Vangelo (Mc 9,2-10) - In quel tempo, Gesù prese con sé Pietro, Giacomo e Giovanni e li condusse su un alto monte, in disparte, loro soli. Fu trasfigurato davanti a loro e le sue vesti divennero splendenti, bianchissime: nessun lavandaio sulla terra potrebbe renderle così bianche. E apparve loro Elia con Mosè e conversavano con Gesù. Prendendo la parola, Pietro disse a Gesù: «Rabbì, è bello per noi essere qui; facciamo tre capanne, una per te, una per Mosè e una per Elia». Non sapeva infatti che cosa dire, perché erano spaventati. Venne una nube che li coprì con la sua ombra e dalla nube uscì una voce: «Questi è il Figlio mio, l’amato: ascoltatelo!». E improvvisamente, guardandosi attorno, non videro più nessuno, se non Gesù solo, con loro. Mentre scendevano dal monte, ordinò loro di non raccontare ad alcuno ciò che avevano visto, se non dopo che il Figlio dell’uomo fosse risorto dai morti. Ed essi tennero fra loro la cosa, chiedendosi che cosa volesse dire risorgere dai morti.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

La montagna della trasfigurazione, che la tradizione successiva identificherà con il Tabor, si pone come immagine di ogni itinerario spirituale. Possiamo immaginare Gesù che chiama anche noi per condurci con sé sul monte, come fece con i tre discepoli più amici, per vivere con lui l’esperienza della comunione intima con il Padre; un’esperienza così profonda da trasfigurare il volto, il corpo e persino i vestiti. Qualche commentatore suggerisce che il racconto narra un’esperienza spirituale che ha coinvolto anzitutto Gesù: una visione celeste che ha prodotto una trasfigurazione in lui. È un’ipotesi che ci permette di cogliere più al fondo la vita spirituale di Gesù. Talora si dimentica che anche lui ha avuto il suo itinerario spirituale, come il Vangelo stesso nota: «Cresceva in sapienza, età e grazia». Senza dubbio non mancavano in lui le gioie per i frutti del suo ministero pastorale, come pure furono presenti le ansie e le angosce su quale fosse la volontà del Padre (il Getsemani e la croce ne sono i momenti più drammatici). Insomma, per Gesù non era tutto scontato e programmato. Anch’egli ha sperimentato la fatica e la gioia di un cammino. Ci fu anche per lui la salita sul monte, come già per Abramo e poi per Mosè, per Elia e per ogni credente. È a dire che anche Gesù sentì il bisogno di “salire” verso il Padre, di incontrarsi con lui. È vero che la comunione con il Padre era il suo stesso essere, tutta la sua vita, il pane delle sue giornate, la sostanza della sua missione, il cuore di tutto ciò che era e che faceva; ma forse aveva bisogno anche lui di momenti in cui questo rapporto intimo emergesse nella sua pienezza. Certamente ne avevano bisogno i discepoli. Ebbene, il Tabor fu uno di questi momenti singolarissimi di comunione che il Vangelo estende a tutta la vicenda storica del popolo d’Israele, come testimonia la presenza di Mosè ed Elia che «discorrevano con lui». Gesù non visse da solo questa esperienza; coinvolse anche i suoi tre amici più intimi. Fu un momento tra i più significativi per la vita personale di Gesù e per i tre discepoli, ma lo può diventare anche per tutti coloro che si lasciano coinvolgere in questa stessa salita.

Feast of the Transfiguration of the Lord on Mount Tabor

Gospel (Mk 9,2-10)

At that time, Jesus took Peter, James and John with him and led them up a high mountain, alone, alone. He was transfigured before them and his clothes became dazzling, very white: no fuller on earth could make them so white. And Elijah appeared to them with Moses and they were conversing with Jesus. Taking the floor, Peter said to Jesus: «Rabbi, it is good for us to be here; let's make three booths, one for you, one for Moses and one for Elijah." In fact, he didn't know what to say, because they were scared. A cloud came and covered them with his shadow and a voice came out of the cloud: "This is my beloved Son: listen to him!". And suddenly, looking around, they no longer saw anyone except Jesus alone with them. As they were coming down from the mountain, he charged them not to tell anyone what they had seen, except after the Son of Man had risen from the dead. And they kept the matter between themselves, wondering what it meant to rise from the dead.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The mountain of transfiguration, which subsequent tradition will identify with Tabor, stands as an image of every spiritual itinerary. We can imagine Jesus calling us too to take us with him to the mountain, as he did with the three closest disciples, to live with him the experience of intimate communion with the Father; an experience so profound that it transfigures the face, the body and even the clothes. Some commentators suggest that the story narrates a spiritual experience that involved Jesus first and foremost: a celestial vision that produced a transfiguration in him. It is a hypothesis that allows us to understand more deeply the spiritual life of Jesus. Sometimes we forget that he too had his own spiritual journey, as the Gospel itself notes: «He grew in wisdom, age and grace». Without a doubt there was no lack of joy in him for the fruits of his pastoral ministry, just as there were also anxieties and anxieties about what the Father's will was (Gethsemane and the cross are the most dramatic moments). In short, for Jesus everything was not predictable and planned. He too experienced the effort and joy of a journey. There was also the climb up the mountain for him, as already for Abraham and then for Moses, for Elijah and for every believer. It is to say that Jesus also felt the need to "ascend" towards the Father, to meet with him. It is true that communion with the Father was his very being, his whole life, the bread of his days, the substance of his mission, the heart of everything he was and did; but perhaps he too needed moments in which this intimate relationship emerged in the fullness of him. The disciples certainly needed it. Well, Tabor was one of these very singular moments of communion that the Gospel extends to the entire historical story of the people of Israel, as evidenced by the presence of Moses and Elijah who "conversed with him". Jesus did not live this experience alone; he also involved his three closest friends. It was one of the most significant moments for the personal life of Jesus and for the three disciples, but it can also become one for all those who get involved in this same climb.

Fiesta de la Transfiguración del Señor en el Monte Tabor

Evangelio (Mc 9,2-10)

En aquel tiempo, Jesús tomó consigo a Pedro, a Santiago y a Juan y los llevó a un monte alto, solos, solos. Se transfiguró ante ellos y sus vestidos se volvieron deslumbrantes, muy blancos: ningún batanero en la tierra podría hacerlos tan blancos. Y se les apareció Elías con Moisés y estaban conversando con Jesús. Tomando la palabra, Pedro le dijo a Jesús: «Rabí, es bueno para nosotros estar aquí; Hagamos tres tiendas, una para ti, otra para Moisés y otra para Elías. De hecho, no sabía qué decir porque estaban asustados. Vino una nube y los cubrió con su sombra y de la nube salió una voz: "Éste es mi Hijo amado: ¡escuchadlo!". Y de repente, mirando a su alrededor, ya no vieron a nadie excepto a Jesús a solas con ellos. Mientras descendían del monte, les mandó que no contaran a nadie lo que habían visto, hasta que el Hijo del Hombre hubiera resucitado de entre los muertos. Y mantuvieron el asunto entre ellos, preguntándose qué significaba resucitar de entre los muertos.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

La montaña de la transfiguración, que la tradición posterior identificará con el Tabor, es imagen de todo itinerario espiritual. Podemos imaginar a Jesús llamándonos también a nosotros a llevarnos con él a la montaña, como hizo con los tres discípulos más cercanos, para vivir con él la experiencia de la íntima comunión con el Padre; una experiencia tan profunda que transfigura el rostro, el cuerpo e incluso la ropa. Algunos comentaristas sugieren que la historia narra una experiencia espiritual que involucró a Jesús ante todo: una visión celestial que produjo en él una transfiguración. Es una hipótesis que nos permite comprender más plenamente la vida espiritual de Jesús, quien a veces olvidamos que también él tuvo su propio camino espiritual, como constata el mismo Evangelio: "Creció en sabiduría, en edad y en gracia". Sin duda no faltó en él alegría por los frutos de su ministerio pastoral, así como también hubo angustias y ansias por cuál era la voluntad del Padre (Getsemaní y la cruz son los momentos más dramáticos). En definitiva, para Jesús no todo era predecible y planificado. También él experimentó el esfuerzo y la alegría de un viaje. También para él estaba la subida a la montaña, como ya para Abraham y luego para Moisés, para Elías y para cada creyente. Es decir que Jesús también sintió la necesidad de "ascender" hacia el Padre, de encontrarse con él. Es verdad que la comunión con el Padre era su ser mismo, toda su vida, el pan de sus días, la sustancia de su misión, el corazón de todo lo que era y hacía; pero quizás él también necesitaba momentos en los que esta relación íntima emergiera en plenitud. Los discípulos ciertamente lo necesitaban. Pues bien, el Tabor fue uno de esos momentos tan singulares de comunión que el Evangelio extiende a toda la historia del pueblo de Israel, como lo demuestra la presencia de Moisés y Elías que "conversaron con él". Jesús no vivió esta experiencia solo; también involucró a sus tres amigos más cercanos. Fue uno de los momentos más significativos para la vida personal de Jesús y de los tres discípulos, pero también puede serlo para todos aquellos que se involucran en esta misma subida.

Fête de la Transfiguration du Seigneur sur le Mont Thabor

Évangile (Mc 9,2-10)

À ce moment-là, Jésus prit Pierre, Jacques et Jean avec lui et les conduisit seuls, seuls, sur une haute montagne. Il fut transfiguré devant eux et ses vêtements devinrent éblouissants, très blancs : aucun foulon sur terre ne pourrait les rendre aussi blancs. Et Elie leur apparut avec Moïse et ils conversaient avec Jésus. Prenant la parole, Pierre dit à Jésus : « Rabbi, il est bon que nous soyons ici ; Faisons trois cabanes, une pour toi, une pour Moïse et une pour Élie. » En fait, il ne savait pas quoi dire parce qu’ils avaient peur. Une nuée vint les couvrir de son ombre et une voix sortit de la nuée : "Celui-ci est mon Fils bien-aimé : écoutez-le !". Et soudain, en regardant autour d'eux, ils ne virent plus personne sauf Jésus seul avec eux. Alors qu'ils descendaient de la montagne, il leur recommanda de ne raconter à personne ce qu'ils avaient vu, sauf après que le Fils de l'homme serait ressuscité d'entre les morts. Et ils gardèrent l’affaire entre eux, se demandant ce que signifiait ressusciter d’entre les morts.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

La montagne de la transfiguration, que la tradition ultérieure identifiera au Thabor, constitue l'image de tout itinéraire spirituel. Nous pouvons imaginer Jésus nous appelant nous aussi à nous emmener avec lui sur la montagne, comme il l'a fait avec les trois disciples les plus proches, pour vivre avec lui l'expérience de communion intime avec le Père ; une expérience si profonde qu'elle transfigure le visage, le corps et même les vêtements. Certains commentateurs suggèrent que l'histoire raconte une expérience spirituelle qui implique Jésus avant tout : une vision céleste qui a produit en lui une transfiguration. C'est une hypothèse qui nous permet de mieux comprendre la vie spirituelle de Jésus, mais on oublie parfois que lui aussi a eu son propre cheminement spirituel, comme le souligne l'Évangile lui-même : « Il grandit en sagesse, en âge et en grâce ». Sans aucun doute, il ne manquait pas de joie pour les fruits de son ministère pastoral, tout comme il y avait aussi des inquiétudes et des inquiétudes quant à la volonté du Père (Gethsémané et la croix sont les moments les plus dramatiques). Bref, pour Jésus, tout n’était ni prévisible ni planifié. Lui aussi a éprouvé l'effort et la joie du voyage. Il y avait aussi pour lui l'ascension de la montagne, comme déjà pour Abraham, puis pour Moïse, pour Élie et pour tout croyant. C'est dire que Jésus aussi a ressenti le besoin de « monter » vers le Père, de le rencontrer. Il est vrai que la communion avec le Père était son être même, toute sa vie, le pain de ses jours, la substance de sa mission, le cœur de tout ce qu'il était et faisait ; mais peut-être avait-il lui aussi besoin de moments où cette relation intime émergeait dans sa plénitude. Les disciples en avaient certainement besoin. Eh bien, le Thabor a été un de ces moments de communion très singuliers que l'Évangile étend à toute l'histoire historique du peuple d'Israël, comme en témoigne la présence de Moïse et d'Élie qui « conversaient avec lui ». Jésus n'a pas vécu cette expérience seul ; cela impliquait également ses trois amis les plus proches. Ce fut l'un des moments les plus significatifs pour la vie personnelle de Jésus et pour les trois disciples, mais il peut aussi le devenir pour tous ceux qui s'engagent dans cette même ascension.

Festa da Transfiguração do Senhor no Monte Tabor

Evangelho (Mc 9,2-10)

Naquele tempo, Jesus levou consigo Pedro, Tiago e João e os conduziu a um alto monte, sozinho, sozinho. Ele foi transfigurado diante deles e suas roupas tornaram-se deslumbrantes, muito brancas: nenhum lavandeiro na terra poderia torná-las tão brancas. E Elias apareceu-lhes com Moisés e eles estavam conversando com Jesus. Tomando a palavra, Pedro disse a Jesus: «Rabi, é bom estarmos aqui; vamos fazer três barracas, uma para você, uma para Moisés e uma para Elias”. Na verdade, ele não sabia o que dizer, porque eles estavam com medo. Uma nuvem veio e os cobriu com a sua sombra e da nuvem saiu uma voz: “Este é o meu Filho amado: ouvi-o!”. E de repente, olhando em volta, eles não viram mais ninguém, exceto Jesus sozinho com eles. Ao descerem do monte, Jesus ordenou-lhes que não contassem a ninguém o que tinham visto, exceto depois que o Filho do Homem tivesse ressuscitado dos mortos. E eles mantiveram o assunto entre si, imaginando o que significava ressuscitar dos mortos.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

O monte da transfiguração, que a tradição posterior identificará com o Tabor, é imagem de todo itinerário espiritual. Podemos imaginar Jesus chamando-nos também a nós para nos levar consigo ao monte, como fez com os três discípulos mais próximos, para viver com Ele a experiência da comunhão íntima com o Pai; uma experiência tão profunda que transfigura o rosto, o corpo e até a roupa. Alguns comentaristas sugerem que a história narra uma experiência espiritual que envolveu Jesus antes de tudo: uma visão celestial que produziu nele uma transfiguração. É uma hipótese que nos permite compreender mais plenamente a vida espiritual de Jesus. Às vezes esquecemos que também ele teve um caminho espiritual próprio, como assinala o próprio Evangelho: “Cresceu em sabedoria, idade e graça”. Sem dúvida não lhe faltou alegria pelos frutos do seu ministério pastoral, assim como também houve ansiedades e angústias sobre qual era a vontade do Pai (o Getsêmani e a cruz são os momentos mais dramáticos). Em suma, para Jesus nem tudo era previsível e planeado. Também ele experimentou o esforço e a alegria de uma viagem. Houve também para ele a subida ao monte, como já para Abraão e depois para Moisés, para Elias e para cada crente. Quer dizer que Jesus sentiu também a necessidade de “subir” ao Pai, de encontrar-se com Ele. É verdade que a comunhão com o Pai foi o seu próprio ser, toda a sua vida, o pão dos seus dias, a substância da sua missão, o coração de tudo o que ele foi e fez; mas talvez também ele precisasse de momentos em que esta relação íntima emergisse na sua plenitude. Os discípulos certamente precisavam disso. Pois bem, o Tabor foi um desses momentos de comunhão tão singulares que o Evangelho estende a toda a história histórica do povo de Israel, como evidencia a presença de Moisés e Elias que “conversaram com ele”. Jesus não viveu esta experiência sozinho; também envolveu seus três amigos mais próximos. Foi um dos momentos mais significativos para a vida pessoal de Jesus e dos três discípulos, mas também pode tornar-se um momento para todos aqueles que se envolvem nesta mesma escalada.

他泊山主顯聖節

福音（可 9,2-10）

那時，耶穌帶著彼得、雅各和約翰，帶領他們獨自上了一座高山。 他在他們面前變了形，他的衣服變得光彩奪目，非常潔白：世界上沒有哪個漂白者能讓它們變得如此潔白。 以利亞和摩西一起向他們顯現，他們正在與耶穌交談。彼得發言時對耶穌說：“拉比，我們在這裡真好；我們在這裡真是太好了。” 我們搭三個棚子吧，一個給你，一個給摩西，一個給以利亞。” 事實上，他不知道該說什麼，因為他們很害怕。 一朵雲來了，用影子遮住了他們，雲中傳出了一個聲音：「這是我的愛子：聽他說！」。 突然，他們環顧四周，除了耶穌獨自一人和他們在一起外，再也看不見任何人了。 當他們下山的時候，他囑咐他們不要將所看見的告訴任何人，除非人子從死裡復活之後。 他們把這件事保密，想知道從死裡復活意味著什麼。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

後來的傳統將變形之山等同於塔博爾，它是每個靈性旅程的圖像。 我們可以想像耶穌也呼召我們帶我們一起去山上，就像祂對三個最親近的門徒所做的那樣，與祂一起生活與天父親密相交的經歷； 這種體驗如此深刻，以至於改變了臉、身體甚至衣服。 一些評論家認為，這個故事講述了一種首先涉及耶穌的精神體驗：一種使他變形的天體異象。 這個假設讓我們能夠更全面地理解耶穌的靈修生活。有時我們忘記了祂也有自己的靈性旅程，正如福音本身所指出的：「祂在智慧、年齡和恩典上都成長了」。 毫無疑問，他內心不乏對牧養事工的成果的喜悅，同樣也不乏對天父旨意的焦慮和不安（客西馬尼園和十字架是最戲劇性的時刻）。 簡而言之，對耶穌來說，一切都不是可預測和計劃的。 他也體會到了旅途的辛苦和快樂。 他也有爬山的經歷，就像亞伯拉罕、摩西、以利亞和每一個信徒一樣。 這就是說，耶穌也覺得有必要「上升」到天父那裡，與祂相遇。 誠然，與天父的相交是祂的存在，祂的整個生命，祂生活的食糧，祂使命的實質，祂所做一切的核心。 但也許他也需要這種親密關係充分顯現的時刻。 門徒當然需要它。 好吧，他泊爾是福音延伸到以色列人民整個歷史故事的這些非常獨特的共融時刻之一，摩西和以利亞「與他交談」的出現證明了這一點。 耶穌並非獨自經歷過這樣的經驗；他也曾經歷過這樣的經驗。 它還涉及他的三個最親密的朋友。 對耶穌和三個門徒來說，這是個人生活中最重要的時刻之一，但它也可以成為所有參與同一攀登的人的時刻。

Праздник Преображения Господня на горе Фавор.

Евангелие (Мк 9,2-10)

В то время Иисус взял с собой Петра, Иакова и Иоанна и повел их на высокую гору, одних, одних. Он преобразился пред ними, и одежда Его сделалась ослепительной, очень белой: никакой салфетник на земле не мог сделать ее такой белой. И явился им Илия с Моисеем, и они беседовали с Иисусом. Взяв слово, Пётр сказал Иисусу: «Равви, хорошо нам быть здесь; сделаем три кущи: одну Тебе, одну Моисею и одну Илии». На самом деле он не знал, что сказать, потому что они были напуганы. Пришло облако и накрыло их своей тенью, и из облака раздался голос: «Это Сын Мой возлюбленный: слушайте Его!». И вдруг, оглянувшись вокруг, они уже не видели никого, кроме Иисуса, одного с ними. Когда они спускались с горы, он велел им никому не рассказывать о том, что они видели, кроме как после того, как Сын Человеческий воскреснет из мертвых. И они держали это дело между собой, гадая, что значит воскреснуть из мертвых.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Гора Преображения, которую последующая традиция будет отождествлять с Фавором, является образом любого духовного пути. Мы можем представить себе, как Иисус призывает и нас взять с собой на гору, как он это сделал с тремя ближайшими учениками, чтобы пережить с Ним опыт интимного общения с Отцом; опыт настолько глубокий, что преображает лицо, тело и даже одежду. Некоторые комментаторы предполагают, что эта история повествует о духовном опыте, который в первую очередь касался Иисуса: небесное видение, которое произвело в нем преображение. Это гипотеза, которая позволяет нам полнее понять духовную жизнь Иисуса.Иногда мы забываем, что и он тоже прошел свой духовный путь, как сказано в самом Евангелии: «Он возрастал в мудрости, возрасте и благодати». Без сомнения, в нем не было недостатка в радости о плодах своего пастырского служения, равно как были и тревоги и беспокойства о том, какова была воля Отца (Гефсимания и крест – самые драматичные моменты). Короче говоря, для Иисуса все было не предсказуемо и не запланировано. Он тоже испытал усилия и радость путешествия. Для него также было восхождение на гору, как уже для Авраама, а затем для Моисея, для Илии и для каждого верующего. То есть Иисус также чувствовал необходимость «вознестись» к Отцу, встретиться с Ним. Это правда, что общение с Отцом было самим его существом, всей его жизнью, хлебом его дней, сутью его миссии, сердцем всего, чем он был и что делал; но, может быть, и ему нужны были минуты, в которые эта интимная связь проявилась во всей своей полноте. Ученикам это, конечно, было нужно. Что ж, Фавор был одним из тех самых исключительных моментов общения, которые Евангелие распространяется на всю историческую историю народа Израиля, о чем свидетельствует присутствие Моисея и Илии, которые «беседовали с ним». Иисус пережил этот опыт не один; в нем также участвовали трое его ближайших друзей. Это был один из самых значимых моментов для личной жизни Иисуса и трех учеников, но он также может стать одним из самых важных моментов для всех, кто участвует в этом восхождении.

タボル山における主の変容の祝日

福音 (マルコ 9,2-10)

その時、イエスはペテロ、ヤコブ、ヨハネを連れて、一人で高い山に連れて行かれました。 彼は彼らの前で変身し、彼の服はまばゆいばかりに、非常に白くなりました。地球上で服をこれほど白くすることはできません。 すると、エリヤがモーセとともに彼らに現れ、彼らはイエスと話し合っていたので、ペテロは議場に上がり、イエスにこう言いました。 ブースを 3 つ作りましょう。1 つはあなた用、1 つはモーセ用、そして 1 つはエリヤ用です。」 実際、彼らは怖がっていたので、彼は何を言えばいいのか分かりませんでした。 雲がやって来て、彼らをその影で覆い、雲の中から声が聞こえました。「これは私の愛する子です。聞いてください！」。 そして突然、周りを見回すと、イエス以外には誰も一緒にいるのが見えなくなりました。 彼らが山から下りてくるとき、イエスは、人の子が死者の中からよみがえった後以外は、自分たちが見たことを誰にも話さないようにと彼らに命じた。 そして彼らは、死からよみがえるとはどういうことなのかを考えながら、この問題を自分たちの内に秘めていました。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

その後の伝統でターボルと同一視される変容の山は、あらゆる精神的な旅程のイメージとして立っています。 イエスが私たちにも、最も近しい三人の弟子たちにしたように、私たちを山に連れて行き、御父との親密な交わりの経験を一緒に生きるよう呼びかけられたと想像できます。 それは顔、体、そして衣服さえも変えてしまうほど深い経験です。 一部の解説者は、この物語は何よりもまずイエスに関係する霊的な経験、つまりイエスに変容をもたらした天上の幻視を物語っていると示唆しています。 これは、イエスの霊的生涯をより完全に理解することを可能にする仮説です。福音書自体が「彼は知恵、年齢、恵みにおいて成長した」と述べているように、私たちは時々、彼にも独自の霊的な旅があったことを忘れてしまいます。 間違いなく、彼の中には司牧奉仕の成果に対する喜びが不足していなかったと同時に、御父の御心は何なのかについて不安や心配もあったのと同じでした（ゲツセマネと十字架は最も劇的な瞬間です）。 つまり、イエスにとって、すべては予測不可能であり、計画されたものでもありませんでした。 彼も旅の苦労と喜びを経験した。 アブラハム、そしてモーセ、エリヤ、そしてすべての信者にとってすでにそうであったように、彼のためにも山に登る必要がありました。 それは、イエスも御父に向かって「昇る」必要性、御父と会う必要性を感じていたということです。 御父との交わりが彼の存在そのものであり、彼の人生全体であり、日々の糧であり、彼の使命の本質であり、彼の存在と行いすべての中心であったことは事実です。 しかしおそらく彼も、この親密な関係が完全に現れる瞬間を必要としていたのでしょう。 弟子たちは確かにそれを必要としていたのです。 そうです、タボルは、「彼と会話した」モーセとエリヤの存在によって証明されるように、福音がイスラエルの人々の歴史全体にまで及ぶ、非常に特異な交わりの瞬間の一つでした。 イエスはこの経験を一人で生きたわけではありません。 それには彼の3人の親しい友人も巻き込まれた。 それはイエスの私生活と三人の弟子たちにとって最も重要な瞬間の一つでしたが、同じ登山に携わるすべての人々にとっても重要な瞬間となり得ます。

다볼 산에서의 주님의 변모 축일

복음(마르 9,2-10)

그 때 예수님은 베드로와 야고보와 요한을 데리고 홀로 높은 산에 올라가셨습니다. 그들 앞에서 변형되사 그 옷이 빛나고 심히 희어졌으니 이 세상의 어떤 관원도 그 옷을 이렇게 희게 할 수 없었느니라. 엘리야가 모세와 함께 그들에게 나타나 예수와 더불어 말하거늘 베드로가 바닥에 앉아 예수께 여짜오되 랍비여 우리가 여기 있는 것이 좋겠습니다. 초막 셋을 지어 하나는 선생님께, 하나는 모세께, 또 하나는 엘리야께 드리겠습니다." 사실 그는 그들이 겁을 먹었기 때문에 무슨 말을 해야 할지 몰랐습니다. 구름이 와서 그 그림자로 그들을 덮더니 구름 속에서 소리가 나서 이르되 이는 내 사랑하는 아들이니 그의 말을 들으라 하시니라. 그리고 갑자기 주위를 둘러보니, 그들과 함께 계신 예수님 외에는 아무도 보이지 않았습니다. 산에서 내려오면서 예수께서는 인자가 죽은 자 가운데서 살아난 후에 외에는 본 것을 아무에게도 이르지 말라고 명하셨다. 그리고 그들은 죽은 자 가운데서 살아난다는 것이 무슨 뜻인지 궁금해하면서 그 문제를 그들 사이에 두고 있었습니다.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

이후의 전통에서 다볼과 동일시되는 변형의 산은 모든 영적 여정의 이미지로 서 있습니다. 우리는 예수님께서 가장 가까운 세 제자들에게 하셨듯이 우리도 산으로 데리고 가셔서 아버지와 친밀한 친교를 경험하도록 우리를 부르시는 것을 상상할 수 있습니다. 너무나 심오한 경험으로 얼굴, 몸, 심지어 옷까지 변모됩니다. 일부 평론가들은 이 이야기가 무엇보다도 예수와 관련된 영적 경험, 즉 그분의 변형을 가져온 하늘의 환상을 묘사하고 있다고 제안합니다. 이는 우리가 예수님의 영적 삶을 더 완전하게 이해할 수 있게 해주는 가설입니다. 복음서 자체에서 언급한 것처럼, “그분은 지혜와 나이와 은혜가 자라났습니다.” 아버지의 뜻이 무엇인지에 대한 염려와 불안도 있었던 것처럼, 의심할 바 없이 그의 목회 사역의 열매에 대한 기쁨이 부족함이 없었습니다(겟세마네와 십자가는 가장 극적인 순간입니다). 간단히 말해서, 예수님에게는 모든 것이 예측할 수 없고 계획된 것이 아니었습니다. 그도 여행의 노력과 기쁨을 경험했습니다. 아브라함과 모세, 엘리야와 모든 신자가 그랬던 것처럼 그에게도 산을 오르는 일이 있었습니다. 이는 예수님께서도 아버지를 만나기 위해 아버지를 향해 “올라가”야 할 필요성을 느끼셨다는 뜻입니다. 아버지와의 친교가 그분의 존재 자체요, 그분의 전 생애요, 그분의 일생의 양식이요, 그분 사명의 본질이요, 그분의 어떠하심과 행하신 모든 것의 핵심이셨다는 것은 사실입니다. 그러나 아마도 그에게도 이 친밀한 관계가 충만하게 드러나는 순간이 필요했을 것입니다. 제자들에게는 확실히 그것이 필요했습니다. 글쎄요, 다볼은 복음이 이스라엘 백성의 전체 역사적 이야기로 확장되는 매우 독특한 친교의 순간 중 하나였습니다. 이는 "그와 대화한" 모세와 엘리야의 존재로 입증됩니다. 예수님은 이 경험을 홀로 사신 것이 아닙니다. 그것은 또한 그의 가장 가까운 세 친구와도 관련이 있었습니다. 그것은 예수님의 개인적인 삶과 세 제자에게 가장 중요한 순간 ​​중 하나였지만, 이 같은 등반에 참여하는 모든 사람에게도 하나가 될 수 있습니다.

عيد تجلي الرب على جبل طابور

الإنجيل (مرقس 9، 2 – 10)

في ذلك الوقت أخذ يسوع معه بطرس ويعقوب ويوحنا وأصعدهم إلى جبل عال وحده. وتجلى أمامهم، وصارت ثيابه لامعة، شديدة البياض، ولا يقدر قصار على الأرض أن يجعلها بيضاء هكذا. وظهر لهم إيليا مع موسى، وكانا يتحدثان مع يسوع، فتكلم بطرس وقال ليسوع: «يا معلم، جيد أن نكون ههنا؛ فلنصنع ثلاث مظال، لك واحدة، ولموسى واحدة، ولإيليا واحدة». في الواقع، لم يكن يعرف ماذا يقول، لأنهم كانوا خائفين. وجاءت سحابة وظلتهم بظلها، وخرج صوت من السحابة: "هذا هو ابني الحبيب: له اسمعوا!". وفجأة، نظروا حولهم، ولم يعودوا يرون أحداً إلا يسوع وحده معهم. وفيما هم نازلون من الجبل أوصاهم أن لا يخبروا أحداً بما رأوا إلا بعد أن يقوم ابن الإنسان من الأموات. فحفظوا الأمر بينهم يتساءلون عن معنى القيامة من الأموات.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

إن جبل التجلي، الذي سيطابقه التقليد اللاحق مع طابور، يقف كصورة لكل رحلة روحية. يمكننا أن نتخيل يسوع يدعونا أيضًا ليأخذنا معه إلى الجبل، كما فعل مع التلاميذ الثلاثة الأقرب، لنعيش معه خبرة الشركة الحميمة مع الآب؛ تجربة عميقة جدًا لدرجة أنها تغير الوجه والجسم وحتى الملابس. يقترح بعض المعلقين أن القصة تروي تجربة روحية تتعلق بيسوع أولاً وقبل كل شيء: رؤية سماوية أحدثت تجليًا فيه. إنها فرضية تتيح لنا أن نفهم بشكل أكمل حياة يسوع الروحية: أحيانًا ننسى أنه أيضًا كان لديه مسيرته الروحية، كما يشير الإنجيل نفسه: "وكان ينمو في الحكمة والعمر والنعمة". لا شك أنه لم ينقصه الفرح بثمار خدمته الرعوية، كما كان هناك أيضًا قلق وانزعاج بشأن ما هي مشيئة الآب (الجثسيماني والصليب هما أكثر اللحظات دراماتيكية). باختصار، بالنسبة ليسوع، لم يكن كل شيء متوقعًا أو مخططًا له. لقد اختبر أيضًا جهد الرحلة ومتعتها. وكان هناك أيضًا صعود الجبل بالنسبة له، كما سبق لإبراهيم ثم لموسى وإيليا ولكل مؤمن. وهذا يعني أن يسوع شعر أيضًا بالحاجة إلى "الصعود" نحو الآب للقاء به. صحيح أن الشركة مع الآب كانت كيانه ذاته، وحياته كلها، وخبز أيامه، وجوهر رسالته، وجوهر كل ما كان وما فعله؛ ولكن ربما كان هو أيضًا في حاجة إلى لحظات تظهر فيها هذه العلاقة الحميمة بكاملها. من المؤكد أن التلاميذ كانوا في حاجة إليها. حسنًا، لقد كانت طابور إحدى لحظات الشركة الفريدة جدًا التي يوسعها الإنجيل لتشمل القصة التاريخية الكاملة لشعب إسرائيل، كما يتضح من حضور موسى وإيليا اللذين "تحدثا معه". لم يعش يسوع هذه التجربة وحده؛ كما شارك فيها أقرب أصدقائه الثلاثة. لقد كانت واحدة من أهم اللحظات في حياة يسوع الشخصية والتلاميذ الثلاثة، ولكنها يمكن أن تصبح أيضًا لحظة لجميع أولئك الذين يشاركون في نفس هذا التسلق.

ताबोर पर्वत पर प्रभु के परिवर्तन का पर्व

सुसमाचार (एमके 9,2-10)

उस समय, यीशु ने पतरस, याकूब और यूहन्ना को अपने साथ लिया और उन्हें अकेले, अकेले, एक ऊँचे पहाड़ पर ले गया। उनके सामने उसका रूप बदल दिया गया और उसके कपड़े चमकदार, बहुत सफेद हो गए: पृथ्वी पर कोई भी फुलर उन्हें इतना सफेद नहीं कर सका। और एलिय्याह मूसा के साथ उन्हें दिखाई दिया, और वे यीशु से बातें कर रहे थे। पतरस ने उठकर यीशु से कहा, हे रब्बी, हमारा यहां रहना अच्छा है; आओ हम तीन झोपड़ियाँ बनाएँ, एक तुम्हारे लिये, एक मूसा के लिये, और एक एलिय्याह के लिये।" दरअसल, उन्हें नहीं पता था कि क्या कहना है, क्योंकि वे डरे हुए थे। एक बादल ने आकर उन्हें अपनी छाया से ढाँप लिया, और बादल में से यह शब्द निकला, “यह मेरा प्रिय पुत्र है: इसकी सुनो!”। और अचानक, चारों ओर देखने पर, उन्होंने यीशु को छोड़कर किसी को भी अपने साथ अकेले नहीं देखा। जब वे पहाड़ से उतर रहे थे, तो उस ने उन्हें चिताया, कि मनुष्य के पुत्र के मरे हुओं में से जी उठने के बाद तक जो कुछ उन्होंने देखा है, वह किसी को न बताना। और उन्होंने इस बात को अपने बीच रखा, और सोचा कि मरे हुओं में से जी उठने का क्या मतलब है।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

रूपान्तरण का पर्वत, जिसे बाद की परंपरा ताबोर के साथ पहचानेगी, प्रत्येक आध्यात्मिक यात्रा कार्यक्रम की एक छवि के रूप में खड़ा है। हम कल्पना कर सकते हैं कि यीशु हमें भी अपने साथ पहाड़ पर ले जाने के लिए बुला रहे हैं, जैसा कि उन्होंने अपने तीन निकटतम शिष्यों के साथ किया था, ताकि पिता के साथ घनिष्ठ संवाद का अनुभव उनके साथ जी सकें; एक अनुभव इतना गहरा कि यह चेहरे, शरीर और यहां तक ​​कि कपड़ों को भी बदल देता है। कुछ टिप्पणीकारों का सुझाव है कि कहानी एक आध्यात्मिक अनुभव का वर्णन करती है जिसमें सबसे पहले और सबसे महत्वपूर्ण यीशु शामिल थे: एक दिव्य दृष्टि जिसने उनमें परिवर्तन उत्पन्न किया। यह एक परिकल्पना है जो हमें यीशु के आध्यात्मिक जीवन को पूरी तरह से समझने की अनुमति देती है। कभी-कभी हम भूल जाते हैं कि उनकी भी अपनी आध्यात्मिक यात्रा थी, जैसा कि सुसमाचार में ही कहा गया है: "वह ज्ञान, आयु और अनुग्रह में विकसित हुए"। इसमें कोई संदेह नहीं है कि अपने देहाती मंत्रालय के फल के लिए उनमें खुशी की कोई कमी नहीं थी, जैसे कि पिता की इच्छा क्या थी इसके बारे में चिंताएं और चिंताएं भी थीं (गेथसमेन और क्रॉस सबसे नाटकीय क्षण हैं)। संक्षेप में, यीशु के लिए सब कुछ पूर्वानुमानित और योजनाबद्ध नहीं था। उन्होंने भी यात्रा के प्रयास और आनंद का अनुभव किया। उसके लिए भी पहाड़ पर चढ़ना था, जैसे पहले से ही इब्राहीम के लिए और फिर मूसा के लिए, एलिय्याह के लिए और हर विश्वासी के लिए। कहने का तात्पर्य यह है कि यीशु को भी पिता की ओर "आरोहण" करने, उससे मिलने की आवश्यकता महसूस हुई। यह सच है कि पिता के साथ संवाद ही उनका अस्तित्व था, उनका पूरा जीवन, उनके दिनों की रोटी, उनके मिशन का सार, वह जो कुछ भी थे और करते थे उसका हृदय था; लेकिन शायद उसे भी ऐसे क्षणों की ज़रूरत थी जिसमें यह अंतरंग संबंध अपनी संपूर्णता में उभर कर सामने आये। शिष्यों को निश्चित रूप से इसकी आवश्यकता थी। खैर, ताबोर साम्यवाद के इन बहुत ही विलक्षण क्षणों में से एक था जिसे सुसमाचार इज़राइल के लोगों की पूरी ऐतिहासिक कहानी तक फैलाता है, जैसा कि मूसा और एलिजा की उपस्थिति से प्रमाणित होता है जिन्होंने "उसके साथ बातचीत की"। यीशु ने इस अनुभव को अकेले नहीं जीया; इसमें उनके तीन सबसे करीबी दोस्त भी शामिल थे। यह यीशु के व्यक्तिगत जीवन और उनके तीन शिष्यों के लिए सबसे महत्वपूर्ण क्षणों में से एक था, लेकिन यह उन सभी के लिए भी एक बन सकता है जो इसी चढ़ाई में शामिल होते हैं।

Święto Przemienienia Pańskiego na górze Tabor

Ewangelia (Mk 9,2-10)

W tym czasie Jezus wziął z sobą Piotra, Jakuba i Jana i sam, sam, zaprowadził ich na górę wysoką. Przemienił się na ich oczach, a jego szaty stały się olśniewające, bardzo białe: żaden folusznik na ziemi nie mógł uczynić ich tak białymi. I ukazał się im Eliasz z Mojżeszem, a oni rozmawiali z Jezusem. Piotr zabierając głos, rzekł do Jezusa: «Rabbi, dobrze, że tu jesteśmy; zbudujemy trzy namioty, jeden dla ciebie, jeden dla Mojżesza i jeden dla Eliasza”. Tak naprawdę nie wiedział, co powiedzieć, bo się bali. Przyszedł obłok i okrył ich swoim cieniem, a z obłoku rozległ się głos: «To jest mój Syn umiłowany, słuchajcie go!». I nagle, rozglądając się, nie widzieli już nikogo oprócz Jezusa samego z nimi. Gdy schodzili z góry, nakazał im, aby nikomu nie mówili o tym, co widzieli, chyba że Syn Człowieczy zmartwychwstanie. I zachowali tę sprawę między sobą, zastanawiając się, co znaczy zmartwychwstać.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Góra Przemienienia, którą późniejsza tradycja będzie utożsamiać z Taborem, jawi się jako obraz każdej duchowej drogi. Możemy sobie wyobrazić, że Jezus wzywa także nas, abyśmy zabrali nas ze sobą na górę, tak jak to zrobił z trzema najbliższymi uczniami, abyśmy wraz z Nim przeżyli doświadczenie intymnej komunii z Ojcem; przeżycie tak głębokie, że przemienia twarz, ciało, a nawet ubranie. Niektórzy komentatorzy sugerują, że historia ta opowiada o duchowym doświadczeniu, które dotyczyło przede wszystkim Jezusa: niebiańskiej wizji, która spowodowała w nim przemienienie. Jest to hipoteza, która pozwala pełniej zrozumieć życie duchowe Jezusa, choć czasami zapominamy, że i on przeszedł swoją duchową drogę, jak zauważa sama Ewangelia: „Wzrastał w mądrości, latach i łasce”. Bez wątpienia nie brakowało w nim radości z owoców posługi duszpasterskiej, ale były też niepokoje i niepokoje o to, jaka jest wola Ojca (Ojciec i krzyż to momenty najbardziej dramatyczne). Krótko mówiąc, dla Jezusa nie wszystko było przewidywalne i zaplanowane. On także doświadczył trudu i radości podróży. Dla niego było także wejście na górę, podobnie jak dla Abrahama, a potem dla Mojżesza, dla Eliasza i dla każdego wierzącego. To znaczy, że Jezus również odczuwał potrzebę „wstąpienia” do Ojca, spotkania się z Nim. Prawdą jest, że komunia z Ojcem była jego istotą, całym jego życiem, chlebem jego dni, treścią jego misji, sercem wszystkiego, czym był i co robił; ale być może i on potrzebował chwil, w których ta intymna relacja wyłoniła się w całej pełni. Uczniowie z pewnością tego potrzebowali. Otóż ​​Tabor był jednym z tych bardzo szczególnych momentów komunii, które Ewangelia rozciąga na całą historię dziejową ludu Izraela, czego dowodem jest obecność Mojżesza i Eliasza, którzy „rozmawiali z nim”. Jezus nie przeżył tego doświadczenia sam; dotyczyło to także jego trzech najbliższych przyjaciół. Był to jeden z najważniejszych momentów w życiu osobistym Jezusa i trzech uczniów, ale może stać się także momentem dla wszystkich, którzy wezmą udział w tej samej wspinaczce.

তাবর পর্বতে প্রভুর রূপান্তরের উৎসব

গসপেল (Mk 9,2-10)

সেই সময়, যীশু পিটার, জেমস এবং জনকে সঙ্গে নিয়েছিলেন এবং তাদের একা, একা, উঁচু পাহাড়ে নিয়ে গেলেন। তিনি তাদের সামনে রূপান্তরিত হয়েছিলেন এবং তার পোশাকগুলি চকচকে, খুব সাদা হয়ে গিয়েছিল: পৃথিবীতে কোন পূর্ণতা তাদের এত সাদা করতে পারেনি। এবং ইলিয়াস তাদের কাছে মূসার সাথে দেখা দিয়েছিলেন এবং তারা যীশুর সাথে কথোপকথন করছিল।মেঝে নিয়ে পিটার যীশুকে বললেন: “রব্বি, আমাদের এখানে থাকা ভাল; আসুন তিনটি বুথ তৈরি করি, একটি আপনার জন্য, একটি মূসার জন্য এবং একটি এলিয়ার জন্য।" আসলে, সে কি বলবে তা জানত না, কারণ তারা ভয় পেয়েছিল। একটি মেঘ এসে তাদের ছায়ায় ঢেকে দিল এবং মেঘ থেকে একটি কণ্ঠস্বর বেরিয়ে এল: "ইনি আমার প্রিয় পুত্র: তার কথা শোন!"। এবং হঠাৎ, চারপাশে তাকিয়ে, তারা আর তাদের সাথে একা যীশু ছাড়া আর কাউকে দেখতে পেল না৷ যখন তারা পর্বত থেকে নেমে আসছিল, তখন তিনি তাদের আদেশ করলেন, তারা যা দেখেছে তা কাউকে না বলে, মানবপুত্র মৃতদের মধ্য থেকে জীবিত হওয়ার পর ছাড়া। এবং মৃতদের মধ্য থেকে পুনরুত্থিত হওয়ার অর্থ কী তা ভেবে তারা বিষয়টি নিজেদের মধ্যে রাখল।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

রূপান্তরের পর্বত, যা পরবর্তী ঐতিহ্য তাবোরের সাথে চিহ্নিত করবে, প্রতিটি আধ্যাত্মিক যাত্রাপথের একটি চিত্র হিসাবে দাঁড়িয়েছে। আমরা কল্পনা করতে পারি যে যীশু আমাদেরকেও তার সাথে পাহাড়ে নিয়ে যাওয়ার জন্য ডেকেছেন, যেমনটি তিনি করেছিলেন তিনজন নিকটতম শিষ্যের সাথে, পিতার সাথে ঘনিষ্ঠ যোগাযোগের অভিজ্ঞতা লাভ করার জন্য; একটি অভিজ্ঞতা এত গভীর যে এটি মুখ, শরীর এমনকি জামাকাপড়কে রূপান্তরিত করে। কিছু ভাষ্যকার পরামর্শ দেন যে গল্পটি একটি আধ্যাত্মিক অভিজ্ঞতা বর্ণনা করে যা যীশুকে প্রথম এবং সর্বাগ্রে জড়িত করে: একটি স্বর্গীয় দৃষ্টি যা তাঁর মধ্যে একটি রূপান্তর তৈরি করেছিল। এটি একটি অনুমান যা আমাদেরকে যীশুর আধ্যাত্মিক জীবনকে আরও সম্পূর্ণরূপে বোঝার অনুমতি দেয়৷ কখনও কখনও আমরা ভুলে যাই যে তাঁরও নিজস্ব আধ্যাত্মিক যাত্রা ছিল, যেমন গসপেল নিজেই উল্লেখ করেছে: "তিনি জ্ঞান, বয়স এবং অনুগ্রহে বেড়ে উঠেছিলেন"৷ নিঃসন্দেহে তার যাজক মন্ত্রকের ফলের জন্য তার মধ্যে আনন্দের কোন অভাব ছিল না, ঠিক যেমন পিতার ইচ্ছা কী ছিল তা নিয়ে উদ্বেগ এবং উদ্বেগও ছিল (গেথসেমানে এবং ক্রুশ সবচেয়ে নাটকীয় মুহূর্ত)। সংক্ষেপে, যীশুর জন্য সবকিছুই অনুমানযোগ্য এবং পরিকল্পিত ছিল না। তিনিও একটি যাত্রার প্রচেষ্টা এবং আনন্দ অনুভব করেছিলেন। তার জন্য পর্বত আরোহণও ছিল, যেমনটি ইতিমধ্যে আব্রাহামের জন্য এবং তারপরে মূসার জন্য, এলিয়াসের জন্য এবং প্রতিটি বিশ্বাসীর জন্য ছিল। এটা বলা যায় যে যীশুও পিতার দিকে "আরোহণের" প্রয়োজন অনুভব করেছিলেন, তাঁর সাথে দেখা করেছিলেন। এটা সত্য যে পিতার সাথে যোগাযোগ ছিল তার সত্তা, তার সমগ্র জীবন, তার দিনের রুটি, তার মিশনের উপাদান, তিনি যা ছিলেন এবং যা করেছেন তার হৃদয়; কিন্তু সম্ভবত তারও এমন মুহূর্তগুলির প্রয়োজন ছিল যেখানে এই ঘনিষ্ঠ সম্পর্কটি তার পূর্ণতায় আবির্ভূত হয়েছিল। শিষ্যদের অবশ্যই এটি প্রয়োজন ছিল। ঠিক আছে, তাবোর ছিল যোগাযোগের এই একক মুহূর্তগুলির মধ্যে একটি যা গসপেলটি ইস্রায়েলের লোকেদের সমগ্র ঐতিহাসিক কাহিনী পর্যন্ত প্রসারিত করে, যেমনটি মোজেস এবং এলিয়াসের উপস্থিতি দ্বারা প্রমাণিত যারা "তার সাথে কথোপকথন করেছিলেন"। যীশু একা এই অভিজ্ঞতা বাস করেননি; এতে তার তিন ঘনিষ্ঠ বন্ধুও জড়িত। এটি যীশুর ব্যক্তিগত জীবনের জন্য এবং তিনজন শিষ্যের জন্য সবচেয়ে গুরুত্বপূর্ণ মুহূর্তগুলির মধ্যে একটি ছিল, তবে যারা এই একই আরোহণে জড়িত তাদের জন্য এটি একটি হয়ে উঠতে পারে।

Pista ng Pagbabagong-anyo ng Panginoon sa Bundok Tabor

Ebanghelyo (Mc 9,2-10)

Noong panahong iyon, isinama ni Jesus sina Pedro, Santiago at Juan at dinala sila sa isang mataas na bundok, nag-iisa, na nag-iisa. Siya ay nagbagong-anyo sa harap nila at ang kanyang mga damit ay naging maningning, napakaputi: walang sinumang tagapagpuno sa lupa ang makapagpapaputi ng mga ito. At si Elias ay nagpakita sa kanila kasama si Moses at sila ay nakikipag-usap kay Jesus.Pagkuha ng sahig, si Pedro ay nagsabi kay Jesus: «Rabbi, mabuti para sa atin na narito; gumawa tayo ng tatlong kubol, isa para sa iyo, isa para kay Moises at isa para kay Elias." Sa katunayan, hindi niya alam kung ano ang sasabihin, dahil natatakot sila. Dumating ang isang ulap at tinakpan sila ng anino nito at isang tinig ang lumabas sa ulap: "Ito ang aking minamahal na Anak: makinig ka sa kanya!". At biglang tumingin sa paligid, wala na silang nakitang iba maliban kay Jesus na kasama nila. Habang sila ay bumababa mula sa bundok, ipinagbilin niya sa kanila na huwag sabihin kanino man ang kanilang nakita, maliban na lamang pagkatapos na ang Anak ng Tao ay mabuhay mula sa mga patay. At iningatan nila ang bagay sa pagitan nila, na nagtataka kung ano ang ibig sabihin ng bumangon mula sa mga patay.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ang bundok ng pagbabagong-anyo, na ang kasunod na tradisyon ay makikilala sa Tabor, ay nakatayo bilang isang imahe ng bawat espirituwal na itinerary. Maiisip natin na tinatawag din tayo ni Jesus upang dalhin tayo sa bundok, tulad ng ginawa niya sa tatlong pinakamalapit na disipulo, upang mamuhay kasama niya ang karanasan ng matalik na pakikipag-ugnayan sa Ama; isang karanasang napakalalim na nagpapabago sa mukha, katawan at maging ang mga damit. Iminumungkahi ng ilang komentarista na ang kuwento ay nagsasalaysay ng isang espirituwal na karanasan na kinasangkot ang una at pangunahin kay Jesus: isang celestial na pangitain na nagbunga ng pagbabagong-anyo sa kanya. Ito ay isang hypothesis na nagbibigay-daan sa atin na maunawaan nang higit pa ang espirituwal na buhay ni Hesus. Minsan nakakalimutan natin na siya rin ay may sariling espirituwal na paglalakbay, gaya ng sinabi mismo ng Ebanghelyo: "Siya ay lumago sa karunungan, edad at biyaya". Walang pag-aalinlangan na walang pagkukulang ng kagalakan sa kanya para sa mga bunga ng kanyang pastoral na ministeryo, tulad din ng mga pagkabalisa at pagkabalisa tungkol sa kung ano ang kalooban ng Ama (Gethsemane at ang krus ay ang pinaka-dramatikong mga sandali). Sa madaling salita, para kay Hesus ang lahat ay hindi mahuhulaan at planado. Naranasan din niya ang pagsisikap at saya ng isang paglalakbay. Nagkaroon din ng pag-akyat sa bundok para sa kanya, tulad ng para kay Abraham at pagkatapos ay para kay Moises, para kay Elias at para sa bawat mananampalataya. Ito ay upang sabihin na naramdaman din ni Jesus ang pangangailangan na "umakyat" patungo sa Ama, upang makipagkita sa kanya. Totoo na ang pakikipag-isa sa Ama ay ang kanyang pagkatao, ang kanyang buong buhay, ang tinapay ng kanyang mga araw, ang laman ng kanyang misyon, ang puso ng lahat ng kanyang ginawa at ginawa; ngunit marahil kailangan din niya ng mga sandali kung saan ang matalik na relasyon na ito ay lumitaw sa kabuuan nito. Tiyak na kailangan ito ng mga alagad. Buweno, ang Tabor ay isa sa mga napaka-iisang sandali ng pakikipag-isa na pinalawak ng Ebanghelyo sa buong kasaysayan ng mga tao ng Israel, na pinatunayan ng presensya nina Moises at Elias na "nakipag-usap sa kanya". Hindi lamang isinabuhay ni Jesus ang karanasang ito; kinasangkutan din nito ang tatlo niyang malalapit na kaibigan. Ito ay isa sa pinakamahalagang sandali para sa personal na buhay ni Jesus at para sa tatlong disipulo, ngunit maaari rin itong maging isa para sa lahat ng nakikibahagi sa parehong pag-akyat na ito.

Свято Преображення Господнього на горі Фавор

Євангеліє (Мк 9,2-10)

У той час Ісус узяв із собою Петра, Якова та Івана і повів їх на високу гору самих, самих. Він преобразився перед ними, і його одежа стала сліпучою, дуже білою: жоден повніший на землі не міг би зробити її такою білою. І явився їм Ілля з Мойсеєм і вони розмовляли з Ісусом.Взявши слово, Петро сказав Ісусу: «Равві, добре нам тут бути; зробимо три кущі: одну для тебе, одну для Мойсея і одну для Іллі». Власне, він не знав, що сказати, бо вони були налякані. Надійшла хмара і закрила їх своєю тінню, а з хмари почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!». І раптом, озирнувшись, вони вже не побачили нікого, крім Ісуса, одного з ними. Коли вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що вони бачили, хіба що після того, як Син Людський воскресне з мертвих. І вони мовчали між собою, гадаючи, що означає воскреснути з мертвих.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Гора Преображення, яку наступна традиція ототожнює з Фавором, виступає як образ кожного духовного маршруту. Ми можемо уявити, що Ісус закликає нас також узяти нас із собою на гору, як Він зробив із трьома найближчими учнями, щоб пережити з Ним досвід інтимного спілкування з Отцем; досвід настільки глибокий, що він перетворює обличчя, тіло і навіть одяг. Деякі коментатори припускають, що ця історія розповідає про духовний досвід, який передусім стосується Ісуса: небесне видіння, яке викликало в ньому преображення. Це гіпотеза, яка дозволяє нам глибше зрозуміти духовне життя Ісуса.Іноді ми забуваємо, що він також мав власний духовний шлях, як зазначає саме Євангеліє: «Він зростав у мудрості, віці та благодаті». Безсумнівно, йому не бракувало радості від плодів його душпастирського служіння, так само як були також тривоги та тривоги щодо того, яка воля Отця (Гефсиманія та хрест – найдраматичніші моменти). Словом, для Ісуса все не було передбачуваним і спланованим. Він теж відчув зусилля та радість подорожі. Для нього також був підйом на гору, як уже для Авраама, потім для Мойсея, для Іллі та для кожного віруючого. Це означає, що Ісус також відчував потребу «піднятися» до Отця, зустрітися з Ним. Це правда, що спілкування з Отцем було самою його сутністю, усім його життям, хлібом його днів, змістом його місії, серцем усього, чим він був і робив; але, мабуть, і йому були потрібні моменти, коли ці інтимні стосунки виявлялися в повноті. Учням це було необхідно. Так, Фавор був одним із тих виняткових моментів спілкування, яке Євангеліє поширює на всю історичну історію ізраїльського народу, про що свідчить присутність Мойсея та Іллі, які «розмовляли з ним». Ісус пережив цей досвід не сам; це також стосувалося трьох його найближчих друзів. Це був один із найважливіших моментів для особистого життя Ісуса та трьох учнів, але він також може стати одним із тих, хто бере участь у цьому самому сходженні.

Εορτή της Μεταμορφώσεως του Κυρίου στο όρος Θαβώρ

Ευαγγέλιο (Μκ 9,2-10)

Εκείνη την ώρα, ο Ιησούς πήρε μαζί του τον Πέτρο, τον Ιάκωβο και τον Ιωάννη και τους οδήγησε σε ένα ψηλό βουνό, μόνοι, μόνοι. Μεταμορφώθηκε μπροστά τους και τα ρούχα του έγιναν εκθαμβωτικά, πολύ λευκά: κανένα πιο γεμάτο στη γη δεν θα μπορούσε να τα κάνει τόσο λευκά. Και ο Ηλίας τους εμφανίστηκε μαζί με τον Μωυσή και συνομιλούσαν με τον Ιησού. Παίρνοντας τον λόγο, ο Πέτρος είπε στον Ιησού: «Ραββί, είναι καλό για εμάς να είμαστε εδώ. ας φτιάξουμε τρεις θαλάμους, έναν για σένα, έναν για τον Μωυσή και έναν για τον Ηλία». Μάλιστα δεν ήξερε τι να πει, γιατί τρόμαξαν. Ήρθε ένα σύννεφο και τους σκέπασε με τη σκιά του και μια φωνή βγήκε από το σύννεφο: «Αυτός είναι ο αγαπημένος μου Υιός: άκουσέ τον!». Και ξαφνικά, κοιτάζοντας γύρω τους, δεν έβλεπαν πια κανέναν εκτός από τον Ιησού μόνο μαζί τους. Καθώς κατέβαιναν από το βουνό, τους πρόσταξε να μην πουν σε κανέναν αυτά που είδαν, παρά μόνο αφού ο Υιός του Ανθρώπου είχε αναστηθεί από τους νεκρούς. Και κράτησαν το θέμα μεταξύ τους, αναρωτιούνται τι σήμαινε να αναστηθείς από τους νεκρούς.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Το βουνό της μεταμόρφωσης, που η μετέπειτα παράδοση θα ταυτίσει με το Θαβώρ, στέκεται ως εικόνα κάθε πνευματικής διαδρομής. Μπορούμε να φανταστούμε τον Ιησού να μας καλεί επίσης για να μας πάρει μαζί του στο βουνό, όπως έκανε με τους τρεις πιο κοντινούς μαθητές, για να ζήσουμε μαζί του την εμπειρία της στενής επικοινωνίας με τον Πατέρα. μια εμπειρία τόσο βαθιά που μεταμορφώνει το πρόσωπο, το σώμα ακόμα και τα ρούχα. Μερικοί σχολιαστές προτείνουν ότι η ιστορία αφηγείται μια πνευματική εμπειρία που περιελάμβανε πρώτα και κύρια τον Ιησού: ένα ουράνιο όραμα που προκάλεσε μια μεταμόρφωση σε αυτόν. Είναι μια υπόθεση που μας επιτρέπει να κατανοήσουμε πληρέστερα την πνευματική ζωή του Ιησού, μερικές φορές ξεχνάμε ότι και αυτός είχε το δικό του πνευματικό ταξίδι, όπως σημειώνει το ίδιο το Ευαγγέλιο: «Αυξήθηκε σε σοφία, ηλικία και χάρη». Χωρίς αμφιβολία δεν του έλειπε η χαρά για τους καρπούς της ποιμαντικής του διακονίας, όπως επίσης υπήρχαν αγωνίες και αγωνίες για το ποιο ήταν το θέλημα του Πατέρα (η Γεθσημανή και ο σταυρός είναι οι πιο δραματικές στιγμές). Εν ολίγοις, για τον Ιησού όλα δεν ήταν προβλέψιμα και προγραμματισμένα. Βίωσε κι αυτός την προσπάθεια και τη χαρά ενός ταξιδιού. Υπήρχε επίσης η ανάβαση στο βουνό για αυτόν, όπως ήδη για τον Αβραάμ και μετά για τον Μωυσή, για τον Ηλία και για κάθε πιστό. Σημαίνει ότι και ο Ιησούς ένιωσε την ανάγκη να «ανέβει» προς τον Πατέρα, να συναντηθεί μαζί του. Είναι αλήθεια ότι η κοινωνία με τον Πατέρα ήταν η ίδια του η ύπαρξη, ολόκληρη η ζωή του, το ψωμί των ημερών του, η ουσία της αποστολής του, η καρδιά όλων όσων ήταν και έκανε. αλλά ίσως χρειαζόταν κι αυτός στιγμές στις οποίες αυτή η οικεία σχέση αναδυόταν στην πληρότητά της. Οι μαθητές σίγουρα το είχαν ανάγκη. Λοιπόν, το Θαβώρ ήταν μια από αυτές τις πολύ μοναδικές στιγμές κοινωνίας που το Ευαγγέλιο επεκτείνει σε ολόκληρη την ιστορική ιστορία του λαού του Ισραήλ, όπως αποδεικνύεται από την παρουσία του Μωυσή και του Ηλία που «συζήτησαν μαζί του». Ο Ιησούς δεν έζησε μόνος του αυτή την εμπειρία. αφορούσε και τους τρεις στενότερους φίλους του. Ήταν μια από τις πιο σημαντικές στιγμές για την προσωπική ζωή του Ιησού και για τους τρεις μαθητές, αλλά μπορεί επίσης να γίνει μια για όλους όσους εμπλέκονται σε αυτήν την ίδια ανάβαση.

Sikukuu ya Kugeuzwa Sura kwa Bwana kwenye Mlima Tabori

Injili ( Mk 9,2-10 )

Wakati huo, Yesu aliwachukua Petro, Yakobo na Yohana pamoja naye, akawaleta juu ya mlima mrefu, peke yao. Akageuka sura mbele yao na mavazi yake yakameta-meta, meupe sana; hakuna dobi duniani awezaye kuyafanya meupe namna hii. Na Eliya akawatokea pamoja na Musa nao walikuwa wakizungumza na Yesu.Akichukua sakafu, Petro akamwambia Yesu: «Rabi, ni vizuri sisi kuwa hapa; na tufanye vibanda vitatu, kimoja chako, kimoja cha Musa na kimoja cha Eliya." Kwa kweli, hakujua la kusema, kwa sababu walikuwa na hofu. Wingu likaja na kuwafunika kwa uvuli wake na sauti ikatoka katika hilo wingu: "Huyu ni Mwanangu mpendwa, msikilizeni yeye!". Mara wakatazama huku na huku, hawakumwona mtu ye yote ila Yesu peke yake pamoja nao. Walipokuwa wakishuka kutoka mlimani, Yesu akawaamuru wasimwambie mtu yeyote mambo waliyoyaona, isipokuwa baada ya Mwana wa Adamu kufufuka kutoka kwa wafu. Wakaweka jambo kati yao, wakijiuliza maana ya kufufuka kutoka kwa wafu.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mlima wa kugeuka sura, ambao mapokeo ya baadae yatafananisha na Tabori, unasimama kama mfano wa kila safari ya kiroho. Tunaweza kuwazia Yesu akituita sisi pia ili atuchukue pamoja naye hadi mlimani, kama alivyofanya na wanafunzi watatu wa karibu zaidi, ili kuishi naye uzoefu wa ushirika wa karibu na Baba; uzoefu wa kina sana kwamba hubadilisha sura ya uso, mwili na hata nguo. Wafafanuzi fulani wadokeza kwamba hadithi hiyo inasimulia tukio la kiroho lililohusisha Yesu kwanza kabisa: ono la kimbingu ambalo lilitokeza mgeuko-umbo ndani yake. Ni dhana inayotuwezesha kuelewa zaidi maisha ya kiroho ya Yesu.Wakati mwingine tunasahau kwamba yeye pia alikuwa na safari yake ya kiroho, kama Injili yenyewe inavyosema: "Alikua katika hekima, umri na neema". Bila shaka hapakuwa na ukosefu wa furaha ndani yake kwa ajili ya matunda ya huduma yake ya kichungaji, kama vile pia kulikuwa na mahangaiko na mahangaiko kuhusu mapenzi ya Baba yalivyokuwa (Gethsemane na msalaba ni nyakati za kushangaza zaidi). Kwa kifupi, kwa Yesu kila kitu hakikutabirika na kupangwa. Yeye pia aliona bidii na furaha ya safari. Kulikuwa pia na kupanda mlima kwa ajili yake, kama tayari kwa Ibrahimu na kisha kwa Musa, kwa Eliya na kwa kila mwamini. Ni kusema kwamba Yesu pia alihisi haja ya "kupaa" kuelekea kwa Baba, kukutana naye. Ni kweli kwamba ushirika na Baba ulikuwa utu wake, maisha yake yote, mkate wa siku zake, kiini cha utume wake, moyo wa kila kitu alichokuwa na kufanya; lakini labda yeye pia alihitaji nyakati ambazo uhusiano huu wa karibu uliibuka kwa ukamilifu wake. Wanafunzi hakika walihitaji. Naam, Tabori ilikuwa mojawapo ya nyakati hizi za umoja sana za ushirika ambazo Injili inaenea hadi kwenye hadithi nzima ya kihistoria ya watu wa Israeli, kama inavyothibitishwa na uwepo wa Musa na Eliya ambao "walizungumza naye". Yesu hakuishi uzoefu huu peke yake; ilihusisha pia marafiki zake watatu wa karibu. Ilikuwa ni moja ya wakati muhimu sana kwa maisha ya kibinafsi ya Yesu na kwa wanafunzi watatu, lakini inaweza pia kuwa moja kwa wale wote wanaohusika katika kupanda huku.

Lễ Chúa Hiển Dung trên núi Tabor

Tin Mừng (Mc 9,2-10)

Khi ấy, Chúa Giêsu đem Phêrô, Giacôbê và Gioan đi cùng và dẫn các ông lên núi cao, một mình, một mình. Anh ta biến hình trước mặt họ và quần áo của anh ta trở nên sáng chói, rất trắng: không có chất đầy đủ nào trên trái đất có thể làm cho chúng trắng như vậy. Và Ê-li hiện ra với họ cùng với Môi-se và họ đang trò chuyện với Chúa Giê-su. Khi lên sàn, Phi-e-rơ nói với Chúa Giê-su: “Thưa Thầy, chúng ta ở đây tốt lắm; Chúng ta hãy dựng ba cái lều, một cho thầy, một cho Môi-se và một cho Ê-li.” Thực ra anh không biết phải nói gì vì họ sợ. Một đám mây kéo đến che phủ họ bằng bóng của nó và có một giọng nói phát ra từ đám mây: “Đây là Con yêu dấu của Ta: hãy nghe lời Người!”. Và bỗng nhiên, nhìn quanh, họ không còn thấy ai nữa, ngoại trừ một mình Chúa Giêsu ở với họ. Khi từ trên núi xuống, Ngài cấm họ không được nói cho ai biết những điều mình đã thấy, trừ khi Con Người đã sống lại từ cõi chết. Và họ giữ kín vấn đề này, tự hỏi việc sống lại từ cõi chết có nghĩa là gì.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Núi biến hình, mà truyền thống sau này sẽ đồng nhất với Tabor, là hình ảnh của mọi hành trình tâm linh. Chúng ta có thể tưởng tượng Chúa Giêsu cũng kêu gọi chúng ta cùng Ngài lên núi, như Ngài đã làm với ba môn đệ thân cận nhất, để cùng Ngài sống kinh nghiệm hiệp thông mật thiết với Chúa Cha; một trải nghiệm sâu sắc đến nỗi nó biến đổi khuôn mặt, cơ thể và thậm chí cả quần áo. Một số nhà bình luận cho rằng câu chuyện kể lại một trải nghiệm tâm linh có sự tham gia đầu tiên và quan trọng nhất của Chúa Giê-su: một khải tượng thiên thể đã tạo ra sự biến hình nơi ngài. Đó là một giả thuyết giúp chúng ta hiểu đầy đủ hơn về đời sống thiêng liêng của Chúa Giêsu, đôi khi chúng ta quên rằng Người cũng có hành trình tâm linh của riêng mình, như chính Tin Mừng đã ghi nhận: “Người lớn lên khôn ngoan, tuổi tác và ân sủng”. Chắc chắn nơi Ngài không thiếu niềm vui vì thành quả mục vụ của mình, cũng như cũng có những lo lắng băn khoăn về ý muốn của Chúa Cha (Giết-sê-ma-nê và thập tự giá là những khoảnh khắc kịch tính nhất). Tóm lại, đối với Chúa Giêsu mọi sự đều không thể đoán trước và hoạch định được. Ngài cũng trải qua sự nỗ lực và niềm vui của một cuộc hành trình. Ngoài ra còn có việc leo lên núi đối với ông, cũng như đối với Áp-ra-ham, rồi đối với Môi-se, đối với Ê-li và đối với mọi tín hữu. Có nghĩa là Chúa Giêsu cũng cảm thấy cần phải “lên” về với Chúa Cha, để gặp Người. Đúng là sự hiệp thông với Chúa Cha là chính bản thể của Người, toàn bộ cuộc sống của Người, lương thực hằng ngày của Người, bản chất sứ mệnh của Người, là tâm điểm của mọi việc Người đã làm và đã làm; nhưng có lẽ anh ấy cũng cần những khoảnh khắc mà mối quan hệ mật thiết này xuất hiện trọn vẹn. Các môn đệ chắc chắn cần nó. Vâng, Tabor là một trong những khoảnh khắc hiệp thông rất đặc biệt mà Tin Mừng mở rộng cho toàn bộ câu chuyện lịch sử của dân tộc Israel, được chứng minh bằng sự hiện diện của Môsê và Êlia là những người “trò chuyện với Người”. Chúa Giêsu không sống trải nghiệm này một mình; nó cũng liên quan đến ba người bạn thân nhất của anh ấy. Đó là một trong những khoảnh khắc quan trọng nhất đối với cuộc đời cá nhân của Chúa Giêsu và đối với ba môn đệ, nhưng nó cũng có thể trở thành một khoảnh khắc đối với tất cả những ai tham gia vào cùng cuộc leo núi này.

താബോർ പർവതത്തിൽ കർത്താവിൻ്റെ രൂപാന്തരീകരണ തിരുനാൾ

സുവിശേഷം (Mk 9,2-10)

ആ സമയത്ത്, യേശു പത്രോസിനെയും ജെയിംസിനെയും യോഹന്നാനെയും കൂട്ടിക്കൊണ്ടുപോയി, ഒറ്റയ്‌ക്ക്, ഒറ്റയ്‌ക്ക് ഒരു ഉയർന്ന പർവതത്തിലേക്ക് നയിച്ചു. അവൻ അവരുടെ മുമ്പിൽ രൂപാന്തരപ്പെട്ടു, അവൻ്റെ വസ്ത്രങ്ങൾ മിന്നുന്ന, വളരെ വെളുത്തതായിത്തീർന്നു: ഭൂമിയിലെ ഒരു മുഴുക്കാരനും അവയെ ഇത്ര വെളുപ്പിക്കാൻ കഴിയില്ല. അപ്പോൾ ഏലിയാവ് അവർക്കു മോശയോടുകൂടെ പ്രത്യക്ഷനായി, അവർ യേശുവിനോടു സംസാരിച്ചുകൊണ്ടിരുന്നു, പത്രൊസ് യേശുവിനോടു പറഞ്ഞു: റബ്ബീ, ഞങ്ങൾ ഇവിടെ ഇരിക്കുന്നതു നല്ലതു; നമുക്ക് മൂന്ന് കൂടാരങ്ങൾ ഉണ്ടാക്കാം, ഒന്ന് നിനക്കും ഒന്ന് മോശയ്ക്കും ഒന്ന് ഏലിയായ്ക്കും. സത്യത്തിൽ എന്ത് പറയണമെന്ന് അവനറിയില്ല, കാരണം അവർ പേടിച്ചു. ഒരു മേഘം വന്ന് അവരെ നിഴൽ കൊണ്ട് മൂടുകയും മേഘത്തിൽ നിന്ന് ഒരു ശബ്ദം പുറപ്പെടുവിക്കുകയും ചെയ്തു: "ഇവൻ എൻ്റെ പ്രിയപ്പെട്ട പുത്രനാണ്: ഇവനെ ശ്രദ്ധിക്കൂ!". പെട്ടെന്ന്, ചുറ്റും നോക്കിയപ്പോൾ, തങ്ങളോടൊപ്പം യേശു മാത്രമല്ലാതെ മറ്റാരെയും കണ്ടില്ല. അവർ മലയിൽനിന്നു ഇറങ്ങിവരുമ്പോൾ മനുഷ്യപുത്രൻ മരിച്ചവരിൽ നിന്നു ഉയിർത്തെഴുന്നേറ്റ ശേഷമല്ലാതെ തങ്ങൾ കണ്ടതു ആരോടും പറയരുതെന്നു അവൻ അവരോടു കല്പിച്ചു. മരിച്ചവരിൽ നിന്ന് ഉയിർത്തെഴുന്നേൽക്കുക എന്നതിൻ്റെ അർത്ഥമെന്താണെന്ന് അവർ ആശ്ചര്യപ്പെട്ടു, ഈ കാര്യം പരസ്പരം സൂക്ഷിച്ചു.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

രൂപാന്തരീകരണത്തിൻ്റെ പർവ്വതം, തുടർന്നുള്ള പാരമ്പര്യം താബോറുമായി താദാത്മ്യം പ്രാപിക്കും, ഓരോ ആത്മീയ യാത്രയുടെയും പ്രതിച്ഛായയായി നിലകൊള്ളുന്നു. ഏറ്റവും അടുത്ത മൂന്ന് ശിഷ്യന്മാരോട് ചെയ്തതുപോലെ, നമ്മെയും തന്നോടൊപ്പം പർവതത്തിലേക്ക് കൊണ്ടുപോകാൻ യേശു നമ്മെയും വിളിക്കുന്നത് നമുക്ക് സങ്കൽപ്പിക്കാൻ കഴിയും. മുഖത്തെയും ശരീരത്തെയും വസ്ത്രങ്ങളെയും പോലും രൂപാന്തരപ്പെടുത്തുന്ന തരത്തിൽ ആഴത്തിലുള്ള അനുഭവം. ചില വ്യാഖ്യാതാക്കൾ അഭിപ്രായപ്പെടുന്നത് ഈ കഥ യേശുവിനെ ആദ്യമായും പ്രധാനമായും ഉൾപ്പെട്ട ഒരു ആത്മീയാനുഭവം വിവരിക്കുന്നു: അവനിൽ രൂപാന്തരം വരുത്തിയ ഒരു സ്വർഗ്ഗീയ ദർശനം. യേശുവിൻ്റെ ആത്മീയ ജീവിതത്തെ കൂടുതൽ പൂർണ്ണമായി മനസ്സിലാക്കാൻ നമ്മെ അനുവദിക്കുന്ന ഒരു സിദ്ധാന്തമാണിത്, സുവിശേഷം തന്നെ കുറിക്കുന്നതുപോലെ, അവനും സ്വന്തമായ ഒരു ആത്മീയ യാത്ര ഉണ്ടായിരുന്നുവെന്ന് ചിലപ്പോൾ നാം മറക്കുന്നു: "അവൻ ജ്ഞാനത്തിലും പ്രായത്തിലും കൃപയിലും വളർന്നു". പിതാവിൻ്റെ ഹിതം എന്താണെന്നതിനെക്കുറിച്ചുള്ള ആകുലതകളും ഉത്കണ്ഠകളും ഉണ്ടായിരുന്നതുപോലെ (ഗെത്സെമനെയും കുരിശും ഏറ്റവും നാടകീയമായ നിമിഷങ്ങളാണ്) തൻ്റെ അജപാലന ശുശ്രൂഷയുടെ ഫലങ്ങളിൽ അവനിൽ സന്തോഷത്തിന് ഒരു കുറവും ഉണ്ടായിരുന്നില്ല. ചുരുക്കത്തിൽ, യേശുവിനെ സംബന്ധിച്ചിടത്തോളം എല്ലാം പ്രവചിക്കാവുന്നതും ആസൂത്രിതവുമായിരുന്നില്ല. ഒരു യാത്രയുടെ പ്രയത്നവും സന്തോഷവും അവനും അനുഭവിച്ചറിഞ്ഞു. അബ്രഹാമിനും പിന്നെ മോശയ്ക്കും ഏലിയായ്ക്കും എല്ലാ വിശ്വാസികൾക്കും എന്നപോലെ അവനുവേണ്ടിയും മലകയറൽ ഉണ്ടായിരുന്നു. പിതാവിൻ്റെ അടുത്തേക്ക് "ആരോഹണം" ചെയ്യേണ്ടതിൻ്റെ ആവശ്യകത യേശുവിനും തോന്നി എന്ന് പറയണം. പിതാവുമായുള്ള സംസർഗ്ഗം അവൻ്റെ സത്ത, അവൻ്റെ മുഴുവൻ ജീവിതവും, അവൻ്റെ ദിവസങ്ങളുടെ അപ്പവും, അവൻ്റെ ദൗത്യത്തിൻ്റെ സാരാംശവും, അവൻ ആയിരുന്നതും ചെയ്തതുമായ എല്ലാറ്റിൻ്റെയും ഹൃദയമായിരുന്നു എന്നത് സത്യമാണ്; പക്ഷേ, ഒരുപക്ഷേ അവനും ഈ അടുത്ത ബന്ധം അതിൻ്റെ പൂർണതയിൽ ഉയർന്നുവന്ന നിമിഷങ്ങൾ ആവശ്യമായിരുന്നു. ശിഷ്യന്മാർക്ക് തീർച്ചയായും അത് ആവശ്യമായിരുന്നു. ശരി, താബോർ, "അവനുമായി സംവദിച്ച" മോശയുടെയും ഏലിയാവിൻ്റെയും സാന്നിധ്യം തെളിയിക്കുന്നതുപോലെ, സുവിശേഷം ഇസ്രായേൽ ജനതയുടെ മുഴുവൻ ചരിത്ര കഥകളിലേക്കും വ്യാപിക്കുന്ന കൂട്ടായ്മയുടെ ഈ അവിഭാജ്യ നിമിഷങ്ങളിൽ ഒന്നാണ്. യേശു ഈ അനുഭവം മാത്രം ജീവിച്ചില്ല; അതിൽ അവൻ്റെ ഏറ്റവും അടുത്ത മൂന്ന് സുഹൃത്തുക്കളും ഉൾപ്പെടുന്നു. യേശുവിൻ്റെയും മൂന്ന് ശിഷ്യന്മാരുടെയും വ്യക്തിജീവിതത്തിലെ ഏറ്റവും പ്രധാനപ്പെട്ട നിമിഷങ്ങളിൽ ഒന്നായിരുന്നു ഇത്, എന്നാൽ ഈ മലകയറ്റത്തിൽ ഏർപ്പെടുന്ന എല്ലാവർക്കും ഇത് ഒന്നായി മാറും.

Ememme nnwogha nke Onye-nwe n’Ugwu Tabor

Oziọma (Mk 9:2-10)

N'oge ahụ, Jizọs kpọọrọ Pita, Jems na Jọn, duru ha gbagoo n'ugwu dị elu naanị ya. ewe nwogharia n'iru ha, uwe-ya we nwua nke-uku, nācha kwa ọcha nke-uku: ọ dighi onye nājuju afọ nke puru ime ha ka ha di ọcha otú a. Elaija we me ka ha hu Ya anya, ya na Moses, ha we nākparita uka, Pita we si Jisus, Rabai, ọ di nma ka ayi nọ n'ebe a; ka anyị rụọ ụlọ ndò atọ, otu maka gị, otu maka Mozis, otu maka Ịlaịja. N’ezie, ọ maghị ihe ọ ga-ekwu, n’ihi na ụjọ tụrụ ha. Otu ígwé ojii bịara wee kpuchie ha na onyinyo ya na olu si n'ígwé ojii ahụ pụta: "Nke a bụ Ọkpara m hụrụ n'anya: gee ya ntị!". Na mberede, legharịa anya gburugburu, ha ahụghịkwa onye ọ bụla ma e wezụga nanị Jizọs ka ya na ha nọ. Ma mb͕e ha nēsi n'ugwu nārida, O nyere ha iwu ka ha ghara igwa onye ọ bula ihe ha huru, ma-ọbughi mb͕e Nwa nke madu mere ka o si na ndi nwuru anwu bilie. Ha we debe okwu ahu n'etiti onwe-ha, nāju kwa ihe ọ bu isi na ndi nwuru anwu bilie.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Ugwu nke nnwogha, nke ọdịnala ga-esote ga-ejikọta na Tabor, na-eguzo dị ka ihe oyiyi nke njem ime mmụọ ọ bụla. Anyị nwere ike iche n'echiche na Jizọs na-akpọkwa anyị ka anyị na ya gaa n'ugwu, dị ka o mere ndị na-eso ụzọ atọ kacha nso, ka anyị na ya dịrị ndụ n'ahụmahụ nke mmekọrịta chiri anya na Nna; ahụmahụ dị omimi nke na ọ na-agbanwe ihu, ahụ na ọbụna uwe. Ụfọdụ ndị na-akọwa nkọwa na-atụ aro na akụkọ ahụ na-akọ ahụmahụ ime mmụọ nke metụtara Jisọs nke mbụ: ọhụụ eluigwe nke mere mgbanwe n’ime ya. Ọ bụ echiche nke na-enye anyị ohere ịghọta nke ọma ndụ ime mmụọ nke Jizọs.Mgbe ụfọdụ anyị na-echefu na ya onwe ya nwekwara njem ime mmụọ nke ya, dịka Oziọma n'onwe ya na-ekwu: "O tolitere n'amamihe na ọgbọ na amara". Ihe ịrụ ụka adịghị ya na ọ dịghị enwe ọṅụ ọ bụla n’ime ya maka mkpụrụ nke ozi nke ọzụzụ atụrụ ya, dị nnọọ ka e nwekwara nchegbu na nchegbu banyere ihe Nna chọrọ (Gethsemane na obe bụ ndị kasị dị ịrịba ama oge). Na nkenke, maka Jizọs ihe niile abụghị amụma na atụmatụ. Ya onwe ya nwetara mgbalị na ọṅụ nke njem. E nwekwara nrịgo ugwu ahụ maka ya, dị ka ọ dịịrị Ebreham na nke Mozis, maka Ịlaịja na ndị kwere ekwe ọ bụla. Ọ bụ                                          r    r   Jiss m rrgokwuru Nna, izute Ya. O bu ezie na nnweko nke ya na Nna bu nke ya, ndu ya dum, nri nke ubochi ya, isi ihe nke ozi ya, obi nke ihe nile o bu na eme; ma eleghị anya ọ chọkwara oge nke mmekọrịta chiri anya a pụtara n'uju. N'ezie, ọ dị ndị na-eso ụzọ ya mkpa. Ọfọn, Tabọ bụ otu n'ime oge oriri na ọṅụṅụ ndị a pụrụ iche nke Oziọma ahụ na-agbasa ruo n'akụkọ ihe mere eme nke ndị Izrel dum, dị ka ihe àmà na-egosi site n'ọnụnọ nke Mozis na Ịlaịja bụ ndị 'na ya kparịtara ụka'. Ọ bụghị naanị Jizọs ka ọ dị ndụ; o metụtakwara ndị enyi ya atọ bụ́ ezigbo mmadụ. Ọ bụ otu n'ime oge kachasị mkpa maka ndụ onwe onye nke Jizọs na maka ndị na-eso ụzọ atọ ahụ, ma ọ pụkwara ịghọ otu maka ndị niile na-etinye aka na otu ịrị elu a.