Vangelo (Lc 15,1-10) - In quel tempo, si avvicinavano a Gesù tutti i pubblicani e i peccatori per ascoltarlo. I farisei e gli scribi mormoravano dicendo: «Costui accoglie i peccatori e mangia con loro». »Ed egli disse loro questa parabola: «Chi di voi, se ha cento pecore e ne perde una, non lascia le novantanove nel deserto e va in cerca di quella perduta, finché non la trova? Quando l’ha trovata, pieno di gioia se la carica sulle spalle, va a casa, chiama gli amici e i vicini e dice loro: «Rallegratevi con me, perché ho trovato la mia pecora, quella che si era perduta». Io vi dico: così vi sarà gioia nel cielo per un solo peccatore che si converte, più che per novantanove giusti i quali non hanno bisogno di conversione. »Oppure, quale donna, se ha dieci monete e ne perde una, non accende la lampada e spazza la casa e cerca accuratamente finché non la trova? E dopo averla trovata, chiama le amiche e le vicine, e dice: «Rallegratevi con me, perché ho trovato la moneta che avevo perduto». Così, io vi dico, vi è gioia davanti agli angeli di Dio per un solo peccatore che si converte».
Il commento al Vangelo a cura di Monsignor Vincenzo Paglia
Il capitolo 15 di Luca – aperto da questo brano – è dedicato a narrare l’atteggiamento misericordioso di Dio. Questi primi dieci versetti narrano due delle parabole della misericordia: la pecora perduta e la moneta smarrita. Nella prima Gesù presenta il Padre come un pastore che ha perso una delle sue novantanove pecore. Ebbene, il pastore lascia le novantanove rimaste nell’ovile e si mette alla ricerca di quella smarrita. Potremmo dire che c’è una legge della misericordia che stabilisce un diritto del peccatore: è il diritto a essere aiutato prima dei giusti. Siamo di fronte alla vera rivoluzione portata dal Vangelo. E in un mondo ove la meritocrazia viene presentata come l’ideale dell’organizzazione sociale – e non c’è dubbio che vada presa in considerazione – il Vangelo presenta la paradossalità del mistero della misericordia e del perdono. Nella seconda parabola, il Padre è immaginato come una donna di casa che ha perso una moneta e si mette a cercarla finché non la trova, mostrando così ancora una volta il privilegio di amore che Dio rivendica per i piccoli. E ambedue, il pastore e la donna, dopo aver trovato la pecora e la moneta smarrite, chiamano i loro vicini per fare festa. Dio non vuole la morte ma la conversione dei peccatori, ossia che cambino la loro vita e tornino a lui. E questo richiede un cuore misericordioso da parte dei discepoli e una capacità di amore simile a quella di Dio. E Gesù conclude: «Vi sarà gioia nel cielo per un solo peccatore che si converte». È la festa più sentita da Dio. Per questo, si mette a cercare, anzi a mendicare amore. Lo fa anche con noi: lasciamoci trovare da lui.
Joy in the sky
Gospel (Lk 15,1-10)
At that time, all the tax collectors and sinners approached Jesus to listen to him. The Pharisees and scribes murmured, saying: "This man welcomes sinners and eats with them." »And he told them this parable: «Who among you, if he has a hundred sheep and loses one of them, does not leave the ninety-nine in the desert and go in search of the lost one, until he finds it? When he has found her, full of joy, he carries her on his shoulders, goes home, calls his friends and neighbors and says to them: "Rejoice with me, because I have found my sheep, the one that was lost". I tell you: so there will be joy in heaven over one sinner who converts, more than over ninety-nine righteous people who have no need of conversion. »Or, what woman, if she has ten coins and loses one, does not light the lamp and sweep the house and search carefully until he finds her? And after finding it, he calls his friends and neighbors and says: "Rejoice with me, because I have found the coin I lost." Thus, I tell you, there is joy before the angels of God over one sinner who repents."
The commentary on the Gospel by Monsignor Vincenzo Paglia
Chapter 15 of Luke – opened by this passage – is dedicated to narrating God's merciful attitude. These first ten verses narrate two of the parables of mercy: the lost sheep and the lost coin. In the first, Jesus presents the Father as a shepherd who has lost one of his ninety-nine sheep. Well, the shepherd leaves the ninety-nine remaining in the sheepfold and sets out to look for the lost one. We could say that there is a law of mercy that establishes a right for the sinner: it is the right to be helped before the righteous. We are faced with the true revolution brought by the Gospel. And in a world where meritocracy is presented as the ideal of social organization - and there is no doubt that it should be taken into consideration - the Gospel presents the paradoxical nature of the mystery of mercy and forgiveness. In the second parable, the Father is imagined as a housewife who has lost a coin and starts looking for it until he finds it, thus showing once again the privilege of love that God claims for the little ones. And both, the shepherd and the woman, after finding the lost sheep and the coin, call their neighbors to celebrate. God does not want death but the conversion of sinners, that is, for them to change their lives and return to him. And this requires a merciful heart on the part of the disciples and a capacity for love similar to that of God. And Jesus concludes: "There will be joy in heaven over one sinner who converts." It is the celebration most heartfelt by God. For this reason, he begins to seek, or rather beg for, love. He does it with us too: let us let him find us.
alegría en el cielo
Evangelio (Lc 15,1-10)
En aquel tiempo, todos los publicanos y pecadores se acercaron a Jesús para escucharlo. Los fariseos y los escribas murmuraban, diciendo: "Éste recibe a los pecadores y come con ellos". »Y les dijo esta parábola: «¿Quién de vosotros, si tiene cien ovejas y se le pierde una, no deja las noventa y nueve en el desierto y va en busca de la perdida, hasta encontrarla? Cuando la ha encontrado, lleno de alegría, la carga sobre sus hombros, vuelve a su casa, llama a sus amigos y vecinos y les dice: "Alegraos conmigo, porque he encontrado mi oveja, la que se había perdido". Os digo: así habrá más alegría en el cielo por un pecador que se convierte, que por noventa y nueve justos que no tienen necesidad de convertirse. »¿O qué mujer, si tiene diez monedas y pierde una, no enciende la lámpara y barre la casa y busca con atención hasta encontrarla? Y tras encontrarla, llama a sus amigos y vecinos y les dice: "Alégrense conmigo, porque he encontrado la moneda que había perdido". Por eso os digo que hay alegría delante de los ángeles de Dios por un pecador que se arrepiente."
El comentario al Evangelio de monseñor Vincenzo Paglia
A narrar la actitud misericordiosa de Dios está dedicado el capítulo 15 de Lucas –abierto con este pasaje–, estos diez primeros versículos narran dos de las parábolas de la misericordia: la oveja descarriada y la moneda perdida. En el primero, Jesús presenta al Padre como un pastor que ha perdido una de sus noventa y nueve ovejas. Bueno, el pastor deja a las noventa y nueve que quedan en el redil y sale a buscar a la perdida. Podríamos decir que hay una ley de misericordia que establece un derecho para el pecador: es el derecho a ser ayudado ante el justo. Estamos ante la verdadera revolución que trae el Evangelio. Y en un mundo donde la meritocracia se presenta como el ideal de organización social -y no hay duda de que hay que tenerlo en cuenta- el Evangelio presenta el carácter paradójico del misterio de la misericordia y del perdón. En la segunda parábola, se imagina al Padre como un ama de casa que ha perdido una moneda y comienza a buscarla hasta encontrarla, mostrando así una vez más el privilegio del amor que Dios reclama para los pequeños. Y ambos, el pastor y la mujer, tras encontrar la oveja perdida y la moneda, llaman a sus vecinos para celebrar. Dios no quiere la muerte sino la conversión de los pecadores, es decir, que cambien de vida y vuelvan a él. Y esto requiere un corazón misericordioso por parte de los discípulos y una capacidad de amor similar a la de Dios. Y Jesús concluye: "Habrá alegría en el cielo por un pecador que se convierte". Es la celebración más sentida por Dios, por eso comienza a buscar, o más bien a suplicar, amor. Lo hace también con nosotros: dejemos que él nos encuentre.
La joie dans le ciel
Évangile (Lc 15,1-10)
A cette époque, tous les publicains et les pécheurs s’approchèrent de Jésus pour l’écouter. Les pharisiens et les scribes murmuraient en disant : « Cet homme accueille les pécheurs et mange avec eux. » » Et il leur raconta cette parabole : « Lequel d'entre vous, s'il a cent brebis et en perd une, ne laisse pas les quatre-vingt-dix-neuf dans le désert et ne part à la recherche de celle perdue, jusqu'à ce qu'il la retrouve ? Lorsqu'il l'a retrouvée, plein de joie, il la porte sur ses épaules, rentre chez lui, appelle ses amis et ses voisins et leur dit : « Réjouissez-vous avec moi, car j'ai retrouvé ma brebis, celle qui était perdue ». Je vous le dis : ainsi il y aura de la joie dans le ciel pour un seul pécheur qui se convertit, plus que pour quatre-vingt-dix-neuf justes qui n'ont pas besoin de se convertir. » Ou quelle femme, si elle a dix pièces et en perd une, n'allume pas la lampe, ne balaie la maison et ne fouille soigneusement jusqu'à ce qu'elle la trouve ? Et après l'avoir trouvée, elle appelle ses amis et ses voisins et leur dit : « Réjouissez-vous avec moi, car j'ai retrouvé la pièce que j'avais perdue. Ainsi, je vous le dis, il y a de la joie devant les anges de Dieu pour un seul pécheur qui se repent. »
Le commentaire de l'Évangile de Mgr Vincenzo Paglia
Le chapitre 15 de Luc – ouvert par ce passage – est consacré au récit de l'attitude miséricordieuse de Dieu. Ces dix premiers versets racontent deux des paraboles de la miséricorde : la brebis perdue et la pièce de monnaie perdue. Dans la première, Jésus présente le Père comme un berger qui a perdu une de ses quatre-vingt-dix-neuf brebis. Eh bien, le berger laisse les quatre-vingt-dix-neuf restants dans la bergerie et part à la recherche de celui qui est perdu. On pourrait dire qu'il existe une loi de miséricorde qui consacre un droit au pécheur : c'est le droit d'être secouru devant le juste. Nous sommes confrontés à la véritable révolution apportée par l’Évangile. Et dans un monde où la méritocratie est présentée comme l'idéal de l'organisation sociale - et il ne fait aucun doute qu'elle doit être prise en considération - l'Évangile présente le caractère paradoxal du mystère de la miséricorde et du pardon. Dans la deuxième parabole, le Père est représenté comme une femme au foyer qui a perdu une pièce de monnaie et qui se met à la chercher jusqu'à ce qu'elle la retrouve, démontrant ainsi une fois de plus le privilège d'amour que Dieu revendique pour les plus petits. Et tous deux, le berger et la femme, après avoir retrouvé la brebis perdue et la pièce de monnaie, appellent leurs voisins pour faire la fête. Dieu ne veut pas la mort mais la conversion des pécheurs, c'est-à-dire qu'ils changent de vie et reviennent à lui. Et cela demande un cœur miséricordieux de la part des disciples et une capacité d'amour semblable à celle de Dieu. Et Jésus conclut : "Il y aura de la joie dans le ciel pour un seul pécheur qui se convertit". C'est la célébration la plus sincère de la part de Dieu, c'est pourquoi il commence à chercher, ou plutôt à implorer, l'amour. Il le fait aussi avec nous : laissons-le nous trouver.
Alegria no céu
Evangelho (Lc 15,1-10)
Naquele tempo, todos os publicanos e pecadores aproximaram-se de Jesus para ouvi-lo. Os fariseus e os escribas murmuravam, dizendo: “Este homem acolhe pecadores e come com eles”. »E contou-lhes esta parábola: «Quem dentre vós, se tiver cem ovelhas e perder uma delas, não deixa as noventa e nove no deserto e vai em busca da perdida, até encontrá-la? Quando a encontrou, cheio de alegria, carrega-a nos ombros, vai para casa, chama os amigos e vizinhos e diz-lhes: “Alegrai-vos comigo, porque encontrei a minha ovelha, aquela que estava perdida”. Eu te digo: assim haverá alegria no céu por um pecador que se converte, mais do que por noventa e nove justos que não precisam de conversão. »Ou, que mulher, se tem dez moedas e perde uma, não acende a candeia e varre a casa e procura com atenção até encontrá-la? E depois de encontrá-la, ela liga para seus amigos e vizinhos e diz: “Alegrai-vos comigo, porque encontrei a moeda que havia perdido”. Assim, eu lhes digo, há alegria diante dos anjos de Deus por um pecador que se arrepende”.
O comentário ao Evangelho de Monsenhor Vincenzo Paglia
O capítulo 15 de Lucas – aberto por esta passagem – é dedicado a narrar a atitude misericordiosa de Deus.Estes primeiros dez versículos narram duas das parábolas da misericórdia: a ovelha perdida e a moeda perdida. Na primeira, Jesus apresenta o Pai como um pastor que perdeu uma das suas noventa e nove ovelhas. Pois bem, o pastor deixa as noventa e nove restantes no aprisco e sai em busca da perdida. Poderíamos dizer que existe uma lei de misericórdia que estabelece um direito para o pecador: é o direito de ser ajudado antes do justo. Estamos diante da verdadeira revolução trazida pelo Evangelho. E num mundo onde a meritocracia é apresentada como o ideal de organização social – e não há dúvida de que deve ser levada em consideração – o Evangelho apresenta a natureza paradoxal do mistério da misericórdia e do perdão. Na segunda parábola, o Pai é imaginado como uma dona de casa que perdeu uma moeda e começa a procurá-la até encontrá-la, mostrando assim mais uma vez o privilégio de amor que Deus reivindica para os pequenos. E ambos, o pastor e a mulher, após encontrarem a ovelha perdida e a moeda, chamam os vizinhos para comemorar. Deus não quer a morte, mas a conversão dos pecadores, ou seja, que eles mudem de vida e voltem para ele. E isto exige um coração misericordioso por parte dos discípulos e uma capacidade de amor semelhante à de Deus. E Jesus conclui: “Haverá alegria no céu por um pecador que se converte”. É a celebração mais sincera de Deus, por isso ele começa a buscar, ou melhor, a implorar, o amor. Ele faz isso conosco também: deixemos que ele nos encontre.
歡樂在天空
福音(路 15,1-10)
那時,所有的稅吏和罪人都來到耶穌面前聽他講話。 法利賽人和文士私下議論說:“這個人接待罪人,又和他們一起吃飯。” 」 他對他們講了這個比喻:「你們中間有誰,如果他有一百隻羊,丟了一隻,他不會把九十九隻羊留在沙漠裡,去尋找那隻丟失的羊,直到找到它? 當他找到她時,他滿心歡喜,把她扛在肩上回家,打電話給他的朋友和鄰居,對他們說:「和我一起高興吧,因為我找到了我失去的羊」。 我告訴你們:因此,天堂裡一個悔改的罪人會比九十九個不需要悔改的義人更喜樂。 「或者說,哪個女人,如果她有十個硬幣,丟了一個,她不點燈掃屋,仔細尋找,直到找到為止? 找到後,她打電話給她的朋友和鄰居說:“和我一起高興吧,因為我找到了丟失的硬幣。” 因此,我告訴你們,在上帝的天使面前,有一位悔改的罪人會感到喜樂。”
文森佐·帕格利亞主教對福音的評論
路加福音第15章是從這段經文開始的,專門講述神憐憫的態度,前十節講述了兩個憐憫的比喻:迷失的羊和迷失的錢幣。 在第一個例子中,耶穌將天父描繪成一個牧羊人,他失去了九十九隻羊中的一隻。 好吧,牧羊人把剩下的九十九隻留在羊圈裡,開始尋找失蹤的一隻。 我們可以說,有一條仁慈的律法為罪人確立了一項權利:即在義人面前得到幫助的權利。 我們面臨福音帶來的真正的革命。 在一個精英政治被視為社會組織理想的世界裡——毫無疑問地應該考慮到這一點——福音呈現了憐憫和寬恕之謎的矛盾本質。 在第二個比喻中,天父被想像為一位丟了一枚硬幣的家庭主婦,開始尋找直到找到為止,從而再次表明了上帝對小孩子的愛的特權。 牧羊人和女人找到遺失的羊和硬幣後,都打電話給鄰居慶祝。 神不想要死亡,而是要罪人悔改,也就是改變自己的生活,歸向祂。 這需要門徒有一顆仁慈的心,並具有與上帝類似的愛的能力。耶穌總結道:“悔改的罪人在天上必有喜樂。” 這是上帝最衷心的慶祝,為此,祂開始尋求,或者更確切地說,乞求愛。 祂也對我們這樣做:讓我們讓祂找到我們。
Радость в небе
Евангелие (Лк 15,1-10)
В это время все мытари и грешники подошли к Иисусу, чтобы послушать его. Фарисеи и книжники роптали, говоря: «Этот человек принимает грешников и ест с ними». И рассказал им такую притчу: «Кто из вас, если будет иметь сто овец и потеряет одну из них, не оставит девяноста девяти в пустыне и не пойдет искать потерявшуюся, пока не найдет ее? Найдя ее, полный радости, он несет ее на своих плечах, идет домой, зовет своих друзей и соседей и говорит им: «Порадуйтесь со мной, потому что я нашел свою овцу, ту, что потерялась». Говорю вам: так будет радости на небесах об одном грешнике, обратившемся, больше, чем о девяноста девяти праведниках, не имеющих нужды в обращении. Или какая женщина, если у нее есть десять монет и потеряет одну, не зажжет лампу, не подметет дом и не обыщет тщательно, пока не найдет ее? А найдя ее, она звонит своим друзьям и соседям и говорит: «Порадуйтесь вместе со мной, потому что я нашла монету, которую потеряла». Так говорю вам, бывает радость пред Ангелами Божиими и об одном грешнике кающемся».
Комментарий к Евангелию монсеньора Винченцо Палья
Глава 15 Евангелия от Луки, открываемая этим отрывком, посвящена повествованию о милосердном отношении Бога.Эти первые десять стихов повествуют о двух притчах милосердия: о потерянной овце и потерянной монете. В первом Иисус представляет Отца как пастыря, потерявшего одну из девяноста девяти своих овец. Что ж, пастух оставляет девяносто девять оставшихся в овчарне и отправляется искать пропавшую. Можно сказать, что существует закон милосердия, устанавливающий право грешника: это право на помощь перед праведниками. Мы столкнулись с настоящей революцией, принесенной Евангелием. И в мире, где меритократия представлена как идеал социальной организации – и нет сомнения, что ее следует принимать во внимание – Евангелие представляет парадоксальную природу тайны милосердия и прощения. Во второй притче Отец представлен как домохозяйка, потерявшая монету и начинающая ее искать, пока не найдет, тем самым еще раз показывая привилегию любви, которую Бог требует для малышей. И оба, пастух и женщина, найдя потерявшуюся овцу и монету, зовут соседей на праздник. Бог желает не смерти, а обращения грешников, то есть, чтобы они изменили свою жизнь и вернулись к Нему. А для этого требуется милосердное сердце со стороны учеников и способность к любви, подобной Божьей. И Иисус заключает: «И будет радость на небесах об одном грешнике, который обратится». Это самый сердечный праздник у Бога, поэтому он начинает искать или, вернее, просить любви. Он делает это и с нами: давайте позволим ему найти нас.
空の喜び
福音 (ルカ 15,1-10)
その時、徴税人や罪人たちは皆、イエスの話を聞こうとイエスに近づきました。 パリサイ人や律法学者たちはつぶやいて言った、「この人は罪人を歓迎して一緒に食事をしているのだ」。 」そして彼は彼らに次のたとえを話しました:「あなたたちの中で、百匹の羊を飼っていて、その一匹がいなくなったら、九十九匹の羊を砂漠に残して、いなくなった一匹を見つけるまで探しに行かない人がいるでしょうか?」 彼女を見つけたとき、彼は喜びに満ちて彼女を肩に担ぎ、家に帰り、友人や近所の人たちに電話して、「一緒に喜んでください、いなくなっていた私の羊を見つけたからです」と言いました。 あなたに言います。ですから、天国では、改宗する必要のない99人の義人以上に、改宗する一人の罪人に対して喜びがあるでしょう。 »あるいは、コインを10枚持っていて、1枚をなくした場合、ランプをつけずに家中を掃除し、見つかるまで注意深く探さない女性がいるでしょうか? そして、それを見つけた後、彼女は友人や近所の人に電話して、「私が失くしたコインを見つけたので、一緒に喜んでください」と言います。 ですから、あなたたちに言いますが、悔い改める一人の罪人に対して、神の天使たちの前では喜びがあるのです。」
ヴィンチェンツォ・パーリア修道士による福音書の解説
この一節で始まるルカ福音書 15 章は、神の慈悲深い態度を語ることに専念しており、最初の 10 節は、慈悲の 2 つのたとえ、失われた羊と失われたコインを物語っています。 最初の文では、イエスは父を、99 匹の羊のうちの 1 匹を失った羊飼いとして表しています。 さて、羊飼いは残った99匹を羊小屋に残して、いなくなった1匹を探しに出かけます。 罪人の権利を確立する慈悲の律法があると言えます。それは義人の前で助けられる権利です。 私たちは福音によってもたらされる真の革命に直面しています。 そして、実力主義が社会組織の理想として提示されている世界において、そしてそれが考慮されるべきであることに疑いの余地はありませんが、福音は慈悲と許しの神秘の逆説的な性質を提示しています。 2 番目のたとえ話では、父親はコインを失くした主婦として想像されており、それを見つけるまで探し始めます。これにより、神が幼い子供たちに要求する愛の特権が再び示されます。 そして、羊飼いも女性も、いなくなった羊とコインを見つけた後、近所の人たちに電話して祝ってもらいます。 神が望んでおられるのは死ではなく、罪人の回心、つまり彼らが人生を変えて神に立ち帰ることです。 そしてそのためには、弟子たちの側の憐れみの心と、神と同様の愛の能力が必要であり、イエスは「一人の罪人が回心するなら、天には喜びがあるでしょう。」と結論づけられました。 それは神が最も心から心から祝うお祝いであり、それゆえに神は愛を求める、あるいはむしろ懇願し始めるのです。 彼は私たちに対してもそうしてくれるのです。彼に私たちを見つけてもらいましょう。
하늘의 기쁨
복음(누가복음 15,1-10)
그 때 모든 세리들과 죄인들이 예수님의 말씀을 들으러 나아왔습니다. 바리새인들과 서기관들은 “이 사람이 죄인을 영접하고 함께 음식을 먹는다”고 수군거렸습니다. »그리고 그분은 그들에게 이 비유를 말씀하셨습니다. “너희 중에 누가 양 백 마리가 있는데 그 중에 한 마리를 잃으면 아흔아홉 마리를 광야에 두고 그 잃은 양을 찾을 때까지 찾지 아니하겠느냐? 그는 그 여자를 찾으면 기쁨에 넘쳐 어깨에 메고 집에 가서 친구와 이웃을 불러 이렇게 말합니다. “나와 함께 기뻐하십시오. 내 양, 곧 잃어버린 양을 찾았습니다.” 내가 너희에게 이르노니 그러므로 죄인 한 사람이 회개하면 하늘에서는 회개할 필요가 없는 의인 아흔아홉으로 말미암아 기뻐하는 것보다 더하리라 »또 어떤 여자가 열 드라크마가 있는데 하나를 잃으면 등불을 켜고 집을 쓸며 찾을 때까지 부지런히 찾지 아니하겠느냐? 그리고 그것을 찾은 후 그녀는 친구와 이웃에게 전화를 걸어 이렇게 말합니다. "잃어버린 동전을 찾았으니 나와 함께 기뻐하십시오." 내가 너희에게 이르노니 이와 같이 죄인 한 사람이 회개하면 하나님의 사자들 앞에 기쁨이 되느니라.”
빈첸초 팔리아 몬시뇰의 복음 주석
이 구절로 시작되는 누가복음 15장은 하나님의 자비로운 태도를 설명하는 부분으로, 처음 10절은 자비의 비유 중 두 가지, 즉 잃어버린 양과 잃어버린 동전을 설명합니다. 첫 번째 부분에서 예수께서는 아버지를 아흔아홉 마리의 양 중 한 마리를 잃은 목자로 소개하십니다. 그런데 목자는 양 우리에 남아 있는 아흔아홉 마리를 남겨 두고 잃어버린 양을 찾으러 나갑니다. 죄인의 권리를 확립하는 자비의 법이 있다고 말할 수 있습니다. 그것은 의인 앞에서 도움을 받을 권리입니다. 우리는 복음이 가져온 참된 혁명을 마주하고 있습니다. 그리고 능력주의가 사회 조직의 이상으로 제시되고 이를 고려해야 한다는 것은 의심의 여지가 없는 세상에서 복음은 자비와 용서의 신비의 역설적 성격을 제시합니다. 두 번째 비유에서 아버지는 동전을 잃어버렸고 그것을 찾을 때까지 찾기 시작하는 주부로 상상되며, 이를 통해 하느님께서 어린아이들에게 요구하시는 사랑의 특권을 다시 한 번 보여 주십니다. 그리고 목자와 여자는 잃어버린 양과 동전을 찾은 후 이웃을 불러 축하합니다. 하나님은 죽음을 원하지 않으시고 죄인의 회심, 즉 그들이 삶을 변화시켜 하나님께로 돌아오는 것을 원하십니다. 그리고 이를 위해서는 제자들의 자비로운 마음과 하나님과 같은 사랑의 능력이 필요합니다.그리고 예수께서는 "죄인 한 사람이 회개하면 하늘에서는 기쁨이 있으리라"고 결론을 내립니다. 이는 하느님께서 가장 진심으로 기뻐하시는 축하 행사이기 때문에 하느님께서는 사랑을 구하거나 오히려 사랑을 구걸하기 시작하십니다. 그분께서는 우리와도 그 일을 하십니다. 그분께서 우리를 찾도록 합시다.
الفرح في السماء
الإنجيل (لو 15، 1 – 10)
في ذلك الوقت، اقترب جميع العشارين والخطاة من يسوع ليسمعوا إليه. فتذمر الفريسيون والكتبة قائلين: «هذا الرجل يقبل الخطاة ويأكل معهم». »فقال لهم هذا المثل: «من منكم إذا كان له مئة خروف وأضاع واحدًا منها، ألا يترك التسعة والتسعين في البرية ويذهب يبحث عن الضال حتى يجده؟» وعندما وجدها، وهو ممتلئ بالفرح، يحملها على كتفيه، ويعود إلى بيته، ويدعو أصدقاءه وجيرانه ويقول لهم: "افرحوا معي، لأني وجدت خروفتي الضالة". أقول لكم: هكذا يكون فرح في السماء بخاطئ واحد يهتدي، أكثر من تسعة وتسعين باراً لا يحتاجون إلى التحول. » أو أية امرأة إذا كان معها عشرة عملات وأضاعت واحدة، ألا تشعل المصباح وتكنس البيت وتفتش بعناية حتى تجده؟ وبعد أن وجدته تدعو صديقاتها وجيرانها وتقول: "افرحوا معي لأني وجدت الدرهم الذي فقدته". وهكذا أقول لكم: يكون فرح قدام ملائكة الله بخاطئ واحد يتوب".
التعليق على الإنجيل بقلم المونسنيور فينسينزو باجليا
الفصل 15 من لوقا – الذي افتتحه هذا المقطع – مخصص لسرد موقف الله الرحيم، وهذه الآيات العشرة الأولى تروي مثلين من مثل الرحمة: الخروف الضال والدرهم المفقود. في الأولى، يقدم يسوع الآب كراعٍ فقد واحدًا من خروفه التسعة والتسعين. حسنًا، يترك الراعي التسعة والتسعين الباقين في حظيرة الخراف وينطلق للبحث عن الضال. يمكننا أن نقول إن هناك شريعة الرحمة التي تحدد حقًا للخاطئ: وهو حق المساعدة أمام الصديق. نحن نواجه الثورة الحقيقية التي جلبها الإنجيل. وفي عالم حيث يتم تقديم مبدأ الجدارة باعتباره المثل الأعلى للتنظيم الاجتماعي - وليس هناك شك في أنه ينبغي أن يؤخذ بعين الاعتبار - يقدم الإنجيل الطبيعة المتناقضة لسر الرحمة والغفران. في المثل الثاني، يتخيل الأب كربة منزل أضاعت درهمًا وبدأت تبحث عنه حتى تجده، مما يظهر مرة أخرى امتياز المحبة الذي يدعيه الله للصغار. وكلاهما، الراعي والمرأة، بعد العثور على الخروف الضائع والدرهم، يدعوان جيرانهما للاحتفال. فالله لا يريد الموت، بل يريد اهتداء الخطاة، أي أن يغيروا حياتهم ويعودوا إليه. وهذا يتطلب قلبًا رحيمًا من جانب التلاميذ وقدرة على المحبة مثل محبة الله. ويختتم يسوع: "يكون فرح في السماء بخاطئ واحد يتوب". إنه الاحتفال القلبي عند الله، ولهذا السبب يبدأ في البحث عن الحب، أو بالأحرى في التوسل إليه. وهو يفعل ذلك معنا أيضًا: فلندعه يجدنا.
आकाश में खुशी
सुसमाचार (लूका 15,1-10)
उस समय, सभी चुंगी लेनेवाले और पापी यीशु की सुनने के लिये उसके पास आये। फ़रीसी और शास्त्री कुड़कुड़ा कर कहने लगे, “यह मनुष्य पापियों का स्वागत करता है और उनके साथ भोजन करता है।” "और उसने उनसे यह दृष्टांत कहा:" तुम में से कौन है, यदि उसके पास सौ भेड़ें हों और उनमें से एक खो जाए, तो निन्यानबे को जंगल में छोड़कर उस खोई हुई को तब तक न ढूंढ़े, जब तक वह उसे मिल न जाए? जब वह उसे पा लेती है, तो खुशी से भर जाता है, वह उसे अपने कंधों पर उठाता है, घर जाता है, अपने दोस्तों और पड़ोसियों को बुलाता है और उनसे कहता है: "मेरे साथ खुशी मनाओ, क्योंकि मुझे मेरी खोई हुई भेड़ मिल गई है"। मैं तुम से कहता हूं: इसलिये स्वर्ग में एक पापी के लिये, जो मन फिराता है, अधिक आनन्द होगा, उन निन्यानवे धर्मियों से अधिक, जिन्हें मन फिराने की कोई आवश्यकता नहीं है। या फिर कौन सी स्त्री है, जिसके पास दस सिक्के हों और एक खो जाए, तो वह दीया नहीं जलाती, घर में झाडू नहीं लगाती और जब तक वह मिल न जाए, ध्यान से नहीं खोजती? और उसे पाने के बाद, वह अपने दोस्तों और पड़ोसियों को बुलाती है और कहती है: "मेरे साथ खुशी मनाओ, क्योंकि मुझे वह सिक्का मिल गया है जो मैंने खो दिया था।" मैं तुम से इस प्रकार कहता हूं, कि जो एक पापी मन फिराता है उस पर परमेश्वर के स्वर्गदूतों के साम्हने आनन्द होता है।”
मोनसिग्नोर विन्सेन्ज़ो पगलिया द्वारा सुसमाचार पर टिप्पणी
ल्यूक का अध्याय 15 - इस मार्ग द्वारा खोला गया - भगवान के दयालु रवैये का वर्णन करने के लिए समर्पित है। ये पहले दस छंद दया के दो दृष्टांतों का वर्णन करते हैं: खोई हुई भेड़ और खोया हुआ सिक्का। पहले में, यीशु पिता को एक चरवाहे के रूप में प्रस्तुत करते हैं जिसने अपनी निन्यानबे भेड़ों में से एक को खो दिया है। खैर, चरवाहा बचे हुए निन्यानवे को भेड़शाला में छोड़ देता है और खोए हुए को ढूंढने निकल पड़ता है। हम कह सकते हैं कि दया का एक कानून है जो पापी के लिए अधिकार स्थापित करता है: यह धर्मी से पहले मदद पाने का अधिकार है। हम सुसमाचार द्वारा लाई गई सच्ची क्रांति का सामना कर रहे हैं। और ऐसी दुनिया में जहां योग्यता को सामाजिक संगठन के आदर्श के रूप में प्रस्तुत किया जाता है - और इसमें कोई संदेह नहीं है कि इसे ध्यान में रखा जाना चाहिए - सुसमाचार दया और क्षमा के रहस्य की विरोधाभासी प्रकृति प्रस्तुत करता है। दूसरे दृष्टांत में, पिता की कल्पना एक गृहिणी के रूप में की गई है जिसने एक सिक्का खो दिया है और वह उसे तब तक ढूंढना शुरू कर देती है जब तक कि वह उसे मिल न जाए, इस प्रकार एक बार फिर प्यार का विशेषाधिकार दिखाया जाता है जो भगवान छोटों के लिए दावा करते हैं। और चरवाहा और महिला दोनों, खोई हुई भेड़ और सिक्का ढूंढने के बाद, अपने पड़ोसियों को जश्न मनाने के लिए बुलाते हैं। ईश्वर मृत्यु नहीं चाहते बल्कि पापियों का रूपांतरण चाहते हैं, यानी कि वे अपना जीवन बदल लें और उनके पास लौट आएं। और इसके लिए शिष्यों की ओर से दयालु हृदय और ईश्वर के समान प्रेम की क्षमता की आवश्यकता होती है। और यीशु ने निष्कर्ष निकाला: "जो एक पापी परिवर्तित हो जाता है, उसके लिए स्वर्ग में आनंद होगा।" यह ईश्वर द्वारा मनाया गया सबसे हार्दिक उत्सव है। इस कारण से, वह प्यार की तलाश करना, या बल्कि भीख मांगना शुरू कर देता है। वह हमारे साथ भी ऐसा करता है: आइए हम उसे हमें ढूंढने दें।
Radość na niebie
Ewangelia (Łk 15,1-10)
W owym czasie przystąpili do Jezusa wszyscy celnicy i grzesznicy, aby Go wysłuchać. Faryzeusze i uczeni w Piśmie szemrali, mówiąc: „Ten człowiek przyjmuje grzeszników i jada z nimi”. »I opowiedział im tę przypowieść: «Kto z was, jeśli ma sto owiec i zgubi jedną z nich, nie zostawia dziewięćdziesięciu dziewięciu na pustyni i nie idzie szukać zagubionej, aż ją znajdzie? Kiedy ją odnalazł, pełen radości, nosi ją na ramionach, idzie do domu, woła swoich przyjaciół i sąsiadów i mówi im: «Cieszcie się ze mną, bo znalazłem moją zagubioną owcę». Powiadam wam: tak będzie w niebie radość z jednego grzesznika, który się nawraca, więcej niż z dziewięćdziesięciu dziewięciu sprawiedliwych, którzy nie potrzebują nawrócenia. »Albo która kobieta, mając dziesięć monet i zgubiwszy jedną, nie zapala lampy, nie wymiata domu i nie szuka dokładnie, aż ją znajdzie? A gdy ją znajdzie, dzwoni do przyjaciół i sąsiadów i mówi: „Cieszcie się razem ze mną, bo znalazłam monetę, którą zgubiłam”. Dlatego powiadam wam, że przed aniołami Bożymi panuje radość z powodu jednego grzesznika, który się nawraca”.
Komentarz do Ewangelii autorstwa prałata Vincenzo Paglii
Opowiedzeniu o miłosiernej postawie Boga poświęcony jest rozdział 15 Ewangelii Łukasza – otwierany tym fragmentem – Te pierwsze dziesięć wersetów opowiada o dwóch przypowieściach o miłosierdziu: o zagubionej owcy i o zagubionej monecie. W pierwszej Jezus przedstawia Ojca jako pasterza, który zgubił jedną ze swoich dziewięćdziesięciu dziewięciu owiec. Cóż, pasterz zostawia dziewięćdziesiąt dziewięć pozostałych w owczarni i wyrusza na poszukiwanie zagubionej. Można powiedzieć, że istnieje prawo miłosierdzia, które ustanawia prawo grzesznika: jest to prawo do pomocy przed sprawiedliwymi. Stoimy w obliczu prawdziwej rewolucji, jaką niesie Ewangelia. A w świecie, w którym merytokracja jest przedstawiana jako ideał organizacji społecznej – a nie ma wątpliwości, że należy ją brać pod uwagę – Ewangelia ukazuje paradoksalny charakter tajemnicy miłosierdzia i przebaczenia. W drugiej przypowieści Ojciec jest przedstawiony jako gospodyni domowa, która zgubiła monetę i zaczyna jej szukać, aż ją znajdzie, ukazując w ten sposób po raz kolejny przywilej miłości, jakiego Bóg domaga się dla najmłodszych. I zarówno pasterz, jak i kobieta, po odnalezieniu zagubionej owcy i monety, wzywają sąsiadów, aby świętowali. Bóg nie chce śmierci, ale nawrócenia grzeszników, to znaczy, aby zmienili swoje życie i powrócili do Niego. A to wymaga miłosiernego serca uczniów i zdolności do miłości na wzór Boga.A Jezus podsumowuje: „W niebie będzie radość z jednego grzesznika, który się nawraca”. Jest to święto najserdeczniejsze od Boga, dlatego zaczyna On szukać, a raczej błagać o miłość. Czyni to także z nami: pozwólmy Mu nas odnaleźć.
আকাশে আনন্দ
গসপেল (Lk 15,1-10)
সেই সময়ে, সমস্ত কর আদায়কারী এবং পাপী লোকেরা যীশুর কথা শোনার জন্য তাঁর কাছে গেল। ফরীশী এবং ব্যবস্থার শিক্ষকরা বিড়বিড় করে বলল: "এই লোকটি পাপীদের স্বাগত জানায় এবং তাদের সাথে খায়।" "এবং তিনি তাদের এই দৃষ্টান্তটি বললেন: "তোমাদের মধ্যে কার, যদি তার একশটি ভেড়া থাকে এবং তার মধ্যে একটি হারায়, তবে নিরানব্বইটি মরুভূমিতে রেখে হারিয়ে যাওয়াটির সন্ধানে যায় না, যতক্ষণ না সে এটি খুঁজে পায়? যখন সে তাকে খুঁজে পেয়েছে, আনন্দে পূর্ণ, সে তাকে তার কাঁধে নিয়ে যায়, বাড়িতে যায়, তার বন্ধুবান্ধব এবং প্রতিবেশীদের ডেকে বলে: "আমার সাথে আনন্দ কর, কারণ আমি আমার ভেড়াকে খুঁজে পেয়েছি, যেটি হারিয়ে গেছে"। আমি আপনাকে বলছি: সুতরাং একজন পাপীর জন্য স্বর্গে আনন্দ হবে যিনি ধর্মান্তরিত হবেন, নিরানব্বই জন ধার্মিক লোকের চেয়েও বেশি যাদের ধর্মান্তরের প্রয়োজন নেই। »অথবা, কোন মহিলা, যদি তার দশটি মুদ্রা থাকে এবং একটি হারিয়ে যায়, তবে সে তা না পাওয়া পর্যন্ত বাতি জ্বালিয়ে ঘর ঝাড়ু দেয় না এবং সাবধানে অনুসন্ধান করে? এবং এটি খুঁজে পাওয়ার পরে, সে তার বন্ধুদের এবং প্রতিবেশীদের ডেকে বলে: "আমার সাথে আনন্দ কর, কারণ আমি যে মুদ্রাটি হারিয়েছিলাম তা খুঁজে পেয়েছি।" এইভাবে, আমি আপনাকে বলছি, একজন পাপী যে অনুতপ্ত হয় তার জন্য ঈশ্বরের ফেরেশতাদের সামনে আনন্দ রয়েছে।"
Monsignor Vincenzo Paglia দ্বারা গসপেল ভাষ্য
লুকের অধ্যায় 15 - এই অনুচ্ছেদের দ্বারা খোলা হয়েছে - ঈশ্বরের করুণাময় মনোভাব বর্ণনা করার জন্য উত্সর্গীকৃত। এই প্রথম দশটি আয়াত দুটি করুণার দৃষ্টান্ত বর্ণনা করে: হারানো ভেড়া এবং হারানো মুদ্রা। প্রথমটিতে, যীশু পিতাকে একজন মেষপালক হিসেবে উপস্থাপন করেছেন যিনি তার নিরানব্বইটি ভেড়ার একটিকে হারিয়েছেন। ঠিক আছে, মেষপালক ভেড়ার গোয়ালে অবশিষ্ট নিরানব্বইটি রেখে দেয় এবং হারিয়ে যাওয়াটিকে খুঁজতে বের হয়। আমরা বলতে পারি যে করুণার একটি আইন রয়েছে যা পাপীর জন্য একটি অধিকার প্রতিষ্ঠা করে: এটি ধার্মিকদের সামনে সাহায্য করার অধিকার। আমরা গসপেল দ্বারা আনা সত্য বিপ্লবের সম্মুখীন হয়. এবং এমন একটি বিশ্বে যেখানে মেধাতন্ত্রকে সামাজিক সংগঠনের আদর্শ হিসাবে উপস্থাপন করা হয় - এবং এতে কোন সন্দেহ নেই যে এটি বিবেচনায় নেওয়া উচিত - গসপেল করুণা এবং ক্ষমার রহস্যের প্যারাডক্সিক্যাল প্রকৃতি উপস্থাপন করে। দ্বিতীয় দৃষ্টান্তে, পিতাকে একজন গৃহিণী হিসাবে কল্পনা করা হয়েছে যিনি একটি মুদ্রা হারিয়েছেন এবং এটি খুঁজে না পাওয়া পর্যন্ত এটি খুঁজতে শুরু করেন, এইভাবে আবারও ভালবাসার বিশেষত্ব দেখান যা ঈশ্বর ছোটদের জন্য দাবি করেন। এবং উভয়, রাখাল এবং মহিলা, হারিয়ে যাওয়া ভেড়া এবং মুদ্রা খুঁজে পাওয়ার পর, তাদের প্রতিবেশীদেরকে উদযাপন করতে ডাকে। ঈশ্বর মৃত্যু চান না কিন্তু পাপীদের রূপান্তর চান, অর্থাৎ তাদের জীবন পরিবর্তন করে তাঁর কাছে ফিরে যেতে চান। এবং এর জন্য শিষ্যদের পক্ষ থেকে একটি করুণাময় হৃদয় এবং ঈশ্বরের মতো ভালবাসার ক্ষমতা প্রয়োজন। এবং যীশু উপসংহারে বলেছেন: "একজন পাপী যে ধর্মান্তরিত হয় তার জন্য স্বর্গে আনন্দ হবে।" এটি ঈশ্বরের দ্বারা সবচেয়ে হৃদয়গ্রাহী উদযাপন। এই কারণে, তিনি ভালবাসার সন্ধান করতে শুরু করেন বা বরং ভিক্ষা করতে শুরু করেন। তিনি আমাদের সাথেও এটি করেন: আসুন তাকে আমাদের খুঁজে বের করতে দিন।
Kagalakan sa langit
Ebanghelyo (Lc 15,1-10)
Noong panahong iyon, ang lahat ng mga maniningil ng buwis at mga makasalanan ay lumapit kay Jesus upang makinig sa kanya. Ang mga Pariseo at mga eskriba ay nagbulung-bulungan, na nagsasabi: "Tinatanggap ng taong ito ang mga makasalanan at kumakain na kasama nila." »At sinabi niya sa kanila ang talinghagang ito: «Sino sa inyo, kung mayroon siyang isang daang tupa at mawala ang isa sa kanila, ang hindi iiwan ang siyamnapu't siyam sa disyerto at hahanapin ang nawala, hanggang sa matagpuan niya ito? Kapag nasumpungan niya siya, puno ng kagalakan, binuhat niya siya sa kanyang mga balikat, umuwi, tinawag ang kanyang mga kaibigan at kapitbahay at sinabi sa kanila: "Magalak ka sa akin, dahil natagpuan ko ang aking tupa, ang nawala." Sinasabi ko sa inyo: kaya't magkakaroon ng kagalakan sa langit dahil sa isang makasalanang nagbabalik-loob, higit pa sa siyamnapu't siyam na matuwid na hindi nangangailangan ng pagbabago. »O, sinong babae, kung mayroon siyang sampung barya at mawalan ng isa, ang hindi magsisindi ng lampara at magwawalis ng bahay at maingat na maghanap hanggang sa matagpuan niya ito? At pagkatapos na mahanap ito, tinawag niya ang kanyang mga kaibigan at kapitbahay at sinabi: "Magsaya ka sa akin, dahil natagpuan ko ang barya na nawala ko." Kaya, sinasabi ko sa inyo, may kagalakan sa harap ng mga anghel ng Diyos dahil sa isang makasalanang nagsisi."
Ang komentaryo sa Ebanghelyo ni Monsignor Vincenzo Paglia
Ang Kabanata 15 ng Lucas – binuksan ng talatang ito – ay nakatuon sa pagsasalaysay ng maawaing saloobin ng Diyos.Ang unang sampung talatang ito ay nagsasalaysay ng dalawa sa mga talinghaga ng awa: ang nawawalang tupa at ang nawawalang barya. Sa una, ipinakita ni Jesus ang Ama bilang isang pastol na nawalan ng isa sa kanyang siyamnapu't siyam na tupa. Buweno, iniwan ng pastol ang siyamnapu't siyam na natitira sa kulungan ng tupa at hinanap ang nawawala. Masasabi nating may batas ng awa na nagtatatag ng karapatan para sa makasalanan: ito ay karapatang tulungan sa harap ng matuwid. Tayo ay nahaharap sa tunay na rebolusyong hatid ng Ebanghelyo. At sa isang mundo kung saan ang meritokrasya ay ipinakita bilang ang ideyal ng panlipunang organisasyon - at walang alinlangan na ito ay dapat isaalang-alang - ang Ebanghelyo ay naglalahad ng kabalintunaan na katangian ng misteryo ng awa at pagpapatawad. Sa ikalawang talinghaga, ang Ama ay inisip bilang isang maybahay na nawalan ng isang barya at nagsimulang maghanap hanggang sa matagpuan niya ito, kaya muling ipinakita ang pribilehiyo ng pag-ibig na inaangkin ng Diyos para sa maliliit na bata. At pareho, ang pastol at ang babae, pagkatapos mahanap ang nawawalang tupa at ang barya, tumawag sa kanilang mga kapitbahay upang magdiwang. Hindi gusto ng Diyos ang kamatayan kundi ang pagbabalik-loob ng mga makasalanan, ibig sabihin, para baguhin nila ang kanilang buhay at bumalik sa kanya. At ito ay nangangailangan ng isang maawaing puso sa bahagi ng mga disipulo at isang kapasidad para sa pag-ibig na katulad ng sa Diyos.At si Jesus ay nagtapos: "Magkakaroon ng kagalakan sa langit dahil sa isang makasalanang nagbabalik-loob." Ito ang pagdiriwang na pinaka taos-puso ng Diyos. Dahil dito, nagsimula siyang maghanap, o sa halip ay humingi, ng pag-ibig. Ginagawa rin niya ito sa atin: hayaan natin siyang hanapin tayo.
Радість в небі
Євангеліє (Лк 15,1-10)
У той час усі митарі та грішники підійшли до Ісуса, щоб послухати Його. Фарисеї та книжники нарікали, кажучи: «Цей приймає грішників і їсть з ними». »І Він розповів їм таку притчу: «Хто з вас, маючи сотню овець і загубивши одну з них, не залишить дев'яносто дев'яти в пустелі та не піде шукати одну загублену, аж поки не знайде її?» Знайшовши її, повний радості, він несе її на своїх плечах, іде додому, кличе своїх друзів і сусідів і каже їм: «Радійтеся зі мною, бо я знайшов свою вівцю, ту, що пропала». Кажу вам: так буде більше радості на небі за одного грішника, який навернеться, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують навернення. »Або яка жінка, маючи десять монет і загубивши одну, не запалить світильник і не вимете хату, і не шукає ретельно, поки не знайде? А знайшовши, кличе друзів і сусідів і каже: «Радійте зі мною, бо я знайшла монету, яку загубила». Так, кажу вам, буває радість перед Анголами Божими за одного грішника, який кається».
Коментар до Євангелія монсеньйора Вінченцо Палія
Розділ 15 Євангелія від Луки, який відкривається цим уривком, присвячений розповіді про милосердне ставлення Бога.Ці перші десять віршів розповідають про дві притчі про милосердя: про загублену вівцю та загублену монету. У першому Ісус представляє Батька як пастуха, який втратив одну зі своїх дев’яноста дев’яти овець. Що ж, пастух залишає дев'яносто дев'ять, що залишилися в кошарі, і вирушає шукати загублену. Ми могли б сказати, що існує закон милосердя, який встановлює право для грішника: це право отримати допомогу перед праведними. Ми стоїмо перед справжньою революцією, яку несе Євангеліє. І в світі, де меритократія представлена як ідеал суспільної організації – і немає сумніву, що її слід брати до уваги – Євангеліє представляє парадоксальну природу таємниці милосердя та прощення. У другій притчі Батько уявляється як домогосподарка, яка загубила монету і починає її шукати, доки не знаходить, тим самим ще раз показуючи привілей любові, який Бог вимагає для маленьких. І обидва, і пастух, і жінка, знайшовши загублену вівцю та монету, кличуть сусідів святкувати. Бог не хоче смерті, а навернення грішників, тобто щоб вони змінили своє життя і повернулися до Нього. А це вимагає від учнів милосердного серця і здатності до любові, подібної до Божої.І Ісус підсумовує: «Буде радість на небі над одним грішником, який навернеться». Це найсердечніші свята для Бога, тому він починає шукати, а точніше благати любові. Він робить це і з нами: давайте дозволимо йому знайти нас.
Χαρά στον ουρανό
Ευαγγέλιο (Λουκ 15,1-10)
Εκείνη την ώρα, όλοι οι τελώνες και οι αμαρτωλοί πλησίασαν τον Ιησού για να τον ακούσουν. Οι Φαρισαίοι και οι γραμματείς μουρμούρισαν λέγοντας: «Αυτός υποδέχεται αμαρτωλούς και τρώει μαζί τους». »Και τους είπε αυτή την παραβολή: «Ποιος από εσάς, αν έχει εκατό πρόβατα και χάσει ένα από αυτά, δεν αφήνει τα ενενήντα εννέα στην έρημο και δεν ψάχνει το χαμένο, μέχρι να το βρει; Όταν τη βρήκε, γεμάτος χαρά, την κουβαλάει στους ώμους του, πηγαίνει σπίτι, καλεί τους φίλους και τους γείτονές του και τους λέει: «Να χαίρεστε μαζί μου, γιατί βρήκα το πρόβατό μου, αυτό που χάθηκε». Σας λέω: έτσι θα υπάρχει χαρά στον ουρανό για έναν αμαρτωλό που μεταστρέφει, περισσότερο από ενενήντα εννέα δίκαιους που δεν έχουν ανάγκη μεταστροφής. »Ή, ποια γυναίκα, αν έχει δέκα νομίσματα και χάσει ένα, δεν ανάβει τη λάμπα και δεν σκουπίζει το σπίτι και δεν ψάχνει προσεκτικά μέχρι να το βρει; Και αφού το βρήκε, τηλεφωνεί στους φίλους και τους γείτονές της και λέει: «Να χαίρεστε μαζί μου, γιατί βρήκα το νόμισμα που είχα χάσει». Έτσι, σας λέω, υπάρχει χαρά ενώπιον των αγγέλων του Θεού για έναν αμαρτωλό που μετανοεί».
Ο σχολιασμός του Ευαγγελίου από τον Μονσινιόρ Vincenzo Paglia
Το Κεφάλαιο 15 του Λουκά –που ανοίγει αυτό το απόσπασμα– είναι αφιερωμένο στην αφήγηση της φιλεύσπλαχνης στάσης του Θεού.Αυτοί οι πρώτοι δέκα στίχοι αφηγούνται δύο από τις παραβολές του ελέους: το χαμένο πρόβατο και το χαμένο νόμισμα. Στην πρώτη, ο Ιησούς παρουσιάζει τον Πατέρα ως βοσκό που έχει χάσει ένα από τα ενενήντα εννέα πρόβατά του. Λοιπόν, ο βοσκός αφήνει τα ενενήντα εννέα που έχουν απομείνει στη στάνη και ξεκινά να αναζητήσει τον χαμένο. Θα μπορούσαμε να πούμε ότι υπάρχει ένας νόμος του ελέους που θεσπίζει ένα δικαίωμα για τον αμαρτωλό: είναι το δικαίωμα να βοηθηθείς ενώπιον των δικαίων. Είμαστε αντιμέτωποι με την αληθινή επανάσταση που φέρνει το Ευαγγέλιο. Και σε έναν κόσμο όπου η αξιοκρατία παρουσιάζεται ως το ιδανικό της κοινωνικής οργάνωσης - και δεν υπάρχει αμφιβολία ότι πρέπει να ληφθεί υπόψη - το Ευαγγέλιο παρουσιάζει την παράδοξη φύση του μυστηρίου του ελέους και της συγχώρεσης. Στη δεύτερη παραβολή, ο Πατέρας φαντάζεται ως μια νοικοκυρά που έχει χάσει ένα νόμισμα και αρχίζει να το ψάχνει μέχρι να το βρει, δείχνοντας έτσι για άλλη μια φορά το προνόμιο της αγάπης που διεκδικεί ο Θεός για τα μικρά. Και οι δύο, ο βοσκός και η γυναίκα, αφού βρίσκουν το χαμένο πρόβατο και το φλουρί, καλούν τους γείτονές τους να γιορτάσουν. Ο Θεός δεν θέλει τον θάνατο αλλά τη μεταστροφή των αμαρτωλών, δηλαδή να αλλάξουν τη ζωή τους και να επιστρέψουν σε αυτόν. Και αυτό απαιτεί μια ελεήμονα καρδιά από την πλευρά των μαθητών και μια ικανότητα για αγάπη παρόμοια με αυτή του Θεού.Και ο Ιησούς καταλήγει: «Θα υπάρξει χαρά στον ουρανό για έναν αμαρτωλό που μεταστρέφει». Είναι η πιο εγκάρδια γιορτή από τον Θεό, γι' αυτό αρχίζει να αναζητά, ή μάλλον να εκλιπαρεί, την αγάπη. Το κάνει και με εμάς: ας τον αφήσουμε να μας βρει.
Furaha angani
Injili ( Lk 15,1-10 )
Wakati huo, watoza ushuru na wenye dhambi wote walimwendea Yesu ili kumsikiliza. Mafarisayo na waandishi wakanung'unika, wakisema: "Mtu huyu huwakaribisha wenye dhambi na hula nao." »Akawaambia mfano huu, «Ni nani miongoni mwenu, akiwa na kondoo mia, akipotewa na mmoja wao, asiyewaacha wale tisini na kenda nyikani, na kwenda kumtafuta aliyepotea hata ampate? Anapompata, akiwa amejawa na furaha, humbeba mabegani mwake, huenda nyumbani, akawaita marafiki zake na majirani na kuwaambia: “Shangilieni pamoja nami, kwa sababu nimempata kondoo wangu, yule aliyepotea”. Nawaambia, vivyo hivyo kutakuwa na furaha mbinguni kwa ajili ya mwenye dhambi mmoja aongokaye, kuliko kwa ajili ya wenye haki tisini na kenda ambao hawana haja ya kuongoka. "Au ni mwanamke gani ambaye ana sarafu kumi na akipoteza moja asiyewasha taa na kufagia nyumba na kutafuta kwa uangalifu mpaka aipate? Na baada ya kuipata, anawaita marafiki zake na majirani na kusema: "Furahini pamoja nami, kwa sababu nimepata sarafu ambayo nilipoteza." Nawaambia hivi, kuna furaha mbele ya malaika wa Mungu kwa ajili ya mwenye dhambi mmoja atubuye."
Ufafanuzi juu ya Injili na Monsinyo Vincenzo Paglia
Sura ya 15 ya Luka – iliyofunguliwa na kifungu hiki – imejitolea kusimulia tabia ya Mungu ya rehema.Mistari hii kumi ya kwanza inasimulia mifano miwili ya rehema: kondoo aliyepotea na sarafu iliyopotea. Katika la kwanza, Yesu anaonyesha Baba kama mchungaji ambaye amepoteza mmoja wa kondoo wake tisini na tisa. Naam, mchungaji anawaacha wale tisini na tisa waliobaki katika zizi la kondoo na kuanza kwenda kumtafuta aliyepotea. Tunaweza kusema kwamba kuna sheria ya rehema inayoweka haki kwa mwenye dhambi: ni haki ya kusaidiwa mbele ya wenye haki. Tunakabiliwa na mapinduzi ya kweli yanayoletwa na Injili. Na katika ulimwengu ambamo meritocracy inaonyeshwa kuwa ndio bora ya shirika la kijamii - na hakuna shaka kwamba inapaswa kuzingatiwa - Injili inawasilisha asili ya kitendawili ya fumbo la rehema na msamaha. Katika mfano wa pili, Baba anafikiriwa kuwa mama wa nyumbani ambaye amepoteza sarafu na kuanza kuitafuta mpaka aipate, hivyo akionyesha tena pendeleo la upendo ambalo Mungu anadai kwa ajili ya watoto wadogo. Na wote wawili, mchungaji na mwanamke, baada ya kupata kondoo aliyepotea na sarafu, waita jirani zao kusherehekea. Mungu hataki kifo bali uongofu wa wakosefu, yaani wabadili maisha yao na kumrudia yeye. Na hili linahitaji moyo wa rehema kwa upande wa wanafunzi na uwezo wa upendo unaofanana na ule wa Mungu.Na Yesu anamalizia: “Kutakuwa na furaha mbinguni kwa ajili ya mwenye dhambi mmoja aongokaye. Ni sherehe ya dhati kabisa na Mungu.Kwa sababu hii, anaanza kutafuta, au tuseme kuomba, upendo. Anafanya hivyo na sisi pia: turuhusu atutafute.
Niềm vui trên bầu trời
Tin Mừng (Lc 15,1-10)
Khi ấy, tất cả những người thu thuế và tội lỗi đều đến gần Chúa Giêsu để lắng nghe Người. Những người Pha-ri-si và các thầy thông giáo lẩm bẩm rằng: “Ông này tiếp đón những kẻ tội lỗi và ăn uống với họ”. »Người kể cho họ dụ ngôn này: «Ai trong các ông có một trăm con chiên và bị mất một con, lại không bỏ chín mươi chín con trong sa mạc để đi tìm con bị mất cho kỳ được sao? Khi tìm thấy cô, lòng đầy vui mừng, anh vác cô trên vai về nhà, gọi bạn bè hàng xóm và nói với họ: “Hãy chung vui với tôi, vì tôi đã tìm được con chiên bị mất”. Tôi nói cho các bạn biết: thiên đàng sẽ vui mừng vì một tội nhân hoán cải, hơn chín mươi chín người công chính không cần hoán cải. »Hoặc, người đàn bà nào có mười đồng mà đánh mất một đồng lại không thắp đèn, quét nhà và tìm kiếm kỹ càng cho đến khi tìm được? Và sau khi tìm thấy nó, cô ấy gọi cho bạn bè, hàng xóm và nói: "Hãy chung vui với tôi, vì tôi đã tìm thấy đồng xu mà mình đã đánh mất". Vì vậy, tôi nói cho bạn biết, trước mặt các thiên thần của Chúa sẽ vui mừng vì một tội nhân ăn năn.”
Chú giải Tin Mừng của Đức ông Vincenzo Paglia
Chương 15 của Tin Mừng Luca – mở đầu bằng đoạn văn này – được dành để kể lại thái độ thương xót của Thiên Chúa, mười câu đầu tiên kể lại hai dụ ngôn về lòng thương xót: con chiên lạc và đồng tiền bị mất. Trong phần đầu tiên, Chúa Giêsu giới thiệu Chúa Cha như một mục tử bị mất một trong chín mươi chín con chiên của mình. Vâng, người chăn để chín mươi chín con còn lại trong chuồng và lên đường đi tìm con bị lạc. Chúng ta có thể nói rằng có một luật thương xót thiết lập một quyền lợi cho tội nhân: đó là quyền được giúp đỡ trước mặt người công chính. Chúng ta đang phải đối mặt với cuộc cách mạng thực sự do Tin Mừng mang lại. Và trong một thế giới mà chế độ nhân tài được coi là lý tưởng của tổ chức xã hội - và chắc chắn rằng nó phải được xem xét - Tin Mừng trình bày bản chất nghịch lý của mầu nhiệm lòng thương xót và sự tha thứ. Trong dụ ngôn thứ hai, người Cha được tưởng tượng như một bà nội trợ bị mất một đồng xu và bắt đầu tìm kiếm cho đến khi tìm thấy nó, như vậy một lần nữa cho thấy đặc ân yêu thương mà Thiên Chúa dành cho những kẻ bé mọn. Và cả người chăn cừu và người phụ nữ sau khi tìm thấy con cừu bị mất và đồng tiền đều gọi hàng xóm đến ăn mừng. Thiên Chúa không muốn cái chết nhưng muốn sự hoán cải của tội nhân, nghĩa là họ thay đổi cuộc sống và quay về với Ngài. Và điều này đòi hỏi một trái tim nhân hậu nơi các môn đệ và một khả năng yêu thương giống như Thiên Chúa. Và Chúa Giêsu kết luận: “Trên trời sẽ vui mừng vì một tội nhân hoán cải”. Đây là lễ cử hành chân thành nhất của Thiên Chúa, vì lý do này, Người bắt đầu tìm kiếm, hay đúng hơn là cầu xin, tình yêu. Ngài cũng làm điều đó với chúng ta: chúng ta hãy để Ngài tìm thấy chúng ta.
ആകാശത്ത് സന്തോഷം
സുവിശേഷം (ലൂക്ക 15,1-10)
ആ സമയത്ത്, എല്ലാ നികുതിപിരിവുകാരും പാപികളും യേശുവിനെ ശ്രദ്ധിക്കാൻ സമീപിച്ചു. പരീശന്മാരും ശാസ്ത്രിമാരും പിറുപിറുത്തു: ഈ മനുഷ്യൻ പാപികളെ സ്വാഗതം ചെയ്യുകയും അവരോടൊപ്പം ഭക്ഷണം കഴിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു. "അവൻ അവരോട് ഈ ഉപമ പറഞ്ഞു: "നിങ്ങളിൽ ആർക്കാണ്, നൂറ് ആടുകൾ ഉണ്ടായിരിക്കുകയും അവയിൽ ഒരെണ്ണം നഷ്ടപ്പെടുകയും ചെയ്താൽ, തൊണ്ണൂറ്റൊമ്പതിനെയും മരുഭൂമിയിൽ ഉപേക്ഷിച്ച്, നഷ്ടപ്പെട്ടതിനെ കണ്ടെത്തുന്നതുവരെ തിരഞ്ഞു പോകാതിരിക്കുക? അവൻ അവളെ കണ്ടെത്തിയപ്പോൾ, സന്തോഷത്തോടെ, അവളെ തോളിൽ കയറ്റി, വീട്ടിലേക്ക് പോയി, സുഹൃത്തുക്കളെയും അയൽക്കാരെയും വിളിച്ച് അവരോട് പറയുന്നു: "എൻ്റെ ആടിനെ, നഷ്ടപ്പെട്ട ആടിനെ ഞാൻ കണ്ടെത്തിയതിനാൽ എന്നോടൊപ്പം സന്തോഷിക്കൂ". ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു: അങ്ങനെ, മാനസാന്തരം ആവശ്യമില്ലാത്ത തൊണ്ണൂറ്റി ഒൻപത് നീതിമാന്മാരെക്കാൾ അധികം, മാനസാന്തരപ്പെടുന്ന ഒരു പാപിയെക്കുറിച്ച് സ്വർഗ്ഗത്തിൽ സന്തോഷമുണ്ടാകും. »അല്ലെങ്കിൽ, ഏത് സ്ത്രീയാണ്, പത്ത് നാണയങ്ങൾ കൈവശം വച്ചാൽ, ഒന്ന് നഷ്ടപ്പെട്ടാൽ, വിളക്ക് കത്തിച്ച് വീട് അടിച്ചുവാരി, അത് കണ്ടെത്തുന്നതുവരെ ശ്രദ്ധാപൂർവ്വം അന്വേഷിക്കുന്നില്ലേ? അത് കണ്ടെത്തിയ ശേഷം, അവൾ അവളുടെ സുഹൃത്തുക്കളെയും അയൽക്കാരെയും വിളിച്ച് പറയുന്നു: "എന്നോടൊപ്പം സന്തോഷിക്കൂ, കാരണം എനിക്ക് നഷ്ടപ്പെട്ട നാണയം ഞാൻ കണ്ടെത്തി." അങ്ങനെ, ഞാൻ നിങ്ങളോടു പറയുന്നു, മാനസാന്തരപ്പെടുന്ന ഒരു പാപിയെക്കുറിച്ച് ദൈവത്തിൻ്റെ ദൂതന്മാരുടെ മുമ്പാകെ സന്തോഷമുണ്ട്.
മോൺസിഞ്ഞോർ വിൻസെൻസോ പഗ്ലിയയുടെ സുവിശേഷത്തെക്കുറിച്ചുള്ള വ്യാഖ്യാനം
ലൂക്കോസിൻ്റെ 15-ാം അദ്ധ്യായം - ഈ ഭാഗത്തിലൂടെ തുറന്നത് - ദൈവത്തിൻ്റെ കരുണാമയമായ മനോഭാവം വിവരിക്കാൻ സമർപ്പിക്കപ്പെട്ടതാണ്, ഈ ആദ്യത്തെ പത്ത് വാക്യങ്ങൾ കരുണയുടെ രണ്ട് ഉപമകൾ വിവരിക്കുന്നു: നഷ്ടപ്പെട്ട ആടും നഷ്ടപ്പെട്ട നാണയവും. ആദ്യത്തേതിൽ, തൊണ്ണൂറ്റി ഒമ്പത് ആടുകളിൽ ഒന്നിനെ നഷ്ടപ്പെട്ട ഒരു ഇടയനായി യേശു പിതാവിനെ അവതരിപ്പിക്കുന്നു. ശരി, ഇടയൻ തൊണ്ണൂറ്റി ഒമ്പത് പേരെയും ആട്ടിൻ തൊഴുത്തിൽ ഉപേക്ഷിച്ച് നഷ്ടപ്പെട്ട ഒന്നിനെ അന്വേഷിക്കാൻ പുറപ്പെടുന്നു. പാപിക്ക് ഒരു അവകാശം സ്ഥാപിക്കുന്ന കാരുണ്യത്തിൻ്റെ ഒരു നിയമമുണ്ടെന്ന് നമുക്ക് പറയാം: അത് നീതിമാൻ്റെ മുമ്പാകെ സഹായിക്കാനുള്ള അവകാശമാണ്. സുവിശേഷം കൊണ്ടുവന്ന യഥാർത്ഥ വിപ്ലവത്തെയാണ് നാം അഭിമുഖീകരിക്കുന്നത്. മെറിറ്റോക്രസിയെ സാമൂഹിക സംഘടനയുടെ ആദർശമായി അവതരിപ്പിക്കുന്ന ഒരു ലോകത്ത് - അത് പരിഗണിക്കപ്പെടേണ്ടതാണെന്നതിൽ സംശയമില്ല - കരുണയുടെയും ക്ഷമയുടെയും നിഗൂഢതയുടെ വൈരുദ്ധ്യാത്മക സ്വഭാവത്തെ സുവിശേഷം അവതരിപ്പിക്കുന്നു. രണ്ടാമത്തെ ഉപമയിൽ, ഒരു നാണയം നഷ്ടപ്പെട്ട ഒരു വീട്ടമ്മയായി പിതാവിനെ സങ്കൽപ്പിക്കുകയും അത് കണ്ടെത്തുന്നതുവരെ അത് അന്വേഷിക്കുകയും ചെയ്യുന്നു, അങ്ങനെ ദൈവം കൊച്ചുകുട്ടികളോട് അവകാശപ്പെടുന്ന സ്നേഹത്തിൻ്റെ പദവി ഒരിക്കൽ കൂടി കാണിക്കുന്നു. കൂടാതെ, ഇടയനും സ്ത്രീയും, നഷ്ടപ്പെട്ട ആടും നാണയവും കണ്ടെത്തിയ ശേഷം, ആഘോഷിക്കാൻ അയൽക്കാരെ വിളിക്കുന്നു. ദൈവം ആഗ്രഹിക്കുന്നത് മരണമല്ല, മറിച്ച് പാപികളുടെ മാനസാന്തരമാണ്, അതായത്, അവർ തങ്ങളുടെ ജീവിതം മാറ്റി അവനിലേക്ക് മടങ്ങിവരാനാണ്. ഇതിന് ശിഷ്യന്മാരുടെ ഭാഗത്തുനിന്ന് കരുണയുള്ള ഹൃദയവും ദൈവത്തിൻ്റേതുപോലെയുള്ള സ്നേഹത്തിനുള്ള കഴിവും ആവശ്യമാണ്, കൂടാതെ യേശു ഉപസംഹരിക്കുന്നു: "പരിവർത്തനം ചെയ്യുന്ന ഒരു പാപിയെക്കുറിച്ച് സ്വർഗ്ഗത്തിൽ സന്തോഷമുണ്ടാകും." ദൈവത്തിന് ഏറ്റവും ഹൃദയസ്പർശിയായ ആഘോഷമാണിത്, ഇക്കാരണത്താൽ, അവൻ സ്നേഹം തേടാൻ അല്ലെങ്കിൽ യാചിക്കാൻ തുടങ്ങുന്നു. അവൻ നമ്മോടും അത് ചെയ്യുന്നു: നമ്മെ കണ്ടെത്താൻ അവനെ അനുവദിക്കുക.
Añụrị na mbara igwe
Oziọma (Luk 15:1-10)
N’oge ahụ, ndị ọnaụtụ na ndị mmehie niile bịakwutere Jizọs ka ha gee ya ntị. Ndị Farisii na ndị odeakwụkwọ malitere ịtamu ntamu, sị: “Nwoke a na-anabata ndị mmehie ma soro ha rie ihe.” » O we tu ha ilu a, si, Ònye n'etiti unu, ọ buru na o nwere ọgu aturu nari, otù nime ha tufuru, nke nāgaghi-rapu kwa ọgu anọ na iri na iteghete ahu n'ọhia, je chọ nke furu efu, rue mb͕e ọ gāchọta ya? Mgbe ọ chọtara ya, obi jupụtara n’ọṅụ, o buuru ya n’ubu ya gaa n’ụlọ, kpọọ ndị enyi ya na ndị agbata obi ya wee sị ha: “Sonụ m ṅụrịa ọṅụ, n’ihi na ahụla m atụrụ m nke furu efu.” Asim unu, otú a ka ọṅù gādi n'elu-igwe n'aru otù onye-nmehie nke nēchèghari, kari ndi ezi omume iri itoolu na iteghete ndi nādighi nchighari. Ma-ọbu, òle nwanyi, ma ọ buru na o nwere nkpuru-ọghigha iri, otù tufuekwa, nke nāmuye oriọna ahu, za kwa ulo, chọsie ike rue mb͕e ọ gāchọta ya? Mgbe ọ chọtara ya, ọ kpọrọ ndị enyi ya na ndị agbata obi ya wee sị: "Sonụ m ṅụrịa ọṅụ, n'ihi na achọtawo m mkpụrụ ego ahụ m furu efu." Ya mere, ana m asị unu, ọṅụ dị n’ihu ndị mmụọ ozi Chineke n’ihi otu onye mmehie nke chegharịrị.”
Nkọwa nke Oziọma nke Monsignor Vincenzo Paglia
Isi nke 15 nke Luk – nke meghere n’amaokwu a – raara onwe ya nye n’ịkọkọ àgwà obi ebere nke Chineke.Imaokwu iri ndị a na-akọ banyere ilu abụọ nke ebere: atụrụ ahụ furu efu na mkpụrụ ego furu efu. Na mbụ, Jizọs gosiri Nna ya dị ka onye ọzụzụ atụrụ nke otu n’ime atụrụ iri itoolu na itoolu ya nwụnahụrụ. Ọfọn, ekpemerọn̄ ọkpọn̄ owo 99 ye usụkkiet oro osụhọde ke erọn̄ onyụn̄ ọtọn̄ọ ndiyom enye emi okosopde. Anyị nwere ike ịsị na e nwere iwu ebere nke na-akwado ikike maka onye mmehie: ọ bụ ikike ka enyere ya aka n'ihu onye ezi omume. Anyị chere ezi mgbanwe nke Oziọma ahụ wetara. Na n'ime ụwa ebe meritocracy na-egosi dị ka ezigbo nhazi nke ọha mmadụ - ọ dịghịkwa ihe ịrụ ụka adịghị ya na e kwesịrị ichebara ya echiche - Oziọma ahụ na-egosi ọdịdị dị egwu nke ihe omimi nke ebere na mgbaghara. N’ilu nke abụọ, e chere Nna m dị ka nwunye otu mkpụrụ ego funahụrụ ya wee malite ịchọ ya ruo mgbe ọ chọtara ya, si otú ahụ gosi ọzọ ihe ùgwù ịhụnanya nke Chineke na-azọrọ maka ụmụntakịrị. Ma, onye ọzụzụ atụrụ na nwanyị ahụ, mgbe ha chọtara atụrụ furu efu na mkpụrụ ego ahụ, kpọọ ndị agbata obi ha ka ha mee ememe. Chineke achọghị ọnwụ kama mgbanwe nke ndị mmehie, ya bụ, ka ha gbanwee ndụ ha ma laghachikwute ya. Nke a na-achọkwa obi ebere n'aka ndị na-eso ụzọ na ikike nke ịhụnanya yiri nke Chineke. N'ihi nke a, ọ na-amalite ịchọ, ma ọ bụ kama ịrịọ arịrịọ maka ịhụnanya. Ọ nēme kwa ayi ya: ka ayi we chọta ayi.