Vangelo (Mc 14,12-16.22-26) - Il primo giorno degli Àzzimi, quando si immolava la Pasqua, i discepoli dissero a Gesù: «Dove vuoi che andiamo a preparare, perché tu possa mangiare la Pasqua?». Allora mandò due dei suoi discepoli, dicendo loro: «Andate in città e vi verrà incontro un uomo con una brocca d’acqua; seguitelo. Là dove entrerà, dite al padrone di casa: “Il Maestro dice: Dov’è la mia stanza, in cui io possa mangiare la Pasqua con i miei discepoli?”. Egli vi mostrerà al piano superiore una grande sala, arredata e già pronta; lì preparate la cena per noi». I discepoli andarono e, entrati in città, trovarono come aveva detto loro e prepararono la Pasqua. Mentre mangiavano, prese il pane e recitò la benedizione, lo spezzò e lo diede loro, dicendo: «Prendete, questo è il mio corpo». Poi prese un calice e rese grazie, lo diede loro e ne bevvero tutti. E disse loro: «Questo è il mio sangue dell’alleanza, che è versato per molti. In verità io vi dico che non berrò mai più del frutto della vite fino al giorno in cui lo berrò nuovo, nel regno di Dio». Dopo aver cantato l’inno, uscirono verso il monte degli Ulivi.

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

Celebriamo oggi la festa del Corpus Domini. Fu istituita in un momento del cristianesimo europeo in cui molti mettevano in dubbio la presenza di Cristo nell’Eucaristia, svuotando così della sua forza la santa liturgia, cuore della vita cristiana. Con questa festa la Chiesa voleva sollecitare i suoi figli a scoprire il senso forte della presenza reale di Gesù tra i suoi anche nel pane e nel vino consacrati. La ripropone ogni anno perché tutti possiamo riscoprire il senso concreto dell’amore di Gesù. La lettura del Vangelo di Marco lega questa festa alla sua vera origine, a quell’ultima cena che Gesù volle celebrare con i suoi discepoli prima della sua passione. E la prima comunità cristiana comprese la centralità per la sua stessa vita delle parole che Gesù pronunciò in quella cena quando prese il pane e, distribuendolo a quei discepoli, disse loro: «Questo è il mio corpo» e porgendo a tutti il calice con il vino perché ne bevessero, disse: «Questo è il mio sangue». Le parole pronunciate da Gesù in quella cena – e che il sacerdote ripete sull’altare alla lettera – suggeriscono che Gesù non è presente in qualsiasi modo nel pane e nel vino consacrati. Egli è presente come un corpo “spezzato”, come un sangue “versato” per tutti; un corpo che non trattiene nulla per sé, un corpo che si fa pane e bevanda per nutrirci e dissetarci lungo tutta la nostra vita; un corpo che viene distribuito generosamente e gratuitamente: quel pane e quel vino non si comprano, non hanno prezzo. È un Corpo che ama e che dona la vita per gli altri. È il corpo dell’amore di Dio, il Corpo di Gesù che si dona totalmente, che non conosce avarizia, calcolo, risparmio. E insegna ai discepoli a volere bene sempre, a donare la loro vita per gli altri, come lui ha fatto e continua a fare. Quell’ostia consacrata è uno scandalo per noi che cerchiamo sempre di risparmiarci, per un mondo abituato a fare di tutto un mercato, per una società che non fa nulla gratuitamente. Quell’ostia è un insegnamento anche per la Chiesa perché sia una comunità che vive per la salvezza degli altri e non per conservare sé stessa.

Feast of the Body and Blood of Christ

Gospel (Mk 14,12-16.22-26)

On the first day of Unleavened Bread, when the Passover was sacrificed, the disciples said to Jesus: "Where do you want us to go to prepare, so that you can eat the Passover?". Then he sent two of his disciples, saying to them: «Go into the city and a man will meet you with a jug of water; follow him. Where he enters, say to the master of the house: "The Master says: Where is my room, where I can eat the Passover with my disciples?". He will show you a large room upstairs, furnished and ready; prepare dinner for us there." The disciples went and entered the city and found it as he had told them, and they prepared the Passover. While they were eating, he took bread and recited the blessing, broke it and gave it to them, saying: "Take, this is my body." Then he took a cup and gave thanks, gave it to them and they all drank from it. And he said to them, “This is my blood of the covenant, which is shed for many. Truly I say to you that I will never drink of the fruit of the vine again until the day when I drink it new in the kingdom of God." After singing the hymn, they went out towards the Mount of Olives.

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

Today we celebrate the feast of Corpus Domini. It was established at a time in European Christianity in which many questioned the presence of Christ in the Eucharist, thus emptying the holy liturgy, the heart of Christian life, of its strength. With this celebration the Church wanted to urge her children to discover the strong sense of the real presence of Jesus among her also in the consecrated bread and wine. He proposes it every year so that we can all rediscover the concrete meaning of Jesus' love. The reading of the Gospel of Mark links this celebration to its true origin, to that last supper that Jesus wanted to celebrate with his disciples before his passion. And the first Christian community understood the centrality for its own life of the words that Jesus pronounced at that dinner when he took the bread and, distributing it to those disciples, said to them: "This is my body" and offering the cup with the wine for them to drink, he said, "This is my blood." The words spoken by Jesus at that dinner – and which the priest repeats on the altar verbatim – suggest that Jesus is not present in any way in the consecrated bread and wine. He is present as a "broken" body, as a "shed" blood for everyone; a body that keeps nothing for itself, a body that becomes bread and drink to nourish and quench our thirst throughout our lives; a body that is distributed generously and freely: that bread and that wine cannot be bought, they have no price. He is a Body that loves and gives its life for others. It is the body of God's love, the Body of Jesus who gives himself totally, who knows no greed, calculation or savings. And he teaches his disciples to always love, to give their lives for others, as he did and continues to do. That consecrated host is a scandal for us who always try to save ourselves, for a world accustomed to making everything a market, for a society that does nothing for free. That host is also a teaching for the Church to be a community that lives for the salvation of others and not to preserve itself.

Fiesta del Cuerpo y Sangre de Cristo

Evangelio (Mc 14,12-16.22-26)

El primer día de los Ázimos, cuando se sacrificaba la Pascua, los discípulos dijeron a Jesús: "¿Dónde quieres que vayamos a preparar para que puedas comer la Pascua?". Entonces envió a dos de sus discípulos, diciéndoles: «Id a la ciudad, y os saldrá al encuentro un hombre con un cántaro de agua; SIGUELO. Dondequiera que entre, decid al dueño de la casa: "El Maestro dice: ¿Dónde está mi habitación, donde puedo comer la Pascua con mis discípulos?". Él os mostrará una gran habitación en el piso de arriba, amueblada y lista; Prepáranos la cena allí." Los discípulos fueron y entraron en la ciudad y la encontraron como les había dicho y prepararon la Pascua. Mientras comían, tomó pan y recitó la bendición, lo partió y se lo dio, diciendo: "Tomen, esto es mi cuerpo". Luego tomó una copa y dio gracias, se la dio y todos bebieron de ella. Y les dijo: «Esta es mi sangre del pacto, que por muchos es derramada. En verdad os digo que no volveré a beber del fruto de la vid hasta el día en que lo beba nuevo en el reino de Dios. Después de cantar el himno, salieron hacia el Monte de los Olivos.

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

Hoy celebramos la fiesta del Corpus Domini. Se estableció en un momento del cristianismo europeo en el que muchos cuestionaban la presencia de Cristo en la Eucaristía, vaciando así de fuerza la santa liturgia, corazón de la vida cristiana. Con esta celebración la Iglesia quiso animar a sus hijos a descubrir el fuerte sentido de la presencia real de Jesús entre sus seguidores también en el pan y el vino consagrados. Lo propone cada año para que todos podamos redescubrir el significado concreto del amor de Jesús. La lectura del Evangelio de Marcos vincula esta celebración a su verdadero origen, a aquella última cena que Jesús quiso celebrar con sus discípulos antes de su pasión. Y la primera comunidad cristiana comprendió la centralidad para su propia vida de las palabras que Jesús pronunció en aquella cena cuando tomó el pan y, distribuyéndolo entre aquellos discípulos, les dijo: "Esto es mi cuerpo" y ofreciéndoles la copa con la vino para que bebieran, dijo: "Esta es mi sangre". Las palabras pronunciadas por Jesús en esa cena –y que el sacerdote repite palabra por palabra en el altar– sugieren que Jesús no está presente de ninguna manera en el pan y el vino consagrados. Él está presente como cuerpo "quebrantado", como sangre "derramada" por todos; un cuerpo que no guarda nada para sí, un cuerpo que se hace pan y bebida para nutrir y saciar nuestra sed a lo largo de nuestra vida; un cuerpo que se reparte generosa y gratuitamente: ese pan y ese vino no se pueden comprar, no tienen precio. Es un Cuerpo que ama y da su vida por los demás. Es el cuerpo del amor de Dios, el Cuerpo de Jesús que se entrega totalmente, que no conoce la avaricia, el cálculo ni el ahorro. Y enseña a sus discípulos a amar siempre, a dar la vida por los demás, como él hizo y sigue haciendo. Esa hostia consagrada es un escándalo para nosotros que siempre intentamos salvarnos, para un mundo acostumbrado a hacer de todo un mercado, para una sociedad que no hace nada gratis. Esa hostia es también una enseñanza para que la Iglesia sea una comunidad que vive para la salvación de los demás y no para preservarse a sí misma.

Fête du Corps et du Sang du Christ

Évangile (Mc 14,12-16.22-26)

Le premier jour des Pains sans Levain, lorsque la Pâque était sacrifiée, les disciples dirent à Jésus : « Où veux-tu que nous allions préparer pour que tu puisses manger la Pâque ? Alors il envoya deux de ses disciples, leur disant : « Allez dans la ville et un homme vous rencontrera avec une cruche d'eau ; suis-le. Partout où il entre, dites au maître de la maison : « Le Maître dit : Où est ma chambre, où puis-je manger la Pâque avec mes disciples ? Il vous fera visiter une grande chambre à l'étage, meublée et prête ; préparez-nous le dîner là-bas. Les disciples allèrent et entrèrent dans la ville et la trouvèrent comme il le leur avait dit et préparèrent la Pâque. Pendant qu'ils mangeaient, il prit du pain et récita la bénédiction, le rompit et le leur donna en disant : « Prenez, ceci est mon corps. » Puis il prit une coupe et rendit grâce, il la leur donna et ils en burent tous. Et il leur dit : « Ceci est mon sang de l'alliance, qui est versé pour beaucoup. En vérité, je vous le dis, je ne boirai plus du fruit de la vigne jusqu'au jour où j'en boirai du nouveau dans le royaume de Dieu. Après avoir chanté l'hymne, ils sortirent vers le Mont des Oliviers.

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

Aujourd'hui, nous célébrons la fête du Corpus Domini. Elle a été créée à une époque dans le christianisme européen où beaucoup remettaient en question la présence du Christ dans l'Eucharistie, vidant ainsi la sainte liturgie, cœur de la vie chrétienne, de sa force. Avec cette célébration, l'Église a voulu encourager ses enfants à découvrir le sens fort de la présence réelle de Jésus parmi ses disciples, également dans le pain et le vin consacrés. Il la propose chaque année pour que nous puissions tous redécouvrir le sens concret de l'amour de Jésus. La lecture de l'Évangile de Marc relie cette célébration à sa véritable origine, à cette dernière Cène que Jésus voulait célébrer avec ses disciples avant sa passion. Et la première communauté chrétienne a compris le caractère central pour sa propre vie des paroles que Jésus prononçait lors de ce dîner lorsqu'il prit le pain et, le distribuant à ses disciples, il leur dit : « Ceci est mon corps » et offrant la coupe avec le du vin à boire, il dit : « Ceci est mon sang. » Les paroles prononcées par Jésus lors de ce dîner – et que le prêtre répète textuellement sur l'autel – suggèrent que Jésus n'est en aucune façon présent dans le pain et le vin consacrés. Il est présent comme un corps « brisé », comme un sang « versé » pour tous ; un corps qui ne garde rien pour lui, un corps qui devient pain et boisson pour nourrir et étancher notre soif tout au long de notre vie ; un corps qui se distribue généreusement et gratuitement : ce pain et ce vin ne s'achètent pas, ils n'ont pas de prix. C'est un Corps qui aime et donne sa vie pour les autres. C'est le corps de l'amour de Dieu, le Corps de Jésus qui se donne totalement, qui ne connaît ni l'avidité, ni le calcul, ni l'épargne. Et il enseigne à ses disciples à toujours aimer, à donner leur vie pour les autres, comme il l'a fait et continue de le faire. Cette hostie consacrée est un scandale pour nous qui cherchons toujours à nous sauver, pour un monde habitué à faire de tout un marché, pour une société qui ne fait rien gratuitement. Cette hostie est aussi un enseignement pour que l’Église soit une communauté qui vit pour le salut des autres et non pour se préserver.

Festa do Corpo e Sangue de Cristo

Evangelho (Mc 14,12-16.22-26)

No primeiro dia dos Pães Ázimos, quando foi sacrificada a Páscoa, os discípulos disseram a Jesus: «Onde queres que nos preparemos para que possas comer a Páscoa?». Então enviou dois dos seus discípulos, dizendo-lhes: «Ide à cidade e um homem vos encontrará com um jarro de água; Siga-o. Onde quer que ele entre, diga ao dono da casa: “O Mestre diz: Onde fica o meu quarto, onde posso comer a Páscoa com os meus discípulos?”. Ele lhe mostrará uma grande sala no andar de cima, mobiliada e pronta; prepare o jantar para nós lá." Os discípulos foram e entraram na cidade e encontraram tudo como ele lhes havia dito e prepararam a Páscoa. Enquanto comiam, ele pegou o pão e recitou a bênção, partiu-o e deu-lho, dizendo: “Tomai, isto é o meu corpo”. Então ele pegou um copo e deu graças, deu-o a eles e todos beberam dele. E ele lhes disse: «Este é o meu sangue da aliança, que é derramado por muitos. Em verdade vos digo que nunca mais beberei do fruto da videira, até o dia em que o beber novo no reino de Deus”. Depois de cantar o hino, saíram em direção ao Monte das Oliveiras.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

Hoje celebramos a festa de Corpus Domini. Foi estabelecido numa época do cristianismo europeu em que muitos questionavam a presença de Cristo na Eucaristia, esvaziando assim a santa liturgia, o coração da vida cristã, da sua força. Com esta celebração a Igreja quis encorajar os seus filhos a descobrir o forte sentido da presença real de Jesus entre os seus seguidores também no pão e no vinho consagrados. Ele a propõe todos os anos para que todos possamos redescobrir o significado concreto do amor de Jesus. A leitura do Evangelho de Marcos liga esta celebração à sua verdadeira origem, àquela última ceia que Jesus quis celebrar com os seus discípulos antes da sua paixão. E a primeira comunidade cristã compreendeu a centralidade para a sua própria vida das palavras que Jesus pronunciou naquele jantar, quando tomou o pão e, distribuindo-o àqueles discípulos, disse-lhes: “Isto é o meu corpo” e oferecendo o cálice com o vinho para eles beberem, ele disse: “Este é o meu sangue”. As palavras pronunciadas por Jesus naquele jantar – e que o sacerdote repete literalmente no altar – sugerem que Jesus não está de forma alguma presente no pão e no vinho consagrados. Ele está presente como corpo “quebrado”, como sangue “derramado” por todos; um corpo que não guarda nada para si, um corpo que se torna pão e bebida para nutrir e saciar a sede ao longo da vida; um corpo que se distribui generosa e livremente: que o pão e o vinho não se compram, não têm preço. É um Corpo que ama e dá a vida pelos outros. É o corpo do amor de Deus, o Corpo de Jesus que se doa totalmente, que não conhece ganância, cálculo ou poupança. E ensina os seus discípulos a amar sempre, a dar a vida pelos outros, como ele fez e continua a fazer. Aquela hóstia consagrada é um escândalo para nós que procuramos sempre salvar-nos, para um mundo habituado a fazer de tudo um mercado, para uma sociedade que nada faz de graça. Essa hóstia é também um ensinamento para que a Igreja seja uma comunidade que vive para a salvação dos outros e não para se preservar.

基督的身體和寶血盛宴

福音（可 14,12-16.22-26）

除酵節的第一天，也就是宰逾越節的筵席時，門徒對耶穌說：「你要我們去哪裡預備，好讓你吃逾越節的筵席呢？」。 然後他派了兩個門徒，對他們說：「進城去，會有一個人拿著一壺水來迎接你； 跟著他。 無論他進到哪裡，都要對主人說：「主人說：我的房間在哪裡，我可以在那裡和我的門徒一起吃逾越節的晚餐？」。 他會帶你參觀樓上的一間大房間，家具齊全，準備就緒。 在那裡給我們準備晚餐。” 門徒就進了城，所遇見的正如他所說的，就預備了逾越節的筵席。 他們吃飯的時候，他拿起麵包，念了祝福，掰開遞給他們，說：“拿著，這是我的身體。” 然後他拿起杯來，祝謝了，遞給他們，他們都喝了。 他對他們說：「這是我為立約而流的血。 我實在告訴你們，我再也不會喝葡萄樹的果子了，直到我在神的國裡喝新酒的那一天。” 唱完讚美詩後，他們就向橄欖山走去。

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

今天我們慶祝聖體節。 它是在歐洲基督教的某個時期建立的，當時許多人質疑基督在聖體聖事中的存在，從而清空了作為基督徒生活核心的神聖禮儀的力量。 透過這次慶祝活動，教會希望鼓勵孩子們在祝聖的麵包和酒中發現耶穌在祂的追隨者中真實存在的強烈感覺。 他每年都會提出這一點，以便我們都能重新發現耶穌之愛的具體含義。閱讀《馬可福音》，將這個慶祝活動與其真正的起源聯繫起來，與耶穌在受難前想要與門徒一起慶祝的最後的晚餐連結起來。 第一個基督教團體明白耶穌在那次晚餐上宣布的話語對其自身生命的中心地位，當時他拿起麵包，將其分發給那些門徒，對他們說：“這是我的身體”，並把杯子和聖杯一起遞上。他說：“這是我的血。” 耶穌在那次晚餐上所說的話——以及牧師在祭壇上逐字重複的話——表明耶穌沒有以任何方式出現在祝聖的麵包和酒中。 祂以「破碎」的身體、為所有人「流淌」的血的形式出現。 一個不為自己保留任何東西的身體，一個成為我們一生中滋養和解渴的麵包和飲料的身體； 一個慷慨而自由分配的身體：麵包和酒買不到，它們沒有價格。 它是一個愛他人並為他人獻出生命的身體。 這是天主之愛的身體，是完全奉獻自己的耶穌的身體，他不知道貪婪、算計或儲蓄。 他教導弟子們要永遠去愛，為他人獻出生命，就像他所做的並將繼續做的那樣。 對於我們這個總是試圖拯救自己的人來說，對於一個習慣於將一切都變成市場的世界來說，對於一個不做任何事情都是免費的社會來說，這位神聖的主人是一個醜聞。 這位東道主也教導教會要成為一個為了拯救他人而不是為了保護自己而生活的團體。

Праздник Тела и Крови Христовых

Евангелие (Мк 14,12-16,22-26)

В первый день Опресноков, когда приносилась Пасха, ученики сказали Иисусу: «Где хочешь, чтобы мы пошли приготовить, чтобы Тебе можно было съесть Пасху?». Тогда он послал двух своих учеников, сказав им: «Идите в город, и встретит вас человек с кувшином воды; Следуй за ним. Куда бы он ни вошел, скажи хозяину дома: «Учитель говорит: где моя комната, где я могу есть пасху с учениками моими?». Он покажет вам большую комнату наверху, меблированную и готовую; приготовь нам там ужин». Ученики пошли и вошли в город, и нашли его так, как он сказал им, и приготовили Пасху. Пока они ели, он взял хлеб и произнес благословение, преломил его и дал им, сказав: «Возьмите, это тело Мое». Затем он взял чашу и возблагодарил, дал им, и они все пили из нее. И сказал им: «Это моя кровь завета, которая пролита за многих. Истинно говорю вам: никогда больше не буду пить от плода виноградного до того дня, пока не буду пить новое в Царствии Божием». Пропев гимн, они вышли к Елеонской горе.

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Сегодня мы отмечаем праздник Тела Господня. Оно было установлено в то время в европейском христианстве, когда многие подвергали сомнению присутствие Христа в Евхаристии, тем самым лишая святую литургию, сердце христианской жизни, ее силы. Этим празднованием Церковь хотела побудить своих детей открыть для себя сильное ощущение реального присутствия Иисуса среди его последователей, в том числе в освященном хлебе и вине. Он предлагает его каждый год, чтобы мы все могли заново открыть для себя конкретный смысл любви Иисуса.Чтение Евангелия от Марка связывает это празднование с его истинным происхождением, с той последней вечерей, которую Иисус хотел отпраздновать со своими учениками перед своей страстью. И первая христианская община поняла центральное значение для своей жизни слов, которые Иисус произнес на том обеде, когда взял хлеб и, раздавая его тем ученикам, сказал им: «Это тело Моё» и предложил чашу с вина, чтобы они пили, он сказал: «Это кровь Моя». Слова, сказанные Иисусом на этом ужине – и которые священник дословно повторяет на алтаре – предполагают, что Иисус никоим образом не присутствует в освященных хлебе и вине. Он присутствует как «разбитое» тело, как «пролитая» кровь за всех; тело, которое ничего не оставляет себе, тело, которое становится хлебом и питьем, чтобы питать и утолять нашу жажду на протяжении всей нашей жизни; тело, которое раздается щедро и щедро: тот хлеб и то вино нельзя купить, они не имеют цены. Это Тело, которое любит и отдает свою жизнь за других. Это Тело Божьей любви, Тело Иисуса, который полностью отдает Себя, не знает жадности, расчетов и сбережений. И он учит своих учеников всегда любить, отдавать жизнь за других, как это делал и продолжает делать он. Этот посвященный хозяин — позор для нас, всегда пытающихся спасти себя, для мира, привыкшего все превращать в рынок, для общества, которое ничего не делает бесплатно. Это воинство также является для Церкви учением о том, что она должна быть сообществом, живущим ради спасения других, а не для сохранения себя.

キリストの体と血の祝日

福音 (マルコ 14,12-16.22-26)

種なしパンの初日、過越のいけにえが捧げられたとき、弟子たちはイエスに、「過越の食事を食べられるように、どこに行って準備をしてほしいですか？」と言いました。 それから彼は二人の弟子を遣わしてこう言いました。 彼についていく。 彼がどこに入っても、家の主人にこう言いなさい。「主人はこう言います、私の部屋はどこですか、弟子たちと一緒に過越の食事を食べられる場所はどこですか？」。 彼は、家具と準備が整った上の階の大きな部屋を案内します。 そこで私たちのために夕食を準備してください。」 弟子たちは行って町に入ると、イエスが言われたとおりに町が見つかり、過越の祭りの準備ができました。 彼らが食事をしている間、イエスはパンを取り祝福の言葉を唱え、それを裂いて彼らに与え、「取ってください、これは私の体です」と言いました。 それから彼は杯を取り、感謝の意を表し、それを彼らに渡し、彼らは皆それを飲みました。 そして彼は彼らに言った、「これは多くの人のために流される、私の契約の血です。 真実に言いますが、神の国で新しく飲むその日まで、私は二度とブドウの実を飲みません。」 賛美歌を歌った後、彼らはオリーブ山に向かって出発しました。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

今日私たちはコルパス・ドミニの祝日を祝います。 この制度は、ヨーロッパのキリスト教において、多くの人が聖体におけるキリストの臨在に疑問を抱き、キリスト教生活の中心である聖なる典礼の力を空にさせていた時代に確立されました。 この祝賀会で教会は、奉献されたパンとぶどう酒の中にもあって、信者たちの間でイエスが実際に臨在しているという強い感覚を子供たちに発見するよう奨励したいと考えました。 イエスの愛の具体的な意味を私たち全員が再発見できるように、彼は毎年この祭典を提案しています。マルコの福音書を読むと、この祝賀行事がその本当の起源、つまりイエスが受難の前に弟子たちと祝いたかった最後の晩餐と結びついています。 そして、最初のキリスト教共同体は、その晩餐会でイエスがパンを取り、それを弟子たちに配りながら、「これはわたしの体だ」と杯を差し出したときに発した言葉が、自らの人生にとって中心的なものであることを理解した。彼らにワインを飲ませたとき、彼は「これは私の血です」と言いました。 その晩餐会でイエスが語った言葉、そして祭司が祭壇上で一言一句繰り返した言葉は、奉献されたパンとぶどう酒の中にイエスが決して存在していないことを示唆しています。 彼は「壊れた」体として、すべての人のために「流された」血として存在します。 自分自身のために何も持たない体、生涯を通じて栄養を与え渇きを潤すパンと飲み物となる体。 寛大かつ自由に分配される体。パンやワインは買えず、値段もありません。 それは、他者を愛し、他者のために自分の命を捧げる体です。 それは神の愛の体であり、貪欲や打算や貯蓄を全く知らず、自分自身を完全に捧げるイエスの体です。 そして彼は弟子たちに、彼がこれまで、そしてこれからもそうしてきたように、常に愛し、他人のために自分の命を捧げるよう教えています。 その奉献されたホストは、常に自分自身を救おうとする私たちにとって、あらゆるものを市場にすることに慣れている世界にとって、何も無料ではない社会にとって、スキャンダルです。 このホストは、教会が自分自身を守ることではなく、他者の救いのために生きる共同体であるという教えでもあります。

그리스도의 성체 성혈 축일

복음 (막 14:12-16.22-26)

무교절의 첫날 곧 유월절 양을 잡는 날에 제자들이 예수께 여짜오되 우리가 어디로 가서 유월절 음식을 잡수실 것을 예비하기를 원하시나이까. 그런 다음 그분은 제자 중 두 명을 보내시며 이렇게 말씀하셨습니다. “도시로 들어가십시오. 그러면 물 한 병을 가지고 있는 사람이 여러분을 맞이할 것입니다. 그를 따라가세요. 그가 들어가는 곳마다 집주인에게 이렇게 말하십시오. "스승님이 말씀하시기를, 내가 제자들과 함께 유월절 음식을 먹을 내 방이 어디 있느냐?" 그는 위층에 가구가 비치되어 준비되어 있는 큰 방을 보여줄 것입니다. 거기서 우리를 위해 저녁을 준비해주세요." 제자들이 가서 그 성에 들어가 예수께서 하시던 말씀대로 만나 유월절을 예비하시니라. 그들이 먹을 때에 예수께서는 빵을 가져다가 축복의 말씀을 하시고 떼어 그들에게 주시며 말씀하셨습니다. “받아라. 이것은 내 몸이다.” 그리고 잔을 들어 감사를 드리신 다음 그들에게 주시니, 모두가 그것을 마셨습니다. 그리고 그는 그들에게 이렇게 말했습니다. “이것은 많은 사람을 위해 흘리는 나의 피 곧 언약의 피입니다. 진실로 너희에게 이르노니 내가 포도나무에서 난 것을 하나님 나라에서 새 것으로 마시는 날까지 다시는 마시지 아니하리라 하시니라” 찬송을 부른 뒤 그들은 감람산을 향해 나갔습니다.

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

오늘 우리는 성체 성체 축일을 지냅니다. 이 교리는 많은 사람들이 성찬례 안에 그리스도가 현존하는지에 대해 의문을 제기하여 그리스도인 생활의 핵심인 거룩한 전례의 힘을 텅 비게 했던 유럽 기독교 시대에 확립되었습니다. 이 축하 행사를 통해 교회는 축성된 빵과 포도주 안에서도 제자들 사이에서 예수님께서 실제로 현존하신다는 강한 느낌을 자녀들이 발견하도록 격려하고 싶었습니다. 그분께서는 우리 모두가 예수님 사랑의 구체적인 의미를 재발견할 수 있도록 매년 이를 제안하십니다.마가복음을 읽으면서 이 기념식을 그 참된 기원, 예수님께서 수난 전에 제자들과 함께 거행하고 싶었던 최후의 만찬과 연결시킵니다. 그리고 최초의 그리스도교 공동체는 예수께서 그 만찬에서 빵을 들어서 제자들에게 나누어 주시며 “이것은 내 몸이다”라고 말씀하시고 잔을 성찬과 함께 바치시면서 하신 말씀이 자기 삶의 중심임을 이해했습니다. 포도주를 마시게 하시고 이르시되 이것은 내 피니라 하시니라 그 만찬에서 예수님께서 하신 말씀과 제사장이 제단에서 그대로 반복하는 말씀은 예수님께서 축성된 빵과 포도주 안에 어떤 식으로든 현존하시지 않는다는 것을 암시합니다. 그분은 모든 사람을 위한 “흘러진” 피로서 “부러진” 몸으로 현존하십니다. 자기 자신을 위해서는 아무것도 갖지 않는 몸, 우리 삶 전체에 걸쳐 우리의 갈증을 해소하고 영양분을 공급하기 위해 빵과 음료가 되는 몸입니다. 관대하고 자유롭게 분배되는 몸입니다. 빵과 포도주는 살 수 없고 값도 없습니다. 그것은 다른 사람을 사랑하고 자신의 생명을 바치는 몸입니다. 하나님의 사랑의 몸, 자기 자신을 온전히 내어 주시고 탐욕과 계산과 절약을 아시는 예수님의 몸입니다. 그리고 그분은 제자들에게 자신이 그랬고 지금도 그러하신 것처럼 항상 사랑하고 다른 사람을 위해 목숨을 바치라고 가르치십니다. 그 축성된 성체는 항상 우리 자신을 구하려고 노력하는 우리에게, 모든 것을 시장으로 삼는 데 익숙한 세상에게, 공짜는 아무것도 없는 사회에 있어서 스캔들입니다. 그 주인은 또한 교회가 자신을 보존하는 것이 아니라 다른 사람의 구원을 위해 사는 공동체가 되라는 가르침이기도 합니다.

عيد جسد ودم المسيح

الإنجيل (مرقس 14، 12 – 16، 22 – 26)

في اليوم الأول من الفطير، عندما ذبح الفصح، قال التلاميذ ليسوع: "أين تريد أن نذهب لنعد لتأكل الفصح؟". فأرسل اثنين من تلاميذه قائلاً لهما: «اذهبا إلى المدينة فيستقبلكما إنسان ومعه جرة ماء. اتبعه. وحيثما يدخل فقولا لرب البيت: "السيد يقول: أين غرفتي حيث آكل الفصح مع تلاميذي؟". سوف يريك غرفة كبيرة في الطابق العلوي، مفروشة وجاهزة؛ أعد لنا العشاء هناك." فمضى التلاميذ ودخلوا المدينة ووجدوها كما قال لهم وأعد الفصح. وبينما هم يأكلون، أخذ خبزًا وبارك وكسر وأعطاهم قائلاً: "خذوا هذا هو جسدي". ثم أخذ القدح فشكر، وناولهم فشربوا منه كلهم. فقال لهم: «هذا هو دمي الذي للعهد، الذي يُسفك من أجل كثيرين. الحق أقول لكم: إني لا أشرب من نتاج الكرمة بعد إلى اليوم الذي أشربه جديداً في ملكوت الله». وبعد أن رنموا الترنيمة خرجوا نحو جبل الزيتون.

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

نحتفل اليوم بعيد جسد الرب. وقد تأسست في وقت في المسيحية الأوروبية شكك فيه كثيرون في وجود المسيح في القربان المقدس، مما أفرغ الليتورجيا المقدسة، قلب الحياة المسيحية، من قوتها. بهذا الاحتفال أرادت الكنيسة أن تشجع أبنائها على اكتشاف المعنى القوي لحضور يسوع الحقيقي بين أتباعه أيضًا في الخبز والخمر المقدسين. وهو يقترحه كل عام حتى نتمكن جميعًا من إعادة اكتشاف المعنى الملموس لمحبة يسوع.إن قراءة إنجيل مرقس تربط هذا الاحتفال بأصله الحقيقي، بالعشاء الأخير الذي أراد يسوع أن يحتفل به مع تلاميذه قبل آلامه. وفهمت الجماعة المسيحية الأولى مركزية حياتها الخاصة الكلمات التي نطق بها يسوع في ذلك العشاء عندما أخذ الخبز ووزعه على هؤلاء التلاميذ وقال لهم: "هذا هو جسدي" وقدم الكأس مع الخبز. ليشربوا خمرا، فقال: «هذا هو دمي». إن الكلمات التي قالها يسوع في ذلك العشاء – والتي رددها الكاهن حرفياً على المذبح – تشير إلى أن يسوع غير حاضر بأي شكل من الأشكال في الخبز والخمر المقدسين. إنه حاضر كجسد "مكسور"، كدم "مسفوك" للجميع؛ جسد لا يحتفظ بشيء لنفسه، جسد يصير خبزًا وشرابًا لتغذية وإرواء عطشنا طوال حياتنا؛ جسد يتم توزيعه بسخاء ومجانًا: هذا الخبز وهذا الخمر لا يمكن شراؤهما، ليس لهما ثمن. إنه جسد يحب الآخرين ويبذل حياته من أجلهم. إنه جسد محبة الله، جسد يسوع الذي يبذل نفسه بالكلية، والذي لا يعرف جشعًا أو حسابًا أو خلاصًا. وهو يعلم تلاميذه أن يحبوا دائمًا وأن يبذلوا حياتهم من أجل الآخرين، كما فعل وما زال يفعل. إن هذا المضيف المكرّس هو فضيحة لنا نحن الذين نحاول دائمًا إنقاذ أنفسنا، لعالم اعتاد أن يجعل كل شيء سوقًا، لمجتمع لا يفعل شيئًا مجانًا. وهذا القربان هو أيضًا تعليم للكنيسة أن تكون جماعة تعيش لخلاص الآخرين، وليس للحفاظ على نفسها.

मसीह के शरीर और रक्त का पर्व

सुसमाचार (मार्क 14,12-16.22-26)

अखमीरी रोटी के पहले दिन, जब फसह का बलिदान दिया गया था, शिष्यों ने यीशु से कहा: "आप कहां चाहते हैं कि हम तैयारी करने के लिए कहां जाएं ताकि आप फसह खा सकें?" तब उस ने अपने चेलों में से दो को यह कहकर भेजा, कि नगर में जाओ, और एक मनुष्य पानी का घड़ा लिए हुए तुम्हें मिलेगा; उसका पीछा। जहाँ भी वह प्रवेश करे, उस घर के स्वामी से कहो: "स्वामी कहता है: मेरा कमरा कहाँ है, जहाँ मैं अपने शिष्यों के साथ फसह खा सकूँ?" वह तुम्हें ऊपर की मंजिल पर सुसज्जित और तैयार एक बड़ा कमरा दिखायेगा; वहाँ हमारे लिए रात का खाना तैयार करो।" चेलों ने जाकर नगर में प्रवेश किया, और जैसा उस ने उन से कहा या, वैसा ही पाया, और फसह तैयार किया। जब वे खा रहे थे, तो उस ने रोटी ली, और आशीर्वाद मांगकर तोड़ी, और उन्हें देकर कहा, लो, यह मेरी देह है। तब उस ने कटोरा लेकर धन्यवाद किया, और उन्हें दिया, और उन सब ने उस में से पीया। और उसने उनसे कहा: “यह वाचा का मेरा खून है, जो बहुतों के लिए बहाया गया है।” मैं तुम से सच कहता हूं, कि मैं दाख का रस तब तक कभी न पीऊंगा जब तक परमेश्वर के राज्य में नया न पीऊं। भजन गाने के बाद, वे जैतून पर्वत की ओर निकल गये।

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

आज हम कॉर्पस डोमिनी का पर्व मनाते हैं। यह यूरोपीय ईसाई धर्म में ऐसे समय में स्थापित किया गया था जब कई लोगों ने यूचरिस्ट में ईसा मसीह की उपस्थिति पर सवाल उठाया था, इस प्रकार पवित्र धर्मविधि, ईसाई जीवन का हृदय, इसकी ताकत को खो दिया था। इस उत्सव के साथ चर्च अपने बच्चों को पवित्र रोटी और शराब में भी अपने अनुयायियों के बीच यीशु की वास्तविक उपस्थिति की मजबूत भावना की खोज करने के लिए प्रोत्साहित करना चाहता था। वह इसे हर साल प्रस्तावित करता है ताकि हम सभी यीशु के प्रेम के ठोस अर्थ को फिर से खोज सकें। मार्क के सुसमाचार का पाठ इस उत्सव को इसके वास्तविक मूल से जोड़ता है, उस अंतिम भोज से जिसे यीशु अपने जुनून से पहले अपने शिष्यों के साथ मनाना चाहते थे। और पहले ईसाई समुदाय ने अपने स्वयं के जीवन के लिए उन शब्दों की केंद्रीयता को समझा जो यीशु ने उस रात्रि भोज में कहे थे जब उन्होंने रोटी ली और इसे उन शिष्यों को वितरित करते हुए उनसे कहा: "यह मेरा शरीर है" और साथ में कटोरा पेश किया उनके पीने के लिये दाखमधु पर उस ने कहा, यह मेरा लोहू है। उस रात्रिभोज में यीशु द्वारा बोले गए शब्द - और जिन्हें पुजारी वेदी पर शब्दशः दोहराता है - सुझाव देते हैं कि यीशु किसी भी तरह से पवित्र रोटी और शराब में मौजूद नहीं हैं। वह एक "टूटे हुए" शरीर के रूप में, सभी के लिए "बहाए" रक्त के रूप में मौजूद है; एक ऐसा शरीर जो अपने लिए कुछ भी नहीं रखता, एक ऐसा शरीर जो हमारे जीवन भर पोषण और हमारी प्यास बुझाने के लिए रोटी और पेय बन जाता है; एक शरीर जो उदारतापूर्वक और स्वतंत्र रूप से वितरित किया जाता है: वह रोटी और वह शराब खरीदी नहीं जा सकती, उनकी कोई कीमत नहीं है। यह एक ऐसा शरीर है जो दूसरों से प्यार करता है और उनके लिए अपना जीवन देता है। यह ईश्वर के प्रेम का शरीर है, यीशु का शरीर है जो खुद को पूरी तरह से समर्पित कर देता है, जो कोई लालच, हिसाब-किताब या बचत नहीं जानता। और वह अपने शिष्यों को हमेशा प्यार करना, दूसरों के लिए अपना जीवन देना सिखाते हैं, जैसा उन्होंने किया और आगे भी करते रहेंगे। वह समर्पित मेज़बान हम लोगों के लिए एक घोटाला है जो हमेशा खुद को बचाने की कोशिश करते हैं, उस दुनिया के लिए जो हर चीज को बाजार बनाने की आदी है, ऐसे समाज के लिए जो मुफ्त में कुछ भी नहीं करता है। वह मेज़बान चर्च के लिए एक ऐसा समुदाय होने की शिक्षा भी है जो दूसरों के उद्धार के लिए जीता है न कि खुद को बचाने के लिए।

Święto Ciała i Krwi Chrystusa

Ewangelia (Mk 14,12-16,22-26)

W pierwszy dzień Przaśników, kiedy składano ofiarę Paschy, uczniowie zapytali Jezusa: „Gdzie chcesz, żebyśmy poszli przygotować, abyś mógł spożyć Paschę?”. Następnie wysłał dwóch swoich uczniów z poleceniem do nich: «Idźcie do miasta, a spotka was człowiek z dzbanem wody; podążać za nim. Gdziekolwiek wejdzie, mówcie panu domu: «Mistrz mówi: Gdzie jest mój pokój, gdzie będę mógł spożyć Paschę z moimi uczniami?». Pokaże ci duży pokój na piętrze, umeblowany i gotowy; przygotuj dla nas tam obiad.” Uczniowie poszli, weszli do miasta i zastali tak, jak im powiedział, i przygotowali Paschę. A gdy jedli, wziął chleb, odmówił błogosławieństwo, połamał go i dał im, mówiąc: „Bierzcie, to jest ciało moje”. Potem wziął kielich i odmówiwszy dziękczynienie, dał im i pili z niego wszyscy. I rzekł do nich: «To jest moja krew przymierza, która za wielu będzie wylana. Zaprawdę powiadam wam: Nigdy więcej nie będę pił owocu winorośli aż do dnia, w którym będę pił go nowego w królestwie Bożym.” Po odśpiewaniu hymnu udali się w stronę Góry Oliwnej.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Dziś obchodzimy święto Bożego Ciała Domini. Powstało w czasie, gdy w chrześcijaństwie europejskim wielu kwestionowało obecność Chrystusa w Eucharystii, pozbawiając w ten sposób siły świętą liturgię, serce życia chrześcijańskiego. Poprzez tę uroczystość Kościół chciał zachęcić swoje dzieci do odkrycia silnego poczucia rzeczywistej obecności Jezusa wśród swoich wyznawców, także w konsekrowanym chlebie i winie. Proponuje ją co roku, abyśmy wszyscy na nowo odkryli konkretny sens miłości Jezusa. Lektura Ewangelii Marka łączy tę uroczystość z jej prawdziwym pochodzeniem, z ostatnią wieczerzą, którą Jezus chciał spożyć ze swoimi uczniami przed swoją męką. I pierwsza wspólnota chrześcijańska zrozumiała, jak centralne dla jej życia są słowa, które Jezus wypowiedział podczas tego obiadu, gdy wziął chleb i rozdając uczniom, powiedział im: „To jest Ciało moje” i podając kielich z wino do picia, powiedział: „To jest moja krew”. Słowa wypowiedziane przez Jezusa podczas tej kolacji – a które kapłan dosłownie powtarza na ołtarzu – sugerują, że Jezus nie jest w żaden sposób obecny w konsekrowanym chlebie i winie. Jest obecny jako „złamane” ciało, jako „przelana” krew za wszystkich; ciało, które nie zatrzymuje niczego dla siebie, ciało, które staje się chlebem i napojem, aby karmić i gasić nasze pragnienie przez całe życie; ciało, które jest hojnie i swobodnie rozdzielane: że chleba i wina nie można kupić, nie mają one ceny. Jest to Ciało, które kocha i oddaje życie za innych. Jest to Ciało Bożej miłości, Ciało Jezusa oddającego się całkowicie, nie znającego chciwości, kalkulacji i oszczędności. I uczy swoich uczniów, aby zawsze kochali, oddawali życie za innych, tak jak on to czynił i nadal czyni. Ta konsekrowana Hostia jest skandalem dla nas, którzy zawsze staramy się ratować, dla świata przyzwyczajonego do robienia wszystkiego na rynku, dla społeczeństwa, które nie robi nic za darmo. Hostia ta jest także nauką dla Kościoła, aby był wspólnotą, która żyje dla zbawienia innych, a nie dla zachowania siebie.

খ্রীষ্টের দেহ এবং রক্তের উত্সব

গসপেল (Mk 14,12-16.22-26)

খামিরবিহীন রুটির প্রথম দিনে, যখন নিস্তারপর্ব বলি দেওয়া হয়েছিল, তখন শিষ্যরা যীশুকে বলেছিলেন: "আপনি কোথায় চান যে আমরা প্রস্তুত করতে যাই যাতে আপনি নিস্তারপর্ব খেতে পারেন?"। তারপর তিনি তাঁর শিষ্যদের মধ্যে দুজনকে পাঠালেন, তাদের বললেন: “শহরে যাও এবং একজন লোক জলের জগ নিয়ে তোমার সাথে দেখা করবে; তাকে অনুসরণ করুন. তিনি যেখানেই প্রবেশ করেন, বাড়ির কর্তাকে বলুন: "গুরু বলেছেন: আমার ঘর কোথায়, যেখানে আমি আমার শিষ্যদের সাথে নিস্তারপর্ব খেতে পারি?"। তিনি আপনাকে উপরে একটি বড় ঘর দেখাবেন, সজ্জিত এবং প্রস্তুত; সেখানে আমাদের জন্য রাতের খাবার প্রস্তুত করুন।" শিষ্যরা গিয়ে নগরে প্রবেশ করলেন এবং যীশু তাদের যা বলেছিলেন তা দেখতে পেলেন এবং নিস্তারপর্ব প্রস্তুত করলেন৷ যখন তারা খাচ্ছিল, তখন তিনি রুটি নিলেন এবং আশীর্বাদ পাঠ করলেন, এটি ভেঙে দিলেন এবং তাদের দিয়ে বললেন: "নাও, এটি আমার দেহ।" তারপর তিনি একটি পেয়ালা নিলেন এবং ধন্যবাদ দিলেন, তিনি তা তাদের দিলেন এবং তারা সবাই তা থেকে পান করলেন। এবং তিনি তাদের বললেন: “এটি আমার চুক্তির রক্ত, যা অনেকের জন্য প্রবাহিত হয়। আমি তোমাদিগকে সত্য বলিতেছি, ঈশ্বরের রাজ্যে যেদিন আমি তা পান করিব না, ততদিন পর্যন্ত আমি আর কখনও দ্রাক্ষালতার ফল পান করিব না।" স্তোত্র গাওয়ার পর, তারা জলপাই পাহাড়ের দিকে বেরিয়ে গেল।

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

আজ আমরা কর্পাস ডোমিনীর উৎসব উদযাপন করি। এটি ইউরোপীয় খ্রিস্টধর্মে এমন এক সময়ে প্রতিষ্ঠিত হয়েছিল যেখানে অনেকে ইউক্যারিস্টে খ্রিস্টের উপস্থিতি নিয়ে প্রশ্ন তুলেছিল, এইভাবে পবিত্র লিটার্জি, খ্রিস্টান জীবনের হৃদয়, এর শক্তিকে খালি করে। এই উদযাপনের মাধ্যমে চার্চ তার অনুসারীদের মধ্যে পবিত্র রুটি এবং ওয়াইন এর মধ্যেও যিশুর প্রকৃত উপস্থিতির দৃঢ় অনুভূতি আবিষ্কার করতে তার সন্তানদের উত্সাহিত করতে চেয়েছিল। তিনি প্রতি বছর এটির প্রস্তাব করেন যাতে আমরা সকলেই যীশুর প্রেমের কংক্রিট অর্থটি পুনরায় আবিষ্কার করতে পারি৷ মার্কের গসপেল পাঠ এই উদযাপনটিকে এর আসল উত্সের সাথে যুক্ত করে, সেই শেষ নৈশভোজের সাথে যা যীশু তাঁর অনুরাগের আগে তাঁর শিষ্যদের সাথে উদযাপন করতে চেয়েছিলেন৷ এবং প্রথম খ্রিস্টান সম্প্রদায় তার নিজের জীবনের কেন্দ্রবিন্দু বুঝতে পেরেছিল যে শব্দগুলি যিশু সেই নৈশভোজে উচ্চারণ করেছিলেন যখন তিনি রুটি নিয়েছিলেন এবং সেই শিষ্যদের কাছে বিতরণ করার সময় তাদের বলেছিলেন: "এটি আমার দেহ" এবং পেয়ালাটি অর্পণ করে। তাদের পান করার জন্য মদ, তিনি বললেন, "এটা আমার রক্ত।" সেই নৈশভোজে যীশুর দ্বারা উচ্চারিত শব্দগুলি - এবং যা যাজক বেদীতে বারবার পুনরাবৃত্তি করেন - ইঙ্গিত দেয় যে যীশু পবিত্র রুটি এবং ওয়াইনগুলিতে কোনওভাবেই উপস্থিত নন৷ তিনি উপস্থিত আছেন একটি "ভাঙ্গা" শরীর হিসাবে, সবার জন্য "স্রোত" রক্ত ​​হিসাবে; এমন একটি শরীর যা নিজের জন্য কিছুই রাখে না, এমন একটি দেহ যা আমাদের সারা জীবন আমাদের তৃষ্ণা মেটাতে এবং পুষ্ট করার জন্য রুটি এবং পানীয় হয়ে ওঠে; একটি শরীর যা উদারভাবে এবং অবাধে বিতরণ করা হয়: যে রুটি এবং সেই ওয়াইন কেনা যায় না, তাদের কোন মূল্য নেই। এটি এমন একটি শরীর যা অন্যদের জন্য ভালবাসে এবং তার জীবন দেয়। এটি ঈশ্বরের ভালবাসার দেহ, যীশুর দেহ যিনি নিজেকে সম্পূর্ণরূপে দান করেন, যিনি কোন লোভ, হিসাব বা সঞ্চয় জানেন না। এবং তিনি তাঁর শিষ্যদের সর্বদা ভালবাসতে, অন্যদের জন্য তাদের জীবন দিতে শেখান, যেমন তিনি করেছিলেন এবং চালিয়ে যাচ্ছেন। সেই পবিত্র হোস্ট আমাদের জন্য একটি কলঙ্ক, যারা সর্বদা নিজেকে বাঁচানোর চেষ্টা করে, এমন একটি বিশ্বের জন্য যা সবকিছুকে বাজার করতে অভ্যস্ত, এমন একটি সমাজের জন্য যা বিনামূল্যে কিছুই করে না। সেই হোস্টটি চার্চের জন্য একটি শিক্ষা যা অন্যদের পরিত্রাণের জন্য বাস করে এবং নিজেকে রক্ষা করার জন্য নয়।

Kapistahan ng Katawan at Dugo ni Kristo

Ebanghelyo (Mc 14,12-16.22-26)

Noong unang araw ng Tinapay na Walang Lebadura, nang ihain ang Paskuwa, sinabi ng mga alagad kay Hesus: "Saan mo gustong pumunta kami upang maghanda upang makakain ka ng Paskuwa?". Pagkatapos ay nagpadala siya ng dalawa sa kanyang mga disipulo, sinasabi sa kanila: «Pumunta kayo sa lungsod at sasalubungin kayo ng isang tao na may dalang banga ng tubig; Sundan siya. Saanman siya pumasok, sabihin sa panginoon ng bahay: "Sinabi ng Guro: Saan ang aking silid, kung saan makakakain ako ng Paskuwa kasama ng aking mga alagad?". Ipapakita niya sa iyo ang isang malaking silid sa itaas, naayos na at handa na; Ihanda mo na ang hapunan natin doon." Ang mga alagad ay nagsiparoon at pumasok sa lunsod at nasumpungan ito ayon sa sinabi niya sa kanila at inihanda ang Paskuwa. Habang sila ay kumakain, siya ay kumuha ng tinapay at binibigkas ang pagpapala, pinagputolputol ito at ibinigay sa kanila, na sinasabi: "Kunin ninyo, ito ang aking katawan." Pagkatapos ay kumuha siya ng isang baso at nagpasalamat, ibinigay niya ito sa kanila at lahat sila ay uminom mula rito. At sinabi niya sa kanila: «Ito ang aking dugo ng tipan, na ibinubuhos para sa marami. Katotohanang sinasabi ko sa inyo, hindi na ako muling iinom ng bunga ng ubas hanggang sa araw na inumin ko itong bago sa kaharian ng Diyos." Pagkatapos nilang kantahin ang himno, lumabas sila patungo sa Bundok ng mga Olibo.

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Ipinagdiriwang natin ngayon ang kapistahan ng Corpus Domini. Ito ay itinatag noong panahon sa Kristiyanismo sa Europa kung saan marami ang nag-aalinlangan sa presensya ni Kristo sa Eukaristiya, kaya inaalis ang kalakasan ng banal na liturhiya, ang puso ng buhay Kristiyano. Sa pagdiriwang na ito nais ng Simbahan na hikayatin ang mga anak nito na tuklasin ang matibay na kahulugan ng tunay na presensya ni Hesus sa kanyang mga tagasunod din sa inihandog na tinapay at alak. Iminungkahi niya ito taun-taon upang muling matuklasan nating lahat ang konkretong kahulugan ng pag-ibig ni Hesus. Ang pagbabasa ng Ebanghelyo ni Marcos ay nag-uugnay sa pagdiriwang na ito sa tunay na pinagmulan nito, sa huling hapunan na nais ipagdiwang ni Hesus kasama ng kanyang mga alagad bago ang kanyang pasyon. At naunawaan ng unang pamayanang Kristiyano ang sentralidad ng sarili nitong buhay ng mga salita na binigkas ni Jesus sa hapunan na iyon nang kunin niya ang tinapay at, ipinamahagi ito sa mga alagad, sinabi sa kanila: "Ito ang aking katawan" at inialay ang kopa na may kasamang alak na kanilang inumin, sinabi niya, "Ito ang aking dugo." Ang mga salitang binigkas ni Jesus sa hapunan na iyon - at na inuulit ng pari sa altar verbatim - ay nagpapahiwatig na si Jesus ay hindi naroroon sa anumang paraan sa inilaan na tinapay at alak. Siya ay naroroon bilang isang "nasira" na katawan, bilang isang "nabubo" na dugo para sa lahat; isang katawan na walang itinatago para sa sarili nito, isang katawan na nagiging tinapay at inumin upang magpakain at mapawi ang ating uhaw sa buong buhay natin; isang katawan na ibinahagi nang sagana at malaya: na ang tinapay at ang alak ay hindi mabibili, sila ay walang presyo. Ito ay isang Katawan na nagmamahal at nagbibigay ng buhay para sa iba. Ito ay ang katawan ng pag-ibig ng Diyos, ang Katawan ni Hesus na nagbibigay ng kanyang sarili ng buong-buo, na hindi nakakaalam ng kasakiman, pagkalkula o pag-iipon. At tinuturuan niya ang kanyang mga alagad na laging magmahal, ibigay ang kanilang buhay para sa iba, tulad ng ginawa niya at patuloy na ginagawa. Ang consecrated host na iyon ay isang iskandalo para sa atin na laging nagsisikap na iligtas ang ating mga sarili, para sa isang mundo na nakasanayan na gawin ang lahat ng isang merkado, para sa isang lipunan na walang ginagawa nang libre. Ang host na iyon ay isang pagtuturo din para sa Simbahan na maging isang komunidad na nabubuhay para sa kaligtasan ng iba at hindi para mapangalagaan ang sarili.

Свято Тіла і Крові Христових

Євангеліє (Мр. 14,12-16.22-26)

У перший день Опрісноків, коли приносили в жертву Пасху, учні сказали Ісусу: «Куди хочеш, щоб ми пішли приготувати, щоб Ти їв Пасху?». Тоді він послав двох своїх учнів, кажучи їм: «Ідіть у місто, і вас зустріне чоловік із глеком води; слідуйте за ним. Куди б він не ввійшов, скажи господареві дому: «Учитель каже: Де моя кімната, де я можу їсти пасху з моїми учнями?». Він покаже вам велику кімнату нагорі, мебльовану та готову; приготуйте нам там вечерю». Учні пішли й увійшли в місто, і знайшли, як Він їм сказав, і приготували Пасху. Коли вони їли, він узяв хліб і благословив, розламав і дав їм, кажучи: «Прийміть, це тіло моє». Тоді він узяв чашу, подякував і дав їм, і всі пили з неї. І сказав їм: «Це кров Моя заповіту, що за багатьох проливається. Поправді кажу вам: Я вже не буду пити від плоду виноградної лози до того дня, коли буду пити його новим у Царстві Божому». Заспівавши гімн, вони вирушили до Оливної гори.

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

Сьогодні святкуємо свято Господнього Тіла. Він був встановлений у той час, коли в європейському християнстві багато хто ставив під сумнів присутність Христа в Євхаристії, таким чином випорожнивши Святу Літургію, серце християнського життя, її сили. Цим святкуванням Церква хотіла заохотити своїх дітей відкрити сильне відчуття справжньої присутності Ісуса серед Його послідовників також в освяченому хлібі та вині. Він пропонує його щороку, щоб ми всі могли наново відкрити конкретний зміст любові Ісуса.Читання Євангелія від Марка пов’язує це свято з його справжнім походженням, з тією останньою вечерею, яку Ісус хотів відсвяткувати зі своїми учнями перед своїми страстями. І перша християнська спільнота зрозуміла центральне значення для свого власного життя слів, які Ісус вимовив під час тієї вечері, коли взяв хліб і, роздавши його тим учням, сказав їм: «Це тіло Моє» і підніс чашу з Він сказав: «Це моя кров». Слова, сказані Ісусом під час тієї вечері – і які священик дослівно повторює на вівтарі – натякають на те, що Ісус жодним чином не присутній в освяченому хлібі та вині. Він присутній як «розбите» тіло, як «пролита» кров за всіх; тіло, яке нічого не зберігає для себе, тіло, яке стає хлібом і напоєм, щоб насичувати і втамовувати спрагу протягом усього нашого життя; тіло, яке роздається щедро і вільно: той хліб і те вино не можна купити, вони не мають ціни. Це Тіло, яке любить і віддає своє життя за інших. Це тіло Божої любові, Тіло Ісуса, який повністю віддає себе, який не знає жадібності, розрахунків чи економії. І вчить своїх учнів завжди любити, віддавати своє життя за інших, як це робив і продовжує робити він. Ця святиня є скандалом для нас, які завжди намагаються врятуватися, для світу, який звик все робити ринком, для суспільства, яке нічого не робить задарма. Ця гостина також є вченням для Церкви бути спільнотою, яка живе для спасіння інших, а не для збереження себе.

Εορτή του Σώματος και του Αίματος του Χριστού

Ευαγγέλιο (Μκ 14,12-16.22-26)

Την πρώτη ημέρα των Αζύμων, όταν γινόταν η θυσία του Πάσχα, οι μαθητές είπαν στον Ιησού: «Πού θέλεις να πάμε να ετοιμάσουμε για να φας το Πάσχα;». Τότε έστειλε δύο από τους μαθητές του, λέγοντάς τους: «Πηγαίνετε στην πόλη και θα σας συναντήσει ένας άνθρωπος με μια κανάτα με νερό. ακολούθα τον. Όπου μπαίνει, πες στον κύριο του σπιτιού: «Ο Δάσκαλος λέει: Πού είναι το δωμάτιό μου, όπου μπορώ να φάω το Πάσχα με τους μαθητές μου;». Θα σας δείξει ένα μεγάλο δωμάτιο στον επάνω όροφο, επιπλωμένο και έτοιμο. ετοιμάστε το δείπνο για εμάς εκεί». Οι μαθητές πήγαν και μπήκαν στην πόλη και τη βρήκαν όπως τους είπε και ετοίμασαν το Πάσχα. Ενώ έτρωγαν, πήρε ψωμί και είπε την ευλογία, το έσπασε και τους το έδωσε λέγοντας: «Πάρτε, αυτό είναι το σώμα μου». Μετά πήρε ένα φλιτζάνι και ευχαρίστησε, τους το έδωσε και ήπιαν όλοι από αυτό. Και τους είπε: «Αυτό είναι το αίμα μου της διαθήκης, που χύνεται για πολλούς. Αλήθεια σας λέω, δεν θα πιω ποτέ ξανά από τον καρπό της αμπέλου μέχρι την ημέρα που θα τον πιω νέο στη βασιλεία του Θεού». Αφού έψαλλαν τον ύμνο, βγήκαν προς το Όρος των Ελαιών.

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Σήμερα γιορτάζουμε τη γιορτή του Corpus Domini. Καθιερώθηκε σε μια εποχή του Ευρωπαϊκού Χριστιανισμού, όπου πολλοί αμφισβητούσαν την παρουσία του Χριστού στην Ευχαριστία, αδειάζοντας έτσι τη θεία λειτουργία, την καρδιά της χριστιανικής ζωής, από τη δύναμή της. Με αυτόν τον εορτασμό η Εκκλησία θέλησε να ενθαρρύνει τα παιδιά της να ανακαλύψουν την έντονη αίσθηση της πραγματικής παρουσίας του Ιησού μεταξύ των ακολούθων του και στον καθαγιασμένο άρτο και το κρασί. Το προτείνει κάθε χρόνο για να μπορέσουμε όλοι να ξαναβρούμε το συγκεκριμένο νόημα της αγάπης του Ιησού.Η ανάγνωση του Ευαγγελίου του Μάρκου συνδέει αυτόν τον εορτασμό με την πραγματική του αρχή, με εκείνο το τελευταίο δείπνο που ήθελε να γιορτάσει ο Ιησούς με τους μαθητές του πριν από το πάθος του. Και η πρώτη χριστιανική κοινότητα κατάλαβε την κεντρική σημασία για τη δική της ζωή των λέξεων που είπε ο Ιησούς σε εκείνο το δείπνο όταν πήρε το ψωμί και, μοιράζοντάς το σε εκείνους τους μαθητές, τους είπε: «Αυτό είναι το σώμα μου» και προσφέροντας το ποτήρι με το κρασί για να πιουν, είπε: «Αυτό είναι το αίμα μου». Τα λόγια που είπε ο Ιησούς σε εκείνο το δείπνο – και τα οποία ο ιερέας επαναλαμβάνει κατά λέξη στο θυσιαστήριο – υποδηλώνουν ότι ο Ιησούς δεν είναι παρών με κανέναν τρόπο στο αφιερωμένο ψωμί και κρασί. Είναι παρών ως «σπασμένο» σώμα, ως «χυμένο» αίμα για όλους. Ένα σώμα που δεν κρατά τίποτα για τον εαυτό του, ένα σώμα που γίνεται ψωμί και ποτό για να θρέψει και να ξεδιψάσει σε όλη μας τη ζωή. ένα σώμα που μοιράζεται γενναιόδωρα και ελεύθερα: ότι το ψωμί και το κρασί δεν αγοράζονται, δεν έχουν τιμή. Είναι ένα Σώμα που αγαπά και δίνει τη ζωή του για τους άλλους. Είναι το σώμα της αγάπης του Θεού, το Σώμα του Ιησού που δίνει τον εαυτό του ολοκληρωτικά, που δεν γνωρίζει απληστία, υπολογισμούς ή οικονομίες. Και διδάσκει στους μαθητές του να αγαπούν πάντα, να δίνουν τη ζωή τους για τους άλλους, όπως έκανε και συνεχίζει να κάνει. Αυτός ο αφιερωμένος οικοδεσπότης είναι σκάνδαλο για εμάς που προσπαθούμε πάντα να σωθούμε, για έναν κόσμο που συνηθίζει να κάνει τα πάντα αγορά, για μια κοινωνία που δεν κάνει τίποτα δωρεάν. Αυτός ο οικοδεσπότης είναι επίσης μια διδασκαλία για την Εκκλησία να είναι μια κοινότητα που ζει για τη σωτηρία των άλλων και όχι για να συντηρείται.

Sikukuu ya Mwili na Damu ya Kristo

Injili (Mk 14,12-16.22-26)

Siku ya kwanza ya Mikate Isiyotiwa Chachu, Pasaka ilipotolewa dhabihu, wanafunzi walimwambia Yesu: “Unataka tukuandalie wapi ili upate kula Pasaka?” Kisha akawatuma wawili wa wanafunzi wake, akiwaambia: “Nendeni mjini na mtu atakutana nanyi akiwa na mtungi wa maji; kumfuata. Popote atakapoingia, mwambieni mwenye nyumba: “Mwalimu anasema: ki wapi chumba changu, ambamo naweza kula Pasaka pamoja na wanafunzi wangu?”. Atawaonyesha chumba kikubwa ghorofani, chenye samani na tayari; tuandalie chakula cha jioni huko." Wanafunzi wakaenda wakaingia mjini, wakakuta kama alivyowaambia, wakatayarisha Pasaka. Walipokuwa wakila, akatwaa mkate, akatoa baraka, akaumega, akawapa, akisema: "Chukueni, huu ni mwili wangu." Kisha akachukua kikombe, akashukuru, akawapa na wote wakanywa kutoka humo. Naye akawaambia: «Hii ni damu yangu ya agano, imwagikayo kwa ajili ya wengi. Amin, nawaambia, sitakunywa tena uzao wa mzabibu, hata siku nitakapokunywa mpya katika ufalme wa Mungu." Baada ya kuimba wimbo huo, wakatoka kuelekea mlima wa Mizeituni.

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Leo tunasherehekea sikukuu ya Corpus Domini. Ilianzishwa wakati katika Ukristo wa Ulaya ambapo wengi walitilia shaka uwepo wa Kristo katika Ekaristi, hivyo kuondoa liturujia takatifu, moyo wa maisha ya Kikristo, na nguvu zake. Kwa adhimisho hili Kanisa lilitaka kuwatia moyo watoto wake kugundua maana thabiti ya uwepo halisi wa Yesu kati ya wafuasi wake pia katika mkate na divai iliyowekwa wakfu. Anaipendekeza kila mwaka ili sote tuweze kugundua tena maana halisi ya upendo wa Yesu.Usomaji wa Injili ya Marko unaunganisha sherehe hii na asili yake ya kweli, na ile karamu ya mwisho ambayo Yesu alitaka kusherehekea pamoja na wanafunzi wake kabla ya mateso yake. Na jumuiya ya kwanza ya Kikristo ilielewa umuhimu wa maisha yake yenyewe ya maneno ambayo Yesu alitamka kwenye chakula cha jioni alipochukua mkate na, akiwagawia wale wanafunzi, akawaambia: "Huu ni mwili wangu" na kutoa kikombe pamoja na divai ili wanywe, akasema, "Hii ni damu yangu." Maneno yaliyosemwa na Yesu kwenye karamu hiyo ya jioni - na ambayo kuhani anarudia kwenye madhabahu neno na neno - yanaonyesha kwamba Yesu hayupo kwa njia yoyote katika mkate na divai iliyowekwa wakfu. Yupo kama mwili "uliovunjika", kama damu "iliyomwagika" kwa wote; mwili ambao haujiwekei chochote, mwili ambao unakuwa mkate na kinywaji cha kulisha na kumaliza kiu yetu katika maisha yetu yote; mwili unaogawiwa kwa ukarimu na bure: mkate na divai hiyo haviwezi kununuliwa, havina bei. Ni Mwili unaopenda na kutoa uhai wake kwa ajili ya wengine. Ni mwili wa upendo wa Mungu, Mwili wa Yesu anayejitoa kabisa, asiyejua uchoyo, hesabu au akiba. Naye anawafundisha wanafunzi wake kupenda sikuzote, kutoa maisha yao kwa ajili ya wengine, kama alivyofanya na anaendelea kufanya. Mwenyeji huyo aliyewekwa wakfu ni kashfa kwetu sisi ambao kila mara tunajaribu kujiokoa, kwa ulimwengu uliozoea kufanya kila kitu kuwa soko, kwa jamii ambayo haifanyi chochote bure. Mwenyeji huyo pia ni fundisho kwa Kanisa kuwa jumuiya inayoishi kwa ajili ya wokovu wa wengine na si kujihifadhi.

Lễ Mình và Máu Chúa Kitô

Tin Mừng (Mc 14,12-16,22-26)

Vào ngày đầu tiên của Tuần Bánh Không Men, khi tế lễ Vượt Qua, các môn đệ thưa với Chúa Giêsu: “Thầy muốn chúng con đi dọn cho Thầy ăn Lễ Vượt Qua ở đâu?”. Sau đó, Ngài sai hai môn đệ đi và nói với họ: “Các con hãy vào thành và sẽ có một người mang bình nước đón các con; theo dõi anh ấy. Bất cứ vào đâu, các con hãy nói với chủ nhà: “Thầy nói: Phòng Thầy ở đâu, Thầy có thể ăn Lễ Vượt Qua với các môn đệ ở đâu?”. Anh ta sẽ chỉ cho bạn một căn phòng lớn trên lầu, đầy đủ tiện nghi và sẵn sàng; chuẩn bị bữa tối cho chúng tôi ở đó." Các môn đệ đi vào thành, gặp đúng như lời Người đã bảo và dọn lễ Vượt Qua. Trong khi họ đang ăn, Ngài lấy bánh đọc lời chúc tụng, bẻ ra đưa cho họ và nói: “Hãy nhận lấy, đây là thân thể ta”. Rồi Người cầm lấy chén, tạ ơn, trao cho các ông và mọi người đều uống. Và Người nói với họ: “Đây là máu giao ước của tôi, đổ ra cho nhiều người. Quả thật, tôi nói với các bạn, tôi sẽ không bao giờ uống trái nho nữa cho đến ngày tôi uống nó mới trong vương quốc Đức Chúa Trời.” Hát xong bài thánh ca, họ đi ra Núi Ô-liu.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Hôm nay chúng ta cử hành lễ Mình Máu Thánh Chúa. Nó được thành lập vào một thời điểm trong Kitô giáo Châu Âu, trong đó nhiều người đặt câu hỏi về sự hiện diện của Chúa Kitô trong Bí tích Thánh Thể, do đó làm mất đi sức mạnh của phụng vụ thánh, trái tim của đời sống Kitô hữu. Với việc cử hành này, Giáo hội muốn khuyến khích con cái mình khám phá ý thức mạnh mẽ về sự hiện diện thực sự của Chúa Giêsu giữa những người theo Người cũng trong bánh và rượu thánh hiến. Ngài đề nghị điều này hàng năm để tất cả chúng ta có thể tái khám phá ý nghĩa cụ thể của tình yêu Chúa Giêsu.Đọc Tin Mừng Thánh Marcô liên kết việc cử hành này với nguồn gốc thực sự của nó, với bữa ăn tối cuối cùng mà Chúa Giêsu muốn cử hành với các môn đệ trước cuộc khổ nạn của Người. Và cộng đồng Kitô giáo đầu tiên đã hiểu được tầm quan trọng của đời sống mình qua những lời Chúa Giêsu đã tuyên bố trong bữa ăn tối đó, khi Người cầm lấy bánh, phân phát cho các môn đệ và nói với họ: “Đây là Mình Thày” và dâng chén với chén thánh. lấy rượu cho họ uống, ông nói: “Đây là máu của tôi”. Những lời Chúa Giêsu nói trong bữa tối đó – và những lời mà vị linh mục lặp lại nguyên văn trên bàn thờ – gợi ý rằng Chúa Giêsu không hiện diện dưới bất kỳ hình thức nào trong bánh và rượu đã truyền phép. Người hiện diện như một thân xác “tan vỡ”, như một giọt máu “đổ ra” cho tất cả mọi người; một thân xác không giữ lại gì cho riêng mình, một thân xác trở thành bánh và nước uống để nuôi dưỡng và làm dịu cơn khát của chúng ta suốt cuộc đời; một thân thể được phân phát một cách quảng đại và tự do: bánh và rượu đó không thể mua được, chúng không có giá. Đó là Thân Thể yêu thương và hiến mạng sống mình cho người khác. Đó là Mình Tình Yêu Thiên Chúa, Mình Chúa Giêsu, Đấng hiến thân hoàn toàn, không tham lam, tính toán hay tiết kiệm. Và Người dạy các môn đệ luôn yêu thương, hy sinh mạng sống vì người khác, như Người đã và đang làm. Bánh thánh được thánh hiến đó là một gương xấu đối với chúng ta, những người luôn cố gắng tự cứu mình, đối với một thế giới quen biến mọi thứ thành thị trường, đối với một xã hội không làm gì miễn phí. Bánh lễ đó cũng là lời dạy cho Giáo hội trở thành một cộng đồng sống vì phần rỗi của người khác chứ không phải để bảo tồn chính mình.

ക്രിസ്തുവിന്റെ ശരീരത്തിന്റെയും രക്തത്തിന്റെയും തിരുനാൾ

സുവിശേഷം (Mk 14,12-16.22-26)

പുളിപ്പില്ലാത്ത അപ്പത്തിന്റെ ഒന്നാം ദിവസം, പെസഹാ അർപ്പിക്കുമ്പോൾ, ശിഷ്യന്മാർ യേശുവിനോട് ചോദിച്ചു: "നിനക്ക് പെസഹാ കഴിക്കാൻ ഞങ്ങൾ എവിടെ പോകണം?". പിന്നെ അവൻ തന്റെ ശിഷ്യന്മാരിൽ രണ്ടുപേരെ അയച്ചു അവരോടു പറഞ്ഞു: "നഗരത്തിലേക്കു പോകുവിൻ, ഒരു മനുഷ്യൻ ഒരു കുടം വെള്ളവുമായി നിങ്ങളെ എതിരേല്ക്കും; അവനെ അനുഗമിക്കുക. അവൻ പ്രവേശിക്കുന്നിടത്തെല്ലാം, വീടിന്റെ യജമാനനോട് പറയുക: "ഗുരു പറയുന്നു: എന്റെ മുറി എവിടെയാണ്, എനിക്ക് എന്റെ ശിഷ്യന്മാരോടൊപ്പം പെസഹാ കഴിക്കാം?". അവൻ നിങ്ങൾക്ക് മുകളിലത്തെ നിലയിലുള്ള ഒരു വലിയ മുറി കാണിച്ചുതരും; ഞങ്ങൾക്ക് അവിടെ അത്താഴം തയ്യാറാക്കുക. ശിഷ്യന്മാർ പോയി പട്ടണത്തിൽ ചെന്നു അവൻ പറഞ്ഞതുപോലെ കണ്ടു പെസഹ ഒരുക്കി. അവർ ഭക്ഷിച്ചുകൊണ്ടിരുന്നപ്പോൾ അവൻ അപ്പമെടുത്ത് അനുഗ്രഹം ചൊല്ലി, മുറിച്ച് അവർക്ക് കൊടുത്തുകൊണ്ട് പറഞ്ഞു: "എടുക്കൂ, ഇത് എന്റെ ശരീരമാണ്." പിന്നെ അവൻ ഒരു പാനപാത്രം എടുത്തു നന്ദി പറഞ്ഞു, അവർക്കു കൊടുത്തു, എല്ലാവരും അതിൽ നിന്ന് കുടിച്ചു. അവൻ അവരോടു പറഞ്ഞു: “ഇത് അനേകർക്കുവേണ്ടി ചൊരിയപ്പെടുന്ന എന്റെ ഉടമ്പടിയുടെ രക്തമാണ്. സത്യമായി ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു, ദൈവരാജ്യത്തിൽ പുതുതായി ഞാൻ കുടിക്കുന്ന ദിവസം വരെ ഞാൻ മുന്തിരിവള്ളിയുടെ ഫലം ഇനി ഒരിക്കലും കുടിക്കുകയില്ല. സ്തുതിഗീതം ആലപിച്ച ശേഷം അവർ ഒലിവ് മലയിലേക്ക് പുറപ്പെട്ടു.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ഇന്ന് നമ്മൾ കോർപ്പസ് ഡൊമിനിയുടെ തിരുനാൾ ആഘോഷിക്കുന്നു. യൂക്കറിസ്റ്റിലെ ക്രിസ്തുവിന്റെ സാന്നിധ്യത്തെ പലരും ചോദ്യം ചെയ്ത യൂറോപ്യൻ ക്രിസ്ത്യാനിറ്റിയിൽ ഇത് സ്ഥാപിതമായി, അങ്ങനെ ക്രിസ്തീയ ജീവിതത്തിന്റെ ഹൃദയമായ വിശുദ്ധ ആരാധനക്രമത്തെ അതിന്റെ ശക്തിയിൽ നിന്ന് ശൂന്യമാക്കുന്നു. ഈ ആഘോഷത്തോടെ, സമർപ്പിക്കപ്പെട്ട അപ്പത്തിലും വീഞ്ഞിലും യേശുവിന്റെ യഥാർത്ഥ സാന്നിധ്യത്തിന്റെ ശക്തമായ ബോധം അവന്റെ അനുയായികൾക്കിടയിൽ കണ്ടെത്താൻ കുട്ടികളെ പ്രോത്സാഹിപ്പിക്കാൻ സഭ ആഗ്രഹിച്ചു. യേശുവിന്റെ സ്നേഹത്തിന്റെ മൂർത്തമായ അർഥം നമുക്കെല്ലാവർക്കും വീണ്ടും കണ്ടെത്താനായി അദ്ദേഹം എല്ലാ വർഷവും ഇത് നിർദ്ദേശിക്കുന്നു.മർക്കോസിന്റെ സുവിശേഷത്തിന്റെ വായന ഈ ആഘോഷത്തെ അതിന്റെ യഥാർത്ഥ ഉത്ഭവവുമായി ബന്ധിപ്പിക്കുന്നു, യേശു തന്റെ അഭിനിവേശത്തിന് മുമ്പ് ശിഷ്യന്മാരോടൊപ്പം ആഘോഷിക്കാൻ ആഗ്രഹിച്ച ആ അവസാന അത്താഴവുമായി. ആ അത്താഴ വേളയിൽ യേശു അപ്പം എടുത്ത് ആ ശിഷ്യന്മാർക്ക് വിതരണം ചെയ്തുകൊണ്ട് അവരോട് പറഞ്ഞു: "ഇത് എന്റെ ശരീരമാണ്", ഒപ്പം പാനപാത്രം അർപ്പിക്കുകയും ചെയ്ത വാക്കുകളുടെ സ്വന്തം ജീവിതത്തിന്റെ കേന്ദ്രം ആദ്യത്തെ ക്രിസ്ത്യൻ സമൂഹം മനസ്സിലാക്കി. അവർക്കു കുടിപ്പാൻ വീഞ്ഞു; ഇതു എന്റെ രക്തം എന്നു അവൻ പറഞ്ഞു. ആ അത്താഴ വേളയിൽ യേശു പറഞ്ഞ വാക്കുകൾ - പുരോഹിതൻ യാഗപീഠത്തിൽ പദാനുപദമായി ആവർത്തിക്കുന്ന വാക്കുകൾ - സമർപ്പിക്കപ്പെട്ട അപ്പത്തിലും വീഞ്ഞിലും യേശു ഒരു തരത്തിലും ഇല്ലെന്നാണ് സൂചിപ്പിക്കുന്നത്. "തകർന്ന" ശരീരമായി, എല്ലാവർക്കും "ചൊരിയപ്പെട്ട" രക്തമായി അവൻ സന്നിഹിതനാണ്; തനിക്കായി ഒന്നും സൂക്ഷിക്കാത്ത ഒരു ശരീരം, നമ്മുടെ ജീവിതത്തിലുടനീളം നമ്മുടെ ദാഹം തീർക്കാൻ അപ്പവും പാനീയവുമാകുന്ന ശരീരം; ഉദാരമായും സ്വതന്ത്രമായും വിതരണം ചെയ്യപ്പെടുന്ന ശരീരം: അപ്പവും വീഞ്ഞും വാങ്ങാൻ കഴിയില്ല, അവയ്ക്ക് വിലയില്ല. മറ്റുള്ളവരെ സ്നേഹിക്കുകയും ജീവന് കൊടുക്കുകയും ചെയ്യുന്ന ശരീരമാണിത്. അത് ദൈവത്തിന്റെ സ്‌നേഹത്തിന്റെ ശരീരമാണ്, അത്യാഗ്രഹമോ കണക്കുകൂട്ടലോ സമ്പാദ്യമോ അറിയാത്ത യേശുവിന്റെ ശരീരമാണ്. താൻ ചെയ്‌തതും തുടർന്നും ചെയ്യുന്നതും പോലെ, എപ്പോഴും സ്‌നേഹിക്കാനും മറ്റുള്ളവർക്കുവേണ്ടി ജീവൻ നൽകാനും അവൻ തന്റെ ശിഷ്യന്മാരെ പഠിപ്പിക്കുന്നു. എപ്പോഴും നമ്മെത്തന്നെ രക്ഷിക്കാൻ ശ്രമിക്കുന്ന നമുക്ക്, എല്ലാം കമ്പോളമാക്കാൻ ശീലിച്ച ഒരു ലോകത്തിന്, സൗജന്യമായി ഒന്നും ചെയ്യാത്ത ഒരു സമൂഹത്തിന് ആ സമർപ്പിത ആതിഥേയൻ ഒരു അപവാദമാണ്. ആ ആതിഥേയൻ സഭയ്ക്ക് സ്വയം സംരക്ഷിക്കാനല്ല, മറ്റുള്ളവരുടെ രക്ഷയ്ക്കായി ജീവിക്കുന്ന ഒരു സമൂഹമാകാനുള്ള ഒരു പഠിപ്പിക്കൽ കൂടിയാണ്.

Ememme ahụ na ọbara Kraịst

Oziọma (Mk 14,12-16.22-26)

N’ụbọchị mbụ nke achịcha na-ekoghị eko, mgbe a na-achụ Ememe Ngabiga, ndị na-eso ụzọ Jizọs sịrị Jizọs: “Olee ebe ị chọrọ ka anyị gaa kwadebe ka i wee rie Ememe Ngabiga?”. Mgbe ahụ, o zipụrụ mmadụ abụọ n'ime ndị na-eso ụzọ ya, sị ha: «Gaanụ n'ime obodo na otu nwoke ga-ezute unu na ite mmiri; soro ya. N’ebe ọ bụla ọ banyere, gwa onye nwe ụlọ, sị: “Onyenwe anyị sịrị: “Olee ebe ọnụ ụlọ m dị, ebe mụ na ndị na-eso ụzọ m ga-esi rie oriri ngabiga?”. Ọ ga-egosikwa gị nnukwu ọnụ ụlọ dị n’elu, nke edoziworo nke ọma; kwadebere anyị nri abalị ebe ahụ." Ndi nēso uzọ-Ya we je ba n'obodo ahu, hu ya dika Ọ gwara ha, ha we dozie ememe ngabiga. Ka ha nọ na-eri nri, o weere achịcha ma gọzie ya, nyawaa ya nye ha, sị: “Werenụ, nke a bụ ahụ́ m.” O were kwa iko kele ekele, nye ha, ha nile we ṅua nime ya. O wee sị ha: «Nke a bụ ọbara m nke ọgbụgba ndụ, nke a wụfuru n'ihi ọtụtụ. N’ezie a sị m unu, Agaghị m aṅụ mkpụrụ osisi vaịn ọzọ ruo ụbọchị m ga-aṅụ ya ọhụrụ n’alaeze Chineke.” Mgbe ha bụsịrị abụ ahụ, ha pụrụ gawa n’Ugwu Oliv.

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Taa, anyị na-eme ememme Corpus Domini. E hiwere ya n’oge n’Iso Ụzọ Kraịst nke Europe bụ́ nke ọtụtụ ndị na-enyo enyo na ọnụnọ Kraịst nọ n’Oriri Nsọ, si otú a na-eme ka ememe okpukpe dị nsọ, bụ́ obi ndụ Ndị Kraịst, nke ike ya tọgbọ chakoo. Site n'ememe a, Nzukọ-nsọ ​​chọrọ ịgba ụmụ ya ume ka ha chọpụta nghọta siri ike nke ezi ọnụnọ Jizọs n'etiti ndị na-eso ụzọ ya n'ime achịcha na mmanya edoro nsọ. Ọ na-atụ aro ya kwa afọ ka anyị niile nwee ike ịmatakwu ihe ịhụnanya Jizọs pụtara.” Ọgụgụ Oziọma Mak na-ejikọta ememe a na mmalite ya n'ezie, na nri abalị ikpeazụ Jizọs na ndị na-eso ụzọ ya chọburu mee tupu agụụ mmekọahụ ya. Ndị Kraịst mbụ ahụ ghọtara na okwu Jizọs kwuru n’oge nri abalị ahụ bụ́ isi ihe bụ́ isi ná ndụ ha, bụ́ mgbe o weere achịcha ahụ ma kesaara ndị na-eso ụzọ ahụ, sị ha: “Nke a bụ ahụ́ m” ma were iko ahụ chụọ àjà ahụ. manya-vine ka ha ṅua, ọ si, Nke a bu ọbaram. Okwu Jizọs kwuru na nri abalị ahụ - nke onye ụkọchukwu kwughachiri n'elu ebe ịchụàjà verbatim - na-egosi na Jizọs anọghị n'ụzọ ọ bụla na achịcha na mmanya edoro nsọ. Ọ nọ dị ka ahụ “gbajiri agbaji,” dị ka ọbara “awụfuru” maka mmadụ niile; anụ ahụ nke na-edobe ihe ọ bụla maka onwe ya, ahụ nke na-aghọ achịcha na ihe ọṅụṅụ iji zụọ na imeju akpịrị ịkpọ nkụ anyị n'oge ndụ anyị nile; aru nke ana-ekesa n'ụba na n'efu: na achicha na manya-vine enweghi ike izuta, ha enweghi ọnu-ọnu. Ọ bụ ahụ nke hụrụ n'anya ma na-enye ndụ ya maka ndị ọzọ. Ọ bụ ahụ nke ịhụnanya Chineke, ahụ Jizọs na-enye onwe ya kpam kpam, onye maara ọ dịghị anyaukwu, mgbako ma ọ bụ ego. Ọ                                                                                     ́́   ́  ́́ 'h n'anya                             ku kwa ayi akụziri ndi-ozi-Ya ka ha hu onwe-ha n’anya, ka ọ na-eme. Onye ọbịa ahụ edoro nsọ bụ ihe mkparị nye anyị bụ ndị na-anwa ịzọpụta onwe anyị mgbe niile, maka ụwa nke na-eme ka ihe niile bụrụ ahịa, maka ọha mmadụ na-adịghị eme ihe ọ bụla n'efu. Onye ọbịa ahụ bụkwa nkuzi maka Nzukọ-nsọ ​​ka ọ bụrụ obodo na-ebi maka nzọpụta nke ndị ọzọ na ọ bụghị ichekwa onwe ya.