Vangelo (Lc 18,9-14) - In quel tempo, Gesù disse ancora questa parabola per alcuni che avevano l’intima presunzione di essere giusti e disprezzavano gli altri: «Due uomini salirono al tempio a pregare: uno era fariseo e l’altro pubblicano. Il fariseo, stando in piedi, pregava così tra sé: «O Dio, ti ringrazio perché non sono come gli altri uomini, ladri, ingiusti, adùlteri, e neppure come questo pubblicano. Digiuno due volte alla settimana e pago le decime di tutto quello che possiedo». Il pubblicano invece, fermatosi a distanza, non osava nemmeno alzare gli occhi al cielo, ma si batteva il petto dicendo: «O Dio, abbi pietà di me peccatore». Io vi dico: questi, a differenza dell’altro, tornò a casa sua giustificato, perché chiunque si esalta sarà umiliato, chi invece si umilia sarà esaltato».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Spesso Gesù parla dell’importanza della preghiera ai discepoli. Ne offre lui stesso l’esempio: spesso gli evangelisti mostrano Gesù in preghiera. E ne parla con frequenza: esorta i discepoli a perseverare nella preghiera e ad aver fiducia in Dio che sempre ascolta e risponde. La parabola odierna Gesù la narra per condannare la presunzione di chi si reca nel tempio per la preghiera e pensa di essere giusto. Gesù aveva appena liberato un uomo posseduto da un demonio “muto”. Impedire la parola significa rafforzare o comunque rendere più dura la solitudine di chi ne è colpito. La comunicazione attraverso la parola è uno dei cardini della vita umana. Per questo, quando quest’uomo venne liberato dal demonio e poté parlare, esplose la meraviglia della gente. Ma lo spirito del male non si arrese, semmai rafforzò la sua resistenza e la sua opposizione a Gesù e al Vangelo. L’intera vicenda di Gesù, e dei suoi discepoli di ogni tempo, è una storia di opposizione e di lotta contro il male. In questo caso si è trattato di liberare quell’uomo dal mutismo, dalla incapacità di comunicare con gli altri. Come non pensare alla triste condizione di tanta parte dell’umanità incapace di capirsi, di comprendersi, di comunicare? Se da una parte oggi è sempre più facile scambiarsi notizie e conoscerle in tempo reale, non per questo però è facile comunicare realmente tra persone, tra etnie, tra popoli, tra nazioni. La globalizzazione ha avvicinato i popoli, ma non li ha resi più fratelli tra loro. Spesso, infatti, si alzano muri di incomunicabilità e crescono quindi tensioni e conflitti, talora drammatici. Il principe del male opera perché la divisione e l’inimicizia si allarghino. Il Vangelo, da parte sua, continua ad invitare i discepoli ad essere attenti e vigilanti, a non rinchiudersi nei loro recinti, per non lasciare campo libero al demone della incomunicabilità. Non sono infrequenti le accuse e le calunnie contro Gesù e gli stessi discepoli. Era quel che facevano i farisei. Ma Gesù continua ad esortare a guardare i frutti della sua missione e, possiamo aggiungere, anche quelli dei discepoli e della Chiesa nel corso dei secoli. Sono queste opere di amore a testimoniare la presenza del “dito di Dio” nella storia. Gesù è la presenza stessa di Dio nella storia. È lui l’uomo “più forte” del “forte” maligno che entra nella casa, lo vince e lo disarma. La casa di cui parla il brano evangelico è il cuore di ciascuno, è la comunità cristiana, ove l’amore è più forte del male. E chiunque è cieco di fronte a questo amore, di fatto si pone dalla parte del nemico e comunque ne diventa servo sciocco. Per questo Gesù afferma con intransigenza: “Chi non è con me è contro di me, e chi non raccoglie con me, disperde”. È necessario però vigilare. La lotta contro il male ci accompagnerà per tutta la vita. È in questo senso che qualcuno parla del cristianesimo “agonico”, ossia in continuo stato di lotta. Lo “spirito impuro”, dice Gesù, anche se uscito cercherà di rientrare. Drammatico è l’esito di chi lascia che il male rientri nei cuori per la pigrizia e la preoccupazione per le cose vane. Questa volta, aggiunge Gesù, entreranno nel cuore “altri sette spiriti”. E la condizione nuova sarà peggiore della prima

Parable of the Pharisee and the tax collector

Gospel (Lk 18,9-14)

At that time, Jesus again said this parable for some who had the inner presumption of being righteous and despised others: «Two men went up to the temple to pray: one was a Pharisee and the other a tax collector. The Pharisee, standing, prayed to himself: «O God, I thank you because I am not like other men, thieves, unjust, adulterers, nor even like this tax collector. I fast twice a week and pay tithes of everything I own." The publican, however, standing at a distance, did not even dare raise his eyes to heaven, but beat his chest saying: "O God, have mercy on me, a sinner". I tell you: this one, unlike the other, returned home justified, because whoever exalts himself will be humiliated, but whoever humbles himself will be exalted."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

Jesus often speaks to his disciples about the importance of prayer. He himself offers the example: the evangelists often show Jesus in prayer. And he speaks about it frequently: he urges his disciples to persevere in prayer and to trust in God who always listens and responds. Jesus tells today's parable to condemn the presumption of those who go to the temple for prayer and think they are righteous. Jesus had just freed a man possessed by a "mute" demon. Preventing speech means strengthening or at least making the loneliness of those affected harder. Communication through words is one of the cornerstones of human life. For this reason, when this man was freed from the devil and was able to speak, people's wonder exploded. But the spirit of evil did not give up, if anything it strengthened its resistance and opposition to Jesus and the Gospel. The entire story of Jesus, and of his disciples of all times, is a story of opposition and fight against evil. In this case it was a question of freeing that man from mutism, from the inability to communicate with others. How can we not think of the sad condition of so much of humanity incapable of understanding each other, of communicating? While today it is increasingly easier to exchange news and learn about it in real time, this does not mean that it is easy to actually communicate between people, between ethnic groups, between peoples, between nations. Globalization has brought people closer together, but has not made them more brothers. Often, in fact, walls of incommunicability are raised and tensions and conflicts, sometimes dramatic, therefore grow. The prince of evil works so that division and enmity widen. The Gospel, for his part, continues to invite the disciples to be attentive and vigilant, not to lock themselves in their enclosures, so as not to leave the field open to the demon of incommunicability. Accusations and slander against Jesus and the disciples themselves are not uncommon. That's what the Pharisees did. But Jesus continues to exhort us to look at the fruits of his mission and, we can add, also those of the disciples and of the Church over the centuries. It is these works of love that testify to the presence of the "finger of God" in history. Jesus is the very presence of God in history. He is the "stronger" man than the "strong" evil one who enters the house, defeats him and disarms him. The house of which the Gospel passage speaks is the heart of each one, it is the Christian community, where love is stronger than evil. And anyone who is blind to this love actually takes the side of the enemy and in any case becomes his foolish servant. For this reason Jesus states with intransigence: "Whoever is not with me is against me, and whoever does not gather with me scatters". However, it is necessary to be vigilant. The fight against evil will accompany us throughout our lives. It is in this sense that someone speaks of "agonic" Christianity, that is, in a continuous state of struggle. The "impure spirit", says Jesus, even if he goes out he will try to come back. Dramatic is the outcome of those who allow evil to enter their hearts through laziness and worry about vain things. This time, Jesus adds, "seven other spirits" will enter the heart. And the new condition will be worse than the first

Parábola del fariseo y el publicano

Evangelio (Lc 18,9-14)

En aquel tiempo, Jesús volvió a decir esta parábola para algunos que tenían la presunción interior de ser justos y despreciaban a los demás: «Dos hombres subieron al templo a orar: uno era fariseo y el otro recaudador de impuestos. El fariseo, de pie, oró para sí: «Oh Dios, te doy gracias porque no soy como los demás hombres, ladrones, injustos, adúlteros, ni siquiera como este publicano. Ayuno dos veces por semana y pago los diezmos de todo lo que tengo". El publicano, sin embargo, estando a distancia, ni siquiera se atrevió a levantar los ojos al cielo, sino que se golpeaba el pecho diciendo: "Oh Dios, ten piedad de mí, pecador". Os digo: éste, a diferencia del otro, volvió a su casa justificado, porque el que se enaltece será humillado, pero el que se humilla será enaltecido."

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Jesús habla frecuentemente a sus discípulos sobre la importancia de la oración. Él mismo ofrece el ejemplo: los evangelistas muestran a menudo a Jesús en oración. Y habla de ello con frecuencia: insta a los discípulos a perseverar en la oración y a confiar en Dios que siempre escucha y responde. Jesús cuenta la parábola de hoy para condenar la presunción de quienes van al templo a orar y se creen justos. Jesús acababa de liberar a un hombre poseído por un demonio "mudo". Impedir el habla significa reforzar o al menos agravar la soledad de los afectados. La comunicación a través de las palabras es una de las piedras angulares de la vida humana. Por eso, cuando este hombre fue liberado del diablo y pudo hablar, el asombro de la gente explotó. Pero el espíritu del mal no se rindió, al contrario reforzó su resistencia y oposición a Jesús y al Evangelio. Toda la historia de Jesús, y de sus discípulos de todos los tiempos, es una historia de oposición y lucha contra el mal. En este caso se trataba de liberar a ese hombre del mutismo, de la incapacidad de comunicarse con los demás. ¿Cómo no pensar en la triste condición de tanta humanidad incapaz de entenderse, de comunicarse? Si bien hoy en día es cada vez más fácil intercambiar noticias y conocerlas en tiempo real, esto no significa que sea realmente fácil comunicarse entre personas, entre grupos étnicos, entre pueblos, entre naciones. La globalización ha acercado a las personas, pero no las ha hecho más hermanos. De hecho, a menudo se levantan muros de incomunicabilidad y, por tanto, aumentan las tensiones y los conflictos, a veces dramáticos. El príncipe del mal obra para que la división y la enemistad se amplíen. El Evangelio, por su parte, sigue invitando a los discípulos a estar atentos y vigilantes, a no encerrarse en sus encierros, para no dejar el campo abierto al demonio de la incomunicabilidad. Las acusaciones y calumnias contra Jesús y los propios discípulos no son infrecuentes. Eso es lo que hicieron los fariseos. Pero Jesús sigue exhortándonos a mirar los frutos de su misión y, podemos añadir, también los de los discípulos y de la Iglesia a lo largo de los siglos. Son estas obras de amor las que testimonian la presencia del "dedo de Dios" en la historia. Jesús es la presencia misma de Dios en la historia. Es el hombre "más fuerte" que el maligno "fuerte" que entra en la casa, lo vence y lo desarma. La casa de la que habla el pasaje evangélico es el corazón de cada uno, es la comunidad cristiana, donde el amor es más fuerte que el mal. Y quien es ciego a este amor, en realidad se pone del lado del enemigo y, en cualquier caso, se convierte en su necio sirviente. Por eso Jesús afirma con intransigencia: "El que no está conmigo, está contra mí, y el que conmigo no recoge, desparrama". Sin embargo, es necesario estar atento. La lucha contra el mal nos acompañará durante toda nuestra vida. En este sentido se habla de cristianismo "agónico", es decir, en continuo estado de lucha. El "espíritu impuro", dice Jesús, intentará volver aunque haya salido. Dramático es el resultado de aquellos que permiten que el mal entre en sus corazones a través de la pereza y la preocupación por cosas vanas. Esta vez, añade Jesús, "otros siete espíritus" entrarán en el corazón. Y la nueva condición será peor que la primera.

Parabole du pharisien et du publicain

Évangile (Lc 18,9-14)

A cette époque, Jésus dit encore cette parabole pour certains qui avaient la présomption intérieure d'être justes et méprisaient les autres : « Deux hommes montèrent au temple pour prier : l'un était pharisien et l'autre publicain. Le pharisien, debout, se priait : « Ô Dieu, je te remercie parce que je ne suis pas comme les autres hommes, voleurs, injustes, adultères, ni même comme ce publicain. Je jeûne deux fois par semaine et je paie la dîme de tout ce que je possède. » Mais le publicain, debout à distance, n'osait même pas lever les yeux au ciel, mais se frappait la poitrine en disant : « Ô Dieu, aie pitié de moi, pécheur ». Je vous le dis : celui-ci, contrairement à l'autre, est rentré chez lui justifié, car celui qui s'élève sera humilié, mais celui qui s'abaisse sera exalté.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Jésus parle souvent à ses disciples de l'importance de la prière. Lui-même en donne l'exemple : les évangélistes montrent souvent Jésus en prière. Et il en parle fréquemment : il exhorte les disciples à persévérer dans la prière et à faire confiance à Dieu qui écoute et répond toujours. Jésus raconte la parabole d'aujourd'hui pour condamner la présomption de ceux qui vont au temple pour prier et pensent qu'ils sont justes. Jésus venait de libérer un homme possédé par un démon « muet ». Empêcher la parole, c’est renforcer ou du moins rendre plus difficile la solitude des personnes concernées. La communication par les mots est l'une des pierres angulaires de la vie humaine. C'est pour cette raison que lorsque cet homme fut libéré du diable et fut capable de parler, l'émerveillement des gens explosa. Mais l’esprit du mal n’a pas abandonné, il a plutôt renforcé sa résistance et son opposition à Jésus et à l’Évangile. Toute l’histoire de Jésus et de ses disciples de tous les temps est une histoire d’opposition et de lutte contre le mal. Il s'agissait ici de libérer cet homme du mutisme, de l'incapacité de communiquer avec les autres. Comment ne pas penser à la triste condition d’une grande partie de l’humanité incapable de se comprendre, de communiquer ? S'il est aujourd'hui de plus en plus facile d'échanger des informations et de s'en informer en temps réel, cela ne signifie pas qu'il soit réellement facile de communiquer entre les personnes, entre les groupes ethniques, entre les peuples, entre les nations. La mondialisation a rapproché les peuples, mais ne les a pas rendus plus frères. Souvent, en effet, des murs d’incommunicabilité s’élèvent et les tensions et les conflits, parfois dramatiques, s’accroissent donc. Le prince du mal œuvre de manière à accroître la division et l’inimitié. L'Évangile, quant à lui, continue d'inviter les disciples à être attentifs et vigilants, à ne pas s'enfermer dans leurs enclos, pour ne pas laisser le champ libre au démon de l'incommunicabilité. Les accusations et les calomnies contre Jésus et les disciples eux-mêmes ne sont pas rares. C'est ce que faisaient les pharisiens. Mais Jésus continue de nous exhorter à regarder les fruits de sa mission et, pouvons-nous ajouter, ceux des disciples et de l'Église au cours des siècles. Ce sont ces œuvres d'amour qui témoignent de la présence du « doigt de Dieu » dans l'histoire. Jésus est la présence même de Dieu dans l'histoire. Il est l'homme « plus fort » que le mal « fort » qui entre dans la maison, le vainc et le désarme. La maison dont parle le passage évangélique est le cœur de chacun, c'est la communauté chrétienne, où l'amour est plus fort que le mal. Et quiconque est aveugle à cet amour prend en réalité le parti de l’ennemi et devient en tout cas son serviteur insensé. C'est pourquoi Jésus déclare avec intransigeance : « Celui qui n'est pas avec moi est contre moi, et celui qui ne rassemble pas avec moi disperse ». Il faut cependant être vigilant. La lutte contre le mal nous accompagnera tout au long de notre vie. C’est dans ce sens que quelqu’un parle d’un christianisme « agonique », c’est-à-dire en état de lutte continue. "L'esprit impur", dit Jésus, tentera de revenir même s'il est sorti. Le résultat est dramatique pour ceux qui laissent le mal entrer dans leur cœur par paresse et par souci de choses vaines. Cette fois, ajoute Jésus, « sept autres esprits » entreront dans le cœur. Et la nouvelle condition sera pire que la première

Parábola do fariseu e do publicano

Evangelho (Lc 18,9-14)

Naquele momento, Jesus voltou a contar esta parábola para alguns que tinham a presunção interior de serem justos e desprezavam os outros: «Dois homens subiram ao templo para rezar: um era fariseu e o outro cobrador de impostos. O fariseu, de pé, orava assim entre si: «Ó Deus, agradeço-te porque não sou como os outros homens, ladrões, injustos, adúlteros, nem sequer como este publicano. Jejuo duas vezes por semana e pago o dízimo de tudo o que possuo.” O publicano, porém, estando à distância, nem ousou levantar os olhos para o céu, mas bateu no peito dizendo: “Ó Deus, tem piedade de mim, pecador”. Eu te digo: este, diferentemente do outro, voltou para casa justificado, porque quem se exalta será humilhado, mas quem se humilha será exaltado.”

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Jesus fala frequentemente aos seus discípulos sobre a importância da oração. Ele mesmo dá o exemplo: os evangelistas muitas vezes mostram Jesus em oração. E fala frequentemente sobre isso: exorta os discípulos a perseverar na oração e a confiar em Deus que sempre escuta e responde. Jesus conta a parábola de hoje para condenar a presunção daqueles que vão ao templo para orar e se acham justos. Jesus acabara de libertar um homem possuído por um demônio “mudo”. Prevenir a fala significa fortalecer ou pelo menos dificultar a solidão das pessoas afetadas. A comunicação por meio de palavras é um dos pilares da vida humana. Por isso, quando este homem foi libertado do demônio e pôde falar, o espanto das pessoas explodiu. Mas o espírito do mal não desistiu, pelo menos fortaleceu a sua resistência e oposição a Jesus e ao Evangelho. Toda a história de Jesus e dos seus discípulos de todos os tempos é uma história de oposição e luta contra o mal. Neste caso, tratava-se de libertar aquele homem do mutismo, da incapacidade de comunicar com os outros. Como não pensar na triste condição de tanta humanidade incapaz de se compreender, de se comunicar? Embora hoje seja cada vez mais fácil trocar notícias e saber delas em tempo real, isso não significa que seja realmente fácil comunicar entre pessoas, entre grupos étnicos, entre povos, entre nações. A globalização aproximou as pessoas, mas não as tornou mais irmãos. Muitas vezes, de facto, levantam-se muros de incomunicabilidade e crescem tensões e conflitos, por vezes dramáticos. O príncipe do mal trabalha para que a divisão e a inimizade aumentem. O Evangelho, por sua vez, continua a convidar os discípulos a estarem atentos e vigilantes, a não se fecharem nos seus recintos, para não deixarem o campo aberto ao demónio da incomunicabilidade. Acusações e calúnias contra Jesus e os próprios discípulos não são incomuns. Foi isso que os fariseus fizeram. Mas Jesus continua a exortar-nos a olhar para os frutos da sua missão e, podemos acrescentar, também para os dos discípulos e da Igreja ao longo dos séculos. São estas obras de amor que testemunham a presença do “dedo de Deus” na história. Jesus é a própria presença de Deus na história. Ele é o homem “mais forte” que o malvado “forte” que entra na casa, o derrota e o desarma. A casa de que fala o trecho evangélico é o coração de cada um, é a comunidade cristã, onde o amor é mais forte que o mal. E quem é cego a este amor, na verdade, fica do lado do inimigo e, em qualquer caso, torna-se seu servo tolo. Por isso Jesus afirma com intransigência: “Quem não está comigo está contra mim, e quem comigo não ajunta, espalha”. Porém, é necessário estar atento. A luta contra o mal nos acompanhará por toda a vida. É neste sentido que se fala de um cristianismo “agónico”, isto é, em contínuo estado de luta. O “espírito impuro”, diz Jesus, tentará voltar mesmo que tenha saído. Dramático é o resultado daqueles que permitem que o mal entre em seus corações através da preguiça e da preocupação com coisas vãs. Desta vez, acrescenta Jesus, “outros sete espíritos” entrarão no coração. E a nova condição será pior que a primeira

法利賽人與稅吏的比喻

福音（路 18,9-14）

那時，耶穌又對一些內心自以為是義而藐視別人的人講了這個比喻：「有兩個人上聖殿去禱告：一個是法利賽人，一個是稅吏。 法利賽人站著，彼此這樣禱告：「神啊，我感謝你，因為我不像別人，是小偷、不義、姦夫，甚至不像這個稅吏。 我每週禁食兩次，並繳納我所擁有的一切的什一稅。” 而站在遠處的稅吏卻不敢抬頭望天，只是捶著胸口說：「神啊，可憐我這個罪人吧」。 我告訴你們：這個人與另一個人不同，他回家是有道理的，因為凡自高的，必被羞辱；凡自卑的，必被高舉。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

耶穌常向門徒講述禱告的重要性。 他自己舉了一個例子：福音傳道者常在禱告中展現耶穌。 他經常談到這一點：他敦促門徒堅持祈禱，並相信上帝總是傾聽和回應。 耶穌講今天的比喻是為了譴責那些去聖殿祈禱並自以為是正義的人的自以為是。 耶穌剛剛釋放了一個被「啞巴」惡魔附身的人。 阻止言論意味著加強或至少加劇受影響者的孤獨感。 透過語言溝通是人類生活的基石之一。 正因如此，當這個人脫離了魔鬼，能夠說話的時候，人們的驚嘆就爆發了。 但邪靈並沒有放棄，甚至加強了對耶穌和福音的抵抗和反對。 耶穌和他歷代門徒的整個故事，都是一個反對邪惡、對抗邪惡的故事。 在這種情況下，問題是讓這個人擺脫沉默症，擺脫無法與他人溝通的情況。 我們怎能不去思考這麼多的人類無法互相理解、無法溝通的悲慘境況呢？ 雖然今天交換新聞、即時了解新聞變得越來越容易，但這並不意味著人與人之間、種族之間、民族之間、國家之間的實際溝通是容易的。 全球化拉近了人們的距離，但並沒有讓他們變得更兄弟。 事實上，常常會出現難以溝通的隔閡，緊張局勢和衝突（有時甚至是戲劇性的）因此加劇。 惡君的所作所為使分裂和敵意擴大。 就福音而言，它繼續邀請門徒保持警惕和警惕，不要把自己鎖在圍欄裡，以免給無法交流的惡魔留下空間。 對耶穌和門徒本身的指控和誹謗並不罕見。 法利賽人就是這麼做的。 但耶穌繼續勸告我們要專注於祂使命的成果，我們可以補充說，也要關注幾個世紀以來門徒和教會的成果。 正是這些愛的作品，證明了歷史上「上帝的手指」的存在。 耶穌是上帝在歷史中的臨在。 他是比進入房子的“強大”邪惡者“更強大”的人，擊敗了他並解除了他的武裝。 福音經文所說的家是每個人的心，是基督教團體，在這裡愛比邪惡更強大。 任何對這種愛視而不見的人實際上都會站在敵人一邊，無論如何都會成為他愚蠢的僕人。 為此，耶穌毫不妥協地說：「不與我相合的，就是敵我的；不同我聚集的，就是分散的」。 不過，還是要保持警覺。 與邪惡的鬥爭將伴隨我們一生。 正是在這個意義上，有人談到「痛苦的」基督教，即處於持續鬥爭的狀態。 耶穌說，「不潔的靈」即使已經出去了，也會試著回來。 戲劇性的是那些因懶惰和擔心無益的事情而讓邪惡進入內心的人的結果。 耶穌補充說，這一次，「另外七個靈」將進入人心。 新的情況會比第一個更糟

Притча о фарисее и мытаре

Евангелие (Лк 18,9-14)

В то время Иисус снова сказал эту притчу для некоторых, которые имели внутреннюю самонадеянность праведности и презирали других: «Два человека пришли в храм помолиться: один был фарисей, а другой мытарь. Фарисей, стоя, молился так между собой: «Боже, благодарю Тебя, потому что я не похож на других людей, на воров, неправедных, прелюбодеев, ни даже на этого сборщика налогов. Я постюсь два раза в неделю и плачу десятину из всего, что имею». Мытарь же, стоя поодаль, даже не смел поднять глаз к небу, а бил себя в грудь, говоря: «Боже, помилуй меня, грешного». Говорю вам: этот, в отличие от другого, вернулся в свой дом оправданным, потому что кто возвышает себя, тот будет унижен, а кто унижает себя, тот возвысится».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Иисус часто говорит своим ученикам о важности молитвы. Он сам приводит пример: евангелисты часто показывают Иисуса молящимся. И он говорит об этом часто: он призывает учеников быть настойчивыми в молитве и доверять Богу, который всегда слушает и отвечает. Иисус рассказывает сегодняшнюю притчу, чтобы осудить самонадеянность тех, кто ходит в храм для молитвы и думает, что он праведник. Иисус только что освободил человека, одержимого «немым» демоном. Предотвращение высказываний означает усиление или, по крайней мере, усугубление одиночества пострадавших. Общение посредством слов является одним из краеугольных камней человеческой жизни. По этой причине, когда этот человек освободился от дьявола и смог говорить, удивление людей взорвалось. Но дух зла не сдался, а наоборот, усилил свое сопротивление и противодействие Иисусу и Евангелию. Вся история Иисуса и его учеников всех времен — это история противостояния и борьбы со злом. В данном случае речь шла об освобождении этого человека от мутизма, от неспособности общаться с другими. Как мы можем не думать о печальном положении столь значительной части человечества, неспособной понимать друг друга и общаться? Хотя сегодня становится все проще обмениваться новостями и узнавать о них в режиме реального времени, это не означает, что на самом деле легко общаться между людьми, между этническими группами, между народами, между нациями. Глобализация сблизила людей, но не сделала их больше братьями. На самом деле зачастую стены некоммуникативности воздвигаются, а напряженность и конфликты, иногда драматические, растут. Князь зла действует так, что разделение и вражда увеличиваются. Евангелие, со своей стороны, продолжает призывать учеников быть внимательными и бдительными, не запираться в своих затворах, чтобы не оставлять поле открытым для демона необщительности. Обвинения и клевета в адрес Иисуса и самих учеников нередки. Это то, что сделали фарисеи. Но Иисус продолжает призывать нас взглянуть на плоды его миссии, а также, можно добавить, плодов учеников и Церкви на протяжении веков. Именно эти дела любви свидетельствуют о присутствии «перста Божьего» в истории. Иисус — это само присутствие Бога в истории. Он «более сильный» человек, чем «сильный» злой, который входит в дом, побеждает его и обезоруживает. Дом, о котором говорит евангельский отрывок, — это сердце каждого, это христианская община, где любовь сильнее зла. И всякий, кто слеп к этой любви, фактически становится на сторону врага и в любом случае становится его глупым слугой. По этой причине Иисус с непримиримостью заявляет: «Кто не со Мною, тот против Меня, и кто не соберет со Мною, тот рассеет». Однако необходимо быть бдительным. Борьба со злом будет сопровождать нас всю жизнь. Именно в этом смысле говорят о «агоническом» христианстве, т. е. находящемся в состоянии непрерывной борьбы. «Нечистый дух», говорит Иисус, попытается вернуться, даже если он вышел. Драматичен исход тех, кто позволяет злу войти в свое сердце из-за лени и беспокойства о суетных вещах. На этот раз, добавляет Иисус, «семь других духов» войдут в сердце. И новое состояние будет хуже первого.

パリサイ人と徴税人のたとえ

福音（ルカ 18,9-14）

その時、イエスはまた、自分は義人であるという内なる思い込みを持ち、他の人を軽蔑している人たちに向けて、次のたとえ話をされました。 パリサイ人は立ったまま、こう祈りました。「神よ、私は他の人たちのように、泥棒や不正な姦通者ではなく、またこの徴税人のような者でもないので、感謝します。」 私は週に2回断食し、自分の所有物すべての十分の一を納めています。」 しかし、取税人は遠くに立って、あえて目を天に上げることさえせず、「神よ、罪人の私を憐れんでください」と言って胸を打ちました。 言っておくが、この人は他の人と違って義とされて家に帰ってきた、なぜなら自分を高める者は辱めを受けるが、自分を低くする者は高められるからである。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

イエスは弟子たちに祈りの大切さについてよく話します。 彼自身がその例を示しています。伝道者はよくイエスの祈りを示します。 そして彼はそれについて頻繁に話します。彼は弟子たちに、粘り強く祈り、常に耳を傾けて答えてくださる神を信頼するように勧めています。 イエスは今日のたとえ話をして、神殿に祈りに行って自分は正しいと思っている人々の思い上がりを非難します。 イエスはまさに「物言わぬ」悪霊に取り憑かれた男を解放したところだった。 言論を阻止するということは、影響を受ける人々の孤独感を強めるか、少なくともさらに深刻なものにすることを意味する。 言葉によるコミュニケーションは人間生活の基礎の一つです。 このため、この男が悪魔から解放され、言葉を話せるようになったとき、人々の驚きは爆発しました。 しかし、悪の霊は諦めず、むしろイエスと福音に対する抵抗と反対を強めました。 イエスとそのあらゆる時代の弟子たちの物語全体は、悪に対する反対と戦いの物語です。 この場合、それはその男性を緘黙症、つまり他人とコミュニケーションが取れない状態から解放することが問題でした。 人類の多くがお互いを理解することもコミュニケーションすることもできないという悲しい状況を、どうして考えずにいられるでしょうか？ 今日、リアルタイムでニュースを交換したり、それについて知ることはますます容易になりましたが、これは、人々の間、民族グループ間、民族間、国家間の実際のコミュニケーションが容易であることを意味するものではありません。 グローバリゼーションは人々の距離を近づけましたが、人々をより兄弟にしたわけではありません。 実際、多くの場合、コミュニケーション不能の壁が立ちはだかり、緊張や対立が、時には劇的に拡大することもあります。 悪の王子は分断と敵意を拡大するように働きます。 福音は、弟子たちに、コミュニケーション不能の悪霊にさらされたままにしないように、囲いに閉じこもらず、注意と用心深くするよう引き続き勧めています。 イエスや弟子たち自身に対する非難や中傷は珍しいことではありません。 それがパリサイ人たちのしたことです。 しかし、イエスは私たちに、ご自分の使命の成果に目を向けるよう勧め続け、さらに、何世紀にもわたって弟子たちと教会の成果にも目を向けることができます。 歴史における「神の指」の存在を証明するのは、これらの愛の業です。 イエスは歴史における神の存在そのものです。 彼は、家に侵入して彼を打ち負かし、武装解除する「強い」悪人よりも「強い」男です。 福音の一節が語っている家は一人ひとりの心であり、愛が悪よりも強いキリスト教共同体です。 そして、この愛に盲目な者は実際には敵の側につき、いずれにせよ彼の愚かな召使になってしまうのです。 この理由から、イエスは毅然としてこう言われました。「わたしと一緒にいない者はわたしに敵対し、わたしと一緒に集まらない者は散らされる」。 ただし、注意が必要です。 悪との戦いは生涯を通じて私たちに付きまといます。 誰かが「苦悩の」キリスト教、つまり継続的な闘争状態について語るのはこの意味です。 「汚れた霊」は、たとえ出て行っても戻ってこようとする、とイエスは言われます。 怠惰や無駄なことを心配することで悪が心に侵入することを許した人の結末は劇的です。 今度は「他の七つの霊」が心に入るだろうとイエスは付け加えた。 そして新しい状態は最初のものよりも悪くなるでしょう

바리새인과 세리의 비유

복음(누가복음 18,9-14)

그 때에 예수께서는 속으로 의롭다고 생각하고 다른 사람을 멸시하는 어떤 사람들을 위해 다시 이 비유를 말씀하셨습니다. “두 사람이 기도하러 성전에 올라갔습니다. 한 사람은 바리새인이었고 다른 사람은 세리였습니다. 바리새인은 서서 서로 이렇게 기도했습니다. “오 하느님, 나는 다른 사람이나 도둑이나 불의한 사람이나 간음하는 사람이나 이 세리와도 같지 않으니 감사합니다. 나는 일주일에 두 번씩 금식하고, 내가 가진 모든 것의 십일조를 바칩니다." 그러나 세리는 멀리 서서 감히 눈을 들어 하늘을 우러러보지도 못하고 다만 가슴을 치며 “하나님이여 불쌍히 여기소서 나는 죄인이로소이다”라고 말했습니다. 내가 너희에게 말하노니 이 사람은 저 사람과 달리 의롭다 하심을 받고 자기 집으로 돌아갔느니라 누구든지 자기를 높이는 자는 낮아지고 자기를 낮추는 자는 높아지리라."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

예수께서는 제자들에게 기도의 중요성에 대해 자주 말씀하셨습니다. 그분 자신이 모범을 보여 주셨습니다. 복음 전도자들은 종종 기도로 예수님을 보여줍니다. 그리고 그분께서는 이에 관해 자주 말씀하십니다. 그분께서는 제자들에게 기도에 힘쓰고 항상 듣고 응답하시는 하느님을 신뢰하라고 촉구하십니다. 예수님은 오늘의 비유를 말씀하시며, 기도하러 성전에 들어가면서 자신을 의롭다고 생각하는 사람들의 오만함을 정죄하십니다. 예수께서는 방금 "벙어리" 귀신이 들린 사람을 해방시켜 주셨습니다. 언어를 예방한다는 것은 영향을 받은 사람들의 외로움을 강화하거나 적어도 더 어렵게 만드는 것을 의미합니다. 말을 통한 의사소통은 인간 삶의 초석 중 하나입니다. 그렇기 때문에 이 사람이 마귀에게서 벗어나 말을 할 수 있게 되자 사람들의 경이로움이 폭발했습니다. 그러나 악의 영은 포기하지 않았고 오히려 예수님과 복음에 대한 저항과 반대를 더욱 강화했습니다. 예수님과 모든 시대의 그의 제자들에 대한 전체 이야기는 악에 맞서 싸우는 반대와 싸움의 이야기입니다. 이 경우에는 그 사람을 무언증, 다른 사람과 의사소통할 수 없는 능력으로부터 해방시키는 것이 문제였습니다. 서로를 이해하고 의사소통할 수 없는 수많은 인류의 슬픈 상황을 어떻게 생각하지 않을 수 있겠습니까? 오늘날 실시간으로 뉴스를 교환하고 그에 대해 배우는 것이 점점 더 쉬워지고 있지만 이것이 실제로 사람 간, 인종 집단 간, 민족 간, 국가 간 의사소통이 쉽다는 것을 의미하지는 않습니다. 세계화는 사람들을 더 가깝게 만들었지만 더 많은 형제로 만들지는 못했습니다. 실제로 의사소통 불가능의 벽이 높아지는 경우가 종종 있으며, 이로 인해 긴장과 갈등이 때로는 극적으로 커지기도 합니다. 악의 왕은 분열과 적개심을 확대시키기 위해 일합니다. 복음은 제자들에게 계속해서 주의를 기울이고 깨어 있으라고, 자신을 울타리 안에 가두어 두지 말고, 소통 불가능의 악마에게 현장을 열어 두지 말라고 계속 권유합니다. 예수님과 제자들 자신에 대한 비난과 중상은 드문 일이 아닙니다. 바리새인들이 그랬습니다. 그러나 예수님께서는 당신 사명의 열매는 물론 제자들과 교회가 수세기에 걸쳐 맺은 열매를 살펴보라고 계속해서 우리에게 권고하십니다. 역사 속에 “하느님의 손가락”이 존재했음을 증언하는 것은 바로 이러한 사랑의 행위들입니다. 예수님은 역사 속에서 하나님의 현존 그 자체이십니다. 그는 집에 들어와 그를 물리치고 무장해제시키는 '강한' 악한 자보다 '더 강한' 사람이다. 복음 구절이 말하는 집은 각 사람의 마음이고, 사랑이 악보다 강한 그리스도인 공동체입니다. 그리고 이 사랑에 눈이 먼 사람은 실제로 원수의 편에 서게 되고 어떤 경우에도 그의 어리석은 종이 됩니다. 이러한 이유로 예수께서는 “나와 함께하지 않는 사람은 나를 반대하는 사람이고, 나와 함께 모으지 않는 사람은 헤치는 사람입니다”라고 단호하게 말씀하셨습니다. 그러나 경계할 필요가 있습니다. 악과의 싸움은 평생 동안 우리와 함께 할 것입니다. 이런 의미에서 누군가는 "고통스러운" 기독교, 즉 지속적인 투쟁 상태에 있다고 말합니다. 예수께서는 “더러운 영”이 나갔더라도 다시 돌아오려고 노력할 것이라고 말씀하셨습니다. 게으름과 헛된 걱정으로 악이 마음에 들어오도록 허용하는 자의 결과는 극적입니다. 이번에는 예수께서 “다른 일곱 영”이 마음에 들어갈 것이라고 덧붙이셨습니다. 그리고 새로운 상태는 처음보다 더 나빠질 것입니다

مثل الفريسي والعشار

الإنجيل (لو 18، 9 – 14)

في ذلك الوقت، قال يسوع مرة أخرى هذا المثل لبعض الذين لديهم غرور داخلي بأنهم أبرار ويحتقرون الآخرين: «رجلان صعدا إلى الهيكل ليصليا: واحد فريسي والآخر جابي ضرائب. أما الفريسي واقفا فكان يصلي في نفسه هكذا: «اللهم إني أشكرك لأني لست مثل باقي الناس، اللصوص، الظالمين، الزناة، ولا مثل هذا العشار. أصوم مرتين في الأسبوع وأعشر كل ما أملك". أما العشار فوقف من بعيد، ولم يجرؤ حتى على رفع عينيه نحو السماء، بل ضرب على صدره قائلاً: "اللهم ارحمني أنا الخاطئ". أقول لكم: هذا، بخلاف ذاك، عاد إلى بيته مبررًا، لأن من يرفع نفسه يتضع، ومن يضع نفسه يرتفع".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

كثيرًا ما يتحدث يسوع مع تلاميذه عن أهمية الصلاة. هو نفسه يقدم المثال: غالبًا ما يظهر الإنجيليون يسوع في الصلاة. ويتحدث عن ذلك مرارًا وتكرارًا: يحث التلاميذ على المواظبة على الصلاة والثقة في الله الذي يسمع ويستجيب دائمًا. يروي يسوع مثل اليوم لإدانة وقاحة أولئك الذين يذهبون إلى الهيكل للصلاة ويعتقدون أنهم أبرار. كان يسوع قد حرر للتو رجلاً ممسوسًا بشيطان "أخرس". إن منع الكلام يعني تعزيز أو على الأقل جعل الشعور بالوحدة لدى المتضررين أكثر صعوبة. التواصل من خلال الكلمات هو أحد الركائز الأساسية في حياة الإنسان. ولهذا السبب، عندما تحرر هذا الرجل من الشيطان وأصبح قادرًا على الكلام، انفجرت عجب الناس. لكن روح الشر لم يستسلم، بل عزز مقاومته ومقاومته ليسوع والإنجيل. إن قصة يسوع وتلاميذه في كل العصور هي قصة مقاومة ومحاربة الشر. في هذه الحالة كان الأمر يتعلق بتحرير ذلك الإنسان من الصمت، ومن عدم القدرة على التواصل مع الآخرين. كيف لا يمكننا أن نفكر في الحالة المحزنة التي يعيشها الكثير من البشر غير القادرين على فهم بعضهم البعض، وعلى التواصل؟ وفي حين أنه أصبح اليوم من الأسهل على نحو متزايد تبادل الأخبار والتعرف عليها في الوقت الحقيقي، فإن هذا لا يعني أنه من السهل التواصل الفعلي بين الناس، بين المجموعات العرقية، بين الشعوب، بين الأمم. لقد جعلت العولمة الناس أقرب إلى بعضهم البعض، لكنها لم تجعلهم أكثر إخوة. في الواقع، في كثير من الأحيان، ترتفع جدران عدم القدرة على التواصل، وبالتالي تنمو التوترات والصراعات، التي تكون أحيانًا دراماتيكية. رئيس الشر يعمل لكي تتسع الفرقة والعداوة. ويواصل الإنجيل، من جانبه، دعوة التلاميذ إلى أن يكونوا يقظين ويقظين، وألا ينغلقوا على أنفسهم في مقصوراتهم، حتى لا يتركوا المجال مفتوحًا لشيطان عدم القدرة على التواصل. الاتهامات والافتراءات ضد يسوع والتلاميذ أنفسهم ليست غير شائعة. وهذا ما فعله الفريسيون. لكن يسوع يواصل حثنا على النظر إلى ثمار رسالته، ويمكننا أن نضيف أيضًا، ثمار التلاميذ والكنيسة على مر القرون. إن أعمال المحبة هذه هي التي تشهد على حضور "إصبع الله" في التاريخ. يسوع هو حضور الله في التاريخ. إنه الرجل "الأقوى" من الشرير "القوي" الذي يدخل البيت ويهزمه وينزع سلاحه. إن البيت الذي يتحدث عنه الإنجيل هو قلب كل فرد، وهو الجماعة المسيحية، حيث المحبة أقوى من الشر. وأي شخص أعمى عن هذا الحب يقف في الواقع إلى جانب العدو ويصبح على أية حال خادمه الأحمق. ولهذا السبب يقول يسوع في تعنت: "من ليس معي فهو عليّ، ومن لا يجمع معي يفرق". ومع ذلك، فمن الضروري أن نكون يقظين. إن الحرب ضد الشر سترافقنا طوال حياتنا. وبهذا المعنى يتحدث أحدهم عن المسيحية "الجهادية"، أي في حالة صراع مستمر. يقول يسوع إن "الروح النجس" سيحاول العودة حتى لو انطفأ. دراماتيكية هي نتيجة أولئك الذين يسمحون للشر أن يدخل إلى قلوبهم من خلال الكسل والقلق على الأشياء الباطلة. ويضيف يسوع هذه المرة أن "سبعة أرواح أخرى" ستدخل إلى القلب. وسيكون الوضع الجديد أسوأ من الأول

फरीसी और कर संग्रहकर्ता का दृष्टांत

सुसमाचार (लूका 18,9-14)

उस समय, यीशु ने फिर से कुछ लोगों के लिए यह दृष्टांत कहा, जिनके पास धार्मिक होने का आंतरिक अभिमान था और दूसरों को तुच्छ समझते थे: "दो आदमी प्रार्थना करने के लिए मंदिर में गए: एक फरीसी था और दूसरा कर संग्रहकर्ता था। फरीसी ने खड़े होकर अपने आप से प्रार्थना की: "हे भगवान, मैं आपको धन्यवाद देता हूं क्योंकि मैं अन्य लोगों, चोरों, अन्यायी, व्यभिचारी, या यहां तक ​​​​कि इस कर संग्रहकर्ता की तरह नहीं हूं।" मैं सप्ताह में दो बार उपवास करता हूँ और अपनी हर चीज़ का दशमांश देता हूँ।" हालाँकि, कुछ दूरी पर खड़े चुंगी लेने वाले ने स्वर्ग की ओर अपनी आँखें उठाने की हिम्मत भी नहीं की, लेकिन अपनी छाती पीटते हुए कहा: "हे भगवान, मुझ पापी पर दया करो"। मैं तुम से कहता हूं: यह, दूसरे से भिन्न, न्यायसंगत होकर अपने घर लौटा, क्योंकि जो कोई अपने आप को बड़ा करेगा, वह नीचा किया जाएगा, परन्तु जो कोई अपने आप को छोटा करेगा, वह ऊंचा किया जाएगा।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

यीशु अक्सर अपने शिष्यों से प्रार्थना के महत्व के बारे में बात करते हैं। वह स्वयं उदाहरण प्रस्तुत करते हैं: प्रचारक अक्सर प्रार्थना में यीशु को दिखाते हैं। और वह इसके बारे में अक्सर बोलते हैं: वह शिष्यों से प्रार्थना में लगे रहने और ईश्वर पर भरोसा रखने का आग्रह करते हैं जो हमेशा सुनते हैं और प्रतिक्रिया देते हैं। यीशु ने आज का दृष्टांत उन लोगों के अहंकार की निंदा करने के लिए कहा है जो प्रार्थना के लिए मंदिर जाते हैं और सोचते हैं कि वे धर्मी हैं। यीशु ने अभी-अभी एक "मूक" दुष्टात्मा से ग्रस्त एक व्यक्ति को मुक्त किया था। वाणी को रोकने का अर्थ है प्रभावित लोगों के अकेलेपन को मजबूत करना या कम से कम कठिन बनाना। शब्दों के माध्यम से संचार मानव जीवन की आधारशिलाओं में से एक है। इसी कारण जब यह आदमी शैतान से मुक्त हो गया और बोलने लगा तो लोगों का आश्चर्य फूट पड़ा। लेकिन बुराई की भावना ने हार नहीं मानी, चाहे कुछ भी हो, इसने यीशु और सुसमाचार के प्रति अपने प्रतिरोध और विरोध को मजबूत किया। यीशु और उनके हर समय के शिष्यों की पूरी कहानी विरोध और बुराई के खिलाफ लड़ाई की कहानी है। इस मामले में यह उस आदमी को उत्परिवर्तन से, दूसरों के साथ संवाद करने में असमर्थता से मुक्त करने का सवाल था। हम एक-दूसरे को समझने, संवाद करने में असमर्थ मानवता की दुखद स्थिति के बारे में कैसे नहीं सोच सकते? हालाँकि आज समाचारों का आदान-प्रदान करना और वास्तविक समय में इसके बारे में जानना आसान हो गया है, लेकिन इसका मतलब यह नहीं है कि वास्तव में लोगों के बीच, जातीय समूहों के बीच, लोगों के बीच, राष्ट्रों के बीच संवाद करना आसान है। वैश्वीकरण ने लोगों को करीब तो ला दिया है, लेकिन उन्हें अधिक भाई नहीं बनाया है। अक्सर, वास्तव में, संवादहीनता की दीवारें खड़ी हो जाती हैं और तनाव और संघर्ष, कभी-कभी नाटकीय, बढ़ जाते हैं। दुष्टों का राजकुमार कार्य करता है ताकि विभाजन और शत्रुता बढ़े। सुसमाचार, अपनी ओर से, शिष्यों को चौकस और सतर्क रहने के लिए आमंत्रित करता है, न कि खुद को अपने बाड़ों में बंद करने के लिए, ताकि संचारहीनता के दानव के लिए मैदान को खुला न छोड़ें। यीशु और स्वयं शिष्यों के विरुद्ध आरोप और बदनामी असामान्य नहीं हैं। फरीसियों ने यही किया। लेकिन यीशु हमें अपने मिशन के फल को देखने के लिए प्रेरित करते रहते हैं और, हम इसमें सदियों से शिष्यों और चर्च के फल भी जोड़ सकते हैं। यह प्रेम के ये कार्य हैं जो इतिहास में "भगवान की उंगली" की उपस्थिति की गवाही देते हैं। यीशु इतिहास में ईश्वर की उपस्थिति हैं। वह उस "मजबूत" दुष्ट से भी "मजबूत" आदमी है जो घर में प्रवेश करता है, उसे हराता है और उसे निहत्था कर देता है। जिस घर के बारे में सुसमाचार का मार्ग बोलता है वह हर एक का दिल है, यह ईसाई समुदाय है, जहां प्यार बुराई से अधिक मजबूत है। और जो कोई इस प्रेम के प्रति अंधा होता है वह वास्तव में शत्रु का पक्ष लेता है और किसी भी स्थिति में उसका मूर्ख सेवक बन जाता है। इसी कारण से यीशु हठपूर्वक कहते हैं: "जो मेरे साथ नहीं वह मेरे विरुद्ध है, और जो मेरे साथ नहीं बटोरता वह बिखेरता है"। हालांकि, सतर्क रहना जरूरी है. बुराई के खिलाफ लड़ाई जीवन भर हमारा साथ देगी। इसी अर्थ में कोई व्यक्ति "व्यथित" ईसाई धर्म की बात करता है, जो निरंतर संघर्ष की स्थिति में है। यीशु कहते हैं, "अशुद्ध आत्मा" वापस आने की कोशिश करेगी, भले ही वह बाहर चली गई हो। उन लोगों का परिणाम नाटकीय होता है जो आलस्य और व्यर्थ चीजों की चिंता के माध्यम से बुराई को अपने दिल में प्रवेश करने देते हैं। इस बार, यीशु कहते हैं, "सात अन्य आत्माएँ" हृदय में प्रवेश करेंगी। और नई हालत पहले से भी बदतर होगी

Przypowieść o faryzeuszu i celniku

Ewangelia (Łk 18,9-14)

W tym czasie Jezus ponownie opowiedział tę przypowieść niektórym, którzy wewnętrznie zakładali, że są sprawiedliwi, a innymi gardzili: «Dwóch ludzi przyszło do świątyni, aby się modlić: jeden był faryzeuszem, a drugi celnikiem. Faryzeusz stojąc modlił się w duchu: «Boże, dziękuję Ci, że nie jestem jak inni ludzie, złodzieje, niesprawiedliwi, cudzołożnicy, ani nawet jak ten celnik. Poszczę dwa razy w tygodniu i płacę dziesięcinę ze wszystkiego, co posiadam”. Celnik natomiast, stojąc z daleka, nie odważył się nawet podnieść wzroku do nieba, lecz bił się w pierś, mówiąc: „Boże, zmiłuj się nade mną grzesznikiem”. Powiadam wam: ten, w odróżnieniu od innych, wrócił do domu usprawiedliwiony, bo kto się wywyższa, będzie poniżony, a kto się poniża, będzie wywyższony”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Jezus często mówi swoim uczniom o znaczeniu modlitwy. On sam daje przykład: ewangeliści często ukazują Jezusa na modlitwie. I często o tym mówi: zachęca uczniów, aby wytrwali w modlitwie i zaufali Bogu, który zawsze wysłuchuje i odpowiada. Jezus opowiada dzisiejszą przypowieść, aby potępić zarozumiałość tych, którzy udają się do świątyni na modlitwę i myślą, że są sprawiedliwi. Jezus właśnie uwolnił człowieka opętanego przez „niemego” demona. Zapobieganie mowie oznacza wzmocnienie lub przynajmniej utrudnienie samotności osób nią dotkniętych. Komunikacja za pomocą słów jest jednym z kamieni węgielnych ludzkiego życia. Z tego powodu, kiedy ten człowiek został uwolniony od diabła i mógł mówić, zadziwienie ludzi eksplodowało. Jednak duch zła nie poddał się, co więcej, wzmocnił swój opór i sprzeciw wobec Jezusa i Ewangelii. Cała historia Jezusa i Jego uczniów wszystkich czasów jest historią sprzeciwu i walki ze złem. W tym przypadku chodziło o wyzwolenie tego człowieka z mutyzmu, z niemożności porozumiewania się z innymi. Jak nie myśleć o smutnym stanie tak dużej części ludzkości, która nie jest w stanie zrozumieć się nawzajem, porozumieć się? Chociaż dziś coraz łatwiej jest wymieniać się wiadomościami i dowiadywać się o nich w czasie rzeczywistym, nie oznacza to, że łatwo jest faktycznie komunikować się między ludźmi, między grupami etnicznymi, między narodami, między narodami. Globalizacja zbliżyła ludzi do siebie, ale nie uczyniła ich bardziej braćmi. Często bowiem wznoszą się mury nieprzekazywalności, przez co narastają napięcia i konflikty, czasem dramatyczne. Książę zła działa tak, że podział i wrogość się pogłębiają. Ewangelia ze swej strony w dalszym ciągu zachęca uczniów, aby byli uważni i czujni, aby nie zamykali się w swoich klatkach, aby nie pozostawić pola otwartego dla demona nieprzekazywalności. Oskarżenia i oszczerstwa wobec Jezusa i samych uczniów nie są rzadkością. To właśnie zrobili faryzeusze. Ale Jezus w dalszym ciągu nawołuje nas, abyśmy patrzyli na owoce Jego misji i, możemy dodać, także owoców Jego misji i, możemy dodać, także uczniów i Kościoła na przestrzeni wieków. To właśnie te dzieła miłości świadczą o obecności „palca Bożego” w historii. Jezus jest samą obecnością Boga w historii. Jest człowiekiem „silniejszym” niż „silny” Zły, który wchodzi do domu, pokonuje go i rozbraja. Dom, o którym mówi fragment Ewangelii, jest sercem każdego, jest wspólnotą chrześcijańską, w której miłość jest silniejsza od zła. A każdy, kto jest ślepy na tę miłość, faktycznie staje po stronie wroga i w każdym razie staje się jego głupim sługą. Dlatego Jezus stwierdza bezkompromisowo: «Kto nie jest ze mną, jest przeciwko mnie, a kto nie zbiera ze mną, rozprasza». Należy jednak zachować czujność. Walka ze złem będzie nam towarzyszyć przez całe życie. W tym sensie ktoś mówi o chrześcijaństwie „agonicznym”, to znaczy znajdującym się w stanie ciągłej walki. „Duch nieczysty”, mówi Jezus, będzie próbował wrócić, nawet jeśli odejdzie. Dramatyczny jest wynik tych, którzy pozwalają złu wejść do swoich serc przez lenistwo i zamartwianie się próżnymi sprawami. Tym razem Jezus dodaje, że „siedem innych duchów” wejdzie do serca. A nowy stan będzie gorszy od poprzedniego

ফরীশী এবং কর আদায়কারীর দৃষ্টান্ত

গসপেল (Lk 18,9-14)

সেই সময়ে, যীশু আবার কিছু লোকের জন্য এই দৃষ্টান্তটি বলেছিলেন যারা ধার্মিক হওয়ার অভ্যন্তরীণ ধারণা ছিল এবং অন্যদের তুচ্ছ করেছিল: "দুইজন লোক প্রার্থনা করতে মন্দিরে গিয়েছিল: একজন ফরীশী এবং অন্যজন একজন কর আদায়কারী। ফরীশী, দাঁড়িয়ে, নিজেদের মধ্যে এইভাবে প্রার্থনা করেছিল: "হে ঈশ্বর, আমি তোমাকে ধন্যবাদ জানাই কারণ আমি অন্য পুরুষ, চোর, অন্যায়কারী, ব্যভিচারী, এমনকি এই কর আদায়কারীর মতোও নই। আমি সপ্তাহে দুবার উপবাস করি এবং আমার সমস্ত কিছুর দশমাংশ প্রদান করি।" চাঁদাবাজ, তবে, দূরত্বে দাঁড়িয়ে, স্বর্গের দিকে চোখ তুলতেও সাহস করেনি, কিন্তু তার বুকে আঘাত করে বলেছিল: "হে ঈশ্বর, আমার প্রতি দয়া করুন, একজন পাপী"। আমি আপনাকে বলছি: এই একজন, অন্যের মত নয়, ন্যায়সঙ্গতভাবে তার বাড়িতে ফিরে এসেছে, কারণ যে কেউ নিজেকে বড় করবে সে অপমানিত হবে, কিন্তু যে নিজেকে নত করবে তাকে উন্নত করা হবে।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

যিশু প্রায়ই তাঁর শিষ্যদের কাছে প্রার্থনার গুরুত্ব সম্পর্কে কথা বলেন। তিনি নিজেই উদাহরণ দেন: ধর্মপ্রচারকরা প্রায়ই প্রার্থনায় যীশুকে দেখান। এবং তিনি প্রায়শই এটি সম্পর্কে কথা বলেন: তিনি শিষ্যদের প্রার্থনায় অধ্যবসায় করতে এবং ঈশ্বরের উপর বিশ্বাস রাখতে অনুরোধ করেন যিনি সর্বদা শোনেন এবং সাড়া দেন। যারা প্রার্থনার জন্য মন্দিরে যায় এবং তারা ধার্মিক বলে মনে করে তাদের অনুমানের নিন্দা করার জন্য যীশু আজকের দৃষ্টান্তটি বলেছেন। যীশু সবেমাত্র একটি "নিঃশব্দ" ভূত দ্বারা আবিষ্ট এক ব্যক্তিকে মুক্ত করেছিলেন। বক্তৃতা প্রতিরোধ করা মানে শক্তিশালী করা বা অন্তত যারা ক্ষতিগ্রস্ত তাদের একাকীত্ব কঠিন করে তোলা। শব্দের মাধ্যমে যোগাযোগ মানব জীবনের অন্যতম ভিত্তি। এ কারণে যখন এই ব্যক্তি শয়তান থেকে মুক্ত হয়ে কথা বলতে সক্ষম হয়, তখন মানুষের বিস্ময় বিস্ফোরিত হয়। কিন্তু মন্দ আত্মা হাল ছেড়ে দেয়নি, যদি কিছু তা তার প্রতিরোধ এবং যীশু এবং গসপেলের বিরোধিতাকে শক্তিশালী করে। যীশুর এবং সর্বকালের তাঁর শিষ্যদের পুরো গল্পটি মন্দের বিরুদ্ধে বিরোধিতা এবং লড়াইয়ের গল্প। এই ক্ষেত্রে এটি সেই ব্যক্তিকে মিউটিজম থেকে, অন্যদের সাথে যোগাযোগের অক্ষমতা থেকে মুক্ত করার প্রশ্ন ছিল। আমরা কীভাবে একে অপরকে বুঝতে, যোগাযোগ করতে অক্ষম মানবতার দুঃখজনক অবস্থার কথা ভাবতে পারি না? যদিও বর্তমানে খবরের আদান-প্রদান করা এবং বাস্তব সময়ে এটি সম্পর্কে জানা ক্রমবর্ধমান সহজ, এর মানে এই নয় যে মানুষের মধ্যে, জাতিগোষ্ঠীর মধ্যে, মানুষের মধ্যে, জাতির মধ্যে যোগাযোগ করা সহজ৷ বিশ্বায়ন মানুষকে কাছাকাছি নিয়ে এসেছে, কিন্তু তাদের আরও ভাই করেনি। প্রায়শই, প্রকৃতপক্ষে, যোগাযোগহীনতার দেয়াল উত্থাপিত হয় এবং উত্তেজনা এবং দ্বন্দ্ব, কখনও কখনও নাটকীয়, তাই বৃদ্ধি পায়। দুষ্টের রাজপুত্র কাজ করে যাতে বিভেদ ও শত্রুতা প্রসারিত হয়। গসপেল, তার অংশের জন্য, শিষ্যদের মনোযোগী এবং সজাগ থাকার জন্য আমন্ত্রণ জানিয়ে চলেছে, নিজেদেরকে তাদের ঘেরে আটকে রাখবে না, যাতে ক্ষেত্রটি অসংযোগের ভূতের কাছে খোলা না হয়। যীশু এবং শিষ্যদের বিরুদ্ধে অভিযোগ এবং অপবাদ অস্বাভাবিক নয়। ফরীশীরা তাই করেছিল৷ কিন্তু যীশু আমাদেরকে তাঁর মিশনের ফলগুলি দেখার জন্য পরামর্শ দিয়ে চলেছেন এবং, আমরা যোগ করতে পারি, শতাব্দী ধরে শিষ্যদের এবং চার্চেরও। এই প্রেমের কাজগুলিই ইতিহাসে "ঈশ্বরের আঙুলের" উপস্থিতির সাক্ষ্য দেয়। যীশু ইতিহাসে ঈশ্বরের উপস্থিতি। তিনি "শক্তিশালী" দুষ্টের চেয়ে "শক্তিশালী" মানুষ যে ঘরে প্রবেশ করে, তাকে পরাজিত করে এবং তাকে নিরস্ত্র করে। গসপেল প্যাসেজ যে ঘরটির কথা বলে তা প্রত্যেকের হৃদয়, এটি খ্রিস্টান সম্প্রদায়, যেখানে ভালবাসা মন্দের চেয়ে শক্তিশালী। আর যে কেউ এই প্রেমে অন্ধ হয় সে আসলে শত্রুর পক্ষ নেয় এবং যেকোন অবস্থায় তার বোকা সেবক হয়ে যায়। এই কারণে যীশু উদাসীনতার সাথে বলেছেন: "যে আমার সাথে নেই সে আমার বিরুদ্ধে, এবং যে আমার সাথে জড়ো হয় না সে ছড়িয়ে দেয়"। তবে সতর্ক থাকা দরকার। মন্দের বিরুদ্ধে লড়াই সারা জীবন আমাদের সাথে থাকবে। এই অর্থে কেউ "অ্যাগোনিক" খ্রিস্টধর্মের কথা বলে, অর্থাৎ সংগ্রামের অবিরাম অবস্থায়। যীশু বলেন, "অশুদ্ধ আত্মা" বের হয়ে গেলেও ফিরে আসার চেষ্টা করবে। নাটকীয় হল তাদের পরিণতি যারা অলসতার মাধ্যমে মন্দকে তাদের হৃদয়ে প্রবেশ করতে দেয় এবং নিরর্থক বিষয় নিয়ে চিন্তা করে। এই সময়, যীশু যোগ করেন, "অন্য সাত আত্মা" হৃদয়ে প্রবেশ করবে। আর নতুন অবস্থা হবে প্রথমের চেয়ে খারাপ

Parabula ng Pariseo at maniningil ng buwis

Ebanghelyo (Lc 18,9-14)

Noong panahong iyon, muling sinabi ni Jesus ang talinghagang ito para sa ilan na may panloob na pagpapalagay na matuwid at hinamak ang iba: «Dalawang lalaki ang pumunta sa templo upang manalangin: ang isa ay Pariseo at ang isa ay maniningil ng buwis. Ang Pariseo, na nakatayo, ay nanalangin sa kanyang sarili: «O Diyos, nagpapasalamat ako sa iyo dahil hindi ako katulad ng ibang mga tao, mga magnanakaw, mga hindi makatarungan, mga mangangalunya, o kahit na tulad ng maniningil ng buwis na ito. Nag-aayuno ako ng dalawang beses sa isang linggo at nagbabayad ng ikapu ng lahat ng pag-aari ko." Ang publikano, gayunpaman, na nakatayo sa malayo, ay hindi man lang nangahas na iangat ang kanyang mga mata sa langit, ngunit pinalo ang kanyang dibdib na nagsasabing: "O Diyos, maawa ka sa akin, isang makasalanan". Sinasabi ko sa inyo: ang isang ito, hindi katulad ng isa, ay umuwi sa kanyang tahanan na inaring-ganap, sapagkat ang sinumang nagmamataas sa kanyang sarili ay mapapahiya, ngunit ang sinumang nagpapakababa sa kanyang sarili ay itataas."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Madalas na kausapin ni Jesus ang kanyang mga alagad tungkol sa kahalagahan ng panalangin. Siya mismo ang nag-aalok ng halimbawa: ang mga ebanghelista ay madalas na nagpapakita kay Hesus sa panalangin. At madalas niyang sinasabi ang tungkol dito: hinihimok niya ang mga alagad na magtiyaga sa pananalangin at magtiwala sa Diyos na laging nakikinig at tumutugon. Isinalaysay ni Jesus ang talinghaga ngayon upang kondenahin ang pagpapalagay ng mga pumunta sa templo para manalangin at iniisip na sila ay matuwid. Pinalaya lang ni Jesus ang isang lalaking sinapian ng isang "pipi" na demonyo. Ang pagpigil sa pagsasalita ay nangangahulugan ng pagpapalakas o hindi bababa sa pagpapahirap sa kalungkutan ng mga apektado. Ang komunikasyon sa pamamagitan ng mga salita ay isa sa mga pundasyon ng buhay ng tao. Dahil dito, nang ang taong ito ay mapalaya mula sa diyablo at makapagsalita, ang pagtataka ng mga tao ay sumabog. Ngunit ang espiritu ng kasamaan ay hindi sumuko, kung anuman ay pinalakas nito ang paglaban at pagsalungat nito kay Hesus at sa Ebanghelyo. Ang buong kuwento ni Hesus, at ng kanyang mga disipulo sa lahat ng panahon, ay isang kuwento ng pagsalungat at pakikipaglaban sa kasamaan. Sa kasong ito, ito ay isang katanungan ng pagpapalaya sa taong iyon mula sa mutism, mula sa kawalan ng kakayahang makipag-usap sa iba. Paano natin hindi maiisip ang malungkot na kalagayan ng napakaraming sangkatauhan na walang kakayahang magkaunawaan, makipag-usap? Bagama't ngayon ay lalong mas madaling makipagpalitan ng balita at matutunan ang tungkol dito sa totoong oras, hindi ito nangangahulugan na madali na talagang makipag-usap sa pagitan ng mga tao, sa pagitan ng mga pangkat etniko, sa pagitan ng mga tao, sa pagitan ng mga bansa. Ang globalisasyon ay nagpalapit sa mga tao, ngunit hindi sila naging mas magkakapatid. Kadalasan, sa katunayan, ang mga pader ng incommunicability ay itinataas at ang mga tensyon at mga salungatan, kung minsan ay dramatiko, samakatuwid ay lumalaki. Gumagawa ang prinsipe ng kasamaan upang lumaki ang pagkakabaha-bahagi at poot. Ang Ebanghelyo, sa bahagi nito, ay patuloy na nag-aanyaya sa mga alagad na maging matulungin at mapagbantay, na huwag ikulong ang kanilang mga sarili sa kanilang mga kulungan, upang hindi iwanang bukas ang larangan sa demonyo ng kawalan ng komunikasyon. Ang mga akusasyon at paninirang-puri laban kay Hesus at sa mga alagad mismo ay hindi karaniwan. Iyan ang ginawa ng mga Pariseo. Ngunit patuloy tayong hinihikayat ni Hesus na tingnan ang mga bunga ng kanyang misyon at, maaari nating idagdag, gayundin ang mga alagad at ng Simbahan sa mga nakaraang siglo. Ang mga gawang ito ng pag-ibig ang nagpapatotoo sa presensya ng "daliri ng Diyos" sa kasaysayan. Si Hesus ang mismong presensya ng Diyos sa kasaysayan. Siya ang "mas malakas" na tao kaysa sa "malakas" na kasamaan na pumapasok sa bahay, tinatalo siya at dinisarmahan siya. Ang bahay kung saan binabanggit ang talata ng Ebanghelyo ay ang puso ng bawat isa, ito ay ang pamayanang Kristiyano, kung saan ang pag-ibig ay mas malakas kaysa sa kasamaan. At ang sinumang bulag sa pag-ibig na ito ay talagang pumanig sa kaaway at sa anumang kaso ay nagiging kanyang hangal na lingkod. Dahil dito, sinabi ni Jesus nang may kawalang-galang: "Ang hindi sumasa akin ay laban sa akin, at ang hindi nagtitipon na kasama ko ay nagkakalat". Gayunpaman, kinakailangan na maging mapagbantay. Ang paglaban sa kasamaan ay sasamahan tayo sa buong buhay natin. Sa ganitong diwa na may nagsasalita ng "agonic" na Kristiyanismo, iyon ay, sa patuloy na kalagayan ng pakikibaka. Ang "maruming espiritu", sabi ni Jesus, ay susubukan na bumalik kahit na ito ay nawala. Madula ang kinahinatnan ng mga taong nagpapahintulot sa kasamaan na pumasok sa kanilang mga puso sa pamamagitan ng katamaran at pag-aalala tungkol sa mga walang kabuluhang bagay. Sa pagkakataong ito, idinagdag ni Jesus, "pitong iba pang espiritu" ang papasok sa puso. At ang bagong kalagayan ay magiging mas malala kaysa sa una

Притча про фарисея і митаря

Євангеліє (Лк 18,9-14)

У той час Ісус знову сказав цю притчу для деяких, які мали внутрішню гордість бути праведними і зневажали інших: «Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один був фарисей, а другий збирач податків. Фарисей, стоячи, молився сам у собі: «Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, злодії, неправедні, перелюбники, ані навіть як цей митник. Я постюся двічі на тиждень і плачу десятину з усього, що маю». Митар же, стоячи здалека, навіть не смів підняти очей до неба, а бив себе в груди, кажучи: «Боже, помилуй мене, грішного». Кажу вам: цей, на відміну від іншого, повернувся до дому свого виправданий, бо хто підноситься, буде принижений, а хто принижується, той піднесеться».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Ісус часто говорить своїм учням про важливість молитви. Він сам наводить приклад: євангелісти часто показують Ісуса в молитві. І він часто про це говорить: закликає учнів бути витривалими в молитві та довіряти Богові, який завжди вислуховує і відповідає. Ісус розповідає сьогоднішню притчу, щоб засудити зухвалість тих, хто ходить до храму на молитву і вважає себе праведним. Ісус щойно звільнив чоловіка, одержимого «німим» демоном. Запобігання мовленню означає посилення або принаймні ускладнення самотності тих, хто постраждав. Спілкування за допомогою слів є одним із наріжних каменів людського життя. З цієї причини, коли цей чоловік був звільнений від диявола і зміг говорити, люди вибухнули подивом. Але дух зла не здавався, якщо взагалі посилив свій опір і протидію Ісусу та Євангелію. Вся історія Ісуса та його учнів усіх часів — це історія протистояння та боротьби зі злом. У даному випадку йшлося про те, щоб звільнити цю людину від німотизму, від нездатності спілкуватися з іншими. Як ми можемо не думати про сумний стан багатьох людей, які не здатні розуміти одне одного, спілкуватися? Хоча сьогодні все легше обмінюватися новинами та дізнаватися про них у реальному часі, це не означає, що насправді легко спілкуватися між людьми, між етнічними групами, між народами, між націями. Глобалізація зблизила людей, але не зробила їх братами. Насправді часто стіни некомунікабельності піднімаються, а напруга та конфлікти, іноді драматичні, зростають. Князь зла діє так, щоб поділ і ворожнеча збільшувалися. Євангеліє, зі свого боку, продовжує закликати учнів бути уважними та пильними, не замикатися у своїх загородах, щоб не залишити поле відкритим для демона незворотності. Звинувачення та наклепи на Ісуса та самих учнів не є рідкістю. Так робили фарисеї. Але Ісус продовжує закликати нас дивитися на плоди Його місії та, ми можемо додати, також на плоди учнів і Церкви протягом століть. Саме ці твори любові свідчать про присутність «перста Божого» в історії. Ісус є сама присутність Бога в історії. Він «сильніша» людина, ніж «сильний» нечисть, яка входить в дім, перемагає його і обеззброює. Дім, про який йдеться в євангельському уривку, – це серце кожного, це християнська спільнота, де любов сильніша за зло. І той, хто сліпий до цієї любові, фактично стає на бік ворога і в усякому разі стає його дурним слугою. З цієї причини Ісус твердить з непримиренністю: «Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто не збирає зі Мною, той розкидає». Однак необхідно бути пильним. Боротьба зі злом буде супроводжувати нас усе життя. Саме в цьому сенсі хтось говорить про «агонічне» християнство, тобто про безперервну боротьбу. «Нечистий дух», каже Ісус, намагатиметься повернутися, навіть якщо він вийшов. Драматичний результат тих, хто дозволяє злу проникнути в свої серця через лінь і турбуватися про марне. Цього разу, додає Ісус, «сім інших духів» увійдуть у серце. І новий стан буде гірший за перший

Παραβολή του Φαρισαίου και του τελώνη

Ευαγγέλιο (Λουκ 18,9-14)

Εκείνη την εποχή, ο Ιησούς είπε πάλι αυτή την παραβολή για κάποιους που είχαν το εσωτερικό τεκμήριο ότι ήταν δίκαιοι και περιφρονούσαν άλλους: «Δύο άνδρες ανέβηκαν στο ναό για να προσευχηθούν: ο ένας ήταν Φαρισαίος και ο άλλος φοροεισπράκτορας. Ο Φαρισαίος, όρθιος, προσευχήθηκε μεταξύ του: «Θεέ, σε ευχαριστώ γιατί δεν είμαι σαν τους άλλους ανθρώπους, κλέφτες, άδικους, μοιχούς, ούτε σαν αυτόν τον τελώνη. Νηστεύω δύο φορές την εβδομάδα και πληρώνω τα δέκατα από ό,τι έχω». Ο τελώνης, όμως, αποστασιοποιημένος, δεν τόλμησε να σηκώσει τα μάτια του στον ουρανό, αλλά χτύπησε το στήθος του λέγοντας: «Θεέ, ελέησόν με τον αμαρτωλό». Σας λέω: αυτός, σε αντίθεση με τον άλλον, επέστρεψε στο σπίτι του δικαιωμένος, γιατί όποιος υψώνει τον εαυτό του θα ταπεινωθεί, αλλά όποιος ταπεινωθεί θα υψωθεί».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Ο Ιησούς μιλάει συχνά στους μαθητές του για τη σημασία της προσευχής. Ο ίδιος προσφέρει το παράδειγμα: οι ευαγγελιστές συχνά δείχνουν τον Ιησού σε προσευχή. Και μιλάει γι' αυτό συχνά: προτρέπει τους μαθητές να επιμείνουν στην προσευχή και να εμπιστεύονται τον Θεό που πάντα ακούει και ανταποκρίνεται. Ο Ιησούς λέει τη σημερινή παραβολή για να καταδικάσει το τεκμήριο όσων πηγαίνουν στο ναό για προσευχή και νομίζουν ότι είναι δίκαιοι. Ο Ιησούς είχε μόλις απελευθερώσει έναν άνθρωπο που είχε κυριευτεί από έναν «βουβό» δαίμονα. Η πρόληψη της ομιλίας σημαίνει ενδυνάμωση ή τουλάχιστον δυσκολία της μοναξιάς όσων επηρεάζονται. Η επικοινωνία μέσω των λέξεων είναι ένας από τους ακρογωνιαίους λίθους της ανθρώπινης ζωής. Γι' αυτό, όταν αυτός ο άνθρωπος ελευθερώθηκε από τον διάβολο και μπόρεσε να μιλήσει, η απορία των ανθρώπων εξερράγη. Αλλά το πνεύμα του κακού δεν εγκατέλειψε, αν μη τι άλλο, ενίσχυσε την αντίστασή του και την αντίθεσή του στον Ιησού και το Ευαγγέλιο. Ολόκληρη η ιστορία του Ιησού και των μαθητών του όλων των εποχών είναι μια ιστορία εναντίωσης και μάχης ενάντια στο κακό. Σε αυτήν την περίπτωση, ήταν θέμα απελευθέρωσης αυτού του ανθρώπου από την αλαλία, από την αδυναμία επικοινωνίας με τους άλλους. Πώς μπορούμε να μην σκεφτούμε τη θλιβερή κατάσταση τόσο μεγάλης ανθρωπότητας που είναι ανίκανη να κατανοήσει ο ένας τον άλλον, να επικοινωνήσει; Ενώ σήμερα είναι όλο και πιο εύκολο να ανταλλάσσουμε ειδήσεις και να τις μαθαίνουμε σε πραγματικό χρόνο, αυτό δεν σημαίνει ότι είναι εύκολο να επικοινωνούμε πραγματικά μεταξύ ανθρώπων, μεταξύ εθνοτικών ομάδων, μεταξύ λαών, μεταξύ εθνών. Η παγκοσμιοποίηση έχει φέρει τους ανθρώπους πιο κοντά, αλλά δεν τους έχει κάνει πιο αδέρφια. Συχνά, μάλιστα, υψώνονται τείχη μη επικοινωνίας και γι' αυτό αυξάνονται οι εντάσεις και οι συγκρούσεις, μερικές φορές δραματικές. Ο πρίγκιπας του κακού εργάζεται έτσι ώστε να διευρύνεται ο διχασμός και η εχθρότητα. Το Ευαγγέλιο, από την πλευρά του, συνεχίζει να καλεί τους μαθητές να είναι προσεκτικοί και σε εγρήγορση, να μην κλείνονται στις περιφράξεις τους, ώστε να μην αφήνουν το πεδίο ανοιχτό στον δαίμονα της ακοινωνησίας. Οι κατηγορίες και οι συκοφαντίες εναντίον του Ιησού και των ίδιων των μαθητών δεν είναι ασυνήθιστες. Αυτό έκαναν οι Φαρισαίοι. Αλλά ο Ιησούς συνεχίζει να μας προτρέπει να δούμε τους καρπούς της αποστολής του και, μπορούμε να προσθέσουμε, επίσης αυτούς των μαθητών και της Εκκλησίας στο πέρασμα των αιώνων. Αυτά τα έργα αγάπης είναι που μαρτυρούν την παρουσία του «δαχτύλου του Θεού» στην ιστορία. Ο Ιησούς είναι η ίδια η παρουσία του Θεού στην ιστορία. Είναι ο «δυνατότερος» άνθρωπος από τον «ισχυρό» κακό που μπαίνει στο σπίτι, τον νικάει και τον αφοπλίζει. Το σπίτι για το οποίο μιλάει η ευαγγελική περικοπή είναι η καρδιά του καθενός, είναι η χριστιανική κοινότητα, όπου η αγάπη είναι πιο δυνατή από το κακό. Και όποιος είναι τυφλός σε αυτή την αγάπη παίρνει στην πραγματικότητα το μέρος του εχθρού και σε κάθε περίπτωση γίνεται ανόητος υπηρέτης του. Για το λόγο αυτό ο Ιησούς δηλώνει με αδιαλλαξία: «Όποιος δεν είναι μαζί μου είναι εναντίον μου, και όποιος δεν μαζεύει μαζί μου σκορπίζει». Ωστόσο, είναι απαραίτητο να είμαστε σε εγρήγορση. Ο αγώνας ενάντια στο κακό θα μας συντροφεύει σε όλη μας τη ζωή. Με αυτή την έννοια μιλάει κάποιος για «αγωνιστικό» Χριστιανισμό, δηλαδή σε συνεχή κατάσταση αγώνα. Το «ακάθαρτο πνεύμα», λέει ο Ιησούς, θα προσπαθήσει να επιστρέψει ακόμα κι αν έχει σβήσει. Δραματική είναι η έκβαση εκείνων που αφήνουν το κακό να εισχωρήσει στην καρδιά τους από τεμπελιά και ανησυχία για μάταια πράγματα. Αυτή τη φορά, προσθέτει ο Ιησούς, «επτά άλλα πνεύματα» θα μπουν στην καρδιά. Και η νέα κατάσταση θα είναι χειρότερη από την πρώτη

Mfano wa Mfarisayo na mtoza ushuru

Injili ( Lk 18,9-14 )

Wakati huo, Yesu alisema tena mfano huu kwa baadhi ya watu waliokuwa na kiburi cha ndani cha kuwa waadilifu na kudharau wengine: «Watu wawili walipanda kwenda hekaluni kusali: mmoja alikuwa Farisayo na mwingine mtoza ushuru. Yule Farisayo akasimama, akaomba moyoni mwake: “Ee Mungu, nakushukuru kwa sababu mimi si kama watu wengine, wezi, wadhalimu, wazinzi, wala kama mtoza ushuru huyu. Mimi nafunga mara mbili kwa juma na kutoa zaka ya kila kitu nilicho nacho." Mtoza ushuru, hata hivyo, akiwa amesimama kwa mbali, hakuthubutu hata kuinua macho yake mbinguni, bali alijipiga kifua akisema: “Ee Mungu, nirehemu mimi mwenye dhambi”. Nawaambia, huyu, tofauti na yule mwingine, alirudi nyumbani kwake akiwa amehesabiwa haki; kwa maana ye yote ajikwezaye atafedheheshwa, lakini ye yote anayejinyenyekeza, atatukuzwa."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mara nyingi Yesu anazungumza na wanafunzi wake kuhusu umuhimu wa sala. Yeye mwenyewe anatoa mfano: wainjilisti mara nyingi humwonyesha Yesu katika maombi. Na anazungumza juu yake mara kwa mara: anawahimiza wanafunzi kudumu katika sala na kumtumaini Mungu ambaye husikiliza na kujibu daima. Yesu anasimulia mfano wa leo kushutumu dhana ya wale wanaoenda hekaluni kwa maombi na kujiona kuwa ni wenye haki. Yesu alikuwa ametoka tu kumwachilia huru mtu aliyekuwa na pepo "bubu". Kuzuia usemi kunamaanisha kuimarisha au angalau kufanya upweke wa wale walioathiriwa kuwa mgumu zaidi. Mawasiliano kwa njia ya maneno ni moja ya nguzo za maisha ya mwanadamu. Kwa sababu hii, mtu huyu alipowekwa huru kutoka kwa shetani na kuweza kusema, maajabu ya watu yalilipuka. Lakini roho ya uovu haikukata tamaa, ikiwa chochote iliimarisha upinzani wake na upinzani kwa Yesu na Injili. Hadithi nzima ya Yesu, na ya wanafunzi wake wa nyakati zote, ni hadithi ya upinzani na mapambano dhidi ya uovu. Katika kesi hii ilikuwa ni swali la kumkomboa mtu huyo kutoka kwa ukasisi, kutokana na kutokuwa na uwezo wa kuwasiliana na wengine. Je, tunawezaje kutofikiria hali ya kusikitisha ya wanadamu wengi wasio na uwezo wa kuelewana, wa kuwasiliana? Ingawa leo inazidi kuwa rahisi kubadilishana habari na kujifunza kuihusu kwa wakati halisi, hii haimaanishi kuwa ni rahisi kuwasiliana kati ya watu, kati ya makabila, kati ya watu, kati ya mataifa. Utandawazi umeleta watu karibu zaidi, lakini haujawafanya kuwa ndugu zaidi. Mara nyingi, kwa kweli, kuta za kutoweza kuwasiliana hufufuliwa na mvutano na migogoro, wakati mwingine ni ya kushangaza, kwa hiyo inakua. Mkuu wa uovu hufanya kazi ili utengano na uadui uenee. Injili kwa upande wake, inaendelea kuwaalika wanafunzi kuwa wasikivu na macho, wasijifungie ndani ya nyua zao, ili wasiache uwanja wazi kwa pepo wa kutoweza kuwasiliana. Mashtaka na kashfa dhidi ya Yesu na wanafunzi wenyewe si jambo la kawaida. Hivyo ndivyo Mafarisayo walivyofanya. Lakini Yesu anaendelea kutuhimiza tuangalie matunda ya utume wake na, tunaweza kuongeza, pia yale ya wanafunzi na ya Kanisa kwa karne nyingi. Ni matendo haya ya upendo yanayoshuhudia uwepo wa “kidole cha Mungu” katika historia. Yesu ndiye uwepo wa Mungu katika historia. Yeye ndiye mtu "mwenye nguvu" kuliko yule mwovu "mwenye nguvu" anayeingia nyumbani, akamshinda na kumpokonya silaha. Nyumba ambayo kifungu cha Injili inazungumzia ni moyo wa kila mmoja, ni jumuiya ya Kikristo, ambapo upendo una nguvu zaidi kuliko uovu. Na yeyote ambaye ni kipofu kwa upendo huu kwa kweli huchukua upande wa adui na kwa hali yoyote anakuwa mtumishi wake mpumbavu. Kwa sababu hii Yesu anasema kwa ukaidi: "Yeyote asiye pamoja nami yu kinyume changu, na yeyote asiyekusanya pamoja nami hutawanya". Hata hivyo, ni muhimu kuwa macho. Vita dhidi ya uovu vitafuatana nasi katika maisha yetu yote. Ni kwa maana hii kwamba mtu anazungumza juu ya Ukristo "uchungu", yaani, katika hali ya kuendelea ya mapambano. “Roho mchafu” asema Yesu, atajaribu kurudi hata kama ametoka. Ya kushangaza ni matokeo ya wale wanaoruhusu uovu kuingia mioyoni mwao kwa uvivu na wasiwasi juu ya mambo ya bure. Wakati huu, Yesu anaongeza, “roho nyingine saba” zitaingia moyoni. Na hali mpya itakuwa mbaya zaidi kuliko ya kwanza

Dụ ngôn người Pha-ri-si và người thu thuế

Tin Mừng (Lc 18,9-14)

Khi ấy, Chúa Giêsu lại kể dụ ngôn này cho một số người có lòng tự phụ là công chính và khinh thường người khác: “Có hai người lên đền thờ cầu nguyện: một người là người Pha-ri-xi và một người thu thuế. Người Pha-ri-si đứng cầu nguyện như sau: “Lạy Chúa, con tạ ơn Chúa vì con không như bao người khác, trộm cướp, bất công, ngoại tình, cũng không như tên thu thuế này. Tôi ăn chay mỗi tuần hai lần và nộp phần mười mọi thứ tôi có.” Tuy nhiên, người thu thuế đứng đằng xa, không dám ngước mắt lên trời mà chỉ đấm ngực mà nói: “Lạy Chúa, xin thương xót con là kẻ có tội”. Tôi bảo các ông: người này, không giống người kia, đã trở về nhà mình nên công chính, vì ai tự tôn mình lên sẽ bị hạ nhục, còn ai hạ mình xuống sẽ được tôn lên.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Chúa Giêsu thường nói với các môn đệ về tầm quan trọng của việc cầu nguyện. Chính ngài đưa ra một ví dụ: các tác giả Tin Mừng thường cho thấy Chúa Giêsu cầu nguyện. Và ngài thường xuyên nói về điều đó: ngài kêu gọi các môn đệ kiên trì cầu nguyện và tin tưởng vào Thiên Chúa, Đấng luôn lắng nghe và đáp lại. Chúa Giêsu kể dụ ngôn hôm nay để lên án thái độ kiêu ngạo của những người vào đền thờ cầu nguyện và cho rằng mình là người công chính. Chúa Giêsu vừa giải thoát một người bị quỷ “câm”. Ngăn chặn lời nói có nghĩa là củng cố hoặc ít nhất là làm cho nỗi cô đơn của những người bị ảnh hưởng trở nên nặng nề hơn. Giao tiếp bằng lời nói là một trong những nền tảng của cuộc sống con người. Vì lý do này, khi người đàn ông này được giải thoát khỏi ma quỷ và có thể nói được, sự ngạc nhiên của mọi người bùng nổ. Nhưng thần dữ vẫn không bỏ cuộc, thậm chí nó còn tăng cường sức đề kháng và chống đối Chúa Giêsu và Tin Mừng. Toàn bộ câu chuyện của Chúa Giêsu và các môn đệ của Người trong mọi thời đại là một câu chuyện về sự chống đối và chiến đấu chống lại cái ác. Trong trường hợp này, vấn đề là giải phóng người đàn ông đó khỏi chứng câm, khỏi việc không thể giao tiếp với người khác. Làm sao chúng ta không nghĩ đến tình trạng đáng buồn của rất nhiều nhân loại không thể hiểu nhau, không thể giao tiếp? Mặc dù ngày nay việc trao đổi tin tức và tìm hiểu về nó trong thời gian thực ngày càng dễ dàng hơn, nhưng điều này không có nghĩa là việc giao tiếp thực sự giữa con người với nhau, giữa các nhóm sắc tộc, giữa các dân tộc, giữa các quốc gia trở nên dễ dàng. Toàn cầu hóa đã đưa mọi người đến gần nhau hơn nhưng không khiến họ trở thành anh em hơn. Trên thực tế, thường thì những bức tường bất khả truyền thông được dựng lên và do đó những căng thẳng và xung đột, đôi khi gay gắt, gia tăng. Hoàng tử của cái ác hoạt động để chia rẽ và thù hận ngày càng gia tăng. Về phần mình, Tin Mừng tiếp tục mời gọi các môn đệ hãy chú ý và cảnh giác, đừng nhốt mình trong những rào cản của mình, để không để cánh đồng rộng mở cho ma quỷ không thể truyền thông. Những lời buộc tội và vu khống chống lại Chúa Giêsu và chính các môn đệ không phải là hiếm. Đó là điều người Pha-ri-si đã làm. Nhưng Chúa Giêsu tiếp tục khuyên nhủ chúng ta hãy nhìn vào những thành quả sứ vụ của Người, và chúng ta có thể nói thêm, cả những thành quả của các môn đệ và của Giáo hội qua nhiều thế kỷ. Chính những việc làm yêu thương này chứng tỏ sự hiện diện của “ngón tay của Thiên Chúa” trong lịch sử. Chúa Giêsu chính là sự hiện diện của Thiên Chúa trong lịch sử. Anh ta là người “mạnh” hơn kẻ ác “mạnh” vào nhà, đánh bại và tước vũ khí của anh ta. Ngôi nhà mà đoạn Tin Mừng nói đến là trái tim của mỗi người, là cộng đồng Kitô hữu, nơi tình yêu mạnh hơn sự dữ. Và ai mù quáng trước tình yêu này thực sự đứng về phía kẻ thù và trong mọi trường hợp đều trở thành người hầu ngu ngốc của hắn. Vì lý do này, Chúa Giêsu đã tuyên bố một cách không khoan nhượng: “Ai không ở với tôi là chống lại tôi, còn ai không cùng tôi thu góp là phân tán”. Tuy nhiên, cần phải cảnh giác. Cuộc chiến chống lại cái ác sẽ đồng hành cùng chúng ta trong suốt cuộc đời. Theo nghĩa này, có người nói về Cơ đốc giáo “đau đớn”, tức là trong tình trạng đấu tranh liên tục. Chúa Giêsu nói “thần ô uế” sẽ cố gắng quay trở lại ngay cả khi nó đã ra ngoài. Bi kịch là kết cục của những kẻ để cho cái ác xâm nhập vào lòng mình qua sự lười biếng và lo lắng về những điều viển vông. Lần này, Chúa Giêsu nói thêm, “bảy vị thần khác” sẽ nhập vào trái tim. Và tình trạng mới sẽ tệ hơn lần đầu

പരീശന്റെയും ചുങ്കക്കാരന്റെയും ഉപമ

സുവിശേഷം (ലൂക്ക 18,9-14)

ആ സമയത്ത്, നീതിമാന്മാരാണെന്ന് ഉള്ളിൽ കരുതുകയും മറ്റുള്ളവരെ നിന്ദിക്കുകയും ചെയ്ത ചിലർക്ക് യേശു വീണ്ടും ഈ ഉപമ പറഞ്ഞു: "രണ്ട് പുരുഷന്മാർ പ്രാർത്ഥിക്കാൻ ദേവാലയത്തിൽ പോയി: ഒരാൾ പരീശനും മറ്റൊരാൾ ചുങ്കക്കാരനുമാണ്. പരീശൻ നിന്നുകൊണ്ട് ഉള്ളിൽ ഇപ്രകാരം പ്രാർത്ഥിച്ചു: "ദൈവമേ, ഞാൻ അന്യരെപ്പോലെയോ കള്ളന്മാരെപ്പോലെയോ അന്യായക്കാരെപ്പോലെയോ വ്യഭിചാരികളെപ്പോലെയോ ഈ ചുങ്കക്കാരനെപ്പോലെയോ അല്ലാത്തതിനാൽ ഞാൻ നിനക്കു നന്ദി പറയുന്നു. ഞാൻ ആഴ്‌ചയിൽ രണ്ടുതവണ ഉപവസിക്കുകയും എന്റെ സ്വന്തമായ എല്ലാറ്റിന്റെയും ദശാംശം നൽകുകയും ചെയ്യുന്നു. എന്നിരുന്നാലും, ദൂരെ നിന്നിരുന്ന പബ്ലിക്കൻ സ്വർഗത്തിലേക്ക് കണ്ണുകൾ ഉയർത്താൻ പോലും ധൈര്യപ്പെട്ടില്ല, പക്ഷേ അവന്റെ നെഞ്ചിൽ അടിച്ചു: "ദൈവമേ, പാപിയായ എന്നോട് കരുണയുണ്ടാകേണമേ". ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു: ഇവൻ മറ്റുള്ളവരിൽ നിന്ന് വ്യത്യസ്തമായി നീതീകരിക്കപ്പെട്ടവനായി തന്റെ വീട്ടിലേക്ക് മടങ്ങി, കാരണം തന്നെത്തന്നെ ഉയർത്തുന്നവൻ അപമാനിക്കപ്പെടും, എന്നാൽ തന്നെത്തന്നെ താഴ്ത്തുന്നവൻ ഉയർത്തപ്പെടും.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

പ്രാർത്ഥനയുടെ പ്രാധാന്യത്തെക്കുറിച്ച് യേശു പലപ്പോഴും തന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട് സംസാരിക്കാറുണ്ട്. അവൻ തന്നെ ഒരു ഉദാഹരണം നൽകുന്നു: സുവിശേഷകർ പലപ്പോഴും പ്രാർത്ഥനയിൽ യേശുവിനെ കാണിക്കുന്നു. അവൻ അതിനെക്കുറിച്ച് ഇടയ്ക്കിടെ സംസാരിക്കുന്നു: പ്രാർത്ഥനയിൽ ഉറച്ചുനിൽക്കാനും എപ്പോഴും കേൾക്കുകയും പ്രതികരിക്കുകയും ചെയ്യുന്ന ദൈവത്തിൽ ആശ്രയിക്കാൻ അവൻ ശിഷ്യന്മാരെ പ്രോത്സാഹിപ്പിക്കുന്നു. ദൈവാലയത്തിൽ പ്രാർത്ഥനയ്‌ക്കു പോകുകയും തങ്ങൾ നീതിമാന്മാരാണെന്ന് കരുതുകയും ചെയ്യുന്നവരുടെ ധാർഷ്ട്യത്തെ അപലപിക്കാനാണ് യേശു ഇന്നത്തെ ഉപമ പറയുന്നത്. "മൂക" ഭൂതം ബാധിച്ച ഒരു മനുഷ്യനെ യേശു മോചിപ്പിക്കുകയായിരുന്നു. സംസാരം തടയുക എന്നതിനർത്ഥം ബാധിതരുടെ ഏകാന്തതയെ ശക്തിപ്പെടുത്തുകയോ അല്ലെങ്കിൽ കഠിനമാക്കുകയോ ചെയ്യുക എന്നതാണ്. വാക്കുകളിലൂടെയുള്ള ആശയവിനിമയം മനുഷ്യജീവിതത്തിന്റെ അടിസ്ഥാന ശിലകളിൽ ഒന്നാണ്. ഇക്കാരണത്താൽ, ഈ മനുഷ്യൻ പിശാചിൽ നിന്ന് മോചിതനായി സംസാരിക്കാൻ പ്രാപ്തനായപ്പോൾ, ആളുകളുടെ അത്ഭുതം പൊട്ടിത്തെറിച്ചു. എന്നാൽ തിന്മയുടെ ആത്മാവ് കൈവിട്ടില്ല, എന്തെങ്കിലും അത് യേശുവിനോടും സുവിശേഷത്തോടുമുള്ള പ്രതിരോധവും എതിർപ്പും ശക്തിപ്പെടുത്തി. യേശുവിന്റെയും അവന്റെ ശിഷ്യന്മാരുടെയും മുഴുവൻ കഥയും എതിർപ്പിന്റെയും തിന്മയ്‌ക്കെതിരായ പോരാട്ടത്തിന്റെയും കഥയാണ്. ഈ സാഹചര്യത്തിൽ, മറ്റുള്ളവരുമായി ആശയവിനിമയം നടത്താനുള്ള കഴിവില്ലായ്മയിൽ നിന്ന് ആ മനുഷ്യനെ മൂകതയിൽ നിന്ന് മോചിപ്പിക്കുന്നതിനുള്ള ഒരു ചോദ്യമായിരുന്നു അത്. പരസ്‌പരം മനസ്സിലാക്കാനും ആശയവിനിമയം നടത്താനും കഴിവില്ലാത്ത ഒട്ടുമിക്ക മനുഷ്യരുടെയും ദുഃഖകരമായ അവസ്ഥയെക്കുറിച്ച് എങ്ങനെ ചിന്തിക്കാതിരിക്കാനാകും? വാർത്തകൾ കൈമാറുന്നതും തത്സമയം അതിനെക്കുറിച്ച് പഠിക്കുന്നതും ഇന്ന് കൂടുതൽ എളുപ്പമാണെങ്കിലും, ആളുകൾക്കിടയിൽ, വംശീയ ഗ്രൂപ്പുകൾക്കിടയിൽ, ആളുകൾക്കിടയിൽ, രാജ്യങ്ങൾക്കിടയിൽ യഥാർത്ഥത്തിൽ ആശയവിനിമയം നടത്തുന്നത് എളുപ്പമാണെന്ന് ഇതിനർത്ഥമില്ല. ആഗോളവൽക്കരണം ആളുകളെ കൂടുതൽ അടുപ്പിച്ചു, പക്ഷേ അവരെ കൂടുതൽ സഹോദരങ്ങളാക്കിയില്ല. പലപ്പോഴും, വാസ്തവത്തിൽ, അസ്വാഭാവികതയുടെ മതിലുകൾ ഉയരുകയും പിരിമുറുക്കങ്ങളും സംഘർഷങ്ങളും, ചിലപ്പോൾ നാടകീയവും, അതിനാൽ വളരുകയും ചെയ്യുന്നു. തിന്മയുടെ രാജകുമാരൻ പ്രവർത്തിക്കുന്നു, അങ്ങനെ ഭിന്നിപ്പും ശത്രുതയും വർദ്ധിക്കുന്നു. സുവിശേഷം, അതിന്റെ ഭാഗമായി, ശിഷ്യന്മാരെ ശ്രദ്ധയോടെയും ജാഗ്രതയോടെയും ആയിരിക്കാൻ ക്ഷണിക്കുന്നത് തുടരുന്നു, അവരുടെ ചുറ്റുപാടുകളിൽ സ്വയം പൂട്ടിയിടരുത്, അങ്ങനെ അവിഭാജ്യതയുടെ ഭൂതത്തിന് ഫീൽഡ് തുറന്നുകൊടുക്കരുത്. യേശുവിനും ശിഷ്യന്മാർക്കും എതിരെയുള്ള ആരോപണങ്ങളും അപവാദങ്ങളും അസാധാരണമല്ല. അതാണ് പരീശന്മാർ ചെയ്തത്. എന്നാൽ യേശു തന്റെ ദൗത്യത്തിന്റെ ഫലങ്ങളിലേക്കും നൂറ്റാണ്ടുകളായി ശിഷ്യന്മാരുടെയും സഭയുടെയും ഫലങ്ങളിലേക്ക് നോക്കാൻ നമ്മെ ഉദ്‌ബോധിപ്പിക്കുന്നു. ചരിത്രത്തിൽ "ദൈവത്തിന്റെ വിരൽ" ഉണ്ടെന്ന് സാക്ഷ്യപ്പെടുത്തുന്നത് സ്നേഹത്തിന്റെ ഈ പ്രവൃത്തികളാണ്. ചരിത്രത്തിലെ ദൈവത്തിന്റെ സാന്നിധ്യമാണ് യേശു. വീടിനുള്ളിൽ കയറി അവനെ തോൽപ്പിച്ച് നിരായുധനാക്കുന്ന "ശക്തനായ" ദുഷ്ടനെക്കാൾ "ശക്തനായ" മനുഷ്യനാണ് അവൻ. സുവിശേഷഭാഗം പറയുന്ന വീട് ഓരോരുത്തരുടെയും ഹൃദയമാണ്, അത് ക്രിസ്ത്യൻ സമൂഹമാണ്, അവിടെ സ്നേഹം തിന്മയെക്കാൾ ശക്തമാണ്. ഈ സ്നേഹത്തിന് അന്ധനായ ഏതൊരാളും യഥാർത്ഥത്തിൽ ശത്രുവിന്റെ പക്ഷം പിടിക്കുകയും ഏത് സാഹചര്യത്തിലും അവന്റെ വിഡ്ഢിയായ ദാസനായി മാറുകയും ചെയ്യുന്നു. ഇക്കാരണത്താൽ, യേശു നിർവികാരതയോടെ പ്രസ്താവിക്കുന്നു: "എനിക്കൊപ്പമല്ലാത്തവൻ എനിക്ക് എതിരാണ്, എന്നോടൊപ്പം ചേരാത്തവൻ ചിതറിപ്പോകുന്നു". എന്നിരുന്നാലും, ജാഗ്രത പാലിക്കേണ്ടത് ആവശ്യമാണ്. തിന്മയ്‌ക്കെതിരായ പോരാട്ടം നമ്മുടെ ജീവിതത്തിലുടനീളം നമ്മെ അനുഗമിക്കും. ഈ അർത്ഥത്തിലാണ് ഒരാൾ "അഗോണിക്" ക്രിസ്ത്യാനിറ്റിയെക്കുറിച്ച് സംസാരിക്കുന്നത്, അതായത്, നിരന്തരമായ പോരാട്ടത്തിൽ. "അശുദ്ധാത്മാവ്", അത് പുറത്തു പോയാലും തിരികെ വരാൻ ശ്രമിക്കുമെന്ന് യേശു പറയുന്നു. അലസതയിലൂടെയും വ്യർത്ഥകാര്യങ്ങളിൽ ആകുലതയിലൂടെയും തിന്മ ഹൃദയത്തിൽ പ്രവേശിക്കാൻ അനുവദിക്കുന്നവരുടെ ഫലമാണ് നാടകീയമായത്. ഈ സമയം, "മറ്റു ഏഴു ആത്മാക്കൾ" ഹൃദയത്തിൽ പ്രവേശിക്കുമെന്ന് യേശു കൂട്ടിച്ചേർക്കുന്നു. പുതിയ അവസ്ഥ ആദ്യത്തേതിനേക്കാൾ മോശമായിരിക്കും

Ilu nke onye Farisii na onye ọnaụtụ

Oziọma (Luk 18:9-14)

N’oge ahụ, Jizọs tụkwara ilu a ọzọ maka ụfọdụ ndị nwere echiche ime ezi omume na ndị na-eleda ndị ọzọ anya, sị: “Ndị ikom abụọ gbagoro n’ụlọ nsọ ikpe ekpere: otu onye bụ onye Farisii na onye ọzọ bụ onye ọnaụtụ. Pharisee oro ada, ọbọn̄ akam ke idem esie ntem ete: “O Abasi, mma n̄kọm fi koro n̄kanamke nte mme owo eken, mme inọ, mme ukwan̄ido, mme esịn efịbe, m̀mê nte ọbọ a-tax. Ana m ebu ọnụ ugboro abụọ n’izu, na-akwụkwa otu ụzọ n’ụzọ iri nke ihe niile m nwere.” Otú ọ dị, onye ọnaụtụ guzoro n’ebe dị anya, o nwedịghị anya ike welie anya ya elu n’eluigwe, ma tie aka n’obi na-asị: “Chineke, meere m ebere, bụ́ onye mmehie”. Ana m asị unu: Onye a, n’adịghị ka ibe ya, ọ laghachiri n’ụlọ ya n’onye ezi omume, n’ihi na onye ọ bụla nke na-ebuli onwe ya elu, a ga-eweda ya ala, ma onye ọ bụla nke na-eweda onwe ya ala, a ga-ebuli ya.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Jizọs na-agwakarị ndị na-eso ụzọ ya mkpa ekpere dị. Ya onwe ya nyere ihe atụ: ndị na-ezisa ozi ọma na-egosikarị Jizọs n’ekpere. Ọ na-ekwukwa banyere ya ugboro ugboro: ọ na-agba ndị na-eso ụzọ ume ka ha nọgide na-ekpe ekpere na ịtụkwasị Chineke obi, bụ́ onye na-ege ntị ma na-azaghachi mgbe nile. Jizọs tụrụ ilu taa ka ọ katọọ mpako nke ndị na-aga n’ụlọ nsọ maka ekpere ma na-eche na ha bụ ndị ezi omume. Jizọs ka tọhapụla otu nwoke mmụọ ọjọọ “ogbi” ji. Igbochi ikwu okwu pụtara iwusi ike ma ọ bụ ma ọ́ dịghị ihe ọzọ ime ka owu ọmụma nke ndị ọ metụtara sie ike karị. Nkwurịta okwu site n'okwu bụ otu n'ime isi nkuku nke ndụ mmadụ. N’ihi nke a, mgbe nwoke a nwere onwe ya n’aka ekwensu wee nwee ike ikwu okwu, ihe ijuanya ndị mmadụ gbawara. Ma mmụọ nke ihe ọjọọ adaghị mbà, ma ọ bụrụ na ihe ọ bụla ọ na-ewusi iguzogide ya na-emegide Jizọs na Oziọma. Akụkọ dum banyere Jizọs, na nke ndị na-eso ụzọ ya nke oge nile, bụ akụkọ mmegide na ịlụso ihe ọjọọ ọgụ. N'okwu a, ọ bụ ajụjụ nke ịtọhapụ nwoke ahụ na mutism, site na enweghị ike ikwurịta okwu na ndị ọzọ. Kedu ka anyị na-agaghị eche maka ọnọdụ dị mwute nke ọtụtụ mmadụ na-enweghị ike ịghọta ibe ha, nke nkwurịta okwu? Ọ bụ ezie na taa ọ na-adịwanye mfe ịgbanwe akụkọ na ịmụta banyere ya ozugbo, nke a apụtaghị na ọ dị mfe n'ezie ịkparịta ụka n'etiti ndị mmadụ, n'etiti agbụrụ, n'etiti ndị mmadụ, n'etiti mba. Ijikọ ụwa ọnụ emewo ka ndị mmadụ dịrị n'otu, ma emebeghị ka ha nwekwuo ụmụnne. Ọtụtụ mgbe, n'eziokwu, mgbidi nke enweghị njikọ na-ebuli elu na esemokwu na esemokwu, mgbe ụfọdụ dị egwu, ya mere na-eto eto. Onye-isi nke ihe ọjọ nēme ka nkewa na iro sa mbara. Oziọma ahụ, n’aka nke ya, na-aga n’ihu na-akpọ ndị na-eso ụzọ ka ha kpachara anya na ịmụrụ anya, ka ha ghara ikpochi onwe ha n’ogige ha, ka ha ghara ịhapụ ogige ahụ n’ihu mmụọ ọjọọ nke enweghị mmekọrịta. Ebubo na nkwutọ e boro Jizọs na ndị na-eso ụzọ ya n'onwe ha abụghị ihe ọhụrụ. Se mme Pharisee ẹkenamde edi oro. Ma Jizọs gara n’ihu na-agba anyị ume ka anyị leba anya na mkpụrụ nke ozi ya, anyị nwekwara ike ịgbakwunye, nke ndị na-eso ụzọ na nke Nzukọ-nsọ ​​ruo ọtụtụ narị afọ. Ọ bụ ọrụ ịhụnanya ndị a na-agba akaebe maka ọnụnọ nke "mkpịsị aka nke Chineke" na akụkọ ntolite. Jizọs bụ ọnụnọ Chineke n’akụkọ ihe mere eme. Ọ bụ onye “dị ike” ka ajọ onye “dị ike” nke batara n’ụlọ, merie ya ma tụpụ ya. Ụlọ nke akụkụ Oziọma ahụ na-ekwu bụ obi onye ọ bụla, ọ bụ ọgbakọ Ndị Kraịst, ebe ịhụnanya siri ike karịa ihe ọjọọ. Ma onye ọ bụla nke kpuru ìsì n'ịhụnanya a na-akwado ndị iro ma n'ọnọdụ ọ bụla ọ ghọrọ ohu ya nzuzu. N’ihi ya, Jizọs ji nkwuwa okwu kwuo, sị: “Onye ọ bụla na-anọghị n’ebe m nọ na-emegide m, onye ọ bụla nke na-adịghịkwa eso m na-ekpokọta ihe na-agbasasịkwa.” Otú ọ dị, ọ dị mkpa ka ị mụrụ anya. Ọgụ megide ihe ọjọọ ga-eso anyị n’oge ndụ anyị niile. Ọ bụ n'echiche a ka mmadụ na-ekwu maka Iso Ụzọ Kraịst nke "mgbu", ya bụ, n'ọnọdụ mgba na-aga n'ihu. “Mmụọ ahụ na-adịghị ọcha,” ka Jizọs na-ekwu, ga-agbalị ịlọghachi ọbụna ma ọ bụrụ na ọ pụrụ. Ihe dị egwu bụ ihe ga-esi na ndị na-ekwe ka ihe ọjọọ bata n’obi ha site n’ịdị umengwụ na ichegbu onwe ha banyere ihe efu. Na nke ugbu a, Jizọs gbakwụnyere, “mmụọ asaa ọzọ” ga-abata n’obi. Na ọnọdụ ọhụrụ ahụ ga-adị njọ karịa nke mbụ