Vangelo (Mt 18,12-14) - In quel tempo, Gesù disse ai suoi discepoli: «Che cosa vi pare? Se un uomo ha cento pecore e una di loro si smarrisce, non lascerà le novantanove sui monti e andrà a cercare quella che si è smarrita? In verità io vi dico: se riesce a trovarla, si rallegrerà per quella più che per le novantanove che non si erano smarrite. Così è volontà del Padre vostro che è nei cieli, che neanche uno di questi piccoli si perda».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Gesù si presenta come il buon pastore: il suo primo compito è quello di essere misericordioso soprattutto con i poveri e i peccatori. E per far comprendere la qualità della sua missione, racconta la parabola della pecora smarrita. Che cosa succede se una pecora si perde? La reazione spontanea del buon pastore – del Padre che sta nel cielo e sua, dice Gesù – è lasciare tutte le altre nell’ovile e mettersi a cercare quella che si è perduta finché non la ritrova. Gesù non prende affatto in considerazione la colpa della pecora, richiama solamente la responsabilità del pastore di non perderla. Lo smarrimento della pecora, anche di una sola, non diminuisce la cura del pastore verso di essa, anzi l’accresce. L’evangelista aggiunge che se la ritrova «si rallegrerà per quella più che per le novantanove che non si erano smarrite». Gesù chiarisce ancora una volta che la volontà del Padre è che nessuno si perda. Anzi, il Padre lo ha inviato sulla terra proprio per questo, per cercare e ritrovare ciò che era perduto e riportarlo a casa. Il Signore, al contrario della nostra indifferenza, si prende cura di ognuno. Potremmo dire che si fa mendicante di affetto e di amore per ciascuno di noi. Ecco di che qualità è l’amore che deve regnare nella vita delle comunità cristiane. Ogni discepolo deve avere per ciascun fratello e ciascuna sorella la stessa cura di Dio. È da un amore come questo che nasce la gioia e la festa della fraternità.

Parable of the lost sheep

Gospel (Mt 18,12-14)

At that time, Jesus said to his disciples: «What do you think? If a man has a hundred sheep and one of them goes astray, will he not leave the ninety-nine on the mountains and go and look for the one that is lost? Truly I say to you: if he succeeds in finding it, he will rejoice over it more than over the ninety-nine that were not lost. Thus it is the will of your Father who is in heaven, that not one of these little ones should be lost."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

Jesus presents himself as the good shepherd: his first task is to be merciful above all to the poor and sinners. And to make people understand the quality of his mission, he tells the parable of the lost sheep. What happens if a sheep gets lost? The spontaneous reaction of the good shepherd - of the Father who is in heaven and of him, says Jesus - is to leave all the others in the fold and start looking for the one that is lost until he finds it again. Jesus does not take the sheep's guilt into consideration at all, he only recalls the shepherd's responsibility not to lose it. The loss of a sheep, even just one, does not diminish the shepherd's care for it, but rather increases it. The evangelist adds that if he finds it "he will rejoice over it more than over the ninety-nine that were not lost". Jesus makes it clear once again that the Father's will is that no one should be lost. Indeed, the Father sent him to earth for this very reason, to seek and find what was lost and bring it home. The Lord, unlike our indifference, takes care of everyone. We could say that he becomes a beggar of affection and love for each of us. This is the quality of the love that must reign in the life of Christian communities. Every disciple must have the same care as God for each brother and sister. It is from a love like this that the joy and celebration of fraternity is born.

Parábola de la oveja perdida

Evangelio (Mt 18,12-14)

En aquel tiempo, Jesús dijo a sus discípulos: «¿Qué pensáis? Si un hombre tiene cien ovejas y una de ellas se descarría, ¿no dejará las noventa y nueve en los montes e irá a buscar la que se ha perdido? En verdad os digo que si lo encuentra, se alegrará más por él que por las noventa y nueve que no se perdieron. Así es la voluntad de vuestro Padre que está en los cielos, que ninguno de estos pequeños se pierda."

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Jesús se presenta como el buen pastor: su primera tarea es ser misericordioso sobre todo con los pobres y los pecadores. Y para hacer comprender la calidad de su misión, cuenta la parábola de la oveja descarriada. ¿Qué pasa si se pierde una oveja? La reacción espontánea del buen pastor – del Padre que está en el cielo y de los suyos, dice Jesús – es dejar a todos los demás en el redil y ponerse a buscar al que está perdido hasta encontrarlo. Jesús no toma en consideración en absoluto la culpa de la oveja, sólo recuerda la responsabilidad del pastor de no perderla. La pérdida de una oveja, aunque sea una sola, no disminuye el cuidado del pastor hacia ella, sino que más bien lo aumenta. El evangelista añade que si lo encuentra "se alegrará más por él que por las noventa y nueve que no se perdieron". Jesús deja claro una vez más que la voluntad del Padre es que nadie se pierda. De hecho, el Padre lo envió a la tierra precisamente por eso, para buscar y encontrar lo perdido y traerlo a casa. El Señor, a diferencia de nuestra indiferencia, se ocupa de todos. Podríamos decir que se convierte en un mendigo de cariño y amor para cada uno de nosotros. Ésta es la cualidad del amor que debe reinar en la vida de las comunidades cristianas. Cada discípulo debe tener el mismo cuidado que Dios tiene por cada hermano y hermana, de un amor como este nace la alegría y la celebración de la fraternidad.

Parabole de la brebis perdue

Évangile (Mt 18,12-14)

A cette époque, Jésus dit à ses disciples : « Qu'en pensez-vous ? Si un homme possède cent brebis et que l’une d’elles s’égare, ne laissera-t-il pas les quatre-vingt-dix-neuf sur les montagnes pour aller chercher celle qui est perdue ? En vérité, je vous le dis, s'il le retrouve, il s'en réjouira plus que des quatre-vingt-dix-neuf qui n'ont pas été perdus. Ainsi, la volonté de votre Père qui est aux cieux est qu'aucun de ces petits ne soit perdu. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Jésus se présente comme le bon berger : sa première tâche est d'être miséricordieux avant tout envers les pauvres et les pécheurs. Et pour faire comprendre la qualité de sa mission, il raconte la parabole de la brebis perdue. Que se passe-t-il si un mouton se perd ? La réaction spontanée du bon pasteur – du Père qui est aux cieux et du sien, dit Jésus – est de laisser tous les autres au bercail et de se mettre à la recherche de celui qui est perdu jusqu'à ce qu'il le retrouve. Jésus ne prend pas du tout en considération la culpabilité de la brebis, il rappelle seulement la responsabilité du berger de ne pas la perdre. La perte d'une brebis, ne serait-ce qu'une seule, ne diminue pas le souci du berger, mais au contraire l'augmente. L'évangéliste ajoute que s'il le retrouve, « il s'en réjouira plus que des quatre-vingt-dix-neuf qui n'ont pas été perdus ». Jésus précise une fois de plus que la volonté du Père est que personne ne soit perdu. En effet, le Père l’a envoyé sur terre pour cette raison même, chercher et retrouver ce qui était perdu et le ramener à la maison. Le Seigneur, contrairement à notre indifférence, prend soin de chacun. On pourrait dire qu'il devient un mendiant d'affection et d'amour pour chacun de nous. C'est la qualité de l'amour qui doit régner dans la vie des communautés chrétiennes. Chaque disciple doit avoir le même soin que Dieu pour chaque frère et sœur. C'est d'un tel amour que naît la joie et la célébration de la fraternité.

Parábola da ovelha perdida

Evangelho (Mt 18,12-14)

Naquele momento, Jesus disse aos seus discípulos: «O que vocês acham? Se um homem tiver cem ovelhas e uma delas se extraviar, não deixará ele as noventa e nove nos montes e irá procurar a que se perdeu? Em verdade vos digo que, se ele a encontrar, ficará mais feliz com ela do que com as noventa e nove que não foram perdidas. Assim é a vontade do vosso Pai que está nos céus que nenhum destes pequeninos se perca”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Jesus apresenta-se como o bom pastor: a sua primeira tarefa é ser misericordioso sobretudo para com os pobres e pecadores. E para fazer compreender a qualidade da sua missão, ele conta a parábola da ovelha perdida. O que acontece se uma ovelha se perder? A reação espontânea do bom pastor – do Pai que está no céu e é seu, diz Jesus – é deixar todos os outros no aprisco e começar a procurar aquele que está perdido até encontrá-lo. Jesus não leva em consideração a culpa da ovelha, apenas recorda a responsabilidade do pastor de não perdê-la. A perda de uma ovelha, mesmo que seja apenas uma, não diminui o cuidado que o pastor tem por ela, mas antes aumenta-o. O evangelista acrescenta que se o encontrar “se alegrará mais com ele do que com as noventa e nove que não foram perdidas”. Jesus deixa claro mais uma vez que a vontade do Pai é que ninguém se perca. Na verdade, o Pai o enviou à terra exatamente por esse motivo, para procurar e encontrar o que estava perdido e trazê-lo para casa. O Senhor, ao contrário da nossa indiferença, cuida de todos. Poderíamos dizer que ele se torna um mendigo de carinho e amor para cada um de nós. Esta é a qualidade do amor que deve reinar na vida das comunidades cristãs. Cada discípulo deve ter o mesmo cuidado que Deus tem por cada irmão e irmã: é de um amor como este que nasce a alegria e a celebração da fraternidade.

迷失的羊的比喻

福音（太18,12-14）

那時，耶穌對門徒說：「你們覺得怎麼樣？ 如果一個人有一百隻羊，其中一隻迷路了，他會不會把九十九隻羊留在山上，去尋找迷失的一隻呢？ 我實在告訴你們，如果他找到了，他會比沒有失去的九十九個更高興。 因此，你們天父的旨意是不讓這些小孩子中的任何一個失落。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

耶穌將自己呈現為好牧人：祂的首要任務是首先要憐憫窮人和罪人。 為了讓人們了解他的使命的質量，他講述了迷失的羊的寓言。 如果羊迷路了怎麼辦？ 耶穌說，好牧人——天父和祂的牧人——的自發性反應就是把所有其他人留在羊圈裡，開始尋找迷失的人，直到找到為止。 耶穌根本沒有考慮到羊的罪責，他只是提醒牧羊人有責任不失去羊。 失去一隻羊，即使只是一隻，也不會減少牧羊人對它的照顧，反而會增加。 這位福音傳道者補充說，如果他找到了它，「他會為它而高興，比為那九十九個沒有失去的人更高興」。 耶穌再次明確表示，天父的旨意是不讓任何人失喪。 事實上，天父正是因為這個原因才派他到地上去尋找和找到失去的東西並將其帶回家。 主不像我們的冷漠，祂照顧每一個人。 我們可以說，他成為了我們每個人的感情和愛的乞丐。 這是基督教團體生活中必須擁有的愛的品質。 每個門徒都必須像神一樣關懷每一位弟兄姊妹，正是從這樣的愛中，才產生了兄弟情誼的歡樂和慶祝。

Притча о заблудшей овце

Евангелие (Мф 18,12-14)

В это время Иисус сказал своим ученикам: «Как вы думаете? Если у человека будет сто овец и одна из них заблудится, то не оставит ли он девяносто девять в горах и не пойдет ли искать пропавшую? Истинно говорю вам: если найдет, то возрадуется о нем более, чем о девяноста девяти не пропавших. Так воля Отца вашего Небесного, чтобы ни один из малых сих не погиб».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Иисус представляет себя добрым пастырем: его первая задача — быть милостивым прежде всего к бедным и грешникам. И чтобы люди поняли качество своей миссии, он рассказывает притчу о заблудшей овце. Что будет, если овца потеряется? Спонтанная реакция доброго пастыря – Отца Небесного и Его, – говорит Иисус, – оставить всех остальных в стаде и начать искать потерявшегося, пока не найдет его. Иисус вообще не принимает во внимание вину овцы, он лишь напоминает об ответственности пастыря не потерять ее. Потеря овцы, хотя бы одной, не умаляет заботу о ней пастыря, а наоборот, увеличивает ее. Евангелист добавляет, что если найдет, то «возрадуется о нем более, чем о девяноста девяти не пропавших». Иисус еще раз ясно дает понять, что воля Отца состоит в том, чтобы никто не погиб. Действительно, именно для этой цели Отец послал его на землю, чтобы он отыскал и нашел потерянное и вернул его домой. Господь, в отличие от нашего равнодушия, заботится обо всех. Можно сказать, что он становится нищим на ласку и любовь к каждому из нас. Вот качество любви, которая должна царить в жизни христианских общин. Каждый ученик должен иметь такую ​​же заботу, как Бог, о каждом брате и сестре.Именно из такой любви рождается радость и торжество братства.

迷子の羊のたとえ

福音（マタ18、12-14）

その時、イエスは弟子たちにこう言われました。 ある人が百匹の羊を飼っていて、その一匹が迷ったとしたら、その人は九十九匹を山に残して、迷った一匹を探しに行かないでしょうか。 真実にあなたに言いますが、彼がそれを見つけたら、失われていない99個よりもそれを喜ぶでしょう。 したがって、これらの小さな者たちの一人も失われないことが、天におられるあなたがたの父のご意志なのです。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

イエスはご自身を良い羊飼いであると表します。彼の最初の任務は、何よりも貧しい人や罪人に対して憐れみ深いことです。 そして人々に自分の使命の質を理解してもらうために、彼は迷子の羊のたとえ話をします。 羊が迷子になったらどうなるのでしょうか？ 善き羊飼い、つまり天におられる父とその羊飼いの自発的な反応は、他の者たちを囲いの中に残し、いなくなった羊飼いを再び見つけるまで探し始めることである、とイエスは言われます。 イエスは羊の罪を全く考慮しておらず、罪を失わないという羊飼いの責任を思い出しているだけです。 たとえ一頭の羊を失っても、羊飼いの世話は減ることはなく、むしろ増加します。 この伝道者は、もしそれを見つけたら「失わなかった99個よりも喜ぶだろう」と付け加えた。 イエスは、父の御心は誰も失われないことであることをもう一度明らかにされました。 実際、父は失われたものを探して見つけ、それを持ち帰るために、まさにこの理由のために彼を地上に遣わされました。 主は私たちの無関心とは違って、すべての人に気を配ってくださいます。 彼は私たち一人ひとりに対する愛情と愛の乞食になると言えるでしょう。 これは、キリスト教共同体の生活の中で支配しなければならない愛の性質です。 すべての弟子は、それぞれの兄弟姉妹に対して神と同じ配慮を持たなければなりません。このような愛から、友愛の喜びと祝賀が生まれます。

잃어버린 양의 비유

복음(마태 18,12-14)

그때 예수께서는 제자들에게 이렇게 말씀하셨습니다. “너희는 어떻게 생각하느냐? 어떤 사람에게 양 백 마리가 있는데 그 중 한 마리가 길을 잃었다면, 아흔아홉 마리를 산에 두고 가서 잃어버린 양을 찾지 않겠느냐? 내가 진실로 너희에게 이르노니 만일 찾으면 잃지 않은 아흔아홉 마리보다 그것을 더 기뻐하리라. 그러므로 이 소자 중에 하나도 잃어버리지 아니하는 것이 하늘에 계신 너희 아버지의 뜻이니라.”

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

예수님께서는 자신을 선한 목자로 소개하십니다. 그분의 첫 번째 임무는 무엇보다도 가난한 이들과 죄인들에게 자비를 베푸는 것입니다. 그리고 사람들이 그분의 사명의 질을 이해하도록 하기 위해 그분은 잃어버린 양의 비유를 말씀하셨습니다. 양이 길을 잃으면 어떻게 되나요? 선한 목자의 자발적인 반응은 - 하늘에 계신 아버지와 예수님의 말씀에 따르면 - 다른 모든 목자들을 우리 안에 남겨두고 잃어버린 양을 찾을 때까지 찾기 시작하는 것입니다. 예수님은 양의 죄를 전혀 고려하지 않으시고 양을 잃지 말아야 할 목자의 책임만을 상기시키십니다. 양 한 마리를 잃더라도 양을 돌보는 목자의 보살핌은 줄어들지 않고 오히려 커집니다. 전도자는 만일 찾으면 “잃어버리지 아니한 아흔아홉 마리보다 그것을 더 기뻐할 것”이라고 덧붙였습니다. 예수님께서는 아무도 멸망하지 않는 것이 아버지의 뜻임을 다시 한 번 분명히 하셨습니다. 실제로 아버지께서는 잃어버린 것을 찾고 찾아 집으로 가져오라고 바로 이 이유로 그를 땅에 보내셨습니다. 주님은 우리의 무관심과는 달리 모든 사람을 돌보십니다. 그는 우리 각자에 대한 애정과 사랑의 구걸자가 된다고 말할 수 있습니다. 이것이 그리스도교 공동체의 삶을 지배해야 하는 사랑의 특성입니다. 모든 제자는 각 형제자매에 대해 하느님과 같은 보살핌을 받아야 하며, 이러한 사랑에서 형제애의 기쁨과 축하가 탄생합니다.

مثل الخروف الضال

الإنجيل (متى 18، 12 – 14)

في ذلك الوقت قال يسوع لتلاميذه: «ما رأيك؟ إذا كان لرجل مئة خروف وضل واحد منها، أفلا يترك التسعة والتسعين على الجبال ويذهب ويبحث عن الضال؟ الحق أقول لكم، إذا وجده، يفرح به أكثر من التسعة والتسعين الذين لم يضيعوا. وهكذا هي مشيئة أبيكم الذي في السماوات أن لا يهلك أحد من هؤلاء الصغار".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

يقدم يسوع نفسه كالراعي الصالح: مهمته الأولى هي أن يكون رحيما قبل كل شيء للفقراء والخطأة. ولكي يجعل الناس يفهمون نوعية رسالته، يروي مثل الخروف الضال. ماذا يحدث إذا ضاع الخروف؟ إن رد الفعل التلقائي للراعي الصالح – للآب الذي في السماء وله، كما يقول يسوع – هو أن يترك كل الآخرين في الحظيرة ويبدأ بالبحث عن الضال حتى يجده. إن يسوع لا يأخذ في الاعتبار ذنب الخراف على الإطلاق، بل يذكر فقط مسؤولية الراعي في عدم فقدانه. فخسارة خروف، ولو واحدًا فقط، لا يقلل من اهتمام الراعي بها، بل يزيدها. ويضيف الإنجيلي أنه إذا وجده "يفرح به أكثر من التسعة والتسعين الذين لم يضيعوا". يوضح يسوع مرة أخرى أن مشيئة الآب هي ألا يهلك أحد. في الواقع، أرسله الآب إلى الأرض لهذا السبب بالذات، لكي يبحث ويجد ما قد فقد ويعيده إلى بيته. الرب، على عكس لامبالاتنا، يعتني بالجميع. يمكننا أن نقول أنه يصبح متسولا المودة والمحبة لكل واحد منا. هذه هي نوعية المحبة التي يجب أن تسود في حياة الجماعات المسيحية. يجب على كل تلميذ أن يهتم بنفس الاهتمام الذي يبديه الله تجاه كل أخ وأخت، ومن محبة كهذه يولد فرح الأخوة والاحتفال بها.

खोई हुई भेड़ का दृष्टांत

सुसमाचार (माउंट 18,12-14)

उस समय, यीशु ने अपने शिष्यों से कहा: “तुम क्या सोचते हो? यदि किसी मनुष्य के पास सौ भेड़ें हों और उनमें से एक भटक जाए, तो क्या वह निन्यानबे को पहाड़ों पर छोड़कर जाकर उस खोई हुई को न ढूंढ़ेगा? मैं तुम से सच कहता हूं, यदि वह उसे ढूंढ़ ले, तो उन निन्नानवे से जो खोई नहीं थीं, से अधिक उसके कारण आनन्द करेगा। इस प्रकार तुम्हारे पिता की जो स्वर्ग में है यही इच्छा है, कि इन छोटों में से एक भी न खोए।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

यीशु स्वयं को अच्छे चरवाहे के रूप में प्रस्तुत करते हैं: उनका पहला कार्य गरीबों और पापियों के प्रति सबसे अधिक दयालु होना है। और लोगों को अपने मिशन की गुणवत्ता समझाने के लिए, वह खोई हुई भेड़ का दृष्टान्त बताता है। यदि एक भेड़ खो जाए तो क्या होगा? अच्छे चरवाहे की सहज प्रतिक्रिया - पिता की जो स्वर्ग में है और उसका, यीशु कहते हैं - अन्य सभी को छोड़ देना है और जो खो गया है उसे तब तक ढूंढना शुरू करना है जब तक कि वह उसे पा न ले। यीशु भेड़ के अपराध को बिल्कुल भी ध्यान में नहीं रखते हैं, वह केवल चरवाहे की उसे न खोने की जिम्मेदारी को याद करते हैं। एक भेड़ की हानि, चाहे केवल एक ही हो, चरवाहे की उसके प्रति देखभाल को कम नहीं करती, बल्कि बढ़ा देती है। इंजीलवादी आगे कहता है कि अगर उसे यह मिल जाए तो "वह उस पर उन निन्यानवे से अधिक खुशी मनाएगा जो खोए नहीं थे"। यीशु एक बार फिर स्पष्ट करते हैं कि पिता की इच्छा है कि किसी को खोना नहीं चाहिए। वास्तव में, पिता ने उसे इसी कारण से पृथ्वी पर भेजा था, कि जो खो गया है उसे ढूंढ़ें और उसे घर ले आएं। प्रभु, हमारी उदासीनता के विपरीत, हर किसी का ख्याल रखते हैं। हम कह सकते हैं कि वह हममें से प्रत्येक के लिए स्नेह और प्रेम का भिखारी बन जाता है। यह प्रेम का गुण है जो ईसाई समुदायों के जीवन में कायम रहना चाहिए। प्रत्येक शिष्य को प्रत्येक भाई और बहन के लिए भगवान की तरह ही देखभाल करनी चाहिए। इस तरह के प्यार से ही भाईचारे का आनंद और उत्सव पैदा होता है।

Przypowieść o zagubionej owcy

Ewangelia (Mt 18,12-14)

W tym czasie Jezus rzekł do swoich uczniów: «Co myślicie? Jeśli ktoś ma sto owiec i jedna z nich zabłądzi, czy nie pozostawi dziewięćdziesięciu dziewięciu na górach i pójdzie szukać tej, która się zgubiła? Zaprawdę powiadam wam, jeśli ją znajdzie, będzie się z niej radował bardziej niż z dziewięćdziesięciu dziewięciu, którzy nie zaginęli. Tak więc jest wolą Ojca waszego, który jest w niebie, aby żadne z tych najmniejszych nie zginęło”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Jezus jawi się jako dobry pasterz: jego pierwszym zadaniem jest być miłosiernym przede wszystkim wobec ubogich i grzeszników. Aby ludzie zrozumieli wartość swojej misji, opowiada przypowieść o zagubionej owcy. Co się stanie, jeśli zaginie owca? Spontaniczna reakcja dobrego pasterza – Ojca, który jest w niebie i jego – mówi Jezus – polega na pozostawieniu wszystkich innych w owczarni i rozpoczęciu szukania tego, który zaginął, aż go odnajdzie. Jezus w ogóle nie bierze pod uwagę winy owiec, przypomina jedynie o odpowiedzialności pasterza, aby jej nie utracić. Utrata owcy, choćby jednej, nie umniejsza troski pasterza o nią, ale ją zwiększa. Ewangelista dodaje, że jeśli ją odnajdzie, „będzie się z niej radował bardziej niż z dziewięćdziesięciu dziewięciu, którzy nie zginęli”. Jezus po raz kolejny wyjaśnia, że ​​wolą Ojca jest, aby nikt nie zginął. Rzeczywiście, Ojciec posłał go na ziemię właśnie po to, aby szukał i odnalazł to, co zginęło, i sprowadził to do domu. Pan, w przeciwieństwie do naszej obojętności, troszczy się o wszystkich. Można powiedzieć, że staje się żebrakiem uczuć i miłości do każdego z nas. Oto cecha miłości, która powinna panować w życiu wspólnot chrześcijańskich. Każdy uczeń powinien mieć taką samą troskę jak Bóg o każdego brata i siostrę. Z takiej miłości rodzi się radość i celebracja braterstwa.

হারিয়ে যাওয়া ভেড়ার দৃষ্টান্ত

গসপেল (মাউন্ট 18,12-14)

সেই সময়, যীশু তাঁর শিষ্যদের বলেছিলেন: “তোমরা কি মনে কর? যদি একজন মানুষের একশটি ভেড়া থাকে এবং তার মধ্যে একটি বিপথগামী হয়, তবে সে কি নিরানব্বইটিকে পাহাড়ে ফেলে হারিয়ে যাওয়াটিকে খুঁজবে না? আমি তোমাদের সত্যি বলছি, যদি সে এটি খুঁজে পায়, তবে সে হারিয়ে যাওয়া নিরানব্বইটির চেয়ে বেশি আনন্দ করবে৷ এইভাবে আপনার স্বর্গের পিতার ইচ্ছা, এই ছোটদের একজনও যেন হারিয়ে না যায়।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

যীশু নিজেকে ভাল মেষপালক হিসাবে উপস্থাপন করেছেন: তার প্রথম কাজ হল দরিদ্র এবং পাপীদের প্রতি সর্বোপরি করুণাময় হওয়া। এবং মানুষকে তার মিশনের গুণটি বোঝার জন্য, তিনি হারিয়ে যাওয়া ভেড়ার দৃষ্টান্ত বলেন। একটি ভেড়া হারিয়ে গেলে কি হবে? ভাল রাখালের স্বতঃস্ফূর্ত প্রতিক্রিয়া - স্বর্গে থাকা পিতার এবং তার, যীশু বলেছেন - অন্য সকলকে ভাঁজে ছেড়ে দেওয়া এবং হারিয়ে যাওয়াকে খুঁজতে শুরু করা যতক্ষণ না সে এটি আবার খুঁজে পায়। যীশু ভেড়ার অপরাধকে মোটেই বিবেচনা করেন না, তিনি কেবল মেষপালকের দায়িত্বটি স্মরণ করেন যাতে এটি হারানো না হয়। একটি ভেড়ার ক্ষতি, এমনকি একটি মাত্র, এটির জন্য রাখালের যত্নকে হ্রাস করে না, বরং এটিকে বাড়িয়ে দেয়। ধর্মপ্রচারক যোগ করেছেন যে যদি তিনি এটি খুঁজে পান "তিনি এটির জন্য নিরানব্বইটির চেয়ে বেশি আনন্দ করবেন যা হারিয়ে যায়নি"। যীশু আবারও স্পষ্ট করেন যে পিতার ইচ্ছা হল কেউ যেন হারিয়ে না যায়। প্রকৃতপক্ষে, পিতা তাকে এই কারণেই পৃথিবীতে পাঠিয়েছিলেন, যা হারিয়ে গেছে তা খুঁজে বের করতে এবং ঘরে আনতে। প্রভু, আমাদের উদাসীনতার বিপরীতে, সকলের যত্ন নেন। আমরা বলতে পারি যে তিনি আমাদের প্রত্যেকের স্নেহ এবং ভালবাসার ভিখারি হয়ে ওঠেন। এই প্রেমের গুণ যা খ্রিস্টান সম্প্রদায়ের জীবনে রাজত্ব করতে হবে। প্রত্যেক শিষ্যের প্রত্যেক ভাই ও বোনের জন্য ঈশ্বরের মতো একই যত্ন থাকতে হবে।এরকম ভালবাসা থেকেই ভ্রাতৃত্বের আনন্দ এবং উদযাপনের জন্ম হয়।

Parabula ng nawawalang tupa

Ebanghelyo (Mt 18,12-14)

Noong panahong iyon, sinabi ni Jesus sa kanyang mga disipulo: «Ano sa palagay ninyo? Kung ang isang tao ay may isang daang tupa at ang isa sa kanila ay naligaw, hindi ba niya iiwan ang siyamnapu't siyam sa mga bundok at hahanapin ang nawala? Katotohanang sinasabi ko sa inyo, kung masumpungan niya ito, magsasaya siya rito nang higit kaysa sa siyamnapu't siyam na hindi nawala. Ganito ang kalooban ng inyong Ama na nasa langit, na huwag mawala ang isa man sa maliliit na ito."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ipinakita ni Jesus ang kanyang sarili bilang mabuting pastol: ang kanyang unang gawain ay maging maawain higit sa lahat sa mga dukha at makasalanan. At para maunawaan ng mga tao ang kalidad ng kanyang misyon, sinabi niya ang talinghaga ng nawawalang tupa. Ano ang mangyayari kung ang isang tupa ay mawala? Ang kusang reaksyon ng mabuting pastol - ng Ama na nasa langit at sa kanya, sabi ni Jesus - ay iwanan ang lahat ng iba pa sa kawan at simulan ang paghahanap sa nawala hanggang sa makita niya itong muli. Hindi isinasaalang-alang ni Jesus ang kasalanan ng mga tupa, naaalala lamang niya ang responsibilidad ng pastol na huwag mawala ito. Ang pagkawala ng isang tupa, kahit isa lang, ay hindi nakakabawas sa pangangalaga ng pastol para dito, bagkus ay nagpapataas pa nito. Idinagdag pa ng ebanghelista na kung masumpungan niya ito "mas magagalak siya dito kaysa sa siyamnapu't siyam na hindi nawala". Nilinaw muli ni Jesus na ang kalooban ng Ama ay walang sinumang mawawala. Sa katunayan, ipinadala siya ng Ama sa lupa para sa mismong kadahilanang ito, upang hanapin at hanapin ang nawala at iuwi ito. Ang Panginoon, hindi katulad ng ating kawalang-interes, ay nangangalaga sa lahat. Masasabi nating siya ay nagiging pulubi ng pagmamahal at pagmamahal sa bawat isa sa atin. Ito ang katangian ng pag-ibig na dapat maghari sa buhay ng mga pamayanang Kristiyano. Ang bawat alagad ay dapat magkaroon ng parehong pag-aalaga tulad ng Diyos sa bawat kapatid.Sa ganitong pag-ibig ay isinilang ang saya at pagdiriwang ng fraternity.

Притча про загублену вівцю

Євангеліє (Мт 18,12-14)

У той час Ісус сказав своїм учням: «Як ви думаєте? Якщо в людини буде сотня овець, і одна з них заблукає, то чи не залишить вона дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати ту, що загубилася? Істинно кажу вам: якщо він знайде, то зрадіє з нього більше, ніж з тих дев’яноста дев’яти, що не пропали. Так воля Отця вашого, що на небі, щоб жоден із цих малих не загинув».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Ісус представляє себе добрим пастирем: Його перше завдання — бути милосердним передусім до бідних і грішників. І щоб люди зрозуміли якість своєї місії, він розповідає притчу про загублену вівцю. Що станеться, якщо вівця загубиться? Спонтанна реакція доброго пастиря – Батька, який є на небі і його, каже Ісус, – це залишити всіх інших у отарі й почати шукати ту, яка втрачена, доки не знайде її знову. Ісус зовсім не бере до уваги провину вівці, він лише нагадує про відповідальність пастиря не загубити її. Втрата вівці, навіть однієї, не зменшує піклування пастуха про неї, а навпаки, збільшує її. Євангеліст додає, що якщо він знайде її, то «він радітиме нею більше, ніж тими дев’яносто дев’ятьма, що не пропали». Ісус ще раз ясно дає зрозуміти, що воля Отця полягає в тому, щоб ніхто не був втрачений. Справді, Батько послав його на землю саме з цієї причини, щоб шукати і знайти те, що було втрачено, і повернути це додому. Господь, на відміну від нашої байдужості, піклується про кожного. Можна сказати, що він стає жебраком прихильності та любові для кожного з нас. Це якість любові, яка повинна панувати в житті християнських спільнот. Кожен учень повинен так само піклуватися, як Бог, про кожного брата і сестру.Саме з такої любові народжується радість і свято братерства.

Παραβολή του χαμένου προβάτου

Ευαγγέλιο (Ματ 18,12-14)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς είπε στους μαθητές του: «Τι νομίζετε; Αν ένας άνθρωπος έχει εκατό πρόβατα και ένα από αυτά παραστρατήσει, δεν θα αφήσει τα ενενήντα εννέα στα βουνά και θα πάει να ψάξει για αυτό που χάθηκε; Αλήθεια σας λέω, αν το βρει, θα το χαρεί περισσότερο παρά για τους ενενήντα εννιά που δεν χάθηκαν. Έτσι είναι θέλημα του Πατέρα σας που είναι στους ουρανούς, να μη χαθεί κανένα από αυτά τα μικρά».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Ο Ιησούς παρουσιάζεται ως ο καλός ποιμένας: το πρώτο του καθήκον είναι να είναι ελεήμων πάνω απ' όλα προς τους φτωχούς και τους αμαρτωλούς. Και για να καταλάβει τον κόσμο την ποιότητα της αποστολής του, λέει την παραβολή του χαμένου προβάτου. Τι θα συμβεί αν χαθεί ένα πρόβατο; Η αυθόρμητη αντίδραση του καλού ποιμένα - του Πατέρα που είναι στους ουρανούς και του Πατέρα, λέει ο Ιησούς - είναι να αφήσει όλους τους άλλους στο μαντρί και να αρχίσει να ψάχνει αυτόν που έχει χαθεί μέχρι να τον βρει. Ο Ιησούς δεν λαμβάνει καθόλου υπόψη την ενοχή του προβάτου, θυμάται μόνο την ευθύνη του βοσκού να μην την χάσει. Η απώλεια ενός προβάτου, έστω και ενός, δεν μειώνει τη φροντίδα του βοσκού για αυτό, αλλά μάλλον την αυξάνει. Ο ευαγγελιστής προσθέτει ότι αν το βρει «θα το χαρεί περισσότερο παρά για τους ενενήντα εννιά που δεν χάθηκαν». Ο Ιησούς ξεκαθαρίζει για άλλη μια φορά ότι το θέλημα του Πατέρα είναι να μην χαθεί κανείς. Πράγματι, ο Πατέρας τον έστειλε στη γη για αυτόν ακριβώς τον λόγο, για να ψάξει και να βρει αυτό που χάθηκε και να το φέρει στο σπίτι. Ο Κύριος, σε αντίθεση με την αδιαφορία μας, φροντίζει για όλους. Θα μπορούσαμε να πούμε ότι γίνεται ζητιάνος στοργής και αγάπης για τον καθένα μας. Αυτή είναι η ποιότητα της αγάπης που πρέπει να βασιλεύει στη ζωή των χριστιανικών κοινοτήτων. Κάθε μαθητής πρέπει να έχει την ίδια φροντίδα με τον Θεό για κάθε αδελφό και αδελφή.Από μια τέτοια αγάπη γεννιέται η χαρά και η γιορτή της αδελφότητας.

Mfano wa kondoo aliyepotea

Injili (Mt 18,12-14)

Wakati huo, Yesu aliwaambia wanafunzi wake: “Mnaonaje? Ikiwa mtu ana kondoo mia na mmoja wao akipotea, je, hatawaacha wale tisini na kenda milimani na kwenda kumtafuta yule aliyepotea? Amin, nawaambia, akiipata, atashangilia juu yake kuliko wale tisini na kenda ambao hawakupotea. Hivyo ndivyo mapenzi ya Baba yenu aliye mbinguni asipotee hata mmoja wa wadogo hawa."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Yesu anajionyesha kama mchungaji mwema: kazi yake ya kwanza ni kuwa na huruma zaidi ya yote kwa maskini na wenye dhambi. Na ili kuwafanya watu waelewe ubora wa utume wake, anasimulia mfano wa kondoo waliopotea. Ni nini kinachotokea ikiwa kondoo atapotea? Mwitikio wa papohapo wa mchungaji mwema - wa Baba aliye mbinguni na wake, asema Yesu - ni kuwaacha wengine wote zizini na kuanza kumtafuta aliyepotea hadi ampate. Yesu haangalii hatia ya kondoo hata kidogo, anakumbuka tu wajibu wa mchungaji kutoipoteza. Kupoteza kwa kondoo, hata mmoja tu, hakupunguzi uangalizi wa mchungaji kwa ajili yake, lakini badala yake huongeza. Mwinjilisti anaongeza kwamba akiipata "atafurahi juu yake kuliko wale tisini na tisa ambao hawakupotea". Yesu anaweka wazi tena kwamba mapenzi ya Baba ni kwamba mtu yeyote asipotee. Hakika, Baba alimtuma duniani kwa sababu hii hii, kutafuta na kupata kilichopotea na kukileta nyumbani. Bwana, tofauti na kutojali kwetu, hutunza kila mtu. Tunaweza kusema kwamba anakuwa mwombaji wa shauku na upendo kwa kila mmoja wetu. Huu ndio ubora wa upendo unaopaswa kutawala katika maisha ya jumuiya za Kikristo. Kila mfuasi lazima awe na utunzaji sawa na Mungu kwa kila ndugu na dada.Ni kutokana na upendo kama huu ndipo furaha na sherehe ya udugu huzaliwa.

Dụ ngôn con chiên lạc

Tin Mừng (Mt 18,12-14)

Khi ấy, Chúa Giêsu nói với các môn đệ: “Các con nghĩ thế nào? Nếu một người có một trăm con cừu và một con bị lạc, liệu người ấy có bỏ chín mươi chín con trên núi mà đi tìm con bị lạc không? Quả thật, Ta nói với các ngươi, nếu tìm được nó, người ấy sẽ vui mừng về nó hơn là chín mươi chín con không bị mất. Vì vậy, ý muốn của Cha các ngươi ở trên trời là không một đứa nào trong những đứa trẻ này phải hư mất”.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Chúa Giêsu tự giới thiệu mình là mục tử nhân lành: nhiệm vụ đầu tiên của Người là tỏ lòng thương xót trước hết đối với người nghèo và người tội lỗi. Và để cho mọi người hiểu được giá trị sứ mạng của mình, Người kể dụ ngôn con chiên lạc. Điều gì xảy ra nếu một con cừu bị lạc? Phản ứng tự phát của người mục tử nhân lành - của Chúa Cha, Đấng ngự trên trời và của Người, Chúa Giêsu nói - là bỏ tất cả những người khác lại trong đàn và bắt đầu tìm kiếm con chiên lạc cho đến khi tìm được. Chúa Giêsu không hề quan tâm đến tội lỗi của đàn chiên, Người chỉ nhắc lại trách nhiệm của người mục tử là không được để mất nó. Việc mất một con chiên, dù chỉ một con, không làm giảm đi sự quan tâm của người mục tử dành cho nó, mà trái lại còn làm tăng thêm sự quan tâm. Nhà truyền giáo nói thêm rằng nếu anh ta tìm thấy nó “anh ta sẽ vui mừng vì nó hơn chín mươi chín con chưa bị mất”. Chúa Giêsu nói rõ một lần nữa rằng ý muốn của Chúa Cha là không ai bị hư mất. Thật vậy, Chúa Cha đã sai Người đến trần gian chính vì lý do này, để tìm kiếm những gì đã mất và mang nó về nhà. Chúa, không giống như sự thờ ơ của chúng ta, quan tâm đến mọi người. Có thể nói rằng Người trở thành người ăn xin tình cảm và tình yêu đối với mỗi người chúng ta. Đây là phẩm chất của tình yêu phải ngự trị trong đời sống của các cộng đoàn Kitô hữu. Mỗi môn đệ phải có sự quan tâm như Thiên Chúa đối với mỗi anh chị em, chính từ tình yêu như thế mà niềm vui và sự tôn vinh tình huynh đệ được sinh ra.

നഷ്ടപ്പെട്ട ആടിന്റെ ഉപമ

സുവിശേഷം (മത്തായി 18,12-14)

ആ സമയത്ത്, യേശു തന്റെ ശിഷ്യന്മാരോട് പറഞ്ഞു: "നിങ്ങൾ എന്താണ് ചിന്തിക്കുന്നത്? ഒരു മനുഷ്യന് നൂറ് ആടുകളുണ്ടായിട്ട് അവയിലൊന്ന് വഴിതെറ്റിപ്പോയാൽ അവൻ തൊണ്ണൂറ്റൊമ്പതിനെയും മലമുകളിൽ ഉപേക്ഷിച്ച് കാണാതെപോയതിനെ അന്വേഷിക്കുകയില്ലേ? സത്യമായി ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു, അവൻ അതു കണ്ടെത്തിയാൽ, നഷ്ടപ്പെട്ടിട്ടില്ലാത്ത തൊണ്ണൂറ്റി ഒൻപതിനെക്കാൾ അധികം സന്തോഷിക്കും. അങ്ങനെ ഈ ചെറിയവരിൽ ഒരുത്തനും നഷ്‌ടപ്പെടരുത് എന്നത് സ്വർഗ്ഗസ്ഥനായ നിങ്ങളുടെ പിതാവിന്റെ ഇഷ്ടമാണ്.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

നല്ല ഇടയനായി യേശു സ്വയം അവതരിപ്പിക്കുന്നു: ദരിദ്രരോടും പാപികളോടും എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി കരുണ കാണിക്കുക എന്നതാണ് അവന്റെ ആദ്യ ദൗത്യം. തന്റെ ദൗത്യത്തിന്റെ ഗുണനിലവാരം ആളുകൾക്ക് മനസ്സിലാക്കാൻ, നഷ്ടപ്പെട്ട ആടിന്റെ ഉപമ അദ്ദേഹം പറയുന്നു. ഒരു ആട് നഷ്ടപ്പെട്ടാൽ എന്ത് സംഭവിക്കും? നല്ല ഇടയന്റെ സ്വതസിദ്ധമായ പ്രതികരണം - സ്വർഗത്തിലുള്ള പിതാവിന്റെയും അവന്റെയും - മറ്റെല്ലാവരെയും തൊഴുത്തിൽ ഉപേക്ഷിച്ച് നഷ്ടപ്പെട്ടതിനെ കണ്ടെത്തുന്നതുവരെ തിരയാൻ തുടങ്ങുക എന്നതാണ്. യേശു ആടുകളുടെ കുറ്റം ഒരു തരത്തിലും പരിഗണിക്കുന്നില്ല, അത് നഷ്ടപ്പെടുത്താതിരിക്കാനുള്ള ഇടയന്റെ ഉത്തരവാദിത്തം മാത്രമാണ് അവൻ ഓർക്കുന്നത്. ഒരു ആടിന്റെ നഷ്ടം, ഒരെണ്ണം പോലും, ഇടയന്റെ കരുതൽ കുറയ്ക്കുന്നില്ല, മറിച്ച് അത് വർദ്ധിപ്പിക്കുന്നു. അത് കണ്ടെത്തുകയാണെങ്കിൽ, "നഷ്ടപ്പെടാത്ത തൊണ്ണൂറ്റി ഒൻപതിനെക്കാളും അവൻ അതിൽ സന്തോഷിക്കും" എന്ന് സുവിശേഷകൻ കൂട്ടിച്ചേർക്കുന്നു. ആരും നഷ്ടപ്പെടരുത് എന്നതാണ് പിതാവിന്റെ ഇഷ്ടമെന്ന് യേശു ഒരിക്കൽ കൂടി വ്യക്തമാക്കുന്നു. തീർച്ചയായും, ഈ കാരണത്താൽ തന്നെ പിതാവ് അവനെ ഭൂമിയിലേക്ക് അയച്ചു, നഷ്ടപ്പെട്ടത് അന്വേഷിച്ച് കണ്ടെത്തി വീട്ടിലേക്ക് കൊണ്ടുവരാൻ. കർത്താവ്, നമ്മുടെ നിസ്സംഗതയിൽ നിന്ന് വ്യത്യസ്തമായി, എല്ലാവരേയും പരിപാലിക്കുന്നു. അവൻ നമ്മിൽ ഓരോരുത്തരോടും വാത്സല്യത്തിന്റെയും സ്നേഹത്തിന്റെയും യാചകനായി മാറുന്നുവെന്ന് നമുക്ക് പറയാം. ഇതാണ് ക്രിസ്ത്യൻ സമൂഹങ്ങളുടെ ജീവിതത്തിൽ വാഴേണ്ട സ്നേഹത്തിന്റെ ഗുണം. ഓരോ ശിഷ്യനും ഓരോ സഹോദരനോടും സഹോദരിയോടും ദൈവത്തിന്റെ അതേ കരുതൽ ഉണ്ടായിരിക്കണം.ഇതുപോലെയുള്ള ഒരു സ്നേഹത്തിൽ നിന്നാണ് സാഹോദര്യത്തിന്റെ സന്തോഷവും ആഘോഷവും പിറവിയെടുക്കുന്നത്.

Ilu nke atụrụ furu efu

Oziọma (Mt 18,12-14)

N’oge ahụ, Jizọs gwara ndị na-eso ụzọ ya, sị: “Gịnị ka unu chere? Ọ buru na madu nwere ọgu aturu ise, otù nime ha ewe kpafue, ọ̀ gaghi-arapu ọgu anọ na iri na iteghete ahu n'ugwu, je chọ nke furu efu? N'ezie asim unu, Ọ buru na ọ chọta ya, ọ gāṅuri n'aru ya kari n'ihi ọgu anọ na iri na iteghete ahu nke nēfuru efu. Otú a ka ọ bụ uche Nna-unu Nke bi n'elu-igwe, ka ọ dighi otù nime umu-ntakiri ndia la n'iyì.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Jizọs gosipụtara onwe ya dị ka ezigbo onye ọzụzụ atụrụ: ọrụ mbụ ya bụ imere ndị ogbenye na ndị mmehie ebere karịa ihe niile. Na iji mee ka ndị mmadụ ghọta àgwà nke ozi ya, ọ tụrụ ilu atụrụ ahụ furu efu. Gịnị na-eme ma atụrụ efu? Jizọs kwuru na mmeghachi omume nke ezi onye ọzụzụ atụrụ ahụ n’onwe ya—bụ́ ịhapụ ndị ọzọ nile n’ogige atụrụ wee malite ịchọ nke ahụ furu efu ruo mgbe ọ chọtara ya. Jizọs anaghị echebara mmehie atụrụ echiche ma ọlị, ọ bụ naanị na ọ na-echeta ọrụ onye ọzụzụ atụrụ ka ọ ghara ịtụfu ya. Ọnwụ nke atụrụ, ọbụna otu, adịghị ebelata nlekọta onye ọzụzụ atụrụ na-elekọta ya, kama ọ na-amụba ya. Onye ozioma ahụ gbakwụnyere na ọ bụrụ na ọ chọta ya "ọ ga-aṅụrị ọṅụ n'ihi ya karịa n'ihi iri itoolu na itoolu ahụ na-efunahụghị". Jizọs mere ka o doo anya ọzọ na uche Nna ya bụ ka onye ọ bụla ghara ịla n'iyi. N’ezie, Nna zitere ya n’ụwa n’ihi nke a, ka ọ chọọ ma chọta ihe furu efu, weta ya n’ụlọ. Onye-nwe, n’adịghị ka enweghị mmasị anyị, na-elekọta mmadụ niile. Anyị nwere ike ikwu na ọ na-aghọ onye arịrịọ ịhụnanya na ịhụnanya maka onye ọ bụla n'ime anyị. Nke a bụ àgwà ịhụnanya nke ga-achịrịrị na ndụ obodo Ndị Kraịst. Onye ọ bula nke nēso uzọ-Ya aghaghi inwe nlekọta-kwa-ra ya dika Chineke si diri umu-nna nwoke na nwa-nne-nwanyi ọ bula: site na ihunanya di otú a ka anēme ọṅù na ememe nke umu-nna-hà.