Vangelo (Lc 9,46-50) - In quel tempo, nacque una discussione tra i discepoli, chi di loro fosse più grande. Allora Gesù, conoscendo il pensiero del loro cuore, prese un bambino, se lo mise vicino e disse loro: «Chi accoglierà questo bambino nel mio nome, accoglie me; e chi accoglie me, accoglie colui che mi ha mandato. Chi infatti è il più piccolo fra tutti voi, questi è grande». Giovanni prese la parola dicendo: «Maestro, abbiamo visto uno che scacciava demòni nel tuo nome e glielo abbiamo impedito, perché non ti segue insieme con noi». Ma Gesù gli rispose: «Non lo impedite, perché chi non è contro di voi, è per voi».

Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia

L’evangelista Luca svela, in questo brano evangelico, quali fossero le vere preoccupazioni dei discepoli: chi di loro doveva avere il primo posto. Potremmo dire che i discepoli – loro di certo, ma anche noi – erano pienamente figli di questo mondo e della mentalità concorrenziale che regola i rapporti tra le persone. È una consuetudine che accompagna saldamente tutte le generazioni. Potremmo dire che è il lascito del primo peccato: la disobbedienza a Dio di Adamo ed Eva. Dalla disobbedienza a Dio continua a scaturire la divisione tra le persone e la conseguente accusa reciproca. Gesù è venuto a capovolgere la disobbedienza – «facendosi obbediente fino alla morte e a una morte di croce», scrive l’apostolo Paolo (Fil 2,8) – e a instaurare rapporti di fraternità e di servizio, non di concorrenza, fra gli uomini. E perché i discepoli comprendessero bene il suo pensiero, Gesù prese un bambino e se lo mise accanto, come per identificarlo con lui, e disse loro: «Chi accoglierà questo bambino nel mio nome, accoglie me; e chi accoglie me, accoglie colui che mi ha mandato. Chi, infatti, è il più piccolo fra tutti voi, questi è grande». Nel regno dei cieli, e quindi anche nella comunità dei discepoli di Gesù, è grande chi si fa piccolo, ossia figlio del Vangelo, chi riconosce la propria debolezza e si affida in tutto al Signore. Chi vive con la fiducia di un bambino, chi si sente figlio di Dio, sa ascoltare la sua Parola, ha il pensiero stesso di Dio e riconosce le cose che vengono da Dio.

Who is the greatest?

Gospel (Lk 9,46-50)

At that time, a discussion arose among the disciples as to which of them was greater. Then Jesus, knowing the thoughts of their hearts, took a child, placed him near him and said to them: «Whoever welcomes this child in my name welcomes me; and whoever welcomes me welcomes the one who sent me. For he who is the least among you all is great." John spoke up, saying: "Master, we saw someone casting out demons in your name and we prevented him, because he does not follow you with us." But Jesus answered him: "Do not prevent him, because whoever is not against you is for you."

The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia

The evangelist Luke reveals, in this evangelical passage, what the true concerns of the disciples were: which of them should have first place. We could say that the disciples - them certainly, but also us - were fully children of this world and of the competitive mentality that regulates relationships between people. It is a custom that firmly accompanies all generations. We could say that it is the legacy of the first sin: Adam and Eve's disobedience to God. Disobedience to God continues to give rise to division between people and the consequent mutual accusation. Jesus came to overturn disobedience - "becoming obedient to the point of death, even death on a cross", writes the apostle Paul (Phil 2:8) - and to establish relationships of brotherhood and service, not of competition, between men. And so that the disciples could understand his thoughts well, Jesus took a child and placed him next to him, as if to identify him with him, and said to them: «Whoever welcomes this child in my name welcomes me; and whoever welcomes me welcomes the one who sent me. For whoever is the least among you all is great." In the kingdom of heaven, and therefore also in the community of Jesus' disciples, those who make themselves small are great, that is, children of the Gospel, those who recognize their own weakness and entrust themselves entirely to the Lord. He who lives with the trust of a child, who feels like a child of God, knows how to listen to his Word, has the very thought of God and recognizes the things that come from God.

¿Quién es el más grande?

Evangelio (Lc 9,46-50)

En aquel tiempo surgió una discusión entre los discípulos sobre cuál de ellos era mayor. Entonces Jesús, conociendo los pensamientos de sus corazones, tomó un niño, lo puso cerca de él y les dijo: «El que recibe a este niño en mi nombre, a mí me recibe; y el que me recibe, recibe al que me envió. Porque el más pequeño entre todos vosotros es grande". Juan habló diciendo: "Maestro, vimos a uno que expulsaba demonios en tu nombre y se lo impedimos, porque no te sigue con nosotros". Pero Jesús le respondió: "No se lo impidas, porque el que no está contra ti, está por ti".

El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia

El evangelista Lucas revela, en este pasaje evangélico, cuáles eran las verdaderas preocupaciones de los discípulos: cuál de ellos debía tener el primer lugar. Podríamos decir que los discípulos -ellos ciertamente, pero también nosotros- éramos plenamente hijos de este mundo y de la mentalidad competitiva que regula las relaciones entre las personas. Es una costumbre que acompaña firmemente a todas las generaciones. Podríamos decir que es el legado del primer pecado: la desobediencia de Adán y Eva a Dios. La desobediencia a Dios sigue dando lugar a la división entre las personas y la consiguiente acusación mutua. Jesús vino para anular la desobediencia - "haciéndose obediente hasta la muerte y muerte de cruz", escribe el apóstol Pablo (Fil 2, 8) - y para establecer relaciones de fraternidad y de servicio, no de competencia, entre los hombres. Y para que los discípulos pudieran entender bien sus pensamientos, Jesús tomó un niño y lo puso junto a él, como para identificarlo con él, y les dijo: «El que recibe a este niño en mi nombre, a mí me recibe; y el que me recibe, recibe al que me envió. Porque el más pequeño entre vosotros es grande". En el reino de los cielos, y por tanto también en la comunidad de los discípulos de Jesús, son grandes quienes se hacen pequeños, es decir, hijos del Evangelio, quienes reconocen su propia debilidad y se entregan enteramente al Señor. El que vive con la confianza de un niño, que se siente hijo de Dios, sabe escuchar su Palabra, tiene el pensamiento mismo de Dios y reconoce las cosas que vienen de Dios.

Qui est le plus grand ?

Évangile (Lc 9,46-50)

À cette époque, une discussion s’éleva parmi les disciples pour savoir lequel d’entre eux était le plus grand. Alors Jésus, connaissant les pensées de leur cœur, prit un enfant, le plaça près de lui et leur dit : « Celui qui accueille cet enfant en mon nom, m'accueille ; et celui qui m'accueille accueille celui qui m'a envoyé. Car celui qui est le plus petit d’entre vous est grand. » Jean prit la parole et dit : "Maître, nous avons vu quelqu'un qui chassait des démons en ton nom et nous l'avons empêché, car il ne te suit pas avec nous." Mais Jésus lui répondit : « Ne l'en empêche pas, car celui qui n'est pas contre toi est pour toi. »

Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia

L'évangéliste Luc révèle, dans ce passage évangélique, quelles étaient les véritables préoccupations des disciples : lequel d'entre eux devait avoir la première place. On pourrait dire que les disciples - eux certes, mais aussi nous - étaient pleinement des enfants de ce monde et de la mentalité de compétition qui régit les relations entre les hommes. C'est une coutume qui accompagne fermement toutes les générations. On pourrait dire que c'est l'héritage du premier péché : la désobéissance d'Adam et Ève à Dieu. La désobéissance à Dieu continue de susciter des divisions entre les hommes et, par conséquent, des accusations mutuelles. Jésus est venu pour renverser la désobéissance - « devenir obéissant jusqu'à la mort, jusqu'à la mort sur la croix », écrit l'apôtre Paul (Phil 2, 8) - et pour établir des relations de fraternité et de service, et non de compétition, entre les hommes. Et pour que les disciples comprennent bien sa pensée, Jésus prit un enfant et le plaça à côté de lui, comme pour l'identifier à lui, et il leur dit : « Celui qui accueille cet enfant en mon nom m'accueille ; et celui qui m'accueille accueille celui qui m'a envoyé. Car celui qui est le plus petit d’entre vous est grand. » Dans le Royaume des cieux, et donc aussi dans la communauté des disciples de Jésus, sont grands ceux qui se font petits, c'est-à-dire les enfants de l'Évangile, ceux qui reconnaissent leur propre faiblesse et se confient entièrement au Seigneur. Celui qui vit avec la confiance d'un enfant, qui se sent enfant de Dieu, sait écouter sa Parole, a la pensée même de Dieu et reconnaît les choses qui viennent de Dieu.

Quem é o maior?

Evangelho (Lc 9,46-50)

Naquela época, surgiu uma discussão entre os discípulos sobre qual deles era o maior. Então Jesus, conhecendo os pensamentos de seus corações, pegou uma criança, colocou-a perto dele e disse-lhes: «Quem acolhe esta criança em meu nome, a mim me recebe; e quem me recebe, acolhe aquele que me enviou. Pois aquele que é o menor entre todos vocês é grande”. João se pronunciou, dizendo: “Mestre, vimos alguém que expulsava demônios em teu nome e o impedimos, porque ele não te segue conosco”. Mas Jesus lhe respondeu: “Não o impeça, porque quem não está contra você está a seu favor”.

O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia

O evangelista Lucas revela, nesta passagem evangélica, quais eram as verdadeiras preocupações dos discípulos: qual deles deveria ter o primeiro lugar. Poderíamos dizer que os discípulos – eles certamente, mas também nós – eram plenamente filhos deste mundo e da mentalidade competitiva que regula as relações entre as pessoas. É um costume que acompanha firmemente todas as gerações. Poderíamos dizer que é a herança do primeiro pecado: a desobediência de Adão e Eva a Deus. A desobediência a Deus continua a dar origem à divisão entre as pessoas e à consequente acusação mútua. Jesus veio para derrubar a desobediência - «tornando-se obediente até à morte, e morte de cruz», escreve o apóstolo Paulo (Fl 2, 8) - e para estabelecer relações de fraternidade e de serviço, não de competição, entre os homens. E para que os discípulos pudessem compreender bem o seu pensamento, Jesus pegou numa criança e colocou-a ao seu lado, como que para identificá-la com ele, e disse-lhes: «Quem acolhe esta criança em meu nome, a mim me acolhe; e quem me recebe, acolhe aquele que me enviou. Pois quem é o menor entre vocês é grande." No Reino dos Céus, e portanto também na comunidade dos discípulos de Jesus, são grandes aqueles que se fazem pequenos, isto é, filhos do Evangelho, aqueles que reconhecem a própria fraqueza e se confiam inteiramente ao Senhor. Quem vive com a confiança de um filho, que se sente filho de Deus, sabe ouvir a sua Palavra, tem o próprio pensamento de Deus e reconhece as coisas que vêm de Deus.

誰是最偉大的？

福音（路 9,46-50）

當時，門徒們就爭論誰比較大。 耶穌知道他們心裡的想法，就抱起一個孩子，把他放在自己身邊，對他們說：「凡奉我的名歡迎這孩子的，就是歡迎我； 誰接待我，就是接待差我來的人。 因為你們當中最小的人是偉大的。” 約翰開口說道：“主啊，我們看見有人奉你的名趕鬼，我們就阻止了他，因為他沒有和我們一起跟隨你。” 耶穌回答他說：“不要阻止他，因為誰不反對你，誰就支持你。”

文森佐·帕格利亞主教對福音的評論

福音傳道者路加在這段福音經文中揭示了門徒真正關心的是什麼：他們中的哪一個應該居首位。 我們可以說，門徒們──當然也是他們，還有我們──完全是這個世界的孩子，是調節人與人之間關係的競爭心態的孩子。 這是一個世代相傳的習俗。 我們可以說，這是第一個罪的遺產：亞當和夏娃不順服上帝。 不服從上帝繼續引起人與人之間的分裂以及隨之而來的相互指責。 耶穌來是為了推翻不服從——使徒保羅寫道，「存心順服，以至於死，甚至死在十字架上」（腓2:8）——並在人與人之間建立兄弟情誼和服務的關係，而不是競爭的關係。 為了讓門徒們更能理解他的想法，耶穌把一個孩子放在自己旁邊，彷彿要讓他和自己一樣，並對他們說：「凡奉我名歡迎這孩子的，就是歡迎我；凡因我的名歡迎這孩子的，就是歡迎我；凡因我的名歡迎這孩子的，就是歡迎我；凡因我的名歡迎這孩子的，就是歡迎我。” 誰接待我，就是接待差我來的人。 因為你們當中最小的人都是偉大的。” 在天國裡，因此在耶穌的門徒群體中，那些自卑的人也是偉大的，也就是說，福音的孩子，那些認識到自己的軟弱並把自己完全交託給主的人。 那些生活在孩子般信任中的人，感覺自己是神的孩子，知道如何聆聽神的話語，擁有神的思想，並認識到來自神的事物。

Кто самый великий?

Евангелие (Лк 9,46-50)

В это время среди учеников возник спор, кто из них больше. Тогда Иисус, зная помышления их сердец, взял ребенка, поставил его возле себя и сказал им: «Кто примет это дитя во имя Мое, приветствует меня; и кто приветствует меня, приветствует пославшего меня. Ибо кто из вас меньший, тот и велик». Иоанн заговорил, сказав: «Учитель, мы видели человека, который изгонял бесов твоим именем, и мы предотвратили его, потому что он не следует за тобой с нами». Но Иисус ответил ему: «Не препятствуй ему, потому что кто не против тебя, тот за тебя».

Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья

Евангелист Лука раскрывает в этом евангельском отрывке, каковы были истинные заботы учеников: кто из них должен иметь первое место. Можно сказать, что ученики – конечно, они, но и мы – были полностью детьми этого мира и конкурентного менталитета, регулирующего отношения между людьми. Это обычай, прочно сопровождающий все поколения. Можно сказать, что это наследие первого греха: непослушания Адама и Евы Богу. Непослушание Богу продолжает порождать разделение между людьми и, как следствие, взаимные обвинения. Иисус пришел, чтобы свергнуть непослушание – «будучи послушным даже до смерти, даже смерти на кресте», пишет апостол Павел (Флп. 2:8), – и установить между людьми отношения братства и служения, а не соревнования. И чтобы ученики могли хорошо понять его мысли, Иисус взял ребенка и поставил его рядом с собой, как бы отождествляя его с собой, и сказал им: «Кто приветствует этого ребенка во имя Мое, приветствует меня; и кто приветствует меня, приветствует пославшего меня. Ибо кто из вас меньший, тот и велик». В Царстве Небесном, а значит и в обществе учеников Иисуса, велики те, кто умаляют себя, то есть дети Евангелия, те, кто осознает свою немощь и всецело вверяет себя Господу. Тот, кто живет с доверием ребенка, кто чувствует себя ребенком Божьим, умеет слушать Его Слово, имеет саму мысль о Боге и признает то, что исходит от Бога.

誰が一番偉いの？

福音（ルカ 9,46-50）

その時、弟子たちの間で、どちらが偉いのかという議論が起こりました。 それからイエスは、彼らの心の思いを知って、子供を連れて近くに置き、彼らに言った、「わたしの名においてこの子を迎える者は、わたしも歓迎する。 そして、私を歓迎する者は、私を遣わした者を歓迎するのです。 あなたがた全員の中で最も小さい者が偉大だからである。」 ヨハネは声を上げて、「先生、あなたの名によって悪霊を追い出している人を見かけましたが、私たちは彼を阻止しました。あの人はあなたと一緒に従わないからです。」と言いました。 しかしイエスは彼に答えて、「あなたに反対しない人はあなたに味方だから、彼を妨げないでください。」と言いました。

ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説

伝道者ルカは、この福音書の中で、弟子たちの真の関心事が何であったか、つまり、弟子たちの誰が第一位であるべきかを明らかにしています。 弟子たちは、もちろん彼らだけでなく私たちも、完全にこの世の子どもであり、人々の間の関係を規定する競争心の子どもであったと言えるでしょう。 どの世代にも根強く残る習慣です。 それは、アダムとイブの神への不従順という第一の罪の遺産であると言えます。 神への不従順は人々の間に分裂を引き起こし続け、その結果として相互に非難が生じます。 イエスは不従順を覆し、「死に至るまで従順になり、十字架の死にさえ従順になった」と使徒パウロは書いています(フィリピ2:8)。また、人間の間に競争ではなく兄弟愛と奉仕の関係を築くために来られました。 そして、弟子たちがイエスの考えをよく理解できるように、イエスは一人の子供を連れて自分と同一視するかのように隣に置き、彼らに言った、「わたしの名においてこの子を迎える者は、わたしを歓迎する。 そして、私を歓迎する者は、私を遣わした者を歓迎するのです。 あなたがた全員の中で最も小さい者が誰でも偉いのだから。」 天の御国において、したがってイエスの弟子たちの共同体においても、自分を小さくする人、つまり福音の子どもたち、自分の弱さを認めて主にすべてを委ねる人は偉大です。 子どもの信頼を持って生き、自分が神の子どもであると感じている人は、神の言葉に耳を傾ける方法を知っており、まさに神の思いを持ち、神から来るものを認識しています。

누가 가장 위대한가?

복음(루카 9,46-50)

그 때에 제자들 가운데 누가 더 큰가 하는 문제로 논쟁이 일어났습니다. 그런 다음 예수께서는 그들의 마음의 생각을 아시고 한 아이를 데려다가 그분 가까이에 세우시고 그들에게 말씀하셨습니다. “누구든지 내 이름으로 이 아이를 영접하는 사람은 나를 영접하는 것입니다. 나를 영접하는 사람은 나를 보내신 분을 영접하는 것입니다. 너희 가운데 가장 작은 사람이라도 큰 사람이기 때문이다." 요한이 말하여 이르되 선생님이여 어떤 사람이 주의 이름으로 귀신을 쫓아내는 것을 우리가 보고 막았나니 이는 그가 우리와 함께 주를 따르지 아니함이라. 그러나 예수께서는 그에게 대답하셨습니다. “그를 막지 마십시오. 여러분을 반대하지 않는 사람은 여러분을 지지하는 사람입니다.”

빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석

복음서 저자 누가는 이 복음서 구절에서 제자들의 진정한 관심사가 무엇인지를 드러냅니다. 즉, 그들 중 누가 첫째 자리를 차지해야 합니까? 제자들(그들뿐만 아니라 우리도)은 이 세상과 사람들 사이의 관계를 규제하는 경쟁적 사고방식의 완전한 자녀였다고 말할 수 있습니다. 이는 모든 세대에 걸쳐 확고히 이어지는 관습입니다. 그것은 첫 번째 죄, 즉 아담과 하와의 하나님께 대한 불순종의 유산이라고 말할 수 있습니다. 하나님께 대한 불순종으로 인해 사람들 사이에는 계속 분열이 생기고, 그 결과 서로를 비난하게 됩니다. 예수께서는 불순종을 무너뜨리기 위해 오셨습니다. “죽기까지 복종하셨으니 곧 십자가에 죽기까지 하셨느니라”(빌 2:8). 그리고 사람들 사이에 경쟁이 아닌 형제애와 섬김의 관계를 세우기 위해 오셨습니다. 그리고 제자들이 그분의 생각을 잘 이해할 수 있도록 예수께서는 마치 그 아이를 그분과 동일시하는 것처럼 한 아이를 데려다가 그분 옆에 세우시고 말씀하셨습니다. “누구든지 내 이름으로 이 아이를 영접하는 사람은 나를 영접하는 것입니다. 나를 영접하는 사람은 나를 보내신 분을 영접하는 것입니다. 너희 가운데 가장 작은 사람이라도 큰 사람이다." 천국에서, 그러므로 예수님의 제자 공동체에서도 자신을 작게 만드는 사람, 즉 복음의 자녀, 자신의 약함을 깨닫고 자신을 전적으로 주님께 의탁하는 사람은 큰 사람입니다. 어린아이의 신뢰를 갖고 사는 사람, 하나님의 자녀인 것처럼 느끼는 사람은 그분의 말씀을 들을 줄 알고, 바로 하나님을 생각하며, 하나님에게서 오는 것들을 인식합니다.

من هو الأعظم؟

الإنجيل (لو 9، 46 – 50)

وفي ذلك الوقت دارت مناقشة بين التلاميذ من منهم أعظم. فعلم يسوع بأفكار قلوبهم، فأخذ طفلاً وأقامه بالقرب منه وقال لهم: «من قبل هذا الطفل باسمي فقد قبلني. ومن يقبلني يقبل الذي أرسلني. لأن الأصغر فيكم جميعاً هو عظيم". فتكلم يوحنا قائلاً: "يا معلم، رأينا إنساناً يخرج الشياطين باسمك فمنعناه لأنه لا يتبعك معنا". فأجابه يسوع: "لا تمنعه، لأن من ليس عليك فهو معك".

التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا

يكشف الإنجيلي لوقا، في هذا المقطع الإنجيلي، ما هي الاهتمامات الحقيقية للتلاميذ: من منهم يجب أن يكون في المركز الأول؟ يمكننا أن نقول إن التلاميذ - هم بالتأكيد، ولكننا أيضًا - كانوا أبناء هذا العالم بالكامل وأبناء العقلية التنافسية التي تنظم العلاقات بين الناس. وهي عادة ترافق بقوة كل الأجيال. يمكننا أن نقول إنه إرث الخطية الأولى: عصيان آدم وحواء لله. ويستمر عصيان الله في إثارة الانقسام بين الناس وما يترتب على ذلك من اتهامات متبادلة. لقد جاء يسوع ليقلب العصيان - "أطاع حتى الموت، موت الصليب"، كما يكتب الرسول بولس (فيلبي 2: 8) - وليقيم علاقات أخوة وخدمة، وليس منافسة، بين الناس. ولكي يفهم التلاميذ أفكاره جيدًا، أخذ يسوع طفلاً وأقامه بجانبه، وكأنه يتماثل معه، وقال لهم: «من قبل هذا الطفل باسمي فقد قبلني؛ ومن يقبلني يقبل الذي أرسلني. لأن الأصغر فيكم جميعكم هو عظيم". في ملكوت السماوات، وبالتالي أيضًا في جماعة تلاميذ يسوع، أولئك الذين يجعلون أنفسهم صغارًا هم عظماء، أي أبناء الإنجيل، أولئك الذين يعترفون بضعفهم ويسلمون أنفسهم بالكامل للرب. من يعيش بثقة طفل، ويشعر وكأنه ابن لله، ويعرف كيف يستمع إلى كلمته، ويفكر في الله ويتعرف على الأشياء التي تأتي من الله.

सबसे महान कौन है?

सुसमाचार (लूका 9,46-50)

उस समय शिष्यों में यह चर्चा छिड़ गई कि उनमें से कौन बड़ा है। तब यीशु ने उनके मन का विचार जानकर, एक बालक को लिया, अपने पास रखा, और उन से कहा, जो कोई मेरे नाम से इस बालक को ग्रहण करता है, वह मुझे ग्रहण करता है; और जो कोई मेरा स्वागत करता है, वह उसका भी स्वागत करता है जिसने मुझे भेजा है। क्योंकि जो तुम सबमें छोटा है वही महान है।” यूहन्ना ने कहा, हे स्वामी, हम ने किसी को तेरे नाम से दुष्टात्माएं निकालते देखा, और हम ने उसे रोका, क्योंकि वह हमारे साथ तेरे पीछे नहीं चलता। लेकिन यीशु ने उसे उत्तर दिया: "उसे मत रोको, क्योंकि जो कोई तुम्हारे विरुद्ध नहीं है, वह तुम्हारे पक्ष में है।"

मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी

इंजीलवादी ल्यूक, इस इंजील मार्ग में, बताते हैं कि शिष्यों की सच्ची चिंताएँ क्या थीं: उनमें से किसे पहला स्थान मिलना चाहिए। हम कह सकते हैं कि शिष्य - वे निश्चित रूप से, लेकिन हम भी - पूरी तरह से इस दुनिया और प्रतिस्पर्धी मानसिकता के बच्चे थे जो लोगों के बीच संबंधों को नियंत्रित करते हैं। यह एक ऐसा रिवाज है जो सभी पीढ़ियों के साथ मजबूती से जुड़ा रहता है। हम कह सकते हैं कि यह पहले पाप की विरासत है: आदम और हव्वा की ईश्वर के प्रति अवज्ञा। ईश्वर की अवज्ञा लोगों के बीच विभाजन और परिणामस्वरूप आपसी आरोप-प्रत्यारोप को जन्म देती रहती है। प्रेरित पॉल (फिल 2:8) लिखते हैं, यीशु अवज्ञा को पलटने के लिए आए - "मृत्यु तक आज्ञाकारी बने, यहाँ तक कि क्रूस पर मृत्यु भी" - और पुरुषों के बीच प्रतिस्पर्धा के नहीं, बल्कि भाईचारे और सेवा के रिश्ते स्थापित करने के लिए आए। और ताकि शिष्य उसके विचारों को अच्छी तरह से समझ सकें, यीशु ने एक बच्चे को लिया और उसे अपने बगल में रखा, मानो उसे अपने साथ पहचान लिया हो, और उनसे कहा: “जो कोई मेरे नाम पर इस बच्चे का स्वागत करता है वह मेरा स्वागत करता है; और जो कोई मेरा स्वागत करता है, वह उसका भी स्वागत करता है जिसने मुझे भेजा है। क्योंकि तुम में से जो सब से छोटा है, वही बड़ा है।” स्वर्ग के राज्य में, और इसलिए यीशु के शिष्यों के समुदाय में भी, जो लोग खुद को छोटा बनाते हैं वे महान हैं, यानी, सुसमाचार के बच्चे, जो अपनी कमजोरी को पहचानते हैं और खुद को पूरी तरह से प्रभु को सौंप देते हैं। वह जो एक बच्चे के भरोसे के साथ रहता है, जो ईश्वर के बच्चे की तरह महसूस करता है, जानता है कि उसके वचन को कैसे सुनना है, ईश्वर के बारे में सोचता है और ईश्वर से आने वाली चीजों को पहचानता है।

Kto jest największy?

Ewangelia (Łk 9,46-50)

W tym czasie powstał spór wśród uczniów, który z nich jest większy. Wtedy Jezus, znając myśli ich serc, wziął dziecko, położył je obok siebie i rzekł do nich: «Kto przyjmie to dziecko w imię moje, mnie przyjmuje; a kto mnie przyjmuje, przyjmuje tego, który mnie posłał. Bo najmniejszy z was wszystkich jest wielki.” Jan odezwał się, mówiąc: „Mistrzu, widzieliśmy kogoś, kto w Twoim imieniu wyganiał złe duchy, i powstrzymaliśmy go, bo nie idzie z nami”. Ale Jezus mu odpowiedział: „Nie przeszkadzaj mu, bo kto nie jest przeciwko tobie, jest z tobą”.

Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii

Ewangelista Łukasz objawia w tym fragmencie ewangelii, jakie były prawdziwe obawy uczniów: który z nich powinien zająć pierwsze miejsce. Można powiedzieć, że uczniowie – z pewnością oni, ale także my – byli w pełni dziećmi tego świata i mentalności konkurencyjnej, która reguluje relacje między ludźmi. Jest to zwyczaj, który niezmiennie towarzyszy wszystkim pokoleniom. Można powiedzieć, że jest to dziedzictwo pierwszego grzechu: nieposłuszeństwa Adama i Ewy wobec Boga. Nieposłuszeństwo Bogu w dalszym ciągu powoduje podziały między ludźmi i w konsekwencji wzajemne oskarżenia. Jezus przyszedł, aby obalić nieposłuszeństwo – „stając się posłusznym aż do śmierci, i to śmierci krzyżowej” – pisze apostoł Paweł (Flp 2,8) – i aby zaprowadzić między ludźmi stosunki braterstwa i służby, a nie rywalizacji. A żeby uczniowie dobrze zrozumieli jego myśli, Jezus wziął dziecko, położył obok niego, jakby chciał się z nim utożsamić, i rzekł do nich: «Kto przyjmie to dziecko w imię moje, mnie przyjmuje; a kto mnie przyjmuje, przyjmuje tego, który mnie posłał. Bo każdy najmniejszy spośród was wszystkich jest wielki.” W królestwie niebieskim, a zatem także we wspólnocie uczniów Jezusa, wielcy są ci, którzy się malują, czyli dzieci Ewangelii, które rozpoznają swoją słabość i całkowicie zawierzają się Panu. Kto żyje ufnością dziecka, kto czuje się dzieckiem Bożym, umie słuchać Jego Słowa, ma samą myśl o Bogu i rozpoznaje to, co od Boga pochodzi.

কে সর্বশ্রেষ্ঠ?

গসপেল (Lk 9,46-50)

তখন সাহাবীদের মধ্যে কে বড় তা নিয়ে আলোচনা শুরু হয়। তারপর যীশু, তাদের হৃদয়ের চিন্তা জেনে, একটি শিশুকে নিয়ে গিয়ে তার কাছে রাখলেন এবং তাদের বললেন: “যে কেউ এই শিশুটিকে আমার নামে স্বাগত জানায় সে আমাকে স্বাগত জানায়; আর যে আমাকে স্বাগত জানায়, যিনি আমাকে পাঠিয়েছেন তাকেই গ্রহণ করে৷ কারণ তোমাদের সকলের মধ্যে যে ক্ষুদ্রতম সে মহান।" জন বললেন, "গুরু, আমরা এমন একজনকে দেখেছি যে আপনার নামে ভূত তাড়াচ্ছে এবং আমরা তাকে বাধা দিয়েছি, কারণ সে আমাদের সাথে আপনাকে অনুসরণ করে না।" কিন্তু যীশু তাকে উত্তর দিয়েছিলেন: "তাকে বাধা দিও না, কারণ যে তোমার বিরুদ্ধে নয় সে তোমার পক্ষে।"

Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য

ধর্মপ্রচারক লুক প্রকাশ করেন, এই ইভাঞ্জেলিক্যাল অনুচ্ছেদে, শিষ্যদের প্রকৃত উদ্বেগগুলি কী ছিল: তাদের মধ্যে কার প্রথম স্থান হওয়া উচিত। আমরা বলতে পারি যে শিষ্যরা - তারা অবশ্যই, কিন্তু আমরাও - সম্পূর্ণরূপে এই বিশ্বের এবং প্রতিযোগিতামূলক মানসিকতার সন্তান ছিলাম যা মানুষের মধ্যে সম্পর্ক নিয়ন্ত্রণ করে। এটি একটি প্রথা যা দৃঢ়ভাবে সব প্রজন্মের সাথে থাকে। আমরা বলতে পারি যে এটি প্রথম পাপের উত্তরাধিকার: আদম এবং ইভের ঈশ্বরের অবাধ্যতা। ঈশ্বরের অবাধ্যতা মানুষের মধ্যে বিভাজন এবং এর ফলে পারস্পরিক অভিযোগের জন্ম দেয়। যীশু অবাধ্যতাকে উল্টে দিতে এসেছিলেন - "মৃত্যু পর্যন্ত বাধ্য হওয়া, এমনকি ক্রুশে মৃত্যু", প্রেরিত পল লিখেছেন (ফিল 2:8) - এবং পুরুষদের মধ্যে প্রতিযোগিতার নয়, ভ্রাতৃত্ব এবং সেবার সম্পর্ক স্থাপন করতে। এবং যাতে শিষ্যরা তার চিন্তাভাবনাগুলি ভালভাবে বুঝতে পারে, যীশু একটি শিশুকে নিয়েছিলেন এবং তাকে তার পাশে রেখেছিলেন, যেন তাকে তার সাথে চিনতে পারেন এবং তাদের বলেছিলেন: “যে এই শিশুটিকে আমার নামে স্বাগত জানায় সে আমাকে স্বাগত জানায়; আর যে আমাকে স্বাগত জানায়, যিনি আমাকে পাঠিয়েছেন তাকেই গ্রহণ করে৷ কারণ তোমাদের মধ্যে যে ছোট, সে মহান।" স্বর্গের রাজ্যে, এবং সেইজন্য যীশুর শিষ্যদের সম্প্রদায়েও, যারা নিজেদেরকে ছোট করে তোলে তারা মহান, অর্থাৎ, গসপেলের সন্তান, যারা তাদের নিজেদের দুর্বলতা স্বীকার করে এবং সম্পূর্ণরূপে প্রভুর কাছে নিজেকে সঁপে দেয়। যিনি একটি সন্তানের ভরসা নিয়ে জীবনযাপন করেন, যিনি ঈশ্বরের সন্তানের মতো অনুভব করেন, তিনি তাঁর বাক্য শুনতে জানেন, ঈশ্বরের বিষয়ে চিন্তা করেন এবং ঈশ্বরের কাছ থেকে আসা জিনিসগুলিকে স্বীকৃতি দেন।

Sino ang pinakadakila?

Ebanghelyo (Lc 9,46-50)

Noong panahong iyon, nagkaroon ng talakayan sa mga alagad kung sino sa kanila ang mas dakila. Pagkatapos si Jesus, na nalalaman ang iniisip ng kanilang mga puso, ay kumuha ng isang bata, inilagay siya sa tabi niya at sinabi sa kanila: «Sinumang tumatanggap sa batang ito sa aking pangalan ay tinatanggap ako; at ang tumatanggap sa akin ay tinatanggap ang nagsugo sa akin. Sapagkat ang pinakamaliit sa inyong lahat ay dakila." Nagsalita si Juan, na nagsasabi: "Guro, nakakita kami ng isang nagpapalayas ng mga demonyo sa iyong pangalan at pinigilan namin siya, dahil hindi siya sumusunod sa iyo kasama namin." Ngunit sinagot siya ni Jesus: "Huwag mo siyang pigilan, sapagkat ang sinumang hindi laban sa iyo ay para sa iyo."

Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia

Inihayag ng ebanghelistang si Lucas, sa talatang ito ng ebanghelyo, kung ano ang tunay na mga alalahanin ng mga disipulo: kung sino sa kanila ang dapat mauna. Masasabi natin na ang mga disipulo - sila ay tiyak, ngunit tayo rin - ay ganap na mga anak ng mundong ito at ng mapagkumpitensyang kaisipan na kumokontrol sa mga relasyon sa pagitan ng mga tao. Ito ay isang kaugalian na mahigpit na sinasamahan ng lahat ng henerasyon. Masasabi nating ito ang pamana ng unang kasalanan: ang pagsuway nina Adan at Eva sa Diyos. Ang pagsuway sa Diyos ay patuloy na nagbubunga ng pagkakabaha-bahagi sa pagitan ng mga tao at ang kalalabasang paratang sa isa't isa. Dumating si Jesus upang ibagsak ang pagsuway - "naging masunurin hanggang sa kamatayan, maging ang kamatayan sa krus", ang isinulat ni apostol Pablo (Fil 2:8) - at upang magtatag ng mga relasyon ng kapatiran at paglilingkod, hindi ng kompetisyon, sa pagitan ng mga tao. At upang maunawaan nang mabuti ng mga disipulo ang kanyang iniisip, kinuha ni Jesus ang isang bata at inilagay sa tabi niya, na para bang ipinakikilala siya sa kanya, at sinabi sa kanila: «Ang sinumang tumatanggap sa batang ito sa aking pangalan ay tinatanggap ako; at ang tumatanggap sa akin ay tinatanggap ang nagsugo sa akin. Sapagkat sinuman ang pinakamaliit sa inyong lahat ay dakila." Sa kaharian ng langit, at samakatuwid din sa komunidad ng mga disipulo ni Jesus, ang mga nagpapaliit sa kanilang sarili ay dakila, iyon ay, mga anak ng Ebanghelyo, yaong mga kumikilala sa kanilang sariling kahinaan at lubos na ipinagkakatiwala ang kanilang sarili sa Panginoon. Siya na namumuhay nang may pagtitiwala ng isang bata, na nakadarama na siya ay anak ng Diyos, marunong makinig sa kanyang Salita, may mismong pag-iisip sa Diyos at kinikilala ang mga bagay na nagmumula sa Diyos.

Хто найбільший?

Євангеліє (Лк 9,46-50)

Тоді між учнями виникла дискусія, хто з них більший. Тоді Ісус, знаючи думки їхніх сердець, взяв дитину, поставив її біля себе і сказав їм: «Хто приймає цю дитину в моє ім’я, той приймає мене; а хто приймає мене, приймає того, хто послав мене. Бо хто найменший між вами, той великий». Іоанн заговорив, кажучи: «Учителю, ми бачили одного, хто Твоїм іменем виганяв бісів, і ми перешкодили йому, тому що він не йде за тобою з нами». Але Ісус відповів йому: «Не борони йому, бо хто не проти тебе, той за тебе».

Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія

У цьому євангельському уривку євангеліст Лука показує, якими були справжні турботи учнів: хто з них має бути першим. Можна сказати, що учні – вони, звичайно, але також і ми – були цілковито дітьми цього світу та ментальності змагання, яка регулює стосунки між людьми. Це звичай, який міцно супроводжує всі покоління. Можна сказати, що це спадщина першого гріха: непослуху Адама і Єви Богові. Непослух Богу продовжує породжувати розділення між людьми і подальше взаємне звинувачення. Ісус прийшов, щоб подолати непослух — «будучи слухняним аж до смерті, навіть смерті на хресті», — пише апостол Павло (Флп. 2:8), — і встановити між людьми відносини братерства та служіння, а не змагання. І щоб учні могли добре зрозуміти його думки, Ісус взяв дитину і поставив її поруч, ніби ототожнюючи її з собою, і сказав їм: «Хто приймає цю дитину в моє ім’я, приймає мене; а хто приймає мене, приймає того, хто послав мене. Бо хто найменший між вами всіма, той великий». У Царстві Небесному, а отже й у спільноті Ісусових учнів, ті, хто робить себе малими, є великими, тобто діти Євангелія, ті, які визнають власну слабкість і цілковито довіряють себе Господу. Той, хто живе з довірою дитини, хто почувається Божою дитиною, вміє слухати Його Слово, має саму думку про Бога і розпізнає те, що походить від Бога.

Ποιος είναι ο μεγαλύτερος;

Ευαγγέλιο (Λκ 9,46-50)

Εκείνη την εποχή, έγινε συζήτηση μεταξύ των μαθητών για το ποιος από αυτούς ήταν μεγαλύτερος. Τότε ο Ιησούς, γνωρίζοντας τις σκέψεις της καρδιάς τους, πήρε ένα παιδί, το έβαλε κοντά του και τους είπε: «Όποιος υποδέχεται αυτό το παιδί στο όνομά μου, με καλωσορίζει. και όποιος με υποδέχεται, καλωσορίζει αυτόν που με έστειλε. Γιατί αυτός που είναι ο μικρότερος από όλους σας είναι μεγάλος». Ο Ιωάννης μίλησε λέγοντας: «Δάσκαλε, είδαμε κάποιον που έβγαζε δαίμονες στο όνομά σου και τον εμποδίσαμε, γιατί δεν σε ακολουθεί μαζί μας». Ο Ιησούς όμως του απάντησε: «Μην τον εμποδίζεις, γιατί όποιος δεν είναι εναντίον σου είναι υπέρ σου».

Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia

Ο ευαγγελιστής Λουκάς αποκαλύπτει, σε αυτή την ευαγγελική περικοπή, ποιες ήταν οι πραγματικές ανησυχίες των μαθητών: ποιος από αυτούς θα έπρεπε να έχει την πρώτη θέση. Θα μπορούσαμε να πούμε ότι οι μαθητές - αυτοί σίγουρα, αλλά και εμείς - ήμασταν πλήρως παιδιά αυτού του κόσμου και της ανταγωνιστικής νοοτροπίας που ρυθμίζει τις σχέσεις μεταξύ των ανθρώπων. Είναι ένα έθιμο που συνοδεύει σταθερά όλες τις γενιές. Θα μπορούσαμε να πούμε ότι είναι η κληρονομιά της πρώτης αμαρτίας: της ανυπακοής του Αδάμ και της Εύας στον Θεό. Η ανυπακοή στον Θεό συνεχίζει να προκαλεί διχασμό μεταξύ των ανθρώπων και την επακόλουθη αμοιβαία κατηγορία. Ο Ιησούς ήρθε για να ανατρέψει την ανυπακοή - «υπάκουος μέχρι θανάτου, ακόμη και θάνατος στον σταυρό», γράφει ο απόστολος Παύλος (Φιλ 2:8) - και να δημιουργήσει σχέσεις αδελφοσύνης και υπηρεσίας, όχι ανταγωνισμού, μεταξύ των ανθρώπων. Και για να καταλάβουν οι μαθητές καλά τις σκέψεις του, ο Ιησούς πήρε ένα παιδί και το έβαλε δίπλα του, σαν να το ταυτίσει μαζί του, και τους είπε: «Όποιος υποδέχεται αυτό το παιδί στο όνομά μου, με καλωσορίζει. και όποιος με υποδέχεται, καλωσορίζει αυτόν που με έστειλε. Γιατί όποιος είναι ο μικρότερος από όλους σας είναι μεγάλος». Στη βασιλεία των ουρανών, και επομένως και στην κοινότητα των μαθητών του Ιησού, μεγάλοι είναι όσοι γίνονται μικροί, δηλαδή παιδιά του Ευαγγελίου, αυτοί που αναγνωρίζουν τη δική τους αδυναμία και εμπιστεύονται τον εαυτό τους ολοκληρωτικά στον Κύριο. Αυτός που ζει με την εμπιστοσύνη ενός παιδιού, που νιώθει παιδί του Θεού, ξέρει πώς να ακούει τον Λόγο του, έχει την ίδια τη σκέψη του Θεού και αναγνωρίζει τα πράγματα που προέρχονται από τον Θεό.

Nani mkuu?

Injili ( Lk 9,46-50 )

Wakati huo, mjadala ulitokea kati ya wanafunzi kuhusu nani kati yao alikuwa mkuu. Kisha Yesu, akijua mawazo ya mioyo yao, akamchukua mtoto mchanga, akamweka karibu naye na kuwaambia: «Mtu yeyote anayemkaribisha mtoto huyu kwa jina langu, ananikaribisha mimi; na yeyote anayenikaribisha mimi, anamkaribisha yeye aliyenituma. Kwa maana aliye mdogo miongoni mwenu nyote ndiye mkuu." Yohana akajibu, akasema, Bwana, tulimwona mtu akitoa pepo kwa jina lako, nasi tukamzuia, kwa sababu yeye hafuati pamoja nasi. Lakini Yesu akamjibu: "Msimzuie, kwa sababu yeyote asiyepingana nanyi yuko upande wenu."

Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia

Mwinjili Luka anafunua, katika kifungu hiki cha kiinjili, nini wasiwasi wa kweli wa wanafunzi ulikuwa: ni nani kati yao anayepaswa kuwa na nafasi ya kwanza. Tunaweza kusema kwamba wanafunzi - wao kwa hakika, lakini pia sisi - walikuwa watoto kamili wa ulimwengu huu na wa mawazo ya ushindani ambayo hudhibiti mahusiano kati ya watu. Ni desturi ambayo inaambatana na vizazi vyote. Tunaweza kusema kwamba ni urithi wa dhambi ya kwanza: kutomtii Mungu kwa Adamu na Hawa. Kutomtii Mungu kunaendelea kutokeza mgawanyiko kati ya watu na matokeo yake ni kulaumiana. Yesu alikuja kupindua kutotii - "kuwa mtiifu hata mauti, naam, mauti ya msalaba", anaandika mtume Paulo ( Flp 2:8 ) - na kuanzisha mahusiano ya udugu na huduma, si ya mashindano kati ya wanadamu. Na ili wanafunzi waweze kuelewa mawazo yake vizuri, Yesu alichukua mtoto na kumweka karibu naye, kana kwamba anajitambulisha naye, na kuwaambia: «Mtu yeyote anayemkaribisha mtoto huyu kwa jina langu, ananikaribisha mimi; na yeyote anayenikaribisha mimi, anamkaribisha yeye aliyenituma. Kwa maana aliye mdogo miongoni mwenu nyote ndiye mkuu." Katika ufalme wa mbinguni, na kwa hiyo pia katika jumuiya ya wanafunzi wa Yesu, wale wanaojifanya wadogo ni wakubwa, yaani, watoto wa Injili, wale wanaotambua udhaifu wao wenyewe na kujikabidhi wenyewe kabisa kwa Bwana. Anayeishi kwa kutumainiwa na mtoto, anayejisikia kama mtoto wa Mungu, anajua jinsi ya kusikiliza Neno lake, ana mawazo ya Mungu na kutambua mambo ambayo yanatoka kwa Mungu.

Ai là người vĩ đại nhất?

Tin Mừng (Lc 9,46-50)

Vào thời điểm đó, các đệ tử đã tranh cãi xem ai trong số họ lớn hơn. Bấy giờ Chúa Giêsu biết ý nghĩ trong lòng các ông, liền đem một em nhỏ đến gần và nói với các ông: “Ai nhân danh Thầy đón tiếp đứa trẻ này là đón tiếp Thầy; và ai chào đón tôi là chào đón người đã sai tôi. Vì kẻ nhỏ nhất trong các ngươi mới là vĩ đại.” John lên tiếng: "Thưa Thầy, chúng con thấy có người nhân danh Thầy trừ quỷ và chúng con đã ngăn cản người đó, vì người đó không đi theo thầy với chúng con." Nhưng Chúa Giêsu trả lời: “Đừng ngăn cản người ấy, vì ai không chống lại con là ủng hộ con”.

Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia

Thánh sử Luca tiết lộ, trong đoạn Tin Mừng này, mối quan tâm thực sự của các môn đệ là: ai trong số họ phải được đặt lên hàng đầu. Chúng ta có thể nói rằng các môn đệ - chắc chắn là họ, nhưng cả chúng ta nữa - hoàn toàn là con cái của thế giới này và của não trạng cạnh tranh điều khiển các mối quan hệ giữa con người với nhau. Đó là một phong tục gắn bó bền chặt với mọi thế hệ. Có thể nói rằng đó là di sản của tội lỗi đầu tiên: sự bất tuân của Ađam và Eva đối với Thiên Chúa. Sự bất tuân với Thiên Chúa tiếp tục gây ra sự chia rẽ giữa con người với nhau và hậu quả là sự buộc tội lẫn nhau. Thánh Phaolô viết: Chúa Giêsu đến để lật đổ sự bất tuân – “vâng phục cho đến chết, thậm chí chết trên thập giá”, tông đồ Phaolô viết (Pl 2:8) – và để thiết lập các mối quan hệ huynh đệ và phục vụ, chứ không phải cạnh tranh, giữa con người với nhau. Và để các môn đệ có thể hiểu rõ suy nghĩ của Người, Chúa Giêsu đem một em nhỏ đặt bên cạnh, như muốn đồng nhất Người với Người, và nói với các ông: “Ai nhân danh Thầy đón tiếp em bé này là đón tiếp Thầy; và ai chào đón tôi là chào đón người đã sai tôi. Vì ai nhỏ nhất trong các ngươi đều là vĩ đại.” Trong Nước Trời, và do đó cũng như trong cộng đồng các môn đệ của Chúa Giêsu, những ai tự coi mình nhỏ bé đều trở nên vĩ đại, nghĩa là những người con của Tin Mừng, những ai nhận ra sự yếu đuối của mình và phó thác hoàn toàn mình cho Chúa. Người sống với sự tin tưởng của một đứa trẻ, người cảm thấy mình là con Thiên Chúa, biết lắng nghe Lời Người, có chính suy nghĩ của Thiên Chúa và nhận ra những điều đến từ Thiên Chúa.

ആരാണ് ഏറ്റവും വലിയവൻ?

സുവിശേഷം (ലൂക്ക 9,46-50)

ആ സമയത്ത് ശിഷ്യന്മാർക്കിടയിൽ തങ്ങളിൽ ആരാണ് വലിയവൻ എന്ന ചർച്ച ഉയർന്നു. അപ്പോൾ യേശു അവരുടെ ഹൃദയവിചാരങ്ങൾ അറിഞ്ഞ് ഒരു കുട്ടിയെ എടുത്ത് അവൻ്റെ അടുത്ത് ഇരുത്തി അവരോട് പറഞ്ഞു: “ഈ കുട്ടിയെ എൻ്റെ നാമത്തിൽ സ്വീകരിക്കുന്നവൻ എന്നെ സ്വീകരിക്കുന്നു; എന്നെ സ്വീകരിക്കുന്നവൻ എന്നെ അയച്ചവനെ സ്വാഗതം ചെയ്യുന്നു. എന്തെന്നാൽ നിങ്ങളിൽ ഏറ്റവും ചെറിയവൻ വലിയവനാകുന്നു. യോഹന്നാൻ പറഞ്ഞു: "ഗുരോ, അങ്ങയുടെ നാമത്തിൽ ഭൂതങ്ങളെ പുറത്താക്കുന്ന ഒരാളെ ഞങ്ങൾ കണ്ടു, അവൻ നിങ്ങളെ അനുഗമിക്കാത്തതിനാൽ ഞങ്ങൾ അവനെ തടഞ്ഞു." എന്നാൽ യേശു അവനോട് ഉത്തരം പറഞ്ഞു: അവനെ തടയരുത്, കാരണം നിങ്ങൾക്ക് എതിരല്ലാത്തവൻ നിങ്ങളുടെ പക്ഷത്താണ്.

മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം

ലൂക്കോസ് സുവിശേഷകൻ ഈ സുവിശേഷ ഭാഗത്തിൽ വെളിപ്പെടുത്തുന്നു, ശിഷ്യന്മാരുടെ യഥാർത്ഥ ആശങ്കകൾ എന്തായിരുന്നു: അവരിൽ ആർക്കാണ് ഒന്നാം സ്ഥാനം. ശിഷ്യന്മാർ - അവർ തീർച്ചയായും, നമ്മളും - ഈ ലോകത്തിൻ്റെയും ആളുകൾ തമ്മിലുള്ള ബന്ധങ്ങളെ നിയന്ത്രിക്കുന്ന മത്സര മാനസികാവസ്ഥയുടെയും പൂർണ്ണ കുട്ടികളായിരുന്നുവെന്ന് നമുക്ക് പറയാം. എല്ലാ തലമുറകളെയും ദൃഢമായി അനുഗമിക്കുന്ന ഒരു ആചാരമാണത്. ആദാമിൻ്റെയും ഹവ്വായുടെയും ദൈവത്തോടുള്ള അനുസരണക്കേടു: ആദ്യത്തെ പാപത്തിൻ്റെ പൈതൃകമാണ് അത് എന്ന് നമുക്ക് പറയാം. ദൈവത്തോടുള്ള അനുസരണക്കേട് മനുഷ്യർക്കിടയിൽ ഭിന്നിപ്പും അനന്തരഫലമായ പരസ്പര ആരോപണങ്ങളും ഉളവാക്കുന്നു. യേശു വന്നത് അനുസരണക്കേടിനെ മറികടക്കാൻ - "മരണം വരെ, കുരിശിലെ മരണം പോലും അനുസരണമുള്ളവനായി", അപ്പോസ്തലനായ പൗലോസ് എഴുതുന്നു (ഫിലി 2:8) - കൂടാതെ മനുഷ്യർക്കിടയിൽ മത്സരമല്ല, സാഹോദര്യത്തിൻ്റെയും സേവനത്തിൻ്റെയും ബന്ധം സ്ഥാപിക്കാൻ. ശിഷ്യന്മാർക്ക് അവൻ്റെ ചിന്തകൾ നന്നായി മനസ്സിലാക്കാൻ കഴിയേണ്ടതിന്, യേശു ഒരു കുട്ടിയെ എടുത്ത് അവൻ്റെ അടുത്ത് ഇരുത്തി, അവനുമായി അവനെ തിരിച്ചറിയുന്നതുപോലെ, അവരോട് പറഞ്ഞു: "ഈ കുട്ടിയെ എൻ്റെ നാമത്തിൽ സ്വീകരിക്കുന്നവൻ എന്നെ സ്വീകരിക്കുന്നു; എന്നെ സ്വീകരിക്കുന്നവൻ എന്നെ അയച്ചവനെ സ്വാഗതം ചെയ്യുന്നു. എന്തെന്നാൽ നിങ്ങളിൽ ഏറ്റവും ചെറിയവൻ വലിയവൻ തന്നെ." സ്വർഗ്ഗരാജ്യത്തിലും, അതിനാൽ യേശുവിൻ്റെ ശിഷ്യന്മാരുടെ സമൂഹത്തിലും, സ്വയം ചെറുതാക്കുന്നവർ വലിയവരാണ്, അതായത്, സുവിശേഷത്തിൻ്റെ മക്കൾ, സ്വന്തം ബലഹീനത തിരിച്ചറിഞ്ഞ് തങ്ങളെത്തന്നെ പൂർണ്ണമായും കർത്താവിൽ ഭരമേൽപ്പിക്കുന്നവർ. ഒരു കുട്ടിയുടെ വിശ്വാസത്തോടെ ജീവിക്കുന്ന, ദൈവമക്കളെപ്പോലെ തോന്നുന്ന, അവൻ്റെ വചനം കേൾക്കാൻ അറിയുന്നവൻ, ദൈവത്തെക്കുറിച്ചുള്ള ചിന്തയും ദൈവത്തിൽ നിന്നുള്ള കാര്യങ്ങൾ തിരിച്ചറിയുകയും ചെയ്യുന്നു.

Kedu onye kacha ukwuu?

Oziọma (Luk 9:46-50)

N’oge ahụ, ndị na-eso ụzọ Jizọs kwurịtara banyere onye n’ime ha ka ukwuu. Mgbe ahụ, ebe Jizọs maara echiche nke obi ha, ọ kpọrọ nwatakịrị, debe ya nso wee sị ha: "Onye ọ bụla nke na-anabata nwatakịrị a n'aha m na-anabata m; onye ọ bụla nke na-anabata m na-anabatakwa onye zitere m. N'ihi na onye kacha nta n'etiti unu niile dị ukwuu." Jọn kwuru, sị: "Nna anyị ukwu, anyị hụrụ onye na-achụpụ ndị mmụọ ọjọọ n'aha gị, anyị gbochiri ya, n'ihi na ọ dịghị eso gị na anyị." Ma Jizọs zara ya, sị: "Egbochila ya, n'ihi na onye ọ bụla na-adịghị megide gị bụ nke gị."

Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia

Onye na-ezisa ozi ọma Luk na-ekpughe, n’akụkụ akwụkwọ nsọ nke a, ihe ezi nchegbu nke ndị na-eso ụzọ bụ: ònye n’ime ha kwesịrị inwe ọnọdụ mbụ. Anyị nwere ike ịsị na ndị na-eso ụzọ - ha n'ezie, kamakwa anyị - bụ ụmụ zuru oke nke ụwa a na nke echiche asọmpi nke na-achịkwa mmekọrịta dị n'etiti ndị mmadụ. Ọ bụ omenala na-agasi ike n'ọgbọ niile. Anyị nwere ike ịsị na ọ bụ ihe nketa nke mmehie mbụ: Adam na Iv nupụrụ Chineke isi. Nnupụisi nye Chineke na-aga n'ihu na-ebute nkewa n'etiti ndị mmadụ na ebubo ibe ha ga-esi na ya pụta. Pọl onyeozi dere (Fil 2:8) Jizọs bịara ịkpaghasị nnupụisi— “ịbụ ndị na-erube isi ruo ọnwụ, ọbụna ọnwụ n’elu obe,” ka Pọl onyeozi na-ede (Fil. Ma ka ndị na-eso ụzọ ya wee ghọta echiche ya nke ọma, Jizọs kuru nwatakịrị ma debe ya n'akụkụ ya, dị ka à ga-asị na ọ ga-amata ya na ya, wee sị ha: "Onye ọ bụla nke na-anabata nwatakịrị a n'aha m na-anabata m; onye ọ bụla nke na-anabata m na-anabatakwa onye zitere m. N'ihi na onye ọ bụla nke kasị nta n'etiti unu niile dị ukwuu." N’ala-eze nke elu-igwe, ya mere kwa n’ime obodo nke ndị na-eso ụzọ Jizọs, ndị na-eme onwe ha dị nta dị ukwuu, ya bụ, ụmụ nke Oziọma, ndị na-amata adịghị ike nke onwe ha ma nyefee onwe ha kpam kpam n’aka Onye-nwe. Onye na-ebi ndụ na ntụkwasị obi nke nwata, onye na-eche na ọ bụ nwa Chineke, maara otú e si ege ntị n'Okwu ya, nwere echiche nke Chineke ma na-amata ihe ndị sitere na Chineke.