশ্বাস করে সে কখনই তৃষ্ণার্ত হবে না!"। এটি সেই রহস্য যা আমরা যখনই ইউক্যারিস্টিক লিটার্জিতে অংশগ্রহণ করি তখন আমরা অনুভব করি যেখানে হৃদয়ের চোখ দুটি শিষ্যের মতো খোলা হয়। উত্থিত একজনের সাথে দেখা করার এটি বিশ্বাসীদের উপায়।
Ako ang tinapay na buhay
Ebanghelyo (Jn 6,44-51)
Noong panahong iyon, sinabi ni Jesus sa mga tao: «Walang sinumang makalalapit sa akin malibang ilapit siya ng Ama na nagpadala sa akin; at ibabangon ko siya sa huling araw. Nasusulat sa mga propeta: "At ang lahat ay tuturuan ng Diyos." Ang sinumang nakinig sa Ama at natuto sa kanya ay lumalapit sa akin. Hindi dahil may nakakita sa Ama; tanging ang nanggaling sa Diyos ang nakakita sa Ama. Katotohanan, katotohanang sinasabi ko sa iyo, ang sumasampalataya ay may buhay na walang hanggan. Ako ang tinapay ng buhay. Ang inyong mga magulang ay kumain ng manna sa ilang at namatay; Ito ang tinapay na bumababa mula sa langit, upang ang sinumang kumain nito ay hindi mamatay. Ako ang tinapay na buhay na bumaba mula sa langit. Kung ang sinumang kumain ng tinapay na ito ay mabubuhay siya magpakailanman at ang tinapay na ibibigay ko ay ang aking laman para sa buhay ng sanlibutan."
Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia
Ang Ebanghelyo ay patuloy na inilalahad sa atin ang pananalita ni Hesus sa sinagoga ng Capernaum. Sa simula ng sipi nilinaw ni Hesus na walang makakaunawa sa kanyang misteryo kung wala ang pananampalataya na ang Ama mismo ang nagbibigay. Samakatuwid, ang pananampalataya ay hindi bunga ng pagsisikap ng mga tao na marahil ay itinalaga ang kanilang sarili sa pagsasagawa ng isang banal na buhay. Ang pananampalataya ay may simula sa Diyos: "Walang sinuman - sabi ni Jesus - ang maaaring lumapit sa akin maliban kung ito ay ipinagkaloob sa kanya ng Ama". Ang pagpunta kay Jesus ay hindi isang purong intelektwal na bagay, ni ito ay pagiging kasapi sa isang grupo na inorganisa para sa ilang layunin. Pumunta tayo kay Hesus na may akit ng isip at puso, nang may pananalig at pagsinta. Ang pananampalataya ay isang tanong ng kabuuang pagmamahal, ng pakikipag-ugnayan. At ito ay nangyayari sa iba't ibang paraan, ngunit lahat sila ay nangangailangan ng pakikipagtagpo kay Hesus na maaaring mamagitan ng isang kapatid na lalaki, isang kapatid na babae, isang mahirap na tao, isang karanasan sa panalangin at gayundin sa pamamagitan ng pakikinig sa Ebanghelyo. Ang libreng pagsipi na ginawa ni Jesus tungkol sa propetang si Isaias (54.13): "At ang lahat ay tuturuan ng Diyos", ay nagpapagunita sa kaunahan ng pakikinig sa konteksto ng pananampalataya. Iminumungkahi ni Jesus na ang pakikipagtagpo sa Diyos ay may isang magandang landas sa bukas na pakikinig sa kaniyang Salita. Sa kanyang mga salita, sa katunayan, mayroong isang kaakit-akit na puwersa: pinalalawak nila ang isip at puso, ipinakilala nila sa atin ang dakilang plano ng Diyos para sa mundo, inilalapit nila tayo kay Hesus, sa kanyang puso, sa kanyang isipan, pinahihintulutan nila tayo. upang makibahagi sa mismong pagkilos ni Jesus sa mga tao. Dahil dito, sinabi niya: "Ang sinumang nakinig sa Ama at natuto mula sa kanya ay lumalapit sa akin", ibig sabihin, natutuklasan niya ang kahulugan ng buhay at natatanggap ang pagpapakain na itinataguyod nito. Talagang mahirap isipin na ang Diyos ay maaaring magpakita ng kanyang sarili sa pamamagitan ng kahinaan ng mga evangelical na salita, na ang kanyang pag-ibig ay maaaring maantig sa pamamagitan ng pag-ibig ng kanyang mga anak. Maaaring mukhang mas natural na tumingin sa ibang lugar, sa tila mas matibay na katiyakan, para sa pagpapakain para sa ating buhay, ang mga katiyakan at pagmamahal na magagarantiya ng kaligayahan at suporta. Sa totoo lang isa itong ilusyon, alam nating lahat ang finiteness at kahinaan ng mga bagay ng tao. Higit na mabuti ay sa halip ay magtiwala sa isang Diyos na pumili ng mga salita ng isang tao upang ipakita ang kanyang Salita, na pinili ang mahihinang mga tanda ng sakramento upang bigyan tayo ng kanyang lakas. Hindi na kailangan ng higit sa tao na pagsisikap upang maunawaan ang mga bagay sa langit. Ang sinumang gustong makilala ang Diyos ay dapat makilala ang kanyang Anak. Nilinaw ni Jesus na walang nakakita sa Ama maliban sa kanya. At sasabihin niya kay Felipe: "Ang nakakita sa akin ay nakakita sa Ama" (Jn 14:9). Ang sinumang nagnanais na maunawaan ang misteryo ng Diyos ay dapat makipagkita kay Hesus, dapat hayaan ang kanyang puso na maantig ng kanyang Salita, ng Ebanghelyo. Ang sinumang nakikinig sa salitang ito ay naaakit ng Diyos at tumatanggap ng tinapay ng kawalang-hanggan, tulad ng sinabi ni Hesus: "Ako ang tinapay ng buhay; sinumang lalapit sa akin ay hindi magugutom at sinumang naniniwala sa akin ay hindi na mauuhaw!". Ito ang misteryo na ating nararanasan sa tuwing tayo ay nakikibahagi sa Eukaristiya Liturhiya kung saan ang mga mata ng puso ay nagbubukas tulad ng dalawang alagad. Ito ang paraan ng mga mananampalataya upang makilala ang Nabuhay na Mag-isa.
Я хліб живий
Євангеліє (Йо. 6,44-51)
Того часу Ісус сказав до натовпу: «Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, що послав Мене, не притягне його; і Я воскрешу його в останній день. У пророків написано: «І всі будуть навчені Богом». Кожен, хто слухав Отця і навчився від Нього, приходить до Мене. Не тому, що хтось бачив Отця; тільки той, хто походить від Бога, бачив Отця. Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує, той має життя вічне. Я – хліб життя. Батьки ваші їли манну в пустині й померли; Це той хліб, що з неба сходить, щоб той, хто його їсть, не вмер. Я хліб живий, що з неба зійшов. Хто їстиме цей хліб, той житиме вічно, а хліб, що Я дам, це Моє тіло за життя світу».
Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія
Євангеліє продовжує представляти нам промову Ісуса в синагозі Капернаума. На початку уривку Ісус пояснює, що ніхто не може зрозуміти Його таємницю без віри, яку дає сам Отець. Отже, віра не є плодом зусиль людей, які, можливо, зобов’язуються жити чеснотним життям. Віра має свій початок у Бозі: «Ніхто, – каже Ісус, – не може прийти до Мене, якщо це не буде йому дано від Отця». Цей прихід до Ісуса не є суто інтелектуальним питанням і не є членством у групі, організованій з певною метою. Ми йдемо до Ісуса з потягом розуму і серця, з переконанням і пристрастю. Віра — це питання цілковитої любові, залучливої відданості. І це відбувається по-різному, але всі вони вимагають зустрічі з Ісусом, яка може бути посередником брата, сестри, бідної людини, досвіду молитви, а також через слухання Євангелія. Вільна цитата, яку Ісус робить про пророка Ісаю (54.13): «І всі будуть навчені Богом», нагадує про першість слухання в контексті віри. Ісус припускає, що зустріч з Богом має привілейований шлях у відкритому слуханні Його Слова. У його словах насправді є якась приваблива сила: вони розширюють розум і серце, знайомлять нас із великим планом Бога щодо світу, наближають нас до Ісуса, до Його серця, до Його розуму, дозволяють нам брати участь у самій дії Ісуса серед людей. З цієї причини він каже: «Хто слухав Отця і навчився від Нього, приходить до Мене», тобто відкриває сенс життя і отримує поживу, яку воно підтримує. Справді важко подумати, що Бог може представити себе через слабкість євангельських слів, що Його любов може бути зворушена через любов Його дітей. Може здатися більш природним шукати живлення для нашого життя деінде, у, очевидно, набагато більш твердих впевненостях, впевненості та прихильності, які можуть гарантувати щастя та підтримку. Насправді це ілюзія, ми всі знаємо обмеженість і слабкість людських речей. Набагато краще натомість довіритися Богові, Який обрав слова людини, щоб виявити своє Слово, Який обрав слабкі сакраментальні знаки, щоб дати нам Свою силу. Немає потреби в надлюдських зусиллях, щоб зрозуміти небесне. Хто хоче пізнати Бога, повинен пізнати Його Сина. Ісус чітко пояснює, що ніхто не бачив Отця, крім нього. І скаже Пилипу: «Хто бачив Мене, бачив Отця» (Йо. 14, 9). Той, хто хоче зрозуміти таємницю Бога, повинен зустрітися з Ісусом, повинен дозволити своєму серцю торкнутися Його Слову, Євангелії. Кожен, хто слухає це слово, приваблюється Богом і отримує хліб вічний, як ясно говорить Ісус: «Я є хліб життя; хто до Мене приходить, не буде голодувати, і хто вірує в Мене, не буде спраглим!». Це таємниця, яку ми переживаємо щоразу, коли беремо участь у Євхаристійній Літургії, де відкриваються очі серця, як двоє учнів. Це шлях віруючих до зустрічі з Воскреслим.
Εγώ είμαι το ζωντανό ψωμί
Ευαγγέλιο (Ιω. 6,44-51)
Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς είπε στο πλήθος: «Κανείς δεν μπορεί να έρθει σε μένα αν δεν τον ελκύσει ο Πατέρας που με έστειλε. και θα τον αναστήσω την τελευταία μέρα. Είναι γραμμένο στους προφήτες: «Και όλοι θα διδαχθούν από τον Θεό». Όποιος άκουσε τον Πατέρα και έμαθε από αυτόν έρχεται σε εμένα. Όχι επειδή κάποιος έχει δει τον Πατέρα. μόνο αυτός που προέρχεται από τον Θεό έχει δει τον Πατέρα. Αλήθεια, αλήθεια, σας λέω, όποιος πιστεύει έχει αιώνια ζωή. Είμαι το ψωμί της ζωής. Οι πατέρες σας έφαγαν μάννα στην έρημο και πέθαναν. Αυτό είναι το ψωμί που κατεβαίνει από τον ουρανό, για να μην πεθάνει όποιος το φάει. Είμαι ο ζωντανός άρτος που κατέβηκε από τον ουρανό. Αν κάποιος φάει αυτό το ψωμί, θα ζήσει για πάντα και το ψωμί που θα δώσω είναι η σάρκα μου για τη ζωή του κόσμου».
Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia
Το Ευαγγέλιο συνεχίζει να μας παρουσιάζει την ομιλία του Ιησού στη συναγωγή της Καπερναούμ. Στην αρχή της περικοπής ο Ιησούς διευκρινίζει ότι κανείς δεν μπορεί να καταλάβει το μυστήριό του χωρίς την πίστη που δίνει ο ίδιος ο Πατέρας. Η πίστη επομένως δεν είναι ο καρπός της προσπάθειας των ανθρώπων που ίσως δεσμεύονται να ασκούν μια ενάρετη ζωή. Η πίστη έχει την αρχή της στον Θεό: «Κανείς – λέει ο Ιησούς – δεν μπορεί να έρθει σε μένα αν δεν του δοθεί από τον Πατέρα». Αυτός ο ερχομός στον Ιησού δεν είναι ένα καθαρά πνευματικό θέμα, ούτε είναι μέλος μιας ομάδας οργανωμένης για κάποιο σκοπό. Πηγαίνουμε στον Ιησού με την έλξη του νου και της καρδιάς, με πεποίθηση και πάθος. Η πίστη είναι ζήτημα απόλυτης αγάπης, αφοσίωσης. Και αυτό συμβαίνει με διαφορετικούς τρόπους, αλλά όλοι απαιτούν μια συνάντηση με τον Ιησού που μπορεί να μεσολαβήσει ένας αδελφός, μια αδελφή, ένας φτωχός, μια εμπειρία προσευχής και επίσης ακούγοντας το Ευαγγέλιο. Η δωρεάν παράθεση που κάνει ο Ιησούς για τον προφήτη Ησαΐα (54.13): «Και όλα θα διδαχθούν από τον Θεό», υπενθυμίζει την υπεροχή της ακρόασης στο πλαίσιο της πίστης. Ο Ιησούς προτείνει ότι η συνάντηση με τον Θεό έχει ένα προνομιακό μονοπάτι στην ανοιχτή ακρόαση του Λόγου του. Στα λόγια του, μάλιστα, υπάρχει μια ελκυστική δύναμη: διευρύνουν το μυαλό και την καρδιά, μας εισάγουν στο μεγάλο σχέδιο του Θεού για τον κόσμο, μας φέρνουν πιο κοντά στον Ιησού, στην καρδιά του, στο μυαλό του, μας επιτρέπουν να συμμετάσχουν στην ίδια τη δράση του Ιησού μεταξύ των ανθρώπων. Για το λόγο αυτό αναφέρει: «Όποιος άκουσε τον Πατέρα και έμαθε από αυτόν έρχεται σε μένα», δηλαδή ανακαλύπτει το νόημα της ζωής και λαμβάνει την τροφή που αυτή συντηρεί. Είναι πραγματικά δύσκολο να σκεφτεί κανείς ότι ο Θεός μπορεί να παρουσιαστεί μέσα από την αδυναμία των ευαγγελικών λόγων, ότι η αγάπη του μπορεί να αγγίξει την αγάπη των παιδιών του. Μπορεί να φαίνεται πιο φυσικό να ψάξουμε αλλού, σε φαινομενικά πολύ πιο σταθερές βεβαιότητες, για την τροφή της ζωής μας, τις βεβαιότητες και τις στοργές που μπορούν να εγγυηθούν την ευτυχία και την υποστήριξη. Στην πραγματικότητα είναι μια ψευδαίσθηση, όλοι γνωρίζουμε το πεπερασμένο και την αδυναμία των ανθρώπινων πραγμάτων. Είναι πολύ καλύτερο να εμπιστευόμαστε αντί αυτού έναν Θεό που επέλεξε τα λόγια ενός ανθρώπου για να φανερώσει τον Λόγο του, ο οποίος επέλεξε τα αδύναμα μυστηριακά σημεία για να μας δώσει τη δύναμή του. Δεν χρειάζονται υπεράνθρωπες προσπάθειες για να μπορέσουμε να κατανοήσουμε τα πράγματα του ουρανού. Όποιος θέλει να γνωρίσει τον Θεό πρέπει να γνωρίσει τον Υιό του. Ο Ιησούς ξεκαθαρίζει ότι κανείς δεν έχει δει τον Πατέρα εκτός από αυτόν. Και θα πει στον Φίλιππο: «Όποιος με είδε, είδε τον Πατέρα» (Ιω. 14,9). Όποιος θέλει να καταλάβει το μυστήριο του Θεού πρέπει να συναντήσει τον Ιησού, να αφήσει την καρδιά του να αγγίξει τον Λόγο του, από το Ευαγγέλιο. Όποιος ακούει αυτόν τον λόγο ελκύεται από τον Θεό και λαμβάνει τον άρτο της αιωνιότητας, όπως λέει ξεκάθαρα ο Ιησούς: «Εγώ είμαι ο άρτος της ζωής· όποιος έρθει σε μένα δεν θα πεινάσει ποτέ και όποιος πιστεύει σε μένα δεν θα διψάσει ποτέ!». Είναι το μυστήριο που βιώνουμε κάθε φορά που συμμετέχουμε στην Ευχαριστιακή Λειτουργία όπου τα μάτια της καρδιάς ανοίγονται όπως οι δύο μαθητές. Είναι ο τρόπος των πιστών να συναντήσουν τον Αναστημένο.
Mimi ndimi mkate ulio hai
Injili ( Yoh 6,44-51 )
Wakati huo, Yesu aliuambia umati hivi: “Hakuna awezaye kuja kwangu isipokuwa Baba aliyenituma amvute yeye; nami nitamfufua siku ya mwisho. Imeandikwa katika manabii: "Na wote watafundishwa na Mungu." Yeyote ambaye amemsikiliza Baba na kujifunza kutoka kwake huja kwangu. Si kwa sababu mtu ye yote amemwona Baba; ila yeye atokaye kwa Mungu ndiye aliyemwona Baba. Amin, amin, nawaambia, aaminiye yuna uzima wa milele. Mimi ndimi mkate wa uzima. Baba zenu walikula mana kule jangwani, wakafa; Huu ndio mkate unaoshuka kutoka mbinguni, ili yeyote anayeula asife. Mimi ndimi mkate ulio hai ulioshuka kutoka mbinguni. Mtu akila mkate huu ataishi milele na mkate nitakaotoa mimi ni mwili wangu kwa ajili ya uzima wa ulimwengu."
Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia
Injili inaendelea kutuletea hotuba ya Yesu katika sinagogi la Kapernaumu. Mwanzoni mwa kifungu Yesu anafafanua kwamba hakuna mtu anayeweza kuelewa siri yake bila imani ambayo Baba mwenyewe hutoa. Kwa hiyo imani si tunda la juhudi za watu ambao labda wanajitolea kuishi maisha ya wema. Imani ina mwanzo wake kwa Mungu: "Hakuna mtu - anasema Yesu - anaweza kuja kwangu isipokuwa amejaliwa na Baba". Kuja huku kwa Yesu si jambo la kiakili tu, wala si uanachama katika kundi lililopangwa kwa kusudi fulani. Tunamwendea Yesu kwa mvuto wa akili na moyo, kwa usadikisho na shauku. Imani ni swali la upendo kamili, wa kujitolea kujishughulisha. Na hii hutokea kwa njia tofauti, lakini zote zinahitaji kukutana na Yesu ambayo inaweza kuwa mpatanishi na ndugu, dada, maskini, uzoefu wa maombi na pia kwa kusikiliza Injili. Nukuu ya bure ambayo Yesu anafanya juu ya nabii Isaya (54:13): "Na wote watafundishwa na Mungu", inakumbusha ubora wa kusikiliza katika muktadha wa imani. Yesu anapendekeza kwamba kukutana na Mungu kuna njia ya pendeleo katika kusikiliza Neno lake waziwazi. Kwa maneno yake, kwa kweli, kuna nguvu ya kuvutia: yanapanua akili na moyo, yanatujulisha mpango mkuu wa Mungu kwa ulimwengu, yanatuleta karibu na Yesu, kwa moyo wake, kwa akili yake, yanaturuhusu. kushiriki katika tendo lenyewe la Yesu kati ya wanadamu. Kwa sababu hiyo anasema: “Yeyote aliyemsikiliza Baba na kujifunza kutoka kwake huja kwangu”, yaani, anagundua maana ya maisha na kupokea lishe inayotegemezwa nayo. Kwa kweli ni vigumu kufikiri kwamba Mungu anaweza kujionyesha kwa njia ya udhaifu wa maneno ya Kiinjili, kwamba upendo wake unaweza kuguswa kwa njia ya upendo wa watoto wake. Huenda ikaonekana kuwa jambo la kawaida zaidi kuangalia mahali pengine, kwa uhakika ulio thabiti zaidi, kwa ajili ya lishe ya maisha yetu, uhakika na mapenzi ambayo yanaweza kutuhakikishia furaha na utegemezo. Kwa kweli ni udanganyifu, sote tunajua ukomo na udhaifu wa mambo ya kibinadamu. Bora zaidi ni badala yake kumwamini Mungu aliyechagua maneno ya mtu ili kudhihirisha Neno lake, ambaye alichagua ishara dhaifu za sakramenti ili kutupa nguvu zake. Hakuna haja ya jitihada za nguvu zinazopita za kibinadamu kuweza kuelewa mambo ya mbinguni. Yeyote anayetaka kumjua Mungu lazima amjue Mwana wake. Yesu anaweka wazi kwamba hakuna mtu ambaye amemwona Baba isipokuwa yeye. Naye atamwambia Filipo: “Aliyeniona mimi amemwona Baba” (Yn 14:9). Yeyote anayetaka kuelewa siri ya Mungu lazima akutane na Yesu, lazima moyo wake uguswe na Neno lake, kwa Injili. Yeyote anayesikiliza neno hili anavutiwa na Mungu na kupokea mkate wa umilele, kwani Yesu anasema waziwazi: "Mimi ndimi mkate wa uzima; yeyote ajaye kwangu hataona njaa kamwe na yeyote aniaminiye hataona kiu kamwe!". Ni fumbo tunaloliona kila tunaposhiriki katika Liturujia ya Ekaristi ambapo macho ya mioyo yanafumbuliwa kama wale wanafunzi wawili. Ni njia ya waumini kukutana na Aliyefufuka.
Tôi là bánh hằng sống
Tin Mừng (Ga 6,44-51)
Khi đó, Chúa Giêsu nói với đám đông: “Không ai có thể đến với tôi nếu Chúa Cha, Đấng sai tôi, không lôi kéo người ấy; và tôi sẽ nuôi anh ta vào ngày cuối cùng. Nó được viết trong các nhà tiên tri: "Và tất cả sẽ được Thiên Chúa dạy dỗ." Ai đã nghe Cha và học theo Ngài thì đến với Ta. Không phải vì có ai đã thấy Cha; chỉ có ai đến từ Thiên Chúa mới thấy được Chúa Cha. Quả thật, quả thật, ta nói cùng các ngươi, ai tin thì được sự sống đời đời. Tôi là chiếc bánh mì của cuộc đời. Tổ phụ các ngươi đã ăn ma-na trong đồng vắng và đã chết; Đây là bánh từ trời xuống, để ai ăn bánh này sẽ không chết. Tôi là bánh hằng sống từ trời xuống. Ai ăn bánh này sẽ sống đời đời và bánh tôi sẽ ban chính là thịt tôi để cho thế gian được sống”.
Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia
Tin Mừng tiếp tục trình bày cho chúng ta bài diễn văn của Chúa Giêsu tại hội đường Capernaum. Ở đầu đoạn văn, Chúa Giêsu làm sáng tỏ rằng không ai có thể hiểu được mầu nhiệm của Người nếu không có đức tin mà chính Chúa Cha ban cho. Do đó, đức tin không phải là kết quả của nỗ lực của những người có lẽ cam kết thực hành một cuộc sống đạo đức. Đức tin bắt đầu từ Thiên Chúa: “Không ai – Chúa Giêsu nói – có thể đến với Tôi nếu Chúa Cha không ban cho họ”. Việc đến với Chúa Giêsu không phải là vấn đề thuần túy trí tuệ, cũng không phải là việc trở thành thành viên của một nhóm được tổ chức vì mục đích nào đó. Chúng ta đến với Chúa Giêsu với sự thu hút của tâm trí, với niềm xác tín và niềm đam mê. Đức tin là vấn đề của tình yêu trọn vẹn, của sự dấn thân dấn thân. Và điều này xảy ra theo những cách khác nhau, nhưng tất cả đều đòi hỏi một cuộc gặp gỡ với Chúa Giêsu, một cuộc gặp gỡ có thể được trung gian bởi một anh chị em, một người nghèo, một kinh nghiệm cầu nguyện và cả bằng cách lắng nghe Tin Mừng. Câu trích dẫn tự do mà Chúa Giêsu đưa ra về ngôn sứ Isaia (54:13): “Và tất cả sẽ được Thiên Chúa dạy dỗ”, nhắc lại tính ưu việt của việc lắng nghe trong bối cảnh đức tin. Chúa Giêsu gợi ý rằng cuộc gặp gỡ với Thiên Chúa là một con đường đặc biệt trong việc cởi mở lắng nghe Lời Ngài. Thật vậy, theo lời ngài, có một sức hấp dẫn: chúng mở rộng tâm trí và con tim, chúng giới thiệu cho chúng ta kế hoạch vĩ đại của Thiên Chúa dành cho thế giới, chúng đưa chúng ta đến gần Chúa Giêsu hơn, đến trái tim của Người, với tâm trí của Người, chúng cho phép chúng ta tham gia vào chính hành động của Chúa Giêsu giữa loài người. Vì lý do này, Người tuyên bố: “Ai đã lắng nghe Chúa Cha và học từ Người thì đến với Ta”, nghĩa là, người đó khám phá ra ý nghĩa của cuộc sống và nhận được dưỡng chất mà nó duy trì. Thật khó để nghĩ rằng Thiên Chúa có thể hiện diện qua sự yếu đuối của những lời Tin Mừng, rằng tình yêu của Ngài có thể được chạm tới qua tình yêu của con cái Ngài. Có vẻ tự nhiên hơn khi tìm kiếm ở nơi khác, trong những điều chắc chắn có vẻ vững chắc hơn nhiều, để tìm nguồn dinh dưỡng cho cuộc sống của chúng ta, những điều chắc chắn và tình cảm có thể đảm bảo hạnh phúc và sự hỗ trợ. Thực ra đó chỉ là ảo tưởng, chúng ta đều biết sự hữu hạn và yếu đuối của con người. Thay vào đó, tốt hơn hết là hãy tin tưởng vào một Thiên Chúa đã chọn lời nói của một người để thể hiện Lời của Người, Đấng đã chọn những dấu hiệu bí tích yếu ớt để ban cho chúng ta sức mạnh của Người. Không cần phải nỗ lực siêu phàm mới có thể hiểu được những điều trên trời. Ai muốn biết Thiên Chúa thì phải biết Con của Người. Chúa Giêsu nói rõ rằng không ai đã thấy Chúa Cha ngoại trừ Người. Và Người sẽ nói với Philipphê: “Ai thấy Thầy là thấy Chúa Cha” (Ga 14:9). Ai muốn hiểu mầu nhiệm Thiên Chúa thì phải gặp Chúa Giêsu, phải để cho Lời Người, Tin Mừng đánh động tâm hồn mình. Ai nghe lời này thì được Thiên Chúa thu hút và nhận được bánh hằng sống, như Chúa Giêsu đã nói rõ ràng: “Ta là bánh sự sống; ai đến với Ta sẽ không bao giờ đói và ai tin vào Ta sẽ không bao giờ khát!”. Đó là mầu nhiệm mà chúng ta cảm nghiệm được mỗi khi tham dự Phụng vụ Thánh Thể, nơi con mắt tâm hồn được mở ra như hai môn đệ. Đó là cách các tín hữu gặp gỡ Đấng Phục Sinh.
ഞാൻ ജീവനുള്ള അപ്പമാണ്
സുവിശേഷം (യോഹന്നാൻ 6,44-51)
ആ സമയത്ത്, യേശു ജനക്കൂട്ടത്തോട് പറഞ്ഞു: "എന്നെ അയച്ച പിതാവ് ആകർഷിച്ചില്ലെങ്കിൽ ആർക്കും എന്റെ അടുക്കൽ വരാൻ കഴിയില്ല; അവസാന നാളിൽ ഞാൻ അവനെ ഉയിർപ്പിക്കും. പ്രവാചകന്മാരിൽ ഇങ്ങനെ എഴുതിയിരിക്കുന്നു: "എല്ലാവരും ദൈവത്താൽ പഠിപ്പിക്കപ്പെടും." പിതാവിനെ ശ്രവിക്കുകയും അവനിൽ നിന്ന് പഠിക്കുകയും ചെയ്തവൻ എന്റെ അടുക്കൽ വരുന്നു. ആരും പിതാവിനെ കണ്ടതുകൊണ്ടല്ല; ദൈവത്തിൽനിന്നു വരുന്നവൻ മാത്രമേ പിതാവിനെ കണ്ടിട്ടുള്ളൂ. സത്യമായും സത്യമായും ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു, വിശ്വസിക്കുന്നവന് നിത്യജീവൻ ഉണ്ട്. ഞാൻ ജീവന്റെ അപ്പമാണ്. നിങ്ങളുടെ പിതാക്കന്മാർ മരുഭൂമിയിൽവെച്ചു മന്നാ തിന്നു മരിച്ചു; ഇതു തിന്നുന്നവൻ മരിക്കാതിരിക്കേണ്ടതിന്നു സ്വർഗ്ഗത്തിൽനിന്നു ഇറങ്ങിവരുന്ന അപ്പം ആകുന്നു. ഞാൻ സ്വർഗ്ഗത്തിൽ നിന്ന് ഇറങ്ങിവന്ന ജീവനുള്ള അപ്പമാണ്. ആരെങ്കിലും ഈ അപ്പം ഭക്ഷിച്ചാൽ അവൻ എന്നേക്കും ജീവിക്കും, ഞാൻ നൽകുന്ന അപ്പം ലോകത്തിന്റെ ജീവനുവേണ്ടി എന്റെ മാംസമാണ്.
മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം
കഫർണാമിലെ സിനഗോഗിൽ യേശു നടത്തിയ പ്രസംഗം സുവിശേഷം നമുക്ക് സമ്മാനിക്കുന്നത് തുടരുന്നു. പിതാവ് നൽകുന്ന വിശ്വാസമില്ലാതെ ആർക്കും തന്റെ രഹസ്യം മനസ്സിലാക്കാൻ കഴിയില്ലെന്ന് വാക്യത്തിന്റെ തുടക്കത്തിൽ യേശു വ്യക്തമാക്കുന്നു. അതിനാൽ, ഒരുപക്ഷെ സദ്ഗുണമുള്ള ഒരു ജീവിതം പരിശീലിക്കാൻ സ്വയം സമർപ്പിക്കുന്ന മനുഷ്യരുടെ പ്രയത്നത്തിന്റെ ഫലമല്ല വിശ്വാസം. വിശ്വാസത്തിന് ദൈവത്തിൽ തുടക്കമുണ്ട്: "പിതാവ് അനുവദിച്ചില്ലെങ്കിൽ ആർക്കും - യേശു പറയുന്നു - എന്റെ അടുക്കൽ വരാൻ കഴിയില്ല". യേശുവിങ്കലേക്കുള്ള ഈ വരവ് കേവലം ബൗദ്ധികമായ കാര്യമല്ല, ചില ഉദ്ദേശ്യങ്ങൾക്കായി സംഘടിപ്പിക്കപ്പെട്ട ഒരു ഗ്രൂപ്പിലെ അംഗത്വവുമല്ല. മനസ്സിന്റെയും ഹൃദയത്തിന്റെയും ആകർഷണത്തോടെ, ബോധ്യത്തോടെയും അഭിനിവേശത്തോടെയും ഞങ്ങൾ യേശുവിലേക്ക് പോകുന്നു. വിശ്വാസം എന്നത് സമ്പൂർണ്ണ സ്നേഹത്തിന്റെ, ആകർഷകമായ പ്രതിബദ്ധതയുടെ ഒരു ചോദ്യമാണ്. ഇത് വ്യത്യസ്ത രീതികളിൽ സംഭവിക്കുന്നു, എന്നാൽ അവർക്കെല്ലാം യേശുവുമായുള്ള ഒരു കൂടിക്കാഴ്ച ആവശ്യമാണ്, അത് ഒരു സഹോദരൻ, ഒരു സഹോദരി, ഒരു ദരിദ്രൻ, പ്രാർത്ഥനയുടെ അനുഭവം, സുവിശേഷം ശ്രവിക്കൽ എന്നിവയിലൂടെ മധ്യസ്ഥത വഹിക്കാൻ കഴിയും. യെശയ്യാ പ്രവാചകനെ (54.13) കുറിച്ച് യേശു പറയുന്ന സ്വതന്ത്ര ഉദ്ധരണി: "എല്ലാവരും ദൈവത്താൽ പഠിപ്പിക്കപ്പെടും", വിശ്വാസത്തിന്റെ പശ്ചാത്തലത്തിൽ കേൾക്കുന്നതിന്റെ പ്രഥമത്വം ഓർമ്മിപ്പിക്കുന്നു. ദൈവവുമായുള്ള കണ്ടുമുട്ടലിന് അവന്റെ വചനം തുറന്ന ശ്രവണത്തിൽ ഒരു പ്രത്യേക പാതയുണ്ടെന്ന് യേശു സൂചിപ്പിക്കുന്നു. അവന്റെ വാക്കുകളിൽ, വാസ്തവത്തിൽ, ആകർഷകമായ ഒരു ശക്തിയുണ്ട്: അവ മനസ്സിനെയും ഹൃദയത്തെയും വിശാലമാക്കുന്നു, ലോകത്തെക്കുറിച്ചുള്ള ദൈവത്തിന്റെ മഹത്തായ പദ്ധതിയിലേക്ക് അവ നമ്മെ പരിചയപ്പെടുത്തുന്നു, അവ നമ്മെ യേശുവിനോടും അവന്റെ ഹൃദയത്തോടും അവന്റെ മനസ്സിനോടും അടുപ്പിക്കുന്നു, അവ നമ്മെ അനുവദിക്കുന്നു മനുഷ്യർക്കിടയിലുള്ള യേശുവിന്റെ പ്രവർത്തനത്തിൽ പങ്കെടുക്കാൻ. ഇക്കാരണത്താൽ അവൻ പ്രസ്താവിക്കുന്നു: "പിതാവിനെ ശ്രദ്ധിക്കുകയും അവനിൽ നിന്ന് പഠിക്കുകയും ചെയ്തവൻ എന്റെ അടുക്കൽ വരുന്നു", അതായത്, അവൻ ജീവിതത്തിന്റെ അർത്ഥം കണ്ടെത്തുകയും അത് നിലനിർത്തുന്ന പോഷണം സ്വീകരിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു. സുവിശേഷ വാക്കുകളുടെ ബലഹീനതയിലൂടെ ദൈവത്തിന് തന്നെത്തന്നെ അവതരിപ്പിക്കാൻ കഴിയുമെന്ന് ചിന്തിക്കുന്നത് ശരിക്കും ബുദ്ധിമുട്ടാണ്, അവന്റെ സ്നേഹം തന്റെ മക്കളുടെ സ്നേഹത്തിലൂടെ സ്പർശിക്കാൻ കഴിയും. നമ്മുടെ ജീവിതത്തിന്റെ പോഷണത്തിനും സന്തോഷവും പിന്തുണയും ഉറപ്പുനൽകുന്ന ഉറപ്പുകളും വാത്സല്യങ്ങളും, പ്രത്യക്ഷത്തിൽ കൂടുതൽ ഉറച്ച ഉറപ്പുകളിൽ, മറ്റെവിടെയെങ്കിലും നോക്കുന്നത് കൂടുതൽ സ്വാഭാവികമായി തോന്നിയേക്കാം. വാസ്തവത്തിൽ ഇത് ഒരു മിഥ്യയാണ്, മനുഷ്യ വസ്തുക്കളുടെ പരിമിതിയും ബലഹീനതയും നമുക്കെല്ലാവർക്കും അറിയാം. പകരം തന്റെ വചനം പ്രകടമാക്കാൻ ഒരു മനുഷ്യൻറെ വാക്കുകൾ തിരഞ്ഞെടുത്ത ഒരു ദൈവത്തെ വിശ്വസിക്കുന്നതാണ് കൂടുതൽ നല്ലത്, അവൻ നമുക്ക് ശക്തി നൽകാൻ ദുർബലമായ കൂദാശ അടയാളങ്ങൾ തിരഞ്ഞെടുത്തു. സ്വർഗത്തിലെ കാര്യങ്ങൾ മനസ്സിലാക്കാൻ അതിമാനുഷികമായ ശ്രമങ്ങൾ ആവശ്യമില്ല. ദൈവത്തെ അറിയാൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നവൻ അവന്റെ പുത്രനെ അറിഞ്ഞിരിക്കണം. താനല്ലാതെ മറ്റാരും പിതാവിനെ കണ്ടിട്ടില്ലെന്ന് യേശു വ്യക്തമാക്കുന്നു. അവൻ ഫിലിപ്പിനോട് പറയും: "എന്നെ കണ്ടവൻ പിതാവിനെ കണ്ടു" (യോഹന്നാൻ 14:9). ദൈവത്തിന്റെ രഹസ്യം മനസ്സിലാക്കാൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നവൻ യേശുവിനെ കാണണം, അവന്റെ ഹൃദയത്തെ അവന്റെ വചനത്താൽ, സുവിശേഷത്താൽ സ്പർശിക്കട്ടെ. ഈ വചനം ശ്രവിക്കുന്നവൻ ദൈവത്താൽ ആകർഷിക്കപ്പെടുകയും നിത്യതയുടെ അപ്പം സ്വീകരിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു, യേശു വ്യക്തമായി പറയുന്നു: "ഞാൻ ജീവന്റെ അപ്പമാണ്; എന്റെ അടുക്കൽ വരുന്നവന് ഒരിക്കലും വിശക്കുകയില്ല, എന്നിൽ വിശ്വസിക്കുന്നവന് ഒരിക്കലും ദാഹിക്കുകയുമില്ല!". രണ്ട് ശിഷ്യന്മാരെപ്പോലെ ഹൃദയത്തിന്റെ കണ്ണുകൾ തുറക്കപ്പെടുന്ന ദിവ്യബലിയിൽ പങ്കെടുക്കുമ്പോഴെല്ലാം നാം അനുഭവിക്കുന്ന നിഗൂഢതയാണ്. ഉയിർത്തെഴുന്നേറ്റവനെ കണ്ടുമുട്ടുന്നത് വിശ്വാസികളുടെ രീതിയാണ്.
Abụ m achịcha dị ndụ
Oziọma (Jọn 6,44-51)
N’oge ahụ, Jizọs gwara ìgwè mmadụ ahụ, sị: “Ọ dịghị onye pụrụ ịbịakwute m ma ọ bụrụ na Nna m zitere m adọtaghị ya; M'gēme kwa ka ọ bilie n'ubọchi ikpe-azu. Edewo ya n'akwukwọ ndi-amuma, si, Madu nile ka Chineke gēzí ihe. Onye ọ bula nke gere Nnam nti ma mụta ihe n'ọnu-Ya nābiakutem. Ọ bughi n'ihi na onye ọ bula ahuwo Nna-ayi; nání onye sitere na Chineke ahuwo Nnam. N'ezie, n'ezie, asim unu, Onye nēkwere nwere ndu ebighi-ebi. Abụ m achịcha nke ndụ. Nna-unu-hà riri manna n'ọzara, nwua; Nka bu nri nke nēsi n'elu-igwe ridata, ka onye ọ bula nēri we ghara inwu. Abụ m achịcha dị ndụ nke si n’eluigwe bịa. Ọ bụrụ na onye ọ bụla erie achịcha a, ọ ga-adị ndụ ebighị ebi, achịcha m ga-enye bụ anụ ahụ́ m maka ndụ nke ụwa.”
Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia
Oziọma ahụ gara n’ihu na-agwa anyị okwu Jizọs n’ụlọ nzukọ dị na Kapaniọm. Na mmalite nke akụkụ Akwụkwọ Nsọ ahụ, Jizọs mere ka o doo anya na ọ dịghị onye nwere ike ịghọta ihe omimi ya ma ọ bụrụ na ọ bụghị okwukwe nke Nna n'onwe ya na-enye. Ya mere okwukwe abụghị mkpụrụ nke mgbalị ndị mmadụ nwere ike itinye onwe ha n'ime ndụ dị mma. Okwukwe nwere mmalite ya na Chineke: "Ọ dịghị onye ọ bụla - ka Jizọs kwuru - nwere ike ịbịakwute m ma ọ bụrụ na ọ bụ Nna nyere ya." Ọbịbịa a na-abịakwute Jizọs abụghị naanị ihe amamihe dị na ya, ọ bụghịkwa iso n'ìgwè a haziri maka nzube ụfọdụ. Anyị na-agakwuru Jizọs na-adọrọ mmasị nke uche na obi, na nkwenye na agụụ. Okwukwe bụ ajụjụ nke ịhụnanya zuru oke, nke itinye aka na ntinye aka. Ma nke a na-eme n'ụzọ dị iche iche, ma ha niile chọrọ nhụta ha na Jizọs nke nwere ike bụrụ onye ogbugbo site na nwanne nwoke, nwanne nwanyị, onye ogbenye, ahụmahụ nke ekpere na kwa site n'ige ntị n'Oziọma. Nkwuwa okwu ahụ n'efu nke Jizọs kwuru banyere Aịzaya onye amụma (54.13): “Ma mmadụ nile ga-abụ ndị Chineke kụziri”, na-echeta ihe bụ́ isi nke ige ntị n'ihe banyere okwukwe. Jizọs na-atụ aro na nzute Chineke nwere ihe ùgwù nke ige ntị nke ọma n'Okwu ya. N’okwu ya, n’ezie, e nwere ike na-adọrọ adọrọ: ha na-eme ka uche na obi sa mbara, na-ewebata anyị atụmatụ dị ukwuu nke Chineke maka ụwa, ha na-eme ka anyị bịaruo Jizọs nso, n’obi ya, n’uche ya, ha na-ekwe ka anyị mee. iso na-eme ihe Jizọs mere n’etiti ụmụ mmadụ. N’ihi ya, o kwuru, sị: “Onye ọ bụla gere Nna m ntị ma mụta ihe n’aka ya na-abịakwute m,” ya bụ, ọ na-achọpụta ihe ndụ pụtara, na-enwetakwa ihe ndị ọ na-eri. O siri ike n’ezie iche na Chineke nwere ike igosi onwe ya site na adịghị ike nke okwu ozi-ọma, na enwere ike imetu ịhụnanya ya site n’ịhụnanya nke ụmụ ya. O nwere ike ịdị ka ihe dị mma ile anya n'ebe ọzọ, n'ihe doro anya siri ike karị, maka nri maka ndụ anyị, ihe doro anya na mmetụta ịhụnanya ndị nwere ike ime ka anyị nwee obi ụtọ na nkwado. N'ezie ọ bụ ihe efu, anyị niile maara njedebe na adịghị ike nke ihe mmadụ. Nke kacha mma bụ ịtụkwasị Chineke obi, onye họọrọ okwu mmadụ iji gosipụta Okwu ya, onye họọrọ akara sacramental adịghị ike iji nye anyị ike ya. Ọ dịghị mkpa mgbalị karịrị nke mmadụ iji nwee ike ịghọta ihe nke eluigwe. Onye ọ bụla nke chọrọ ịmata Chineke aghaghị ịma Ọkpara ya. Jizọs mere ka o doo anya na ọ dịghị onye hụrụ Nna ahụ ma e wezụga ya. Ọ gāsi kwa Filip: Onye huworom anya ahuwo Nnam” (Jn 14:9). Onye ọ bụla chọrọ ịghọta ihe omimi nke Chineke ga-ezute Jizọs, ka Okwu ya, site n'Oziọma, metụ ya n'obi. Onye ọ bụla nke na-ege ntị n'okwu a bụ Chineke dọtara ma nata achịcha ebighị ebi, dị ka Jizọs kwuru n'ụzọ doro anya: "Abụ m achịcha nke ndụ; onye ọ bụla na-abịakwute m agụụ agaghị agụ ma ọlị, onye ọ bụla nke kwere na m agaghị akpọkwa nkụ!". Ọ bụ ihe omimi nke anyị na-enweta mgbe ọ bụla anyị na-ekere òkè na Oriri Nsọ ebe a na-emeghe anya nke obi dịka ndị na-eso ụzọ abụọ ahụ. Ọ bụ ụzọ ndị kwere ekwe si zute Onye ahụ biliworo.