Vangelo ( Mc 7,14-23 ) - In quel tempo, Gesù, chiamata di nuovo la folla, diceva loro: «Ascoltatemi tutti e comprendete bene! Non c’è nulla fuori dell’uomo che, entrando in lui, possa renderlo impuro. Ma sono le cose che escono dall’uomo a renderlo impuro». Quando entrò in una casa, lontano dalla folla, i suoi discepoli lo interrogavano sulla parabola. E disse loro: «Così neanche voi siete capaci di comprendere? Non capite che tutto ciò che entra nell’uomo dal di fuori non può renderlo impuro, perché non gli entra nel cuore ma nel ventre e va nella fogna?». Così rendeva puri tutti gli alimenti. E diceva: «Ciò che esce dall’uomo è quello che rende impuro l’uomo. Dal di dentro infatti, cioè dal cuore degli uomini, escono i propositi di male: impurità, furti, omicidi, adultèri, avidità, malvagità, inganno, dissolutezza, invidia, calunnia, superbia, stoltezza. Tutte queste cose cattive vengono fuori dall’interno e rendono impuro l’uomo».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Ricordiamo oggi l’anniversario della Comunità di Sant’Egi-dio. Sono passati esattamente cinquantasei anni dal suo inizio. La prima parola che sale dalle nostre labbra al Signore in questo giorno è quella del ringraziamento per il prezioso dono che lo Spirito Santo ha fatto alla Chiesa e al mondo. Il brano evangelico ci suggerisce che è Gesù stesso a “benedire” il Padre perché il Vangelo è stato ancora una volta «rivelato ai piccoli». La Comunità, nata per l’iniziativa di un giovane liceale, Andrea Riccardi, era composta da “piccoli” non solo perché giovani studenti, ma soprattutto perché nell’intuizione originaria c’era la coscienza di essere anzitutto “figli” del Vangelo, appunto, parte di quei “piccoli” ai quali è stato rivelato il mistero di Dio. Nel cuore di Sant’Egidio resta sempre salda un’intui-zione semplice e basilare: vivere il Vangelo, senza aggiunte. Dall’ascolto continuo del Vangelo nasce e continuamente rinasce la comunità. La storia delle comunità che da Sant’Egidio prendono il nome è infatti una storia di preghiera, una storia di ascolto, una storia di amicizia con Dio, con i fratelli e con i poveri. È da questa amicizia che sgorga ogni azione della Comunità. Quel grazie di Gesù è oggi il grazie di tutti noi: «Ti rendo lode, Padre, Signore del cielo e della terra, perché hai nascosto queste cose ai sapienti e ai dotti e le hai rivelate ai piccoli». E proprio attraverso i “piccoli” il Vangelo si è diffuso, per quel che riguarda la vita della Comunità, da Roma al mondo intero, unendo sempre la preghiera e l’amore per i poveri. In ogni luogo la Comunità cerca di vivere la globalizzazione dell’amore che abbatte confini e divisioni e crea il grande popolo dei poveri e degli umili, alleati nell’aiutarsi a vicenda a seguire il Signore. Nella storia della Comunità si sperimenta la bellezza e la forza della parola del Signore Gesù che dice: «Il mio giogo, infatti, è dolce e il mio peso leggero». Quel che poteva sembrare peso e fatica è divenuto esperienza di dolcezza e di gioia. È un cristianesimo felice in un tempo denso di sfide e di impegni, ma la certezza della soavità dell’aiuto del Signore ci sostiene per vivere con fiducia e con amore nella via del Vangelo.

The Gospel revealed to the simple

Gospel (Mk 7,14-23)

At that time, Jesus called the crowd again and said to them: «Listen to me, all of you, and understand well! There is nothing outside man which, by entering into him, can make him impure. But it is the things that come out of man that make him impure." When he entered a house, away from the crowd, his disciples asked him about the parable. And he said to them, “So you are not able to understand either? Don't you understand that everything that enters a man from outside cannot make him impure, because it does not enter his heart but his belly and goes into the sewer?". Thus he made all foods pure. And he said: «What comes out of a man is what makes a man impure. In fact, from within, that is, from the hearts of men, evil intentions come out: impurity, theft, murder, adultery, greed, wickedness, deception, debauchery, envy, slander, pride, foolishness. All these bad things come out from within and make man impure."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

Today we remember the anniversary of the Community of Sant'Egidio. Exactly fifty-six years have passed since its inception. The first word that rises from our lips to the Lord on this day is that of thanksgiving for the precious gift that the Holy Spirit has given to the Church and to the world. The Gospel passage suggests that it is Jesus himself who "blesses" the Father because the Gospel has once again been "revealed to the little ones". The Community, born on the initiative of a young high school student, Andrea Riccardi, was made up of "little ones" not only because they were young students, but above all because in the original intuition there was the awareness of being first and foremost "children" of the Gospel, precisely , part of those "little ones" to whom the mystery of God has been revealed. In the heart of Sant'Egidio, a simple and basic intuition always remains firm: living the Gospel, without additions. The community is born and continually reborn from continually listening to the Gospel. The history of the communities that take their name from Sant'Egidio is in fact a history of prayer, a history of listening, a history of friendship with God, with brothers and with the poor. It is from this friendship that every action of the Community flows. That thanks of Jesus is today the thanks of all of us: "I praise you, Father, Lord of heaven and earth, because you have hidden these things from the wise and learned and have revealed them to little ones". And it is precisely through the "little ones" that the Gospel has spread, as regards the life of the Community, from Rome to the whole world, always combining prayer and love for the poor. In every place the Community tries to experience the globalization of love that breaks down borders and divisions and creates the great people of the poor and humble, allies in helping each other to follow the Lord. In the history of the Community we experience the beauty and strength of the word of the Lord Jesus who says: "For my yoke is easy and my burden is light". What might have seemed like a burden and effort became an experience of sweetness and joy. It is a happy Christianity in a time full of challenges and commitments, but the certainty of the sweetness of the Lord's help supports us to live with trust and love in the way of the Gospel.

El Evangelio revelado a los sencillos

Evangelio (Mc 7,14-23)

En aquel tiempo, Jesús volvió a llamar a la multitud y les dijo: «¡Escúchenme todos y comprendan bien! No hay nada fuera del hombre que, al entrar en él, pueda volverlo impuro. Pero son las cosas que salen del hombre las que lo hacen impuro". Cuando entró en una casa, lejos de la multitud, sus discípulos le preguntaron sobre la parábola. Y él les dijo: “¿Así que vosotros tampoco podéis entender? ¿No entiendes que todo lo que entra al hombre desde fuera no puede volverlo impuro, porque no entra en el corazón sino en el vientre y va a la alcantarilla?”. Así purificó todos los alimentos. Y dijo: «Lo que sale del hombre es lo que hace al hombre impuro. En efecto, de dentro, es decir, del corazón de los hombres, salen las malas intenciones: la impureza, el robo, el asesinato, el adulterio, la avaricia, la maldad, el engaño, el libertinaje, la envidia, la calumnia, la soberbia, la necedad. Todas estas cosas malas salen de dentro y hacen al hombre impuro".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Hoy recordamos el aniversario de la Comunidad de Sant'Egidio. Han pasado exactamente cincuenta y seis años desde su creación. La primera palabra que sale de nuestros labios hacia el Señor en este día es la de acción de gracias por el don precioso que el Espíritu Santo ha dado a la Iglesia y al mundo. El pasaje evangélico sugiere que es el mismo Jesús quien "bendice" al Padre porque el Evangelio ha sido una vez más "revelado a los pequeños". La Comunidad, nacida por iniciativa de un joven estudiante de secundaria, Andrea Riccardi, estaba formada por "pequeños" no sólo porque eran jóvenes estudiantes, sino sobre todo porque en la intuición original estaba la conciencia de ser primero y principal. "hijos" del Evangelio, precisamente, parte de esos "pequeños" a quienes se ha revelado el misterio de Dios. En el corazón de Sant'Egidio permanece siempre firme una intuición simple y básica: vivir el Evangelio, sin añadidos. La comunidad nace y renace continuamente de la escucha continua del Evangelio. La historia de las comunidades que toman el nombre de Sant'Egidio es, de hecho, una historia de oración, una historia de escucha, una historia de amistad con Dios, con los hermanos y con los pobres. De esta amistad brota toda acción de la Comunidad. Ese agradecimiento de Jesús es hoy el agradecimiento de todos nosotros: "Te alabo, Padre, Señor del cielo y de la tierra, porque has ocultado estas cosas a los sabios y a los entendidos, y las has revelado a los pequeños". Y es precisamente a través de los "pequeños" como el Evangelio se ha difundido, en lo que respecta a la vida de la Comunidad, desde Roma al mundo entero, combinando siempre oración y amor por los pobres. En cada lugar la Comunidad intenta experimentar la globalización del amor que rompe fronteras y divisiones y crea grandes pueblos de pobres y humildes, aliados para ayudarse unos a otros a seguir al Señor. En la historia de la Comunidad experimentamos la belleza y la fuerza de la palabra del Señor Jesús que dice: "Porque mi yugo es fácil y mi carga ligera". Lo que podría haber parecido una carga y un esfuerzo se convirtió en una experiencia de dulzura y alegría. Es un cristianismo feliz en un tiempo lleno de desafíos y compromisos, pero la certeza de la dulzura de la ayuda del Señor nos sostiene para vivir con confianza y amor según el camino del Evangelio.

L'Évangile révélé aux simples

Évangile (Mc 7,14-23)

A ce moment-là, Jésus appela de nouveau la foule et leur dit : « Écoutez-moi tous et comprenez bien ! Il n’y a rien hors de l’homme qui, en entrant en lui, puisse le rendre impur. Mais ce sont les choses qui sortent de l’homme qui le rendent impur. » Alors qu’il entrait dans une maison, loin de la foule, ses disciples l’interrogeaient sur la parabole. Et il leur dit : « Vous ne comprenez donc pas non plus ? Ne comprenez-vous pas que tout ce qui entre dans un homme du dehors ne peut le rendre impur, car cela n'entre pas dans son cœur mais dans son ventre et va à l'égout ?". Ainsi il rendit purs tous les aliments. Et il dit : « Ce qui sort de l'homme est ce qui rend l'homme impur. En effet, de l’intérieur, c’est-à-dire du cœur des hommes, sortent les mauvaises intentions : impureté, vol, meurtre, adultère, cupidité, méchanceté, tromperie, débauche, envie, calomnie, orgueil, folie. Toutes ces mauvaises choses sortent de l’intérieur et rendent l’homme impur. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Aujourd'hui, nous nous souvenons de l'anniversaire de la Communauté de Sant'Egidio. Exactement cinquante-six ans se sont écoulés depuis sa création. La première parole qui sort de nos lèvres au Seigneur en ce jour est celle d'action de grâce pour le don précieux que l'Esprit Saint a fait à l'Église et au monde. Le passage évangélique nous suggère que c'est Jésus lui-même qui « bénit » le Père parce que l'Évangile est une fois de plus « révélé aux petits ». La Communauté, née à l'initiative d'un jeune lycéen, Andrea Riccardi, était composée de « petits » non seulement parce qu'ils étaient de jeunes étudiants, mais surtout parce que dans l'intuition originelle il y avait la conscience d'être avant tout "les enfants" de l'Évangile, précisément, une partie de ces "petits" à qui le mystère de Dieu a été révélé. Au cœur de Sant'Egidio, une intuition simple et fondamentale reste toujours ferme : vivre l'Évangile, sans ajouts. La communauté naît et renaît continuellement de l’écoute continue de l’Évangile. L'histoire des communautés qui portent le nom de Sant'Egidio est en effet une histoire de prière, une histoire d'écoute, une histoire d'amitié avec Dieu, avec les frères et avec les pauvres. C'est de cette amitié que découle toute action de la Communauté. Ces remerciements de Jésus sont aujourd'hui ceux de nous tous: "Je te loue, Père, Seigneur du ciel et de la terre, parce que tu as caché ces choses aux sages et aux savants et que tu les as révélées aux petits". Et c'est précisément à travers les « petits » que l'Évangile s'est répandu, en ce qui concerne la vie de la Communauté, depuis Rome dans le monde entier, en combinant toujours prière et amour pour les pauvres. Partout, la Communauté essaie de vivre la mondialisation de l'amour qui brise les frontières et les divisions et crée le grand peuple des pauvres et des humbles, alliés pour s'entraider à suivre le Seigneur. Dans l'histoire de la Communauté, nous expérimentons la beauté et la force de la parole du Seigneur Jésus qui dit : « Car mon joug est doux et mon fardeau est léger ». Ce qui aurait pu paraître un fardeau et un effort est devenu une expérience de douceur et de joie. C'est un christianisme heureux à une époque pleine de défis et d'engagements, mais la certitude de la douceur de l'aide du Seigneur nous soutient pour vivre avec confiance et amour à la manière de l'Évangile.

O Evangelho revelado aos simples

Evangelho (Mc 7,14-23)

Naquele momento, Jesus chamou novamente a multidão e disse-lhes: «Ouvi-me, todos vós, e compreendei bem! Não há nada fora do homem que, ao entrar nele, possa torná-lo impuro. Mas são as coisas que saem do homem que o tornam impuro.” Ao entrar numa casa, longe da multidão, seus discípulos lhe perguntaram sobre a parábola. E ele lhes disse: “Então vocês também não conseguem entender? Você não entende que tudo o que de fora entra no homem não pode torná-lo impuro, porque não entra no coração, mas na barriga e vai para o esgoto?". Assim ele tornou todos os alimentos puros. E ele disse: «O que sai do homem é o que o torna impuro. Na verdade, de dentro, isto é, do coração dos homens, saem as más intenções: impureza, roubo, assassinato, adultério, ganância, maldade, engano, devassidão, inveja, calúnia, orgulho, loucura. Todas essas coisas ruins saem de dentro e tornam o homem impuro”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Hoje recordamos o aniversário da Comunidade de Sant'Egidio. Exatamente cinquenta e seis anos se passaram desde a sua criação. A primeira palavra que neste dia sobe dos nossos lábios ao Senhor é a de agradecimento pelo dom precioso que o Espírito Santo concedeu à Igreja e ao mundo. O trecho evangélico sugere que é o próprio Jesus quem “abençoa” o Pai porque o Evangelho foi mais uma vez “revelado aos pequenos”. A Comunidade, nascida por iniciativa de um jovem estudante do ensino médio, Andrea Riccardi, era formada por “pequenos” não só porque eram jovens estudantes, mas sobretudo porque na intuição original havia a consciência de ser antes de tudo "filhos" do Evangelho, precisamente, parte daqueles "pequeninos" aos quais foi revelado o mistério de Deus.No coração de Sant'Egidio permanece sempre firme uma intuição simples e básica: viver o Evangelho, sem acréscimos. A comunidade nasce e renasce continuamente da escuta contínua do Evangelho. A história das comunidades que levam o nome de Sant'Egidio é, de facto, uma história de oração, uma história de escuta, uma história de amizade com Deus, com os irmãos e com os pobres. É desta amizade que flui toda a acção da Comunidade. Esse agradecimento de Jesus é hoje o agradecimento de todos nós: “Eu te louvo, Pai, Senhor do céu e da terra, porque escondeste estas coisas aos sábios e instruídos e as revelaste aos pequeninos”. E é precisamente através dos “pequeninos” que o Evangelho se difundiu, no que diz respeito à vida da Comunidade, de Roma ao mundo inteiro, combinando sempre a oração e o amor pelos pobres. Em todos os lugares a Comunidade tenta viver a globalização do amor que rompe fronteiras e divisões e cria os grandes povos dos pobres e humildes, aliados na ajuda mútua no seguimento do Senhor. Na história da Comunidade experimentamos a beleza e a força da palavra do Senhor Jesus que diz: “Porque o meu jugo é suave e o meu fardo é leve”. O que poderia parecer um fardo e um esforço tornou-se uma experiência de doçura e alegria. É um cristianismo feliz num tempo cheio de desafios e compromissos, mas a certeza da doçura da ajuda do Senhor apoia-nos a viver com confiança e amor no caminho do Evangelho.

福音向簡單的人啟示

福音（可 7,14-23）

就在那時，耶穌再次召集群眾，對他們說：「你們大家聽我說，好好明白吧！ 在人之外，沒有任何東西可以進入他的裡面而使他變得不純潔。 但正是從人身上發出的東西使人變得不純潔。” 當他遠離人群走進一所房子時，他的門徒向他詢問這個比喻。 耶穌對他們說：「這樣看來，你們也不能明白嗎？ 難道你不明白，一切從外面進入一個人的東西都不會讓他變得不純潔，因為它不會進入他的內心，而是進入他的肚子，然後進入下水道？」。 因此他使一切食物變得純淨。 他說：「從人身上出來的東西使人變得不純潔。 事實上，從內心，也就是從人心中，邪惡的意圖就出來了：不潔、偷竊、謀殺、通姦、貪婪、邪惡、欺騙、放蕩、嫉妒、誹謗、驕傲、愚蠢。 所有這些不好的東西都是從內部出來的，使人變得不純潔。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

今天我們紀念聖艾智德社區成立週年紀念。 自成立以來，已經過了整整五十六年。 在這一天，我們向主說的第一句話就是感謝聖靈賜給教會和世界的寶貴禮物。 福音段落表明，是耶穌自己「祝福」天父，因為福音再次「向小孩子啟示」。 這個社區是在一位年輕的高中生Andrea Riccardi的倡議下誕生的，它是由「小傢伙」組成的，不僅因為他們是年輕的學生，更重要的是因為在最初的直覺中，有一種第一的意識。福音的“孩子們”，準確地說，是上帝奧秘已被揭示的“小孩子”的一部分。在聖艾智德的心中，始終堅定著一個簡單而基本的直覺：活出福音，不加任何補充。 社區因不斷聆聽福音而誕生並不斷重生。 以聖艾智德命名的社區的歷史實際上是一部祈禱的歷史、一部傾聽的歷史、一部與上帝、與兄弟和窮人友誼的歷史。 社區的每一項行動都源自於這種友誼。 今天，耶穌的感謝就是我們所有人的感謝：「父啊，天地之主，我讚美你，因為你向智者和有學問的人隱藏了這些事情，並向小孩子們​​揭示了它們」。 正是透過“小人物”，福音在共同體的生活中從羅馬傳播到全世界，始終將祈禱和對窮人的愛結合起來。 在每個地方，社區都試圖體驗愛的全球化，它打破了邊界和分歧，創造了貧窮和謙卑的偉大人民，互相幫助跟隨主的盟友。 在共同體的歷史中，我們體驗到主耶穌話語的美麗和力量，他說：「因為我的軛是容易的，我的擔子是輕省的」。 看似一種負擔和努力，卻變成了一種甜蜜和快樂的體驗。 在充滿挑戰和承諾的時代，這是一種快樂的基督教，但主幫助的甜蜜的確定性支持我們以福音的方式生活在信任和愛中。

Евангелие, открытое простым людям

Евангелие (Мк 7,14-23)

В это время Иисус снова призвал толпу и сказал им: «Слушайте меня все вы и хорошо поймите! Нет ничего вне человека, что, войдя в него, могло бы сделать его нечистым. Но именно то, что исходит из человека, делает его нечистым». Когда он вошел в дом, подальше от толпы, ученики спросили его об этой притче. И сказал им: «Значит, и вы не можете понять? Разве вы не понимаете, что все, что входит в человека извне, не может сделать его нечистым, потому что оно входит не в сердце, а в чрево и уходит в канализацию?». Таким образом он сделал всю пищу чистой. И он сказал: «То, что выходит из человека, делает человека нечистым. На самом деле изнутри, то есть из сердца человека, выходят злые намерения: нечистота, воровство, убийство, прелюбодеяние, жадность, злоба, обман, разврат, зависть, клевета, гордыня, безумие. Все эти плохие вещи выходят изнутри и делают человека нечистым».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Сегодня мы вспоминаем годовщину Общины Сант-Эджидио. С момента его создания прошло ровно пятьдесят шесть лет. Первое слово, которое исходит из наших уст к Господу в этот день, — это слово благодарения за драгоценный дар, который Святой Дух дал Церкви и миру. Евангельский отрывок подсказывает нам, что именно Иисус «благословляет» Отца, потому что Евангелие еще раз «открыто малым». Сообщество, родившееся по инициативе юного старшеклассника Андреа Риккарди, состояло из «маленьких» не только потому, что они были молодыми учениками, но прежде всего потому, что в первоначальной интуиции было осознание того, что они прежде всего «дети» Евангелия, а именно часть тех «малых», которым была открыта тайна Божия.В сердце Сант-Эджидио всегда остается твердой простая и основная интуиция: жить по Евангелию, без дополнений. Община рождается и постоянно возрождается от постоянного слушания Евангелия. История общин, получивших свое название от Сант-Эджидио, на самом деле является историей молитвы, историей слушания, историей дружбы с Богом, с братьями и бедными. Именно из этой дружбы вытекает каждое действие Сообщества. Эта благодарность Иисуса сегодня является благодарностью всех нас: «Я славлю Тебя, Отец, Господь неба и земли, за то, что Ты сокрыл это от мудрых и образованных и открыл это малышам». И именно через «малых» распространилось Евангелие, что касается жизни Общины, от Рима до всего мира, всегда сочетая молитву и любовь к бедным. Везде Сообщество пытается ощутить глобализацию любви, которая разрушает границы и разделения и создает великих людей из бедных и смиренных, союзников, помогающих друг другу следовать за Господом. В истории Общины мы переживаем красоту и силу слова Господа Иисуса, Который говорит: «Иго Мое благо, и бремя Мое легко». То, что могло показаться бременем и усилием, превратилось в радость и радость. Это счастливое христианство во время, полное испытаний и обязательств, но уверенность в сладости помощи Господа помогает нам жить с доверием и любовью на пути Евангелия.

素朴な人たちに啓示された福音

福音 (マルコ 7,14-23)

その時、イエスは再び群衆を呼び、こう言われました。「皆さん、私の話を聞いて、よく理解してください。」 人間の外には、人間の中に入ることで人間を不純にするものは何もありません。 しかし、人間を不純にするのは人間から出てくるものなのです。」 イエスが群衆から離れた家に入ると、弟子たちがたとえ話について尋ねました。 そしてイエスは彼らに言った、「それでは、あなた方も理解できないのですか。 外から人に入ってくるものはすべて、その人の心臓ではなく腹に入り、下水道に流れていくので、その人を不浄にすることはできないということを理解していませんか？」 こうして彼はすべての食べ物を純粋なものにしました。 そして彼はこう言いました、「人間から出てくるものは人間を不純にするものです。 実際、内側から、つまり人間の心から、不純、窃盗、殺人、姦淫、貪欲、邪悪、欺瞞、放蕩、妬み、中傷、高慢、愚かさなどの邪悪な意図が出てきます。 これらすべての悪いものは内側から出てきて、人間を不純にします。」

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

今日、私たちはサンテジディオ共同体の記念日を思い出します。 創業からちょうど56年が経ちました。 この日、私たちの口から主に向けて出る最初の言葉は、聖霊が教会と世界に与えてくださった貴重な賜物に対する感謝の言葉です。 福音の一節は、福音が再び「幼い者たちに啓示された」ため、御父を「祝福」しているのはイエスご自身であることを私たちに示唆しています。 若い高校生、アンドレア・リッカルディの主導で生まれたこのコミュニティは、「小さな子どもたち」で構成されていました。それは、彼らが若い学生だったからというだけではなく、何よりもまず最初に自分たちが存在するという意識が元々の直観の中にあったからです。福音の「子供たち」、正確には、神の神秘が明らかにされた「小さな者たち」の一部 サンテジディオの心の中には、単純で基本的な直観が常に堅固であり、付け加えずに福音を生きるということです。 共同体は福音を聞き続けることで生まれ、生まれ続けます。 サンテジディオの名を冠したコミュニティの歴史は、実際、祈りの歴史であり、耳を傾ける歴史であり、神、兄弟、そして貧しい人々との友情の歴史でもあります。 コミュニティのあらゆる活動はこの友情から生まれています。 イエスのその感謝は、今日私たち全員の感謝です。「天と地の主よ、父よ、あなたをほめます。あなたはこれらのことを賢い者や学識のある者たちから隠し、幼い者たちに明らかにしてくださいました。」 そして、福音はまさに「小さな者たち」を通して、ローマから全世界に至るまで、共同体の生活に関して、常に祈りと貧しい人々への愛を結びつけて広めてきました。 コミュニティはあらゆる場所で、国境や分断を打ち破り、主に従うために互いに助け合う同盟者である、貧しい人々や謙虚な人々の偉大な人々を生み出す愛のグローバル化を体験しようと努めています。 共同体の歴史の中で、私たちは「私のくびきは軽く、私の荷は軽いからです」という主イエスの言葉の美しさと力強さを経験します。 重荷と努力のように見えたかもしれないことが、甘美で喜びの経験になりました。 困難と義務に満ちた時代にある幸福なキリスト教ですが、主の甘美な助けの確かさは、私たちが福音に従って信頼と愛をもって生きるのを支えます。

단순한 사람들에게 드러난 복음

복음(마르 7,14-23)

그때 예수께서는 다시 군중을 불러 이렇게 말씀하셨습니다. “여러분 모두 내 말을 듣고 잘 이해하십시오! 사람 외부에 들어와서 사람을 불순하게 만들 수 있는 것은 아무것도 없습니다. 그러나 사람에게서 나오는 것들이 사람을 불결하게 만든다." 군중을 떠나 집에 들어가시자 제자들이 그 비유에 대해 물었습니다. 예수께서 그들에게 말씀하셨다. “그러면 너희도 이해할 수 없느냐? 밖에서 사람에게 들어가는 것은 무엇이든지 그 사람을 더럽힐 수 없다는 것을 모르느냐? 그것은 마음으로 들어가지 않고 배로 들어가 하수구로 들어가기 때문이다." 그리하여 그분은 모든 음식을 순수하게 만드셨습니다. 그리고 그는 이렇게 말했습니다. “사람에게서 나오는 것이 사람을 불순하게 만듭니다. 사실 속에서 곧 사람의 마음에서 악한 생각이 나오는데 곧 더러운 것과 도둑질과 살인과 간음과 탐욕과 악독과 속임과 방탕과 시기와 비방과 교만과 어리석음이니라. 이런 나쁜 것들이 다 속에서 나와 사람을 불순하게 만든다."

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

오늘 우리는 산테지디오 공동체 기념일을 기억합니다. 창립된 지 정확히 56년이 지났습니다. 이날 우리 입술에서 주님께 올라오는 첫 번째 말은 성령께서 교회와 세상에 주신 귀중한 선물에 대한 감사입니다. 복음 구절은 복음이 다시 한 번 “작은 이들에게 계시”되었기 때문에 아버지를 “축복”하시는 분은 바로 예수님이심을 우리에게 암시합니다. 젊은 고등학생인 안드레아 리카르디(Andrea Riccardi)의 주도로 탄생한 공동체는 어린 학생이었을 뿐만 아니라 무엇보다도 원래의 직관에 최우선이라는 인식이 있었기 때문에 "작은 아이들"로 구성되었습니다. 복음의 “자녀들”, 바로 하느님의 신비가 드러난 “작은 이들”의 일부인 산테지디오의 마음 속에는 단순하고 기본적인 직관이 언제나 확고히 남아 있습니다. 공동체는 지속적으로 복음을 들음으로써 태어나고 계속해서 다시 태어납니다. 산테지디오에서 이름을 딴 공동체의 역사는 사실 기도의 역사, 경청의 역사, 하느님과 형제, 가난한 이들과의 우정의 역사입니다. 공동체의 모든 활동은 바로 이러한 우정에서 비롯됩니다. 예수님의 감사는 오늘날 우리 모두의 감사입니다. “천지의 주재이신 아버지여 이것을 지혜롭고 슬기 있는 자들에게는 숨기시고 어린아이들에게는 나타내심을 감사하나이다.” 그리고 공동체 생활에 관한 복음은 언제나 가난한 이들을 위한 기도와 사랑을 결합하면서 로마에서 온 세상에 전파된 것은 바로 “어린아이들”을 통해서입니다. 모든 곳에서 공동체는 국경과 분열을 허물고 가난하고 겸손한 이들의 위대한 백성을 만들고 주님을 따르도록 서로 돕는 동맹을 이루는 사랑의 세계화를 경험하려고 노력합니다. 공동체의 역사에서 우리는 “내 멍에는 쉽고 내 짐은 가벼움이라”라고 말씀하신 주 예수님 말씀의 아름다움과 힘을 경험합니다. 부담과 노력처럼 보였던 것이 달콤함과 기쁨의 경험이 되었습니다. 그것은 도전과 헌신으로 가득 찬 시대에 행복한 기독교입니다. 그러나 주님의 도움이 감미롭다는 확신은 우리가 복음의 길에서 신뢰와 사랑을 가지고 살아갈 수 있도록 지원합니다.

لقد أُعلن الإنجيل للبسطاء

الإنجيل (مرقس 7، 14 – 23)

في ذلك الوقت، دعا يسوع الجمع من جديد وقال لهم: «اسمعوا لي جميعاً، وافهموا جيداً! لا يوجد شيء خارج الإنسان، بدخوله فيه، يمكن أن يجعله نجسا. ولكن الأشياء التي تخرج من الإنسان هي التي تجعله نجسا." ولما دخل بيتا بعيدا عن الجمع، سأله تلاميذه عن المثل. فقال لهم: إذن أنتم أيضًا لا تستطيعون أن تفهموا؟ ألا تفهمون أن كل ما يدخل الإنسان من الخارج لا يمكن أن ينجسه، لأنه لا يدخل إلى قلبه بل إلى جوفه ويدخل في المجاري؟ وهكذا جعل جميع الأطعمة طاهرة. وقال: «ما يخرج من الإنسان هو الذي ينجس الإنسان. في الواقع، من الداخل، أي من قلوب الناس، تخرج النوايا الشريرة: نجاسة، سرقة، قتل، زنا، جشع، خبث، مكر، فجور، حسد، قذف، كبرياء، جهل. كل هذه الأشياء الشريرة تخرج من الداخل وتجعل الإنسان نجسا."

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

نتذكر اليوم ذكرى تأسيس جماعة سانت إيجيديو. لقد مرت ستة وخمسون عامًا بالضبط منذ إنشائها. الكلمة الأولى التي تخرج من شفاهنا إلى الرب في هذا اليوم هي كلمة الشكر على العطية الثمينة التي أعطاها الروح القدس للكنيسة والعالم. يشير المقطع الإنجيلي إلى أن يسوع نفسه هو الذي "يبارك" الآب لأن الإنجيل قد "أُعلن للصغار" مرة أخرى. المجتمع، الذي ولد بمبادرة من طالب شاب في المدرسة الثانوية، أندريا ريكاردي، كان مكونًا من "صغار" ليس فقط لأنهم كانوا طلابًا صغارًا، ولكن قبل كل شيء لأنه في الحدس الأصلي كان هناك وعي بكونهم أولاً وقبل كل شيء. "أبناء" الإنجيل، على وجه التحديد، جزء من هؤلاء "الصغار" الذين كشف لهم سر الله.في قلب سانت إيجيديو، يظل الحدس البسيط والأساسي ثابتًا دائمًا: عيش الإنجيل، بدون إضافات. تولد الجماعة وتولد من جديد باستمرار من الإصغاء المستمر للإنجيل. إن تاريخ الجماعات التي تأخذ اسمها من سانت إيجيديو هو في الواقع تاريخ صلاة، تاريخ إصغاء، تاريخ صداقة مع الله، مع الإخوة والفقراء. ومن هذه الصداقة ينبع كل عمل في الجماعة. إن شكر يسوع هو اليوم شكرنا جميعًا: "أحمدك أيها الآب رب السماء والأرض، لأنك أخفيت هذه عن الحكماء والفهماء وأعلنتها للصغار". ومن خلال "الصغار" بالتحديد، انتشر الإنجيل، فيما يتعلق بحياة الجماعة، من روما إلى العالم أجمع، جامعًا دائمًا بين الصلاة والمحبة للفقراء. تحاول الجماعة، في كل مكان، أن تختبر عولمة المحبة التي تكسر الحدود والانقسامات وتخلق شعبًا عظيمًا من الفقراء والمتواضعين، حلفاء في مساعدة بعضهم البعض على اتباع الرب. في تاريخ الجماعة نختبر جمال وقوة كلمة الرب يسوع القائل: "إن نيري هين وحملي خفيف". ما قد يبدو وكأنه عبء وجهد أصبح تجربة من الحلاوة والفرح. إنها مسيحية سعيدة في زمن مليء بالتحديات والالتزامات، ولكن اليقين بحلاوة معونة الرب يدعمنا لنعيش بثقة ومحبة على طريق الإنجيل.

सुसमाचार सरल लोगों के लिए प्रकट हुआ

सुसमाचार (एमके 7,14-23)

उस समय, यीशु ने भीड़ को फिर से बुलाया और उनसे कहा: “तुम सब मेरी बात सुनो, और अच्छी तरह समझो! मनुष्य के बाहर ऐसी कोई वस्तु नहीं है जो उसमें प्रवेश करके उसे अशुद्ध कर सके। परन्तु जो चीज़ें मनुष्य से निकलती हैं वे ही उसे अशुद्ध बनाती हैं।" जब वह भीड़ से दूर एक घर में दाखिल हुआ, तो उसके शिष्यों ने उससे दृष्टांत के बारे में पूछा। और उस ने उन से कहा, तो क्या तुम भी नहीं समझ सकते? क्या तुम नहीं समझते कि जो कुछ मनुष्य में बाहर से प्रवेश करता है, वह उसे अशुद्ध नहीं कर सकता, क्योंकि वह उसके हृदय में नहीं, परन्तु पेट में प्रवेश करके नाले में चला जाता है?” इस प्रकार उन्होंने सभी खाद्य पदार्थों को शुद्ध बना दिया। और उसने कहा: “मनुष्य से जो निकलता है वही मनुष्य को अशुद्ध बनाता है।” वास्तव में, भीतर से, अर्थात् मनुष्यों के हृदय से, बुरे इरादे निकलते हैं: अशुद्धता, चोरी, हत्या, व्यभिचार, लालच, दुष्टता, धोखा, व्यभिचार, ईर्ष्या, बदनामी, घमंड, मूर्खता। ये सभी बुरी चीज़ें भीतर से निकलती हैं और मनुष्य को अशुद्ध बनाती हैं।”

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

आज हम संत एगिडियो समुदाय की वर्षगांठ को याद करते हैं। इसकी स्थापना को ठीक छप्पन वर्ष बीत चुके हैं। इस दिन हमारे होठों से प्रभु के लिए निकलने वाला पहला शब्द उस अनमोल उपहार के लिए धन्यवाद है जो पवित्र आत्मा ने चर्च और दुनिया को दिया है। सुसमाचार का अंश हमें बताता है कि यह यीशु स्वयं है जो पिता को "आशीर्वाद" देता है क्योंकि सुसमाचार एक बार फिर "छोटों के लिए प्रकट" हो गया है। एक युवा हाई स्कूल छात्र, एंड्रिया रिकार्डी की पहल पर पैदा हुआ समुदाय, "छोटे लोगों" से बना था, न केवल इसलिए कि वे युवा छात्र थे, बल्कि सबसे ऊपर क्योंकि मूल अंतर्ज्ञान में सबसे पहले और सबसे महत्वपूर्ण होने की जागरूकता थी। सुसमाचार के "बच्चे", वास्तव में, उन "छोटे बच्चों" का हिस्सा हैं जिनके लिए भगवान का रहस्य प्रकट किया गया है। संत एगिडियो के दिल में, एक सरल और बुनियादी अंतर्ज्ञान हमेशा दृढ़ रहता है: सुसमाचार को जीना, बिना किसी अतिरिक्त के। समुदाय का जन्म और लगातार सुसमाचार सुनने से पुनर्जन्म होता है। जिन समुदायों का नाम संत एगिडियो से लिया गया है उनका इतिहास वास्तव में प्रार्थना का इतिहास है, सुनने का इतिहास है, भगवान के साथ, भाइयों के साथ और गरीबों के साथ दोस्ती का इतिहास है। इसी मित्रता से समुदाय की प्रत्येक गतिविधि प्रवाहित होती है। यीशु का वह धन्यवाद आज हम सभी का धन्यवाद है: "हे पिता, स्वर्ग और पृथ्वी के प्रभु, मैं तेरी स्तुति करता हूं, क्योंकि तू ने इन बातों को बुद्धिमानों और ज्ञानियों से छिपा रखा, और छोटों पर प्रगट किया है"। और यह "छोटों" के माध्यम से ही है कि सुसमाचार रोम से पूरी दुनिया तक, समुदाय के जीवन के संबंध में, हमेशा प्रार्थना और गरीबों के लिए प्यार के संयोजन के साथ फैला है। हर जगह समुदाय प्यार के वैश्वीकरण का अनुभव करने की कोशिश करता है जो सीमाओं और विभाजनों को तोड़ता है और गरीबों और विनम्र लोगों के महान लोगों को बनाता है, जो भगवान का अनुसरण करने के लिए एक-दूसरे की मदद करने में सहयोगी होते हैं। समुदाय के इतिहास में हम प्रभु यीशु के वचन की सुंदरता और ताकत का अनुभव करते हैं जो कहते हैं: "क्योंकि मेरा जूआ आसान है और मेरा बोझ हल्का है"। जो चीज़ बोझ और मेहनत की तरह लग सकती थी वह मिठास और आनंद का अनुभव बन गई। चुनौतियों और प्रतिबद्धताओं से भरे समय में यह एक खुशहाल ईसाई धर्म है, लेकिन प्रभु की मदद की मिठास की निश्चितता हमें सुसमाचार के रास्ते पर विश्वास और प्रेम के साथ जीने में सहायता करती है।

Ewangelia objawiona prostym

Ewangelia (Mk 7,14-23)

W tym czasie Jezus ponownie przywołał tłum i rzekł do nich: «Słuchajcie mnie wszyscy i dobrze zrozumcie! Nie ma niczego na zewnątrz człowieka, co wchodząc w niego mogłoby uczynić go nieczystym. Ale to, co wychodzi z człowieka, czyni go nieczystym.” Gdy wszedł do domu z dala od tłumu, uczniowie pytali go o przypowieść. I rzekł do nich: «Więc i wy nie możecie zrozumieć? Czy nie rozumiecie, że wszystko, co z zewnątrz wchodzi do człowieka, nie może go uczynić nieczystym, gdyż nie wchodzi do jego serca, lecz do brzucha i trafia do ścieków?”. W ten sposób uczynił całą żywność czystą. I powiedział: «To, co wychodzi z człowieka, czyni człowieka nieczystym. Rzeczywiście z wnętrza, to znaczy z serc ludzkich, wypływają złe zamiary: nieczystość, kradzież, morderstwo, cudzołóstwo, chciwość, niegodziwość, oszustwo, rozpusta, zazdrość, oszczerstwo, pycha, głupota. Wszystkie te złe rzeczy wychodzą z wnętrza i czynią człowieka nieczystym.”

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Dziś wspominamy rocznicę Wspólnoty Sant'Egidio. Od jego powstania minęło dokładnie pięćdziesiąt sześć lat. Pierwszym słowem, które w tym dniu pada z naszych ust do Pana, jest dziękczynienie za cenny dar, jakim Duch Święty obdarzył Kościół i świat. Z fragmentu Ewangelii wynika, że ​​to sam Jezus „błogosławi” Ojca, ponieważ Ewangelia została na nowo „objawiona najmniejszym”. Wspólnota, która zrodziła się z inicjatywy młodego licealisty, Andrei Riccardi, składała się z „maluchów” nie tylko dlatego, że byli młodymi uczniami, ale przede wszystkim dlatego, że w pierwotnej intuicji kryła się świadomość bycia przede wszystkim „dzieci” Ewangelii, właśnie będące częścią tych „maluczkich”, którym została objawiona tajemnica Boga. W sercu Sant'Egidio zawsze pozostaje niezachwiana prosta i podstawowa intuicja: żyć Ewangelią, bez dodatków. Wspólnota rodzi się i nieustannie odradza z ciągłego słuchania Ewangelii. Historia wspólnot, których nazwa wzięła się od św. Idziego, jest w rzeczywistości historią modlitwy, historią słuchania, historią przyjaźni z Bogiem, braćmi i ubogimi. Z tej przyjaźni wypływa każde działanie Wspólnoty. To dzięki Jezusowi jest dziś dziękczynieniem nas wszystkich: «Wysławiam Cię, Ojcze, Panie nieba i ziemi, że zakryłeś te rzeczy przed mądrymi i roztropnymi, a objawiłeś je maluczkim». I to właśnie przez „maluczkich” Ewangelia, jeśli chodzi o życie Wspólnoty, rozprzestrzeniła się z Rzymu na cały świat, zawsze łącząc modlitwę i miłość do ubogich. W każdym miejscu Wspólnota stara się doświadczyć globalizacji miłości, która burzy granice i podziały i tworzy wielkich ludzi biednych i pokornych, sojuszników pomagających sobie nawzajem w naśladowaniu Pana. W historii Wspólnoty doświadczamy piękna i mocy słowa Pana Jezusa, który mówi: „Bo moje jarzmo jest słodkie, a moje brzemię lekkie”. To, co mogło wydawać się ciężarem i wysiłkiem, stało się doświadczeniem słodyczy i radości. Jest to szczęśliwe chrześcijaństwo w czasach pełnych wyzwań i zobowiązań, ale pewność słodyczy pomocy Pana wspiera nas w życiu z ufnością i miłością na drodze Ewangelii.

গসপেল সহজ সরল প্রকাশ

গসপেল (Mk 7,14-23)

সেই সময়ে, যীশু আবার জনতাকে ডেকে বললেন: “তোমরা সবাই আমার কথা শোন এবং ভাল করে বুঝ! মানুষের বাইরে এমন কিছু নেই যা তার মধ্যে প্রবেশ করে তাকে অপবিত্র করতে পারে। কিন্তু মানুষের ভেতর থেকে বের হওয়া জিনিসই তাকে অপবিত্র করে।" যখন তিনি ভিড় থেকে দূরে একটি বাড়িতে প্রবেশ করলেন, তখন তাঁর শিষ্যরা তাঁকে দৃষ্টান্তটি সম্পর্কে জিজ্ঞাসা করলেন৷ তখন তিনি তাদের বললেন, “তাহলে তোমরাও বুঝতে পারছ না? তুমি কি বোঝ না যে, বাইরে থেকে যা কিছু মানুষকে প্রবেশ করে তা তাকে অপবিত্র করতে পারে না, কারণ তা তার হৃদয়ে নয়, তার পেটে প্রবেশ করে এবং নর্দমায় যায়?" এইভাবে তিনি সমস্ত খাবারকে শুদ্ধ করলেন। এবং তিনি বলেছেন: “মানুষের ভেতর থেকে যা বের হয় তা মানুষকে অপবিত্র করে। প্রকৃতপক্ষে, ভিতর থেকে, অর্থাৎ, মানুষের অন্তর থেকে, মন্দ উদ্দেশ্যগুলি বেরিয়ে আসে: অপবিত্রতা, চুরি, খুন, ব্যভিচার, লোভ, পাপাচার, প্রতারণা, বদনাম, হিংসা, অপবাদ, অহংকার, মূর্খতা। এই সমস্ত খারাপ জিনিস ভিতর থেকে বের হয়ে মানুষকে অপবিত্র করে তোলে।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

আজ আমরা সান্ত'এগিদিও সম্প্রদায়ের বার্ষিকী স্মরণ করি। প্রতিষ্ঠার ঠিক ছাপ্পান্ন বছর কেটে গেছে। এই দিনে প্রভুর কাছে আমাদের ঠোঁট থেকে যে প্রথম শব্দটি উঠে আসে তা হল সেই মূল্যবান উপহারের জন্য ধন্যবাদ জানানো যা পবিত্র আত্মা চার্চ এবং বিশ্বকে দিয়েছেন। গসপেলের অনুচ্ছেদটি আমাদের পরামর্শ দেয় যে যীশু নিজেই পিতাকে "আশীর্বাদ করেন" কারণ সুসমাচার আবার "ছোটদের কাছে প্রকাশিত" হয়েছে। একটি তরুণ উচ্চ বিদ্যালয়ের ছাত্র আন্দ্রেয়া রিকার্ডির উদ্যোগে জন্ম নেওয়া সম্প্রদায়টি শুধুমাত্র "ছোটদের" নিয়ে গঠিত হয়েছিল কারণ তারা অল্পবয়সী ছাত্র ছিল না, বরং সর্বোপরি মূল অন্তর্দৃষ্টিতে প্রথম এবং সর্বাগ্রে হওয়ার সচেতনতা ছিল। সুসমাচারের "শিশু", অবিকল, সেই "ছোটদের" অংশ যাদের কাছে ঈশ্বরের রহস্য প্রকাশ করা হয়েছে৷ স্যান্ট'এগিদিওর হৃদয়ে, একটি সাধারণ এবং মৌলিক অন্তর্দৃষ্টি সর্বদা দৃঢ় থাকে: সংযোজন ছাড়াই সুসমাচারে বেঁচে থাকা৷ সম্প্রদায়ের জন্ম হয় এবং ক্রমাগত গসপেল শোনা থেকে ক্রমাগত পুনর্জন্ম হয়। সান্ত'এগিদিও থেকে তাদের নাম নেওয়া সম্প্রদায়ের ইতিহাস আসলে প্রার্থনার ইতিহাস, শোনার ইতিহাস, ঈশ্বরের সাথে বন্ধুত্বের ইতিহাস, ভাইদের সাথে এবং দরিদ্রদের সাথে। এই বন্ধুত্ব থেকেই সম্প্রদায়ের প্রতিটি কাজ প্রবাহিত হয়। যীশুর সেই ধন্যবাদ আজ আমাদের সকলের ধন্যবাদ: "আমি আপনার প্রশংসা করি, পিতা, স্বর্গ ও পৃথিবীর প্রভু, কারণ আপনি এই জিনিসগুলি জ্ঞানীদের কাছ থেকে লুকিয়েছেন এবং শিখেছেন এবং ছোটদের কাছে প্রকাশ করেছেন"। এবং এটি সুনির্দিষ্টভাবে "ছোটদের" মাধ্যমে যে সুসমাচার ছড়িয়ে পড়েছে, সম্প্রদায়ের জীবন সম্পর্কে, রোম থেকে সমগ্র বিশ্বে, সর্বদা দরিদ্রদের জন্য প্রার্থনা এবং ভালবাসাকে একত্রিত করে। প্রতিটি জায়গায় সম্প্রদায় প্রেমের বিশ্বায়নের অভিজ্ঞতা লাভ করার চেষ্টা করে যা সীমানা এবং বিভাজন ভেঙ্গে দেয় এবং গরীব এবং নম্রদের মহান মানুষ তৈরি করে, একে অপরকে প্রভুকে অনুসরণ করতে সাহায্য করে। সম্প্রদায়ের ইতিহাসে আমরা প্রভু যীশুর কথার সৌন্দর্য এবং শক্তি অনুভব করি যিনি বলেছেন: "আমার জোয়াল সহজ এবং আমার বোঝা হালকা"। যা বোঝা এবং প্রচেষ্টার মতো মনে হতে পারে তা মাধুর্য এবং আনন্দের অভিজ্ঞতায় পরিণত হয়েছিল। চ্যালেঞ্জ এবং প্রতিশ্রুতিতে পূর্ণ সময়ে এটি একটি সুখী খ্রিস্টধর্ম, কিন্তু প্রভুর সাহায্যের মাধুর্যের নিশ্চিততা আমাদের সুসমাচারের পথে বিশ্বাস এবং ভালবাসার সাথে বাঁচতে সহায়তা করে।

Ang Ebanghelyo ay ipinahayag sa mga simple

Ebanghelyo (Mc 7,14-23)

Noong panahong iyon, muling tinawag ni Jesus ang mga tao at sinabi sa kanila: «Makinig kayong lahat sa akin, at unawaing mabuti! Walang bagay sa labas ng tao na, sa pamamagitan ng pagpasok sa kanya, ay makapagpaparumi sa kanya. Ngunit ang mga bagay na lumalabas sa tao ang siyang nagpaparumi sa kanya." Nang pumasok siya sa isang bahay, malayo sa karamihan, tinanong siya ng kaniyang mga alagad tungkol sa talinghaga. At sinabi niya sa kanila, "Kaya't hindi rin kayo nakakaunawa? Hindi mo ba nauunawaan na ang lahat ng pumapasok sa isang tao mula sa labas ay hindi makapagpaparumi sa kanya, sapagkat hindi ito pumapasok sa kanyang puso kundi sa kanyang tiyan at napupunta sa imburnal?". Kaya ginawa niyang dalisay ang lahat ng pagkain. At sinabi niya: «Kung ano ang lumalabas sa tao ay siyang nagpaparumi sa tao. Sa katunayan, mula sa loob, iyon ay, mula sa puso ng mga tao, lumalabas ang masasamang hangarin: karumihan, pagnanakaw, pagpatay, pangangalunya, kasakiman, kasamaan, panlilinlang, kahalayan, inggit, paninirang-puri, pagmamataas, kahangalan. Ang lahat ng masasamang bagay na ito ay lumalabas sa loob at nagiging marumi ang tao."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ngayon ay ginugunita natin ang anibersaryo ng Komunidad ng Sant'Egidio. Eksaktong limampu't anim na taon na ang lumipas mula nang mabuo ito. Ang unang salita na bumangon mula sa ating mga labi sa Panginoon sa araw na ito ay ang pagpapasalamat sa mahalagang kaloob na ibinigay ng Espiritu Santo sa Simbahan at sa mundo. Ang talata ng Ebanghelyo ay nagmumungkahi sa atin na si Hesus mismo ang "nagpapala" sa Ama dahil ang Ebanghelyo ay muling "ipinahayag sa mga maliliit". Ang Komunidad, na ipinanganak sa inisyatiba ng isang batang mag-aaral sa high school, si Andrea Riccardi, ay binubuo ng mga "maliit" hindi lamang dahil sila ay mga batang mag-aaral, ngunit higit sa lahat dahil sa orihinal na intuwisyon ay mayroong kamalayan ng pagiging una at pangunahin. "mga anak" ng Ebanghelyo, tiyak, bahagi ng mga "maliit" na kung saan ang misteryo ng Diyos ay nahayag. Ang komunidad ay isinilang at patuloy na muling isilang mula sa patuloy na pakikinig sa Ebanghelyo. Ang kasaysayan ng mga komunidad na kinuha ang kanilang pangalan mula sa Sant'Egidio ay sa katunayan isang kasaysayan ng panalangin, isang kasaysayan ng pakikinig, isang kasaysayan ng pakikipagkaibigan sa Diyos, sa mga kapatid at sa mga mahihirap. Mula sa pagkakaibigang ito dumadaloy ang bawat aksyon ng Komunidad. Ang pasasalamat na iyan ni Hesus ay ngayon ang pasasalamat nating lahat: "Pinapupuri kita, Ama, Panginoon ng langit at lupa, sapagkat itinago mo ang mga bagay na ito sa marurunong at may aral, at ipinahayag mo sa maliliit". At ito ay tiyak sa pamamagitan ng "maliit" na ipinalaganap ang Ebanghelyo, tungkol sa buhay ng Komunidad, mula sa Roma hanggang sa buong mundo, na laging pinagsasama ang panalangin at pagmamahal sa mga mahihirap. Sa bawat lugar sinisikap ng Komunidad na maranasan ang globalisasyon ng pag-ibig na sumisira sa mga hangganan at pagkakahati-hati at lumilikha ng mga dakilang tao ng mahihirap at mapagkumbaba, mga kapanalig sa pagtulong sa bawat isa na sundin ang Panginoon. Sa kasaysayan ng Komunidad ay nararanasan natin ang kagandahan at lakas ng salita ng Panginoong Hesus na nagsasabing: "Sapagkat madali ang aking pamatok at magaan ang aking pasanin". Ang maaaring tila isang pasanin at pagsisikap ay naging isang karanasan ng tamis at kagalakan. Ito ay isang masayang Kristiyanismo sa panahong puno ng mga hamon at pangako, ngunit ang katiyakan ng tamis ng tulong ng Panginoon ay sumusuporta sa atin na mamuhay nang may pagtitiwala at pagmamahal sa paraan ng Ebanghelyo.

Євангеліє відкрито простим

Євангеліє (Мк 7,14-23)

Того часу Ісус знову покликав натовп і сказав їм: «Слухайте Мене всі й розумійте! Немає нічого поза людиною, що, увійшовши в неї, могло б зробити її нечистою. Але те, що виходить із людини, робить її нечистою». Коли Він увійшов у дім, подалі від натовпу, Його учні запитали Його про притчу. І він сказав їм: «То ви також не можете зрозуміти? Хіба ви не розумієте, що все, що входить в людину ззовні, не може зробити її нечистою, тому що вона не входить в її серце, а в її черево і йде в каналізацію?» Таким чином він зробив усі страви чистими. І він сказав: «Те, що виходить із людини, робить людину нечистою. Насправді зсередини, тобто із сердець людей, виходять злі наміри: нечистота, злодійство, вбивство, перелюб, жадібність, зло, обман, розпуста, заздрість, наклеп, гордість, глупота. Усе це погане виходить зсередини й робить людину нечистою».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Сьогодні ми згадуємо ювілей Спільноти Святого Егідія. Минуло рівно п'ятдесят шість років з часу його заснування. Перше слово, яке виходить із наших уст до Господа в цей день, це слово подяки за дорогоцінний дар, який Святий Дух дав Церкві та світу. Євангельський уривок підказує нам, що саме Ісус «благословить» Отця, тому що Євангеліє знову було «об’явлене малим». Спільнота, народжена з ініціативи молодого старшокласника Андреа Ріккарді, складалася з «маленьких» не тільки тому, що вони були молодими студентами, але перш за все тому, що в початковій інтуїції було усвідомлення того, що вони перш за все. «діти» Євангелія, точніше, частина тих «малих», яким була відкрита таємниця Бога.У серці Святого Егідія завжди залишається міцним простий і основний інтуїтивний настрій: життя за Євангелієм, без додатків. Спільнота народжується і постійно відроджується з постійного слухання Євангелія. Історія спільнот, які отримали назву від Святого Егідія, насправді є історією молитви, історією слухання, історією дружби з Богом, з братами та бідними. Саме з цієї дружби витікає кожна дія Спільноти. Подяка Ісуса сьогодні є подякою всіх нас: «Хвалю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти втаїв це від мудрих і вчених і відкрив це малим». І саме через «малих» Євангеліє поширилося в житті Спільноти від Риму до цілого світу, завжди поєднуючи молитву та любов до бідних. У будь-якому місці Спільнота намагається відчути глобалізацію любові, яка руйнує кордони та поділи та створює великих людей бідних і скромних, союзників у допомозі один одному йти за Господом. В історії Спільноти ми відчуваємо красу і силу слова Господа Ісуса, який каже: «Бо ярмо Моє любе і тягар Мій легкий». Те, що могло здаватись тягарем і зусиллям, перетворилося на солодкість і радість. Це щасливе християнство в час, сповнений викликів і зобов’язань, але впевненість у солодкості Господньої допомоги підтримує нас жити з довірою та любов’ю на шляху Євангелія.

Το Ευαγγέλιο αποκαλύφθηκε στους απλούς

Ευαγγέλιο (Μκ 7,14-23)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς κάλεσε ξανά το πλήθος και τους είπε: «Ακούστε με όλοι σας και καταλάβετε καλά! Δεν υπάρχει τίποτα έξω από τον άνθρωπο που, μπαίνοντας μέσα του, μπορεί να τον κάνει ακάθαρτο. Αλλά είναι τα πράγματα που βγαίνουν από τον άνθρωπο που τον κάνουν ακάθαρτο». Όταν μπήκε σε ένα σπίτι, μακριά από το πλήθος, οι μαθητές του τον ρώτησαν για την παραβολή. Και τους είπε: «Δηλαδή ούτε εσείς μπορείτε να καταλάβετε; Δεν καταλαβαίνεις ότι ό,τι μπαίνει στον άνθρωπο από έξω δεν μπορεί να τον κάνει ακάθαρτο, γιατί δεν μπαίνει στην καρδιά του αλλά στην κοιλιά του και μπαίνει στον υπόνομο;». Έτσι έκανε όλα τα φαγητά αγνά. Και είπε: «Αυτό που βγαίνει από τον άνθρωπο είναι αυτό που κάνει τον άνθρωπο ακάθαρτο. Μάλιστα, από μέσα, δηλαδή από τις καρδιές των ανθρώπων, βγαίνουν κακές προθέσεις: ακαθαρσία, κλοπή, φόνος, μοιχεία, απληστία, κακία, εξαπάτηση, ακολασία, φθόνος, συκοφαντία, υπερηφάνεια, ανοησία. Όλα αυτά τα κακά πράγματα βγαίνουν από μέσα και κάνουν τον άνθρωπο ακάθαρτο».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Σήμερα θυμόμαστε την επέτειο της Κοινότητας του Sant'Egidio. Έχουν περάσει ακριβώς πενήντα έξι χρόνια από την ίδρυσή του. Ο πρώτος λόγος που σηκώνεται από τα χείλη μας προς τον Κύριο αυτή την ημέρα είναι αυτός της ευχαριστίας για το πολύτιμο δώρο που έδωσε το Άγιο Πνεύμα στην Εκκλησία και στον κόσμο. Η ευαγγελική περικοπή μάς υποδηλώνει ότι είναι ο ίδιος ο Ιησούς που «ευλογεί» τον Πατέρα επειδή το Ευαγγέλιο για άλλη μια φορά «αποκαλύφθηκε στους μικρούς». Η Κοινότητα, που γεννήθηκε με πρωτοβουλία ενός νεαρού μαθητή γυμνασίου, του Andrea Riccardi, απαρτιζόταν από «μικρούς» όχι μόνο επειδή ήταν μικροί μαθητές, αλλά κυρίως επειδή στην αρχική διαίσθηση υπήρχε η συνείδηση ​​ότι είναι πρώτα και κύρια. «παιδιά» του Ευαγγελίου, ακριβώς, μέρος εκείνων των «μικρών» στα οποία έχει αποκαλυφθεί το μυστήριο του Θεού. Στην καρδιά του Sant'Egidio, μια απλή και βασική διαίσθηση παραμένει πάντα σταθερή: να ζεις το Ευαγγέλιο, χωρίς προσθήκες. Η κοινότητα γεννιέται και αναγεννιέται συνεχώς από το συνεχές άκουσμα του Ευαγγελίου. Η ιστορία των κοινοτήτων που παίρνουν το όνομά τους από το Sant'Egidio είναι στην πραγματικότητα μια ιστορία προσευχής, μια ιστορία ακρόασης, μια ιστορία φιλίας με τον Θεό, με αδέρφια και με τους φτωχούς. Από αυτή τη φιλία πηγάζει κάθε δράση της Κοινότητας. Αυτή η ευχαριστία του Ιησού είναι σήμερα η ευχαριστία όλων μας: «Σε δοξάζω, Πατέρα, Κύριε του ουρανού και της γης, γιατί αυτά τα απέκρυψες από τους σοφούς και τους λόγιους και τα αποκάλυψες στα μικρά». Και ακριβώς μέσω των «μικρών» έχει διαδοθεί το Ευαγγέλιο, ως προς τη ζωή της Κοινότητας, από τη Ρώμη σε ολόκληρο τον κόσμο, συνδυάζοντας πάντα την προσευχή και την αγάπη για τους φτωχούς. Σε κάθε μέρος η Κοινότητα προσπαθεί να βιώσει την παγκοσμιοποίηση της αγάπης που καταρρίπτει τα σύνορα και τους διαχωρισμούς και δημιουργεί τους μεγάλους ανθρώπους των φτωχών και ταπεινών, συμμάχους να βοηθούν ο ένας τον άλλον να ακολουθήσουν τον Κύριο. Στην ιστορία της Κοινότητας βιώνουμε την ομορφιά και τη δύναμη του λόγου του Κυρίου Ιησού που λέει: «Γιατί ο ζυγός μου είναι εύκολος και το φορτίο μου ελαφρύ». Αυτό που μπορεί να φαινόταν σαν βάρος και προσπάθεια έγινε εμπειρία γλυκύτητας και χαράς. Είναι ένας χαρούμενος Χριστιανισμός σε μια εποχή γεμάτη προκλήσεις και δεσμεύσεις, αλλά η βεβαιότητα της γλυκύτητας της βοήθειας του Κυρίου μας στηρίζει να ζούμε με εμπιστοσύνη και αγάπη στον τρόπο του Ευαγγελίου.

Injili ilifunuliwa kwa watu rahisi

Injili ( Mk 7,14-23 )

Wakati huo, Yesu aliita tena umati na kuwaambia: “Nisikilizeni, ninyi nyote, na muelewe vema! Hakuna kitu nje ya mtu ambacho kikimwingia ndani yake kinaweza kumfanya kuwa najisi. Lakini mambo yatokayo ndani ya mwanadamu ndiyo yanamtia unajisi." Naye alipoingia katika nyumba, mbali na mkutano, wanafunzi wake wakamwuliza juu ya huo mfano. Naye akawaambia, “Kwa hiyo hata ninyi hamwezi kuelewa? Je, hamfahamu kwamba kila kitu kikimwingia mtu kutoka nje hakiwezi kumfanya kuwa najisi, kwa sababu hakimwingii moyoni ila tumboni na huenda kwenye mfereji wa maji machafu?” Hivyo akafanya vyakula vyote kuwa safi. Na akasema: «Kinachomtoka mwanadamu ndicho kinachomfanya mwanadamu kuwa najisi. Kwa kweli, kutoka ndani, yaani, kutoka katika mioyo ya watu, nia mbaya hutoka: uchafu, wizi, mauaji, uzinzi, tamaa, uovu, udanganyifu, ufisadi, husuda, matukano, kiburi, upumbavu. Mambo haya yote mabaya hutoka ndani na kumfanya mwanadamu kuwa najisi."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Leo tunakumbuka kumbukumbu ya Jumuiya ya Sant'Egidio. Miaka hamsini na sita imepita tangu kuanzishwa kwake. Neno la kwanza linaloinuka kutoka midomoni mwetu kwa Bwana siku hii ni lile la kushukuru kwa zawadi ya thamani ambayo Roho Mtakatifu ametoa kwa Kanisa na kwa ulimwengu. Kifungu cha Injili kinatudokezea kwamba ni Yesu mwenyewe “anayembariki” Baba kwa sababu Injili kwa mara nyingine tena “imefunuliwa kwa wadogo”. Jumuiya, iliyozaliwa kwa mpango wa mwanafunzi mdogo wa shule ya sekondari, Andrea Riccardi, iliundwa na "wadogo" sio tu kwa sababu walikuwa wanafunzi wadogo, lakini juu ya yote kwa sababu katika intuition ya awali kulikuwa na ufahamu wa kuwa wa kwanza na wa kwanza. "watoto" wa Injili, kwa usahihi, sehemu ya wale "watoto" ambao siri ya Mungu imefunuliwa.Katika moyo wa Sant'Egidio, intuition rahisi na ya msingi daima inabaki imara: kuishi Injili, bila nyongeza. Jumuiya inazaliwa na kuendelea kuzaliwa upya kutokana na kuendelea kusikiliza Injili. Historia ya jumuiya zinazochukua jina lao kutoka Sant'Egidio kwa hakika ni historia ya maombi, historia ya kusikiliza, historia ya urafiki na Mungu, na ndugu na maskini. Ni kutokana na urafiki huu kwamba kila tendo la Jumuiya hutiririka. Shukrani hiyo ya Yesu leo ​​ndiyo shukrani yetu sisi sote: “Nakushukuru, Baba, Bwana wa mbingu na nchi, kwa kuwa mambo haya uliwaficha wenye hekima na elimu, ukawafunulia wadogo”. Na ni kwa njia ya "watoto" ambao Injili imeenea, kwa habari ya maisha ya Jumuiya, kutoka Roma hadi ulimwengu wote, ikichanganya kila wakati sala na upendo kwa maskini. Katika kila sehemu Jumuiya inajaribu kuonja utandawazi wa upendo unaovunja mipaka na migawanyiko na kuunda watu wakubwa wa maskini na wanyenyekevu, washirika katika kusaidiana kumfuata Bwana. Katika historia ya Jumuiya tunaona uzuri na nguvu ya neno la Bwana Yesu lisemalo: “Kwa maana nira yangu ni laini, na mzigo wangu ni mwepesi”. Kile ambacho kingeonekana kama mzigo na juhudi kikawa uzoefu wa utamu na furaha. Ni Ukristo wenye furaha katika wakati uliojaa changamoto na ahadi, lakini uhakika wa utamu wa msaada wa Bwana hutusaidia kuishi kwa uaminifu na upendo katika njia ya Injili.

Tin Mừng mặc khải cho người đơn sơ

Tin Mừng (Mc 7,14-23)

Khi ấy, Chúa Giêsu lại gọi đám đông và nói với họ: “Tất cả các con hãy nghe tôi và hiểu cho rõ! Không có gì bên ngoài con người mà khi đi vào trong con người lại có thể làm cho con người trở nên ô uế. Nhưng chính những gì xuất ra từ con người mới làm cho con người trở nên ô uế.” Khi Ngài bước vào một ngôi nhà, cách xa đám đông, các môn đệ hỏi Ngài về dụ ngôn. Ngài nói với họ: “Vậy là các ông cũng không hiểu được sao? Bạn không hiểu rằng mọi thứ từ bên ngoài xâm nhập vào con người đều không thể làm cho con người trở nên ô uế, bởi vì nó không đi vào trái tim mà vào bụng và đi vào cống rãnh?”. Vì vậy, ông đã làm cho tất cả các loại thực phẩm tinh khiết. Và ông nói: «Những gì xuất phát từ con người là những gì làm cho con người trở nên ô uế. Thực ra, từ bên trong, tức là từ lòng người, xuất phát những ý đồ xấu: ô uế, trộm cắp, giết người, ngoại tình, tham lam, độc ác, lừa dối, trác táng, đố kỵ, vu khống, kiêu ngạo, điên cuồng. Tất cả những điều xấu này đều xuất phát từ bên trong và làm cho con người trở nên ô uế.”

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Hôm nay chúng ta nhớ ngày kỷ niệm Cộng đoàn Sant'Egidio. Đúng năm mươi sáu năm đã trôi qua kể từ khi thành lập. Lời đầu tiên thốt ra từ môi miệng chúng ta dâng lên Chúa trong ngày này là lời tạ ơn vì hồng ân quý giá mà Chúa Thánh Thần đã ban cho Giáo hội và thế giới. Đoạn Tin Mừng gợi ý rằng chính Chúa Giêsu là Đấng “chúc lành” Chúa Cha vì Tin Mừng một lần nữa được “mặc khải cho những kẻ bé mọn”. Cộng đồng ra đời theo sáng kiến ​​của một học sinh trung học trẻ, Andrea Riccardi, được tạo thành từ những “bạn nhỏ” không chỉ vì họ là những học sinh trẻ, mà trên hết vì trong trực giác ban đầu đã có ý thức về việc là người đầu tiên và quan trọng nhất. Chính xác, những “đứa con” của Tin Mừng là một phần của những “những đứa trẻ nhỏ” được mạc khải mầu nhiệm của Thiên Chúa. Trong lòng Sant'Egidio, một trực giác đơn giản và cơ bản luôn luôn vững chắc: sống Tin Mừng, không thêm thắt. Cộng đoàn được sinh ra và tái sinh liên tục nhờ việc liên tục lắng nghe Tin Mừng. Lịch sử của các cộng đoàn lấy tên từ Sant'Egidio thực ra là lịch sử cầu nguyện, lịch sử lắng nghe, lịch sử tình bạn với Thiên Chúa, với anh em và với người nghèo. Chính từ tình bạn này mà mọi hành động của Cộng đồng đều trôi chảy. Lời tạ ơn đó của Chúa Giêsu hôm nay cũng là lời tạ ơn của tất cả chúng ta: “Lạy Cha là Chúa trời đất, con ca tụng Cha, vì Cha đã giấu những điều này với những người khôn ngoan thông thái, và lại tỏ ra cho những kẻ bé mọn”. Và chính nhờ “những kẻ bé mọn” mà Tin Mừng đã lan rộng, liên quan đến đời sống của Cộng đoàn, từ Rôma đến toàn thế giới, luôn kết hợp giữa cầu nguyện và yêu thương người nghèo. Ở mọi nơi, Cộng đoàn cố gắng trải nghiệm sự toàn cầu hóa của tình yêu nhằm phá bỏ các biên giới và chia rẽ và tạo ra những con người vĩ đại của những người nghèo và khiêm nhường, những đồng minh giúp đỡ nhau bước theo Chúa. Trong lịch sử của Cộng đoàn, chúng ta cảm nghiệm được vẻ đẹp và sức mạnh của lời Chúa Giêsu nói: “Vì ách ta êm ái và gánh ta nhẹ nhàng”. Những gì tưởng chừng như là gánh nặng và nỗ lực đã trở thành một trải nghiệm ngọt ngào và vui vẻ. Đó là một Kitô giáo hạnh phúc trong một thời điểm đầy thách thức và cam kết, nhưng sự chắc chắn về sự ngọt ngào giúp đỡ của Chúa hỗ trợ chúng ta sống tin tưởng và yêu thương theo đường lối Tin Mừng.

ലളിതമായവർക്ക് സുവിശേഷം വെളിപ്പെടുത്തി

സുവിശേഷം (Mk 7,14-23)

ആ സമയത്ത്, യേശു വീണ്ടും ജനക്കൂട്ടത്തെ വിളിച്ച് അവരോട് പറഞ്ഞു: "എല്ലാവരും ഞാൻ പറയുന്നത് ശ്രദ്ധിക്കുക, നന്നായി മനസ്സിലാക്കുക! മനുഷ്യനിൽ പ്രവേശിച്ച് അവനെ അശുദ്ധനാക്കുന്ന യാതൊന്നിനും പുറത്തില്ല. എന്നാൽ മനുഷ്യനിൽ നിന്ന് പുറപ്പെടുന്ന കാര്യങ്ങളാണ് അവനെ അശുദ്ധനാക്കുന്നത്." അവൻ ജനക്കൂട്ടത്തിൽ നിന്ന് അകന്ന് ഒരു വീട്ടിൽ പ്രവേശിച്ചപ്പോൾ ശിഷ്യന്മാർ അവനോട് ഉപമയെക്കുറിച്ച് ചോദിച്ചു. അവൻ അവരോട്: “അപ്പോൾ നിങ്ങൾക്കും മനസ്സിലാക്കാൻ കഴിയുന്നില്ലേ? പുറത്ത് നിന്ന് ഒരു മനുഷ്യനിൽ പ്രവേശിക്കുന്നതെല്ലാം അവനെ അശുദ്ധനാക്കാൻ കഴിയില്ലെന്ന് നിങ്ങൾ മനസ്സിലാക്കുന്നില്ലേ, കാരണം അത് അവന്റെ ഹൃദയത്തിലല്ല, വയറ്റിൽ പ്രവേശിച്ച് അഴുക്കുചാലിൽ പോകുന്നു? അങ്ങനെ അവൻ എല്ലാ ഭക്ഷണങ്ങളെയും ശുദ്ധമാക്കി. അവൻ പറഞ്ഞു: “മനുഷ്യനിൽ നിന്ന് പുറപ്പെടുന്നവയാണ് മനുഷ്യനെ അശുദ്ധനാക്കുന്നത്. വാസ്തവത്തിൽ, ഉള്ളിൽ നിന്ന്, അതായത്, മനുഷ്യരുടെ ഹൃദയത്തിൽ നിന്ന്, ദുരുദ്ദേശ്യങ്ങൾ പുറത്തുവരുന്നു: അശുദ്ധി, മോഷണം, കൊലപാതകം, വ്യഭിചാരം, അത്യാഗ്രഹം, ദുഷ്ടത, വഞ്ചന, ധിക്കാരം, അസൂയ, പരദൂഷണം, അഹങ്കാരം, വിഡ്ഢിത്തം. ഈ തിന്മകളെല്ലാം ഉള്ളിൽ നിന്ന് പുറപ്പെടുകയും മനുഷ്യനെ അശുദ്ധനാക്കുകയും ചെയ്യുന്നു."

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഇന്ന് നാം സാന്ത് എഗിഡിയോ കമ്മ്യൂണിറ്റിയുടെ വാർഷികം ഓർക്കുന്നു. അതിന്റെ ആരംഭം മുതൽ കൃത്യം അമ്പത്തിയാറ് വർഷം കഴിഞ്ഞു. ഈ ദിവസം നമ്മുടെ അധരങ്ങളിൽ നിന്ന് കർത്താവിലേക്ക് ഉയരുന്ന ആദ്യത്തെ വചനം, പരിശുദ്ധാത്മാവ് സഭയ്ക്കും ലോകത്തിനും നൽകിയ വിലയേറിയ സമ്മാനത്തിനുള്ള നന്ദിയാണ്. പിതാവിനെ "അനുഗ്രഹിക്കുന്നത്" യേശു തന്നെയാണെന്ന് സുവിശേഷഭാഗം സൂചിപ്പിക്കുന്നു, കാരണം സുവിശേഷം ഒരിക്കൽ കൂടി "ചെറിയ കുട്ടികൾക്ക് വെളിപ്പെടുത്തി". യുവ ഹൈസ്‌കൂൾ വിദ്യാർത്ഥിയായ ആൻഡ്രിയ റിക്കാർഡിയുടെ മുൻകൈയിൽ ജനിച്ച കമ്മ്യൂണിറ്റി "ചെറിയവർ" ഉള്ളത് അവർ യുവ വിദ്യാർത്ഥികളായതിനാൽ മാത്രമല്ല, എല്ലാറ്റിനുമുപരിയായി യഥാർത്ഥ അവബോധത്തിൽ ഒന്നാമതായി എന്ന അവബോധം ഉണ്ടായിരുന്നതിനാലാണ്. സുവിശേഷത്തിന്റെ "കുട്ടികൾ", കൃത്യമായി പറഞ്ഞാൽ, ദൈവത്തിന്റെ രഹസ്യം വെളിപ്പെടുത്തിയിട്ടുള്ള ആ "ചെറിയവരുടെ" ഒരു ഭാഗം, സാന്റ് എഗിഡിയോയുടെ ഹൃദയത്തിൽ, ലളിതവും അടിസ്ഥാനപരവുമായ ഒരു അവബോധം എല്ലായ്പ്പോഴും ഉറച്ചുനിൽക്കുന്നു: കൂട്ടിച്ചേർക്കലുകളില്ലാതെ സുവിശേഷം ജീവിക്കുക. സുവിശേഷം തുടർച്ചയായി കേൾക്കുന്നതിൽ നിന്നാണ് സമൂഹം ജനിക്കുകയും തുടർച്ചയായി പുനർജനിക്കുകയും ചെയ്യുന്നത്. സാന്ത് എഗിഡിയോയിൽ നിന്ന് അവരുടെ പേര് സ്വീകരിച്ച സമൂഹങ്ങളുടെ ചരിത്രം യഥാർത്ഥത്തിൽ പ്രാർത്ഥനയുടെ ചരിത്രമാണ്, കേൾക്കുന്നതിന്റെ ചരിത്രമാണ്, ദൈവവുമായുള്ള സൗഹൃദത്തിന്റെ ചരിത്രമാണ്, സഹോദരങ്ങളുമായും പാവപ്പെട്ടവരുമായും. ഈ സൗഹൃദത്തിൽ നിന്നാണ് സമൂഹത്തിന്റെ ഓരോ പ്രവർത്തനവും ഒഴുകുന്നത്. യേശുവിന്റെ ആ നന്ദി ഇന്ന് നമ്മുടെ എല്ലാവരുടെയും നന്ദിയാണ്: "പിതാവേ, സ്വർഗ്ഗത്തിന്റെയും ഭൂമിയുടെയും കർത്താവേ, ഞാൻ നിന്നെ സ്തുതിക്കുന്നു, കാരണം നീ ജ്ഞാനികളിൽ നിന്നും പണ്ഡിതന്മാരിൽ നിന്നും ഇവ മറച്ചുവെച്ച് ചെറിയവർക്ക് വെളിപ്പെടുത്തി." ദരിദ്രരോടുള്ള പ്രാർത്ഥനയും സ്നേഹവും എപ്പോഴും സമന്വയിപ്പിച്ചുകൊണ്ട്, റോം മുതൽ ലോകം മുഴുവൻ സമൂഹത്തിന്റെ ജീവിതത്തെക്കുറിച്ച് സുവിശേഷം പ്രചരിപ്പിച്ചത് കൃത്യമായി "ചെറിയവരിലൂടെ" ആണ്. എല്ലായിടത്തും കമ്മ്യൂണിറ്റി സ്‌നേഹത്തിന്റെ ആഗോളവൽക്കരണം അനുഭവിക്കാൻ ശ്രമിക്കുന്നു, അത് അതിർത്തികളെയും വിഭജനങ്ങളെയും തകർത്ത് ദരിദ്രരും എളിയവരുമായ മഹാന്മാരെ സൃഷ്ടിക്കുന്നു, കർത്താവിനെ അനുഗമിക്കാൻ പരസ്പരം സഹായിക്കുന്നതിൽ. "എന്റെ നുകം എളുപ്പവും എന്റെ ഭാരം ലഘുവും" എന്ന് പറയുന്ന കർത്താവായ യേശുവിന്റെ വചനത്തിന്റെ സൗന്ദര്യവും ശക്തിയും സമൂഹത്തിന്റെ ചരിത്രത്തിൽ നാം അനുഭവിക്കുന്നു. ഒരു ഭാരവും പ്രയത്നവും പോലെ തോന്നിയേക്കാവുന്നത് മധുരത്തിന്റെയും സന്തോഷത്തിന്റെയും അനുഭവമായി. വെല്ലുവിളികളും പ്രതിബദ്ധതകളും നിറഞ്ഞ ഒരു കാലത്ത് ഇത് സന്തോഷകരമായ ഒരു ക്രിസ്ത്യാനിത്വമാണ്, എന്നാൽ കർത്താവിന്റെ സഹായത്തിന്റെ മാധുര്യത്തിന്റെ ഉറപ്പ് സുവിശേഷത്തിന്റെ വഴിയിൽ വിശ്വാസത്തോടും സ്നേഹത്തോടും കൂടി ജീവിക്കാൻ നമ്മെ സഹായിക്കുന്നു.

Oziọma ahụ kpugheere ndị dị mfe nghọta

Oziọma (Mk 7:14-23)

N’oge ahụ, Jizọs kpọrọ ìgwè mmadụ ahụ ọzọ wee sị ha: “Geenụ m ntị, unu niile, ghọtakwanụ nke ọma! Ọ dighi ihe ọ bula n'èzí madu, nke, site n'ibà nime ya, puru ime ya ka ọ ghara idi nsọ. Ma ọ bụ ihe na-esi n’aka mmadụ pụta na-eme ka ọ ghara ịdị ọcha.” Mgbe ọ banyere n'otu ụlọ, n'ebe ìgwè mmadụ nọ, ndị na-eso ụzọ ya jụrụ ya banyere ilu ahụ. O we si ha, Ùnu onwe-unu apughi kwa ighọta? Ọ̀ bụ na unu aghọtaghị na ihe ọ bụla nke si n’èzí bata mmadụ apụghị ime ya ka ọ ghara ịdị ọcha, n’ihi na ọ bụghị n’obi ya ka ọ na-abata, kama ọ bụ n’afọ ya wee banye n’ọwa mmiri?” O si otú a mee ka ihe oriri niile dị ọcha. O wee sị: “Ihe si n’ime mmadụ pụta bụ ihe na-eme ka mmadụ ghara ịdị ọcha. N’ezie, site n’ime, ya bụ, site n’obi ndị mmadụ, ihe ọjọọ na-apụta: adịghị ọcha, izu ohi, igbu ọchụ, ịkwa iko, anyaukwu, ajọ omume, aghụghọ, ịla n’iyi, anyaụfụ, nkwutọ, nganga, nzuzu. Ihe ọjọọ ndị a niile na-esi n’ime pụta na-eme ka mmadụ ghara ịdị ọcha.”

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Taa, anyị na-echeta ncheta nke Community of Sant'Egidio. Kpọmkwem afọ iri ise na isii agafeela kemgbe mmalite ya. Okwu mbụ nke na-esi n’egbugbere ọnụ anyị bilie nye Onye-nwe n’ụbọchị taa bụ nke inye ekele maka onyinye dị oke ọnụ ahịa nke Mụọ Nsọ nyere Nzukọ-nsọ ​​na ụwa. Akụkụ Akwụkwọ Nsọ na-atụ aro na ọ bụ Jizọs n'onwe ya 'na-agọzi' Nna ahụ n'ihi na e kpughewokwa Oziọma ahụ ọzọ nye ụmụntakịrị. Obodo, nke a mụrụ na ntinye nke nwa akwụkwọ sekọndrị na-eto eto, Andrea Riccardi, mejupụtara "ụmụntakịrị" ọ bụghị nanị n'ihi na ha bụ ụmụ akwụkwọ na-eto eto, ma karịa ihe niile n'ihi na n'echiche mbụ e nwere mmata nke ịbụ onye mbụ na nke mbụ. "Ụmụ" nke Oziọma, kpọmkwem , akụkụ nke "ụmụntakịrị" ndị e kpugheere ihe omimi nke Chineke N'ime obi Sant'Egidio, nghọta dị mfe na nke bụ isi na-anọgide na-eguzosi ike mgbe niile: ibi ndụ n'Oziọma, na-enweghị mgbakwunye. A mụrụ obodo ma na-amụkwa ọzọ site n'ige ntị n'Oziọma. Akụkọ banyere obodo ndị na-akpọ aha ha site na Sant'Egidio bụ n'ezie akụkọ ihe mere eme nke ekpere, akụkọ ihe mere eme nke ige ntị, akụkọ enyi nke Chineke, ụmụnna na ndị ogbenye. Ọ bụ site na ọbụbụenyi a ka omume ọ bụla nke Obodo na-aga. Ekele nke Jizọs bụ taa ekele nke anyị niile: "Ana m ekele gị, Nna, Onyenwe eluigwe na ụwa, n'ihi na ị zonahụ ndị maara ihe na ndị mmụta ihe ndị a, i kpughewokwa ha nye ụmụntakịrị". Ma ọ bụ kpọmkwem site na "ụmụntakịrị" ka Oziọma ahụ gbasaa, gbasara ndụ obodo, site na Rom ruo ụwa dum, na-ejikọta ekpere na ịhụnanya maka ndị ogbenye mgbe niile. N'ebe ọ bụla Community na-agba mbọ ịhụ n'ịhụ n'ịhụnanya zuru ụwa ọnụ nke na-emebi ókèala na nkewa ma na-emepụta nnukwu mmadụ nke ndị ogbenye na ndị dị umeala n'obi, ndị mmekọ na-enyere ibe ha aka iso Onye-nwe. N'akụkọ ihe mere eme nke Obodo anyị na-ahụ ịma mma na ike nke okwu Onyenwe anyị Jizọs onye na-ekwu, sị: "N'ihi na yoke m dị mfe, ibu m dịkwa mfe". Ihe nwere ike iyi ka ibu na mbọ wee bụrụ ahụmịhe nke ụtọ na ọṅụ. Ọ bụ Iso Ụzọ Kraịst obi ụtọ n'oge jupụtara n'ihe ịma aka na nkwa, ma obi ike nke ịdị ụtọ nke enyemaka nke Onye-nwe na-akwado anyị ibi ndụ na ntụkwasị obi na ịhụnanya n'ụzọ nke ozi-ọma.