Vangelo (Mc 3,1-6) - In quel tempo, Gesù entrò di nuovo nella sinagoga. Vi era lì un uomo che aveva una mano paralizzata, e stavano a vedere se lo guariva in giorno di sabato, per accusarlo. Egli disse all’uomo che aveva la mano paralizzata: «Àlzati, vieni qui in mezzo!». Poi domandò loro: «È lecito in giorno di sabato fare del bene o fare del male, salvare una vita o ucciderla?». Ma essi tacevano. E guardandoli tutt’intorno con indignazione, rattristato per la durezza dei loro cuori, disse all’uomo: «Tendi la mano!». Egli la tese e la sua mano fu guarita. E i farisei uscirono subito con gli erodiani e tennero consiglio contro di lui per farlo morire.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

È sabato e Gesù, come è suo solito, si reca nella sinagoga per la preghiera. Qui incontra un uomo con una grave menomazione al braccio. Il Vangelo apocrifo secondo gli ebrei pone sulle labbra di quest’uomo la seguente preghiera: «Io ero un muratore, mi guadagnavo la vita con il lavoro delle mie mani; o Gesù, ti prego di guarirmi affinché io non abbia a mendicare vergognosamente il mio pane». Gesù, appena vede quest’uomo ferito nella sua capacità di provvedere alla sua vita, si commuove. Gli accade sempre ogni volta che incontra i malati e i deboli. I farisei, invece, ai quali non interessa affatto la menomazione di quell’uomo, hanno però intuito che qualcosa accadrà. Gesù non resta mai inerte davanti al dolore delle persone. Egli sa bene che deve compiere la volontà del Padre e si rivolge a quell’uomo e gli ordina: «Tendi la mano!». Quell’uomo obbedisce alla parola di Gesù e stende la sua mano. È guarito. L’obbedienza al Vangelo conduce sempre alla guarigione, fa riconquistare ciò che per il peccato o per la nostra fragilità abbiamo perduto. Quell’uomo guarisce e può tornare alla vita ordinaria. La guarigione non avviene per restare prigionieri di sé stessi – il senso della mano paralizzata è anche quello di usare la mano solo per sé – ma per mettersi al servizio degli altri, del bene comune di tutti. La mano viene guarita, appunto, “per dare una mano” – come si usa dire – a chi ha bisogno. Per questo Gesù non viola il sabato, come lo accusano i farisei. Con questa guarigione, il vero “sabato” (ossia, il giorno di Dio) irrompe nella vita degli uomini: la creazione raggiunge in quell’uomo il suo compimento. Ogni volta che la misericordia e la salvezza di Dio toccano la vita degli uomini si compie il “sabato” di Dio, festa dell’amore e della pienezza della vita.

Healing of a man with a paralyzed hand

Gospel (Mk 3,1-6)

At that time, Jesus entered the synagogue again. There was a man there who had a paralyzed hand, and they were going to see if he would heal it on the Sabbath, to accuse him. He said to the man who had a paralyzed hand: "Get up, come among us!". Then he asked them, "Is it lawful on the Sabbath to do good or to do evil, to save a life or to kill it?" But they were silent. And looking around at them with indignation, saddened by the hardness of their hearts, he said to the man: "Stretch out your hand!". He held it out and his hand was healed. And the Pharisees immediately went out with the Herodians and held counsel against him to put him to death.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

It is Saturday and Jesus, as is his custom, goes to the synagogue for prayer. Here he meets a man with a serious disability in his arm. The apocryphal Gospel according to the Jews places the following prayer on the lips of this man: «I was a bricklayer, I earned my living with the work of my hands; O Jesus, I beg you to heal me so that I do not have to beg for my bread in shame." Jesus, as soon as he sees this man wounded in his ability to provide for his life, is moved. This always happens to him whenever he encounters the sick and the weak. The Pharisees, on the other hand, who were not at all interested in that man's impairment, however intuited that something will happen. Jesus never remains inert in the face of people's pain. He knows well that he must carry out the Father's will and turns to that man and orders him: "Stretch out your hand!". That man obeys the word of Jesus and extends his hand. He is healed. Obedience to the Gospel always leads to healing, it helps us reconquer what we have lost through sin or our fragility. That man recovers and can return to ordinary life. Healing does not happen by remaining prisoners of oneself - the meaning of the paralyzed hand is also that of using the hand only for oneself - but by putting oneself at the service of others, of the common good of all. The hand is healed, precisely, "to lend a hand" - as they say - to those in need. This is why Jesus does not violate the Sabbath, as the Pharisees accuse him. With this healing, the true "Sabbath" (that is, the day of God) breaks into the lives of men: creation reaches its fulfillment in that man. Every time God's mercy and salvation touch the lives of men, God's "Sabbath" takes place, a celebration of love and the fullness of life.

Curación de un hombre con una mano paralizada

Evangelio (Mc 3,1-6)

En aquel tiempo Jesús entró de nuevo en la sinagoga. Había allí un hombre que tenía una mano paralítica, y estaban esperando a ver si se la sanaría en sábado, para acusarlo. Le dijo al hombre que tenía una mano paralizada: "¡Levántate, ven entre nosotros!". Luego les preguntó: "¿Es lícito en sábado hacer el bien o el mal, salvar una vida o matarla?" Pero guardaron silencio. Y mirándolos con indignación, entristecido por la dureza de sus corazones, dijo al hombre: "¡Extiende tu mano!". La extendió y su mano quedó sana. Y los fariseos salieron inmediatamente con los herodianos y celebraron consejo contra él para matarlo.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Es sábado y Jesús, como de costumbre, va a la sinagoga a orar. Aquí conoce a un hombre con una grave discapacidad en el brazo. El evangelio apócrifo según los judíos pone en labios de este hombre la siguiente oración: «Yo era albañil, me ganaba la vida con el trabajo de mis manos; Oh Jesús, te ruego que me sanes para que no tenga que mendigar mi pan avergonzado." Jesús, en cuanto ve a este hombre herido en su capacidad de proveer a su vida, se conmueve. Siempre le sucede cada vez que se encuentra con enfermos y débiles. Los fariseos, en cambio, que no estaban en absoluto interesados ​​en la discapacidad de aquel hombre, sin embargo intuían que algo sucedería. Jesús nunca permanece inerte ante el dolor de las personas. Él sabe bien que debe realizar la voluntad del Padre y se dirige a aquel hombre y le ordena: "¡Extiende tu mano!". Ese hombre obedece la palabra de Jesús y extiende su mano. Está curado. La obediencia al Evangelio conduce siempre a la curación, nos ayuda a reconquistar lo que hemos perdido por el pecado o por nuestra fragilidad. Ese hombre se recupera y puede volver a la vida ordinaria. La curación no se consigue quedando prisioneros de uno mismo - el significado de la mano paralizada es también el de utilizar la mano sólo para uno mismo - sino poniéndose al servicio de los demás, del bien común de todos. La mano se cura, precisamente, "para echar una mano" -como dicen- a quien la necesita. Por eso Jesús no viola el sábado, como le acusan los fariseos. Con esta curación, el verdadero "sábado" (es decir, el día de Dios) irrumpe en la vida de los hombres: en ese hombre la creación alcanza su cumplimiento. Cada vez que la misericordia y la salvación de Dios tocan la vida de los hombres, tiene lugar el "sábado" de Dios, una celebración del amor y de la plenitud de la vida.

Guérison d'un homme avec une main paralysée

Évangile (Mc 3,1-6)

A ce moment-là, Jésus entra de nouveau dans la synagogue. Il y avait là un homme qui avait une main paralysée, et ils attendaient de voir s'il la guérirait le jour du sabbat, pour l'accuser. Il dit à l'homme qui avait une main paralysée : "Lève-toi, viens parmi nous !". Puis il leur demanda : « Est-il permis le jour du sabbat de faire le bien ou de faire le mal, de sauver une vie ou de la tuer ? Mais ils restèrent silencieux. Et les regardant autour de lui avec indignation, attristé par la dureté de leur cœur, il dit à l'homme : « Tends la main ! ». Il l'a tendu et sa main a été guérie. Et les Pharisiens sortirent aussitôt avec les Hérodiens et tinrent conseil contre lui pour le faire mourir.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

C'est samedi et Jésus, comme d'habitude, se rend à la synagogue pour prier. Ici, il rencontre un homme gravement handicapé au bras. L'Évangile apocryphe selon les Juifs place la prière suivante sur les lèvres de cet homme : « J'étais maçon, je gagnais ma vie du travail de mes mains ; Ô Jésus, je te supplie de me guérir afin que je n'aie pas à mendier mon pain dans la honte. » Jésus, dès qu'il voit cet homme blessé dans sa capacité à subvenir à ses besoins, est ému. Cela lui arrive toujours chaque fois qu'il rencontre des malades et des faibles. Les Pharisiens, en revanche, qui n'étaient pas du tout intéressés par la déficience de cet homme, avaient cependant l'intuition que quelque chose allait se produire. Jésus ne reste jamais inerte face à la douleur des gens. Il sait bien qu'il doit accomplir la volonté du Père et se tourne vers cet homme et lui ordonne: "Tends la main!". Cet homme obéit à la parole de Jésus et tend la main. Il est guéri. L'obéissance à l'Évangile conduit toujours à la guérison, elle nous aide à reconquérir ce que nous avons perdu à cause du péché ou de notre fragilité. Cet homme se rétablit et peut retourner à la vie ordinaire. La guérison ne se fait pas en restant prisonnier de soi - le sens de la main paralysée est aussi celui de n'utiliser la main que pour soi - mais en se mettant au service des autres, du bien commun de tous. La main est guérie, justement, « pour donner la main » – comme on dit – à ceux qui sont dans le besoin. C’est pourquoi Jésus ne viole pas le sabbat, comme l’accusent les pharisiens. Avec cette guérison, le véritable « sabbat » (c'est-à-dire le jour de Dieu) fait irruption dans la vie des hommes : la création atteint son accomplissement en cet homme. Chaque fois que la miséricorde et le salut de Dieu touchent la vie des hommes, le « sabbat » de Dieu a lieu, une célébration de l'amour et de la plénitude de la vie.

Cura de um homem com a mão paralisada

Evangelho (Mc 3,1-6)

Naquele momento, Jesus entrou novamente na sinagoga. Havia ali um homem que tinha uma mão paralisada, e eles estavam esperando para ver se ele iria curá-la no sábado, para acusá-lo. Ele disse ao homem que tinha a mão paralisada: “Levanta-te, vem para o meio de nós!”. Então ele lhes perguntou: “É lícito no sábado fazer o bem ou fazer o mal, salvar uma vida ou matá-la?” Mas eles ficaram em silêncio. E olhando para eles com indignação, entristecido pela dureza dos seus corações, disse ao homem: “Estende a mão!”. Ele o estendeu e sua mão foi curada. E os fariseus saíram imediatamente com os herodianos e reuniram-se contra ele para matá-lo.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

É sábado e Jesus, como sempre, vai à sinagoga para orar. Aqui ele conhece um homem com uma deficiência grave no braço. O Evangelho apócrifo segundo os judeus coloca nos lábios deste homem a seguinte oração: «Eu era pedreiro, ganhava a vida com o trabalho das minhas mãos; Ó Jesus, peço-te que me cures para que eu não tenha que mendigar envergonhado o meu pão”. Jesus, assim que vê este homem ferido na sua capacidade de prover a sua vida, comove-se. Isso sempre acontece com ele toda vez que encontra os doentes e os fracos. Já os fariseus, que não estavam nem um pouco interessados ​​na deficiência daquele homem, por mais que intuíssem que algo iria acontecer. Jesus nunca permanece inerte diante da dor das pessoas. Ele sabe bem que deve cumprir a vontade do Pai e dirige-se a esse homem e ordena-lhe: “Estende a mão!”. Aquele homem obedece à palavra de Jesus e estende a mão. Ele está curado. A obediência ao Evangelho leva sempre à cura, ajuda-nos a reconquistar o que perdemos pelo pecado ou pela nossa fragilidade. Esse homem se recupera e pode retornar à vida normal. A cura não acontece permanecendo prisioneiro de si mesmo – o significado da mão paralisada é também o de usar a mão só para si – mas colocando-se ao serviço dos outros, do bem comum de todos. A mão se cura, precisamente, “para dar uma mão” – como dizem – a quem precisa. É por isso que Jesus não viola o sábado, como o acusam os fariseus. Com esta cura, o verdadeiro «sábado» (isto é, o dia de Deus) irrompe na vida dos homens: a criação atinge a sua realização naquele homem. Cada vez que a misericórdia e a salvação de Deus tocam a vida dos homens, acontece o “sábado” de Deus, uma celebração do amor e da plenitude da vida.

治癒一名手癱瘓的男子

福音（可 3,1-6）

這時，耶穌又進了會堂。 那裡有一個人，一隻手癱瘓了，他們等著看他在安息日能不能治好他的手，以便控告他。 他對那個手癱瘓的人說：「起來，到我們中間來吧！」。 然後他問他們：“在安息日行善或作惡、救人或殺人是否合法？” 但他們沉默了。 他憤怒地環顧四周，為他們的心剛硬而感到悲傷，對那人說：「伸出你的手！」。 他把它拿出來，他的手就痊癒了。 法利賽人立刻與希律黨人出去商議要殺他。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

今天是星期六，耶穌像往常一樣去猶太教堂祈禱。 在這裡，他遇到了一名手臂有嚴重殘疾的男子。 根據猶太人的偽福音書，這個人嘴裡有這樣的祈禱：「我是瓦匠，我靠雙手謀生； 耶穌啊，我求你醫治我，這樣我就不必羞愧地乞討麵包了。” 耶穌一看到這個人的生存能力受到了傷害，就很感動。 每次他遇到病弱的人，總是會遇到這樣的狀況。 另一方面，法利賽人對這個人的缺陷一點興趣也沒有興趣，儘管他們直覺地知道會發生什麼事情。 面對人的痛苦，耶穌從不袖手旁觀。 他清楚地知道他必須執行天父的旨意，於是轉向那個人並命令他：「伸出你的手！」。 那人聽從了耶穌的話，伸出了手。 他痊癒了。 服從福音總是會帶來治愈，它幫助我們重新征服因罪或脆弱而失去的東西。 那個人康復了，可以恢復正常的生活了。 治癒並不是透過自我囚禁來實現的——癱瘓之手的含義也是只為自己使用手的意思——而是透過將自己置於為他人、為所有人的共同利益服務的方式來實現。 準確地說，手被治癒了，就像他們所說的那樣，「向有需要的人伸出援手」。 這就是為什麼耶穌沒有像法利賽人指控的那樣違反安息日。 透過這種治愈，真正的「安息日」（即上帝的日子）闖入了人們的生活：創造在那個人身上實現了它的實現。 每當上帝的憐憫和拯救觸及人類的生活時，上帝的「安息日」就發生了，這是對愛和生命的充實的慶祝。

Исцеление человека с парализованной рукой

Евангелие (Мк 3,1-6)

В это время Иисус снова вошел в синагогу. Там был человек, у которого была парализована рука, и они ждали, исцелит ли он ее в субботу, чтобы обвинить его. Он сказал человеку, у которого была парализована рука: «Вставай, иди к нам!». Тогда он спросил их: «Разрешено ли в субботу делать добро или зло, спасать жизнь или убивать ее?» Но они молчали. И, с негодованием оглянувшись на них, опечаленный жестокостью их сердец, сказал человеку: «Протяни руку!». Он протянул ее, и рука его исцелилась. И фарисеи тотчас же вышли с иродианами и составили против него совет убить его.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Сегодня суббота, и Иисус, как обычно, идет в синагогу на молитву. Здесь он встречает мужчину с серьезной инвалидностью руки. Апокрифическое Евангелие, по мнению иудеев, помещает в уста этого человека следующую молитву: «Я был каменщиком, зарабатывал себе на жизнь делом рук своих; О Иисус, я умоляю Тебя исцелить меня, чтобы мне не пришлось со стыдом просить свой хлеб». Иисус, как только он видит, что этот человек уязвлен в своей способности обеспечивать свою жизнь, тронут. Это всегда случается с ним каждый раз, когда он сталкивается с больными и слабыми. Фарисеи, напротив, совершенно не интересовались унижением этого человека, однако интуитивно предчувствовали, что что-то произойдет. Иисус никогда не остается инертным перед лицом боли людей. Он хорошо знает, что должен исполнить волю Отца, и обращается к этому человеку и приказывает ему: «Протяни руку свою!». Этот человек повинуется слову Иисуса и протягивает руку. Он исцелен. Послушание Евангелию всегда ведет к исцелению, оно помогает нам вновь обрести то, что мы потеряли из-за греха или нашей хрупкости. Этот мужчина выздоравливает и может вернуться к обычной жизни. Исцеление происходит не через пребывание в плену самого себя (значение парализованной руки также заключается в использовании руки только для себя), а через постановку себя на службу другим, общему благу всех. Рука исцеляется именно для того, чтобы «протянуть руку» – как говорится – нуждающимся. Вот почему Иисус не нарушает субботу, как обвиняют его фарисеи. Благодаря этому исцелению истинная «суббота» (то есть день Божий) врывается в жизнь людей: творение достигает своего завершения в этом человеке. Каждый раз, когда милость Божия и спасение касаются жизни людей, происходит Божья «суббота», праздник любви и полноты жизни.

手が麻痺した男性の治癒

福音 (Mk 3,1-6)

そのとき、イエスは再び会堂に入りました。 そこには手が麻痺している人がいて、彼らは彼を告発するために、安息日に治してくれるかどうかを待っていました。 彼は手が麻痺した男に、「起きて、私たちの中に来てください！」と言った。 それから彼は彼らに尋ねました、「安息日に善を行うことと悪を行うこと、命を救うことと殺すことは合法ですか?」 しかし彼らは黙っていた。 そして、憤慨しながら彼らを見回し、彼らの心のかたくなさに悲しみながら、彼はその男に言った、「手を伸ばしてください！」。 彼がそれを差し出すと、彼の手は癒されました。 そこでパリサイ人たちはすぐにヘロデ派の人々とともに出て行き、彼を死刑にするよう勧告した。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

その日は土曜日で、イエスはいつものように祈りのために会堂に行きます。 そこで彼は、腕に重度の障害を負った男性と出会う。 ユダヤ人による外典の福音書は、この男の口から次の祈りを捧げています。「私はレンガ職人で、自分の手の仕事で生計を立てていました。 おおイエスよ、恥をかいてパンを懇願しなくても済むように、どうか私を癒してください。」 イエスは、この男が自分の命を養う能力に傷を負っているのを見るやいなや、心を動かされました。 病人や弱者に出会うたびに、彼にはいつも同じことが起こる。 一方、パリサイ人たちは、その男の障害には全く興味がなかったが、何かが起こるだろうと直感した。 イエスは人々の痛みに直面しても決して無気力な姿勢を保ちません。 彼は父の意志を実行しなければならないことをよく知っており、その男に向かって「手を伸ばしなさい！」と命じます。 その男はイエスの言葉に従い、手を差し伸べました。 彼は癒されました。 福音への従順は常に癒しにつながり、罪や自分の弱さによって失ったものを取り戻すのに役立ちます。 その男性は回復し、通常の生活に戻ることができます。 癒しは、自分自身の囚人のままでいることによっては起こりません - 麻痺した手の意味は、手を自分のためだけに使うという意味でもあります - ではなく、他者への奉仕、全員の共通利益のために自分自身を置くことによって起こります。 手はまさに、困っている人たちに「手を貸す」ために癒されるのです。 これが、パリサイ人がイエスを非難するようにイエスが安息日を破らない理由です。 この癒しによって、真の「安息日」（つまり神の日）が人々の生活に侵入し、創造はその人の中で成就します。 神の憐れみと救いが人々の生活に影響を与えるたびに、愛と人生の充実を祝う神の「安息日」が起こります。

손이 마비된 사람을 고치심

복음(마르 3,1-6)

그 때 예수님께서 다시 회당에 들어가셨습니다. 거기 손이 마비된 사람이 있는데 사람들이 그 사람을 고소하려고 기다리더니 안식일에 그 손을 고치는지 알아보고 있더라. 그분은 손이 마비된 사람에게 “일어나 우리 가운데로 오십시오!”라고 말씀하셨습니다. 그런 다음 그분은 그들에게 이렇게 물으셨습니다. “안식일에 선을 행하는 것과 악을 행하는 것, 생명을 구하는 것과 죽이는 것, 어느 것이 옳습니까?” 그러나 그들은 침묵했습니다. 그리고 분개하여 그들을 둘러보시며 그들의 마음이 굳어짐을 슬퍼하시며 그 사람에게 말씀하셨습니다. "손을 내밀라!" 그 손을 내밀자 그의 손이 나았습니다. 그러자 바리새인들은 즉시 헤롯 당원들과 함께 나가서 그를 죽이려고 모의했습니다.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

그날은 토요일이었고, 예수께서는 평소와 같이 기도하러 회당에 가셨습니다. 여기서 그는 팔에 심각한 장애가 있는 남자를 만납니다. 유대인에 따르면 외경 복음은 이 사람의 입술에 다음과 같은 기도를 전합니다. “나는 벽돌공이었고 내 손으로 일하여 생계를 꾸렸습니다. 오 예수님, 제가 부끄러워하며 빵을 구걸하지 않도록 저를 고쳐 주시기를 간구합니다." 예수께서는 이 사람이 자신의 생명을 부양하는 데 상처를 입은 것을 보시자마자 감동을 받으셨습니다. 병들고 약한 사람들을 만날 때마다 그런 일이 그에게 늘 일어났습니다. 반면에 바리새인들은 그 사람의 장애에는 전혀 관심이 없었지만 무슨 일이 일어날 줄만 직감했습니다. 예수님은 결코 사람들의 고통 앞에서 무기력하게 지내지 않으십니다. 그분께서는 아버지의 뜻을 수행해야 한다는 것을 잘 아시고 그 사람에게 “손을 내밀라!”고 명령하십니다. 그 사람은 예수님의 말씀에 순종하여 손을 뻗었습니다. 그는 치유되었습니다. 복음에 대한 순종은 언제나 치유로 이어지며, 죄나 우리의 나약함으로 인해 잃어버린 것을 다시 찾는 데 도움이 됩니다. 그 사람은 회복되어 일상생활로 돌아갈 수 있게 되었습니다. 치유는 자기 자신을 가둬두는 것으로 이루어지는 것이 아닙니다. 마비된 손의 의미는 또한 자신을 위해서만 손을 사용한다는 의미이기도 합니다. 그러나 다른 사람을 위해 봉사하고 모든 사람의 공동선을 위해 자신을 바침으로써 이루어집니다. 손은 치유됩니다. 정확하게 말하면 도움이 필요한 사람들에게 "손을 빌려주는 것"입니다. 이것이 바로 예수님께서 바리새인들이 비난하는 것처럼 안식일을 범하지 않으시는 이유입니다. 이 치유를 통해 참된 “안식일”(즉, 하느님의 날)이 인간의 삶에 침입합니다. 창조는 그 인간 안에서 완성됩니다. 하느님의 자비와 구원이 인간의 삶에 닿을 때마다 하느님의 “안식일”이 거행됩니다. 이는 사랑과 충만한 삶을 기념하는 날입니다.

شفاء رجل مصاب بالشلل

الإنجيل (مرقس 3، 1 – 6)

وفي ذلك الوقت دخل يسوع المجمع مرة أخرى. وكان هناك رجل مفلوج اليد، وكانوا ينتظرون ليروا هل يشفيه في السبت لكي يتهموه. وقال للرجل الذي كانت يده مشلولة: "قم، تعال بيننا!". ثم سألهم: هل يحل في السبت فعل الخير أو فعل الشر، إنقاذ نفس أو قتلها؟ لكنهم كانوا صامتين. فنظر حولهم إليهم بسخط، حزينًا على قساوة قلوبهم، وقال للرجل: "مد يدك!". فمدها فشفيت يده. وللوقت خرج الفريسيون مع الهيرودسيين وتشاوروا عليه ليقتلوه.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

إنه يوم السبت ويسوع، كالعادة، يذهب إلى المجمع للصلاة. يلتقي هنا برجل يعاني من إعاقة خطيرة في ذراعه. يضع الإنجيل الملفق عند اليهود الصلاة التالية على فم هذا الرجل: «كنت بنّاءً، كنت أكسب رزقي بعمل يدي. يا يسوع، أتوسل إليك أن تشفيني حتى لا أضطر إلى طلب خبزي خجلاً. عندما رأى يسوع هذا الرجل مجروحًا في قدرته على إعالة حياته، تأثر. وهذا ما يحدث له دائمًا في كل مرة يلتقي فيها بالمرضى والضعفاء. أما الفريسيون، من ناحية أخرى، فلم يكونوا مهتمين على الإطلاق بضعف ذلك الرجل، لكنهم توقعوا حدوث شيء ما. يسوع لا يبقى أبدًا خاملًا في وجه آلام الناس. إنه يعلم جيدًا أنه يجب عليه أن يتمم مشيئة الآب، ويلجأ إلى ذلك الرجل ويأمره: "مد يدك!". ذلك الرجل يطيع كلمة يسوع ويمد يده. لقد شُفي. إن الطاعة للإنجيل تؤدي دائمًا إلى الشفاء، وتساعدنا على استعادة ما فقدناه بسبب الخطيئة أو ضعفنا. يتعافى هذا الرجل ويستطيع العودة إلى حياته الطبيعية. الشفاء لا يحدث بأن يبقى المرء سجينًا لنفسه - فمعنى اليد المشلولة هو أيضًا استخدام اليد من أجل الذات فقط - ولكن بوضع الذات في خدمة الآخرين، من أجل الصالح العام للجميع. فاليد تشفى، على وجه التحديد، "لتمد يد العون" – كما يقولون – للمحتاجين. ولهذا لا ينتهك يسوع السبت كما يتهمه الفريسيون. وبهذا الشفاء، يقتحم "السبت" الحقيقي (أي يوم الله) حياة البشر: وتصل الخليقة إلى تمامها في ذلك الإنسان. في كل مرة تمس رحمة الله وخلاصه حياة البشر، يقام "سبت" الله، وهو احتفال بالحب وملء الحياة.

एक लकवाग्रस्त हाथ वाले व्यक्ति का उपचार

सुसमाचार (एमके 3,1-6)

उस समय, यीशु फिर आराधनालय में दाखिल हुआ। वहाँ एक मनुष्य था जिसका हाथ लकवाग्रस्त था, और वे यह देखने की प्रतीक्षा कर रहे थे कि वह सब्त के दिन उसका हाथ ठीक कर देगा या नहीं, ताकि उस पर दोष लगा सकें। उसने उस आदमी से कहा जिसका हाथ लकवाग्रस्त था: "उठो, हमारे बीच आओ!"। तब उस ने उन से पूछा, क्या सब्त के दिन अच्छा करना या बुरा करना, किसी की जान बचाना या मार डालना उचित है? लेकिन वे चुप थे. और उनके हृदय की कठोरता से दुःखी होकर उस ने क्रोध से उनकी ओर चारों ओर देखकर उस मनुष्य से कहा, अपना हाथ बढ़ा। उसने उसे पकड़ लिया और उसका हाथ ठीक हो गया। और फरीसियों ने तुरन्त हेरोदियों के संग निकलकर उसे मार डालने की सम्मति की।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

आज शनिवार है और यीशु, हमेशा की तरह, प्रार्थना के लिए आराधनालय में जाते हैं। यहां उसकी मुलाकात एक ऐसे व्यक्ति से होती है जिसके हाथ में गंभीर विकलांगता है। यहूदियों के अनुसार अपोक्रिफ़ल गॉस्पेल इस आदमी के होठों पर निम्नलिखित प्रार्थना करता है: "मैं एक राजमिस्त्री था, मैंने अपने हाथों के काम से अपनी जीविका अर्जित की; मैं एक राजमिस्त्री था।" हे यीशु, मैं तुझसे विनती करता हूँ कि मुझे चंगा कर दे ताकि मुझे लज्जित होकर अपनी रोटी के लिए भीख न माँगनी पड़े।'' यीशु, जैसे ही इस व्यक्ति को अपने जीवन का भरण-पोषण करने की क्षमता में घायल होते हुए देखता है, द्रवित हो जाता है। जब भी उसका सामना बीमारों और कमज़ोरों से होता है तो उसके साथ हमेशा ऐसा ही होता है। दूसरी ओर, फरीसी, जिन्हें उस आदमी की हानि में बिल्कुल भी दिलचस्पी नहीं थी, हालांकि उन्हें इस बात का अंदाजा था कि कुछ घटित होगा। लोगों के दर्द के सामने यीशु कभी निष्क्रिय नहीं रहते। वह अच्छी तरह जानता है कि उसे पिता की इच्छा पूरी करनी है और वह उस आदमी की ओर मुड़ता है और उसे आदेश देता है: "अपना हाथ बढ़ाओ!"। वह मनुष्य यीशु की बात मानकर अपना हाथ बढ़ाता है। वह ठीक हो गया है. सुसमाचार के प्रति आज्ञाकारिता हमेशा उपचार की ओर ले जाती है, यह हमें पाप या अपनी कमजोरी के कारण जो खोया है उसे पुनः प्राप्त करने में मदद करती है। वह व्यक्ति ठीक हो जाता है और सामान्य जीवन में लौट सकता है। उपचार स्वयं के कैदी बने रहने से नहीं होता है - लकवाग्रस्त हाथ का अर्थ भी केवल अपने लिए हाथ का उपयोग करना है - बल्कि स्वयं को दूसरों की सेवा में लगाना, सभी के सामान्य हित में लगाना है। हाथ ठीक हो जाता है, ठीक है, "हाथ उधार देने के लिए" - जैसा कि वे कहते हैं - जरूरतमंदों की मदद करने के लिए। यही कारण है कि यीशु सब्त के दिन का उल्लंघन नहीं करते, जैसा कि फरीसी उन पर आरोप लगाते हैं। इस उपचार के साथ, सच्चा "सब्बाथ" (अर्थात, भगवान का दिन) मनुष्यों के जीवन में प्रवेश करता है: सृजन उस मनुष्य में अपनी पूर्णता तक पहुंचता है। हर बार जब भगवान की दया और मुक्ति मनुष्यों के जीवन को छूती है, तो भगवान का "विश्राम" होता है, जो प्रेम और जीवन की परिपूर्णता का उत्सव है।

Uzdrowienie mężczyzny z paraliżem ręki

Ewangelia (Mk 3,1-6)

W tym czasie Jezus ponownie wszedł do synagogi. Był tam człowiek, który miał sparaliżowaną rękę i czekali, czy w szabat uzdrowi ją, aby go oskarżyć. Do człowieka, który miał sparaliżowaną rękę, powiedział: „Wstań, chodź do nas!”. Następnie zapytał ich: «Czy wolno w szabat czynić dobro, czy zło, życie ocalić czy zabić?» Ale oni milczeli. I rozglądając się po nich z oburzeniem, zasmucony zatwardziałością ich serc, powiedział do człowieka: „Wyciągnij rękę!”. Wyciągnął go i jego ręka została uzdrowiona. I natychmiast faryzeusze wyszli z Herodianami i naradzali się przeciwko niemu, aby go zabić.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Jest sobota i Jezus jak zwykle udaje się do synagogi na modlitwę. Spotyka tu mężczyznę z poważną niepełnosprawnością ręki. Apokryficzna Ewangelia według Żydów umieszcza w ustach tego człowieka następującą modlitwę: «Byłem murarzem, zarabiałem na życie pracą moich rąk; O Jezu, błagam Cię o uzdrowienie mnie, abym nie musiała ze wstydem błagać o chleb”. Jezus, gdy tylko widzi, że ten człowiek jest zraniony w możliwościach zapewnienia mu życia, jest wzruszony. Dzieje się tak zawsze, gdy spotyka chorych i słabych. Z drugiej strony faryzeusze, którzy w ogóle nie byli zainteresowani ułomnością tego człowieka, jakkolwiek przeczuwali, że coś się wydarzy. Jezus nigdy nie pozostaje obojętny wobec ludzkiego bólu. Wie dobrze, że musi pełnić wolę Ojca, zwraca się do tego człowieka i rozkazuje mu: „Wyciągnij rękę!”. Ten człowiek jest posłuszny słowu Jezusa i wyciąga rękę. Jest uzdrowiony. Posłuszeństwo Ewangelii zawsze prowadzi do uzdrowienia, pomaga nam odzyskać to, co straciliśmy przez grzech lub naszą kruchość. Ten człowiek wraca do zdrowia i może wrócić do normalnego życia. Uzdrowienie nie następuje poprzez pozostawanie więźniem samego siebie – znaczenie sparaliżowanej ręki polega także na używaniu ręki tylko dla siebie – ale poprzez oddanie się na służbę innym, dobru wspólnemu wszystkich. Rękę leczy się właśnie po to, by „podać rękę” – jak to się mówi – potrzebującym. Dlatego Jezus nie narusza szabatu, jak oskarżają go faryzeusze. Dzięki temu uzdrowieniu prawdziwy „sabat” (czyli dzień Boży) wkracza w życie człowieka: w tym człowieku stworzenie osiąga swoją pełnię. Za każdym razem, gdy Boże miłosierdzie i zbawienie dotykają życia ludzi, ma miejsce Boży „sabat”, święto miłości i pełni życia.

পক্ষাঘাতগ্রস্ত হাত দিয়ে একজন ব্যক্তির নিরাময়

গসপেল (Mk 3,1-6)

সেই সময় যীশু আবার সমাজগৃহে প্রবেশ করলেন। সেখানে একজন লোক ছিল যার একটি হাত অবশ হয়ে গিয়েছিল, এবং তারা তাকে অভিযুক্ত করার জন্য বিশ্রামবারে এটি সারাবে কিনা তা দেখার জন্য অপেক্ষা করছিল৷ তিনি অবশ হাতের লোকটিকে বললেন: "ওঠো, আমাদের মাঝে এসো!"। তারপর তিনি তাদের জিজ্ঞাসা করলেন: "বিশ্রামবারে ভাল কাজ করা বা মন্দ করা, জীবন রক্ষা করা বা হত্যা করা বৈধ?" কিন্তু তারা নীরব ছিল। এবং তাদের চারপাশে ক্ষোভের সাথে তাকিয়ে, তাদের হৃদয়ের কঠোরতায় দুঃখিত, তিনি লোকটিকে বললেন: "তোমার হাত বাড়াও!"। তিনি তা ধরে রাখলেন এবং তার হাত সুস্থ হয়ে গেল। আর ফরীশীরা সঙ্গে সঙ্গে হেরোদীয়দের সঙ্গে বেরিয়ে গেল এবং তাঁকে হত্যা করার জন্য তাঁর বিরুদ্ধে পরামর্শ করল৷

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

এটি শনিবার এবং যীশু, যথারীতি, প্রার্থনার জন্য সিনাগগে যান। এখানে তিনি তার বাহুতে একটি গুরুতর প্রতিবন্ধী ব্যক্তির সাথে দেখা করেন। ইহুদিদের মতে অপোক্রিফাল গসপেল এই ব্যক্তির ঠোঁটে নিম্নলিখিত প্রার্থনাটি রাখে: “আমি একজন ইটপাথর ছিলাম, আমি আমার হাতের কাজ দিয়ে আমার জীবিকা অর্জন করেছি; হে যীশু, আমি আপনাকে নিরাময় করতে অনুরোধ করছি যাতে আমাকে লজ্জায় আমার রুটির জন্য ভিক্ষা করতে না হয়।" যীশু, এই লোকটিকে তার জীবন জোগান দেওয়ার ক্ষমতায় আহত হওয়ার সাথে সাথেই আন্দোলিত হন। যখনই তিনি অসুস্থ এবং দুর্বলদের মুখোমুখি হন তখনই এটি তার সাথে ঘটে। অন্যদিকে, ফরীশীরা, যারা সেই লোকটির প্রতিবন্ধকতা সম্পর্কে মোটেও আগ্রহী ছিল না, তবে কিছু একটা ঘটবে বলে স্বজ্ঞাত ছিল। মানুষের কষ্টের মুখে যীশু কখনো জড় থাকেন না। তিনি ভাল করেই জানেন যে তাকে পিতার ইচ্ছা পালন করতে হবে এবং সেই ব্যক্তির দিকে ফিরে তাকে আদেশ দেন: "তোমার হাত প্রসারিত কর!"। সেই লোকটি যীশুর কথা মেনে চলে এবং তার হাত বাড়িয়ে দেয়। তিনি আরোগ্য হয়. গসপেলের প্রতি আনুগত্য সর্বদা নিরাময়ের দিকে পরিচালিত করে, এটি আমাদের পাপ বা আমাদের ভঙ্গুরতার মাধ্যমে আমরা যা হারিয়েছি তা পুনরুদ্ধার করতে সহায়তা করে। সেই মানুষটি সুস্থ হয়ে স্বাভাবিক জীবনে ফিরে আসতে পারে। নিজেকে বন্দী করে রেখে নিরাময় হয় না - পক্ষাঘাতগ্রস্ত হাতের অর্থ হ'ল কেবল নিজের জন্য হাত ব্যবহার করা - তবে নিজেকে অন্যের সেবায় নিয়োজিত করার মাধ্যমে, সবার সাধারণ মঙ্গল। হাতটি নিরাময় করা হয়েছে, অবিকল, "একটি হাত ধার দিতে" - যেমন তারা বলে - যাদের প্রয়োজন আছে। এই কারণেই যীশু বিশ্রামবার লঙ্ঘন করেন না, যেমন ফরীশীরা তাকে অভিযুক্ত করে। এই নিরাময়ের মাধ্যমে, সত্যিকারের "সাবাথ" (অর্থাৎ, ঈশ্বরের দিন) মানুষের জীবনে ভেঙ্গে যায়: সৃষ্টি সেই মানুষের মধ্যে তার পরিপূর্ণতায় পৌঁছে। যখনই ঈশ্বরের করুণা এবং পরিত্রাণ মানুষের জীবনে স্পর্শ করে, ঈশ্বরের "বিশ্রামবার" ঘটে, প্রেমের উদযাপন এবং জীবনের পূর্ণতা।

Pagpapagaling ng isang lalaking paralisado ang kamay

Ebanghelyo (Mc 3,1-6)

Noong panahong iyon, muling pumasok si Jesus sa sinagoga. May isang lalaki roon na paralitiko ang kamay, at naghihintay sila kung pagagalingin niya ito sa araw ng Sabbath, upang siya ay maisakdal. Sinabi niya sa lalaking paralitiko ang kamay: "Bumangon ka, sumama ka sa amin!". Pagkatapos ay tinanong niya sila: "Naaayon ba sa kautusan ang paggawa ng mabuti sa Sabbath o ang paggawa ng masama, ang magligtas ng buhay o ang pumatay?" Pero nanahimik sila. At tumingin sa paligid sa kanila na may galit, nalulungkot sa katigasan ng kanilang mga puso, sinabi niya sa lalaki: "Iunat mo ang iyong kamay!". Inabot niya ito at gumaling ang kanyang kamay. At pagdaka'y lumabas ang mga Fariseo na kasama ng mga Herodiano, at nagsanggunian laban sa kaniya upang siya'y ipapatay.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Sabado ngayon at si Jesus, gaya ng dati, ay pumunta sa sinagoga para manalangin. Dito niya nakilala ang isang lalaking may malubhang kapansanan sa kanyang braso. Ang apokripal na Ebanghelyo ayon sa mga Hudyo ay naglalagay ng sumusunod na panalangin sa mga labi ng taong ito: «Ako ay isang manggagawa ng ladrilyo, ako ay kumikita ng aking pamumuhay sa gawa ng aking mga kamay; O Hesus, ipinamamanhik ko sa iyo na pagalingin mo ako upang hindi ko na kailangang humingi ng aking tinapay sa kahihiyan." Si Jesus, sa sandaling makita niya ang taong ito na sugatan sa kanyang kakayahang maglaan para sa kanyang buhay, ay naantig. Palagi itong nangyayari sa kanya sa tuwing makakasalubong niya ang mga may sakit at mahina. Ang mga Pariseo, sa kabilang banda, na hindi interesado sa kapansanan ng taong iyon, gayunpaman intuited na may mangyayari. Si Jesus ay hindi kailanman nananatiling hindi gumagalaw sa harap ng pasakit ng mga tao. Alam na alam niya na dapat niyang tuparin ang kalooban ng Ama at bumaling sa lalaking iyon at inutusan siya: "Iunat mo ang iyong kamay!". Ang taong iyon ay sumunod sa salita ni Jesus at iniunat ang kanyang kamay. Siya ay gumaling. Ang pagsunod sa Ebanghelyo ay laging humahantong sa kagalingan, ito ay tumutulong sa atin na mabawi ang nawala sa atin sa pamamagitan ng kasalanan o ating kahinaan. Ang lalaking iyon ay gumaling at makakabalik sa ordinaryong buhay. Ang pagpapagaling ay hindi nangyayari sa pamamagitan ng natitirang mga bilanggo ng sarili - ang kahulugan ng paralisadong kamay ay ang paggamit ng kamay para lamang sa sarili - ngunit sa pamamagitan ng paglalagay ng sarili sa paglilingkod sa iba, para sa kabutihan ng lahat. Ang kamay ay gumaling, tiyak, "upang magbigay ng kamay" - tulad ng sinasabi nila - sa mga nangangailangan. Ito ang dahilan kung bakit hindi nilalabag ni Jesus ang Sabbath, gaya ng paratang sa kanya ng mga Pariseo. Sa pamamagitan ng pagpapagaling na ito, ang tunay na "Sabbath" (iyon ay, ang araw ng Diyos) ay pumapasok sa buhay ng mga tao: ang paglikha ay naabot ang katuparan nito sa taong iyon. Sa tuwing ang awa at kaligtasan ng Diyos ay naaapektuhan ang buhay ng mga tao, ang "Sabbath" ng Diyos ay nagaganap, isang pagdiriwang ng pag-ibig at ang kabuuan ng buhay.

Зцілення чоловіка з паралізованою рукою

Євангеліє (Мк 3,1-6)

Того часу Ісус знову ввійшов до синагоги. Був там чоловік, у якого була паралізована рука, і вони чекали, чи він зцілить її в суботу, щоб звинуватити його. Він сказав чоловікові, у якого була паралізована рука: «Вставай, іди до нас!». Тоді він запитав їх: «Чи дозволено в суботу робити добро чи зло, врятувати життя чи вбити його?» Але вони мовчали. І, глянувши на них з обуренням, засмучений жорстокістю їхніх сердець, сказав чоловікові: «Простягни свою руку!». Він простягнув її, і рука його зцілилася. І фарисеї зараз же вийшли з іродіанами і зрадили проти нього вбити його.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Субота, і Ісус, як завжди, йде до синагоги на молитву. Тут він зустрічає чоловіка з серйозною інвалідністю на руці. В апокрифічному Євангелії від євреїв на вустах цього чоловіка лежить така молитва: «Я був муляром, працею рук своїх заробляв; О Ісусе, я благаю Тебе, зціли мене, щоб мені не довелося просити свій хліб зі соромом». Ісус, як тільки він бачить цю людину, уражену його здатністю забезпечувати своє життя, зворушується. З ним завжди так трапляється, коли він стикається з хворими та немічними. З іншого боку, фарисеї, яких зовсім не цікавила хвороба цього чоловіка, однак передчували, що щось станеться. Ісус ніколи не залишається байдужим перед обличчям людського болю. Він добре знає, що повинен виконувати волю Отця і звертається до того чоловіка і наказує йому: «Простягни свою руку!». Цей чоловік слухається слова Ісуса і простягає руку. Він зцілений. Слухняність Євангелії завжди веде до зцілення, вона допомагає нам відвоювати те, що ми втратили через гріх або нашу слабкість. Ця людина одужує і може повернутися до звичного життя. Зцілення відбувається не через те, що ми залишаємося в’язнями себе – сенс паралізованої руки також полягає в тому, щоб використовувати руку лише для себе, – а через те, щоб поставити себе на службу іншим, для загального добра всіх. Руку лікують саме для того, щоб «подати руку», як то кажуть, нужденним. Ось чому Ісус не порушує суботу, як звинувачують його фарисеї. З цим зціленням справжня «субота» (тобто день Божий) вривається в життя людей: творіння досягає свого завершення в цій людині. Кожного разу, коли Боже милосердя і спасіння торкаються життя людей, відбувається Божа «субота», свято любові та повноти життя.

Θεραπεία ενός άνδρα με παράλυτο χέρι

Ευαγγέλιο (Μκ 3,1-6)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς μπήκε ξανά στη συναγωγή. Εκεί ήταν ένας άνθρωπος που είχε ένα παράλυτο χέρι, και περίμεναν να δουν αν θα το γιατρέψει το Σάββατο, για να τον κατηγορήσουν. Είπε στον άντρα που είχε παράλυτο χέρι: «Σήκω, έλα ανάμεσά μας!». Τότε τους ρώτησε: «Είναι νόμιμο το Σάββατο να κάνεις καλό ή κακό, να σώσεις μια ζωή ή να τη σκοτώσεις;» Εκείνοι όμως ήταν σιωπηλοί. Και κοιτάζοντας γύρω τους με αγανάκτηση, λυπημένος από τη σκληρότητα της καρδιάς τους, είπε στον άντρα: «Άπλωσε το χέρι σου!». Το άπλωσε και το χέρι του γιατρεύτηκε. Και οι Φαρισαίοι βγήκαν αμέσως μαζί με τους Ηρωδιανούς και συνέστησαν εναντίον του να τον θανατώσουν.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Είναι Σάββατο και ο Ιησούς, ως συνήθως, πηγαίνει στη συναγωγή για προσευχή. Εδώ συναντά έναν άνδρα με σοβαρή αναπηρία στο χέρι. Το απόκρυφο Ευαγγέλιο κατά τους Εβραίους τοποθετεί την ακόλουθη προσευχή στα χείλη αυτού του ανθρώπου: «Ήμουν κτίστης, κέρδιζα το ψωμί μου με το έργο των χεριών μου. Ω Ιησού, σε ικετεύω να με γιατρέψεις για να μην χρειαστεί να ζητιανεύω το ψωμί μου με ντροπή». Ο Ιησούς, μόλις βλέπει αυτόν τον άνθρωπο πληγωμένο στην ικανότητά του να φροντίζει τη ζωή του, συγκινείται. Του συμβαίνει πάντα κάθε φορά που συναντά αρρώστους και αδύναμους. Οι Φαρισαίοι, από την άλλη, που δεν τους ενδιέφερε καθόλου η αναπηρία αυτού του ανθρώπου, ωστόσο διαισθανόταν ότι κάτι θα συμβεί. Ο Ιησούς δεν μένει ποτέ αδρανής μπροστά στον πόνο των ανθρώπων. Ξέρει καλά ότι πρέπει να εκτελέσει το θέλημα του Πατέρα και στρέφεται σε εκείνον τον άνθρωπο και τον διατάζει: «Άπλωσε το χέρι σου!». Αυτός ο άνθρωπος υπακούει στον λόγο του Ιησού και απλώνει το χέρι του. Θεραπεύεται. Η υπακοή στο Ευαγγέλιο οδηγεί πάντα στη θεραπεία, μας βοηθά να ξανανικήσουμε ό,τι χάσαμε από την αμαρτία ή την ευθραυστότητά μας. Αυτός ο άντρας αναρρώνει και μπορεί να επιστρέψει στη συνηθισμένη ζωή. Η θεραπεία δεν γίνεται με το να παραμένει κανείς αιχμάλωτος του εαυτού του - η έννοια του παράλυτου χεριού είναι επίσης αυτή του να χρησιμοποιεί κανείς το χέρι μόνο για τον εαυτό του - αλλά θέτοντας τον εαυτό του στην υπηρεσία των άλλων, του κοινού καλού όλων. Το χέρι θεραπεύεται, ακριβώς, «για να απλώσει ένα χέρι» -όπως λένε- σε όσους έχουν ανάγκη. Γι' αυτό ο Ιησούς δεν παραβιάζει το Σάββατο, όπως τον κατηγορούν οι Φαρισαίοι. Με αυτή τη θεραπεία, το αληθινό «Σάββατο» (δηλαδή η ημέρα του Θεού) εισχωρεί στις ζωές των ανθρώπων: η δημιουργία φτάνει στην εκπλήρωσή της σε αυτόν τον άνθρωπο. Κάθε φορά που το έλεος και η σωτηρία του Θεού αγγίζουν τις ζωές των ανθρώπων, γίνεται το «Σάββατο» του Θεού, μια γιορτή της αγάπης και της πληρότητας της ζωής.

Uponyaji wa mtu aliyepooza mkono

Injili (Mk 3,1-6)

Wakati huo Yesu aliingia tena katika sinagogi. Palikuwa na mtu mmoja mwenye mkono uliopooza, nao walikuwa wakingojea kuona kama atamponya siku ya sabato, wapate kumshtaki. Akamwambia yule mtu aliyepooza mkono: "Simama, njoo kati yetu!". Kisha akawauliza: "Je, ni halali siku ya Sabato kutenda mema au kutenda mabaya, kuokoa maisha au kuua?" Lakini walikuwa kimya. Akawatazama pande zote kwa hasira, akihuzunishwa na ugumu wa mioyo yao, akamwambia yule mtu: Nyosha mkono wako! Akaunyosha na mkono wake ukapona. Mara Mafarisayo wakatoka pamoja na wafuasi wa Herode, wakafanya shauri juu yake wapate kumwua.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Ni Jumamosi na Yesu, kama kawaida, anaenda kwenye sinagogi kwa maombi. Hapa anakutana na mtu mwenye ulemavu mbaya katika mkono wake. Injili ya Apokrifa kulingana na Wayahudi inaweka sala ifuatayo midomoni mwa mtu huyu: «Nilikuwa fundi matofali, nilijipatia riziki yangu kwa kazi ya mikono yangu; Ee Yesu, nakuomba uniponye ili nisiombe chakula changu kwa aibu." Yesu, mara tu anapomwona mtu huyu akijeruhiwa katika uwezo wake wa kujiandalia maisha yake, anaguswa moyo. Daima hutokea kwake kila wakati anapokutana na wagonjwa na dhaifu. Kwa upande mwingine, Mafarisayo ambao hawakupendezwa hata kidogo na udhaifu wa mtu huyo, hata hivyo walijua kwamba jambo fulani litatukia. Yesu kamwe habaki ajizi mbele ya maumivu ya watu. Anajua vizuri kwamba ni lazima kutekeleza mapenzi ya Baba na kumgeukia mtu huyo na kumwamuru: "Nyosha mkono wako!". Mtu huyo anatii neno la Yesu na kunyoosha mkono wake. Amepona. Utii kwa Injili daima hutuongoza kwenye uponyaji, hutusaidia kushinda tena kile tulichopoteza kupitia dhambi au udhaifu wetu. Mtu huyo anapona na anaweza kurudi kwenye maisha ya kawaida. Uponyaji hautokei kwa kubaki wafungwa wa nafsi yako - maana ya mkono uliopooza pia ni ile ya kutumia mkono kwa ajili yako mwenyewe tu - bali kwa kujiweka katika huduma ya wengine, kwa manufaa ya wote. Mkono umeponywa, kwa usahihi, "kutoa mkono" - kama wanasema - kwa wale wanaohitaji. Hii ndiyo sababu Yesu havunji Sabato, kama Mafarisayo wanavyomshtaki. Kwa uponyaji huu, "Sabato" ya kweli (yaani, siku ya Mungu) inaingia katika maisha ya wanadamu: uumbaji unafikia utimilifu wake ndani ya mtu huyo. Kila wakati rehema na wokovu wa Mungu hugusa maisha ya wanadamu, “Sabato” ya Mungu hufanyika, sherehe ya upendo na utimilifu wa maisha.

Chữa lành một người đàn ông bị liệt tay

Tin Mừng (Mc 3,1-6)

Khi ấy, Chúa Giêsu lại vào hội đường. Ở đó có một người bị liệt tay, họ đợi xem người ấy có chữa lành trong ngày Sa-bát không, để tố cáo người ấy. Người nói với người bị liệt tay: “Hãy đứng dậy, đến với chúng tôi!”. Rồi Người hỏi họ: “Ngày sa-bát được phép làm điều lành hay điều ác, cứu mạng sống hay giết chết?” Nhưng họ im lặng. Và nhìn họ với vẻ phẫn nộ, đau buồn trước sự chai đá của trái tim họ, Người nói với người đàn ông: “Hãy giơ tay ra!”. Anh ta cầm nó ra và bàn tay của anh ta đã được chữa lành. Lập tức, những người Pha-ri-si đi theo phe Hê-rốt và bàn mưu giết Ngài.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Hôm nay là thứ Bảy và như thường lệ, Chúa Giêsu đến hội đường để cầu nguyện. Tại đây anh gặp một người đàn ông bị khuyết tật nặng ở cánh tay. Tin Mừng ngụy thư theo người Do Thái đặt lời cầu nguyện sau đây trên môi của người đàn ông này: «Tôi là một thợ nề, tôi kiếm sống bằng công việc của đôi tay mình; Ôi Chúa Giêsu, con cầu xin Chúa chữa lành con để con không phải xin ăn trong tủi nhục.” Chúa Giêsu, ngay khi nhìn thấy người đàn ông này bị thương trong khả năng chu cấp cho cuộc sống của mình, đã cảm động. Điều đó luôn xảy ra với anh mỗi khi gặp những người bệnh tật và yếu đuối. Mặt khác, những người Pha-ri-si không hề quan tâm đến sự suy yếu của người đàn ông đó, dù trực giác cho thấy điều gì đó sẽ xảy ra. Chúa Giêsu không bao giờ trơ lì trước nỗi đau của con người. Người biết rõ mình phải thực hiện thánh ý Chúa Cha nên quay sang người đó và ra lệnh: “Hãy giơ tay ra!”. Người đàn ông đó vâng theo lời Chúa Giêsu và đưa tay ra. Anh ấy đã được chữa lành. Việc vâng phục Tin Mừng luôn dẫn đến sự chữa lành, nó giúp chúng ta lấy lại những gì chúng ta đã đánh mất do tội lỗi hoặc vì sự mỏng manh của mình. Người đàn ông đó bình phục và có thể trở lại cuộc sống bình thường. Việc chữa lành không xảy ra bằng cách cứ giam cầm chính mình - ý nghĩa của bàn tay bị liệt cũng là việc chỉ sử dụng bàn tay đó cho chính mình - nhưng bằng cách đặt mình phục vụ người khác, phục vụ lợi ích chung của mọi người. Chính xác thì bàn tay được chữa lành là "để giúp một tay" - như người ta nói - với những người đang cần giúp đỡ. Đây là lý do tại sao Chúa Giêsu không vi phạm ngày Sabát, như người Pharisêu tố cáo Người. Với sự chữa lành này, “Ngày Sabát” thực sự (tức là ngày của Thiên Chúa) xâm nhập vào đời sống con người: tạo vật đạt đến mức viên mãn nơi con người đó. Mỗi khi lòng thương xót và ơn cứu độ của Thiên Chúa chạm đến đời sống con người thì ngày Sabát của Thiên Chúa diễn ra, một ngày cử hành tình yêu và sự sống sung mãn.

തളർച്ച ബാധിച്ച ഒരു മനുഷ്യന്റെ രോഗശാന്തി

സുവിശേഷം (Mk 3,1-6)

ആ സമയത്ത് യേശു വീണ്ടും സിനഗോഗിൽ പ്രവേശിച്ചു. അവിടെ തളർവാതമുള്ള ഒരു മനുഷ്യൻ ഉണ്ടായിരുന്നു; അവനെ കുറ്റം ചുമത്തുവാൻ തക്കവണ്ണം അവൻ ശബ്ബത്തിൽ സൌഖ്യമാക്കുമോ എന്നു കാത്തിരുന്നു. കൈ തളർന്ന മനുഷ്യനോട് അവൻ പറഞ്ഞു: "എഴുന്നേൽക്കൂ, ഞങ്ങളുടെ ഇടയിലേക്ക് വരൂ!". എന്നിട്ട് അവരോട് ചോദിച്ചു: ശബ്ബത്തിൽ നന്മ ചെയ്യുന്നതോ തിന്മ ചെയ്യുന്നതോ ഒരു ജീവൻ രക്ഷിക്കുന്നതോ കൊല്ലുന്നതോ നിയമാനുസൃതമാണോ? പക്ഷേ അവർ നിശബ്ദരായിരുന്നു. അവരുടെ ഹൃദയകാഠിന്യത്തിൽ ദുഃഖിതനായി, ദേഷ്യത്തോടെ അവരെ നോക്കി, അവൻ ആ മനുഷ്യനോട് പറഞ്ഞു: "കൈ നീട്ടൂ!". അവൻ അത് നീട്ടി, അവന്റെ കൈ സുഖം പ്രാപിച്ചു. ഉടനെ പരീശന്മാർ ഹെരോദ്യരോടുകൂടെ പുറപ്പെട്ടു അവനെ കൊല്ലുവാൻ ആലോചന നടത്തി.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഇന്ന് ശനിയാഴ്ചയാണ്, യേശു പതിവുപോലെ പ്രാർത്ഥനയ്ക്കായി സിനഗോഗിലേക്ക് പോകുന്നു. കൈയിൽ ഗുരുതരമായ വൈകല്യമുള്ള ഒരു മനുഷ്യനെ അവൻ ഇവിടെ കണ്ടുമുട്ടുന്നു. യഹൂദന്മാരുടെ അപ്പോക്രിഫൽ സുവിശേഷം ഈ മനുഷ്യന്റെ ചുണ്ടുകളിൽ ഇനിപ്പറയുന്ന പ്രാർത്ഥന ഇടുന്നു: "ഞാൻ ഒരു ഇഷ്ടികപ്പണിക്കാരനായിരുന്നു, എന്റെ കൈകളുടെ ജോലികൊണ്ടാണ് ഞാൻ ഉപജീവനം കണ്ടെത്തിയത്; യേശുവേ, ലജ്ജയോടെ എന്റെ അപ്പത്തിനായി യാചിക്കാതിരിക്കാൻ എന്നെ സുഖപ്പെടുത്തണമെന്ന് ഞാൻ നിങ്ങളോട് അപേക്ഷിക്കുന്നു. ഈ മനുഷ്യൻ തന്റെ ജീവൻ നൽകാനുള്ള കഴിവിൽ മുറിവേറ്റിരിക്കുന്നതായി കണ്ടയുടനെ യേശു വികാരഭരിതനായി. രോഗികളും ബലഹീനരും കണ്ടുമുട്ടുമ്പോഴെല്ലാം അത് അവനിൽ സംഭവിക്കുന്നു. നേരെമറിച്ച്, ആ മനുഷ്യന്റെ വൈകല്യത്തിൽ ഒട്ടും താൽപ്പര്യമില്ലാത്ത പരീശന്മാർ, എന്തെങ്കിലും സംഭവിക്കുമെന്ന് അവബോധമുള്ളവരായിരുന്നു. ആളുകളുടെ വേദനക്ക് മുന്നിൽ യേശു ഒരിക്കലും നിഷ്ക്രിയനല്ല. താൻ പിതാവിന്റെ ഇഷ്ടം നിറവേറ്റണമെന്ന് അവൻ നന്നായി അറിയുകയും ആ മനുഷ്യനിലേക്ക് തിരിയുകയും അവനോട് ആജ്ഞാപിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു: "കൈ നീട്ടുക!". ആ മനുഷ്യൻ യേശുവിന്റെ വചനം അനുസരിക്കുകയും കൈ നീട്ടുകയും ചെയ്യുന്നു. അവൻ സുഖം പ്രാപിച്ചു. സുവിശേഷത്തോടുള്ള അനുസരണം എല്ലായ്പ്പോഴും രോഗശാന്തിയിലേക്ക് നയിക്കുന്നു, പാപത്തിലൂടെയോ നമ്മുടെ ദുർബലതയിലൂടെയോ നമുക്ക് നഷ്ടപ്പെട്ടത് വീണ്ടെടുക്കാൻ ഇത് സഹായിക്കുന്നു. ആ മനുഷ്യൻ സുഖം പ്രാപിക്കുകയും സാധാരണ ജീവിതത്തിലേക്ക് മടങ്ങുകയും ചെയ്യും. രോഗശാന്തി സംഭവിക്കുന്നത് സ്വയം തടവുകാരായി തുടരുന്നതിലൂടെയല്ല - തളർവാതം ബാധിച്ച കൈയുടെ അർത്ഥം കൈ തനിക്കായി മാത്രം ഉപയോഗിക്കുക എന്നതാണ് - മറിച്ച് മറ്റുള്ളവരുടെ സേവനത്തിൽ, എല്ലാവരുടെയും പൊതുനന്മയ്ക്കായി സ്വയം സമർപ്പിക്കുന്നതിലൂടെയാണ്. കൈ സുഖം പ്രാപിച്ചു, കൃത്യമായി, "ഒരു കൈ കടം കൊടുക്കാൻ" - അവർ പറയുന്നതുപോലെ - ആവശ്യമുള്ളവർക്ക്. അതുകൊണ്ടാണ് പരീശന്മാർ അവനെ കുറ്റപ്പെടുത്തുന്നതുപോലെ യേശു ശബ്ബത്ത് ലംഘിക്കാത്തത്. ഈ രോഗശാന്തിയോടെ, യഥാർത്ഥ "ശബ്ബത്ത്" (അതായത്, ദൈവത്തിന്റെ ദിവസം) മനുഷ്യരുടെ ജീവിതത്തിലേക്ക് കടന്നുവരുന്നു: ആ മനുഷ്യനിൽ സൃഷ്ടി അതിന്റെ നിവൃത്തിയിലെത്തുന്നു. ദൈവത്തിന്റെ കരുണയും രക്ഷയും മനുഷ്യരുടെ ജീവിതത്തിൽ സ്പർശിക്കുമ്പോഴെല്ലാം, ദൈവത്തിന്റെ "ശബ്ബത്ത്" നടക്കുന്നു, സ്നേഹത്തിന്റെയും ജീവിതത്തിന്റെ പൂർണ്ണതയുടെയും ആഘോഷം.

Ọgwụgwọ nke nwoke aka kpọnwụrụ akpọnwụ

Oziọma (Mk 3:1-6)

N’oge ahụ, Jizọs banyere n’ụlọ nzukọ ahụ ọzọ. Otù nwoke nọ n'ebe ahu nke aka-ya kpọnwuru akpọnwu, nēche kwa ma Ọ gāgwọ ya n'ubọchi-izu-ike, ka ha we bo ya ebubo. Ọ sịrị nwoke ahụ aka kpọnwụrụ akpọnwụ: “Bilie, bata n’etiti anyị!”. O we si ha, Ò ziri ezi n'iwu n'ubọchi-izu-ike ime ezi ihe ma-ọbu ime ihe ọjọ, izọputa ndu ma-ọbu igbu ya? Ma ha gbachiri nkịtị. O we were iwe legidere ha anya, ebe obi-ha siri ike nke-uku we wute ha, ọ si nwoke ahu: Setipu aka-gi! O setịpụụrụ ya aka wee gwọọ ya. Ma ndi-Farisi we pua ngwa ngwa, ha na ndi Herod, b͕a ìzù megide ya ka ha nwua.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Ọ bụ Satọde na Jizọs, dị ka ọ na-emebu, na-aga n’ụlọ nzukọ maka ekpere. N'ebe a, ọ zutere otu nwoke nwere nnukwu nkwarụ n'ogwe aka ya. Oziọma apọkrịfa dị ka ndị Juu si kwuo na-etinye ekpere na-esonụ n’egbugbere ọnụ nwoke a: “Abụ m onye na-akpụ brik, ejiri m ọrụ aka m kpata ihe m ji ebi ndụ; O Jizọs, a na m arịọ gị ka ị gwọọ m ka m wee ghara ịrịọ achịcha m n’ihere.” Jizọs, ozugbo ọ hụrụ ka nwoke a merụrụ ahụ́ n'ihi ikike o nwere igbo mkpa ndụ ya, o wutere ya. Ọ na-eme ya mgbe ọ bụla ọ na-ezute ndị ọrịa na ndị na-adịghị ike. N'aka nke ọzọ, ndị Farisii, bụ́ ndị na-enweghị mmasị ma ọlị n'ahụhụ nwoke ahụ nwere, chere na ọ dị ihe ga-eme. Ọ dịghị mgbe Jizọs na-anọgide na-adịghị ike n'agbanyeghị ihe mgbu nke ndị mmadụ. Ọ maara nke ọma na ya aghaghị ime uche Nna ya wee tụgharịa gakwuru nwoke ahụ ma nye ya iwu, sị: “Setịa aka gị!”. Nwoke ahụ rubere isi n’okwu Jizọs ma setịa aka ya. Agwọọ ya. Nrube isi nye Oziọma ahụ na-eduga mgbe niile na ọgwụgwọ, ọ na-enyere anyị aka imeri ihe anyị tufuru site na mmehie ma ọ bụ adịghị ike anyị. Nwoke ahụ na-agbake ma nwee ike ịlaghachi ndụ nkịtị. Ọgwụgwọ adịghị eme site n'ịnọgide ndị mkpọrọ nke onwe - ihe aka ahụ kpọnwụrụ akpọnwụ pụtara bụkwa nke iji naanị aka meere onwe ya - kama site n'itinye onwe ya n'ijere ndị ọzọ ozi, maka ọdịmma mmadụ niile. A na-agwọta aka ahụ, kpọmkwem, "iji binye aka" - dịka ha na-ekwu - nye ndị nọ ná mkpa. Ọ bụ ya mere Jizọs ji emebighị Ụbọchị Izu Ike, dị ka ndị Farisii boro ya. Site na ọgwụgwọ a, ezi “Ụbọchị Izu Ike” (ya bụ, ụbọchị Chineke) na-agbaba na ndụ mmadụ: ihe e kere eke na-erute mmezu ya n'ime nwoke ahụ. Oge ọ bụla ebere na nzọpụta Chineke metụrụ ndụ mmadụ aka, “Ụbọchị Izu Ike” na-ewere ọnọdụ, emume ịhụnanya na njupụta nke ndụ.